Рішення

від 14.08.2023 по справі 280/1177/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 серпня 2023 року Справа № 280/1177/19 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельне підприємство "Технопром" (69002, м. Запоріжжя, вул. Крива Бухта, б.2) до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (вул. Українська, буд. 50, м. Запоріжжя, 69095), третя особа Міський голова Запорізької міської ради Буряк В.В. (69105, м. Запоріжжя, пр..Соборний, буд. 206) про визнання незаконною бездіяльність та скасування витягу,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельне підприємство "Технопром" (далі - позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (далі відповідач), третя особа Міський голова Запорізької міської ради Буряк В.В., в якому позивач просить суд:

визнати незаконною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області щодо до незастосування при формуванні розрахунку із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кадастровим номером 2310100000:01:013:0073 коефіцієнту, який характеризує місцезнаходження земельної ділянки у санітарно-захисній зоні, при формуванні та видачі позивачу Витягу від 06.02.2019 року № 302/207-19 із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки та зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області при розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки за кадастровим номером 2310100000:01:013:0073 застосувати коефіцієнт який характеризує місцезнаходження земельної ділянки у санітарно-захисній зоні;

визнати незаконним та скасувати Витяг від 06.02.2019 року № 302/207-19 із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кадастровим номером 2310100000:01:013:0073.

На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві позивач зазначає, що відповідачем протиправно незастосовано при розрахунку нормативної грошової оцінки локальний коефіцієнт знаходження земельної ділянки в санітарно-захисній зоні, оскільки вся земельна ділянка, згідно Генерального плану м. Запоріжжя, знаходиться в захисній зоні. За таких обставин у відповідача не було підстав не застосовувати значення 0,80, як це передбачено рішенням Запорізької міської ради від 30.06.2015 № 7 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя». Вважає таку бездіяльність відповідача протиправною та просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 25.03.2019 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 24.04.2019.

Відповідачем 23.04.2019 до суду подано відзив на позовну заяву та зазначено, що розрахунок нормативної грошової оцінки земельних ділянок у м. Запоріжжі виконується відповідно до Технічної документації із нормативної грошової оцінки земель м. Запоріжжя, яка виконана ДП Українського державного науково-дослідного інституту проектування міст «Діпромісто» ім. Ю.М. Білоконя та затвердженої рішенням Запорізької міської ради від 30.06.2015 м№ 7. Значення коефіцієнтів впливу локальних факторів Км3 розраховані для м. Запоріжжя в Технічній документації про нормативну грошову оцінку м. Запоріжжя 2013 року.

Згідно з відомостями Державного земельного кадастру про земельну ділянку, стосовно якої виник спір, вид використання земельної ділянки: 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі. Під час здійснення нормативної грошової оцінки локальний коефіцієнт «Земельна ділянка розташована в санітарно-захисній зоні» - 0,80 не застосовується до субєктів, які є джерелами відповідного виду забруднення. Згідно інформації, яка вказана в листі Департаменту екології та природних ресурсів від 13.01.2016 позивач відноситься до підприємств, яким видано дозвіл на викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами у межах міста Запоріжжя. З огляду на викладене вважає позовні вимог необгрунтованими та просить у їх задоволенні відмовити.

24.04.2019 представником позивача до суду подано відповідь на відзив та вказано, що Порядок нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затверджений Наказом Держкомзему України, Мінагрополітики України, Мінбудархітектури України, Україснької академії аграрних наук України від 27.01.2006 № 18/15/21/11 на момент отримання оскаржуваного Витягу втратив чинність. Натомість набув чинності Порядок нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затверджений наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 № 489. Просить позов задовольнити.

Представником третьої особи 25.06.2019 подано до суду пояснення по суті спору та зазначив, що міська рада не може підтвердити або спростувати достовірність наведених у витязі з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки коефіцієнтів.

Ухвалою суду від 24.04.2019 провадження у справі було зупинено до набрання законної сили судовим рішення по справі №335/4554/17.

Ухвалою суду від 14.04.2023 поновлено провадження та призначено підготовче засідання на 15.05.2023.

Ухвалою суду від 15.05.2023 відкладено підготовче засідання на 14.06.2023.

Ухвалою суду від 14.06.2023 підготовче провадження було закрито та призначено розгляд справи по суті на 03.07.2023.

Ухвалою від 03.07.2023 розгляд справи відкладено на 03.08.2023.

Ухвалою суду від 03.08.2023 у задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи відмовлено.

Представник позивача в судове засідання не зявився, про дату, час та місце слухання справи був належним чином повідомлений, про причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, про дату, час та місце слухання справи був належним чином повідомлений.

Відповідно до частини 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Оскільки немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних у суду матеріалів.

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з`ясував наступне.

За Договором оренди земельної ділянки, укладеним між позивачем (Орендар) та Запорізькою міською радою (Орендодавець) позивачем прийнято у строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0,5342 га для розташування виробничо-складського приміщення і офісу у м.Запоріжжі, вул. Крива Бухта, 2.

У Витязі з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №302/207-19 від 06.02.2019, сформованому відповідачем на земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:01:013:0073 (м.Запоріжжя, вул.Крива Бухта, 2) при розрахунку нормативної грошової оцінки орендованої позивачем земельної ділянки застосовано: коефіцієнт Км3 1,36.

Позивач вказує, що при формуванні витягу відповідачем не застосовано локальні коефіцієнти із зазначенням розташування земельної ділянки в санітарно-захисній зоні.

Вважаючи, що відповідач мав врахувати локальний коефіцієнт із зазначенням розташування земельної ділянки в санітарно-захисній зоні, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Дослідивши спірні правовідносини, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 1 Закону України Про оцінку земель від 11.12.2003 №1378-IV (далі Закон №1378-IV) у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, нормативна грошова оцінка земельних ділянок це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

За нормами частини першої статті 15 Закону № 1378-IV, підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Згідно зі статтею 18 цього Закону, нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться на землях, розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення не рідше ніж один раз на 5 7 років. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України від 22.05.2003 № 858-IV Про землеустрій (далі Закон № 858-IV).

У відповідності до частин першої та другої статті 20 Закону №1378-IV, за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель за заявою зацікавленої особи.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (ч.3 ст.23 Закону України Про оцінку земель).

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25 листопада 2016 року № 489, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19 грудня 2016 року за №1647/29777, затверджено Порядок нормативної грошової оцінки земель населених пунктів (далі - Порядок № 489).

Згідно з приписами розділу ІІІ Порядку № 489, за результатами нормативної грошової оцінки земель складається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються за заявою зацікавленої особи як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 січня 2015 року № 15 (надалі Положення про Держгеокадастр) Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері національної інфраструктури геопросторових даних, топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Згідно з пп.29 п.4 Положення про Держгеокадастр останній відповідно до покладених на нього завдань видає витяги із Державного земельного кадастру про земельні ділянки.

Велика Палата Верховного Суду у справі №823/902/17 вказала, що у правовідносинах, пов`язаних з оцінкою земель та земельних ділянок, Держгеокадастр і його територіальні органи здійснюють публічно-владні управлінські функції. Тому перевірка законності їх дій (бездіяльності), рішень, зокрема під час формування даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки, оформлення таких даних у вигляді витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, має здійснюватися адміністративним судом.

У постанові від 24.11.2021 у справі № 817/1780/17 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що дії з формування витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки можуть бути предметом судового оскарження, а підстави позову слугуватимуть висновку про належність обраного способу захисту прав.

Порядок № 489 є чинним нормативно-правовим актом, застосування якого є обов`язковим для територіальних органів Держгеокадастру при наданні витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, та який в силу вимог чинного законодавства визначає процедуру проведення нормативно грошової оцінки земельних ділянок населених пунктів.

Згідно з п. 3 Порядку № 489, інформаційною базою для нормативної грошової оцінки земель населених пунктів є затверджені генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій і детальні плани територій, відомості Державного земельного кадастру, дані інвентаризації земель та державної статистичної звітності.

Згідно з пунктами 3, 6 Розділу ІІ Порядку №489, коефіцієнт Км - коефіцієнт, який характеризує місце розташування земельної ділянки, який характеризує місце розташування земельної ділянки (Км), обумовлюється трьома групами рентоутворювальних факторів регіонального, зонального та локального характеру.

Відповідно до п.10 Порядку № 489, значення коефіцієнта Км3 визначається щодо кожного населеного пункту, виходячи з його особливостей. Значення локального коефіцієнта для окремої земельної ділянки можливо встановлювати на основі визначення частки площі, яку займає цей фактор на земельній ділянці. Встановлення частки площі здійснюється переважно шляхом використання ГІС-технологій та електронних цифрових карт масштабу не менше ніж 1:10000 - для міст з чисельністю населення понад 100 тис. осіб, та 1:5000 - для інших населених пунктів.

Відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженої Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 року № 213 (яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин), інформаційною базою для нормативної грошової оцінки земель населених пунктів є затверджені генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій і детальні плани території, відомості Державного земельного кадастру, інвентаризації земель та державної статистичної звітності.

Відтак, законодавством чітко визначено, що інформаційною базою для нормативної грошової оцінки земель населених пунктів є затверджені генеральні плани населених пунктів. Можливість застосування для нормативної грошової оцінки інформації, яка міститься, зокрема у довідках - чинним законодавством не передбачається.

Отже, у цьому випадку під час формування витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки відповідачем використано дані Технічної документації із нормативної грошової оцінки земель м.Запоріжжя, яка виконана ДП Українського державного науково-дослідного інституту проектування міст Діпромісто та затверджена рішенням Запорізької міської ради від 30.06.2015 №7.

При цьому, рішенням Запорізької міської ради від 30.06.2015 №7 є чинним, у судовому порядку не скасоване.

Суд звертає увагу на те, що видача витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки конкретної земельної ділянки не передбачає можливість вибору суб`єктом владних повноважень на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, оскільки є єдиним законодавчо закріпленим варіантом поведінки відповідача при оформленні даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки. Визначення у витязі коефіцієнту, який характеризує локальні фактори місцеположення земельної ділянки (Км 3), є обов`язковим і розмір цього коефіцієнту має відповідати Порядку № 489 та, в даному випадку, Додатку 2 до рішення Запорізької міської ради від 30.06.2015 № 7.

Так, сторонами не заперечується, що згідно із витягом з Генерального плану м. Запоріжжя земельна ділянка розташована в санітарно-захисній зоні.

Пунктами 5.4, 5.5 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затвердженихнаказом Міністерстваохорони здоров`я України від 19.06.1996 № 173, визначено, що промислові, сільськогосподарські та інші об`єкти, що є джерелами забруднення навколишнього середовища хімічними, фізичними та біологічними факторами, при неможливості створення безвідходних технологій повинні відокремлюватись від житлової забудови санітарно-захисними зонами.

Територія санітарно-захисної зони не повинна розглядатись як резерв нового будівництва, реконструкції, капітального ремонту об`єктів підприємства та розширення сельбищної території.

Розміри санітарно-захисних зон для промислових підприємств та інших об`єктів, що є джерелами виробничих шкідливостей, слід встановлювати відповідно до діючих санітарних норм їх розміщення при підтвердженні достатності розмірів цихзон за "Методикойрасчета концентраций в атмосферном воздухе вредных веществ, содержащихся в выбросах предприятий" ОНД-86, розрахунками рівнів шуму та електромагнітних випромінювань з урахуванням реальної санітарної ситуації (фонового забруднення, особливостей рельєфу, метеоумов, рози вітрів та ін.), а такожданих лабораторних досліджень щодо аналогічнихдіючихпідприємствта об`єктів.

Згідно з відомостями Державного земельного кадастру про земельну ділянку, стосовно якої виник спір, вид використання земельної ділянки: 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

Розділом 5 «Визначення зон прояву локальних факторів та значень локальних коефіцієнтів» Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя 2013, наявність санітарно-захисних зон: території складів, баз, а також екологічно нешкідливих виробництв діючих нормативв мають 50-меторві санітарні розриви (ДБН 360-32).

Пунктом 4.5 ДБН 360-32 Державні будівельні норми "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень" промислові райони у місті за архітектурно-планувальними умовами і факторами формування слід поділяти на містобудівні

категорії, для кожної з яких призначений функціонально-адекватний

склад підприємств, що розміщуються, які: виділяють виробничі шкідливості і вимагають залізничного транспорту, а також характеризуються особливими умовами

виробництва (пожежонебезпечні, вибухонебезпечні, радіоактивні), їх

розміщують на віддаленні від сельбищних територій відповідно до

санітарних і протипожежних норм; не виділяють шкідливих речовин, але вимагають залізничних під`їзних шляхів, що зумовлює необхідність і доцільність їх

розміщення у периферійній частині міста. Віддалення таких

підприємств від житлової забудови на значну відстань не є суворою

необхідністю; не викидають виробничі шкідливості із невеликим вантажообігом

(не більше 40 автомашин за добу в одному напрямку), що не вимагає

влаштування залізничних колій. Такі підприємства вимагають

мінімальних санітарно-захисних розривів і можуть розміщуватися у

межах сельбищної території. Мінімальні санітарно-захисні розриви для всіх виробничих

будівель і складів, які не виділяють у навколишнє середовище

шкідливих з неприємним запахом і пожежонебезпечних речовин, не

створюють підвищення рівнів шуму, вібрації, електромагнітних

випромінювань і не вимагають під`їзних залізничних шляхів, повинні

бути не менше 50 м.

До суду не надано доказів та документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, а позивач відноситься до підприємств з нормативними розміром санітарно-захисної зони 50 м.

Відомостей, що земельна ділянка, яка передана в оренду позивачу, не належить до земельних ділянок та не є земельною ділянкою, яка надана в користування промисловим підприємствам, що є джерелами забруднення, до суду не надано.

Враховуючи наведене, відповідач правомірно при формуванні Витягу від 06.02.2019 № 302/207-19 не застосував локальний коефіцієнт за локальним фактором «місцезнаходження земельної ділянки у санітарно-захисній зоні - 0,80».

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2021 №1051 затверджено Порядок ведення Державного земельного кадастру.

Відповідно до п. та п.5 вказаного Порядку, ведення Державного земельного кадастру здійснює Держгеокадастр та його територіальні органи.

Держателем Державного земельного кадастру є Держгеокадастр.

Функції адміністратора Державного земельного кадастру виконує визначене Держгеокадастром за погодженням з Мінагрополітики державне підприємство, яке належить до сфери управління Держгеокадастру.

До складу Держгеокадастру та його територіальних органів входять державні кадастрові реєстратори, які здійснюють внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей в межах повноважень, визначених Законом України "Про Державний земельний кадастр" та цим Порядком.

Державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, а також відмову у внесенні або наданні відомостей.

В той же час, суд не погоджується із доводами позивача, який посилається на вказаний Порядок та вважає, що відповідач мав самостійно внести зміни та наповнити програмне забезпечення відомостями про земельну ділянку щодо рівня залягання ґрунтових вод, на підставі Довідки про інженерно-геологічні умови на об`єкті ТОВ Технопром.

З цього приводу, суд зауважує на п.3 Порядку №489, відповідно до якого інформаційною базою для нормативної грошової оцінки земель населених пунктів є затверджені генеральні плани населених пунктів.

Як вже зазначалось, під час формування спірного витягу відповідачем використано дані Технічної документації із нормативної грошової оцінки земель м.Запоріжжя, яка виконана ДП Українського державного науково-дослідного інституту проектування міст Діпромісто та затверджена рішенням Запорізької міської ради від 30.06.2015 №7.

Показники Км3 не перевищують гранично допустимих показників, визначених Порядком № 489 та Рішенням Запорізької міської ради від 30.06.2015 №7.

Підстави для врахування відповідачем під час формування спірного витягу локального фактору санітарно-захисна зона - відсутні.

Аналізуючи викладене вище, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

Cуд враховує положення Висновку N 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява N 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява N 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява N 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з того, що відповідно до статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що суд відмовляє у задоволенні позову, підстави для присудження понесених позивачем документально підтверджених судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача відсутні.

Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст.72,77,139,241,243-246,255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельне підприємство "Технопром" (69002, м. Запоріжжя, вул. Крива Бухта, б.2) до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (вул. Українська, буд. 50, м. Запоріжжя, 69095) третя особа Міський голова Запорізької міської ради Буряк В.В. (69105, м. Запоріжжя, пр..Соборний, буд. 206) про визнання незаконною бездіяльність та скасування витягу відмовити повністю.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 14.08.2023.

Суддя А.В. Сіпака