Рішення

від 10.08.2023 по справі 440/9315/23

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

10 серпня 2023 року м. ПолтаваСправа №440/9315/23

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної у м. Полтаві ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

1. Стислий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної у м. Полтаві ради (надалі - відповідач, Управління), у якому просив:

визнати протиправною відмову відповідача у виплаті компенсації за неотриману санаторно-курортну путівку за 2023 рік;

зобов`язати відповідача негайно виплатити ОСОБА_1 компенсацію за неотриману санаторно-курортну путівку за 2023 рік у розмірі 732,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтував посиланням на те, що він є особою, віднесеною до другої категорії громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та має право на отримання грошової компенсації за неотриману санаторно-курортну путівку за 2023 рік, однак відповідач безпідставно відмовив у наданні такої компенсації, посилаючись на те, що прикінцевими положеннями Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" зупинено дію пункту 4 частини першої статті 20 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

2. Позиція відповідача.

Відповідач надав до суду відзив на позов, у якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність /а.с. 10-13/. Свою позицію мотивував посиланням на відсутність підстав для виплати позивачу спірної компенсації, оскільки пунктом 4 частини першої статті 20 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" таку компенсацію передбачено виключно для осіб, віднесених до першої категорії громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, тоді як позивач відноситься до другої категорії таких осіб.

3. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.07.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у цій справі, а її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

За приписами пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Відповідно до частини другої статті 263 КАС України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У силу частини третьої статті 263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Обставини справи

ОСОБА_1 є особою, віднесеною до другої категорії громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи /а.с. 5/.

У червні 2023 року позивач звернувся до Управління із заявою про надання йому грошової компенсації за неотриману санаторно-курортну путівку за 2023 рік.

Листом від 30.06.2023 відповідач повідомив ОСОБА_1 про відсутність підстав для виплати компенсації, оскільки фінансування видатків на вказані цілі за рахунок державної програми у 2023 році не передбачено /а.с. 3/.

Не погодившись з такою позицією Управління, позивач звернувся до суду з позовом.

Норми права, якими урегульовані спірні відносини

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Основного Закону України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини в сфері соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є Закон України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (надалі - Закон №796-XII).

За змістом пункту 2 частини першої статті 14 Закону №796-XII для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження: з моменту аварії до 1 липня 1986 року - незалежно від кількості робочих днів; з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів; у 1987 році - не менше 14 календарних днів, а також потерпілі від Чорнобильської катастрофи; евакуйовані у 1986 році із зони відчуження (в тому числі особи, які на момент евакуації перебували у стані внутріутробного розвитку, після досягнення ними повноліття); особи, які постійно проживали у зоні безумовного (обов`язкового) відселення з моменту аварії до прийняття постанови про відселення, - категорія 2.

У силу пункту 4 частини першої статті 20 Закону №796-XII особам, віднесеним до категорії 1 (пункт 1 статті 14), надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги: позачергове щорічне безплатне забезпечення санаторно-курортними путівками шляхом надання щорічної грошової допомоги для компенсації вартості путівок через безготівкове перерахування санаторно-курортним закладам, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, за надання послуг із санаторно-курортного лікування чи одержання за їх бажанням грошової компенсації у розмірі середньої вартості путівки в Україні.

При цьому, дію пункту 4 частини першої статті 20 Закону №796-XII зупинено на 2023 рік згідно із Законом України від 03.11.2022 №2710-IX "Про Державний бюджет України на 2023 рік".

У свою чергу, компенсації та пільги громадянам, віднесеним до категорії 2, передбачені статтею 21 Закону №796-XII, відповідно до пункту 1 частини першої якої особам, віднесеним до категорії 2 (пункт 2 статті 14), надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги: пільги, передбачені пунктами 1, 2, 3, 5, 6, 7, 8, 11, 12, 17, 18, 20, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 29, 30, 31 статті 20 цього Закону.

Механізм надання щорічної грошової допомоги для компенсації вартості санаторно-курортних путівок або путівок на відпочинок через безготівкове перерахування санаторно-курортним закладам та закладам відпочинку, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, здійснення громадянами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, доплати за надання додаткових послуг за рахунок власних коштів у разі недостатності суми грошової допомоги, а також виплати зазначеним громадянам грошової компенсації у розмірі середньої вартості путівки в Україні визначає Порядок надання щорічної грошової допомоги для компенсації вартості путівок санаторно-курортним закладам та закладам відпочинку, здійснення доплат за рахунок власних коштів, виплати грошової компенсації громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2016 №854 (надалі - Порядок №854).

Пунктом 3 Порядку №854 визначено, що безоплатними санаторно-курортними путівками або путівками на відпочинок (далі - путівки) шляхом надання грошової допомоги забезпечуються громадяни, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а саме:

громадяни, віднесені до категорії 1, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - громадяни, віднесені до категорії 1);

діти з інвалідністю, інвалідність яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою (далі - діти з інвалідністю).

Оцінка судом обставин справи

Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Спір у цій справі стосується наявності підстав для нарахування та виплати позивачу грошової компенсації за неотриману у 2023 році санаторно-курортну путівку.

Виходячи з наведених вище положень пункту 4 частини першої статті 20 Закону №796-XII та пункту 3 Порядку №854 правом на отримання грошової компенсації у розмірі середньої вартості путівки в Україні наділені особи, віднесені до першої категорії громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

До матеріалів справи залучено копію посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, яким підтверджено, що ОСОБА_1 є особою, віднесеною до другої категорії громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи /а.с. 5/.

Суд враховує, що пункт 1 частини першої статті 21 Закону №796-XII не передбачає поширення на громадян, віднесених до категорії 2, положень пункту 4 частини першої статті 20 названого Закону.

Тобто, такі особи не мають права на безоплатне забезпечення санаторно-курортними путівками чи одержання за їх бажанням грошової компенсації у розмірі середньої вартості путівки в Україні.

Не передбачено таке право і приписами Порядку №854 чи будь-яким іншим чинним нормативно-правовим актом.

Тож, позивач не має права на одержання грошової компенсації за неотриману у 2023 році санаторно-курортну путівку.

Питання правомірності зупинення дії у 2023 році пункту 4 частини першої статті 20 Закону №796-XII згідно із Законом України від 03.11.2022 №2710-IX "Про Державний бюджет України на 2023 рік" суд не досліджує, оскільки зазначена норма закону не поширюється на позивача.

За наведених обставин, перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Розподіл судових витрат

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач від сплати судового збору звільнений на підставі пункту 10 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір".

Відповідач доказів понесення судових витрат не надав.

Отже, підстав для розподілу судових витрат немає.

Керуючись статтями 2, 3, 5-10, 72-77, 90, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної у м. Полтаві ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів після складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.О. Кукоба