Рішення

від 02.08.2023 по справі 906/614/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" серпня 2023 р. м. Житомир Справа № 906/614/22

Господарський суд Житомирської області у складі судді Прядко О.В.,

за участю секретаря судового засідання: Толстокарової І.С.,

за участю представників сторін:

від позивача: Симбірцев Є.В., довіреність від 01.06.2023 (в режимі відеоконференції);

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "КИЇВ ХЛІБ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛІСЬКА -ТРАНСПОРТНА-КОМПАНІЯ"

про стягнення 802 303,58 грн

Процесуальні дії по справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Київ Хліб" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліська-Транспортна-Компанія" про стягнення 802303,58 грн заборгованості за отриманий товар.

Ухвалою суду від 22.08.2022 (суддя Маріщенко Л.О.) позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення виявлених недоліків.

05.09.2022 до суду на виконання вимог вказаної ухвали від позивача надійшов лист щодо усунення недоліків позовної заяви з доданим до нього платіжним дорученням №941890199 від 23.08.2022 про сплату судового збору на суму 12034,55 грн і доказами їх надіслання відповідачу (т.1, а.с.65-68).

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 12.09.2023 (суддя Маріщенко Л.О.) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 18.10.2022.

Ухвалами суду від 18.10.2022, 29.11.2022, 17.01.2023, 16.02.2023 підготовчі засідання у справі неодноразово відкладалися.

28.11.2022 на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким останній просив відмовити у задоволенні позовних вимог за їх безпідставністю (т.1, а.с.92-103).

16.02.2023 до суду представник відповідача подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи (т.1, а.с.121-142).

06.03.2023 на електронну пошту суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення (т.1, а.с.148-151).

Суд зазначає, що додатки до вказаних пояснень, а саме: реєстри ТТН на поставку товару від ТОВ "Торговий дім "Київ Хліб" до ТОВ "Поліська-Транспортна-Компанія" за договорами поставки продукції від 01.10.2021 №13232/1 та від 01.10.2021 №13232/2, приклади ТТН за договорами поставки продукції від 01.10.2021 №13232/1 та від 01.10.2021 №13232/2, у зв`язку з їхнім великим об`ємом, долучено до справи у вигляді електронного файлу на компакт-диску (т.1, а.с.151 на звороті).

Ухвалою суду від 09.03.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/614/22 до судового розгляду по суті на 04.04.2023.

Згідно бази даних автоматизованої системи "Діловодство спеціалізованого суду" справа №906/614/22 перебувала в провадженні судді Маріщенко Л.О., яка згідно рішення Вищої ради правосуддя від 21.03.2023 звільнена з посади судді Господарського суду Житомирської області у відставку.

На підставі розпорядження керівника апарату Господарського суду Житомирської області від 22.03.2023 №19/2023 призначено повторний автоматизований розподіл справи №906/614/22 (т.1, а.с.152).

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.03.2023, справу №906/614/22 передано судді Прядко О.В. (т.1, а.с.159-160).

Ухвалою господарського суду від 24.03.2023 справу №906/614/22 прийнято до провадження судді Прядко О.В. та призначено підготовче засідання на 03.04.2023.

Ухвалою суду від 03.04.2023 відкладено підготовче засідання на 26.04.2023.

26.04.2023 на адресу суду від представника відповідача надійшли письмові пояснення від 26.04.2023 (т.1, а.с.182-186) без доказів їх направлення позивачу.

Протокольною ухвалою суду від 26.04.2023 задоволено клопотання представника відповідача від 16.02.2023 про поновлення процесуального строку для подання доказів та долучення їх до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 26.04.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/614/22 до судового розгляду по суті на 07.06.2023 в режимі відеоконференції.

30.05.2023 на адресу суду від представника відповідача надійшли письмові пояснення від 26.06.2023, згідно з якими останній просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі за безпідставністю. До пояснень додано документи, які підтверджують повноваження представника відповідача, та докази їх надіслання позивачу (т.1, а.с.197-205).

07.06.2023 через підсистему "Електронний суд" від представника відповідача надійшло клопотання від 06.06.2023 про відкладення розгляду справи у зв`язку з його перебуванням у щорічній відпустці (т.1, а.с.210-215). Доказів на підтвердження викладених обставин суду не надано.

Ухвалою суду від 07.06.2023 відкладено розгляд справи по суті на 26.07.2023 в режимі відеоконференції.

26.07.2023 через діловодну службу (канцелярію) суду представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи, посилаючись на затримку початку судового засідання через оголошення повітряної тривоги та зайнятість представника відповідача в іншому судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі, яка розглядається Олександрійським міськрайонним судом Кіровоградської області (т.1, а.с.223).

У судовому засіданні 26.07.2023 оголошено перерву до 02.08.2023.

27.07.2023 через підсистему "Електронний суд" представник відповідача подав клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та на підтвердження обставин, викладених у клопотаннях від 06.06.2023 і 26.07.2023, долучив довідку адвокатського бюро «Дмитрієв та партнери» від 27.07.2023 №01/07-2023 про перебування адвоката Дмитрієва А.І. у щорічній відпустці з 01.06.2023 по 01.07.2023, ордер на надання правничої (правової) допомоги Масляник О.М. та скріншот сторінки вебпорталу Судової влади України про призначення справи №939/2983/19 до розгляду (т.1, а.с.226-233).

Ухвалою суду від 31.07.2023 задоволено клопотання представника відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду від 27.07.2023.

Однак встановити відеозв`язок з представником відповідача для його участі в судовому засіданні 02.08.2023 (як до початку засідання, так і під час його проведення (т.2, а.с.1-6)) не вдалося, у телефонному режимі останній повідомив про технічну неможливість увійти до підсистеми відеоконференцзв`язку через Електронний кабінет Електронного суду.

Представник позивача зі свого боку зазначив, що представник відповідача затягує розгляд справи, зловживає процесуальними правами та порушує процесуальні обов`язки, у зв`язку з чим просив постановити окрему ухвалу щодо адвоката Дмитрієва А.І.

Протокольною ухвалою суду від 02.08.2023 відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про постановлення окремої ухвали за безпідставністю.

При цьому суд зазначає, що ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву (ч.5 ст.197 України); доказів такої технічної неможливості представником відповідача не надано, а документи, подані з клопотанням від 27.07.2023, не підтверджують обставин, викладених у клопотанні про відкладення розгляду справи від 26.07.2023.

Суд нагадує, що ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та нарівні з протилежною стороною користуватися правами, передбаченими принципом рівності сторін.

Суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи, що у даному випадку явка представника відповідача в засідання обов`язковою не визнавалась, а його неявка не перешкоджає повному та всебічному розгляду справи, суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності останнього за наявними матеріалами, відповідно до ч.9 ст.165, ст.202 ГПК України.

Представник позивача підтримав позовні вимоги за предметом та підставами позову, просив задовольнити їх у повному обсязі.

02.08.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст.240 ГПК України.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач не здійснив розрахунки за отриманий ним товар за договором №13232/1 від 01.10.2021 на суму 802303,58 грн; що зобов`язання відповідача по оплаті отриманого ним товару за вказаним договором поставки підтверджуються також договором про переведення боргу №1703/22 від 25.04.2022, угодою про зарахування зустрічних однорідних вимог від 05.05.2022 та актами звірки розрахунків між сторонами (а.с.1-4).

Як вбачається з відзиву від 28.11.2022, відповідач вважає позовну заяву безпідставною та просить відмовити у задоволенні позовних вимог з посиланням на п. 6.1 договору сторін, згідно з яким сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за цим договором, якщо це було викликано дією обставин непереборної сили, а саме, війна, а достатнім доказом форс-мажорних обставин є довідка Торгово-промислової палати. Відповідач вказує, що 24.02.2022 відповідач призупинив свою діяльність через введення воєнного стану та воєнні дії на території Житомирської та Київської областей, про що було відомо позивачу, так як відповідач кожного дня купував продукцію у позивача на протязі останніх 14 років; що після підписання угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог відповідач та позивач домовились, що позивач не наполягатиме на поверненні боргу, оскільки розуміє надзвичайно складну ситуацію в країні та зупинку діяльності компанії відповідача; що відповідач, дізнавшись про звернення позивачем до суду з даним позовом без надіслання претензії чи іншого документа з вимогою до відповідача, написав до позивача лист, в якому повідомив позивачу, що не повинен погашати борг і скористається своїми правами, які передбачені умовами договору, та додав довідку з Торгово-промислової палати України щодо форс-мажорних обставин (а.с.92-94).

Позивач у додаткових поясненнях від 06.03.2023 вказує, що відповідач не заперечує факт отримання ним товару та існування заборгованості, а лише зазначає про існування форс-мажорних обставин в результаті збройної агресії російської федерації, що нібито завадили відповідачу виконати зобов`язання з оплати і, на думку відповідача, виключають необхідність виконання зобов`язань за договором. Однак, відповідач не повідомляв позивача про існування форс-мажорних обставин станом на момент укладення угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог, а таке повідомлення було направлено позивачу лише 10.11.2022, після відкриття провадження у даній справі. Крім того позивач зазначає, що відповідач не надав належного підтвердження настання форс-мажорних обставин у вигляді сертифікату та не зазначає, як саме проявився форс-мажор у взаємовідносинах сторін; що лист ТПП від 28.02.2022 не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов`язання, а доведення причинно-наслідкового зв`язку в такому випадку є обов`язковим; що форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) звільняють лише від відповідальності за неналежне виконання зобов`язання, а не від самого зобов`язання, в даному випадку, зобов`язання з оплати за товар, який отриманий відповідачем ще до початку воєнного стану (а.с.148-151).

Відповідач у письмових поясненнях від 26.04.2023 та 26.05.2023 зазначає, що в угоді про зарахування зустрічних однорідних вимог зафіксовано суми зобов`язань компаній одна перед одною та визначено зобов`язання Відповідача перед Позивачем у розмірі 802303,58 грн; що за погодженням сторін ця угода не містить умови про строк сплати заборгованості відповідачем на користь позивача; що відповідач не взяв на себе зобов`язання по сплаті цього боргу до початку відновлення роботи підприємства або будь-якої іншої дати, так як цього не вказано в угоді; що саме по собі існування такої угоди не може бути єдиною підставою для стягнення боргу на користь позивача та позивач має надати суду первинні документи щодо виникнення такої заборгованості за договором поставки продукції; що у договорі №13232/1 від 01.10.2021 немає жодних положень про термін повідомлення сторони договору про настання форс-мажорних обставин на підприємстві; що хоч позивач і заперечує повідомлення про настання форс-мажорних обставин на підприємстві зі сторони відповідача на адресу позивача, саме по собі неповідомлення про настання таких обставин не може бути обов`язком по сплаті заборгованості, враховуючи умови договору №13232/1 від 01.10.2021; що відповідач надав до суду належний доказ на підтвердження настання форс-мажорних обставин на підприємстві, а саме Висновок про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) №56.05/514 від 22.12.2022, що повністю відповідає умовам п.6.1. договору поставки №13232/1 від 01.10.2021 та є тим документом «Сертифікатом», який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) на підприємстві (а.с.182-184, 197-199).

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «КИЇВ ХЛІБ» (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПОЛІСЬКА-ТРАНСПОРТНА- КОМПАНІЯ" (далі - покупець, відповідач) було укладено договір поставки продукції №13232/1 від 01.10.2021 (а.с.15-47), за умовами якого позивач зобов`язався поставляти на умовах даного договору - хлібобулочні (хліб, булочні та здобні вироби), у відповідності з поданими покупцем і погодженими постачальником замовленнями, а відповідач зобов`язався приймати товар та своєчасно сплачувати його вартість постачальнику.

Також між ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «КИЇВ ХЛІБ» та ТОВ "ПОЛІСЬКА-ТРАНСПОРТНА- КОМПАНІЯ" було укладено договір поставки продукції №13232/2 від 01.10.2021 (а.с.48-49), за умовами якого позивач як постачальник зобов`язався поставляти на умовах даного договору - продукцію довготривалого зберігання (ПДЗ), у відповідності з поданими покупцем і погодженими постачальником замовленнями, а відповідач як покупець зобов`язався приймати товар та своєчасно сплачувати його вартість постачальнику.

Відповідно до п. 1.2. вищевказаних договорів поставка товару здійснюється окремим партіями на умовах:

1.2.1. EXW - (склад постачальника визначений у додатку 2) згідно Правил «Інкотермс» 2010 р. з урахуванням внутрішньодержавного характеру перевезення.

1.2.2. СРТ - (місце доставки автотранспортом визначено у Додатку №1) згідно Правил «Інкотермс» 2010 р. з урахуванням внутрішньодержавного характеру перевезення.

Сторони узгоджують умови на яких буде поставлятися товар (СРТ або ЕХW), що передбачені в п. 1.2. договору, шляхом підписання відповідного додатку до даного договору, який є його невід`ємною частиною (а.с. 18-47).

Відповідно до п. 1.4. договорів право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту:

1.4.1. на умовах EXW - складання між сторонами (або учасниками перевезення) належним чином оформленої товарно-транспортної накладної/яка також має силу і значення товарної (видаткової) накладної/ (далі - ТТН), яка засвідчує перехід права власності на товар, що знаходиться на складі постачальника.

1.4.2. на умовах СРТ - складання між сторонами (або учасниками перевезення) належним чином оформленої ТТН, яка засвідчує доставку товару та перехід права власності на товар.

Асортимент та кількість Товару визначається у Замовленні Покупця та відображається у документах, що засвідчують права власності на Товар (п. 2.1.1. договорів).

Товар постачається за діючими на час поставки цінами з урахуванням податку на додану вартість. Ціна визначається в листах постачальника та фіксується у документах, що засвідчують перехід права власності на товар (п. 3.1. договорів).

Згідно з п. 3.3. договорів ціна договору складається з загальної вартості поставленого товару відповідно до даного договору та протягом його дії.

Відповідно до п. 3.4. договору поставки № 13232/1 від 01.10.2021, розрахунки за товар проводяться в Національній валюті України шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника на умовах оплати протягом 10 календарних днів з моменту поставки відповідної партії товару.

Згідно з п. 3.4 договору поставки № 13232/2 від 01.10.2021 р. розрахунки за товар проводяться в Національній валюті України шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника на умовах оплати протягом 21 календарного дня з моменту поставки відповідної партії товару.

Пунктом 6.1. договорів передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання своїх зобов`язань за цим договором, якщо це було викликано дією обставин непереборної сили, а саме стихійні лиха, страйки, землетруси, війна, повені. Достатнім доказом дії форс-мажорних обставин є довідка Торгово-промислової палати України або іншого компетентного органу.

Відповідно до п. 8.1. договорів, договір вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками сторін та діє до 31 грудня 2022 року, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Якщо за 30 днів до закінчення строку дії договору жодна із сторін письмово не повідомить про його припинення (розірвання), даний договір вважається продовженим на наступний календарний рік.

25.04.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «КИЇВХЛІБ» як первісним боржником, відповідачем як кредитором та позивачем як новим боржником було укладено тристоронній договір про переведення боргу №1703/22 (а.с.51), за умовами якого первісний боржник перевів на позивача грошове зобов`язання за договором перевезення вантажів автомобільним транспортом №15 вiд 31.12.2020 у сумі 2 282 893,46 грн. Наявність боргу підтверджується Актом звірки взаєморозрахунків, узгодженим та підписаним кредитором та первiсним боржником станом на дату підписання даного договору про переведення боргу (п. 2 речення 2 договору про переведення боргу). Згідно з п. 3 договору про переведення боргу позивач зобов`язався здійснити замість первісного боржника погашення боргу в строк до 05.05.2022.

Станом на 05.05.2022 заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар склала 3085197,04 грн (2877113,45 грн - за договором поставки продукції №13232/1 + 208083,59 грн - за договором поставки продукції №13232/2), а заборгованість позивача перед відповідачем - 2 282 893,46 грн договором перевезення вантажів автомобільним транспортом №15 вiд 31.12.2020 та договором про переведення боргу № 1703/22 від 25.04.2022), що підтверджується підписаними обома сторонами актами звірки взаєморозрахунків (а.с. 52, 54-56).

Як вбачається з матеріалів справи, 05.05.2022 позивач та відповідач уклали угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до умов якої сторони підтверджують одна однiй, що між ними існують наступні зустрічні однорідні вимоги:

1.1. відповідач є кредитором, а позивач є боржником по виконанню грошових зобов`язань, в сумі 2 282 893,46 грн, яке виникло за договором про переведення боргу № 1703/22 від 25.04.2022.

1.2. позивач є кредитором, а відповідач є боржником по виконанню грошових зобов`язань в сумі 3 085 197,04, яке виникло за договором поставки продукції №13232/1(ХБВ) від 01.10.2021 (2877113,45 грн) та договором поставки продукції №13232/2 (СБВ) від 01.10.2021 (208083,59 грн) (п. 1 угоди).

Згідно з п. 2 угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог, сторони маючи одна до одної зустрічні однорідні грошові вимоги, строк виконання яких настав, дійшли згоди на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України, провести зарахування таких зустрічних однорідних вимог:

2.1. Зобов`язання позивача перед відповідачем в розмірі, вказаному в п.1.1. цієї угоди, припинено в повному обсязі. Заборгованість позивача перед відповідачем за договором про переведення боргу №1703/22 в 25.04.2022р. - відсутня.

2.2. Зобов`язання відповідача перед позивачем в розмірі, вказаному в п.1.2. цієї угоди, припинено частково. Залишок заборгованості відповідача перед позивачем за договором поставки продукції №13232/1(ХБВ) від 01.10.2021 становить 802303,58грн.

Відповідно до п. З угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог, сторони відповідають одна перед одною за дійсність вказаних у даній угоді зобов`язань, а всі інші умови договорів продовжують діяти.

Сторони зобов`язані здійснити відповідні бухгалтерські проводки та передати одна однiй всю необхідну інформацію та документацію, із якої виникають вказані зобов`язання (п. 4 угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог).

Дана угода набирає чинності з моменту підписання i діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань (п. 8 угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог).

Відповідачем до матеріалів справи надано копії наказу про призупинення діяльності підприємства від 25.02.2022, листа командира військової частини НОМЕР_1 від 04.04.22 № 324, наряду №694 від 23.04.2022, акту приймання-передачі транспортних засобів і техніки вх.№ 19 від 04.08.2022, листа-повідомлення №10/11-22 від 10.11.2022, довідки ТПП України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, Висновку Рівненської торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) №56-05/514 від 22.12.2022, договору надання послуг № 189 від 22.12.2022, наказу від 02.05.2022, акту пошкодженого (знищеного), втраченого та переданого у користування рухомого майна від 23.05.2022 з додатками, свідоцтв про реєстрацію автомобіля (а.с. 95-100, 124-137).

Зокрема, у Висновку Рівненської торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) №56-05/514 від 22.12.2022 вказано, що через військову агресію Російської Федерації проти України введено воєнний стан на усій території України, відповiдно до Указу Президента України №64/2022 вiд 24 лютого 2022 року ТОВ «Полiська-транспортна-компанiя» не може виконувати свої договірні зобов`язання. Через проходження бойових дiй на території Малинського ОТГ, яка знаходиться в Коростенському районі Житомирської областi, ТОВ «Полiська-транспортна-компанiя» припинило свою дiяльнiсть з 24.02.2022р. i по теперішній час не працює, були пошкоджені транспортні засоби за допомогою яких здійснювалась господарська дiяльнiсть, за власним бажанням звільнились працівники підприємства, частина працівників вимушені були виїхати за кордон для збереження свого життя i здоров`я, внаслідок ракетних ударів по енергетичній системі України було серйозно пошкоджено генеруючі потужності областi, що спричинило масові відключення світла. Виходячи із наведеного, Рівненська ТПП вважає, що в даному випадку ТОВ «Поліська-транспортна-компанія» на момент укладення договорiв поставки продукції не змогла передбачити такої надзвичайної ситуації, як російської агресії проти України, ведення воєнних дiй на території областi, що має суттєвий вплив на виконання договірних зобов`язань мiж Сторонами, отже Покупець не відповідає за таку обставину. У зв`язку з цим, у договiрних зобов`язаннях Сторiн з`явились події - непередбачені зовнішні ризики, що мають ознаки непрогнозованості, які знаходяться поза волею, контролем i відповiдальністю Сторiн, виникнення, змiна i припинення яких не залежать вiд Сторiн. Виходячи з законодавчих положень про те, що до вiдносин, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності не врегульованих Господарським Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного Кодексу України та iнших законів, керуючись в тому числі застереженнями про форс-мажор та правилами Мiжнародної торгової палати по врегулюванню договiрних вiдносин (ICC Pablikation N421 (Е) Fогсе Маjeure and Hardship), а також ст.607 ЦК Украiни, ст. 141 Закону України «Про торгово-промисловi палати в України», Рівненська ТПП підтвердила факт настання форс-мажорних обставин, (обставин непереборної сили) по Договорах поставки продукції №13232/1 вiд 01.10.2021 р. та № 13232/2 вiд 01.10.2021 р. укладених між ТОВ «Поліська-транспортна-компанія» i ТОВ «Торговий дім «Київ хліб» (а.с. 124).

Оскільки відповідач у добровільному порядку не виконав взяті на себе договірні зобов`язання щодо оплати вартості поставленого товару за договором поставки продукції №13232/1 від 01.10.2021 в розмірі 802303,58 грн, наявність якої відповідач підтвердив підписанням угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з приписами ст.ст. 626, 627, 628, 629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зі змісту укладеного між сторонами договору поставки продукції №13232/1 від 01.10.2021 вбачається, що такий за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Положеннями ст.692 ЦК України врегульовано порядок оплати товару за договорами купівлі-продажу (поставки). Зокрема, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1 ст.692 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України, ст.193 ГК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Главою 47 ЦК України врегульовано питання заміни боржника у зобов`язанні, а припинення зобов`язання зарахуванням - Главою 50 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 601 ЦК України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач на виконання умов договору поставки продукції №13232/1 від 01.10.2021 поставив відповідачу товар, який останній не оплатив, на суму 802303,58 грн. Саме в такому розмірі сторони підтвердили залишок заборгованості відповідача перед позивачем за договором поставки продукції №13232/1 від 01.10.2021 після зарахування зустрічних однорідних вимог (п.2.2. угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог).

Твердження відповідача про невстановлення строку оплати заборгованості відповідача, підтвердженої угодою про зарахування зустрічних однорідних вимог, спростовуються п. 3 угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог, згідно з яким сторони відповідають одна перед одною за дійсність вказаних у даній угоді зобов`язань, а всі інші умови договорів п р о д о в ж у ю т ь д і я т и, зокрема, й п. 3.4. договору поставки № 13232/1 від 01.10.2021, відповідно до якого розрахунки за товар проводяться в Національній валюті України шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника на умовах оплати протягом 10 календарних днів з моменту поставки відповідної партії товару.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, остання поставка товару за договором № 13232/1 від 01.10.2021 відбулась 04.04.2022 на суму 4697,04грн, а тому відповідно до п. 3.4 договору відповідач повинен був здійснити останню оплату поставленого за договором товару у строк до 14.04.2022.

Щодо посилання відповідача на настання форс-мажорних обставин, внаслідок яких він звільняється від виконання зобов`язання з оплати отриманого товару, то суд вважає їх необґрунтованими, виходячи з такого.

Згідно з приписами ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

За загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (ч.1 ст.617 ЦК України).

Тобто можливе звільнення від відповідальності за невиконання, а не від виконання в цілому. В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 у справі №904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд і у постанові від 16.07.2019 у справі №917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує о ц і н к и суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Отже форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання.

Довідка ТПП України - єдиний регламентований законодавством і загальноприйнятий документ, який підтверджує факт настання форс-мажорних обставин. Водночас обставини непереборної сили повинні бути підтверджені документально. Такими доказами можуть бути зокрема, сертифікат ТПП України. При цьому, щоб засвідчити форс-мажорні обставини, особі необхідно звернутися до ТПП, а для того, щоб отримати сертифікат про форс-мажорні обставини, потрібно довести причинно-наслідковий зв`язок між зобов`язаннями, які сторона не може виконати, та обставинами (їхнім результатом), на які сторона посилається як на підставу неможливості виконати зобов`язання.

Пояснюючи неможливість виконання зобов`язань за даним договором у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин (військова агресія рф проти України, що стала підставою для введення воєнного стану), відповідач посилається на лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 та Висновок Рівненської ТПП про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) №56.05/514 від 22.12.2022, надаючи також внутрішні документи по підприємству, зокрема, наказ про призупинення діяльності підприємства від 25.02.2022 та акт пошкодженого (знищеного), втраченого та переданого у користування рухомого майна від 23.05.2022 з додатками, а також акт приймання-передачі транспортних засобів і техніки вх. № 19 від 04.08.2022 про передачу транспортного засобу Збройним Силам України (а.с. 95-100, 124-137).

Разом із тим, як вбачається з матеріалів справи, на момент настання обставин (24.02.2022), на підтвердження існування яких для відповідача останнім надано лист ТПП України від 28.02.2022 та Висновок Рівненської ТПП №56.05/514 від 22.12.2022, продовжували існувати зобов`язання сторін, які виникли за договором поставки продукції №13232/1 від 01.10.2021, а відповідач, не дивлячись на призупинення діяльності підприємства з 25.02.2022, продовжував отримувати від позивача товар, зокрема, 25.02.2022, 18.03.2022, 19.03.2022, 03.04.2022 та 04.04.2022. Крім того угодою про зарахування зустрічних однорідних вимог, не дивлячись на існування вказаних обставин, сторони погодили та підтвердили, що після зарахування зустрічних однорідних вимог, станом на 05.05.2022, залишок заборгованості відповідача перед позивачем за договором поставки продукції №13232/1 від 01.10.2021 становить 802303,58 грн (п.2.2. угоди).

З огляду на вищевикладене, суд критично оцінює надані відповідачем докази на підтвердження існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) для відповідача, що об`єктивно унеможливлюють виконання ним своїх зобов`язань з оплати отриманого товару за договором поставки продукції №13232/1 від 01.10.2021, в т.ч. і Висновок Рівненської ТПП, та зазначає, що відповідач не надав доказів неможливості здійснення ним підприємницької діяльності після 24.02.2022 та виконання договірних зобов`язань під час введеного воєнного стану, а навпаки матеріалами справи підтверджується подальше отримання ним товару за договором після вказаної дати та підтвердження своїх зобов`язань в угоді про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Суд також зазначає, що відповідач надіслав позивачу повідомлення про настання форс-мажорних обставин лише 10.11.2022, після відкриття провадження у даній справі.

Також суд дійшов висновку, що відповідач помилково вважає, що у п.6.1 договору сторони передбачили звільнення від виконання зобов`язання у випадку настання обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), оскільки за змістом даного положення договору сторони погодили лише звільнення від відповідальності за часткове або повне невиконання стороною своїх зобов`язань за договором. Крім того, укладаючи угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог, сторони підтвердили залишок заборгованості відповідача перед позивачем за договором поставки продукції №13232/1 від 01.10.2021 у розмірі 802303,58 грн.

Відповідно до приписів ч.3 ст.13 та ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.4 ст.13 ГПК України).

Згідно зі ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Положеннями ст.ст.76, 77 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Станом на дату розгляду справи відповідач не надав суду контррозрахунку та доказів проведення розрахунків з позивачем.

Враховуючи викладене, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ст.129 ГПК України, у зв`язку із задоволенням позову у повному обсязі, судовий збір у розмірі 3394,34 грн покладається на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛІСЬКА-ТРАНСПОРТНА-КОМПАНІЯ" (вул.Грушевського, буд.180Б, м.Малин(пн), Житомирська обл., 11600, ідентифікаційний код 35748688) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "КИЇВ ХЛІБ" (вул.Щекавицька, буд.57, м.Київ, 04071, ідентифікаційний код 44375369) 802303,58 грн та 12034,55 грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 14.08.23

Суддя Прядко О.В.

Віддрукувати: 1 - у справу

2,3 - сторонам (рек.) + на ел. пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 admitriew@i.ua