Постанова

від 30.01.2024 по справі 340/3685/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

30 січня 2024 року м. Дніпросправа № 340/3685/23

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),

суддів: Чепурнова Д.В., Іванова С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2023 року

у адміністративній справі № 340/3685/23 за позовом Підприємства об`єднання громадян «Кропивницьке учбово-виробниче підприємство українського товариства глухих» до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового-повідомлення рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2023 року задоволено адміністративний позов Підприємства об`єднання громадян Кропивницьке учбово-виробниче підприємство українського товариства глухих та визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій від 27 січня 2023 року № 00004650701 по сплаті 72 727 грн. форми «В1» в частині застосування штрафу 7830 грн., а також стягнуто на користь Підприємства об`єднання громадян Кропивницьке учбово-виробниче підприємство українського товариства глухих здійснені ним судові витрати на оплату судового збору в сумі 2684 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Кіровоградській області.

Зазначене рішення суду першої інстанції оскаржено в апеляційному порядку відповідачем по справі з підстав неправильності та неповноти дослідження судом першої інстанції всіх обставин у справі, що призвело до прийняття необґрунтованого рішення, у зв`язку з чим просить скасувати рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду та ухвалити нове судове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі відповідач на спростування висновків суду першої інстанції посилається на те, що наявність у платника податкової накладної є обов`язковою, але не вичерпною підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, адже правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (послуг) із метою використання таких товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів. Вважає, що первинні документи, зокрема, податкові накладні не можуть бути свідченням фактичного виконання операцій з поставки за наявності у справі обставин, які виключають можливість такої поставки між суб`єктами, вказаними в цих документах, як постачальник та покупець, а встановлення в судовому процесі обставин, які спростовують реальність господарських операцій, отримана таким платником податків податкова вигода у вигляді права на податковий кредит є безпідставною, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що викладена у постановах від 20 січня 2016 року по справі № 826/11531/14, від 02.10.2019 по справі №820/20933/14, від 05.11.2019 по справі № 817/3736/14, від 15.10.2020 по справі №826/7614/15

Відповідач вказує, що відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, у тому числі і наявність таких обставин: відсутність первинних документів обліку, недоліки в їх заповненні, відсутність економічної доцільності проведення відповідних господарських операцій, неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, та інші обставини, які можуть свідчити про вчинення операцій, що не мають на меті досягнення позитивного економічного ефекту, натомість мають на меті отримання неправомірної вигоди, у тому числі преференцій з боку держави (податковий кредит).

При цьому, відповідач наполягає, що на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій та при оцінці обґрунтованості заявленої платником податків податкової вигоди, суд зобов`язаний є оцінити обставини вчинення відповідних господарських операцій в їх сукупності та дослідити фактичні правовідносини учасників операцій, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій, встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності. Вважає, що суд не надав належної оцінки обставинам, якими спростовується реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами і які були зазначенні як в акті перевірки, так і в відзиві на адміністративний позов. Зокрема, оспорювана позивачем сума застосуваної штрафної санкції у розмірі 7 830 грн. по податковому повідомленню-рішенню від 27.01.2023 №00004650701 (форма «В1») була донарахована у зв`язку з завищенням позивачем податкового кредиту за вересень 2022 року на загальну суму 15660 грн. внаслідок документально оформлених нереальних господарських операцій з отримання від ПП «Реджина» (код 30499952) транспортно-експедиціних послуг на суму ПДВ 15000 грн., надання яких не підтверджується, оскільки в ПП «Реджина» відсутні необхідні трудові та виробничі ресурси, а товарно-транспортні накладні містять недостовірні відомості, та з придбання у ТОВ «ДМ Логістика» (код 44314793) кругу пелюсткового торцевого Опірго-М Р40 125 мм на суму ПДВ 660 грн., стосовно якого відсутнє джерело походження (законне введення в обіг) у попередніх ланцюгах постачання, в результаті чого ПОГ «КРОПИВНИЦЬКЕ УВП УТОГ» завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню за вересень 2022 року на суму 15660 грн.

Мотивуючи доводи своєї апеляційної скарги відповідач вказує, що за відсутності підтвердження факту реального придбання товару (круг пелюстковий) у ТОВ «ДМ Логістика», оскільки за ланцюгом постачання (безпосередньо або від інших суб`єктів господарювання) не простежується реальне (законне) джерело походження вказаного товару та його транспортування, а також відсутності підтвердження фактів реального отримання (придбання) транспортно-експедиційних послуг у ПП «Реджина», оскільки підприємство не має відповідних можливостей для їх надання (відсутні необхідні трудові та виробничі ресурси), а дані зазначені у відповідних товарно-транспортних накладних є недостовірними, договори, укладені ПОГ «Кропивницьке УВП У ТОГ» із зазначеними підприємствами не опосередковувався реальним виконанням операцій, які є предметом цих договору.

Нереальність придбання ПОГ «Кропивницьке УВП УТОГ» товару саме у ТОВ «ДМ Логістика» та отримання послуг саме у ПП «Реджина» і, як наслідок, неправомірність і документального оформлення зазначених взаємовідносин, на переконання відповідача засвідчує той факт, що операції фактично не здійснювалися, оскільки ПОГ «Кропивницьке УВП УТОГ» було здійснено безпідставне документальне і оформлення господарських операцій з придбання товару (круг пелюстковий) та з одержання транспортно-експедиційних послуг, які фактично не відбулися, але які відображені в обліку податковими, видатковими накладними, актами здачі-приймання робіт (надання послуг), що складалися всупереч норм абз.2 та абз.5 ст.1, ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та пп. 2.1 і 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за№ 168/704.

Заслухавши доповідь головуючого суду, обговоривши доводи апеляційної скарги відповідача та перевіривши за матеріалами справи повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин і правильність застосування до них норм матеріального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача та для скасування рішення суду першої інстанції виходячи з нижченаведеного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що посадовими особами ГУ ДПС у Кіровоградській області на підставі наказу від 18.11.2022 №1370-п та направлень №№2548, 2549, 2550 від 19.12.2022 (а.с.97-100), проведено позапланову виїзну документальну перевірку з питань дотримання позивачем законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету ПДВ та від`ємного значення з ПДВ, яке становить більше 100 тис. по декларації з податку на додану вартість за вересень 2022 року від 18.10.2022 року №9213570219 з урахуванням періодів від`ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків.

За результатом проведеної перевірки було складено акт №70/11-28-07-01/03972867 від 09.01.2023 (а.с.17-47) за висновками якого відповідач дійшов висновку про порушення позивачем, як платником податків положень: п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.4, п.200.10, п.200.14 ст.200 Податкового кодексу України у зв`язку з завищенням суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню з бюджету на рахунок платника у банку (рядок 20.2.1 декларації), на загальну суму 72727 грн., в т.ч. за вересень 2022 на суму 72727 грн.; п.200.1, п.200.4 п.200.7 ст.200 Податкового кодексу України, що стало підставою відповідно до п.200.14 ст.200 Податкового кодексу України для відмови у наданні суми бюджетного відшкодування за вересень 2022 на суму 488 грн.

На підставі акту перевірки, відповідачем було 27.01.2023 прийнято податкове повідомлення-рішення форми В1 №00004650701, яким ПОГ «Кропивницьке УВП УТОГ» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку у розмірі 72727 грн., та застосовано штрафні санкції у розмірі 36364 грн. у зв`язку із встановленням завищення бюджетного відшкодування на суму 72727 грн. (а.с.14-16).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між позивачем та відповідачем, спираючись на положення пп.14.1.36. пп.14.1.231. п.14.1 ст.14, п.44.1. ст.44, пп.«а» п.198.1. п.198.2. п.198.3. ст.198, п.193.1. ст.193, п.198.6. ст.198, п.200.1. п.200.2. п.200.4. п.200.7. п.200.14. ст.200, п.201.11. ст.201 Податкового кодексу України, а також з урахуванням вимог ст.1, ч.ч.1, 5-7 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - суд першої інстанції враховуючи долучені до матеріалів справи документи фінансово-господарської діяльності, дійшов обгрунтованого висновку, що отримання позивачем товару та подальше його використання у господарській діяльності підприємства підтверджено позивачем належними доказами та відповідачем не спростовується.

Наведені висновки судом мотивовані тим, що на підтвердження виконання укладених між позивачем та його контрагентами договорів і реальності господарських операцій, а саме: договору з ПП «Реджина» (експедитор) по перевезенню вантажів автомобільним транспортом від 22.02.2022 №22/02 (а.с.83,84) - підтверджено долученими до матеріалів справи копіями платіжних інструкцій, актів здачі-приймання робіт (наданих послуг), товарно-транспортних накладних, податкових накладних (а.с.48,50-52,58,59,60,61-69,81), і вказані господарські операції відображені позивачем по бухгалтерському обліку та віднесені до податкового кредиту протягом вересня 2022 суму ПДВ по взаємовідносинах з ПП «Реджина» суму ПДВ 15000 грн. (а.с.26,70-75); з ТОВ «ТД Логістика» - підтверджено долученими до матеріалів справи копіями платіжних інструкцій, видаткової накладна, податкова накладна, (а.с.49,53,54).

На спростування наведених в акті перевірки доводів відповідача про завищення позивачем суми податкового кредиту на 15000 грн. за вересень 2022, що встановлено за результатами аналізу даних ІКС «Податковий блок» стосовно автомобільного перевізника ПП «Реджина», у якого для виконання зазначених у товарно-транспортних накладних операцій були відсутні необхідні трудові та виробничі ресурси, а отримання послуг по ланцюгу постачання не підтверджено - суд першої інстанції правильно зазначив, що позивач: не зобов`язаний та не має об`єктивної можливості під час придбання товару (послуг) у контрагента встановлювати його походження, а тому не може нести відповідальність з урахуванням таких обставин діяльності контрагента; позбавлений можливості впливати на його контрагентів в частині здійснення ними господарської діяльності в рамках чинного законодавства України.

При цьому, суд першої інстанції обгрунтовано акцентував увагу на тому, що з долучених позивачем до матеріалів справи копій первинних документів, можливо встановити зміст та обсяг господарських операцій, оскільки в цих документах визначено найменування придбаного товару/послуг, їх кількість та вартість, визначено сторони господарських операцій та осіб відповідальних за здійснення господарських операцій. Тобто, вказані документи, у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, повністю підтверджують факт здійснення між позивачем та його контрагентами господарських операцій.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що встановлені у цій справі обставини справи свідчать про належне документальне підтвердження господарських операцій, ділову мету здійснення таких господарських операцій, а саме придбання товарів з метою ведення власної господарської діяльності, зміну у власному капіталу позивача (оплату вартості придбаних товарів). Тобто, встановлені обставини у цій справі свідчать про реальність господарських операцій, які не визнаються відповідачем.

На переконання колегії суддів обгрунтованим є висновки суду першої інстанції про те, що зібрана та опрацьована відповідачем узагальнена податкова інформація, яка наявна в інформаційно-аналітичних базах ДПС відносно контрагентів позивача по ланцюгам постачання стосовно трудових та матеріально-технічних є неналежними доказами в розумінні процесуального Закону, оскільки носить виключно інформативний характер та сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень позивача на які посилається контролюючий орган.

Судом першої інстанції також правильно зауваженно, що задля врахування вказанної інформації на підтвердження нереальності та неправомірності відображення позивачем в обліку платника податків виду, обсягу, характеру спірних господарських відносин та повноти розрахунків, контролюючий орган повинен був провести зустрічні звірки.

Оскільки таких доказів матеріали справи не містять, а позивач, як платник податків, під час проведення господарських операцій не може і не повинен бути обізнаним про дійсний стан правосуб`єктності контрагентів свого постачальника, та контрагентів по ланцюгу постачання, про які не були обізнані ні позивач ні його контрагенти позивач не може нести відповідальність за можливі порушення, які були допущені контрагентами прямих постачальників, а відносини постачальників позивача із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин.

Виходячи з того, що в ході судового розгляду спірних у цій справі правовідносин судом першої та апеляційної інстанцій не встановлено факту узгодженості дій Підприємства об`єднання громадян Кропивницьке учбово-виробниче підприємство українського товариства глухих з недобросовісними платниками податків з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагентів, у адміністративного суду відсутні правові підстави для висновків про незаконність формування позивачем показників податкової звітності за господарськими операціями з ПП «Реджина» та ТОВ «ТД Логістика».

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів визнає законними та обгрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформлених та зареєстрованих податкових накладних, виданих йому контрагентом у перевіряємому періоді, що не спростовано відповідачем по справі належними та допустимими доказами, в тому числі і такими, які б підтверджували, що контрагенти позивача не були зареєстровані платниками податку на додану вартість, а виписані по спірним операціям податкові накладні не зареєстровані в ЄДР. Отже, оскільки контрагенти позивача мали обов`язок відповідно до вимог п.201.8 та п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України нараховувати податок на додану вартість та виписувати податкові накладні, колегія підтверджує безпіставність доводів відповідача про завищення позивачем суми ПДВ, яка підлягала бюджетному відшкодуванню, і відповідно, удом отже позовні вимоги належить задовольнити.

Виходячи з задоволення вимог позивача у цій справі, суд першої інстанції кеючись ч.1 ст.139 КАС України правильно також вирішив про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень судових витрат у цій справі у сумі 2684 грн.

Виходячи з того, що доводами апеляційної скарги відповідача не спростовуються законні та обґрунтовані висновки суду першої інстанції, у колегії суддів відсутні правові підстави для задоволення вимог апеляційної скарги і для скасування рішення суду першої інстанції з наведених відповідачем підстав.

Керуючись ст.ст. 242, 315, 316, 319, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2023 року залишити без змін.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Головуючий - суддяС.В. Сафронова

суддяД.В. Чепурнов

суддяС.М. Іванов