Рішення

від 14.08.2023 по справі 677/455/23

КРАСИЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 677/455/23

Провадження № 2/677/374/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

ЗАОЧНЕ

(повний текст)

14.08.2023 року м. Красилів

Красилівський районний суд Хмельницької області

у складі: головуючого - судді Шовкуна В.О.,

за участі секретаря судового засідання Демчишеної Ю.В.,

учасники справи:

прокурор Лелюк Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Красилів цивільну справу за позовом першого заступника керівника Хмельницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою, здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області до ОСОБА_1 про конфіскацію земельної ділянки,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рух справи

Перший заступник керівника Хмельницької окружної прокуратури О. Намистюк в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про конфіскацію земельної ділянки, в обґрунтування якого зазначив, що ОСОБА_1 , який є громадянином російської федерації, на підставі свідоцтва про право на спадщину ВТК №165169, зареєстрованого в реєстрі за №3957 та виданого 07.08.2013 року приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Хмельницької області Байрачним А.І., набув право власності на земельну ділянку із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства із кадастровим номером 6822787400:03:003:0050 площею 0.27 га, яка знаходиться на території АДРЕСА_1 . 07.08.2013 року відомості щодо набуття ОСОБА_1 права приватної власності на згадану земельну ділянку внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Разом із тим, окружною прокуратурою виявлено порушення ст. ст. 13.14, 41 Конституції України, ст.ст. 80, 81, 145 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України) при використанні ОСОБА_1 зазначеної земельної ділянки. Так, ОСОБА_1 ,будучи іноземним громадянином, упродовж року після набуття права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення (з 07.08.2013 року по даний час) не відчужив її, у зв`язку з чим є підстави для її конфіскації у власність держави.

У зв`язку з наведеним, просив позов задовольнити - конфіскувати у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області земельну ділянку ОСОБА_1 із кадастровим номером 6822787400:03:003:0050, площею 0.27 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території АДРЕСА_1 ; стягнути з відповідача на користь Хмельницької обласної прокуратури судові витрати по справі - 2684 грн. судового збору за подання позовної заяви та 1342 грн. судового збору, сплаченого за подання заяви про забезпечення позову.

Пред`являючи до суду даний позов, прокурор, як на правову підставу звернення до суду з даною позовною заявою зазначив бездіяльність уповноваженого органу щодо здійснення державного нагляду (контролю) в частині дотримання вимог земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності та в даному випадку, з урахуванням ч. ч. 2, 4 ст. 145 ЗК України, звернення до суду із позовом про конфіскацію земельної ділянки - Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області.

Ухвалою суду від 30.03.2023 року задоволено заяву першого заступника керівника Хмельницької окружної прокуратури про забезпечення позову.

Ухвалою судді від 17.04.2023 року прийнято позовну заяву першого заступника керівника Хмельницької окружної прокуратури до розгляду, відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання у даній справі, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 16.05.2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Аргументи учасників справи.

Під час підготовчого провадження відповідач ОСОБА_1 відзив на позовну заяву не подав.

26.04.2023 року представником позивача Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області Плюх В.О. подано пояснення, в яких вона позовні вимоги підтримала, та просить їх задовольнити у повному обсязі, аргументуючи тим, що відповідач, на порушення норм чинного законодавства України, зокрема ч. 4 ст. 81 Земельного кодексу України не відчужив спірну земельну ділянку, а тому є підстави для конфіскації земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність держави.

Прокурор Лелюк Т.В. в судовому засіданні вимоги позову підтримав, просив їх задовольнити з підстав наведених у позовній заяві, вказав, що спірна земельна ділянка незаконно перебуває у власності відповідача.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце слухання справи повідомлені належним чином.

Відповідач, який про дату, час та місце проведення судового засідання була повідомлений в порядку ст. 128 ЦПК України належним чином (а.с. 53, 60, 66-67), у судове засідання повторно не з`явився, причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не подав, жодних заяв та клопотань до суду не надіслав. Суд приходить до висновку про можливість розглянути справи без участі відповідача, на підставі ч. 3 ст. 223 ЦПК України.

Позиція суду.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання належним чином повідомленого учасника справи не перешкоджає розгляду справи по суті.

У відповідності до ст. 280 ЦПК України, за відсутності заперечень з боку позивача проти такого вирішення справи, суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних в ній даних та доказів в порядку заочного розгляду.

Заслухавши прокурора, розглянувши матеріали справи, дослідивши у сукупності надані докази, суд дійшов наступного висновку.

Короткий зміст фактичних обставин справи

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , який є громадянином російської федерації, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом ВТК №165169, зареєстрованого в реєстрі за №3957 та виданого 07.08.2013 року приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Хмельницької області Байрачним А.І., набув право власності на земельну ділянку площею 0.27 га, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 6822787400:03:003:0050, що розташована по АДРЕСА_1 . (а.с. 9-10, 11).

Згідно із ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації таких прав.

Відповідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 326037372 від 16.03.2023 року, запис про державну реєстрацію права власності відповідача ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 6822787400:03:003:0050, площею 0,27 га, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно внесена до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 07.08.2013 року (а.с. 9-10).

Станом на дату розгляду справи відповідач, який є іноземним громадянином, продовжує бути власником вищевказаної земельної ділянки.

Зазначені обставини підтверджуються такими доказами у справі, а саме: Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 326037372 від 16.03.2023 року; копією Свідоцтва про право на спадщину за законом від 07.08.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Хмельницької області Байрачним А.І., реєстровий номер 3957; листом управління служби безпеки України у Хмельницькій області № 72/5/2/202/9079 від 18.11.2022 року; листом Хмельницької окружної прокуратури №50-6885вих-22 від 02.12.2022 року; листом ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області №10-22-0.4-3010/2-22 від 28.12.2022 року.

Мотиви з яких виходить суд і застосовані норми права

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1ст. 5 ЦПК України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Надаючи оцінку аргументам, наведеним прокурором в позовній заяві, а також у судовому засіданні, суд виходить із такого.

Щодо повноваження прокурора

Статтею 131-1 Конституції України на прокуратуру покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec (2012)11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам «Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції», прийнятій 19.09.2012 року на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

Згідно із ч. 4 ст. 56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

В позовній заяві прокурор обґрунтовуючи своє звернення до суду вказав, що окружною прокуратурою було надіслано Головному управлінню Держгеокадастру у Хмельницькій області лист №50-6885вих-22 від 02.12.2022 року про виявленні порушення з вимогою вжити заходи щодо їх усунення, у тому числі в судовому порядку. Разом з тим, уповноваженим державою органом заходи щодо конфіскації земельної ділянки в дохід держави не вжито та листом №10-22-0.4-3010/2-22 від 28.12.2022 року повідомлено окружну прокуратуру про відсутність коштів на сплату судового збору, як причину невжиття заходів, що дає підстави прокурору вживати заходи представництва інтересів держави в суді. Прокурор у позові вказав, що зазначені уповноваженим органом причини не є поважними та не дають підстав залишити без реагування вказані порушення. Підставою представництва в даних правовідносинах є бездіяльність органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції держави у спірних правовідносинах - Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічні правові висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19). У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду уточнила свої висновки, зроблені в постанові від 15.10.2019 року у справі № 903/129/18 та у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.02.2019 року у справі № 927/246/18, від 16.04.2019 року у справах № 910/3486/18 та № 925/650/18, від 17.04.2019 року у справі № 923/560/18, від 18.04.2019 року у справі № 913/299/18, від 13.05.2019 року у справі № 915/242/18, у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10.10.2019 року у справі № 0440/6738/18, вказавши, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1302 від 09.12.2021 року, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері національної інфраструктури геопросторових даних, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру.

Відповідно до пп. 46 п. 4 вищевказаного положення Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань подає позов про конфіскацію земельної ділянки у випадках, визначених законом.

Пунктом 1 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, затвердженим наказом Держгеокадастру №603 від 23.12.2021 року, визначено, що Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та їй підпорядковане.

Таким чином, враховуючи зазначені положення законодавства, саме Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області є уповноваженим органом щодо здійснення державного нагляду (контролю) в частині дотримання вимог земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності та в даному випадку, з урахуванням ч. ч. 2, 4 ст. 145 Земельного кодексу України, наділене правом на звернення до суду із позовом про конфіскацію земельної ділянки.

Враховуючи обставини цієї справи, за наявності суспільного інтересу, необхідності забезпечення продовольчої безпеки в умовах ведення бойових дій та окупації території України, у тому числі земель сільськогосподарського призначення, що призводить до зниження врожайності, за наявності суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності використання іноземним громадянином земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яке відбувається з грубим порушенням вимог чинного законодавства, бездіяльність органу, уповноваженого державою на здійснення відповідних функцій держави у спірних правовідносинах - ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області, щодо звернення до суду з позовом, суд доходить висновку, що прокурором у повній мірі підтверджено наявність достатніх підстав для здійснення захисту законних інтересів держави в суді у даній справі.

Щодо суті заявлених вимог

Положення статей 13, 14 Конституції України визначають, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Особливості правових підстав набуття та припинення права власності на об`єкти нерухомого майна іноземцями встановлені нормами розділу V Закону України «Про міжнародне приватне право», положеннями ЦК України та ЗК України.

Відповідно до ч. 1 ст.38 Закону України «Про міжнародне приватне право» право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з ч.1 ст. 39 вищевказаного закону виникнення та припинення права власності та інших речових прав визначається правом держави, у якій відповідне майно перебувало в момент, коли мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для виникнення або припинення права власності та інших речових прав, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Таким чином, враховуючи, що спірна земельна ділянка, яка належить до нерухомого майна, знаходиться на території України, на неї поширюється дія законодавства України.

Згідно з ч.5 ст.12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом.

Статті 13,14 Конституції України визначають, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Згідно зі ст.ст. 319, 321 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається в порядку, визначеному законом. Власність зобов`язує. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Суб`єктами права приватної власності на землю згідно зі ст. 80 ЗК України визначено громадян України та юридичних осіб. Проте, з урахуванням змісту ч. 2 ст. 81 та інших норм ЗК України, суб`єктами права приватної власності на землю визнаються також і іноземці та особи без громадянства.

Зокрема, іноземці та особи без громадянства відповідно до ч. 2 ст. 81 ЗК України можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.

Згідно із ч. 3 ст. 81 ЗК України іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в) прийняття спадщини.

Згідно з ч. 4 ст. 81 ЗК України землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації таких прав.

Статтею 22 ЗК України визначено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо). Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність або надаються у користування громадянам для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно з пунктом «е» частини 1 статті 140 Земельного кодексу України, однією з підстав примусового припинення права власності на земельну ділянку є невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Частиною 5 статті 41 Конституції України визначено, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. ч. 2, 4 ст. 145 ЗК України у разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду. Позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.

Пунктом 10 частини 1 статті 346 Цивільного кодексу України визначено конфіскацію, як одну з підстав припинення права власності.

Згідно із ст. 356 Цивільного кодексу України, до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом. Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно, крім випадків, визначених законом. Обсяг та порядок конфіскації майна встановлюються законом.

Аналіз вищевказаних норм ЗК України дає підстави для висновку, що законом передбачений чіткий обов`язок іноземця чи особи без громадянства відчужити земельну ділянку сільськогосподарського призначення протягом 1 року з дня набуття права власності на неї. Вказана норма є імперативною та не передбачає винятків. У випадку не відчуження такої земельної ділянки іноземцем чи особою без громадянства у встановлений законом строк, така земельна ділянка підлягає конфіскації на користь держави.

В оцінці факту володіння у цій справі суд застосовує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 04.07.2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18), згідно з яким особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правомочності власника. Факт володіння нерухомим майном (possessio) може підтверджуватися, зокрема державною реєстрацією права власності на це майно у встановленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння).

Як вбачається з матеріалів справи відповідач, який є іноземним громадянином, 07.08.2013 року набув право власності на спірну земельну ділянку на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 07.08.2013 року, а тому, відповідно до приписів ст. 81 ЗК України, зобов`язаний був відчужити її протягом року, а саме до 07.08.2014 року, що свідчить про наявність підстав для конфіскації такої земельної ділянки на користь держави.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування.

Перший протокол до Конвенції ратифікований Законом України 17.07.1997 року № 475/97-ВР і, з огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України, застосовується судами України, як частина національного законодавства. При цьому, розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) ЄСПЛ, яка згідно зі статтею 17 Закону України від 23.02.2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується українськими судами як джерело права.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986 року, «Щокін проти України» від 14.10.2010 року, «Сєрков проти України» від 07.07.2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23.11.2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009 року, «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 року) напрацьовано три критерії (принципи), які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинне здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» - це наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». Одним із елементів дотримання критерію пропорційності при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.

Судом не ставиться під сумнів законність втручання у право власності відповідача, зважаючи на існування загальновідомого, чітко визначеного ЗК України обов`язку іноземця чи особи без громадянства, відчужити в річний строк прийняту у спадщину земельну ділянку сільськогосподарського призначення.

Таким чином, у суду немає підстав вважати, що у відповідача ОСОБА_1 існували перешкоди самостійно чи з допомогою фахівця у галузі права ознайомитися із зазначеними вище нормами законодавства та зробити висновки щодо наявності обов`язку відчужити спірну земельну ділянку.

У справі, яка розглядається, з огляду на характер спірних правовідносин, суд не вбачає невідповідності заходу втручання держави в право власності відповідача ОСОБА_1 критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що відповідач, будучи іноземним громадянином, упродовж року після набуття права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення - для ведення особистого селянського господарства (з 07.08.2013 року по теперішній час) не відчужив її, є підстави для конфіскації спірної земельної ділянки у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, а тому позовні вимоги прокурора в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області до ОСОБА_1 про конфіскацію земельної ділянки підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 7 ст. 158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Клопотання про скасування заходів забезпечення позову сторонами не подане, тому відсутні підстави для їх скасування.

Розподіл судових витрат між сторонами

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Хмельницькою обласною прокуратурою сплачено 2684 грн. судового збору за подання позовної заяви та 1342 грн. судового збору за подання заяви про забезпечення позову.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь Хмельницької окружної прокуратури підлягає стягненню сплачений судовий збір.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4-13, 81, 82, 89, 133, 141, 158, 264-265, 273, 282, 289 ЦПК України, ст.ст. 346, 356 ЦК України, ст.ст. 1, 19, 22, 81, 125, 140, 143, 145 Земельного кодексу України, ст.ст. 38, 39 Закону України «Про міжнародне приватне право», ч.3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», суд,-

У Х В А Л И В:

Позов першого заступника керівника Хмельницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області до ОСОБА_1 про конфіскацію земельної ділянки - задовольнити.

Конфіскувати у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області земельну ділянку ОСОБА_1 із кадастровим номером 6822787400:03:003:0050, площею 0.27 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Хмельницької обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02911102, Держказначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, р/р UA188201720343120002000002814) 2684 грн. судового збору за подання позовної заяви та 1342 грн. судового збору, сплаченого за подання заяви про забезпечення позову.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано до Красилівського районного суду Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги позивачем заочне рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач - Хмельницька окружна прокуратура, місцезнаходження: 29000 м. Хмельницький, вул. Бориса Антоненка-Давидовича, 10.

Позивач - Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, місцезнаходження: 29000, Хмельницька область, вул. Інститутська, 4/1, код ЄДРПОУ 39767479.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , країна громадянства: російська федерація, місце проживання за кордоном: АДРЕСА_3 , російська федерація; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Повний текст рішення складений 14.08.2023 року.

Суддя В.О. Шовкун