Ухвала

від 09.08.2023 по справі 873/215/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

УХВАЛА

"09" серпня 2023 р. Справа№ 873/215/23

Північний апеляційний господарський суд

суддя: Ходаківська І.П.

за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали заяви

Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельне підприємство «Агрохім - Партнер»

про покладення на Приватне агропромислове підприємство «Волі Дар» Стецеви судових витрат на професійну правничу допомогу у справі №873/215/23

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельне підприємство «Агрохім - Партнер»

про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 24.04.2023

у третейській справі № 49/23 (третейський суддя - Мамченко Ю.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельне підприємство «Агрохім - Партнер»

до Приватного агропромислового підприємства «Волі Дар» Стецеви

про стягнення нарахованого розміру грошових коштів у зв`язку із неналежним та несвоєчасним здійсненням виконання зобов`язань

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.06.2023 у справі №873/215/23 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельне підприємство «Агрохім - Партнер» про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 24.04.2023 у третейській справі №49/23; після набрання законної сили цією ухвалою, на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 24.04.2023 у третейській справі №49/23 постановлено видати накази відповідно змісту.

На виконання ухвали накази видані Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговельне підприємство «Агрохім - Партнер» (далі по тексту - ТОВ «ТП «Агрохім - Партнер») 24.07.2023.

В заяві про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду ТОВ «ТП «Агрохім - Партнер», в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК України), зроблено заяву про подання доказів щодо судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення.

26.06.2023 до суду від ТОВ «ТП «Агрохім - Партнер» надійшла заява з додатками, в якій просить стягнути з Приватного агропромислового підприємства «Волі Дар» Стецеви (далі по тексту - ПАПП "ВОЛІ ДАР" СТЕЦЕВИ) на свою користь 13 300 грн судових витрат на правничу допомогу, понесених у межах цієї справи та здійснити розгляд заяви без участі представника ТОВ «ТП «Агрохім - Партнер».

Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду) від 26.06.2023 для розгляду заяви у справі №873/215/23 визначено суддю Ходаківську І.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2022 заяву ТОВ «ТП «Агрохім - Партнер» призначено до розгляду у судовому засіданні на 09.08.2022.

У судове засідання 09.08.2023 представники сторін не з`явилися. Клопотання ТОВ «ТП «Агрохім - Партнер» про розгляд заяви без участі його представника судом задоволено, враховуючи, що явка представників сторін в судове засідання не визнавалась обов`язковою та зважаючи на те, що матеріали справи містять достатній обсяг відомостей, необхідний для розгляду заяви.

Заява щодо розподілу судових витрат підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами першою, другою статті 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Частина сьома статті 43 Конституції України передбачає, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Частинами першою, третьою статті 1312 Конституції України визначено, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура, засади організації і діяльності якої та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.

Зазначеним приписам Конституції України кореспондує стаття 16 ГПК України, положеннями якої передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою, а представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Виходячи з аналізу положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються у договорі про надання правової допомоги.

Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

Одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями статті 129 ГПК України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права у суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Разом з тим, згідно зі статтею 15 ГПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Виходячи із системного аналізу положень частини восьмої статті 129, частини третьої статті 126 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі доказів, які подаються сторонами до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Також, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акта прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку із недоведеністю їх наявності у порядку, передбаченому положеннями частини третьої статті 13, частини першої статті 74, статей 76-77 ГПК України.

Водночас, у розумінні положень частини п`ятої статті 126 ГПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог, передбачених частиною четвертою статті 126 ГПК України щодо співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт, ціною позову. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Разом з тим, слід розділяти поняття "зменшення судових витрат" та "розподіл судових витрат", тому суд звертає увагу на таке.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Проте, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Відтак, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята-шоста статті 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, та відповідно до яких суд наділений дискреційними повноваженнями щодо встановлення обставин виникнення судових витрат та визначення їх розміру, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним щодо предмета спору. У зв`язку з наведеним суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 11.02.2021 у справі № 920/39/20, від 11.11.2021 у справі № 873/137/21.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини у справі "Баришевський проти України", "Двойних проти України", заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (пункт 269).

За наявності угод, які передбачають "гонорар успіху", ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22.02.2005 у справі "Пакдемірлі проти Туреччини" (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала "гонорар успіху" на суму 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).

Тому не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи не тільки те, чи були вони фактично понесені, але і оцінювати їх необхідність та неминучість.

Також відповідно до практики Європейського суду з прав людини, при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява №35787/03, п. 29, 26.07.2007; "ТОВ "Фріда" проти України", заява №24003/07, п. 33, 08.12.2016).

Зазначені висновки узгоджуються із висновками, викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі № 550/936/18, від 04.06.2019 у справі № 9901/350/18 та додатковій постанові у зазначеній справі від 12.09.2019, а також у постановах Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, від 26.05.2020 у справі № 908/299/18.

На виконання ч. 8 ст. 129 ГПК України ТОВ «ТП «Агрохім - Партнер» подано до суду копію договору про надання правової допомоги №22-02-2023 від 22.02.2023, копію акта здачі-приймання виконаної правової допомоги №3/23 на суму 13 300 грн та копію платіжної інструкції № 1320 від 21.06.2023.

Зазначені докази направлені іншому учаснику справи (відповідачу), що підтверджується долученим до матеріалів справи описом вкладення у цінний лист та накладною Укрпошти.

Відповідно до доданого заявником акта здачі-приймання виконаної правової допомоги №3/23, Адвокатське бюро "Василя Бонтлаба" надало наступну правову допомогу:

- аналіз рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 24.04.2023 у справі № 49/23 за позовом ТОВ «ТП «Агрохім - Партнер» до ПАПП "ВОЛІ ДАР" СТЕЦЕВИ (ідентифікаційний код - 33819950) про стягнення заборгованості - 0,5 год.;

- підготовка проекту заяви (№ 05-3/05 від 05.05.2023) про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 24.04.2023 у справі № 49/23 за позовом ТОВ «ТП «Агрохім - Партнер» до ПАПП "ВОЛІ ДАР" СТЕЦЕВИ (ідентифікаційний код - 33819950) про стягнення заборгованості - 2,5 год.;

- виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2023 по справі № 873/215/23 - 0,5 год.;

- участь адвоката Василя Бонтлаба у судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду у справі № 873/215/23 із розгляду заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 24.04.2023 у справі № 49/23 за позовом ТОВ «ТП «Агрохім - Партнер» до ПАПП "ВОЛІ ДАР" СТЕЦЕВИ (ідентифікаційний код - 33819950) про стягнення заборгованості, яке відбулося 14.06.2023: підтримання правової позиції, надання пояснень у справі - 1 800 грн;

- участь адвоката Василя Бонтлаба у судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду у справі № 873/215/23 із розгляду заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 24.04.2023 у справі № 49/23 за позовом ТОВ «ТП «Агрохім - Партнер» до ПАПП "ВОЛІ ДАР" СТЕЦЕВИ (ідентифікаційний код - 33819950) про стягнення заборгованості, яке відбулося 21.06.2023: підтримання правової позиції, надання пояснень у справі - 1 800 грн;

- додаткова оплата («гонорар успіху Адвоката») у випадку задоволення заяви ТОВ «ТП «Агрохім - Партнер» про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 24.04.2023 у справі №49/23 (справа № 873/215/23 Північного апеляційного господарського суду) - 5 500,00 грн.

У п. 2 акта здачі-приймання виконаної правової допомоги сторони погодили, що вартість однієї години правової допомоги Бюро складає 1 200,00 грн, участь у судовому засіданні - 1 800,00 грн, додаткова оплата у випадку задоволення заяви ТОВ «ТП «Агрохім - Партнер» про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 24.04.2023 у справі №49/23 - 5 500,00 грн (ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.06.2023 по справі № 873/215/23 задоволено заяву ТОВ «ТП «Агрохім - Партнер» про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 24.04.2023 у справі №49/23 за позовом ТОВ «ТП «Агрохім - Партнер» до ПАПП "ВОЛІ ДАР" СТЕЦЕВИ (ідентифікаційний код - 33819950) про стягнення заборгованості).

Згідно з п. 3 акта здачі-приймання виконаної правової допомоги загальна вартість наданої правової допомоги склала 13 300 грн, які були перераховані позивачем на рахунок Бюро - 21.06.2023 (платіжна інструкція № 1320 від 21.06.2023).

Суд частково не погоджується з доводами заявника, викладеними у заяві про покладення на відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на таке.

Заява про покладення судових витрат на професійну правничу допомогу та акт надання послуг містять кількість витраченого адвокатом часу. Разом з тим в зазначених документах не визначено ціну кожної з послуг та не обґрунтовано, які умови та чинники вплинули на визначений розмір оплати за надання послуг щодо аналізу рішення третейського суду та підготовки проекту заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду.

Суд вважає за доцільне звернутися до правової позиції, викладеної у додатковій постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18 та постанові Верховного Суду від 15.10.2020 у справі № 873/26/20, від 01.02.2022 у справі №873/213/21, зокрема до таких правових висновків Верховного Суду у згаданій постанові: "Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково".

Відповідно до пунктів 5.1., 5.2. договору № 22-02-2023 від 22.02.2023 про надання правової допомоги, розмір гонорару, який Клієнт сплачує Бюро за надану в межах цього Договору правову допомогу, визначається сторонами в акті передачі-приймання виконаної правової допомоги, який є невід`ємною частиною цього Договору і враховує обсяг та складність роботи, тривалість часу, необхідну для її виконання, досвід та кваліфікацію адвоката, строки, ступінь терміновості виконання правової допомоги та інші суттєві обставини (пункт 5.1); Бюро надає Клієнту електронною поштою або в паперовому вигляді акт здачі-приймання виконаної правової допомоги, в якому зазначається зміст наданої правової допомоги, розмір гонорару, який підлягає сплаті відповідно до умов Договору, додаткові витрати, які були понесені Бюро понад узгоджену суму гонорару (якщо такі мали місце) (пункт 5.2).

При цьому, оскільки договором про надання правової допомоги не визначено порядку погодження розрахунку гонорару погодинного або фіксованого розміру до початку виконання робіт, а акт здачі приймання виконаної правової допомоги також не встановлює порядок розрахунку гонорару - погодинно чи фіксовано, зазначене виключає об`єктивну можливість встановити домовленість щодо фактичної ціни між адвокатом та клієнтом.

Суд враховує, що "гонорар успіху" є умовною угодою та не може визначатися в акті приймання-передачі виконаної правової допомоги (постанова Верховного Суду від 25.10.2022 у справі №873/29/22).

Водночас, аналіз положень договору № 22-02-2023 від 22.02.2023 дає підстави для висновку про те, що зазначеним договором не було передбачено чіткого розміру додаткової оплати при позитивному для клієнта рішенні (задоволення заяви) у розмірі 5 500 грн та порядок визначення саме такої суми. При цьому доводів необхідності сплати такої суми, її обґрунтованості та співмірності наданим адвокатом послуг матеріали справи не містять.

Також суд звертає увагу на те, що питання аналізу рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 24.04.2023 у справі № 49/23 та підготовка проекту заяви про видачу виконавчого документа на примусове його виконання не вимагає значних затрат часу та зусиль, оскільки відповідно до наявної у Єдиному державному реєстрі судових рішень інформації адвокат Бонтлаб В.В. є постійним учасником такої категорії справ. Відтак, задоволення вимоги щодо стягнення додаткової оплати у розмірі 5 500 грн, розмір та порядок нарахування якої не було чітко визначено договором про надання правової допомоги не відповідатиме принципам пропорційності до предмету спору та справедливості, а також не є обґрунтованою з огляду на відсутність прямо визначеного у договорі порядку нарахування такої суми та визначення її розміру, не надано доказів того, що така оплата була неминучою.

Суд звертає увагу, що саме по собі посилання заявника на судову практику Верховного Суду зазначених висновків не спростовують, а з огляду на дискреційні повноваження, надані суду положеннями частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК, встановлення обставин надання правової допомоги та визначення розміру судових витрат здійснюється судом у кожному випадку окремо.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Разом з тим, суд вважає, що витрати в частині підготовки проекту заяви про видачу виконавчого документу на примусове виконання рішення третейського суду та участі адвоката В.В. Бонтлаба у судових засіданнях є дійсними та необхідними послугами у цій справі, підтверджені належними доказами.

При цьому слід зазначити, що тривалість участі у судовому засіданні не може бути наперед відомою учасникам справи та короткий час такого засідання не може слугувати підставою для покладення судом таких витрат на сторону, яка заявила про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу (такі підстави визначені лише у частинах п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України).

Отже враховуючи вищевикладене у сукупності та дискреційні повноваження, надані суду положеннями частини п`ятої статті 129 ГПК України, суд, надавши оцінку дотриманню критеріїв формування розміру гонорару адвоката, дійшов висновку в цілому про те, що у цій справі наявні підстави для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4 800 грн, оскільки цей розмір судових витрат є дійсним та обґрунтованим, а відтак відповідає критерію розумної необхідності таких витрат. У іншій частині заявлений розмір витрат, на переконання суду, є необґрунтованим, тому задоволенню не підлягає.

Оскільки під час постановлення ухвали від 21.06.2023 судом не було вирішено питання про судові витрати на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви позивача про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у цій справі шляхом постановлення додаткової ухвали згідно приписів статті 244 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 123, 124, 126, 129, 234, 235, 244 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

У Х В А Л И В :

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельне підприємство «Агрохім - Партнер» про покладення на Приватне агропромислове підприємство «Волі Дар» Стецеви судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 873/215/23 задовольнити частково.

Стягнути з Приватного агропромислового підприємства «Волі Дар» Стецеви (код ЄДРПОУ 33819950, 78333, Івано-Франківська область, Снятинський район, с. Стецева) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельне підприємство «Агрохім - Партнер» (код ЄДРПОУ 44918165, 42304, Сумська область, Сумський район, смт. Степанівка, провул. Промисловий, буд. 4) 4 800 (чотири тисячі вісімсот) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

В іншій частині у задоволенні заяви відмовити.

Видати наказ.

Додаткова ухвала набирає законної сили з дня її оголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачені ГПК України.

Повний текст додаткової ухвали складено - 14.08.2023.

Суддя І.П. Ходаківська