Рішення

від 03.08.2023 по справі 910/1161/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.08.2023Справа № 910/1161/23

За позовомФермерського господарства "Юлісоф"доМіністерства юстиції Українитретя особа,яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: - Фермерське господарство "Агро-Союз"проскасування наказу Суддя Підченко Ю.О. Секретар судового засідання Лемішко Д.А.Представники сторін:

від позивача: Бойко В.В.;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/1161/23 за позовом Фермерського господарства "Юлісоф" (далі також - позивач, ФГ "Юлісоф") з позовними вимогами до Міністерства юстиції України (далі також - відповідач, Міністерство) за участі третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача Фермерського господарства "Агро-Союз" (далі також - третя особа, ФГ Агро-Союз") про скасування наказу Міністерства юстиції України № 3058/5 від 20.07.2022 про задоволення скарги Фермерського господарства "Агро-Союз", прийнятого на підставі Висновку Центральної колегії Міністерства юстиції України з розгляду скаргна рішення, дії або бездіяльністю державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 21.02.2022 за результатами розгляду скарги Фермерського господарства "Агро-Союз" від 24.12.2021, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28.12.2021 за № СК-4048-21.

Відповідно до ухвали суду від 18.05.2023 зобов`язано позивача надати для огляду під вирішення спору по суті оригінали письмових доказів, закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 29.06.2023.

Судове засідання 29.06.2023 не відбулося, а суд відповідною ухвалою призначив розгляд справи на 13.07.2023.

У судовому засіданні 13.07.2023 задоволені клопотання відповідача та третьої особи про відкладення та призначено наступне судове засідання на 03.08.2023.

18.07.2023 від позивача надійшло клопотання про долучення доказів (копії адвокатського звернення № 01-ю від 21.06.2023 та листа № 32 від 07.07.2023) з якого також вбачається, що позивач не має змоги надати оригінали витребуваних судом доказів, оскільки в його розпорядженні є лише копії.

03.08.2023 до суду звернулися відповідач та третя особа із заявами про відкладення слухання справи.

Також, 03.08.2023 від третьої особи надійшла копія рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03.07.2023 у справі № 240/24915/22.

Безпосередньо в судовому засіданні 03.08.2023 представник позивача наполягав на задоволенні заявленого позову та надав усні пояснення по суті спору.

Відповідач та третя особа явку уповноважених представників у судове засідання 03.08.2023 не забезпечили, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

З огляду на надходження від позивача повідомлення про неможливість надати витребувані докази суд вказує на таке.

У листі № 32 від 07.07.2023 зазначено, що ФГ "Юлісоф" невірно зрозуміло положення ч. 5 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України та помилково вказало про наявність у нього всіх оригіналів доказів, які додані до позовної заяви.

Згідно з ч.ч. 8, 10 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали. У разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Зважаючи на те, що позивачем наведені причини не подання витребуваних судом доказів, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними доказами.

Стосовно заяв про відкладення необхідно звернути увагу на наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Зважаючи на повторно неявку в судове засідання представників відповідача та третьої особи, суд не вбачає підстав для відкладення слухання справи та відмовляє в задоволенні заяв про відкладення. Наявних у справі доказів достатньо для вирішення спору по суті, а неявка представників відповідача та третьої особи не перешкоджають розгляду справи.

Згідно зі ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято в нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство "Агро-Союз" (далі також - скаржник) 24.12.2021 звернулося до Колегії з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації територіальних органів Міністерства юстиції України зі скаргою, яку зареєстровано 28.12.2021 за № СК-4048-21.

20.07.2022 Міністерством юстиції України винесено наказ № 3058/5 "Про задоволення скарги" (надалі також Наказ № 3058/5) відповідно до якого вирішено:

1) Скаргу Фермерського господарства "Агро-Союз" від 24.12.2021 задовольнити в повному обсязі;

2) Скасувати рішення від 01.11.2021 №№ 61275230, 61275374, 61275061 від 05.11.2021, № 61395535 від 12.11.2021, №№ 61553045, 61560680, 61558538, 61555833, 61553592, 61560803, 61557505, 61554786, 61555598, 61559335, 61556614 від 19.11.2021, № 61709324, прийняті державним реєстратором Корнинської селищної ради Попільнянського району Житомирської області Байдюком Сергієм Вікторовичем.

3) Скасувати рішення від 09.07.2021 № 59187251 від 29.07.2021, №№ 59553214, 59552135, 59552802 від 02.08.2021, №№ 59612078, 59609380, 59610434, 59609054, 59610206, 59610206, 59612985, 59605621, 59609855, 59612751, 59605426, 59608858, 59599946, 59599162, 59604414, 59600781, 59611092, 59611389, 59611550, 59607476, 59610894, 59604735, 59599483, 59597851, 59598407 від 04.08.2021, №№ 59658765, 59659162, 59653363, 59653993, 59658219 від 30.09.2021, №№ 60690077, 60687497 від 05.08.2021, №№ 59669199, 59669879, 59670263, 59668704, 59684270, 59683579 від 06.08.2021, № 59706786 від 07.08.2021, № 59715946 від 09.08.2021, №№ 59721424, 59721143, 59722542, 59721741 від 11.08.2021, №№ 59771679, 59771325, 59770871, 59770264 від 12.08.2021, №№ 59795741, 59794684, 59794332, 59791251 від 14.08.2021, №№ 59840250, 59840354, 59840794, 59841109, 59840846, 59840726, 59841190 від 16.08.2021, №№ 59846222, 59845836 від 30.09.2021, № 60690749 від 01.10.2021, №№ 60717835, 60702927, 60701992 прийняті державним реєстратором Виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради Житомирської області Нагаль Олесею Сергіївною.

4) Скасувати рішення від 14.07.2021 № 59260308 від 29.07.2021, №№ 59554057, 59551907, 59550787 від 30.09.2021, №№ 60687033, 60690565 від 01.10.2021, №№ 60704024, прийняті державним реєстратором Виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради Житомирської області Данчук Ганною Сергіївною.

5) Скасувати рішення від 29.11.2021 № 61902600, прийняте державним реєстратором Високівської сільської ради Житомирської області Толкач Катериною Володимирівною.

6) Тимчасово блокувати доступ до Державного реєстру речових пав на нерухоме майно державним реєстраторам Корнинської селищної ради Попільнянського району Житомирської області Байдюку Сергію Вікторовичу, Виконавчого комітету Новогрод-Волонської міської ради Житомирської області Нагаль Олесі Сергіївні, Виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради Житомирської області Данчук Ганні Сергіївні.

7) Виконання пунктів 2, 3, 4, 5 наказу покласти на Офіс протидії рейдерству.

8) Виконання пункту 6 наказу покласти на Державне підприємство "Національні інформаційні системи".

Оскаржуваний Наказ № 3058/5 винесено на підставі Висновку центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 21.02.2022 за результатами розгляду скарги Фермерського господарства "Агро-Союз" від 24.12.2021, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28.12.2021 за № СК-4048-21. В указаному висновку викладено, зокрема, таке:

- законодавством встановлено, у разі якщо державна реєстрація прав проводиться не у результаті вчинення нотаріальних дій або не на підставі документів, виданих (оформлених) органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, державний реєстратор обов`язково визначає обсяг цивільної дієздатності фізичних осіб і цивільної правоздатності та дієздатності юридичних осіб, перевіряє повноваження представника фізичної або юридичної особи щодо вчинення дій, направлених на набуття, зміну чи припинення речових прав, обтяжень таких прав. Обсяг цивільної правоздатності та дієздатності визначається, а повноваження представника перевіряються щодо особи, якій належить нерухоме майно на певному речовому праві, та щодо особи, яка набуває певних речових прав. Перевірка цивільної правоздатності та дієздатності юридичної особи, зареєстрованої відповідно до законодавства України, здійснюються шляхом отримання з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей про таку особу, у тому числі про її установчі документи, та перевірки відповідності реєстраційної дії, яка вчиняється, обсягу її цивільної правоздатності та дієздатності;

- у скаржника наявне обмеження щодо представництва, а саме припинення дії договорів оренди земельних ділянок чи/або передача земельних ділянок у суборенду здійснюється на підставі правочинів, які посвідчені нотаріально;

- державними реєстраторами проведені реєстраційні дії щодо припинення записів про інше речове право на підставі оскаржуваних рішень за скаржником всупереч вимогам законодавства, оскільки державна реєстрація припинення іншого речового права на земельні ділянки була проведена без нотаріально посвідчених документів.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач стверджує, що спірний Наказ № 3058/5 є незаконним та таким, що підлягає скасуванню, а Висновок від 21.02.2022 зроблений внаслідок неповного та невірного з`ясування обставин справи та неправильного тлумачення норм права.

Крім того, позивач наголошує, що власник нерухомого майна має право встановити (скасувати) вимогу нотаріального посвідчення договору (внесення змін до договору), предметом якого є таке майно чи його частина, крім випадків, якщо відповідно до закону такий договір підлягає нотаріальному посвідченню. Встановлення (скасування) вимоги є одностороннім правочином, що підлягає нотаріальному посвідченню. Така вимога є обтяженням речових прав на нерухоме майно та підлягає державній реєстрації в порядку, визначеному законом.

Заперечуючи проти заявленого позову відповідач та третя особа посилалися, зокрема, на наступне:

- Наказ № 3058/5 прийнятий законно та у відповідності до повноважень Міністерства, а позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними;

- Колегією з відомостей ЄДР встановлено, що у скаржника наявне обмеження щодо укладення правочинів на припинення дії договорів оренди земельних ділянок чи/або передачі земельних ділянок у суборенду, а саме, такі правочини мають бути посвідчені нотаріально;

- безумовною підставою для задоволення скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації є те, що оскаржувані рішення, дії або бездіяльність не відповідають законодавству у сфері державної реєстрації прав;

- ФГ "Агро-Союз" не вчиняло жодних дій, щодо укладення додаткових угод, на які посилається позивач, а з текстом таких угод третя особа ознайомилася лише після їх долучення до матеріалів справи.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" Міністерству юстиції України було надано повноваження щодо розгляду скарг на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав.

Відповідно до положень ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Міністерство юстиції України розглядає скарги:

1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі судового рішення, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір);

2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.

Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

Рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України протягом 15 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

У разі якщо розгляд та вирішення скарги потребують перевірки діяльності державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав, а також залучення скаржника чи інших осіб, Міністерство юстиції України та його територіальні органи можуть подовжити строки розгляду та вирішення скарги, повідомивши про це скаржника. При цьому загальний строк розгляду та вирішення скарги не може перевищувати 45 календарних днів.

Днем подання скарги вважається день її фактичного отримання Міністерством юстиції України або його територіальним органом, а в разі надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв`язку від скаржника поштового відправлення зі скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв`язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті.

За результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про:

1) відмову у задоволенні скарги;

2) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про:

а) скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги;

б) скасування рішення про зупинення державної реєстрації прав, про зупинення розгляду заяви або про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав;

в) виправлення помилки, допущеної державним реєстратором;

в-1) усунення порушень, допущених державним реєстратором, з визначенням строків для виконання наказу;

г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав;

ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав;

е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України;

є) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

Рішення, передбачені підпунктами "а", "ґ" і "е" пункту 2 цієї частини, приймаються виключно Міністерством юстиції України.

Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України.

З 01.01.2016 набув чинності Порядок розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1128 від 25.12.2015 (далі також - Порядок № 1128), яким визначено процедуру розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту, що здійснюється Мін`юстом та його територіальними органами відповідно до Законів України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (тут і надалі по тексту в редакції, чинній на момент розгляду вищезазначеної скарги).

Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації визначено статтею 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", зокрема, рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів або до суду.

Відповідно до абзацу першого пункту 1, пунктів 2, 5 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації цей Порядок визначає процедуру розгляду відповідно до Законів України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Міністерства юстиції України, що здійснюється Міністерством юстиції України та його територіальними органами.

Рішення, дії або бездіяльність суб`єкта розгляду скарги можуть бути оскаржені до суду (пункт 19 Порядку №1128). Рішення, дії або бездіяльність Міністерства юстиції України та його територіальних органів можуть бути оскаржені до суду (частина 10 статті 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань").

Відповідно до вимог п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі також - Закон), державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства та перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Абзацом першим частини першої статті 22 Закону встановлено, що документи, які подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частинами п`ятою та шостою статті 18 Закону, встановлено, що у разі якщо державна реєстрація прав проводиться не у результаті вчинення нотаріальних дій або не на підставі документів, виданих (оформлених) органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, державний реєстратор обов`язково визначає обсяг цивільної дієздатності фізичних осіб і цивільної правоздатності та дієздатності юридичних осіб, перевіряє повноваження представника фізичної або юридичної особи щодо вчинення дій, направлених на набуття, зміну чи припинення речових прав, обтяжень таких прав. Обсяг цивільної правоздатності та дієздатності визначається, а повноваження представника перевіряються щодо особи, якій належить нерухоме майно на певному речовому праві, та щодо особи, яка набуває певних речових прав. Перевірка цивільної правоздатності та дієздатності юридичної особи, зареєстрованої відповідно до законодавства України, здійснюється шляхом отримання з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей про таку особу, у тому числі про її установчі документи, та перевірки відповідності реєстраційної дії, яка вчиняється, обсягу її цивільної правоздатності та дієздатності.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону, державна реєстрація іншого речового права проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно; інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Пунктами 3, 4, частини першої, абзацом першим частини другої статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що підставами для відмови в державній реєстрації прав є випадки, коли, подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження. За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи фактичних даних, Колегією з відомостей ЄДР встановлено, що у скаржника наявне обмеження щодо укладення правочинів на припинення дії договорів оренди земельних ділянок чи/або передачі земельних ділянок у суборенду, а саме, такі правочини мають бути посвідчені нотаріально.

Згідно з положеннями статті 43 Закону України «Про нотаріат», при вчиненні нотаріальної дії нотаріуси, посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, встановлюють особу учасників цивільних відносин, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії.

Статтею 44 Закону України «Про нотаріат» визначено, що під час посвідчення правочинів визначається обсяг цивільної дієздатності фізичних осіб, які беруть у них участь. При перевірці цивільної правоздатності та дієздатності юридичної особи нотаріус зобов`язаний ознайомитися з її установчими документами, інформацією про таку особу, що міститься в Єдиному Державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань і перевірити, чи відповідає нотаріальна дія, яка вчиняється, обсягу її цивільної правоздатності та дієздатності.

Відповідно до п.п. «а» п. 2 ч. 6 ст. 37 Закону, за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення, зокрема, про скасування рішення Про державну реєстрацію прав.

Так, як стверджує відповідач та не було спростовано належними та допустимими доказами позивачем, державними реєстраторами Байдюком C.B., Нагаль О.С., Данчук Г.О, всупереч вимогам статей 10, 18, 22, 24, 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не перевірено подані документи на наявність підстав для відмови в державній реєстрації, натомість проведено реєстраційні дії на підставі додаткових угод до договорів оренди у простій письмовій формі, які були укладені зі скаржником.

Оскільки оскаржувані рішення були прийняті з порушенням вимог законодавства Колегією та Міністерством зроблено вірний висновок про скасування таких рішень.

Пунктом 9 Порядку встановлено, під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації Мін`юст чи відповідний територіальний орган встановлює наявність обставин, якими обґрунтовано скаргу, та інших обставин, які мають значення для її об`єктивного розгляду, зокрема, шляхом перевірки відомостей, що містяться в реєстрах, у разі необхідності витребовує документи (інформацію) і вирішує:

- чи мало місце рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту;

- чи було оскаржуване рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту прийнято, вчинено на законних підставах;

- чи належить задовольнити скаргу у сфері державної реєстрації або відмовити в її задоволенні;

- чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у скарзі у сфері державної реєстрації;

- які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.

Відтак, прийняття державними реєстраторами Байдюком C.B. , Нагаль О.С., Данчук Г.О. оскаржуваних рішень призвело до прийняття ними та державним реєстратором Толкач К.В. оскаржуваних рішень, на підставі яких було зареєстровано інше речове право на земельні ділянки за TOB «Горбулів-агро» та ФГ «Юлісоф», а тому відповідачем зроблено правильний висновок про те, що вони підлягають скасуванню, як рішення, які були прийняті внаслідок протиправно прийнятих оскаржуваних рішень, прийнятих державними реєстраторами Байдюком C.B., Нагаль О.С., Данчук Г.О.

Як вбачається з доводів Міністерства та не було спростовано позивачем й третьою особою, державні реєстратори Байдюк C.B. , Нагаль О.С. , Данчук Г.О. , Толкач К.В. були повідомлені про дату, час та місце розгляду скарги належним чином шляхом оприлюднення відповідного оголошення на офіційному сайті Міністерства юстиції України, а також листом на електронну пошту. У призначену дату та час розгляду до Колегії державний реєстратор Нагаль О.С. з`явилася, надала пояснення, державним реєстратор Данчук Г.О. було поштою надіслано пояснення, державні реєстратори Байдюк C.B. та Толкач К.В. на засідання Колегії не з`явились та пояснення не надали. Відтак, з метою ефективного захисту й поновлення порушених прав скаржника й за наявності необхідних даних та поданих документів, Колегія дійшла висновку про можливість розгляду скарги за їх відсутності.

Водночас, відповідно до частини першої статті 27 Закону України «Про оренду землі» орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на неї. Згідно зі ст. 41 Конституції України, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та норм Цивільного кодексу України, право власності є непорушним.

Враховуючи те, що державна реєстрація права оренди є гарантією непорушності цього права, то умисне або недбале здійснення державним реєстратором своїх повноважень, що має наслідком порушення прав громадян або прав інших суб`єктів цивільно-правових відносин, беззастережно потребує вжиття відповідних заходів реагування.

Окрім цього, в матеріалах справи наявні пояснення державного реєстратора Виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради Житомирської області Нагаль Олесі Сергіївни та державного реєстратора Виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради Житомирської області Данчук Ганни Сергіївни від 18.02.2022 щодо поданої скарги Фермерського господарства «Агро-Союз».

Порядок № 1128 та Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не містить переліку та критеріїв оцінки віднесення правопорушень у сфері державної реєстрації до очевидних, тому наявність підстав для віднесення конкретного правопорушення до категорії очевидних оцінюється безпосередньо Міністерством юстиції України під час розгляду скарги в силу наявності дискреційних повноважень.

У Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № Я (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді, наведено визначення поняття дискреційних повноважень, відповідно до якого під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Пунктами 1.6, 2.4 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 № 1380/5 передбачено, що дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Дискреційні повноваження можуть закріплюватися в нормативно-правових актах, проектах нормативно-правових актів такими способами:

1) за допомогою оціночних понять, наприклад: «за наявності поважних причин орган вправі надати...», «у виключних випадках особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може дозволити...», «рішення може бути прийнято, якщо це не суперечить суспільним інтересам...» тощо;

2) шляхом перерахування видів рішень, що приймаються органом (особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), не вказуючи підстав для прийняття того чи іншого рішення або шляхом часткового визначення таких підстав;

3) шляхом надання права органу (особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) при виявленні певних обставин (настанні конкретних юридичних фактів) приймати чи не приймати управлінське рішення залежно від власної оцінки цих фактів;

4) за допомогою нормативних приписів, що містять лише окремі елементи гіпотези чи диспозиції правової норми, що не дозволяють зробити однозначний висновок про умови застосування нормативного припису або правові наслідки застосування такого припису.

Європейський суд з прав людини також погоджується із вищезазначеною правовою позицією. У рішеннях по справах «Класс та інші проти Німеччини», «Єрузалем проти Австрії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.

У рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» № 30985/96).

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 14.12.2011 № 19-рп/2011 права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові й службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії.

Крім того, Верховним Судом України у постанові від 14.03.2017 в справі № 800/323/16 викладено наступну позицію - суд не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями відповідності прийняття ним рішень (вчинення дій), передбаченими ч. 3 ст. 2 КАС України, підміняти його перебирати на себе повноваження, надані законом відповідному суб`єкту владних повноважень.

У висновку центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 21.02.2022 який є підставою оскаржуваного наказу Міністерства чітко зазначено, що державними реєстраторами під час прийняття рішень всупереч вимог ст.ст. 10, 18, 22, 24, 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не перевірено подані документи на наявність підстав для відмови в державній реєстрації.

З огляду на наведені вище обставини, доводи позивача щодо наявності підстав для визнання незаконним та скасування Наказу Міністерства від 20.07.2022 № 3058/5 "Про задоволення скарги" не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи та повністю спростовані відповідачем та третьою особою.

Стосовно посилань третьої особи на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03.07.2023 у справі № 240/24915/22 суд вважає за необхідне звернути увагу на таке.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (вказане положення відображено в Законі України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" і поширенням на Україну юрисдикції Європейського суду з прав людини, прийняттям Закону України "Про ратифікацію Протоколів № 12 та № 14 до Конвенції).

Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Норми статті 124 Конституції України визначають обов`язковість виконання усіма суб`єктами прав судового рішення у вказаній справі.

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Однак, як вбачається з наданої третьою особою копії рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03.07.2023 у справі № 240/24915/22, вказане рішення законної сили не набрало. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Тож, надане ФГ "Агро-Союз" рішення у справі № 240/24915/22 не може прийматися до уваги під час розгляду справи в розумінні ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що надані відповідачем та третьою особою докази є більш вірогідними, ніж докази надані позивачем на обґрунтування позовних вимог.

Таким чином, зважаючи на встановлені судом фактичні обставини, приймаючи до уваги, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно відсутності підстав для задоволення позову не спростовує.

Враховуючи приписи пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає витрати по сплаті судового збору на позивача.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Фермерського господарства "Юлісоф" відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 14.08.2023 року.

Суддя Ю.О.Підченко