Постанова

від 21.11.2023 по справі 910/8619/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2023 р. Справа№ 910/8619/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Коробенка Г.П.

Кравчука Г.А.

розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Фонду державного майна України

на рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2023

у справі №910/8619/23 (суддя Плотницька Н.Б.)

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Грушевського, 33"

до Фонду державного майна України

про стягнення 172 333 грн 67 коп.,

УСТАНОВИВ:

У червні 2023 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Грушевського, 33" (далі - позивач, Об`єднання) звернулось у Господарський суд міста Києва з позовом до Фонду державного майна України (далі - відповідач, Фонд) та просило стягнути 172 333,67 грн, у тому числі: 98512,29грн заборгованості по сплаті внесків на утримання будинку, 39484,35грн заборгованості по сплаті відрахування до ремонтного фонду будинку, 29645,23 грн інфляційних втрат коштів та 4691,80 грн 3% річних. Також просив стягнути 35000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Фонд був власником нежитлового приміщення загальною площею 656,6 кв.м. у будинку по пр.Президента Грушевського, 33, у м.Луцьк, яке здавав в оренду ТОВ "Вест Проперті". У вказаному будинку було створено Об`єднання співвласників, однак орендар ухилився від укладення договору про відшкодування витрат на управлення (утримання) будинку та прибудинкової території, а Фонд також не сплачував внески на утримання будинку та не робив відрахування до ремонтного фонду будинку.

Заперечуючи проти позову у суді першої інстанції, відповідач посилався на те, що рішенням Господарського суду Волинської області від 24.11.2011 у справі №5004/2012/11 було визнано за Державою в особі Фонду право власності на будівлю вбудовано-прибудованого приміщення площею 657,8кв.м. у будинку по пр.Президента Грушевського, 33, у м.Луцьк; вказаний об`єкт увійшов до статутного капіталу ДП "Управління справами Фонду державного майна України" і по договору оренди переданий в оренду ТОВ "Вест Проперті"; договір оренди припинено з 03.11.2022 після приватизації за участю орендаря; між Фондом та Об`єднанням не укладено жодних правочинів, тому не підтверджуються доводи позивача щодо виникнення перед ним зобов`язань Фондом; ДП "Управління справами Фонду державного майна України" є окремою юридичною особою і Фонд не може нести фінансову відповідальність за іншу юридичну особу, тому він не є належним відповідачем у даній справі.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11 серпня 2023 року позов задоволено частково.

З Фонду державного майна України стягнуто на користь Об`єднання співвласників багатоква ртирного будинку "Грушевського, 33" - 98 512 грн 29коп. заборгованості по сплаті внесків на утримання будинку, 39 484 грн 35коп. заборгованості по сплаті відрахування до ремонтного фонду будинку, 4691грн 80 коп. 3 % річних, 27 023 грн 23 коп. інфляційних втрат коштів, витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 597 грн 94 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 34 467 грн 49 коп.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Фонд державного майна України подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Скарга мотивована тим, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки відповідно до договору оренди з ТОВ "Вест Проперті" обов`язком орендаря було здійснення витрат, пов`язаних з утриманням орендованого майна; нежитлове приміщення у будинку було передано до статутного капіталу ДП "Управління справами Фонду державного майна України" та знаходилось у його господарському віданні; між Фондом та Об`єднанням не укладено жодних правочинів; ДП "Управління справами Фонду державного майна України" є окремою юридичною особою і Фонд не може нести фінансову відповідальність за іншу юридичну особу; за договором купівлі-продажу від 03.11.2022 приміщення приватизовано шляхом викупу ТОВ "Вест Проперті" і на даний час Фонд не є його власником, тому Фонд не є належним відповідачем у справі, а пред`явлення позову до неналежного відповідача є підставою для відмови у позові. Також вважає, що розмір стягнутих витрат на правничу допомогу є безпідставним, надуманим і бездоказовим, оскільки позивачем не надано акту прийму-передачі виконаних робіт за договором про надання правничої допомоги, справа не є складною, а розмір витрат не є співмірним зі складністю справи і відсутні розрахунки затраченого часу для надання послуг.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18 вересня 2023 року відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - до 10 жовтня 2023 року, сторонам роз`яснено, що апеляційна скарга буде розглянута у письмовому провадженні, без виклику учасників справи.

09.10.2023 відповідач направив до суду відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що Об`єднання направляло на адресу ТОВ "Вест Проперті" договір про відшкодування про відшкодування витрат на управлення (утримання) будинку та прибудинкової території, однак те ухилилось від його підписання і тому у Об`єднання немає правових підстав для того, щоб стягувати заборгованість із вказаного товариства; Фонд був власником нежитлових приміщень у будинку в період з 01.10.2022 по 02.11.2022, тому, як співвласник будинку, мав обов`язок сплачувати відповідні внески, розмір яких встановлювався рішеннями загальних зборів Об`єднання і які є обов`язковими для всіх співвласників; приміщення перебувало у власності саме Фонду державного майна України, тому він є належним відповідачем у даній справі; розмір витрат на правничу допомогу є обґрунтованим і підтверджується звітом про виконання роботи /детальний опис робіт/, що наявний у матеріалах справи. Також просить стягнути з Фонду 25000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.

30.10.2023 від позивача надійшла заява про долучення звіту про виконання роботи /детальний опис робіт/ (надання послуг) від 25.10.2023.

30.10.2023 від позивача надійшла заява про долучення підтвердження поштового відправлення відповідачу копії звіту про виконання роботи.

Частиною 2 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 273 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Згідно Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.11.2023, у зв`язку із перебуванням судді Яковлєва М.Л. у відпустці, для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Козир Т.П., суддів Коробенка Г.П., Кравчука Г.А.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 30.11.2018 за Державою в особі Фонду державного майна України було зареєстровано право власності на вбудовано-прибудоване приміщення загальною площею 656,6 кв.м. за адресою: м. Луцьк, проспект Президента Грушевського, будинок 33, на підставі рішення Господарського суду Волинської області від 24.11.2011 у справі №5005/2012/11, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Також із вказаної Інформації вбачається, що на підставі договору оренди від 30.11.2018 вказане приміщення Державою в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області було передано в оренду ТОВ "Вест Проперті" зі строком оренди до 29.11.2018.

10.07.2020 було зареєстровано Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Грушевського, 33", що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно Статуту Об`єднання одним із його завдань і предметом власності є забезпечення належного утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території.

Об`єднання має право, у тому числі, приймати рішення про надходження та витрати коштів Об`єднання; встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до рез5ервного та ремонтного фондів; здійснювати контроль за своєчасною сплатою внесків і платежів; вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених законом та цим Статутом внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати завдані збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені законом і цим Статутом внески і платежі (п.4 Статуту).

Рішенням Загальних зборів Об`єднання від 12.12.2020, оформлених Протоколом №2, вирішено, у тому числі:

- визначити порядок сплати, перелік та розмір внесків і платежів співвласників по утриманню будинку на 2020 рік, зокрема: для власників нежитлових приміщень з розрахунку 5 грн за 1 кв. метр в місяць; встановлено відрахування до ремонтного фонду для власників квартир та нежитлових приміщень з розрахунку 2 грн за 1 кв.метр в місяць. Нарахування внесків і платежів по утриманню будинку та відрахувань до ремонтного фонду проводити з 01.10.2020;

- визначити порядок сплати, перелік та розмір внесків і платежів співвласників по утриманню будинку на 2021 рік, зокрема: для власників нежитлових приміщень з розрахунку 6 грн за 1 кв. метр в місяць; встановлено відрахування до ремонтного фонду для власників квартир та нежитлових приміщень з розрахунку 2 грн за 1 кв.метр в місяць. Нарахування внесків і платежів по утриманню будинку та відрахувань до ремонтного фонду проводити з 01.01.2021;

- визначити порядок сплати, перелік та розмір внесків і платежів співвласників по утриманню будинку на 2021 рік, зокрема: для власників нежитлових приміщень з розрахунку 7 грн за 1 кв. метр в місяць; встановлено відрахування до ремонтного фонду для власників квартир та нежитлових приміщень з розрахунку 2 грн за 1 кв.метр в місяць. Нарахування внесків і платежів по утриманню будинку та відрахувань до ремонтного фонду проводити з 01.04.2021.

19.03.2021 Об`єднання направило на адресу ДП "Управління справами Фонду державного майна України" лист від 18.03.2021 , у якому вказало, що орендар (ТОВ "Вест Проперті", відмовляється від сплати платежів, тому просило погасити заборгованість за утримання будинку та відрахувань у ремонтний фонд за шість місяців.

Листом від 26.03.2021 ДП "Управління справами Фонду державного майна України", адресованим РВ ФДМУ по Львівській, Закарпатській та Волинській області (копія Об`єднанню) вказало, що по договору оренди від 30.11.2018 приміщення передано в оренду ТОВ "Вест Проперті", орендодавцем є РВ ФДМУ у Волинській області, тому Підприємство не споживачем житлово-комунальних послуг та просило РВ ФДМУ вжити дії щодо укладення орендарем договору із об`єднанням та щодо погашення заборгованості.

Листом від 23.06.2021 за вих.№5, направленим на адресу ДП "Управління справами Фонду державного майна України", Волинської облдержадміністрації та ТОВ "Вест Проперті", Об`єднання повідомило, що ТОВ "Вест Проперті" не підписало направлений йому Договір про відшкодування витрат на управління (утримання) будинку і прибудинкової території і не сплачує платежі, встановлені рішенням Загальних зборів Об`єднання.

Листом від 22.07.2021 ДП "Управління справами Фонду державного майна України", адресованим ТОВ "Вест Проперті" (копія Об`єднанню) просило вказане товариство укласти договір із Об`єднанням та погасити заборгованість перед Об`єднанням.

Рішенням Загальних зборів Об`єднання від 19.02.2022, оформлених Протоколом №3, вирішено, у тому числі:

- визначити порядок сплати, перелік та розмір внесків і платежів співвласників по утриманню будинку на 2022 рік, зокрема: для власників нежитлових приміщень з розрахунку 8 грн за 1 кв. метр в місяць; встановлено відрахування до ремонтного фонду для нежитлових приміщень з розрахунку 2 грн за 1 кв.метр в місяць. Нарахування внесків і платежів співвласників по утриманню будинку та відрахувань до ремонтного фонду проводити з 01.02.2022.

Листом від 22.02.2022 Об`єднання повідомило ДП "Управління справами Фонду державного майна України" та ТОВ "Вест Проперті" про прийняте рішення Загальних зборів Об`єднання від 19.02.2022 та вказало про наявність заборгованості, зазначивши, що ТОВ "Вест Проперті" проплатило лише 28561,70 грн 13.07.2021, тому заборгованість за період з травня 2021 року по січень 2022 року становить 35456,40 грн за утримання будинку та 11818,80 грн ремонтний фонд.

Листом від 01.06.2022 РВ ФДМУ по Львівській, Закарпатській та Волинській області повернуло Об`єднанню рахунок на оплату, з посиланням на те, що витрати пов`язані з утриманням орендованого майна має нести орендар.

Листом від 03.06.20220 ДП "Управління справами Фонду державного майна України", адресованим ТОВ "Вест Проперті" (копія Об`єднанню) направило вказаному товариству протокол №3 Загальних зборів об`єднання та рахунки для відповідного реагування.

03.11.2022 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській області, як продавцем, та ТОВ "Вест Проперті", як покупцем, було укладено Договір купівлі-продажу об`єкта малої приватизації - вбудовано-прибудованих приміщень загальною площею 656,6 кв.м. за адресою: Волинська обл., м.Луцьк, проспект Президента Грушевського, 33, шляхом викупу.

На підставі вказаного договору за ТОВ "Вест Проперті" було зареєстровано право власності на ці вбудовано-прибудовані приміщення, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.

11.01.2023 Об`єднання направило на адресу Фонду претензію №1, у якій вказало, що за період з 01.10.2020 заборгованість Фонду становить 137996,64 грн, з яких: 98512,29 грн по сплаті внесків на утримання будинку, 39484,35 грн по сплаті відрахування до ремонтного фонду будинку (у розрахунку врахований здійснений ТОВ "Вест Проперті" у липні 2021 року платіж), та вимагало сплатити заборгованість.

У зв`язку із викладеними обставинами, оскільки Фонд не сплатив заборгованість, Об`єднання звернулось до суду із даним позовом та просило суд стягнути з Фонду 98512,29 грн заборгованості по сплаті внесків на утримання будинку, 39484,35 грн заборгованості по сплаті відрахування до ремонтного фонду будинку, 29645,23 грн інфляційних втрат коштів та 4691,80 грн 3% річних.

Відповідач, як у відзиві на позовну заяву, так і у апеляційній скарзі, заперечував проти позовних вимог, вважаючи себе неналежним відповідачем, посилаючись на те, що приміщення було передано у господарське відання ДП "Управління справами Фонду державного майна України" та перебувало в оренді у ТОВ "Вест Проперті", яким 03.11.2022 було приватизоване шляхом викупу.

За результатами розгляду даного спору суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги є доведеними і обґрунтованими, однак позивачем допущено помилки у розрахунку 3% річних та інфляційних втрат коштів, тому позов підлягає частковому задоволенню.

Північний апеляційний господарський суд погоджується із цим висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що Держава Україна в особі Фонду державного майна України до 03.11.2022 була власником вбудовано-прибудованого приміщення загальною площею 656,6 кв.м. за адресою м. Луцьк, проспект Президента, Грушевського, будинок 33, який є багатоквартирним будинком.

Відповідно до статті 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 статті 382 ЦК України встановлено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Згідно статті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна; нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна; співвласник багатоквартирного будинку - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку; управління багатоквартирним будинком - вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов`язків співвласників, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку.

Частиною 2 статті 7 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.

Статтею 10 вказаного Закону встановлено, що до повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком, у тому числі про визначення переліку та розміру витрат на управління багатоквартирним будинком.

Відповідно до частини 4 статті 4 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Згідно статті 16 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" об`єднання має право відповідно до законодавства та статуту об`єднання приймати рішення про надходження та витрати коштів об`єднання; укладати договори; встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; здійснювати контроль за своєчасною сплатою внесків і платежів; захищати права, представляти інтереси співвласників у судах, органах державної влади і органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності.

Статтею 17 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" визначено, що для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов`язків об`єднання має право, у тому числі, робити співвласникам попередження про порушення ними статутних або інших законних вимог і вимагати їх дотримання; вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об`єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів;

Відповідно до статті 15 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" співвласник зобов`язаний, у тому числі, виконувати обов`язки, передбачені статутом об`єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

Статтею 20 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" визначено, що частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності. Частка участі співвласника визначається відповідно до його частки як співвласника квартири та/або нежитлового приміщення.

Згідно зі статтею 23 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об`єднання та/або рішенням загальних зборів.

За змістом частин 1-3 статті 12 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку та інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом, входять до складу витрат на управління багатоквартирним будинком та, за загальним правилом, розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, незалежно від факту використання ними належної їм квартири (нежитлового приміщення) та спільного майна, а також членства в ОСББ.

Згідно частини 1 статті 1 Закону України "Про Фонд державного майна України" Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

Таким чином, є вірним висновок суду першої інстанції про те, що прийняті відповідно до статуту рішення загальних зборів об`єднання з питань управління багатоквартирним будинком є обов`язковими для усіх власників квартир (нежитлових приміщень) у багатоквартирному будинку, які одночасно є співвласниками спільного майна такого будинку та зобов`язані його утримувати в силу прямої норми статті 322 ЦК України та частини 2 статті 7 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку".

Отже, згідно наведених норм чинного законодавства, на Фонд, як на члена об`єднання співвласників багатоквартирного будинку та на особу, у повному господарському віданні якої перебуває належне Державі на праві власності майно, покладено обов`язок виконувати чинні та не скасовані рішення статутних органів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, якими зокрема є загальні збори учасників та правління об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, брати участь у проведенні реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення приміщень та своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

У зв`язку із чим рішення Загальних зборів Об`єднання, у тому числі про визначення переліку та розміру витрат на управління багатоквартирним будинком, є обов`язковими для Фонду, як власника вбудовано-прибудованого приміщення загальною площею 656,6 кв.м. в будинку 33 по проспекту Президента Грушевського в місті Луцьк Волинської області, який в силу прямої норми закону несе тягар утримання належного йому майна та зобов`язаний виконувати прийняті відповідно до статуту рішення Об`єднання.

При цьому у разі відмови співвласника сплачувати встановлені внески і платежі об`єднання має право звернутися до суду (частина 6 статті 13 Закону, частина 1 статті 17 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку") та п.4 Статуту Об`єднання.

Спірні внески на утримання будинку в сумі 98 512,29 грн та 39 484,35 грн відрахувань до ремонтного фонду будинку за період з 01.10.2020 по 02.11.2022 (до моменту продажу нежитлових приміщень), нараховані на підставі рішень Загальних зборів Об`єднання №2 від 12.12.2020 та №3 від 19.02.2022, відповідачем сплачено не було, що ним не спростовано.

Розрахунок суми 137 996,64 грн нарахованих позивачем внесків, доданий до позовної заяви, здійснений пропорційно до площі приміщень відповідача (до його частки участі у Об`єднанні) судом перевірено та визнано обґрунтованим і арифметично правильним, розмір внеску підтверджується наданими позивачем до справи доказами.

Що ж стосується доводів відповідача про те, що вказані витрати мав нести орендар приміщень - ТОВ "Вест Проперті", то частиною четвертою статті 12 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" дійсно передбачено, що зобов`язання зі здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком у разі здачі в найм (оренду) квартир та/або нежитлових приміщень державної або комунальної власності несуть наймачі (орендарі) таких квартир та/або приміщень.

Однак, визначаючи зобов`язання орендарів зі здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком, чинне законодавство не передбачає механізму реалізації такого зобов`язання, у тому числі механізму захисту прав об`єднання співвласників, зокрема не встановлює для ОСББ права примусового стягнення відповідних коштів з орендарів у судовому порядку, передбачаючи таке право лише щодо співвласників майна (частина 6 статті 13 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку").

Таким чином, з урахуванням приписів статті 511 ЦК України, прийняті відповідно до статуту рішення Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Грушевського, 33" є обов`язковими тільки для співвласників майна багатоквартирного будинку та самі по собі не встановлюють жодних зобов`язань для осіб, які не є власниками приміщень в такому будинку, у тому числі для орендарів нерухомого майна.

Виходячи із загальних підстав виникнення цивільних прав і обов`язків (стаття 11 ЦК України), відповідні правовідносини щодо сплати орендарем витрат на управління будинком мають бути врегульовані або шляхом укладення окремого договору між орендарем та ОСББ, або шляхом встановлення обов`язку орендаря з відшкодування відповідних витрат власнику приміщення (орендодавцю) безпосередньо в умовах договору оренди нерухомого майна.

Тобто обов`язок орендаря зі сплати (відшкодування) внесків на утримання будинку та прибудинкової території у розмірі, встановленому рішенням ОСББ, виникає тільки у разі передбачення такого обов`язку в умовах укладеного ним правочину (договору) з власником майна або з об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку. У зв`язку з чим Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ Проперті", як орендар вбудовано-прибудованого приміщення загальною площею 656,6 кв.м. в будинку 33 по проспекту Президента Грушевського в місті Луцьк Волинської області, зобов`язаний сплачувати внески на утримання орендованого ним приміщення тільки за умови, якщо такий обов`язок встановлений відповідним правочином (договором).

У даному випадку матеріали справи містять доказів встановлення в договорі оренди обов`язку орендаря з відшкодування орендодавцю (власнику майна) понесених останнім витрат на утримання об`єкта оренди у розмірі, встановленому рішенням Об`єднання.

Крім того, загальна вимога про обов`язок здійснення таких витрат з одночасною вказівкою про укладення орендарем окремого договору з балансоутримувачем на оплату послуг з управління об`єктом оренди не може бути підставою визначення прямого обов`язку орендаря сплачувати внески на утримання орендованого ним приміщення.

Отже, є вірним висновок суду першої інстанції про те, що за відсутності погодження порядку сплати (відшкодування) та розміру внесків в договорі оренди та не досягнення між позивачем та відповідачем згоди щодо укладення окремого договору на оплату внесків, обов`язок зі сплати таких платежів несе власник приміщень - Фонд державного майна України, для якого положення статуту та рішення загальних зборів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку є обов`язковими в силу закону.

Щодо тверджень відповідача, що зобов`язаною особою з відшкодування витрат на утримання нерухомого майна у розмірі, встановленому рішенням Об`єднання, є ДП "Управління справами Фонду державного майна України" як особа в господарському віданні якого перебуває вказане майно, на підставі на підстав наказу Фонду від 04.08.2015 № 1103, апеляційний господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 136 ЦК України право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до частини 1 статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом (частина 4 статті 182 ЦК України).

Так, Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", що визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень, встановлює, що така державна реєстрація прав є обов`язковою. Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації, виникають з моменту такої реєстрації (стаття 3).

Водночас, право господарського відання та право оперативного управління є похідними правами і реєструються такі права після проведення державної реєстрації права власності на відповідний об`єкт нерухомого майна.

Згідно з пунктом 5.1. Методичних рекомендацій щодо державної реєстрації права господарського відання та права оперативного управління, схвалених рішенням колегії Державної реєстраційної служби України 11.12.2012, протокол №3, державна реєстрація права господарського відання та права оперативного управління здійснюється шляхом внесення в установленому порядку відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Однак, як вбачається з наявної в матеріалах справи інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості про державну реєстрацію права господарського відання за Державним підприємством "Управління справами Фонду державного майна України" на вбудовано-прибудоване приміщення загальною площею 656,6 кв.м. в будинку 33 по проспекту Президента Грушевського в місті Луцьк Волинської області.

Таким чином, юридично правильний висновок суду першої інстанції про те, що належним відповідачем за даним позовом є саме Фонд державного майна України, який у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно до 03.11.2022 був зазначений як власник державного майна: вбудовано-прибудованого приміщення загальною площею 656,6 кв.м. в будинку 33 по проспекту Президента Грушевського в місті Луцьк Волинської області.

Враховуючи викладене, оскільки судом встановлено невиконання Фондом його обов`язку, як члена об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, покладеного на нього законом, Статутом та рішеннями Об`єднання щодо сплати суми 98 512,29 грн внесків на утримання будинку та 39 484,35 грн відрахування до ремонтного фонду будинку, нарахованих за період з 01.10.2020 до 02.11.2022, розмір яких судом перевірено та визнано обґрунтованим, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В силу приписів статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просив стягнути з відповідача 29645,23 грн інфляційних втрат коштів та 4691,80 грн 3% річних, нарахованих за кожний місяць, з врахуванням здійсненого орендарем платежу у липні 2021 року.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат коштів, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що розрахунок інфляційних втрат є арифметично неправильним, тому, згідно вірного розрахунку, зробленого судом першої інстанції у відповідності до приписів чинного законодавства, до стягнення підлягають 4691,80 грн 3% річних та 27023,23 грн інфляційних втрат, отже ці позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Позивач також просив стягнути з відповідача 35000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, позивачем надано копію договору про надання правової допомоги від 03.10.2022, укладеного між Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Грушевського, 33" та адвокатом Стецюком Олегом Васильовичем, звіт про виконання роботи /детальний опис робіт/ (надання послуг) з детальний опис робіт, виконаних адвокатом Стецюком Олегом Васильовичем, копію ордеру серії АС № 1061158, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю ВЛ № 782 від 01.11.2013.

У відповідності до пункту 1.1 договору про надання правової допомоги клієнт в порядку та на умовах, визначених цим договором, дає завдання - доручення, а адвокат зобов`язується відповідно до завдання-доручення клієнта надати йому за плату юридичні послуги адвоката щодо здійснення представництва (правової допомоги) прав та інтересів клієнта в органах державної влади, на підприємствах, установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, судах України, правоохоронних органах тощо, у справі про стягнення в користь клієнта Об`єднання співвласників багатоква¬ ртирного будинку "Грушевського, 33" заборгованості по утриманню будинку, споруд та прибудинкової території з Фонду державного майна України. Підготовка справи та розгляд справи в суді першої інстанції.

Згідно пункту 3.1 договору про надання правової допомоги за надану правову допомогу передбачу даним договором, клієнт сплачує адвокату гонорар в розмірі 35 000,00 грн.

В процесі розгляду справи у суді першої інстанції позивачем був поданий Звіт про виконані роботи /детальний опис робіт/(надання послуг), у якому детально зазначені які саме правничі послуги були надані адвокатом об`єднанню та зазначено їх час.

Звіт підписаний Об`єднанням та адвокатом, у Звіті зазначено, що клієнт не має претензій до адвоката в частині наданих йому послуг, що спростовує доводи відповідача, викладені у апеляційній скарзі, про те, що не надано акту прийму-передачі виконаних робіт за договором про надання правничої допомоги.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Копія Звіту направлялась відповідачу, однак він не скористався своїм правом подати заперечення щодо розміру цих витрат та не заявляв клопотання про їх зменшення.

Беручи до уваги підтверджений матеріалами справи факт надання професійної правничої допомоги, приймаючи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат на професійну правничу допомогу, ціну позову, рівень складності, характер спору та юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, а також їх значення для спору, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягають частковому задоволенню пропорційно розміру заявлених позовних вимог, що становить 34 467,49 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення Господарського суду міста Києва законне та обґрунтоване, отже, підстави для його скасування відсутні.

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати, пов`язані з розглядом апеляційної скарги, покладаються на апелянта.

В процесі апеляційного розгляду справи позивач просив стягнути з відповідача 25000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ).

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просив стягнути з відповідача 25000,00 грн витрат на оплату правничої допомогу, пов`язану з розглядом справи у апеляційній інстанції.

Відповідно до ч.8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

30.10.2023 від позивача надійшла заява про долучення звіту про виконання роботи /детальний опис робіт/ (надання послуг) від 25.10.2023.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами, а саме, у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відповідача було відмовлено, судові витрати, пов`язані з розглядом апеляційної скарги, покладаються на відповідача.

За вимогами частин 5, 8 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з положеннями статті 126 ГПК України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Судом встановлено, що 26.09.2023 між Об`єднанням, як клієнтом, та адвокатом Стецюком О.В., як адвокатом, був Укладений Договір про надання правової допомоги, згідно якого адвокату було доручено представляти інтереси клієнта при розгляді апеляційної скарги Фонду у справі про стягнення на користь клієнта заборгованості по утриманню будинку, споруд та прибудинкової території.

Пунктами 3.1, 3.2 Договору визначено, що за надану правову допомогу, передбачену даним Договором, клієнт сплачує адвокату гонорар в розмірі 25000,00 грн. Клієнт здійснює оплату адвокату, вказану в п.3.1 Договору, до 31.12.2023.

Згідно Звіту про виконані роботи /детальний опис робіт/(надання послуг) від 25.10.2023, який підписаний Об`єднанням та адвокатом, адвокатом у період з 26.09.2023 по 25.10.2023 були надані наступні послуги: надання усної консультації - 1год.30хв; ознайомлення (вивчення) матеріалів апеляційної скарги - 7 год. 00 хв.; надання усної консультації - 1 год. 30 хв.; підготовка відзиву, заперечення проти апеляційної скарги - 7 год.00 хв.; надання усної консультації - 1 год. 30 хв.; надання усної консультації - 1 год. 30 хв.; формування, підписання та відправлення відзиву - 2 год. 15 хв.; надання усної консультації - 1 год. 00 хв.; надання усної консультації - 1 год. 30 хв. Вартість наданих послуг

Відзив на апеляційну скаргу підписаний адвокатом Стецюком О.В., повноваження якого підтверджувались ордером від 26.09.2023, виданого на підставі договору від 26.09.2023.

Матеріали справи не містять доказів сплати позивачем вказаних витрат, однак відповідно до правових позицій Верховного Суду в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 витрати на надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Частиною 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 ГПК України).

Позивач 09.10.2023 направив відповідачу копію відзиву на апеляційну скаргу, а 25.10.2023 направив відповідачу копію звіту про виконання роботи, що підтверджується описами вкладення та поштовими накладними, проте відповідач не скористався своїм правом подати заперечення або клопотання про зменшення витрат.

Верховний Суд у постановах від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19 зазначив, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат, понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

У постанові від 11.02.2021 у справі №920/39/20 Верховний Суд вказав, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Проте, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість, покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Дослідивши поданий позивачем Звіт про виконання робіт, апеляційний господарський приходить до висновку, що заявлений розмір витрат є необґрунтованим та неспівмірним реальним витратам, оскільки позивачем не обґрунтовано необхідність надання шести усних консультацій (по 1 год 30 хв), необґрунтовано витрачений час на ознайомлення з матеріалами апеляційної скарги (7 годин), зміст якої майже повністю збігається зі змістом відзиву на позовну заяву, яка подавалась суду першої інстанції; не обґрунтовано витрачений час на підготовку відзиву (7 годин), зміст якого майже повністю збігається зі змістом відповіді на відзив на позовну заяву, який подавався позивачем до суду першої інстанції; також не обґрунтовано витрачений час на формування, підписання та відправлення відзиву (2 год. 15хв).

Тому, враховуючи рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду апеляційної інстанції адвокатом документів, їх значення для спору, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що розумною та співмірною є компенсація витрат позивача в сумі 5000,00 грн.

В іншій же частині заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у цій справі на стадії апеляційного розгляду справи, не відповідають критеріям їх реальності та розумності, а тому не розподіляються судом.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фонду державного майна України залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 11 серпня 2023 року - без змін.

2. Стягнути з Фонду державного майна України (01133, місто Київ, вулиця Генерала Алмазова, будинок 18/9, ідентифікаційний код 00032945) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Грушевського, 33" (43005, Волинська область, місто Луцьк, проспект Президента Грушевського, будинок 33, ідентифікаційний код 43703835) - 5000 (п`ять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

3. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

4. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.

5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 21.11.2023.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді Г.П. Коробенко

Г.А. Кравчук