Постанова

від 20.07.2010 по справі 2а-4022/10/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 липня 2010 року           14:18           № 2а-4022/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Костенка Д.А.,

при секретарі судового засідання Білову М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва (далі – УПФ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВА" (далі – ТОВ) про стягнення заборгованості 720,12 грн.,

в с т а н о в и в:

УПФ звернулося до суду із позовом, у якому просить стягнути із ТОВ 720,12 грн. заборгованості із сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі – страхові внески), яка виникла за період листопад, грудень 2007 року.

Позивач просив розглядати справу без його представників за наявними  у справі матеріалами.

Відповідач явку своїх представників до суду не забезпечив. Направлена відповідачу поштова кореспонденція за адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі, повернулася до суду з відміткою поштового відділення: "Не зареєстровано".

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову, виходячи із такого.

Відповідно до положень ст. 5 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV "Про загально-обов'язкове державне пенсійне страхування" (далі – Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: платники страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.

Судом встановлено, що ТОВ згідно із п. 1 ст. 14, ч. 1 ст. 15, ч. 6 ст. 20 Закону № 1058-IV є страхувальником, платником страхових внесків, базовий звітний період якого календарний місяць.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону № 1058-IV відповідач зобов'язаний подавати звітність терито-ріальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом (п. 4); нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі стра-хові внески (п. 6).

Згідно із ч. 6 та ч. 12 ст. 20 вказаного Закону страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Частиною 2 ст. 106 Закону № 1058-IV передбачено, що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені ст. 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених ч. 3 ст. 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 106 Закону № 1058-IV територіальні органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.  

Протягом 10-ти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.

Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.

Про оскарження вимоги територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки до виконавчої дирекції Пенсійного фонду або в судовому порядку страхувальник зобов'язаний письмово повідомити відповідний територіальний орган Пенсійного фонду протягом 3-х робочих днів із дня звернення до виконавчої дирекції Пенсійного фонду чи суду.

У разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом 10-ти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом 10-ти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки.

Відповідно до ч. 14 ст. 106 Закону № 1058-IV суми пені та фінансових санкцій, застосованих за порушення порядку та строків обчислення, нарахування та сплати страхових внесків стягуються в тому ж порядку, що й недоїмка із сплати страхових внесків. Суми пені та штрафів можуть бути включені до вимоги про сплату недоїмки, якщо застосування цих фінансових санкцій пов'язано з виникненням та сплатою недоїмки.

Судом встановлено, що за листопад, грудень 2007 року відповідач подавав до УПФ розрахунки сум страхових внесків, що підлягають сплаті, у загальному розмірі 720,12 грн. Зазначену суму страхових внесків сплачено не було, у зв'язку з чим виникла недоїмка по сплаті страхових внесків, що підтверджується картками особового рахунку страхувальника.

УПФ направило ТОВ вимогу про сплату недоїмки № Ю-177/124 від 3 березня 2008 року на суму 720,12 грн., а 26 квітня 2010 року УПФ повторно направило ТОВ вимогу про сплату недоїмки у розмірі 720,12 грн. № Ю-1346/124.

Зазначені вимоги направлялися відповідачу за адресою, яка внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, проте повернулися до УПФ з відміткою поштового відділення про причини повернення: "Не зареєстровано і не значиться".

Вимоги формувалися на підставі облікових даних карток особових рахунків страхувальника на всю суму боргу, який обліковувався за ТОВ станом на відповідний звітний період, що узгоджується із положеннями п.п. 8.2, 8.3 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахо-ваними особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663.

Заборгованість за листопад, грудень 2007 року у розмірі 720,12 грн. відповідачем не сплачена.

Відповідно п. 4 ч. 1 ст. 17 КАС компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Згідно із ст. 23, п. 7 ст. 64 і ч. 3 ст. 106 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право звертатися до суду з позовною заявою про стягнення із страхувальників заборгованості із сплати страхових внесків.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Враховуючи те, що надані позивачем докази підтверджують обґрунтованість позовних вимог, відповідачем не надано доказів, які б свідчили про погашення суми боргу чи-то спростували наявність боргу, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 9, 17, 50, 70, 71, 76, 79, 86, 104, 158–163, 167 КАС, суд

п о с т а н о в и в:

1.          Задовольнити адміністративний позов.

2.          Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВА" (код 23713180) на користь Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва заборгованість із сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 720,12 грн. (сімсот двадцять гривень 12 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку і строки встанов-лені ст.ст. 185–187 КАС. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом 10-ти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу – з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Постанова в повному обсязі складена 26 липня 2010 року.

Суддя                                                                                                              Д.А. Костенко