Постанова

від 14.08.2023 по справі 917/1699/22

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2023 року м. Харків Справа № 917/1699/22

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Радіонова О.О., суддя Істоміна О.А. , суддя Медуниця О.Є.

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Білогір`я Молокопродукт", м. Гадяч, Полтавська область (вх. №813 П/3) на рішення Господарського суду Полтавської області від 03.04.2023 (повний текст підписано 03.04.2023 у місті Полтава) у справі №917/1699/22 суддя Кльопов І.Г.

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрресурс-Трейдинг", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Білогір`я Молокопродукт", м. Гадяч, Полтавська область

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява б/н від 15.12.2022 Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрресурс-Трейдинг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Білогір`я Молокопродукт" про стягнення заборгованості за договором №06-09-1 від 06.09.2021 у розмірі 102 154,60 грн, з яких 74 027 грн - сума основного боргу та 28 127,60 грн - неустойка.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що відповідач не здійснив повну оплату за поставлений йому товар, чим порушив взяті на себе зобов`язання за договором поставки №06/09-1 про постачання вугілля від 06.09.2021.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 30.01.2023 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №917/1699/22, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) арк.спр. 57.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 03.04.2023 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Білогір`я Молокопродукт на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Укрресурс-Трейдинг 74027,00 грн суму основного боргу, 28127,60 грн - пеню та 2481,00 грн витрати по сплаті судового збору (арк.спр.63-65).

Не погодившись з ухваленим рішенням, відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Білогір`я Молокопродукт звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою вих. №3103 від 19.04.2023 (вх. №813П/3 від 01.05.2023), в якій просить суд рішення Господарського суду Полтавської області від 03.04.2023 у справі №917/1699/22 скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити (арк. спр.80-82).

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає, що суд ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, за умов неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи. Також, скаржник вважає, що висновки суду ґрунтується на доказах, що не є належними та допустимими, судом попередньої інстанції не досліджено та не встановлено в повному обсязі всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Апелянт вважає, що попри складність справи, великий обсяг документів, Господарський суд Полтавської області допустив поверхневий розгляд справи.

Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.05.2023 року сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Радіонова О.О., судді Істоміна О.А., Медуниця О.Є.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.05.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Білогір`я Молокопродукт" на рішення Господарського суду Полтавської області від 03.04.2023 у справі №917/1699/22 залишено без руху. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Білогір`я молокопродукт" усунути впродовж 10-ти днів з моменту отримання цієї ухвали, встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме до Східного апеляційного господарського суду надати: докази сплати судового збору у розмірі 3721,50 грн. у встановленому порядку за встановленими реквізитами; докази (фіскальний чек, опис вкладення до цінного листа) надсилання копії апеляційної скарги іншій стороні у справі (арк.спр.70-72).

У встановлений судом строк, на адресу Східного апеляційного господарського суду 07.06.2023 від апелянта надійшла заява (з додатками) про усунення недоліків апеляційної скарги вих.№2605 від 26.05.2023, у якій останній надав докази сплати судового збору у сумі 3721,50 грн та докази направлення копії апеляційної скарги на адресу позивача, що свідчить про виконання скаржником вимог ухвали суду від 08.05.2023 (арк. спр.73-74).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.06.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Білогір`я Молокопродукт на рішення Господарського суду Полтавської області від 03.04.2023 у справі №917/1699/22. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Білогір`я Молокопродукт на рішення Господарського суду Полтавської області від 03.04.2023 у справі №917/1699/22 вирішено розглядати без повідомлення учасників справи. Встановлено строк позивачу до 27.06.2023 року включно, для подання відзиву на апеляційну скаргу (заяв, клопотань, тощо) з доказами його надсилання іншій стороні у справі. Встановлено відповідачу строк до 27.06.2023 року включно для подання обґрунтованих пояснень до апеляційної скарги в порядку вимог ч. 1 п. 3 ст. 42 та п. п. 1 - 2 ст. 266 ГПК України, та надати докази надсилання копій відповідних доповнень чи змін до апеляційної скарги позивачу (в іншому випадку суд не враховує такі доповнення чи зміни). Учасникам судового процесу необхідно повідомити суд про їх номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або інші засоби зв`язку, зокрема, мобільного (за їх наявності), які можуть бути використані для викликів або повідомлень. Запропоновано учасникам справи для прискорення документообігу в межах цієї справи, надсилати їх з використанням програми Електронний суд (за умов відповідної реєстрації) або скеровувати документи з засвідченням електронним цифровим підписом уповноваженої особи на електронну адресу Східного апеляційного господарського суду: inbox@eag.court.gov.ua (арк.спр.84-86).

Клопотань від учасників справи про розгляд апеляційної скарги з їх повідомленням (викликом) до суду також не надходило.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до п.3 ст. 263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно ч. ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Матеріалами справи підтверджується належне повідомлення сторін про відкриття апеляційного провадження у справі та розгляд даної апеляційної скарги в порядку, передбаченому частиною 10 статті 270 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Рішенням господарського суду в межах даної справи встановлені та сторонами не заперечуються наступні обставини.

06.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Білогір`я Молокопродукт» (надалі - «відповідач») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрресурс-Трейдинг» (надалі - «позивач») було укладено договір №06/09-1 про постачання вугілля (надалі - «договір») арк.спр. 6-8.

Відповідно до п.1.1. договору постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити товар.

Товаром за даним договором є вугілля, марка якого вказується у специфікаціях до цього договору (п.1.2 договору).

Ціна товару вказується у специфікаціях до цього договору (п.2.1 договору).

Загальна сума договору складає суму всіх специфікацій до цього договору (п.2.2 договору).

Загальна сума договору може бути змінена за згодою сторін, у зв`язку зі зміною рівня цін на сировину, матеріали, енергоносії, змінами податкового законодавства та іншими підставами (п.2.3 договору).

Розрахунки покупця з постачальником за поставлений товар проводяться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника в національній валюті України на одній із наступних умов, яка вказуються в специфікації на конкретну партію товару (п.2.4 договору).

Датою оплати вважається дата списання коштів з розрахункового рахунку покупця на рахунок постачальника (п.2.5 договору).

Розділом 3 сторони погодили «Умови і строки поставки».

Розділом 4 погоджено «Прийняття товару за кількістю і якістю».

У пункті 1 специфікації №1 від 06.09.2021 вказано, що позивач зобов`язаний поставити відповідачу партію вугілля марки ДГ (13-100) в кількості 22 тон загальною вартістю 103 400 гривень (4700 грн за тону) арк.спр. 9-10.

Згідно пункту 2 специфікації №1 оплата вугілля здійснюється на умовах: 40% передплата, 60% за фактом передачі вугілля відповідачу протягом 3 банківських днів.

Відповідно до п. 4 специфікації №1 датою поставки (передачі) вугілля (відповідної партії) від постачальника до покупця вважається дата підписання сторонами видаткової накладної. Сторони обумовлюють, що право власності на вугілля, а також усі ризики втрати або пошкодження на вугілля (його частину), яке постачається за цим договором, переходить від постачальника до покупця з моменту (дати) поставки вугілля (його частини).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу вугілля.

Так, 08.09.2021 сторонами була підписана видаткова накладна №20, згідно якої відповідачу було поставлено 23,41 тони вугілля ціною 4 700 грн/тону загальною вартістю 110 027 гривень (арк.спр.13).

Згідно платіжного доручення №5947 від 07.09.2021 відповідач перерахував на банківський рахунок позивача 31 000 гривень (Призначення платежу: оплата вугілля згідно рахунку №31 від 06.09.21, без ПДВ) арк.спр.12.

20.09.2021 відповідачем було перераховано на банківський рахунок позивача 5 000

гривень згідно платіжного доручення № 6059 (Призначення платежу: оплата вугілля згідно рахунку №31 від 06.09.21, без ПДВ) арк.спр.11.

Таким чином, у відповідача наявна заборгованість з оплати за поставлений товар у сумі 74 027 грн. (110 027,00 грн - 31 000 грн -5 000 грн).

З викладеного вбачається, що позивач належним чином та у відповідності до умов договору виконав свої зобов`язання щодо поставки товару, натомість відповідач свій договірний обов`язок по повній його оплаті не виконав.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що відповідач 29.09.2021 надав позивачу гарантійний лист вих. №2909, за змістом якого йдеться про те, що відповідач гарантує позивачу повну оплату залишку неоплаченої продукції у розмірі 74 027,00 грн двома платежами: 34 027 грн - до 01.10.2021 та 40 000 грн до 15.10.2021 (арк.спр.14).

Позивач прийняв вказаний гарантійний лист.

Проте, відповідач суму боргу не сплатив.

Отже, несплата відповідачем боргу стала підставою для звернення позивача до Господарського суду Полтавської області з відповідним позовом про стягнення основного боргу у розмірі 74 027,00 грн та неустойки у розмірі 28 127,60 грн за невиконання грошового зобов`язання за договором №06/09-1 про постачання вугілля від 06.09.2021.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Предметом спору за даною справою є стягнення коштів (заборгованість за поставлений товар) відповідно до умов договору №06/09-1 про постачання вугілля у розмірі 74 027,00 грн та 28 127,60 грн неустойки за невиконання грошового зобов`язання за вказаним договором.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

За приписами вимог статті 173 ГК України та статті 509 ЦК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Укладений між сторонами договір №06/09-1 від 09.09.2021 за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами частини другої статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша статті 655 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, яка узгоджується з частиною першою статті 193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач належним чином виконав свої зобов`язання за договором поставки, а саме поставив відповідачу 23,41 тони вугілля ціною 4 700 грн/тону загальною вартістю 110 027,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №20 від 08.09.2021 (арк.спр.13).

В свою чергу, відповідач, в порушення прийнятих на себе зобов`язань за вказаним договором, не в повному обсязі оплатив отриманий товар. За таких обставин є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача 74 027,00 грн основного боргу.

Доказів щодо повної оплати отриманого товару відповідач суду не надав, строк оплати настав, заявлений позивачем до стягнення основний борг у сумі 74 027,00 грн відповідач визнає, що підтверджується гарантійним листом вих. №2909 від 29.09.2020, за текстом якого вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Білогір`я Молокопродукт» гарантує Товариству «Укрресурс-Трейдінг» повну оплату залишку неоплаченої продукції, поставленої ТОВ «Укрресурс-Трейдінг» 08.09.2021 до 01.10.2021 включно 34 027,00 грн, до 15.10.2021 включно 40 000, 00 грн.

Іншого відповідачем не доведено.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що позовні вимоги щодо стягнення основного боргу у сумі 74027, 00 грн є законними, обґрунтованими та доведеними матеріалами справи.

Стосовно неустойки у розмірі 28 127,60 грн за невиконання грошового зобов`язання, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до частини першої статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Положеннями ст. 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Стаття 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно зі ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).

Верховний Суд у постанові від 03.03.2020 у справі №922/2220/19 зазначив, що грошовим є виражене в грошових одиницях зобов`язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов`язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, врегульовані законодавством.

У постанові від 09.03.2021 у справі №924/441/20 Верховний Суд дійшов висновку, що приписами частини 6 статті 232 ГК України передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане. Водночас, хоча законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього строку, але такий строк, з урахуванням положень ст. ст. 251, 252 ЦК України має бути визначений. При цьому, перебіг вказаного строку починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок перебігу такого строку не може бути змінений за згодою сторін. Зазначене стосується і строку позовної давності, який за своєю суттю є строком, згідно положень ст. 256 ЦК України, і також може бути збільшений за домовленістю сторін, але обов`язково повинен мати конкретно визначений період, зважаючи на положення ст. ст. 251, 252 ЦК України.

У даному випадку розділом 5 «Відповідальність сторін» сторони погодили, що за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором, сторони несуть відповідльність відповідно до діючого законодавства України. У разі порушення зобов`язань за договором застосовуються штрафні санкції, передбачені цим договором. У разі порушення строків оплати продукції більш ніж на 3 (три) банківських днів, покупець зобов`язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченої продукції за кожен день прострочення. Дана неустойка нараховується за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання (п.п.5-1-5.3 договору).

Отже, сторони погодили, що строк нарахування пені, визначеної п.5.3 договору, є більшим, ніж це передбачено ч.6 ст.232 ГК України. Таким чином, сторони у договорі збільшили передбачений законодавством строк для нарахування пені.

За приписами статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Застосований позивачем за неналежне виконання відповідачем умов договору розмір штрафних санкцій, а саме пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, а також строк для нарахування пені, як і строк позовної давності, погоджені сторонами при укладенні договору.

Перевіривши правові підстави, період нарахування пені, судова колегія вважає правомірним висновок суду про те, що відповідно до договірних умов, з урахуванням гарантійного листа, з відповідача слід стягнути на користь позивача 28 127,60 грн пені за період з 15.10.2021 по 15.12.2022.

Таким чином, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, арифметично вірними та підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги зводяться до переліку норм Конституції України та Господарського процесуального кодексу України, виходячи з яких апелянт дійшов висновку, що Господарським судом Полтавської області неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, не досліджені всі обставини та докази, що мають значення для справи, а його висновки, викладені в оскаржуваному рішенні, не відповідають обставинам справи.

Серед іншого, в тексті апеляційної скарги відповідач зазначив, що більш обґрунтовані пояснення апеляційної скарги будуть подані Товариством після отримання і ознайомлення з повним текстом оскаржуваного рішення у даній справі.

З програми «Діловодство спеціалізованого суду» вбачається, що згідно картки обліку вхідної кореспонденції (Журнал реєстрації а/с), вхідна дата 19.04.2023, вхідний №п/п 16, вихідний №3103, скаржник Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Білогір`я Молокопродукт" (форма доставки нарочно) звернувся до Господарського суду Полтавської області з апеляційною скаргою (вх.№16 від 19.04.2023), яка в подальшому разом зі справою була направлена до Східного апеляційного господарського суду 20.04.2023 (супровідний лист №08-12/226 а) арк.спр.67, 79.

Тобто, у апелянта при зверненні з апеляційною скаргою була можливість отримати, зокрема, нарочно повний текст рішення Господарського суду Полтавської області від 03.04.2023.

За приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

За даною справою, повний текст рішення розміщено та опубліковано в Єдиному державному реєстрі судових рішень,а саме, надіслано судом: 04.04.2023. Зареєстровано: 05.04.2023. Оприлюднено: 06.04.2023.

Справу №917/1699/22 було розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі від 30.01.2023 було надіслано учасникам справи у відповідності до вимог статті 120 ГПК України, зокрема, відповідачу, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення з відміткою «вручено особисто» - Таран - 06.02.2023 (арк.спр.58).

У відповідності до вимог статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Станом на момент ухвалення вищезазначеної постанови жодних доповнень до апеляційної скарги, або будь-якого іншого обґрунтування щодо незаконності оскаржуваного судового рішення скаржником до суду апеляційної інстанції не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову у повному обсязі.

Апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків господарського суду першої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, приймаючи спірне рішення, в повній мірі дослідив всі наявні в матеріалах справи докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення на основі всіх доводів, що були належним чином надані сторонами і підтверджувалися наявними в матеріалах справи доказами.

Будь-яких порушень норм матеріального або процесуального права в діях суду першої інстанції при розгляді ним зазначеної справи судовою колегією не встановлено, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Враховуючи наведене, судова колегія дійшла висновку, що рішення Господарського суду Полтавської області від 03.04.2023 року у справі №917/1699/22 ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

За таких підстав рішення Господарського суду Полтавської області від 03.04.2023 року у справі №917/1699/22 повинно бути залишено без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на апелянта в порядку ст. 129 ГПК України.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 280-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Білогір`я молокопродукт», м. Гадяч, Полтавська область на рішення Господарського суду Полтавської області від 03.04.2023 року у справі № 917/1699/22 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Полтавської області від 03.04.2023 року у справі №917/1699/22 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає відповідно до п.2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 14.08.2023.

Головуючий суддя О.О. Радіонова

Суддя О.А. Істоміна

Суддя О.Є. Медуниця