Рішення

від 15.08.2023 по справі 451/735/23

РАДЕХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

іменем України

(заочне)

15 серпня 2023 року

Справа №451/735/23 Провадження № 2/451/224/23

Радехівський районний суд Львівської області

у складі головуючого судді Семенишин О.З.,

секретаря судового засідання Федорук І.Б.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Радехові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення процентів за договором позики,

установив:

31.05.2023 ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 (надалі - відповідач) про стягнення процентів за договором позики.

У позовній заяві зазначає, що 30.06.2010 між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір позики, відповідно до умов якого ОСОБА_2 позичив у позивача 205000 доларів США та 60000 євро із зобов`язанням виплачувати 12 відсотків річних від позиченої суми. Факт укладення договору позики підтверджується розписками від 30.06.2010 та від 05.10.2011, які власноручно складені ОСОБА_2 . У зв`язку із тим, що ОСОБА_2 не виконував своїх зобов`язань за договором позики, він змушений був звернутися до Франківського районного суду м. Львова із позовом про стягнення суми позики з урахуванням відсотків. Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 01.04.2013 позов задоволено повністю і стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивача з урахуванням 12% річних заборгованість у розмірі 244350 доларів США та 71400 євро. ОСОБА_2 не виконував рішення суду ні в добровільному, ні в примусовому порядку, тому рішенням Франківського районного суду м. Львова від 20.06.2014 з відповідача стягнуто на користь позивача проценти за договором позики у розмірі 24600 доларів США та 7200 євро за період з 01.04.2013 по 31.03.2014; рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 17.06.2015 з відповідача стягнуто на користь позивача проценти за договором позики у розмірі 24600 доларів США та 7200 євро за період з 01.04.2014 по 31.03.2015; рішенням Радехівського районного суду Львівської області від 20.08.2019 з відповідача стягнуто на користь позивача проценти за договором позики у розмірі 98400 доларів США та 28800 євро за період з 01.04.2015 по 31.03.2019; рішенням Радехівського районного суду Львівської області від 22.04.2021 з відповідача стягнуто на користь позивача проценти за договором позики у розмірі 49200 доларів США та 14400 євро за період з 01.04.2019 по 31.03.2021; рішенням Радехівського районного суду Львівської області від 17.11.2022 з відповідача стягнуто на користь позивача проценти за договором позики у розмірі 24600 доларів США та 7200 євро за період з 01.04.2021 по 31.03.2022. У відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) перебуває зведене виконавче провадження №51502370 про стягнення коштів із ОСОБА_2 . Згідно з офіційною інформацією заступника начальника управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 01.05.2023 №4632/06.1-25/12681, станом на 01.05.2023 згадані виконавчі документи перебувають на примусовому виконанні, заборгованість боржником ОСОБА_2 не погашена. Позивач вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_2 проценти за користування позикою за період з квітня 2022 року по березень 2023 року. Розрахунковим періодом для нарахування процентів щодо 205000 (двохсот п`яти тисяч) доларів США та обґрунтованим розрахунком суми, що стягується є: 01.04.2022 - 31.03.2023 = 12 місяців = 1 рік. 205000 доларів х 12 % річних : 100% х 1 рік = 24600 доларів США. Розрахунковим періодом для нарахування процентів щодо 60000 (шістдесяти тисяч) євро та обґрунтованим розрахунком суми, що стягується є: 01.04.2022 31.03.2023 = 12 місяці = 1 рік. 60 000 євро х 12 % річних : 100 % х 1 рік = 7200 євро. Таким чином, проценти за договором позики від 30.06.2010 за період 01.04.2022 по 31.03.2023 становлять 24600 доларів США та 7200 євро. ОСОБА_2 більше тринадцяти років тому, зловживаючи довірою позивача, маючи умисел на заволодіння його грошовими коштами без наміру їх повернення, під приводом позики, шахрайським способом привласнив у свою користь усі заощадження позивача у сумі 205 000 доларів США та 60 000 євро, які він заробив у гральному бізнесі, працюючи з 02 січня 2006 року по 30 червня 2009 року на посаді заступника директора Департаменту безпеки корпорації «ІГРОСЕРВІС». У зв`язку з вищенаведеним, просить постановити рішення, яким стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 , проценти за договором позики від 30.06.2010 за період 01.04.2022 по 31.03.2023 в розмірі 24600 доларів США та 7200 євро (а.с.3-8,12).

31 травня 2023 року автоматизованою системою документообігу суду Д-3 судді Семенишин О.З. передані згадані вище матеріали справи, для розгляду (а.с.19).

Ухвалою про відкриття провадження у справі від 19 липня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження(а.с.1-2).

2.08.2023 закрито підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення процентів за договором позики та призначено справу до судового розгляду.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, подав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує (а.с.30).

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності, чим і скористався позивач.

Відповідач у судове засідання не з`явився, причин неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлявся про розгляд справи за останнім відомим місцем проживання (а.с.45). За таких обставин суд визнав неявку відповідача неповажною та здійснив розгляд справи у його відсутності.

З урахуванням наведеного, на підставі ч. 4 ст. 223 та ч. 2 ст. 247 ЦПК України розгляд справи проведено без участі сторін, без застосування фіксування судового засідання технічними засобами та на підставі представлених суду доказів.

Згідно із ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглядати справу в заочному порядку, на підставі наявних доказів, які знаходяться у матеріалах справи, чого не заперечив позивач.

Дослідивши подані учасниками справи документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов необхідно задовольнити, виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно із ст. 13, 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

На підставі ст. 12, 81, 82 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона передає у власність другій стороні грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з Постановою Верховного Суду України від 18.09.2013 № 6-63цс13 письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Суд установив, що 30.06.2010 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики, згідно з яким позикодавець ОСОБА_1 передав, а позичальник ОСОБА_2 прийняв у власність 1 250 793,00 грн (а.с.9).

Відповідно до розписки від 30.06.2010, ОСОБА_2 взяв у позику в ОСОБА_1 205 тис доларів США та 60 тис євро під 12 % річних та зобов`язався повернути по вимозі позичальника (а.с.10).

Як видно із розписки від 05.10.2011 ОСОБА_2 взяв у ОСОБА_1 позику в сумі 205 тис доларів США та 60 тисяч євро під 12 % річних, що становить виплату щомісяця в доларах 2050 та в євро 600. На день написання є заборгованість за 3 місяці в сумі 6150 доларів і 1800 євро, сума буде погашена до кінця жовтня. Щодо основної суми то вона буде погашена до кінці року (а.с.11).

У відповідь на звернення позивача від 24.05.2022 № б/н відділ примусового виконання рішень управління примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) повідомило, що у Відділі перебуває зведене виконавче провадження № 51502370 про стягнення коштів із ОСОБА_2 , до складу якого входять: виконавче провадження №49874510 з виконання виконавчого листа №465/2229/13-ц, виданого 23 квітня 2013 Франківським районним судом м. Львова про стягнення з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 244 350 доларів США, 71 400 євро та 29 185 гривень; виконавче провадження №49874366 з виконання виконавчого листа №465/2795/14-ц, виданого 18 липня 2014 року Франківським районним судом м. Львова про стягнення з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 24 600 доларів США, 7 200 євро; виконавче провадження №49874297 з виконання виконавчого листа №462/3914/15-ц, виданого 19 серпня 2015 Залізничним районним судом м. Львова про стягнення з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 24 600 доларів США та 7 200 євро; виконавче провадження №60286047 з виконання виконавчого листа №465/3185/17, виданого Радехівським районним судом Львівської області 30 вересня 2019 про стягнення з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 процентів за договором позики в розмірі 98 400 доларів США та 28 800 євро; виконавче провадження №66478393 з виконання виконавчого листа №465/7037/20, виданого Радехівським районним судом Львівської області 09 липня 2021 року про стягнення з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 процентів за договором позики в розмірі 49200 доларів США та 14400 євро; виконавче провадження №71215244 з виконання виконавчого листа №451/598/22, виданого Радехівським районним судом Львівської області 12 січня 2023 року про стягнення з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 процентів за договором позики в розмірі 24 600 доларів США та 7200 євро. Станом на 01.05.2023 згадані виконавчі документи перебувають на примусовому виконанні, заборгованість боржником не погашена (а.с.12).

Як видно із матеріалів цивільної справи, в порушення умов договорів позики, відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, та допустив заборгованість, яка становить в період з 1 квітня 2022 по 31 березня 2023 - 24600 доларів США та 7200 євро.

Згідно із ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. А належним виконанням зобов`язань з боку відповідача є повернення позики та сплата комісії за користування коштами у строки, в розмірі та в валюті, визначеними в кредитному договорі.

За правилами ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, тобто зобов`язання за кредитним договором припиняється лише виконанням, проведеним відповідно до умов договору.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем порушено умови договору, а тому порушене право позивача підлягає судовому захисту.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно із ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строки, встановлені договорами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст. 192 ЦК України, законним платіжним засобом, обов`язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно із ст. 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Велика Палата Верховного Суду в Постанові від 16.01.2019 у справі №373/2054/16-ц відступила від правової позиції Верховного Суду України в справі №6-79цс14 і від позиції Верховного Суду в справі №308/3824/16-ц (щодо обов`язкового визначення грошового зобов`язання в національній валюті незалежно від того, що за договором позики предметом позики була іноземна валюта) та зробила такі висновки: сторони в разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику. Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду в Постанові від 04.07.2018 у справі №761/12665/14-ц, провадження №14-134цс18, вказала, що зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, внесло двозначність до розуміння суті обов`язку боржника, який має бути виконаний примусово за участю державного виконавця. У разі зазначення в судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні. Перерахування суми у національній валюті України за офіційним курсом НБУ не вважається належним виконанням.

Враховуючи, що за умовами розписки від 30.06.2010 між сторонами фактично в позику були передані грошові кошти в іноземній валюті, за її змістом позичальник зобов`язався повернути грошові кошти та проценти річних саме в іноземній валюті, та беручи до уваги відсутність між сторонами будь-яких домовленостей щодо переведення боргового зобов`язання в національну валюту чи в еквівалент до національної валюти, суд дійшов висновку, що за умовами вказаної розписки позичальник зобов`язаний повернути проценти за договором позики в іноземній валюті.

Розрахунковим періодом для нарахування процентів щодо 205 000 (двохсот п`яти тисяч) доларів США та обґрунтованим розрахунком суми, що стягується є: 01.04.2022 - 31.03.2023 = 12 місяці = 1 рік. 205 000 доларів х 12 % річних : 100% х 1 рік = 24 600 доларів США. Розрахунковим періодом для нарахування процентів щодо 60 000 (шістдесяти тисяч) євро та обґрунтованим розрахунком суми, що стягується є: 01.04.2022 31.03.2023 = 12 місяці = 1 рік. 60 000 євро х 12 % річних : 100 % х 1 рік = 7 200 євро.

Розмір процентів за користування грошовими коштами у договорі позики (борговій розписці) від 30.06.2010 сторонами був визначений в розмірі 12 відсотків річних, тому суд погоджується із розміром процентів, визначеним у розрахунку позивача за договором позики (борговій розписці) від 30.06.2010, який становить за період з 1 квітня 2022 по 31 березня 2023 в розмірі 24 600 (двадцять чотири тисячі шістсот) доларів США та 7 200 (сім тисяч двісті) євро.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення, суд вирішує питання як необхідно розподілити між сторонами судові витрати, а тому згідно з вимогами ст. 141 ЦПК України з відповідача в користь держави необхідно стягнути судові витрати.

На підставі ст.192, 526, 533, 599, 611, 612, 1046, 1048, 1049 ЦК України, керуючись ст. 4, 12, 13, 19, 81, 82, 89, 141, 211, 223, 247, 264, 258-259, 263-265, 280, 282 ЦПК України, суд

ухвалив:

позов ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проценти за договором позики від 30 червня 2010 року за період з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року в розмірі 24 600 (двадцять чотири тисячі шістсот) доларів США та 7 200 (сім тисяч двісті) євро.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір в розмірі 10 956 (десять тисяч дев`ятсот п`ятдесят шість) гривень до спеціального фонду Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України; отримувач коштів - ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106; код отримувача (код ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) - 899998; р/р UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету 22030106.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складення). Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення (складення), має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складення). Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення (складення), має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Сторони у справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Головуючий суддяСеменишин О. З.

Рішення суду виготовлене в нарадчій кімнаті 15 серпня 2023 року.