Рішення

від 31.07.2023 по справі 483/346/22

ОЧАКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 483/346/22

Провадження № 2/483/82/2023

РІШЕННЯ

Іменем України

31 липня 2023 року м. Очаків

Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючого - судді Рак Л.М.,

за участю секретаря Гречки С.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до приватного підприємства «ЛЕ ФРОМАЖ», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - приватне акціонерне товариство «Страхова Група «ТАС» про відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

26 травня 2022 року ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися до Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області із вказаним позовом до приватного підприємства «ЛЕ ФРОМАЖ» (далі - ПП «ЛЕ ФРОМАЖ»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - приватне акціонерне товариство «Страхова Група «ТАС» (далі - ПАТ «Страхова Група «ТАС»). Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 18 червня 2021 року приблизно о 23 год. 33 хв. в м.Києві по проспекту Бажана відбулася дорожньо-транспортна пригода, в якій водій автомобіля марки «DAF XF95», реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_6 допустив наїзд на пішохода ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який від отриманих тілесних ушкоджень помер. Позивачка ОСОБА_1 є матір`ю та законним представником малолітніх дітей загиблого ОСОБА_7 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Позивачка ОСОБА_5 є матір`ю загиблого ОСОБА_7 . Згідно висновку судово-медичної експертизи № 021-1826-2021 від 14 серпня 2021 року смерть ОСОБА_7 настала від закритої травми грудної клітки з забоєм серця, що призвело до рефлекторної його зупинки. Виходячи з обставин настання смерті ОСОБА_7 , заподіяні йому тілесні ушкодження перебувають у безпосередньому причинному зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою. 29 вересня 2021 року старшим слідчим в ОВС СУ ГУНП в м. Києві майором поліції Лебідь В.М. за фактом вказаної вище дорожньо-транспортної пригоди винесено постанову про закриття кримінального провадження № 1202110000000533 від 19 червня 2021 року в зв`язку з відсутністю в діянні ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України. Також позов обґрунтовується тим, що вказана дорожньо-транспортна пригода сталася за участю автомобіля марки «DAF XF95», реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_6 , під час виконання останнім своїх трудових обов`язків в інтересах ПП «ЛЕ ФРОМАЖ», тому відповідно до вимог ст. ст. 1166, 1187, 1172 ЦК України моральна шкода повина відшкодовуватися ПП «ЛЕ ФРОМАЖ», як володільцем джерела підвищеної безпеки.

Посилаючись на те, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди та наслідків від неї, малолітнім дітям загиблого ОСОБА_7 було завдано моральну шкоду, яка полягає в тому, що смерть батька призводить дітей до великого смутку та жалю, які не закінчаться ніколи, діти не можуть змиритися зі смертю батька по сьогоднішній день, у них залишився невпинний біль, страждання та усвідомлення того, що батько більше не прийде, що вони залишились напівсиротами, позбавлені підтримки і турботи батька, його смерть змінила їх життя у всіх сферах та зруйнувала нормальні життєві зв`язки, позивачка ОСОБА_1 оцінила розмір її грошового відшкодування у 1500000 гривень для кожної дитини, який вважає розумним, справедливим і необхідним для часткового відновлення попереднього стану дітей та зможе допомогти в організації їх життя після тяжкої втрати.

Крім того, позивачка ОСОБА_5 , посилаючись на те, що внаслідок загибелі сина ОСОБА_7 , незважаючи на те, що пройшов вже час, проте вона так і не змирилася з втратою сина, постійно ловить себе на думці про сина, та не може змиритися з тим, що його вже нема, у неї погіршилось самопочуття, часто плаче через втрату єдиного сина, оскільки до дня смерті вона із загиблим перебувала в дуже теплих та близьких відносинах, проживали разом, зараз вона позбавлена підтримки і допомоги від загиблого, а також смерть сина повністю змінила її життя у всіх сферах та зруйнувала нормальні життєві зв`язки, їй спричинено моральну шкоду, розмір якої вона оцінює у 1500000 гривень, який вважає розумним, справедливим і необхідним для часткового відновлення її попереднього стану та зможе допомогти в організації її життя після тяжкої втрати сина.

З врахуванням того, що ПАТ «Страхова Група «ТАС» в якості страхового відшкодування за заподіяну моральну шкоду, що належить дітям загиблого ОСОБА_7 - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та матері загиблого ОСОБА_7 - ОСОБА_5 відшкодовано по 8800 грн. кожному, позивачка ОСОБА_1 просила стягнути по 1491200 грн. для кожної дитини загиблого, позивачка ОСОБА_5 просила стягнути на її користь моральну шкоду у розмірі 1491200 грн.

Ухвалою суду від 21 листопада 2022 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача залучено ПАТ «Страхова Група «ТАС».

Учасники справи, в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце її розгляду повідомлені належним чином.

Представник позивачів надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності та відсутності позивачів, в якій крім того, зазначила, що позовні вимоги вони підтримують в повному обсязі та просять їх задовольнити.

Відповідач ПП «ЛЕ ФРОМАЖ» про причини неявки свого представника суд не повідомив. 07 липня 2022 року представником відповідача до суду був надісланий відзив на позовну заяву, в якому представник зазначив, що відповідач позов не визнає та посилаючись на необґрунтованість позовних вимог, дуже завищену суму моральної шкоди, а також, що відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається в разі непереборної сили та умислу потерпілого, та на відсутність достатніх і допустимих доказів на підтвердження позову, просив в його задоволенні відмовити. Щодо непереборної сили, представник зазначив, що кримінальне провадження закрите у зв`язку з відсутністю в діяннях водія ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, оскільки водій не мав технічної можливості уникнути наїзду на пішоходів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 шляхом екстреного гальмування, а також, що дорожньо-транспортна пригода, як встановлено висновком експертизи сталася в результаті порушення Правил дорожнього руху України з боку пішоходів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , і це є непереборною силою, і відповідно до ч. 5 ст. 1187 ЦК України є фактом, що звільняє володільця джерела підвищеної небезпеки від зобов`язання з відшкодування завданої моральної шкоди. Щодо умислу потерпілого, представник зазначив, що дії потерпілого були протиправні, що виразилось у порушенні ним п.п. 4.7, 4.10, 4.14 Правил дорожнього руху України, він свідомо допускав настання шкідливого результату, а саме: перебігав проїзну частину проспекту Бажана в м. Києві, на якій дозволена швидкість 80 км/год, через чотири смуги та за наявності металевого відбійника посередині та перебував в стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується актом № 051-1296-2021 лікаря судово-медичного експерта токсолога, згідно з яким за результатами судово-токсологічного дослідження крові та тканини м`язу від трупа ОСОБА_7 , 1986 року народження, знайдено етиловий спирт в концентрації в крові 1,60 г/л (проміле) в тканині м`язу - 0,57 г/л (проміле), що дає підстави вважати, що потерпілий вжив велику кількість алкогольних напоїв. Крім того, представник посилається на те, що згідно з полісом № ЕР-201448816, який було укладено між ПАТ «Страхова Група «ТАС» та ПП «ЛЕ ФРОМАЖ» було застраховано цивільно-правову відповідальність власника наземного транспортного засобу «DAF XF95», реєстраційний номер НОМЕР_1 і страхова сума на кожного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю становить 260000 грн. (а.с. 106-109).

Представник позивачів надала відповідь на відзив, в якій посилаючись на необґрунтованість доводів викладених відповідачем у своєму відзиві, просила позовні вимоги позивачів задовольнити в повному обсязі (а.с. 119-122).

Третя особа ПАТ «Страхова Група «ТАС» також не повідомила про причини неявки свого представника. 06 грудня 2022 року представник третьої особи надав до суду пояснення стосовно позовної заяви, в яких зазначив, що ПАТ «Страхова Група «ТАС» діє відповідно до норм чинного законодавства України та спеціального Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та здійснює виплати страхового відшкодування витрат пов`язаних зі смертю ОСОБА_7 згідно з полісом № ЕР-201448816 від 05 жовтня 2020 року, відповідно до складеного графіку страхових виплат. Крім того, представник третьої особи зазначив, що з врахуванням страхової суми згідно з вказаним полісом, розмір моральної шкоди для дітей ОСОБА_7 - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та матері ОСОБА_7 - ОСОБА_5 становить по 8800 грн. кожному (а.с. 179-181).

Дослідивши долучені до матеріалів справи докази, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Стаття 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, за загальним правилом відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом. Якщо ж моральну шкоду завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, вона відшкодовується незалежно від вини фізичної або юридичної особи, яка її завдала.

Судом встановлено, що 18 червня 2021 року приблизно о 23 год. 33 хв. ОСОБА_6 , керуючи автомобілем «DAF XF95», реєстраційний номер НОМЕР_1 та рухаючись по проспекту Бажана в м. Києві, зі сторони пл. Харківської вбік вул. Ревуцького, навпроти будинку № 5-Г скоїв наїзд на пішоходів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які перетинали проїжджу частину у невстановленому для переходу місці. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди обидва пішоходи загинули на місці пригоди.

Слідчим управлінням ГУНП в м. Києві було розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України по факту дорожньо-транспортної пригоди, про яке були внесені відомості до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 12021100000000533 від 19 червня 2021 року.

Постановою старшого слідчого в ОВС СУ ГУ Національної поліції в м. Києві від 29 вересня 2021 року вказане кримінальне провадження № 12021100000000533 від 19 червня 2021 року по факту дорожньо-транспортної пригоди було закрито у зв`язку з відсутністю в діянні водія ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 021-1826-2021 від 14 серпня 2021 року смерть ОСОБА_7 настала від закритої травми грудної клітки з забоєм серця, що призвело до рефлекторної його зупинки. Виходячи з обставин настання смерті ОСОБА_7 , заподіяні йому тілесні ушкодження перебувають у безпосередньому причинному зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою. На момент дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_7 міг перебувати у стані алкогольного сп`яніння, проте висловлюватись про його ступінь достовірно немає можливості, оскільки на час взяття біоматеріалу від трупа для судово-токсикологічного дослідження останній вже був гнильно змінений,

Вказаною постановою про закриття кримінального провадження встановлено, що дана дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення Правил дорожнього руху України збоку пішоходів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які в порушення вимог:

- п. 4.7 Правил дорожнього руху України, яким передбачено, що пішоходи повинні переходити проїзну частину по пішохідних переходах, у тому числі підземних і надземних, а у разі їх відсутності на перехрестях по лініях тротуарів або узбіч;

- п. 4.10 - передбачено, що перед виходом на проїзну частину з-за транспортних засобів, що стоять, та будь-яких об`єктів, що обмежують оглядовість, пішоходи повинні впевнитись у відсутності транспортних засобів, що наближаються;

- п.4.14: пішоходам забороняється:

а)виходити на проїзну частину, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху;

б) раптово виходити, вибігати на проїзну частину, в тому числі на пішохідний перехід;

г) переходити проїзну частину поза пішохідним переходом, якщо є розділювальна смуга або дорога має чотири і більше смуг для руху в обох напрямках, а також у місцях, де встановлено огородження,

перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, перебігали проїзну частину проспекту Бажана в м. Києві, рух по якій здійснюється в чотирьох смугах, за наявності металевого відбійника посередині проїзної частини, на рівні будинку № 5-Г, у забороненому для руху пішоходів місці та на незначній відстані від підземного пішохідного переходу, вибігши на смугу руху автомобіля «DAF XF95», реєстраційний номер НОМЕР_1 , не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та раптово для водія ОСОБА_6 .

Крім того, з постанови про закриття кримінального провадження вбачається, що саме дотримання пішоходами ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вищезазначених правил переходу проїзної частини виключало створення небезпеки для водія ОСОБА_6 та можливість наїзду, натомість порушення ними вказаних правил і стало основною причиною наїзду на пішоходів. В діях водія ОСОБА_6 не вбачається порушень Правил дорожнього руху, які б знаходились в причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди і її наслідків (т. 1 а.с. 12-19).

Приймаючи до уваги, що вказана дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення Правил дорожнього руху України з боку пішоходів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , а в діях водія ОСОБА_6 порушень Правил дорожнього руху України, які б перебували в причинно-наслідковому зв`язку з виникненням зазначеної дорожньо-транспортної пригоди не вбачається, оскільки з моменту виникнення небезпеки для його руху він не мав технічної можливості уникнути наїзду на пішоходів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 шляхом застосування екстреного гальмування, а відповідно відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, кримінальне провадження було закрито.

Отже, обставини дорожньо-транспортної пригоди, в результаті якої ОСОБА_7 отримав тяжкі тілесні ушкодження як небезпечні для життя в момент їх заподіяння, що призвели до його смерті, не підлягають доказуванню під час розгляду даної справи.

Як вбачається з підсумку до акту № 051-1296-2021 лікаря судово-медичного експерта токсолога, за результатами судово-токсикологічного дослідження крові та тканини м`язу від трупа ОСОБА_7 , 1986 року народження, знайдено етиловий спирт в концентрації в крові 1,60 г/л (проміле), в тканині м`язу - 0,57 г/л (проміле) (т.1 зв.бік а.с. 116).

З досліджених в судовому засіданні копій свідоцтв про народження серії НОМЕР_2 , серії НОМЕР_3 , серії НОМЕР_4 на ім`я ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_4 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_7 вбачається, що їх матір`ю є позивачка ОСОБА_1 , батьком - загиблий ОСОБА_7 (т.1 а.с. 37-39).

Позивачка ОСОБА_5 є рідною матір`ю померлого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією повторного свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 (т.1 а.с. 28),

Відповідно до ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_7 , який помер від отриманих під час дорожньо-транспортної пригоди тілесних ушкоджень, є батьком ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та сином позивачки ОСОБА_5 . Отже, діти померлого та його мати мають право на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю їх батька та сина.

Частинами другою, п`ятою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1193 ЦК України шкода, завдана потерпілому внаслідок його умислу, не відшкодовується. Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

Як зазначено в п. 7 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», при завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на особу, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не може бути покладено обов`язок з її відшкодування, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК). Під непереборною силою слід розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (пункт 1 частини першої статті 263 ЦК), тобто ті, які мають зовнішній характер. Під умислом потерпілого слід розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату (наприклад, суїцид).

Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого, якщо інше не встановлено законом, розмір відшкодування з особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, має бути зменшено (але не може бути повністю відмовлено у відшкодуванні шкоди).

Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою (ч. 2 ст. 1193 ЦК України), у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо).

Положення ст. 1193 ЦК України про зменшення розміру відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються і в інших випадках завдання шкоди майну, а також фізичній особі, однак у кожному разі підставою для цього може бути груба необережність потерпілого (перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо), а не проста необачність. Саме по собі перебування у нетверезому стані не є прикладом грубої необережності, якщо при цьому не було порушено Правила дорожнього руху.

Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція вини заподіювача шкоди.

Таким чином володілець джерела підвищеної небезпеки звільняється від відповідальності, коли доведе, що шкоду було заподіяно внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. У подібних випадках причинний зв`язок встановлюється між дією непереборної сили або умислу потерпілого і шкодою, що настала.

Згідно з ч .1 ст. 1193 ЦК України умисел потерпілого відноситься до юридичного факту, за наявності якого особа, яка завдала шкоди, безумовно звільняється від обов`язку її відшкодувати. Діяти умисно означає передбачати і бажати настання шкоди або свідомо її допускати.

Разом з тим, відповідачем не надано суду достатньої кількості безспірних належних та допустимих доказів наявності непереборної сили або умислу потерпілого ОСОБА_7 та їх причинного зв`язку зі шкодою, заподіяною позивачам.

На думку суду, ті обставини, на які посилається відповідач, фактично свідчать про грубу необережність ОСОБА_7 , як потерпілого яка сприяла виникненню шкоди, і яка відповідно до ч. 2 ст. 1193 ЦК України, дає підставу для зменшення розміру відшкодування завданої шкоди, а не для звільнення від обов`язку по її відшкодуванню.

Відповідно до п. 4 вказаної вище Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01 березня 2013 року, відсутність складу злочину, наприклад, у разі відмови у порушенні кримінальної справи, закриття кримінальної справи за правилами КПК України 1960 року чи закриття кримінального провадження за правилами КПК України 2012 року не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності. При цьому постанова (ухвала) слідчого, прокурора, суду про відмову в порушенні кримінальної справи або її закриття, закриття кримінального провадження є доказом, який повинен досліджуватися та оцінюватися судом у цивільній справі у порядку, передбаченому ЦПК України.

Факт порушення ОСОБА_7 Правил дорожнього руху України під час дорожньо-транспортної пригоди зафіксовано у постанові про закриття кримінального провадження старшого слідчого в ОВС СУ ГУ Національної поліції в м. Києві від 29 вересня 2021 року кримінальне провадження № 12021100000000533 від 19 червня 2021 року, що свідчить про грубу необережність ОСОБА_7 , що сприяла виникненню шкоди, яка в свою чергу є підставою для зменшення розміру завданої моральної шкоди.

При цьому суд виходить з того, що відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Як вказує Європейський суд з прав людини, оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, N 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

За правилами ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Наявність моральної шкоди доводиться позивачем, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв`язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації. Розмір відшкодування моральної шкоди оцінюється самим потерпілим та визначається у позовній заяві.

Разом з тим, моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати у повному обсязі, оскільки не має (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не є (і не може бути) адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Як зазначалось вище, ОСОБА_7 , який помер від отриманих під час дорожньо-транспортної пригоди тілесних ушкоджень, є батьком малолітніх дітей - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , від імені яких діє позивачка ОСОБА_1 , та сином позивачки ОСОБА_5 . Отже, діти померлого та його мати, згідно з ч. 2 ст. 1168 ЦК України, мають право на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю їх батька та сина.

Позивачка ОСОБА_1 посилається на те, що внаслідок загибелі ОСОБА_7 , його малолітні діти ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зазнали моральних страждань та переживань через смерть батька, які продовжуються до сих пір, у дітей залишився невпинний біль та усвідомлення того, що батько більше не прийде, вони з посмішкою не відкриють йому двері. Діти не можуть змиритися з втратою батька по сьогоднішній день, оскільки вони перебували з ним у тісних та теплих відносинах, які підтримували не тільки спілкуванням у дома, а і в телефонних розмовах та під час виконання домашніх завдань. Смерть батька призводить дітей до великого смутку та жалю, які не закінчаться ніколи, оскільки життя кожної дитини, так чи інакше пов`язане із потребою присутності батьків, які є опорою в їх житті та надією на допомогу в скрутні часи. Проте, діти позбавлені підтримки та турботи від загиблого, його смерть змінила їх життя у всіх сферах та зруйнувала нормальні життєві зв`язки, вони залишились напівсиротами.

Позивачка ОСОБА_5 посилається на те, що втрата сина стала для неї величезним горем, вона постійно думає про нього та не може змиритися з тим, що його вже немає. Після смерті сина, у неї погіршилось самопочуття, а також вона відчуває постійну втому, моральну та фізичну виснаженість. Вона часто плаче через втрату свого єдиного сина, особливо коли в її поле зору попадають особисті речі сина, його фотографії, на яких він щасливий та життєрадісний, адже, до дня смерті вона з сином проживали разом та перебували в дуже теплих та близьких відносинах. Втрата сина позбавила її підтримки та допомоги від нього, як зараз так і в майбутньому, зруйнувала їх спільні плани, а також внесла непоправимі зміни в її подальше життя, що відображається в душевних стражданнях та погіршенні її здоров`я.

Визначаючи суму грошового відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд перш за все враховує, що життя людини є найвищою соціальною цінністю. Через смерть батька та сина діти померлого та його мати позивачка ОСОБА_5 пережили велике горе, втрата близької людини завдала їм суттєвих психологічних страждань.

Однак, визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує характер та обсяг страждань (душевних, психічних), яких зазнали діти та мати померлого, характер немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення), інші обставини по справі (те, що загиблий порушив Правила дорожнього руху України), а також виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає необхідним задовольнити заявлені позовні вимоги частково у розмірі по 500000 грн. кожному.

Як встановлено судом, і не спростовано учасниками справи, дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої дітям померлого ОСОБА_7 та його матері завдано шкоди, сталася за участю автомобіля «DAF XF95», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під час виконання ОСОБА_6 своїх трудових обов`язків в ПП «ЛЕ ФРОМАЖ», яке і є власником вказаного транспортного засобу.

Отже, оскільки водій ОСОБА_6 перебував у трудових відносинах з відповідачем ПП «ЛЕ ФРОМАЖ» та під час виконання трудових обов`язків здійснив наїзд на пішохода, тому ПП «ЛЕ ФРОМАЖ», як володілець джерела підвищеної небезпеки повинен нести відповідальність за шкоду, в тому числі й моральну, завдану таким джерелом, незалежно від наявності його вини.

Відповідно до полісу № ЕР-201448816 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 05 жовтня 2020 року укладеного між страховиком - ПАТ «Страхова Група «ТАС» та страхувальником - ПП «ЛЕ ФРОМАЖ» було застраховано забезпечений транспортний засіб «DAF XF 95», реєстраційний номер НОМЕР_1 з 00 год.00 хв. 09 жовтня 2020 року по 08 жовтня 2021 року включно, тобто на момент настання дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу, а саме автомобілю «DAF XF 95», реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована (т.1 а.с. 114).

Як передбачено п. 27.3 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Розмір моральної шкоди, яку страховик повинен відшкодувати кожному з дітей та матері загиблого ОСОБА_7 становив 8800 грн.

Зазначені кошти були виплачені позивачам страховою компанією ПАТ «Страхова Група «ТАС» в лютому 2022 року, що підтверджується самими позивачами в позовній заяві.

Таким чином, враховуючи компенсовану страховою компанією моральну шкоду, стягненню з ПП «ЛЕ ФРОМАЖ» підлягає моральна шкода у розмірі 491200 грн. для кожної дитини загиблого ОСОБА_7 та його матері.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи та позивачі - у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Позивачі, звертаючись до суду, не сплачували судовий збір, так як є звільненими від сплати судового збору в силу вимог закону.

Згідно з ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 6 ст. 141 ЦПК України).

Як зазначено в п. 35 постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, якщо його також не звільнено від сплати цих витрат.

За подачу позову позивачі мали б сплатити 89472 грн. судового збору (1,5% від суми позову (5964800 грн.), їх позовні вимоги задовольняються частково у розмірі 1964800 (491200х4) грн., що становить 32,94% від ціни позову. Отже витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 29472 грн. 00 коп. підлягають стягненню з відповідача на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 259, 263-265 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Цивільний позов ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до приватного підприємства «ЛЕ ФРОМАЖ», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - приватне акціонерне товариство «Страхова Група «ТАС» про відшкодування моральної шкоди, - задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства «ЛЕ ФРОМАЖ» (ЕДРПОУ 39424073, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Сім`ї Хохлових, буд. 11/2, на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в інтересах якого діє ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (РНОКПП НОМЕР_6 ) в рахунок відшкодування моральної шкоди - 491200 (чотириста дев`яносто одну тисячу двісті) гривень.

Стягнути з приватного підприємства «ЛЕ ФРОМАЖ» (ЕДРПОУ 39424073, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Сім`ї Хохлових, буд. 11/2, на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в інтересах якого діє ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (РНОКПП НОМЕР_6 ) в рахунок відшкодування моральної шкоди - 491200 (чотириста дев`яносто одну тисячу двісті) гривень.

Стягнути з приватного підприємства «ЛЕ ФРОМАЖ» (ЕДРПОУ 39424073, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Сім`ї Хохлових, буд. 11/2, на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в інтересах якого діє ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (РНОКПП НОМЕР_6 ) в рахунок відшкодування моральної шкоди - 491200 (чотириста дев`яносто одну тисячу двісті) гривень.

Стягнути з приватного підприємства «ЛЕ ФРОМАЖ» (ЕДРПОУ 39424073, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Сім`ї Хохлових, буд. 11/2, на користь ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (РНОКПП НОМЕР_7 ) - 491200 (чотириста дев`яносто одну тисячу двісті) гривень, в рахунок відшкодування моральної шкоди - 491200 (чотириста дев`яносто одну тисячу двісті) гривень.

Стягнути з приватного підприємства «ЛЕ ФРОМАЖ» (ЕДРПОУ 39424073, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Сім`ї Хохлових, буд. 11/2 на користь держави 29472 (двадцять дев`ять тисяч чотириста сімдесят дві) гривні - судового збору.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: