Постанова

від 10.08.2023 по справі 916/1832/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/1832/22

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Савицького Я.Ф.

секретар судового засідання Кратковський Р.О.

за участю представників учасників справи:

від позивача не з`явився;

від відповідача Станчук А.Ю., довіреність від 21.02.2023р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства Генічеська центральна лікарня Генічеської міської ради

на рішення Господарського суду Одеської області від „14 лютого 2023р., повний текст якого складено та підписано від „14 лютого 2023р.

у справі №916/1832/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврогаз ЛТД»

до відповідача Комунального некомерційного підприємства Генічеська центральна лікарня Генічеської міської ради

про стягнення 942686,33грн, де 761 871,95 грн заборгованості за спожиту електричну енергію за лютий-березень 2022, 87829,16 грн пені, 7448,68грн три проценти річних, 32205,50грн інфляційних втрат, 53331,04 грн штрафу,

головуючий суддя Малярчук І.А.

місце прийняття рішення: Господарський суд Одеської області

Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

В судовому засіданні 10.08.2023 року згідно ст.233 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Єврогаз ЛТД» звернулось до Господарського суду Херсонської області із позовною заявою до Комунального некомерційного підприємства Генічеська центральна лікарня Генічеської міської ради, в якій просило стягнути з Комунального некомерційного підприємства Генічеська центральна лікарня Генічеської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврогаз ЛТД» заборгованість за спожиту електричну енергію за період лютий-березень 2021 у розмірі 942 686,33 грн., з яких: 761 871,95 грн заборгованість за спожиту електричну енергію за лютий-березень 2022, 87829,16 грн пеня, 7448,68грн три проценти річних, 32205,50грн інфляційні втрати та 53331,04 грн штраф.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором про постачання електричної енергії №ЕС-28/2022 від 11.01.2022 щодо своєчасної оплати за спожиту електричну енергію.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 14.02.2023 року у справі №916/1832/22 (суддя Малярчук І.А.) задоволено повністю позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврогаз ЛТД» до Комунального некомерційного підприємства Генічеська центральна лікарня Генічеської міської ради про стягнення 942686,33грн заборгованості. Стягнуто з Комунального некомерційного підприємства Генічеська центральна лікарня Генічеської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврогаз ЛТД» 761871 грн 95 коп. заборгованості, 87829 грн 16 коп. пені, 7448 грн 68 коп. три проценти річних, 32205 грн 50 коп. інфляційних втрат, 53331 грн 04 коп. штрафу, 14140 грн 30 коп. судового збору.

Місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість і правомірність позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 761871,95 грн, а отже, і їх задоволення.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки пені, штрафу, 3% та інфляційних втрат, господарським судом встановлено відповідність вказаних розрахунків обставинам справи, а тому задовольнив їх в повному обсязі.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Комунальне некомерційне підприємство Генічеська центральна лікарня Генічеської міської ради звернулась до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на не з`ясування обставин, що мають значення для справи, неповне дослідження доказів, а також неправильного застосування норм матеріального права при розгляді справи по суті, просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 14.02.2023 року у справі №916/1831/22 і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Скаржник зазначає, що суд першої інстанції при постановленні рішення взагалі не здійснив оцінку доказів, на підставі яких виніс оскаржуване рішення. Зокрема скаржник зазначає, що підставою позовних вимог стали акти приймання-передачі електроенергії за березень/лютий 2022, разом з тим факт отримання цих актів судом не перевірявся.

В якості єдиного доказу правомірності розрахунків, позивач надає копію листа АТ «Херсонобленерго» від 18.07.2022 №20/07-0817/398, який оформлений лише через декілька місяців після оформлення відповідних актів приймання-передачі, відповідної формули розрахунку та даних, за якими проведено такий розрахунок не містить.

За таких обставин, на думку скаржника, суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог щодо стягнення основного боргу в сумі 761871,95 грн.

Також, скаржник вказує, що при задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача штрафу, пені, 3% річних та інфляційних втрат, судом першої інстанції проігноровано загальновідомі відомості, пов`язані із воєнним станом на території України та тимчасовою окупацією території Генічевської міської ради, де зареєстрована юридична адреса відповідача.

Посилаючись на норми Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасового окупованій території України», лист Торгово-промислової палати від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, ч. 3 ст. 551 ЦК України, ст.. 617 ЦК України, ст.. 218 ГК України скаржник вважає, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив позовні вимоги про стягнення штрафу та пені.

Також апелянт вважає, що належним відповідачем щодо позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних збитків є держава агресор.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.04.2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального некомерційного підприємства Генічеська центральна лікарня Генічеської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від „14 лютого 2023р., у справі №916/1832/22; призначено розгляд апеляційної скарги Комунального некомерційного підприємства Генічеська центральна лікарня Генічеської міської ради до розгляду на 01 червня 2023 року об 11:00 год.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Єврогаз ЛТД» просить рішення Господарського суду Одеської області від „14 лютого 2023р. у справі №916/1832/22 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, з огляду на те, що рішення господарського суду ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і запереч, підтверджені тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

26.05.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Комунального некомерційного підприємства Генічеська центральна лікарня Генічеської міської ради надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 14.02.2023 у справі №916/1832/22, відповідно до яких скаржник просить врахувати зазначені пояснення при апеляційному розгляді справи; долучити до матеріалів справи додані документи, які позивач надавав у справі №916/1784/22; зобов`язати позивача надати суду: якісні скріншоти електронних листів, якими позивач направляв на адресу відповідача рахунки та акти за лютий 2022 року та за березень 2022 року; якісні скріншоти електронного листування позивача з відповідачем та Ат «Херсонобленерго» упродовж лютого-квітня 2022 року з приводу постачання електроенергії відповідачу та припинення такого постачання.

30.05.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврогаз ЛТД» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.06.2023 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Єврогаз ЛТД про відкладення розгляду справи задоволено; продовжено розгляд справи №916/1832/22 на розумний строк; повідомлено учасників справи про те, що розгляд апеляційної скарги у справі №916/1832/22 відбудеться 10 серпня 2023 року о 12:30 год.

Колегія суддів розглянувши клопотання скаржника, яке сформульовано в прохальній частині додаткових пояснень, щодо зобов`язання позивача надати суду: якісні скріншоти електронних листів, якими позивач направляв на адресу відповідача рахунки та акти за лютий 2022 року та за березень 2022 року; якісні скріншоти електронного листування позивача з відповідачем та АТ «Херсонобленерго» упродовж лютого-квітня 2022 року з приводу постачання електроенергії відповідачу та припинення такого постачання зазначає наступне.

Відповідно до 4. ст.74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до ч.1,2 ст.81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. У клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

З огляду на викладене вище колегія суддів зазначає, що право учасника судового процесу на звернення до суду із тим або іншим клопотанням повинно бути реалізоване з дотриманням положень процесуального законодавства, оскільки в іншому випадку суд залишає подане клопотання без розгляду.

Варто зауважити, що в суді першої інстанції відповідачем не заявлялось відповідне клопотання, крім того не зазначено заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно та докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу. Також, заявником не наводяться причини неможливості отримати вказані докази, самостійно.

Оскільки скаржником не заявлялось вказане клопотання в суді першої інстанції та не доведено вищевказаних обставин, колегія суддів відмовляє в задоволенні клопотання про витребування додаткових документів.

Разом з тим, в письмових поясненнях Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврогаз ЛТД», які надійшли до Південно-західного апеляційного господарського суду 13.07.2023, позивачем самостійно було надано наступні документи: якісні скріншоти електронних листів, якими позивач направляв на адресу відповідача рахунки та акти за лютий 2022 року та за березень 2022 року; якісні скріншоти електронного листування позивача з відповідачем та АТ «Херсонобленерго» упродовж лютого-квітня 2022 року з приводу постачання електроенергії відповідачу та припинення такого постачання.

Також позивач просив звернути суд апеляційної інстанції на наявність рішення Господарського суду Одеської області по справі №916/1784/22 в частині задоволення позовних вимог щодо суми заборгованості за спожиту електричну енергію у лютому-березні 2022 року, з урахуванням пояснень, що надійшли від АТ «Херсообленерго».

10.08.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника за наявними матеріалами справи.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

В судовому засіданні 10.08.2023 представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про розгляд апеляційної скарги повідомлявся належним чином.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення присутнього представника скаржника, перевіривши законність та обґрунтованість рішення, судова колегія апеляційної інстанції дійшла наступних висновків.

Як свідчать матеріали справи та встановлено господарським судом, 11.01.2022 між ТОВ «Єврогаз ЛТД» (постачальник) та Генічеською центральною лікарнею (споживач) було укладено договір №ЕС-28/2022 про постачання електричної енергії споживачу, відповідно до умов якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору (п.2.1. договору).

Відповідно до п.5.1. договору №ЕС-28/2022 від 11.01.2022 споживач розраховується з постачальником за фактично поставлені обсяги електричної енергії протягом строку дії договору.

Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць. Оплата акту приймання-передачі та/або рахунку постачальника за цим договором повинна бути здійснена споживачем відповідно до вимог ПРРЕЕ, не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду (п.п.5.7., 5.8. договору №ЕС-28/2022 від 11.01.2022).

Пунктом 5 Комерційної пропозиції, що є невід`ємною частиною договору, оплата акту- приймання-передачі електричної енергії та/або рахунку постачальника має бути здійснена споживачем протягом 5 робочих днів від дати його отримання споживачем, але не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду.

Згідно з п.5.9. договору №ЕС-28/2022 від 11.01.2022 споживач протягом трьох днів з дати одержання примірників акту приймання-передачі електричної енергії, зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту приймання-передачі електричної енергії, підписаний уповноваженим представником споживача або надати вмотивовану відмову від підписання. При відсутності письмової відмови та факту надсилання підписаного примірника акту приймання-передачі електричної енергії постачальнику, акт приймання-передачі вважається затвердженим споживачем.

Відповідно до п.12.6. договору №ЕС-28/2022 від 11.01.2022 усі повідомлення за цим договором вважаються зробленими належним чином, якщо вони здійснені в письмовій формі та завірені печаткою і підписом уповноваженої особи або електронним цифровим підписом та надіслані на офіційну електронну адресу сторін, зазначену в реквізитах договору, або рекомендованим листом, вручені кур`єром або особисто за зазначеними в цьому договорі адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення, або дата надсилання листа на електронну пошту/декілька за наявності, або дата поштового штемпеля відділу зв`язку одержувача.

Також сторонами було укладено додаткову угоду №1 від 22.02.2022 щодо зміни ціни на електричну енергію у зв`язку із зміною тарифу на передачу з 01 лютого 2022.

На виконання умов договору №ЕС-28/2022 від 11.01.2022 у лютому-березні 2022 року позивач поставив відповідачу електричну енергію на загальну суму 761871,95 грн. Так, у відповідності до умов п.п.5.9., 12.6. договору №ЕС-28/2022 від 11.01.2022 позивачем було відповідачу надіслано електронною поштою акти приймання-передачі електричної енергії, доказів підписання яких з боку відповідача до справи не подано, однак, в силу домовленостей сторін у п.п.5.9., 12.6. договору вони вважаються прийнятими відповідачем без зауважень.

Проте, заборгованість за спожиту електричну енергію у період лютий-березень 2022 року відповідачем не оплачена.

Таким чином, неналежне виконання вищевказаних умов договору у частині своєчасного проведення розрахунків за договором про постачання електричної енергії призвело до виникнення у Комунального некомерційного підприємства Генічеська центральна лікарня Генічеської міської ради заборгованості за спожиту електричну енергію у період лютий-березень 2022 року у розмірі 761871,95 грн. на яку позивачем нараховано 87829,16 грн пені, 7448,68грн три проценти річних, 32205,50грн інфляційних втрат, 53331,04 грн штрафу.

Через невиконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань щодо оплати вартості спожитої електричної енергії, були порушені права та охоронювані законом інтереси ТОВ «Єврогаз ЛТД», що і стало підставою для звернення останнього до місцевого господарського суду.

Предметом позову у справі № 916/1832/22 є наявність або відсутність підстав для стягнення з Комунального некомерційного підприємства Генічеська центральна лікарня Генічеської міської ради суми заборгованості за поставлену Товариством з обмеженою відповідальністю «Єврогаз ЛТД» електричну енергію у вищевказаному розмірі.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

За положеннями ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою ст. 16 Цивільного кодексу України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Відповідно до ч.2 ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.

Статтею 714 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Статтею 712 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на роздрібному ринку, між учасниками цього ринку здійснюються у грошовій формі відповідно до укладених договорів (п. 4.1 Постанови Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії, далі - Постанова).

Оплата електричної енергії здійснюється споживачем виходячи з умов відповідного договору про постачання електричної енергії і може, зокрема, бути у формі: 3) оплати за фактично відпущену електричну енергію відповідно до даних комерційного обліку. (п. 4.7 Постанови).

Згідно п. 4.12 Постанови Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну, а рахунок за спожиту електричну енергію оплачується: протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка непобутовим споживачем; протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка побутовим споживачем; в інший термін, передбачений договором, але не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, 11.01.2022 між ТОВ «Єврогаз ЛТД» та Генічеською центральною лікарнею було укладено договір №ЕС-28/2022 про постачання електричної енергії.

Відповідно до п.5.1. договору №ЕС-28/2022 від 11.01.2022 споживач розраховується з постачальником за фактично поставлені обсяги електричної енергії протягом строку дії договору.

Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць. Оплата акту приймання-передачі та/або рахунку постачальника за цим договором повинна бути здійснена споживачем відповідно до вимог ПРРЕЕ, не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду (п.п.5.7., 5.8. договору №ЕС-28/2022 від 11.01.2022).

Як зазначив місцевий господарський суд та підтверджено під час апеляційного перегляду, позивач у лютому-березні 2022 поставив відповідачу електричну енергію загальною вартістю 761871,95 грн що підтверджується наявними у справі актами приймання-передачі електричної енергії №559 від 10.03.2022 вартістю 365 879,15 грн та №657 від 06.04.2022 вартістю 395 992,80 грн, які з боку відповідача не підписані.

Борг в сумі 761871,95 грн не сплачений відповідачем, як у встановлений договором строк, так і під час розгляду даної справи в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції.

Положеннями статті 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання, за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (пункт 1 статті 612 ЦК України).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, як вірно встановлено місцевим господарським судом, відповідач допустив порушення взятих на себе зобов`язань в частині своєчасної оплати, у зв`язку з чим позивачем були заявлені правомірні вимоги про стягнення з відповідача 761871,95 грн основної заборгованості.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що підставою позовних вимог стали акти приймання-передачі електроенергії за березень/лютий 2022, разом з тим факт отримання цих актів судом не перевірявся.

Суд апеляційної інстанції відхиляє такий довід апеляційної скарги з огляду на умови підписаного сторонами договору.

Так, згідно з п.5.9. договору №ЕС-28/2022 від 11.01.2022 споживач протягом трьох днів з дати одержання примірників акту приймання-передачі електричної енергії, зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту приймання-передачі електричної енергії, підписаний уповноваженим представником споживача або надати вмотивовану відмову від підписання. При відсутності письмової відмови та факту надсилання підписаного примірника акту приймання-передачі електричної енергії постачальнику, акт приймання-передачі вважається затвердженим споживачем.

Відповідно до п.12.6. договору №ЕС-28/2022 від 11.01.2022 усі повідомлення за цим договором вважаються зробленими належним чином, якщо вони здійснені в письмовій формі та завірені печаткою і підписом уповноваженої особи або електронним цифровим підписом та надіслані на офіційну електронну адресу сторін, зазначену в реквізитах договору, або рекомендованим листом, вручені кур`єром або особисто за зазначеними в цьому договорі адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення, або дата надсилання листа на електронну пошту/декілька за наявності, або дата поштового штемпеля відділу зв`язку одержувача.

Колегія суддів звертає увагу, що акти приймання-передачі електричної енергії та рахунки на оплату надсилались позивачем в електронному вигляді, докази яких містяться в матеріалах справи (а.с. 32-33; 37-38), що свідчить про належне надсилання вказаних документів, а також прийняття їх споживачем без жодних зауважень.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість і правомірність позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 761871,95 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача 87829,16грн пені за період з 21.03.2022 по 02.08.2022, 53331,04 грн штрафу, колегія суддів вказує таке.

За положеннями ч.1 ст.199 ГК України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

У відповідності до приписів ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Пунктом 1 ст.547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

За визначенням ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Здійснивши перевірку розрахунку пені та штрафу, здійснену позивачем, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про його арифметичну вірність, внаслідок чого позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 87829,16грн пені за період з 21.03.2022 по 02.08.2022, 53331,04 грн штрафу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 7448,68грн три проценти річних за період з 21.03.2022 по 02.08.2022, 32205,50грн інфляційних втрат за квітень - травень 2022.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 ЦК України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

При цьому, судова колегія зазначає, що враховуючи положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання.

Така правова позиція викладена Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №905/600/18.

Здійснивши перевірку розрахунку 3% річних та інфляційних втрат здійснену позивачем, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про його арифметичну вірність, внаслідок чого позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 7448,68грн три проценти річних за період з 21.03.2022 по 02.08.2022, 32205,50грн інфляційних втрат за квітень - травень 2022 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо посилань скаржника на ч. 3 ст. 551 ЦК України, ст.. 617 ЦК України, ст.. 218 ГК України та доводи, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив позовні вимоги про стягнення штрафу, пені, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі статтею 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Системний аналіз приписів статей 551 ЦК України, 233 ГК України свідчить, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання господарським судом оцінки поданим учасниками справи доказам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій.

Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим з огляду на інтереси сторін, які заслуговують на увагу, ступінь виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначність прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідність розміру пені наслідкам порушення, негайне добровільне усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Відповідна правова позиція викладена в постановах КГС ВС: від 03.10.2019 у справі №914/2202/18,від 12.09.2019 у справі №910/10427/18, від 11.09.2019 у справі №905/2149/18, від 06.09.2019 у справі №914/2252/18, від 27.09.2019 у справі №923/760/16.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів звертає увагу скаржника, що ним не заявлялось відповідне клопотання про зменшення штрафних санкцій. Крім того таке зменшення є правом суду, а не обов`язком. Відтак, посилання у вказаній частині є необґрунтованими та спростовуються вищевикладеним.

Щодо доводів скаржника, з посиланням на лист ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1.колегія суддів зазначає наступне.

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК).

Приписами ст. 617 ЦК України встановлено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Частиною 2 ст. 218 ГК України визначено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України», ТПП України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо (ч. 2 ст. ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України»).

Статтею 3.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП від 18.12.2014 №44 (5) (далі Регламент), вказано, що сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі сертифікат) - це документ, за затвердженими Президією ТПП України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Згідно з п. 6.2 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

За результатами розгляду заяви і наданих документів та прийняття рішення уповноваженою особою щодо можливості засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) за наявністю підстав, видає Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (п. 6.10 Регламенту).

Разом з тим, відповідний Сертифікат, виданий відповідно до Закону України «Про торгово-промислові палати України» та Регламенту, в матеріалах даної справи відсутній, як і відсутні докази, що відповідач звертався до ТПП України або відповідної регіональної ТПП для засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Колегія суддів враховує, що листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, розміщеному в мережі Інтернет https://ucci.org.ua/uploads/files/621cba543cda9382669631.pdf, та адресованому «Всім кого це стосується», ТПП України на підставі ст. ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.97 №671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Разом з тим, вказаний загальний офіційний лист ТПП України не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, зокрема, укладеного між сторонами даної справи, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. Лист, як вже зазначалось, фактично адресований «Всім кого це стосується».

Колегія суддів зазначає, що підтвердження форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у випадку невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання через військову агресію проти України повинно супроводжуватися конкретними доказами на підтвердження неможливості виконати зобов`язання в строк та належним чином саме через ці обставини.

Проте, відповідачем не надано у встановленому процесуальним законом порядку належних та допустимих доказів, які б підтверджували безпосередній причинно-наслідковий зв`язок між військовою агресією проти України та неможливістю виконання ним конкретного зобов`язання.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що лише посилання відповідача на лист ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1., за відсутності в матеріалах даної справи поданих у встановленому процесуальним законом порядку доказів на підтвердження неможливості виконати конкретне зобов`язання в строк та належним чином, не може вважатись безумовним підтвердженням форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Згідно з ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи, що доводи і вимоги апеляційної скарги не підтверджують наявність обставин, які згідно зі ст. 277 ГПК України визначені в якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог в порядку ч. 4 ст. 269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства Генічеська центральна лікарня Генічеської міської ради слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 14.02.2023 у справі № 916/1832/22 - без змін.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

1.Апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства Генічеська центральна лікарня Генічеської міської ради залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Одеської області від 14.02.2023 у справі №916/1832/22 - без змін.

Відповідно до ст.284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів, які обчислюються у відповідності до ст.288 ГПК України.

Повний текст постанови

складено та підписано

14.08.2023р.

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя Я.Ф. Савицький