Постанова

від 07.08.2023 по справі 908/722/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.08.2023 року м.Дніпро Справа № 908/722/20

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідача),

суддів: Паруснікова Ю.Б., Чередка А.Є.,

секретар судового засідання Зелецький Р.Р.

представники сторін:

від позивача Серьогіна С.В., адвокат, довіреність від 07.12.2022 року,

від відповідачів 1,2,3 не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" на рішення господарського суду Запорізької області від 01.12.2021 року (повний текст рішення складено 10.12.2021 року, у складі колегії суддів: головуючий суддя: Мірошниченко М.В., судді: Азізбекян Т.А., Корсун В.Л.) у справі № 908/722/20

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Київ в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця", м.Дніпро

до відповідача-1 Токмацької міської ради, Запорізька область, м.Токмак

до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія Енерго-Альянс", Запорізька область, м. Токмак

до відповідача-3 Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровська Біотес", м.Київ

про визнання незаконними та скасування рішення, визнання недійсними договорів,-

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до Токмацької міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія Енерго-Альянс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровська Біотес", в якому просило:

- визнати незаконними та скасувати рішення Токмацької міської ради від 21.09.2017 року №20 "Про дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки юридичній особі", від 17.01.2018 року №1 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її в оренду юридичній особі";

- визнати недійсним договір оренди землі від 17.01.2018 року № 319, укладений між Токмацькою міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія Енерго-Альянс";

- визнати недійсним договір суборенди землі № ПБ-001/18 від 07.05.2018 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія Енерго-Альянс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Придніпровська Біотес".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані рішення прийнято Токмацькою міською радою із перевищенням повноважень щодо розпорядження землями державної власності, передбачених ст.ст.12, 122 Земельного кодексу України, з порушенням прав та інтересів позивача на користування земельною ділянкою, якою в даний час користуються відповідачі - 2, 3, тому ці рішення підлягають визнанню незаконними та скасуванню, а договори оренди -і визнанню недійсними.

Позивач зазначав, що земельна ділянка площею 182,3300 га за адресою: Запорізька область, Токмацький район, Токмацька м/р Лінія Комиш-Зоря_Каховка перебуває у постійному користуванні залізниці, включена до статутного капіталу позивача і належить до земель державної власності.

При перевірці Публічної карти позивачу стало відомо, що на вказану земельну ділянку частково накладено межі земельної ділянки з кадастровим номером 2311000000:01:043:0131 площею 4,1000 га в м.Токмак по вул.Ковальська (район заводу ПАТ "ТКШЗ").

Дана земельна ділянка має комунальну форму власності та зареєстрована за Токмацькою міською радою.

Під час розгляду справи №908/1908/19 позивачу стало відомо, що 21.09.2017 року Токмацькою міською радою винесено рішення №20 про дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки юридичній особі Товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія Енерго-Альянс".

Також позивачу стало відомо про рішення Токмацької міської ради від 17.01.2018 року №1 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її в оренду юридичній особі", яким затверджено проект землеустрою щодо відведення відповідачу-2 земельної ділянки площею 4,1000 га в м.Токмак по вул.Ковальська (район заводу ПАТ "ТКШЗ") кадастровий номер 2311000000:01:043:0131, надано цю ділянку в оренду та надано згоду на державну реєстрацію речового права після укладання договору оренди.

Відповідно до висновку фахівця відділу земельних ресурсів служби з управління майновими і земельними ресурсами регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Укрзалізниця" від 10.06.2019 року площа перетину вказаних земельних ділянок складає0,3546 га.

Позивач зазначав, що всупереч ч.2 ст.198 Земельного кодексу України та Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками (затверджена наказом Держкомзему від 18.05.2010 №376 ) межі земельної ділянки з кадастровим номером 2311000000:01:043:0131 позивачем не погоджувались.

Під час прийняття оскаржуваних рішень відповідачем-1 перевищені повноваження щодо розпорядження землями державної власності, порушено права позивача як землекористувача, частина ділянки, яка передана позивачу, змінила форму власності з державної на комунальну. Відтак, і подальша передача спірної земельної ділянки в оренду та в подальшому. в суборенду, є такою, що суперечить нормам чинного законодавства.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 01.12.2021 року у даній справі в задоволенні позову відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що:

- земельна ділянка з кадастровим номером 2311000000:01:043:0131 площею 4,1000 га сформована та зареєстрована на праві комунальної власності за відповідачем-1 зі встановленням її меж на місцевості, в тому числі щодо тієї площі, яка, як вважає позивач, перетинається із земельною ділянкою, що перебуває в постійному користуванні позивача;

- факт перетину вказаних земельних ділянок належними та допустимими доказами не підтверджений;

- позивачем не доведено поданням належних та допустимих доказів, що при прийнятті відповідачем-1 оспорюваних рішень про дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідачу-2 та щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її в оренду відповідачу-2, були порушені вимоги земельного законодавства та права позивача.

За викладених обставин суд дійшов висновку, що також відсутні підстави для визнання недійсними оспорюваних договорів оренди та суборенди, оскільки позовні вимоги про визнання їх недійсними є похідними від вимог про визнання незаконними та скасування оспорюваних рішень.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги АТ "Укрзалізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця".

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, заявник посилається на те, що:

- правовий статус земель залізничного транспорту визначено законом і не може бути змінений в будь-який інший спосіб, аніж визначено законодавством;

- позивач, з урахуванням вимог ч.2 ст.149 Цивільного кодексу України жодної згоди на вилучення у нього частки спірної земельної ділянки, на якій здійснено перетин, не надавав;

- відповідач-1 не надавав суду ані матеріалів розмежування земель державної та комунальної власності, які б підтверджували передачу частини земельної ділянки, яка за законом є державною, а також не надав технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, на підставі яких земельній ділянці 4,1000 га присвоєно кадастровий номер.

При цьому, на думку скаржника, є очевидним, що визначення розмірів земельної ділянки, яка, в свою чергу, межує з землями державної форми власності, є необхідним з визначенням чітких меж ділянки землі державної форми власності, від якої, в свою чергу, мав би рахуватися розмір ділянки, яка є, як посилається відповідач, комунальною власністю.

Вважає, що неможливо визначити розмір та встановити межі земельної ділянки, якщо не встановлено межі ділянки, що є суміжною.

Суд першої інстанції, дійшовши висновку про необхідність встановлення (відновлення) меж земельної ділянки позивача для встановлення факту перетину земельних ділянок, фактично стверджує про недійсність вже виданого державного акта від 01.04.1998 серії І-ЗП №002513, не враховуючи при цьому надані позивачем до матеріалів справи копії документів на підтвердження своєї позиції.

Апелянт вказує, що:

- суд першої інстанції ігнорує той факт, що земельну ділянку позивача сформовано, а її частину відчужено із грубим порушенням норм чинного законодавства (без отримання від позивача погодження меж) значно пізніше, аніж сформовано земельну ділянку позивача, та в даному випадку є безпідставним посилання на необхідність проведення саме позивачем встановлення (відновлення) меж земельної ділянки, яка є ділянкою державної форми власності;

- відповідно до рішення виконкому Токмацької районної ради народних депутатів від 16.06.1995 року №92/5 ДП "Придніпровська залізниця" в межах дистанції колії Великий Токмак лінії Камиш-Зоря-Каховка на праві постійного користування надано земельну ділянку площею 182,3300 га на території Острівської сільської ради Токмацького району Запорізької області, про що видано державний акт від 01.04.1998 року серії І-ЗП №002513;

- при наданні ДП "Придніпровська залізниця" земельної ділянки площею 182,3300 га межі цієї ділянки було узгоджено із сусідніми землекористувачами та в повній мірі визначено межі земельної ділянки, що не підлягає повторному встановленню;

- судом першої інстанції не враховано матеріали геодезичних вишукувань та перенесення меж земельної ділянки в натурі (на місцевість) із землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за адресою: Придніпровська залізниця в межах дистанції колії Великий Токмак лінії Камиш-Зоря-Каховка, проведених сертифікованим інженером-геодезистом Нестеренко С.Я.;

- в зазначених матеріалах наведено опис комплексу топографо-геодезичних робіт та юридичних документів щодо відновлення зовнішніх меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) Регіональної філії "Придніпровська залізниця"; при цьому, матеріали геодезичних вишукувань та перенесення меж земельної ділянки в натурі (на місцевість) із землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за адресою: Придніпровська залізниця в межах дистанції колії Великий Токмак лінії Камиш-Зоря-Каховка складені на всю площу земельної ділянки, яка належить позивачу;

- суд першої інстанції, перебираючи на себе повноваження судового експерта, без наявності спеціальних земельно-технічних знань та знань у сфері землеустрою, які наявні у судового експерта, зробив висновок про начеб-то недостатність документів для висновків, які були зроблені судовим експертом.

Скаржник зауважує, що судом першої інстанції в порушення норм матеріального та процесуального права безпідставно відхилено висновок судового експерта щодо накладання меж земельних ділянок, згідно якого площа накладення земельної ділянки складає 0,3856 га.

За таких обставин позивач вважає, що ним повністю доведено факт накладення межі земельної ділянки з кадастровим номером 2311000000:01:043:0131 на територію земельної ділянки площею 182,3300 га, яка перебуває у постійному користуванні залізниці.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідачі -2, -3 простять відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення господарського суду залишити без змін.

Відповідачі- 2 та -3 зазначають що:

- позивач не довів, що при формуванні ділянки з кадастровим номером 2311000000:01:043:0131 площею 4,100 га були порушені вимоги законодавства та, як наслідок, порушені права позивача;

- судом першої інстанції правильно констатовано, що у матеріалах справи відсутній висновок судового експерта, який би підтвердив порівняння двох сформованих земельних ділянок (позивача та відповідача-1), їх точну площу та за наслідком такого порівняння підтвердив факт накладення, точну площу накладення;

- твердження апелянта про те, що відповідачем-1 було змінено правовий статус земельної ділянки позивача, який визначено законом, є безпідставним внаслідок недоведення факту перетину спірних ділянок;

- відповідно до відкритих даних, які містяться у Публічній кадастровій карті України, 14.12.2021 року виконавчим комітетом Малинівської сільської ради Пологівського району Запорізької області за позивачем зареєстровано право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2325283600:04:00160096 площею 26,3256 га з цільовим призначенням "12.01 для розміщення та експлуатації будівель і споруд залізничного транспорту"; опрацюванням зазначених даних та даних Публічної кадастрової карти України встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 2325283600:04:00160096 площею 26,3256 га сформована та винесена в натурі саме у межах земельної ділянки, яка передавалася позивачу на підставі акту постійного користування серії І-ЗП №002513 від 01.04.1998 року;

- факт формування позивачем вищевказаної земельної ділянки, винесення її меж в натурі на місцевості та подальша державна реєстрація свідчить про відсутність у межах зареєстрованої земельної ділянки з кадастровим номером 2325283600:04:00160096 площею 26,3256 га іншої земельної ділянки (її частини), тобто відсутність будь-якого перетину спірних земельних ділянок.

Щодо тверджень апелянта про те, що Токмацька міська рада не надала жодних доказів щодо вилучення спірної земельної ділянки у позивача, відповідачі -2 та -3 вказують, що як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №162712405 від 08.04.2019 року, до Державного реєстру 18.01.2018 року внесено запис №24478207 від 18.01.2018 року про державну реєстрацію права власності Токмацької міської ради Запорізької області на земельну ділянку з кадастровим номером 2311000000:01:043:0131 площею 4,1000 га за адресою вул.Ковальська, м.Токмак, Запорізька область.

Таким чином, вищевказана земельна ділянка сформована за рахунок земель комунальної власності, а позивачем не надано жодного належного доказу на підтвердження того, яким чином земельна ділянка, яка знаходиться у користуванні відповідачів -2 та -3 та є земельною ділянкою комунальної форми власності Токмацької міської ради (розташована у межах міста Токмак), може накладатись на земельну ділянку державної форми власності, яка розташована за межами населеного пункту (м.Токмак).

Окрім цього, відповідачі -2 та -3 звертають увагу на те, що рішенням господарського Запорізької області від 28.04.2020 року у справі №908/1908/19, яке набрало законної сили, ухваленим за участі тих самих учасників, встановлено, що право комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2311000000:01:043:0131 площею 4,1000 га за адресою: вул. Ковальська, м. Токмак, Запорізька область було зареєстровано за Токмацькою міською радою відповідно до вимог Закону України від 06.09.2012 року №5245-УІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", з тих підстав, що дана земельна ділянка знаходиться в межах населеного пункту (місто Токмак Запорізької області).

Оскільки питання щодо порушення меж та перетину земельних ділянок не може бути вирішеним через відсутність даних щодо їх встановлення та закріплення на місцевості із складанням відповідних актів, а також з урахуванням, що відсутній висновок експерта, яким визначено межі земельної ділянки позивача, яка не встановлювалася у передбачений законом спосіб, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Відповідачі -2,-3 вважають, що судом першої інстанції правомірно відхилено висновки експерта щодо накладання земельних ділянок, які ґрунтувалися на підставі наданих позивачем доказів, що не включають технічну документацію з відновлення меж земельної ділянки у натурі, а геодезичні матеріали не охоплюють всю площу земельної ділянки, наданої в постійне користування позивачу.

Щодо обраного позивачем способу захисту під час звернення до суду із вказаним позовом, відповідачі -2, -3 вказують, що належним способом захисту позивача буде звернення до суду з вимогами про витребування майна із чужого незаконного володіння, якщо позивач був позбавлений права володіння земельною ділянкою, або усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, якщо позивачу чиняться перешкоди в реалізації цих прав.

Позивач у наданих поясненнях просить долучити до матеріалів справи копію технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), розробленої ТОВ "Сервіс Експерт М".

В обґрунтування неможливості подання додаткових доказів суду першої інстанції позивач посилається на відсутність цих доказів на момент винесення оскаржуваного рішення та подання їх на стадії апеляційного перегляду з огляду на посилання відповідачів у відзиві на апеляційну скаргу на відповідні факти проведення АТ "Укрзалізниця" реєстрації права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2325283600:001:0096 площею 26,3256 га.

Колегія суддів не приймає до розгляду надані позивачем додаткові докази, оскільки вказані докази не існували на момент ухвалення господарським судом оскаржуваного рішення. Крім того, питання проведення АТ "Укрзалізниця" реєстрації права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2325283600:001:0096 площею 26,3256 га не було предметом розгляду суду першої інстанції.

07.08.2023 року у судове засідання з`явився представник позивача, який надав відповідні пояснення.

Представник відповідачів-2,-3 в судове засідання 07.08.2023 не з`явився, у попередніх судових засіданнях виклав свою правову позицію щодо доводів апеляційної скарги.

Щодо явки відповідача-1 колегія суддів зазначає наступне:

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року (зі змінами, внесеними Указом від 14.03.2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 року № 2119-IX), у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.

02.03.2022 року Рада суддів України оприлюднила рекомендації роботи судів в умовах воєнного стану та рекомендувала по можливості відкладати розгляд справ (за винятком невідкладних судових розглядів) та знімати їх з розгляду, зважати на те, що велика кількість учасників судових процесів не завжди мають змогу подати заяву про відкладення розгляду справи через задіяння до функціонування критичної інфраструктури, вступ до лав Збройних сил України, територіальної оборони, добровольних воєнних формувань та інших форм протидії збройної агресії проти України, або не можуть прибути в суд у зв`язку з небезпекою для життя. Справи, які є невідкладними, розглядати лише за наявності письмової згоди на це усіх учасників судового провадження.

Ухвалою суду від14.02.2022 року було відкрито апеляційне провадження у даній справі та судове засідання призначено на 23.03.2022 року.

22.03.2022 року розгляд справи не відбувся, потім ухвалами суду неодноразово розгляд справи відкладався.

Місто Токмак з березня 2022 року знаходиться на тимчасово окупованій території України.

Указом Президента України від 18.04.2022 року № 259/2022, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Неодноразово Указом Президента України строк дії воєнного стану продовжувався, наразі відповідач-1 продовжує знаходитись на тимчасово окупованій території.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).

Згідно практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення поняття розумний строк вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродно встановлювати один і той самий строк для всіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі Броуган та інші проти Сполученого Королівства).

Європейський суд з прав людини в своїй практиці виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи, враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (Рішення Бараона проти Португалії, 1987 рік, Хосце проти Нідерландів, 1998 рік; Бухкольц проти Німеччини, 1981 рік; Бочан проти України, 2007 рік).

Таким чином, суд, враховуючи обставини справи та введення воєнного стану в Україні, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.

Ухвала суду від 14.02.2022 року про відкриття провадження у справі направлена відповідачу-1.

Про час та місце розгляду справи відповідач-1 був повідомлений на сайті Центрального апеляційного господарського суду, тобто, єдиним наразі можливим способом його повідомлення про судовий розгляд справи.

Колегія суддів вважає, що неявка представників відповідачів не перешкоджає розгляду справи, оскільки в суді апеляційної інстанції відповідно до приписів ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обгрунтованість рішення на підставі тих доказів, які були наявні в матеріалах справи на час ухвалення рішення.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та надані заперечення, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі рішення Виконавчого комітету Токмацької районної ради народних депутатів Запорізької області від 16.06.1995 року №92/5 видано Придніпровській залізниці в межах дистанції колії Великий Токмак лінії Камиш-Зоря-Каховка м.Дніпропетровськ державний акт на право постійного користування землею серії І-ЗП №002513 від 01.04.1998року, відповідно до якого надано у постійне користування 182,33 га землі згідно з планом землекористування для розміщення об`єктів залізниці.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 року №200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" утворено Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця", 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту України, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, згідно з додатком 1.

Згідно з вказаним додатком 1 Державне підприємство "Придніпровська залізниця" (ідентифікаційний код 01073828) увійшло до переліку підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, на базі яких утворюється Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця".

Державну реєстрацію Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця" здійснено 21.10.2015 року.

Згідно з вказаним додатком 1 Державне підприємство "Придніпровська залізниця" (ідентифікаційний код 01073828) увійшло до переліку підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, на базі яких утворюється Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця".

Державну реєстрацію Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця" здійснено 21.10.2015 року.

Згідно зі Статутом, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 року №735, Публічне акціонерне товариство "Укрзалізниця" є правонаступником усіх прав і обов`язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту, серед яких Державне підприємство "Придніпровська залізниця".

Постановою Кабінету Міністрів України від 31.10.2018 року №938 "Деякі питання акціонерного товариства Українська залізниця" змінено тип публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" з публічного на приватне та перейменовано його в Акціонерне товариство "Українська залізниця", а також затверджено статут Акціонерного товариства "Українська залізниця" в новій редакції.

В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб фізичних осіб-підприємців та громадських формувань містяться дані про юридичних осіб, правонаступниками яких є Акціонерне товариства "Українська залізниця" (ідентифікаційний код 40075815) серед яких - Державне підприємство "Придніпровська залізниця" (ідентифікаційний код 01073828).

У реєстрі також містяться відомості про відокремлений підрозділ товариства регіональну філію "Придніпровська залізниця" (ідентифікаційний код 40081237).

Відповідно до ч. 1, п. "г" ч. 2 ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набуває, зокрема, публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування".

Частинами 1, 4 ст.4 Закону України "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" передбачено, що до статутного капіталу Товариства вноситься, зокрема, право постійного користування земельними ділянками, наданими для розміщення підприємств залізничного транспорту. Внесення нерухомого майна залізничного транспорту до статутного капіталу Товариства може здійснюватися на підставі обліку майна на балансах Державної адміністрації залізничного транспорту України, підприємств залізничного транспорту відповідно до законодавства без попередньої державної реєстрації права власності на таке майно.

Пунктом 2 частини 2 статті 5 Закону України "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" встановлено, що переоформлення правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна, внесені до статутного капіталу товариства, здійснюється протягом двох років з дня державної реєстрації товариства.

Державна реєстрація прав на нерухоме майно, внесене до статутного капіталу товариства, здійснюється на підставі передавального акта та акта оцінки майна залізничного транспорту, внесеного до статутного капіталу товариства. Передавальний акт та/або акт оцінки майна залізничного транспорту є документами, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на майно, внесене до статутного капіталу товариства.

Міністерством інфраструктури України 18.08.2015року затверджено передавальний акт від 03.08.2015 року Державного підприємства "Придніпровська залізниця", в якому підтверджено вартість і склад активів і зобов`язань Державного підприємства "Придніпровська залізниця" і зазначено, що після його реорганізації шляхом злиття все майно, права та обов`язки переходять в процесі правонаступництва до публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", створеного згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 року №200. Невід`ємною частиною передавального акту є перелік земельних ділянок державного підприємства.

У зведеному переліку земельних ділянок Державного підприємства "Придніпровська залізниця" зазначено, що право постійного користування земельною ділянкою площею 182,33 га за адресою: Запорізька область, Токмацький район, Токмацька м/р Лінія Комиш-Зоря-Каховка (в межах дистанції колії Великий Токмак-ПЧ-17) на підставі державного акту на право постійного користування І-ЗП 002513 від 01.04.1998 року внесено до статутного капіталу АТ "Українська залізниця".

Таким чином, земельна ділянка площею 182,33 га за адресою: Запорізька область, Токмацький район, Токмацька м/р Лінія Комиш-Зоря-Каховка перебуває в постійному користуванні Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" (позивач) згідно з державним актом від 01.04.1998 року серії І-ЗП №002513.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Токмацької міської ради від 21.09.2017 року №20 "Про дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки юридичній особі" надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 10,0000 га по вул. Ковальська (район заводу ПАТ "ТКШЗ") для будівництва об`єктів енергетичної інфраструктури (землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення), товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія Енерго-Альянс" (відповідач-2).

Рішенням Токмацької міської ради від 17.01.2018 року №1 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її в оренду юридичній особі" затверджено Товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія Енерго-Альянс" проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 4,1000 га по вул.Ковальська (район заводу ПАТ "ТКШЗ"), кадастровий номер 2311000000:01:043:0131 за цільовим призначенням: для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій (землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення), надано вказану земельну ділянку в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія Енерго-Альянс" та надано згоду Товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія Енерго-Альянс" на передачу земельної ділянки в суборенду після укладення договору оренди землі та реєстрації речового права користування земельною ділянкою, зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія Енерго-Альянс" у місячний термін укласти договір оренди землі та провести державну реєстрацію речового права користування земельною ділянкою.

17.01.2018 року Токмацькою міською радою в особі міського голови (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія Енерго-Альянс" (орендар) укладено договір оренди землі, відповідно до п.1 якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, яка знаходиться у м. Токмак, вул. Ковальська (район заводу ПАТ ТКШЗ), кадастровий номер 2311000000:01:043:0131.

Договір укладено до 12.02.2048 (п. 8 договору оренди).

Земельну ділянку передано від орендодавця орендарю за актом приймання-передачі від 18.01.2018 року.

Право оренди земельної ділянки зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 18.01.2018 року, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 08.04.2019 року №162712405.

За договором суборенди землі від 07.05.2018 року №ПБ-001/18, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія Енерго-Альянс" (орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Придніпровська Біотес" (суборендар, відповідач-3), орендар передав у суборенду відповідачу-3 за актом приймання-передачі земельної ділянки від 07.05.2018 земельну ділянку з кадастровим номером 2311000000:01:043:0131 площею 4,1000 га несільськогосподарського призначення землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, яка знаходиться у м.Токмак, вул. Ковальська (район заводу ПАТ "ТКШЗ") строком до 12.01.2048 року (п.п.1, 6 договору суборенди).

Право суборенди відповідача-3 зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10.05.2018, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 08.04.2019 №162712405.

Як вказував позивач, 10.06.2019 року інженером-землевпорядником 2 категорії відділу земельних ресурсів служби з управління майновими і земельними ресурсами регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Укрзалізниця" проведено порівняльний аналіз меж земельної ділянки регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Укрзалізниця площею 182,3300 га, яка оформлена державним актом на право постійного користування землею від 01.04.1998 року серії І-ЗП №002513, та земельної ділянки площею 4,1000 га, кадастровий номер 2311000000:01:043:0131, що розташовані в м.Токмак Запорізької області. Порівняльний аналіз проведено за допомогою програмного забезпечення "Digitals Professional" шляхом накладання контуру земельної ділянки площею 4,1000 га, кадастровий номер 2311000000:01:043:0131, завантаженого з Публічної кадастрової карти України, на контур земельної ділянки регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Укрзалізниця" площею 182,33 га, побудованого згідно технічного звіту з виготовлення державного акту на право постійного користування землею за матеріалами інвентаризації земель Придніпровської залізниці дистанції шляху Великий Токмак лінії Комиш-Зоря-Каховка Токмацького району Запорізької області, який став підставою для виготовлення державного акту на право постійного користування землею від 01.04.1998 року серії І-ЗП №002513.

За результатами проведеного аналізу складено висновок фахівця від 10.06.2019, відповідно до якого встановлено відомості, які дають підстави вважати, що межі зазначених земельних ділянок перетинаються. Орієнтовна площа перетину складає 0,3546 га.

На підставі зазначених обставин Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" звернулося до господарського суду з даним позовом.

Колегія суддів повністю поділяє доводи оскаржуваного рішення щодо відсутності підстав для задоволення позову та на спростування апеляційної скарги вважає необхідним зазначити наступне:

Відповідно до ч.1 ст.13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно ст. 19 Конституції України, ст.24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Одними із принципів місцевого самоврядування є принцип законності та гласності (ст. 4 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

В рішенні Конституційного Суду України від 16.04.2009року №7-рп/2009 (у справі щодо офіційного тлумачення положень частини 2 статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення, вносити до них зміни та скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, керуючись у своїй діяльності ними та актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Частиною першою ст.116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (ч.1 ст.123 Земельного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Відтак, вказаними правовими нормами передбачено обов`язок органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування прийняти рішення про надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування.

Частинами 1,2 ст.79-1 Земельного кодексу України передбачено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Відповідно до ч.5 ст.79-1 Земельного кодексу України формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Згідно з ч. 6 та 7 ст.79-1 Земельного кодексу України формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

У разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв`язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру (ч.8 ст.79-1 Земельного кодексу України).

Частинами 9 та 10 ст.79-1 Земельного кодексу України передбачено, що земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

За приписами ст.55 Закону України "Про землеустрій" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів.

Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка.

У разі, якщо межі земельних ділянок в натурі (на місцевості) збігаються з природними та штучними лінійними спорудами і рубежами (річками, струмками, каналами, лісосмугами, шляхами, шляховими спорудами, парканами, огорожами, фасадами будівель та іншими лінійними спорудами і рубежами тощо), межові знаки можуть не встановлюватися. Власники землі та землекористувачі, у тому числі орендарі, зобов`язані дотримуватися меж земельної ділянки, закріпленої в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка.

Межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам, у тому числі орендарям.

У разі якщо на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) передбачається здійснити передачу земельних ділянок державної чи комунальної власності у власність чи користування, така технічна документація розробляється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України (у випадках, передбачених законом).

Матеріали справи свідчать про те, що формування земельної ділянки з кадастровим номером 2311000000:01:043:0131 для надання її в оренду відповідачу-2 здійснювалось згідно з проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробленого кваліфікованими інженерами-землевпорядниками на підставі проведених топографо-геодезичних робіт.

Вказаний проект землеустрою затверджено рішенням Токмацької міської ради від 17.01.2018 року №1 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її в оренду юридичній особі", яким також надано земельну ділянку з кадастровим номером 2311000000:01:043:0131 в оренду відповідачу-2 та надано згоду на передачу земельної ділянки в суборенду після укладення договору оренди землі та реєстрації речового права користування земельною ділянкою.

Відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії І-ЗП №002513 від 01.04.1998 земельна ділянка площею 182,33 га надана в постійне користування позивачу в межах згідно з планом землекористування.

Державний акт видано на підставі рішення Виконавчого комітету Токмацької районної ради народних депутатів Запорізької області від 16.06.1995року №92/5 "Про затвердження матеріалів інвентаризації земель Управління Придніпровської залізниці В.Токмацької дистанції шляху Запорізького відділення", яким затверджено матеріали інвентаризації земель Управління Придніпровської залізниці В.Токмацької дистанції шляху Запорізького відділення на площі 311,74 га; передано Управлінню Придніпровської залізниці В.Токмацької дистанції шляху Запорізького відділення у постійне користування земельні ділянки площею 311,74 га згідно з додатком; зобов`язано Управління Придніпровської залізниці В.Токмацької дистанції шляху Запорізького відділення виготовити акт на право постійного користування землею у Запорізькій філії інституту землеустрою.

На виконання вказаного рішення інженером Запорізької філії інституту землеустрою в присутності представника Придніпровської залізниці та начальника земельних ресурсів Токмацького району погоджено межі земельних ділянок в контурі, розташованому на території Остриківської сільської ради Токмацького району загальною площею 182,33 га для постійного користування, що засвідчено актом погодження меж ділянок в натурі Придніпровської залізниці в межах дистанції шляху Великий Токмак лінії Комиш-Зоря-Каховка 1997 року.

На підтвердження факту накладання земельних ділянок позивачем додано до позову висновок фахівця, який, складений 10.06.2019 року інженером-землевпорядником 2 категорії відділу земельних ресурсів служби з управління майновими і земельними ресурсами регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Укрзалізниця" Трегуб В.Л.

Відповідно до висновку фахівця від 10.06.2019 року орієнтовна площа перетину земельної ділянки з кадастровим номером 2311000000:01:043:0131 із земельною ділянкою, наданою Позивачу у постійне користування, складає 0,3546 га.

Вказаний висновок свідчить про те, що порівняльний аналіз проведено за допомогою програмного забезпечення "Digitals Professional" шляхом накладання контуру земельної ділянки площею 4,1000 га, кадастровий номер 2311000000:01:043:0131, завантаженого з публічної кадастрової карти України, на контур земельної ділянки регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Укрзалізниця" площею 182,3300 га, побудованого згідно технічного звіту, який став підставою для виготовлення державного акту на право постійного користування землею від 01.04.1998 серія І-ЗП №002513.

Отже висновок фахівця від 10.06.2019 складений без перевірки на місцевості та проведення топографо-геодезичних робіт.

Згідно з вимогами ч.ч.1- 4 ст.66 Закону України "Про землеустрій" професійною діяльністю у сфері землеустрою можуть займатися особи, які мають вищу освіту за спеціальностями та кваліфікаціями у галузі знань землеустрою. Підготовка інженерів-землевпорядників здійснюється на факультетах землевпорядного профілю у вищих навчальних закладах відповідного рівня акредитації. Відповідальними особами за якість робіт із землеустрою можуть бути лише сертифіковані інженери-землевпорядники. Сертифікованими інженерами-землевпорядниками є особи, які мають вищу освіту за спеціальностями та кваліфікаціями у галузі знань землеустрою, мають стаж роботи за спеціальністю не менше одного року, склали кваліфікаційний іспит, одержали сертифікат та зареєстровані в Державному реєстрі сертифікованих інженерів-землевпорядників відповідно до цього Закону.

Позивач не надав доказів на підтвердження того, що фахівець, яким складено висновок від 10.06.2019року, відповідає зазначеним вимогам.

Крім того, апеляційний господарський суд враховує, що наданий позивачем висновок фахівця від 10.06.2019 року не є висновком експерта у відповідності до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, оскільки в ньому відсутнє застереження про те, що цей висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за дачу свідомо неправдивого висновку.

Таким чином, наданий позивачем висновок підлягає оцінці у сукупності з іншими доказами на загальних підставах відповідно до вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, а сторони, при цьому, не позбавлені можливості надати суду докази на його спростування.

З метою перевірки факту накладання земельних ділянок господарський суд призначив у даній справі судову земельно-технічну експертизу, проведення якої було доручено судовим експертам Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз в особі Запорізького відділення. На вирішення експертизи поставлено питання:

1) Чи накладаються відповідно до правовстановчих документів та документації із землеустрою наступні земельні ділянки:

- земельна ділянка з кадастровим номером 2311000000:01:043:0131 площею 4,1000 га за адресою: вул. Ковальська, м. Токмак, Запорізька область, що належить на праві власності Токмацькій міській раді Запорізької області та передана в суборенду Товариству з обмеженою відповідальністю "Придніпровська Біотес" за договором суборенди землі № ПБ-001/18 від 07.05.2018, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія Енерго-Альянс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Придніпровська Біотес" і земельна ділянка площею 182,3300 га, що надана в користування Придніпровській залізниці в межах дистанції колії Великий Токмак лінії Комиш-Зоря-Каховка м.Дніпропетровськ на праві постійного користування для розміщення об`єктів залізниці відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії І-ЗП №002513, виданого 01.04.1998 Радою народних депутатів Токмацького району Запорізької області та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 31?

2) У випадку встановлення факту накладання меж земельних ділянок, яка площа накладення земельної ділянки, що перетинається (накладається)?

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення земельно-технічної експертизи №4452/4453-20 по матеріалах господарської справи №908/722/20 експерт надав наступні відповіді на поставлені питання:

- відповідно до наданих на дослідження "Матеріалів геодезичних вишукувань та перенесення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості)", складених сертифікованим інженером - геодезистом, відповідальним за дотримання вимог земельного законодавства, стандартів, норм і правил при виконанні робіт Нестеренко С.Я., земельна ділянка комунальної власності з кадастровим номером 2311000000:01:043:0131 площею 4,1000 га, яка на підставі рішення Токмацької міської ради Запорізької області від 17.01.2018 року №1 передана в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія Енерго-Альянс" (договір оренди землі від 17.01.2018 року №319) для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій, в подальшому на підставі договору суборенди землі № ПБ-001-18 від 07.05.2018 передана Товариству з обмеженою відповідальністю "ПРИДНІПРОВСЬКА БІОТЕС", накладається на земельну ділянку Придніпровської залізниці в межах дистанцій колії Великий Токмак лінії Комиш-Зоря-Каховка м. Дніпропетровськ загальною 182,3300 га, яку передано в постійне користування на підставі рішення виконавчого комітету Токмацької районної ради народних депутатів Запорізької області від 16.06.1995 №92/5 для розміщення об`єктів залізниці відповідно до наданого на дослідження державного акту на право постійного користування землею серії І-ЗП № 002513, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування за № 31;

- відповідно до наданих на дослідження "Матеріалів геодезичних вишукувань та перенесення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості)", складених сертифікованим інженером - геодезистом, відповідальним за дотримання вимог земельного законодавства, стандартів, норм і правил при виконанні робіт Нестеренко С.Я., площа накладання земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 2311000000:01:043:0131 площею 4,1000 га, яка на підставі рішення Токмацької міської ради Запорізької області від 17.01.2018 року №1 передана в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія Енерго-Альянс" (договір оренди землі від 17.01.2018 року №319) для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій, в подальшому на підставі договору суборенди землі №ПБ-001-18 від 07.05.2018року передана Товариству з обмеженою відповідальністю "ПРИДНІПРОВСЬКА БІОТЕС", на земельну ділянку Придніпровської залізниці в межах дистанцій колії Великий Токмак лінії Комиш-Зоря-Каховка м. Дніпропетровськ загальною 182,3300 га, яку передано в постійне користування на підставі рішення виконавчого комітету Токмацької районної ради народних депутатів Запорізької області від 16.06.1995 року №92/5 для розміщення об`єктів залізниці відповідно до наданого на дослідження державного акту на право постійного користування землею серії І-ЗП №002513, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування за № 31, складає 0,3856 га.

Частинами 1, 2 статті 98 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Згідно з ч.1 ст.104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

У ст.1 Закону України "Про землеустрій" наведені такі визначення: землеустрій - сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональну організацію території адміністративно-територіальних одиниць, суб`єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил; види робіт із землеустрою - обстежувальні, вишукувальні, топографо-геодезичні, картографічні, проектні та проектно-вишукувальні роботи, що виконуються з метою складання документації із землеустрою; документація із землеустрою (землевпорядна документація затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель тощо.

Частинами 1, 2, 4 ст. 55 Закону України "Про землеустрій" (в редакції станом на час складання висновку експерта) встановлено, що становлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, матеріалів Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель, матеріалів топографо-геодезичних робіт.

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) розробляється за рішенням власника (розпорядника) земельної ділянки, землекористувача.

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає: завдання на складання технічної документації із землеустрою; пояснювальну записку; матеріали топографо-геодезичних робіт; кадастровий план земельної ділянки; перелік обмежень у використанні земельної ділянки; відомості про встановлені межові знаки.

Відповідно до ч.ч.3,5,6 ст.106 Земельного кодексу України власник земельної ділянки, землекористувач має право вимагати від власника суміжної земельної ділянки сприяння у встановленні спільних меж, а також встановлення або відновлення межових знаків, у разі якщо вони відсутні, зникли, перемістилися або стали невиразними. У разі відсутності згоди власника суміжної земельної ділянки встановлення спільних меж здійснюється за рішенням суду.

Місцезнаходження межових знаків у разі їх визначення або встановлення відображається у матеріалах землевпорядного проектування та геодезичних вишукувань, а також на кадастрових планах земельних ділянок.

Власники земельних ділянок та землекористувачі зобов`язані дотримуватися меж земельних ділянок.

Статтею 107 Земельного кодексу України визначено, що основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації.

У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки.

У випадках, коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема з встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин.

Відповідно до пункті 1.1, 1.2 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, яка затверджена наказом державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 року №376, що зареєстрований у Міністерстві юстиції України 16.06.2010 року за №391/17686 (далі Інструкція) ця Інструкція визначає механізм встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками. Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки здійснюється з метою визначення в натурі (на місцевості) метричних даних земельної ділянки, у тому числі місцеположення поворотних точок її меж та їх закріплення межовими знаками.

Згідно з п. 2.1 Інструкції встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі розробленої та затвердженої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Частиною першою ст.26 Закону України "Про землеустрій" визначено, що замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі, а також інші юридичні та фізичні особи.

Пунктами 2.3 2.5 Інструкції передбачено, що комплекс робіт із встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає: підготовчі роботи, топографо-геодезичні, картографічні роботи а роботи із землеустрою, камеральні роботи, складання і оформлення матеріалів технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а також встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками.

Підготовчі роботи включають збір та аналіз виконавцем наявних документації із землеустрою, матеріалів інвентаризації земель, планово-картографічних матеріалів, правових підстав надання земельної ділянки у власність (користування), відомостей про наявність спірних питань щодо меж земельної ділянки, переліку обмежень у використанні земельної ділянки і наявні земельні сервітути, списків координат пунктів державної геодезичної мережі.

Топографо-геодезичні, картографічні роботи та роботи із землеустрою виконуються, а результати цих робіт оформлюються відповідно до Законів України "Про землеустрій", "Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність", Інструкції з топографічного знімання у масштабах 1:5000, 1:2000,1:1000 та 1:500 (ГКНТА-2.04-02-98), затвердженої наказом Укргеодезкартографії від 09.04.1998 року №56, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.06.1998 року за №393/2833 (із змінами).

Пунктом 2.8 Інструкції встановлено, що технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає:

- пояснювальну записку, яка містить опис місця розташування земельної ділянки, відомості про власника (користувача) земельної ділянки, відомості про виконавця (виконавців), реквізити відповідних ліцензій, необхідних для виконання робіт, відомості про власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, стислий опис виконаних робіт;

- технічне завдання на встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (додаток 1);

- копію документа, що посвідчує фізичну особу, або копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи;

- копію документа, що посвідчує право на земельну ділянку (у разі його наявності);

- матеріали польових топографо-геодезичних робіт;

- план меж земельної ділянки, складений за результатами кадастрової зйомки, на якому відображаються зовнішні межі земельної ділянки із зазначенням власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, усі поворотні точки меж земельної ділянки, лінійні проміри між точками по межах земельної ділянки, межі вкраплених земельних ділянок із зазначенням їх власників (користувачів). На бажання замовника замість плану меж земельної ділянки може складатися кадастровий план земельної ділянки;

- перелік обмежень у використанні земельної ділянки і наявні земельні сервітути;

- у разі необхідності документ, що підтверджує повноваження особи діяти від імені власника (користувача) земельної ділянки при встановленні меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

- акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання, який включається до документації із землеустрою після виконання робіт із встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками (додаток 2).

Згідно з п.п.3.9, 3.12 Інструкції місцезнаходження межових знаків підлягає прив`язці до пунктів державної геодезичної мережі. Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою.

Судом першої інстанції правомірно враховано посилання позивача на п. 2 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Державний земельний кадастр", відповідно до якого земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

Разом із цим, згідно з ч. 8 ст. 791 Земельного кодексу України у разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв`язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру.

Відповідно до абз. 2 п. 2 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" в разі, якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади, генерального плану населеного пункту, детального плану території за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) або особи, яка подала заяву про визнання спадщини відумерлою, якщо така справа прийнята до провадження судом, або органу місцевого самоврядування, що затвердив комплексний план просторового розвитку території територіальної громади, генеральний план населеного пункту, детальний план території.

Судами встановлено, що факт накладання земельних ділянок було виявлено позивачем 10.06.2019 року на підставі проведеного інженером-землевпорядником 2 категорії відділу земельних ресурсів служби з управління майновими і земельними ресурсами регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Укрзалізниця" порівняльного аналізу меж земельної ділянки регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Укрзалізниця" площею 182,3300 га, яка оформлена державним актом на право постійного користування землею від 01.04.1998 року серії І-ЗП №002513, та земельної ділянки площею 4,1000 га з кадастровим номером 2311000000:01:043:0131, результати якого оформлені відповідним висновком.

Колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що для встановлення факту накладення (перетинання) земельної ділянки позивачу необхідно було відновити межі земельної ділянки позивача з розробленням відповідної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Проте, на момент подання позову в даній справі позивачем не було відновлено межі земельної ділянки в натурі відповідно до вимог діючого законодавства та не надано суду технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на підставі топографо-геодезичних і картографічних матеріалів відповідно до вимог ст. 55 Закону України "Про землеустрій".

Відповідно до ч.4 ст.69 Господарського процесуального кодексу України експерт зобов`язаний з`явитися до суду за його викликом та роз`яснити свій висновок і відповісти на питання суду та учасників справи. За відсутності заперечень учасників справи експерт може брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку (ч.5 ст.98 Господарського процесуального кодексу України).

У своїх поясненнях, наданих в судовому засіданні суду першої інстанції 01.12.2021 року експерт Кураков О.П. зазначив, що судова експертиза проводилася експертом на підставі геодезичних матеріалів щодо частини земельної ділянки, яка перетинається, а не на всю земельну ділянку, яка перебуває в постійному користуванні позивача згідно з державним актом на право постійного користування землею серії І-ЗП №002513 від 01.04.1998року. Земельна ділянка, яка перебуває в постійному користуванні позивача, на момент проведення експертизи не була сформована, межі даної земельної ділянки в натурі не відновлювались.

Таким чином, фактично судовим експертом здійснено порівняння сформованої у встановленому порядку земельної ділянки з кадастровим номером 2311000000:01:043:0131, межі якої встановлені в натурі на місцевості, та земельної ділянки, яка перебуває в постійному користуванні позивача, межі якої в натурі не відновлювались і щодо якої судовому експерту не було надано геодезичних матеріалів на всю площу даної земельної ділянки, а тільки в частині перетину площ земельних ділянок.

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та геодезичні матеріалі на всю площу земельної ділянки позивача відсутні.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що висновки експерта щодо накладання земельних ділянок ґрунтувалися на підставі наданих позивачем доказів, які не включають технічну документацію з відновлення меж земельної ділянки у натурі, а геодезичні матеріали не охоплюють всю площу земельної ділянки, наданої в постійне користування позивачу, місцевий господарський суд дійшов вмотивованого висновку про відхилення висновку судового експерта щодо накладання меж земельних ділянок.

Доводи апеляційної скарги не спростовують наведених висновків суду першої про відхилення висновку експерта.

Положеннями частини першої статті 2 Господарського процесуального кодекс України до завдань господарського судочинства віднесено справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Порушенням уважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюється судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді із застосуванням способів захисту, які передбачені частиною другою статті 16 цього Кодексу. Частиною другою статті 20 Господарського кодексу України визначено способи захисту прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів.

Згідно пункту 10 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення органу місцевого самоврядування.

Відповідно до частини першої статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Таким чином, підставами для визнання незаконним акта органу місцевого самоврядування є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

За змістом ст.ст.317, 319 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ч.1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом (ст.172 Цивільного кодексу України).

Право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування (абз. 15 ст.1 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні").

Згідно зі ст. 327 Цивільного кодексу України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 83 Земельного кодексу України комунальною власністю є землі, які належать на праві власності територіальним громадам.

Згідно ч.ч.2,3 ст.83 Земельного кодексу України у комунальній власності територіальних громад, зокрема, перебувають: - землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону; - земельні ділянки державної власності, які передбачається використати для розміщення об`єктів, призначених для обслуговування потреб територіальної громади (комунальних підприємств, установ, організацій, громадських пасовищ, кладовищ, місць знешкодження та утилізації відходів, рекреаційних об`єктів тощо), а також земельні ділянки, які відповідно до затвердженої містобудівної документації передбачається включити у межі населених пунктів, за рішеннями органів виконавчої влади передаються у комунальну власність.

Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання (ст.25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Відповідно до п.34 ч.1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Право власності на нерухоме майно підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 2 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), пункт 4.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18).

Як вбачається з інформаційної довідки №162712405 від 08.04.2019 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, до Державного реєстру 18.01.2018року внесено запис №24478207 від 18.01.2018 про державну реєстрацію права власності Токмацької міської ради Запорізької області на земельну ділянку з кадастровим номером 2311000000:01:043:0131 площею 4,1000 га за адресою: вул. Ковальська, м. Токмак, Запорізька область.

Отже, земельна ділянка з кадастровим номером 2311000000:01:043:0131 площею 4,1000 га сформована та зареєстрована на праві комунальної власності за відповідачем-1 зі встановленням її меж на місцевості, в тому числі щодо тієї площі, яка, як вважає позивач, перетинається із земельною ділянкою, що перебуває в постійному користуванні позивача.

Факт перетину вказаних земельних ділянок належними та допустимими доказами не підтверджений.

Також, колегія суддів враховує, що рішенням Господарського суду Запорізької області від 28.04.2020 року у справі №908/1908/19 за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" до Токмацької міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровська Біотес", Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області в особі Міськрайонного управління у Токмацькому районі та м. Токмаку про скасування запису про право власності, витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння, зобов`язання внести зміни до автоматизованої системи державного земельного кадастру, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 28.09.2020 року та постановою Верховного Суду від 16.12.2020 року, встановлено, що право комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2311000000:01:043:0131 площею 4,1000 га за адресою: вул.Ковальська, м. Токмак, Запорізька область було зареєстровано за Токмацькою міською радою відповідно до вказаного Закону з тих підстав, що дана земельна ділянка знаходиться в межах населеного пункту (місто Токмак Запорізької області).

Судами у справі №908/1908/19 також встановлено, що спірна земельна ділянка, яка є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 2311000000:01:043:0131 площею 4,1000, розташована по вул. Ковальська у м. Токмак Запорізької області, тобто в межах населеного пункту. AT "Укрзалізниця" не надано жодного доказу того, яким чином земельна ділянка, яка знаходиться у комунальній власності Токмацької міської ради (розташована у межах міста Токмак), може накладатись на земельну ділянку державної форми власності, яка розташована за межами населеного пункту.

Вказане рішення господарського суду набрало законної сили.

За приписами ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином Токмацька міська рада є власником земельної ділянки з кадастровим номером 2311000000:01:043:0131 площею 4,1000, а приймаючи оспорювані рішення розпорядилася цією земельною ділянкою у спосіб та в межах повноважень, визначених Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Позивач на підтвердження порушення оспорюваними рішенням його прав та інтересів не надав жодних належних та допустимих доказів та не довів належність йому права на спірну земельну ділянку.

Враховуючи викладене, судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що позивачем не доведено поданням належних та допустимих доказів, що при прийнятті відповідачем-1 оспорюваних рішень були порушені вимоги земельного законодавства та права позивача.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог та визнання незаконними та скасування оспорюваних рішень, а також визнання недійсними договорів оренди та суборенди.

Інші доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права під час ухвалення рішення судом апеляційної інстанції не встановлено. В зв`язку з цим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції має бути залишене без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги згідно ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 01.12.2021 року у справі №908/722/20 залишити без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Постанова складена у повному обсязі 14.08.2023 року.

Головуючий суддя Т.А. Верхогляд

Суддя А.Є.Чередко

Суддя Ю.Б. Парусніков