Рішення

від 15.08.2023 по справі 340/3685/23

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2023 року м.Кропивницький Справа № 340/3685/23

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пасічника Ю.П., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Підприємства об`єднання громадян "Кропивницьке учбово-виробниче підприємство українського товариства глухих" (вул.Велика Пермська, 12, м.Кропивницький, Кіровоградська область, 25006, код ЄДРПОУ 03972867) до Головного управління ДПС у Кіровоградській області, (вул. В.Перспективна, 55, м.Кропивницький, Кіровоградська область, 25000, код ЄДРПОУ 43995486) про визнання протиправним та скасування податкового-повідомлення рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Підприємство об`єднання громадян «КРОПИВНИЦЬКЕ УЧБОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО УКРАЇНСЬКОГО ТОВАРИСТВА ГЛУХИХ» (далі Позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Кіровоградській області (далі -Відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій від 27 січня 2023 року № 00004650701 по сплаті 72 727 грн. (сімдесяти двох тисяч сімсот двадцять сім грн.00 коп.) форми «В1» в частині застосування штрафу 7830 грн.

В обґрунтування вимог позивач зазначає, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки проведеної посадовими особами відповідача щодо дотримання законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету ПДВ та від`ємного значення з ПДВ за вересень 2022 року, яке становить більше 100 тис. грн. по декларації з ПДВ від 18.10.2022 №92135570219, складено акт №70/11-28-07-01/03972867 від 09.01.2023 та винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Позивач не погоджується з прийнятим рішення в частині нарахування штрафної санкції в сумі 15660 грн. та вказує на протиправність висновків посадових осіб відповідача щодо нереальності господарських операцій з контрагентами ПП «Реджина» (код 30499952) та ТОВ «ДМ Логістика» (код 44314793), що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 12.06.2023 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (а.с.88).

23.06.2023 відповідачем подано відзив на адміністративний позов, в якому зазначено, що за результатами перевірки ПОГ "Кропивницьке УВП УТОГ, контролюючим органом було здійснено аналіз господарської діяльності підприємств - контрагентів, що мали господарські взаємовідносини не лише з позивачем, а й з іншими контрагентами та не було підтверджено реальності господарських операцій. Як наслідок, при декларуванні ПДВ позивачем допущено порушення вимог Податкового кодексу України (а.с.92-96).

Розглянувши подані сторонами документи, з`ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів судом встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що посадовими особами ГУ ДПС у Кіровоградській області на підставі наказу від 18.11.2022 №1370-п, направлень №№2548, 2549, 2550 від 19.12.2022 (а.с.97-100), проведено позапланова виїзна документальна перевірка позивача щодо дотримання законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету ПДВ та від`ємного значення з ПДВ, яке становить більше 100 тис. по декларації з податку на додану вартість за вересень 2022 року від 18.10.2022 року №9213570219 з урахуванням періодів від`ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків, за результатом якої складено акт №70/11-28-07-01/03972867 від 09.01.2023 (а.с.17-47).

Висновками акту перевірки встановлено порушення платником податків:

- п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.4, 200.10, п.200.14 ст.200 Податкового кодексу України, оскільки ним завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню з бюджету на рахунок платника у банку (рядок 20.2.1 декларації), на загальну суму 72727 грн., в т.ч. за вересень 2022 на суму 72727 грн.;

- п.200.1, п.200.4 п.200.7 ст.200, на підставі п.200.14 ст.200 Кодексу відмовлено в наданні суми бюджетного відшкодування за вересень 2022 на суму 488 грн.

На підставі акту перевірки, відповідачем прийнято 27.01.2023 податкове повідомлення-рішення форми В1 №00004650701, яким ПОГ "Кропивницьке УВП УТОГ" було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку у розмірі 72727 грн., у зв`язку із встановленням завищення бюджетного відшкодування на суму 72727 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 36364 грн. (а.с.14-16).

Не погодившись з прийнятим рішенням позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між позивачем та відповідачем, суд зазначає наступні фактичні обставини у справі.

Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України (далі ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно п.п."а" п.198.1 ст.198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Суд враховує, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку є подальше використання придбаних товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи платника податку.

Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондується з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення такої господарської діяльності.

З огляду на пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Отже, господарська операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків, якщо вона здійснена за наявності розумних економічних причин (ділової мети) і пов`язана з господарською діяльністю платника податків.

Відповідно до п.200.1 ст.200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п.200.2 ст.200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до п.200.4 ст.200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. (п.200.7 ст.200 ПК України)

Відповідно до п.200.14 ст.200 ПК України якщо за результатами камеральної або документальної перевірки, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Відповідно до ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно з ч.ч.1, 5-7 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов`язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов`язкових умов для виникнення такого права на придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Як вже зазначалося, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Зміст господарської операції може встановлюватися з урахуванням змісту цивільно-правових чи господарсько-правових зобов`язань сторін, але не вичерпується останнім. Господарська операція може мати місце навіть за відсутності цивільно-правових чи господарсько-правових відносин між платниками податків.

Із наведеного можна зробити висновок про те, що господарські операції є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов`язань. Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника податків.

Презумпція дійсності, притаманна цивільним правочинам, не може бути автоматично поширена на реальність господарських операцій.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Крім того, в основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

У податковому обліку господарські операції мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто первинними документами, що містять інформацію про фактичні господарські операції, розкривають їх зміст та обсяг.

За відсутності достатніх доказів - первинних документів, які б достовірно підтверджували факт здійснення господарської операції, розкривали її зміст та обсяг з метою та в цілях господарської діяльності платника податку, підстави для формування даних податкового обліку - відсутні.

Матеріалами справи, а саме - документами фінансово-господарської діяльності, підтверджено отримання позивачем товару, а подальше його використання у господарській діяльності підприємства не заперечується відповідачем.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (замовник) та ПП "Реджина" (експедитор) укладено договір перевезення вантажів автомобільним транспортом від 22.02.2022 №22/02, відповідно до умов якого експедитор виконує для замовника пов`язані з перевезенням вантажу транспортно-експедиційні послуги та операції (а.с.83,84).

На підтвердження виконання ПП "Реджина" договірних зобов`язань до матеріалів справи долучено платіжні інструкції, акти здачі-приймання робіт (наданих послуг), товарно-транспортні накладні, податкові накладні (а.с.48,50-52,58,59,60,61-69,81).

Дані господарські операції відображені в бухгалтерському обліку та віднесено до податкового кредиту протягом вересня 2022 суму ПДВ по взаємовідносинах з ПП "Реджина" суму ПДВ 15000 грн. (а.с.26,70-75).

В акті перевірки вказано, що за результатами аналізу даних ІКС "Податковий блок" стосовно автомобільного перевізника ПП "Реджина", який зазначений у товарно-транспортних накладних, для виконання зазначених операцій відсутні необхідні трудові та виробничі ресурси, а також не підтверджено отримання послуг по ланцюгу постачання, недостовірність даних товарно-транспортних накладних, а тому завищено суму податкового кредиту на 15000 грн. за вересень 2022.

На підтвердження господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «ТД Логістика» позивачем надано: платіжні інструкції, видаткова накладна, податкова накладна, (а.с.49,53,54).

При цьому суд зазначає, що позивач не зобов`язаний та не має об`єктивної можливості під час придбання товару (послуг) у контрагента встановлювати його походження, а тому не може нести відповідальність з урахуванням таких обставин діяльності контрагента.

Окрім того, позивач позбавлений можливості впливати на його контрагентів в частині здійснення ними господарської діяльності в рамках чинного законодавства України.

З наданих позивачем первинних документів, копії яких долучено до матеріалів справи, можливо встановити зміст та обсяг господарських операцій, в них визначено найменування придбаного товару/послуг, їх кількість та вартість, визначено сторони господарських операцій та осіб відповідальних за здійснення господарських операцій. Тобто, вказані документи, у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, підтверджують факт здійснення між сторонами господарських операцій.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що встановлені обставини справи свідчать про належне документальне підтвердження господарських операцій, ділову мету здійснення таких господарських операцій, а саме придбання товарів з метою ведення власної господарської діяльності, зміну у власному капіталу позивача (оплату вартості придбаних товарів). Тобто, встановлені обставини у цій справі свідчать про реальність господарських операцій, які не визнаються відповідачем.

Висновки відповідача про відсутність у контрагентів (по ланцюгу постачання) трудових та матеріально-технічних ресурсів контролюючим органом зроблено виключно на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації наявної в базі даних ДПС, проте податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.

До того ж, стверджуючи про порушення контрагентами податкового законодавства, контролюючий орган повинен був провести зустрічні звірки з метою документального підтвердження спірних господарських відносин, а також підтвердження виду, обсягу, характеру операцій та повноти розрахунків, для з`ясування їх реальності та правомірності відображення в обліку платника податків. Проте таких доказів матеріали справи не містять.

Окрім того, суд зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків не може і не повинен бути обізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності контрагентів свого постачальника, а також контрагентів по ланцюгу постачання, про які не тільки позивач, а й його контрагенти навіть не були обізнані, тому не може нести відповідальність за можливі порушення, які були допущені контрагентами прямих постачальників.

Отже відносини постачальників позивача із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин.

Суд стверджує, що лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагентів може свідчити про незаконність формування показників податкової звітності за такими операціями.

Однак у даній справі податковим органом не доведено існування таких обставин.

Такі висновки є тотожними з висновками Верховного Суду, що містяться у постанові КАС ВС від 24 вересня 2021 року у справі № 320/5555/20 та у постанові від 03.09.2019 у справі №810/3790/17.

Зі свого боку позивачем було дотримано всіх обов`язкових вимог закону, безпосередньо пов`язаних з формуванням податкового кредиту.

Так, позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформлених та зареєстрованих податкових накладних, виданих йому контрагентом у перевіреному періоді. При цьому, відповідачем до суду не надано доказів, що позивач, його контрагент, на момент виписки податкових накладних не були зареєстровані платниками податку на додану вартість та в ЄДР, а тому, відповідно до вимог п.201.8 та п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України мали обов`язок нараховувати податок на додану вартість та виписувати податкові накладні. Що також не заперечувалось і відповідачем та встановлено під час перевірки, а тому висновок відповідача про завищення суми ПДВ, яка підлягала бюджетному відшкодуванню є протиправним, отже позовні вимоги належить задовольнити.

Відповідно до частин першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, здійснені позивачем документально підтверджені судові витрати на оплату судового збору у сумі 2684 грн. (а.с.86) підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.139, 243-246, 255, 293, 295-297, 371 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Підприємства об`єднання громадян Кропивницьке учбово-виробниче підприємство українського товариства глухих (25006, м. Кропивницький, вул. В.Пермська, 12, ЄДРПОУ 03972867) до Головного управління ДПС у Кіровоградській області (25006, м. Кропивницький, вул. В. Перспективна, 55, ЄДРПОУ ВП 43995486) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій від 27 січня 2023 року № 00004650701 по сплаті 72 727 грн. (сімдесяти двох тисяч сімсот двадцять сім грн.00 коп.) форми «В1» в частині застосування штрафу 7830 грн.

Стягнути на користь Підприємства об`єднання громадян Кропивницьке учбово-виробниче підприємство українського товариства глухих (ЄДРПОУ 03972867) здійснені ним судові витрати на оплату судового збору в сумі 2684 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Кіровоградській області (ЄДРПОУ ВП 43995486).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Ю.П. ПАСІЧНИК