Ухвала

від 15.08.2023 по справі 489/1645/23

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 489/1645/23

Провадження №2/489/1094/23

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

15 серпня 2023 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі

головуючого судді Микульшиної Г.А.,

із секретарем судових засідань Тищенко Д.О.,

за участі:

представника відповідача за первісним позовом ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОП БАЗИС» до ОСОБА_1 треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр сертифікації ключів «Україна», Акціонерне товариство «КОМІНБАНК», про стягнення грошових коштів та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОП БАЗИС» про визнання недійсним договору (контракту),

встановив:

В квітні 2023 року позивач ТОВ «ТОП БАЗИС» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів в розмірі 3040000,00 грн., а також судових витрат.

Свої вимоги мотивувало тим, що 15.09.2021 між ТОВ «ТОП БАЗИС» та ФОП ОСОБА_3 було укладено контракт № 15-09, згідно умов якого останній зобов`язався поставити та передати позивачу один новий легковий автомобіль марки «BMW X6 xDrive40i», 2021 р.в. Позивач, в рахунок виконання своїх зобов`язань за вказаним контрактом, перерахував на рахунок відповідача 3040000,00 грн., однак ФОП ОСОБА_3 ухилився від виконання взятих на себе зобов`язань та відмовився передати автомобіль ТОВ «ТОП БАЗИС». Відповідно позивач вважає, що ФОП ОСОБА_3 безпідставно отримав грошові кошти в розмірі 3040000,00 грн. Позивач звертався до ФОП ОСОБА_3 з вимогою про повернення безпідставно отриманих грошових коштів, яку виконано не було. В подальшому позивачу стало відомо, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Єдиним спадкоємцем після його смерті є дружина ОСОБА_1 . Оскільки ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті її чоловіка, позивач вважає, що вона зобов`язана повернути йому 3040000,00 грн., безпідставно отримані померлим.

Посилаючись на викладене, ТОВ «ТОП БАЗИС» звернулось із даним позовом до суду.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 18.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи проводиться в порядку загального позовного провадження, розпочато підготовче провадження у справі; витребувано у ПН ММНО Димова О.С. належним чином завірену копію спадкової справи № 43/2021, заведену після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

31.05.2023 витребувані від ПН ММНО Димова О.С. надійшли до суду, згідно копії спадкової справи спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 є ОСОБА_1

04.05.2023 на адресу суду від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Дубровного М.О. надійшов зустрічний позов до ТОВ «ТОП БАЗИС», згідно якого позивач просить суд визнати недійсним контракт №15-09 від 15.09.2021, укладений між ТОВ «ТОП БАЗИС» та ФОП ОСОБА_3 , правонаступником якого є ОСОБА_1 , та стягнути понесені нею судові витрати.

Ухвалою суду від 29.05.2023 прийнято до розгляду зустрічний позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОП БАЗИС» про визнання контракту недійсним; вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом ТОВ «ТОП БАЗИС» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів; об`єднаній справі присвоєно номер 489/1645/23 (провадження №2/489/1094/23).

Іншою ухвалою суду від 29.05.2023 залучено до участі у справі за позовом ТОВ«ТОП БАЗИС» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр сертифікації ключів «Україна» (03142, м. Київ, вул.Ірпінська, 1, код ЄДРПОУ 36865753), Акціонерне товариство «КОМІНБАНК» (04053, Україна, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська (Воровського),6, код ЄДРПОУ:21580639); витребувано у позивача за первісним позовом та третіх осіб докази.

За змістом ст. 19 ЦПК України, під цивільною юрисдикцією розуміється компетенція загальних судів вирішувати з додержанням процесуальної форми цивільні справи у видах проваджень, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст.19цього Кодексу визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

При вирішенні питання про те, чи можна вважати правовідносини і відповідний спір - господарськими, слід керуватися ознаками, наведеними у ст. 3ГК України. Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами,по-перше,господарських відносин, урегульованихЦивільним кодексом України,ГК України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства); по-друге, суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі, як правило, є фізична особа).

Відповідно до статті 4ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з частиною першою статті 45ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього кодексу, зокрема, фізичні особи, які не є підприємцями. Винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, визначені у статті 20 цього кодексу. Зокрема ч. 2 ст. 20 ГПК України визначає підсудність (юрисдикцію) справ, що підлягають розгляду Вищим судом з питань інтелектуальної власності, який розглядає справи щодо прав інтелектуальної власності.

Відповідно до частини першоїстатті 20ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникаютьпри укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

З огляду на приписи частини першої статті 20 ГПК України, а також статей 4і45цьогокодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи маєзначення суб`єктнийсклад сторінправочину танаявністьспору,що винику зв`язкузі здійсненнямгосподарської діяльності (пункт 4.12постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №910/8729/18).

Відповідно до статті 3Господарського кодексу (далі -ГК) України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями.

Згідно з частиною першоюстатті 128ГК України громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього кодексу.

Зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарськимзобов`язанням (частина перша статті 173 ГК України).

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2006 у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» [рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява № 7360/76). У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. Фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, «встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття «суду, встановленого законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Відповідно до ч. 1 ч. 3 ст. 31 ЦПК України,суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо: справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Підсудність визначає коло справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду в межах його територіальної юрисдикції.

Підвідомчість розмежовує компетенцію судів відповідної юрисдикції на розгляд цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справ.

У свою чергу, нормою п. 1 ч. 1 ст.255ЦПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Оскільки судом встановлено, що сторонами контракту № 15-09 від 15.09.2021, з проводу якого виник спір, - є ТОВ «ТОП БАЗИС» як покупець та фізична особа-підприємець ОСОБА_3 як продавець, а такий контракт (договір, правочин) - господарським, спір у даній справі виник у зв`язку із здійсненням господарської (підприємницької) діяльності, правовідносини, що виникли між сторонами договору, є господарсько-правовими, а тому спір підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Заміна однієї із сторін зобов`язання у зв`язку зі смертю ОСОБА_3 (який був стороною оспорюваного відповідачем договору, за яким первісний позивач просить стягнути суд кошти) на його правонаступника спадкоємця ОСОБА_1 на думку суду не свідчить про те, що спір, що виник між сторонами справи є приватно-правовим та виник щодо спадкування на підставі ст. 1212 ЦК України, а підлягає розгляду в господарському судочинстві, як спір, що виник за господарським зобов`язанням.

Подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постановах від 23.11.2022 у справі № 345/1537/21 (провадження № 14-41цс22), від 03.04.2019 у справі № 924/1220/17 (провадження № 12-26гс19).

За таких обставин на думку суду за участю сторін цієї справи, спір повинен розглядатись за правилами господарського судочинства, у зв`язку з чим провадження у справі № 479/1645/23 підлягає закриттю.

Керуючись ст.255 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОП БАЗИС» до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр сертифікації ключів «Україна», Акціонерне товариство «КОМІНБАНК», про стягнення грошових коштів та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОП БАЗИС» про визнання недійсним договору (контракту) - закрити.

Апеляційна скаргана ухвалусуду може бутиподана протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення або з дня складання повного тексту ухвали. Учасник справи, якому повну ухвалу суду не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 15.08.2023.

Суддя Г.А. Микульшина