Рішення

від 11.08.2023 по справі 910/8619/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.08.2023Справа № 910/8619/23

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовом Об`єднання співвласників багатоква ртирного будинку "Грушевського, 33" (43005, Волинська область, місто Луцьк, проспект Президента Грушевського, будинок 33)доФонду державного майна України (01133, місто Київ, вулиця Генерала Алмазова, будинок 18/9)простягнення 172 333 грн 67 коп.Представники сторін:не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

01.06.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Грушевського, 33" з вимогами до Фонду державного майна України про стягнення 172 333 грн 67 коп. заборгованості за утримання будинку, споруд та прибудинкової території.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України як співвласник спільного майна багатоквартирного будинку не виконав взяті на себе зобов`язання щодо оплати внесків та платежів за утримання будинку, споруд та прибудинкової території, у зв`язку із чим в останнього виникала заборгованість у розмірі 137 996 грн 64 коп. Крім того, за неналежне виконання зобов`язань позивачем нараховано 29 645 грн 23 коп. інфляційних нарахувань та 4 691 грн 80 коп. 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2023 відкрито провадження у справі № 910/8619/23 та прийнято позовну заяву до розгляду, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

07.07.2023 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

19.07.2023 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про долучення документів до матеріалів справи.

01.08.2023 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Об`єднання співвласників багатоква ртирного будинку "Грушевського, 33" (далі - позивач) здійснює управління житловим будинком № 33 по проспекту Президента Грушевського в місті Луцьк Волинської області (далі - будинок).

Фонд державного майна України (далі - відповідач) є членом Об`єднання співвласників багатоква ртирного будинку "Грушевського, 33", оскільки за відповідачем на праві власності закріплено належне державі - вбудовано-прибудоване приміщення загальною площею 656,6 кв.м. в будинку 33 по проспекту Президента Грушевського в місті Луцьк Волинської області.

Предметом даного спору є стягнення з відповідача, як з члена Об`єднання співвласників багатоква ртирного будинку "Грушевського, 33" та особи у власності якого перебувало державне майно: вбудовано-прибудоване приміщення загальною площею 656,6 кв.м. в будинку 33 по проспекту Президента Грушевського в місті Луцьк Волинської області, 98 512 грн 29 коп. заборгованості по сплаті внесків на утримання будинку та 39 484 грн 35 коп. заборгованості по сплаті відрахування до ремонтного фонду будинку, які нараховані позивачем за період з 01.10.2020 по 02.11.2022 на підставі рішень загальних зборів, а саме: рішення № 2 від 12.12.2020 про сплату 5 грн/кв.м. в місяць внеску на утримання будинку, 2 грн 00 коп. відрахування до ремонтного фонду будинку; рішення № 3 від 19.02.2022 про сплату 8 грн/кв.м. в місяць внеску на утримання будинку, 2 грн 00 коп. в місяць відрахування до ремонтного фонду будинку.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

За положеннями частини другої статті 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих і нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" згідно зі статтею 1 якого, об`єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Відповідно до частини 4 статті 4 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Згідно зі статтею 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" вищим органом управління об`єднання є загальні збори, до виключної компетенції яких відноситься, зокрема затвердження статуту об`єднання, внесення змін до нього; затвердження кошторису, балансу об`єднання та річного звіту; визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників. Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників.

Статтею 15 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку"співвласник зобов`язаний, зокрема виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі. Обов`язок співвласників виконувати рішення зборів співвласників визначений і у частині 1 статті 7 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку".

Відповідно до статті 20 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності. Частка участі співвласника визначається відповідно до його частки як співвласника квартири та/або нежитлового приміщення.

Згідно зі статтею 23 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об`єднання та/або рішенням загальних зборів.

За частиною 2 статті 10 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" до повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком, у тому числі про визначення переліку та розміру витрат на управління багатоквартирним будинком.

За змістом частин 1-3 статті 12 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку та інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом, входять до складу витрат на управління багатоквартирним будинком та, за загальним правилом, розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, незалежно від факту використання ними належної їм квартири (нежитлового приміщення) та спільного майна, а також членства в ОСББ.

Таким чином, прийняті відповідно до статуту рішення загальних зборів об`єднання з питань управління багатоквартирним будинком є обов`язковими для усіх власників квартир (нежитлових приміщень) у багатоквартирному будинку, які одночасно є співвласниками спільного майна такого будинку та зобов`язані його утримувати в силу прямої норми статті 322 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 7 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку".

Отже, за Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" на відповідача, як на члена об`єднання співвласників багатоквартирного будинку та на особу, у повному господарському віданні якої перебуває належне державі на праві власності майно, покладено обов`язок виконувати чинні та не скасовані рішення статутних органів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, якими зокрема є загальні збори учасників та правління об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, брати участь у проведенні реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення приміщень та своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

У зв`язку з чим рішення загальних зборів Об`єднання співвласників багатоква ртирного будинку "Грушевського, 33", у тому числі про визначення переліку та розміру витрат на управління багатоквартирним будинком, є обов`язковими для Фонду державного майна України, як власника вбудовано-прибудованого приміщення загальною площею 656,6 кв.м. в будинку 33 по проспекту Президента Грушевського в місті Луцьк Волинської області, який в силу прямої норми закону несе тягар утримання належного йому майна та зобов`язаний виконувати прийняті відповідно до статуту рішення ОСББ. При цьому у разі відмови співвласника сплачувати встановлені внески і платежі об`єднання має право звернутися до суду (частина 6 статті 13 Закону, частина 1 статті 17 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку").

Спірні внески на утримання будинку в сумі 98 512 грн 29 коп. та 39 484 грн 35 коп. відрахуваннь до ремонтного фонду будинку за період з 01.10.2020 по 02.11.2022, нараховані на підставі рішень загальних зборів об`єднання співвласників багатоква ртирного будинку № 2 від 12.12.2020 та рішення № 3 від 19.02.2022, відповідачем сплачено не було, матеріали справи не містять доказів протилежного.

Розрахунок суми 137 996 грн 64 коп. нарахованих позивачем внесків, наведений у позові та здійснений пропорційно до площі приміщень відповідача (до його частки участі у об`єднання співвласників багатоква ртирного будинку) судом перевірено та визнано обґрунтованим і арифметично правильним, розмір внеску підтверджується залученими позивачем до справи доказами.

Що ж стосується орендаря вказаних приміщень - Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ Проперті", то частиною четвертою статті 12 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" дійсно передбачено, що зобов`язання зі здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком у разі здачі в найм (оренду) квартир та/або нежитлових приміщень державної або комунальної власності несуть наймачі (орендарі) таких квартир та/або приміщень.

У той же час суд констатує, що визначаючи зобов`язання орендарів зі здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком, чинне законодавство не передбачає механізму реалізації такого зобов`язання, у тому числі механізму захисту прав об`єднання співвласників, зокрема не встановлює для ОСББ права примусового стягнення відповідних коштів з орендарів у судовому порядку, передбачаючи таке право лише щодо співвласників майна (частина 6 статті 13 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку").

За таких обставин, з урахуванням приписів статті 511 Цивільного кодексу України, прийняті відповідно до статуту рішення Об`єднання співвласників багатоква ртирного будинку "Грушевського, 33" є обов`язковими тільки для співвласників майна багатоквартирного будинку та самі по собі не встановлюють жодних зобов`язань для осіб, які не є власниками приміщень в такому будинку, у тому числі для орендарів нерухомого майна.

Виходячи із загальних підстав виникнення цивільних прав і обов`язків (стаття 11 Цивільного кодексу України), відповідні правовідносини щодо сплати орендарем витрат на управління будинком мають бути врегульовані або шляхом укладення окремого договору між орендарем та ОСББ, або шляхом встановлення обов`язку орендаря з відшкодування відповідних витрат власнику приміщення (орендодавцю) безпосередньо в умовах договору оренди нерухомого майна. Тобто обов`язок орендаря зі сплати (відшкодування) внесків на утримання будинку та прибудинкової території у розмірі, встановленому рішенням ОСББ, виникає тільки у разі передбачення такого обов`язку в умовах укладеного ним правочину (договору) з власником майна або з об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку. У зв`язку з чим Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ Проперті", як орендар вбудовано-прибудованого приміщення загальною площею 656,6 кв.м. в будинку 33 по проспекту Президента Грушевського в місті Луцьк Волинської області, зобов`язаний сплачувати внески на утримання орендованого ним приміщення тільки за умови, якщо такий обов`язок встановлений відповідним правочином (договором).

У даному випадку суду не надано доказів встановлення в договорі оренди обов`язку орендаря з відшкодування орендодавцю (власнику майна) понесених останнім витрат на утримання об`єкта оренди у розмірі, встановленому рішенням ОСББ.

Крім того, загальна вимога про обов`язок здійснення таких витрат з одночасною вказівкою про укладення орендарем окремого договору з балансоутримувачем на оплату послуг з управління об`єктом оренди не може бути підставою визначення прямого обов`язку орендаря сплачувати внески на утримання орендованого ним приміщення.

Отже, за відсутності погодження порядку сплати (відшкодування) та розміру внесків в договорі оренди та не досягнення між позивачем та відповідачем згоди щодо укладення окремого договору на оплату внесків, обов`язок зі сплати таких платежів несе власник приміщень - Фонд державного майна України, для якого положення статуту та рішення загальних зборів об`єднання співвласників багатоква ртирного будинку є обов`язковими в силу закону.

Щодо тверджень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, що зобов`язаною особою з відшкодування балансоутримувачу понесених останнім витрат на утримання нерухомого майна: вбудовано-прибудованого приміщення загальною площею 656,6 кв.м. в будинку 33 по проспекту Президента Грушевського в місті Луцьк Волинської області у розмірі, встановленому рішенням ОСББ, є Державне підприємство "Управління справами Фонду державного майна України" як особа в господарському віданні якого перебуває вказане майно, на підставі на підстав наказу Фонду від 04.08.2015 № 1103, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 136 Цивільного кодексу України право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до частини першої статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом (частина четверта статті 182 Цивільного кодексу України).

Так, Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", що визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень, встановлює, що така державна реєстрація прав є обов`язковою. Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації, виникають з моменту такої реєстрації (стаття 3).

Водночас, слід відмітити, що право господарського відання та право оперативного управління є похідними правами і реєструються такі права після проведення державної реєстрації права власності на відповідний об`єкт нерухомого майна.

Згідно з пунктом 5.1. Методичних рекомендацій щодо державної реєстрації права господарського відання та права оперативного управління, схвалених рішення колегії Державної реєстраційної служби України 11.12.2012, протокол № 3, державна реєстрація права господарського відання та права оперативного управління здійснюється шляхом внесення в установленому порядку відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості про державну реєстрацію права господарського відання за Державним підприємством "Управління справами Фонду державного майна України" на вбудовано-прибудоване приміщення загальною площею 656,6 кв.м. в будинку 33 по проспекту Президента Грушевського в місті Луцьк Волинської області.

З огляду на вищевикладене, належним відповідачем за даним позовом є саме Фонд державного майна України, який відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно зазначено як власник державного майна: вбудовано-прибудованого приміщення загальною площею 656,6 кв.м. в будинку 33 по проспекту Президента Грушевського в місті Луцьк Волинської області.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з положеннями статей 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Отже, з огляду на наведене, оскільки судом встановлено невиконання відповідачем його обов`язку, як члена об`єднання співвласників багатоква ртирного будинку, покладеного на нього законом, статутом об`єднання співвласників багатоква ртирного будинку та рішеннями об`єднання співвласників багатоква ртирного будинку щодо сплати суми 98 512 грн 29 коп. внесків на утримання будинку та 39 484 грн 35 коп. відрахування до ремонтного фонду будинку, нарахованих за період з 01.10.2020 до 02.11.2022, розмір яких судом перевірено та визнано обґрунтованим (таким, що відповідає рішенням об`єднання співвласників багатоква ртирного будинку), то вимоги позивача про стягнення суми внесків та відрахувань підлягають задоволенню.

Крім того, за неналежне виконання зобов`язань позивачем нараховано 29 645 грн 23 коп. інфляційних нарахувань та 4 691 грн 80 коп. 3% річних, нарахованих за період прострочення з 01.10.2020 по 02.11.2022.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з аналізу статей 612, 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Зазначені інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

При цьому розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Аналогічна правова позиція щодо застосування частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18 та постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 905/587/18.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 917/1421/18, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць із моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Дії відповідача є порушенням зобов`язань, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

З огляду на вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Тобто визначаючи розмір заборгованості, зокрема, в частині інфляційних втрат та 3 % річних суд зобов`язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

Як встановлено судом, за результатами здійсненої за допомогою системи "ЛІГА" перевірки нарахування позивачем заявлених до стягнення 3 % річних та інфляційних втрат судом встановлено, що розмір 3 % річних та інфляційних втрат, перерахований судом у відповідності до приписів чинного законодавства, становить 4 691 грн 80 коп. 3 % річних та 27 023 грн 23 коп. інфляційних втрат, а отже є меншими, ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню в сумі, визначеній судом.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо розподілу судових витрат позивача на оплату професійної правничої допомоги суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача у якості судових витрат витрати на правову допомогу в розмірі 35 000 грн 00 коп.

За змістом частин 1, 3 статті 124 Господарського процесуального кодексу України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

У змісті позовної заяви Товариство з обмеженою відповід альністю "Інтергіпс Україна" вказувало, що очікує понести судові витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 35 000 грн 00 коп.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, позивачем надано копію договору про надання правової допомоги від 03.10.2022, укладеного Об`єднанням співвласників багатоква ртирного будинку "Грушевського, 33" та адвокатом Стецюком Олегом Васильовичем, звіт про виконання роботи /детальний опис робіт/ (надання послуг) з детальний опис робіт, виконаних адвокатом Стецюком Олегом Васильовичем, копію ордеру серії АС № 1061158, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю ВЛ № 782 від 01.11.2013.

У відповідності до пункту 1.1 договору про надання правової допомоги клієнт в порядку та на умовах, визначених цим договором, дає завдання - доручення, а адвокат зобов`язується відповідно до завдання-доручення клієнта надати йому за плату юридичні послуги адвоката щодо здійснення представництва (правової допомоги) прав та інтересів клієнта в органах державної влади, на підприємствах, установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, судах України, правоохоронних органах тощо, у справі про стягнення в користь клієнта Об`єднання співвласників багатоква ртирного будинку "Грушевського, 33" заборгованості по утриманню будинку, споруд та прибудинкової території з Фонду державного майна України. Підготовка справи та розгляд справи в суді першої інстанції.

Згідно пункту 3.1 договору про надання правової допомоги за надану правову допомогу передбачу даним договором, клієнт сплачує адвокату гонорар в розмірі 35 000 грн 00 коп.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України). Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги підтверджений матеріалами справи факт надання професійної правничої допомоги, приймаючи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат на професійну правничу допомогу, ціну позову, рівень складності, характер спору та юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, а також їх значення для спору, суд приходить до висновку, що вимоги відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню пропорційно розміру заявлених позовних вимог.

Таким чином, враховуючи, що позов у даній справі задоволено частково, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 34 467 грн 49 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фонду державного майна України ( 01133, місто Київ, вулиця Генерала Алмазова, будинок 18/9, ідентифікаційний код 00032945) на користь Об`єднання співвласників багатоква ртирного будинку "Грушевського, 33" (43005, Волинська область, місто Луцьк, проспект Президента Грушевського, будинок 33, ідентифікаційний код 43703835) 98 512 (дев`яносто вісім тисяч п`ятсот дванадцять) грн 29 коп. заборгованості по сплаті внесків на утримання будинку, 39 484 (тридцять дев`ять тисяч чотириста вісімдесят чотири) грн 35 коп. заборгованості по сплаті відрахування до ремонтного фонду будинку, 4 691 (чотири тисячі шістсот дев`яносто одна) грн 80 коп. 3 % річних, 27 023 (двадцять сім тисяч двадцять три) грн 23 коп. інфляційних втрат, витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 597 (дві тисячі п`ятсот дев`яносто сім) грн 94 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 34 467 (тридцять чотири тисячі чотириста шістдесят сім) грн 49 коп.

3. В іншій частині позову відмовити

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Н.Плотницька