Рішення

від 15.08.2023 по справі 817/393/16

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

15 серпня 2023 року м. Рівне №817/393/16

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Нор У.М. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління ДФС у Рівненській області визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_2 ) з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області (далі по тексту - відповідач, Головне управління ДФС у Рівненській області), в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 29.02.2016:

- №0000031302 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем: податок на додану вартість із ввезених на територію України товарів в сумі 49 891,15 грн., з яких 39 912,92 грн. за основним платежем та 9978,23 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №0000041302 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем: мито на товари, що ввозяться (пересилаються) громадянами в сумі 8217,80 грн., з яких 6574,24 грн. за основним платежем та 1643,56 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №000005302 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем: акцизний податок з товарів (транспортні засоби, крім мотоциклів і велосипедів), ввезених на митну територію України фізичними особами в сумі 159 059,91 грн., з яких 127 247,93 грн. за основним платежем та 31 811,98 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними, оскільки висновки акта перевірки про порушення нею ст. 93, 95, 352 Митного кодексу України (далі по тексту - МК України), а саме: не дотримано митного режиму «транзит» та перевищено строк транзитного перевезення вказаного автомобіля, який перебуває під митним контролем та митне оформлення якого не закінчено, без дозволу контролюючого органу є безпідставними. Зазначає, що ОСОБА_3 , який 03.07.2013 року ввіз транспортний засобі на територію України, уповноважувала лише на користування автомобілем на території США на підставі доручення, однак ввозити транспортний засіб на територію України його вона не уповноважувала. Так само як не подавала ніякої заяви про надання дозволу на виїзд із зони митного контролю у зв`язку із проведенням обов`язкової сертифікації транспортного засобу та зобов`язанням про подання документів до митного оформлення протягом 10 робочих днів. Позивач наголошує, що в силу положень підпункту «б» пункту 3 частини 10 статті 374 МК України звільняються від оподаткування митними платежами товари (зокрема, транспортні засоби особистого користування, що класифікуються в одній із товарних позицій 8702, 8703, 8704, 8711 згідно з УКТ ЗЕД), ввезені на митну територію України, які призначені для забезпечення звичайних повсякденних потреб громадянина та початкового облаштування протягом шести місяців з дня видачі документа, що підтверджує право громадянина на постійне проживання в Україні, за умови документального підтвердження того, що до дня видачі цього документа громадянин проживав на території країни, з якої він прибув, не менше трьох років. З наведених підстав просить адміністративний позов задовольнити.

Відповідач позовні вимоги не визнав про що подав письмове заперечення. В обґрунтування заперечень вказує, що до Головного управління ДФС у Рівненській області надійшла документально підтверджена інформація від Волинської митниці ДФС (лист від 10.08.2015 №5243/03-70-25) щодо ввезення на митну територію України через Волинську митницю ДФС за МД типу ТР 81 АА №205020104/2013/000933 від 03.07.2013 громадянкою України ОСОБА_1 транспортного засобу - легкового автомобіля марки «АСURA», модель 3.2TL, ідентифікаційний номер (кузова) НОМЕР_1 , загальна кількість місць, включаючи місце водія - 5, призначений для використання по дорогах загального користування, тип кузова - седан, тип двигуна - бензиновий, номер двигуна - НОМЕР_2 , робочий об`єм циліндрів - 3210 см3, вантажопід`ємність - 435 кг., маса в разі максимального завантаження - 2050 кг., такий, що був у використанні, колір - білий, календарний рік виготовлення - 2005, модельний рік виготовлення - 2005.

До митного оформлення декларантом (ПП «Сервіс Брок», код ЄДРПОУ 34649385) подано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 28.11.2008; експертне заключення Волинської торгово-промислової палати від 03.07.2013 №Т-891; договір про здійснення декларування вантажів №374 від 03.07.2013. Перевезення транспортного засобу здійснив громадянин ОСОБА_3 за дорученням позивача.

В ході проведення перевірки встановлено, що ввезений позивачем автомобіль марки «ACURA», модель 3.2ТL, ідентифікаційний номер (кузова) - НОМЕР_1 , згідно МД типу ТР 81 АА №205020104/2013/000933 від 03.07.2013, був доставлений до місця прибуття - митний пост «Луцьк» та випущений із зони контролю Волинської митниці для проведення сертифікації.

Підставою для виїзду із зони митного контролю слугувала заява позивача про надання дозволу на виїзд із зони митного контролю у зв`язку із проведенням обов`язкової сертифікації, та зобов`язанням про подання документів до митного оформлення протягом 10 робочих днів.

Згідно листа Волинської митниці ДФС від 18.01.2016 №474/03-70-25-02 інформація про вивезення за межі митної території України транспортного засобу марки «ACURA», модель 3.2ТL, ідентифікаційний номер (кузова) - НОМЕР_1 , відсутня.

Враховуючи вищезазначене, відповідачем встановлено, що позивачем, в порушення вимог ст. 93, ст. 95, ст. 325 МК України не дотримано вимог митного режиму «транзит» та перевищено строк транзитного перевезення автомобіля марки «ACURA», модель 3.2ТL, ідентифікаційний номер (кузова) - НОМЕР_1 , який перебуває під митним контролем та митне оформлення якого не закінчено, без дозволу відповідного контролюючого органу.

На підставі вищезазначеного, відповідач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення такими, що прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства, просить у позові відмовити.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 20.07.2016 у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2016 рішення суду від 20.07.2016 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 01.11.2022, постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 20.07.2016 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2016 скасовано, дану справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою суду від 12.12.2022 справу прийнято до провадження. Призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 24.01.2023 відкладено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 08.02.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 09.03.2022, відкладено розгляд справи по суті до 28.03.2023.

28.03.2023 розгляд справи не відбувся у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю головуючої судді та був відкладений до 19.04.2023.

Ухвалою від 19.04.2023 розгляд справи відкладено за клопотанням відповідача до 02.05.2023.

До початку судового засідання 02.05.2023 представником відповідача подано клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ч. 4 ст. 229 КАС України).

Враховуючи подане клопотання та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд вважає за можливе розглянути справу №817/393/16 в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив таке.

До Головного управління ДФС у Рівненській області надійшла документально підтверджена інформація від Волинської митниці ДФС (лист від 10.08.2015 №5243/03-70-25) щодо ввезення на митну територію України через Волинську митницю ДФС за МД типу ТР 81 АА №205020104/2013/000933 від 03.07.2013, громадянкою України ОСОБА_1 транспортного засобу - легкового автомобіля марки «АCURA», модель 3.2ТL, ідентифікаційний номер (кузова) - НОМЕР_4 , загальна кількість місць, включаючи місце водія - 5, призначений для використання по дорогах загального користування, тип кузова - седан, тип двигуна - бензиновий, номер двигуна - НОМЕР_5 робочий об`єм циліндрів - 3210 см., вантажопід`ємність - 435 кг., маса в разі максимального завантаження 2050 кг., такий, що був у використанні, колір - білий, календарний рік виготовлення - 2005, модельний рік виготовлення -2005.

До митного оформлення декларантом (ПП «Сервіс Брок») подано: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 28.11.2008; експертне заключення Волинської торгово-промислової палати від 03.07.2013 №Т-89; договір про здійснення декларування вантажів №374 від 03.07.2013.

До матеріалів справи відповідачем долучено лист від 29.01.2014 №18/42-0220, що скерований позивачу, із вимогою щодо необхідності завершення митного оформлення

Відповідно до змісту листа Волинської митниці ДФС від 10.08.2015 №5243/03-70-25, станом на 07.08.2015 декларація для здійснення митного контролю та митного оформлення на вказаний транспортний засіб позивачем не подана, митне оформлення товару не здійснено. Волинська митниця ДФС просила відповідача здійснити щодо ОСОБА_1 контрольно-перевірочні заходи та повідомити митницю про їх результати.

Пунктом 3 статті 351 МК України визнечено, що документальна невиїзна перевірка проводиться на підставі наказу органу доходів і зборів. Також, п. 4.ст. 351 МК України визначено, що документальна невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу доходів і зборів в приміщенні цього органу за умови направлення керівнику відповідного підприємства або відповідному громадянину рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особистого вручення зазначеним особам чи уповноваженим ними представникам під розписку письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам фіскального органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

З метою дотримання вимог ст. 351 МК України, Головне управління ДФС у Рівненській області видано наказ №74 від 09.02.2016 про проведення документальної невиїзної перевірки дотримання громадянкою ОСОБА_1 вимог законодавства України з питань митної справи. у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при переміщенні через митний кордон України транспортного засобу марки «ACURA», модель 3.2ТL, ідентифікаційний номер (кузова) НОМЕР_6 .

Повідомлення про початок проведення перевірки направлено позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення 10.02.2016 за №131/14/17-00-17-03-01.

У період з 12.02.2016 по 17.02.2016 на підставі п. 7 ч. 1 ст. 336, п. 1 ч. 1 ст. 351 МК України та на підставі наказу Головного управління ДФС у Рівненській області від 09.02.2016 за №74 працівниками відповідача було проведено документальну невиїзну перевірку дотримання гр. ОСОБА_1 вимог законодавства України з питань митної справи, у т.ч. своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при переміщенні через митний кордон України транспортного засобу марки «ACURA», модель 3.2ТL, ідентифікаційний номер (кузова) НОМЕР_6 . За наслідками проведення вищезазначеної перевірки відповідачем складено акт №32/17-00-17-03/ НОМЕР_7 від 22.02.2016 (далі по тексту - акт перевірки №32/17-00-17-03/ НОМЕР_7 від 22.02.2016).

Згідно висновків акта перевірки №32/17-00-17-03/ НОМЕР_7 від 22.02.2016 відповідачем встановлено порушення законодавства України з питань митної справи платником податку ОСОБА_1 , внаслідок не дотримання вимог митного режиму при переміщенні через митний кордон України транспортного засобу марки «ACURA», модель 3.2ТL, ідентифікаційний номер (кузова) НОМЕР_6 , що призвело до несплати митних платежів та порушення вимог ст. 93, 95, 278, 325, ч. 1 ст. 377 МК України; п. 190.1 ст. 190, пп. 215.3.5 п. 215.3 ст. 215 Податкового кодексу України, також як наслідок, до несвоєчасної та не в повному обсязі сплати митних платежів на суму 173 735,09 грн., в т.ч. ввізне мито (вид платежу 121) - 6574,24 грн., податок на додану вартість (вид платежу 128) - 39 912,92 грн., акцизний податок (вид платежу 185) - 127 247,93 грн..

На підставі висновків акта перевірки №32/17-00-17-03/ НОМЕР_7 від 22.02.2016 Головним управлінням ДФС у Рівненській області прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

- №0000031302 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем: податок на додану вартість із ввезених на територію України товарів в сумі 49 891,15 грн., з яких: 39 912,92 грн. за основним платежем та 9978,23 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №0000041302 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем: мито на товари, що ввозяться (пересилаються) громадянами в сумі 8217,80 грн., з яких: 6574,24 грн. за основним платежем та 1643,56 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №000005302 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем: акцизний податок з товарів (транспортні засоби, крім мотоциклів і велосипедів), ввезених на митну територію України фізичними особами в сумі 159 059,91 грн., з яких: 127 247,93 грн. за основним платежем та 31 811,98 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вирішуючи спір та надаючи правову оцінку встановленим обставинам, щодо оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 29.02.2016 №0000031302, 0000041302 та № 0000051302, суд зауважує наступне.

Судом встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що ввезений позивачем автомобіль марки «ACURA», модель 3.2ТL, ідентифікаційний номер (кузова) НОМЕР_6 , згідно МД типу ТР 81 АА №205020104/2013/000933 від 03.07.2013, був доставлений до місця прибуття - митний пост «Луцьк» та випущений із зони контролю Волинської митниці для проведення сертифікації.

Підставою для виїзду із зони митного контролю є заява про надання дозволу на виїзд із зони митного контролю у зв`язку із проведенням обов`язкової сертифікації та зобов`язанням про подання документів для митного оформлення протягом 10 робочих днів.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивачем було ввезено вищезазначений транспортний засіб в митному режимі «транзит».

Відповідно до ст. 90 МК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 92 МК України, митний режим транзиту може бути застосований як до товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що безпосередньо ввозяться на митну територію України, так і до таких, що перебувають на митній території України. У митний режим транзиту можуть бути поміщені товари, транспортні засоби комерційного призначення незалежно від їх митного статусу.

Статтею 95 МК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що для автомобільного транспорту встановлюється 10 діб транзитних перевезень (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).

Пунктом 3 ч. 1 ст. 292 МК України визначено, що митні платежі не сплачуються у разі якщо, при ввезенні товарів на митну територію України або вивезенні товарів з митної території України товари були поміщені у митний режим, який відповідно до положень МК не передбачає сплату митних платежів, - на період дії цього режиму та при виконанні умов, що випливають з такого режиму.

З огляду на вищенаведене, позивачу надані пільги щодо сплати митних платежів за умови вивезення транспортного засобу протягом 10 діб.

Однак, відповідно до листа Волинської митниці ДФС від 18.01.2016 №474/03-70-25-02, позивачем не було повернено автомобіль для завершення митного оформлення протягом 10 робочих днів та не подано відповідних документів.

Окрім зазначеного, за приписами пп. «б» п. 3 ч. 10 ст. 374 МК України (у редакції, чинній на час виникненян спірних правовідносин) при ввезенні (пересиланні) на митну територію України громадянами звільняються від оподаткування митними платежами транспортні засоби особистого користування, що класифікуються в одній із товарних позицій 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тони), 8711 згідно з УКТ ЗЕД (у кількості однієї одиниці на кожного громадянина, який досяг 18-річного віку), за умови документального підтвердження того, що до дня видачі документа, що підтверджує право на постійне проживання в Україні, громадянин був власником (або співвласником) такого транспортного засобу не менше одного року, а транспортний засіб перебував за ним на постійному обліку (реєстрації) у відповідних реєстраційних органах країни постійного місця попереднього проживання громадянина не менше одного року, якщо даний транспортний засіб підлягає реєстрації в цій країні.

Відповідно до змісту листа Волинської митниці ДФС №5939/03-70-25-01 від 09.09.2015 при пропуску транспортних засобів документи, що підтверджують право на звільнення від оподаткування митними платежами громадянами України ОСОБА_4 та ОСОБА_1 надано (копії надаються).

Однак, відповідачем, ні під час проведення перевірки, ні під час розгляду справи в суді, не наведено правових підстав не застосування до позивача звільнення від оподаткування митними платежами, що передбачене пп. «б» п. 3 ч. 10 ст. 374 МК України.

Водночас, судом встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що позивачем не здійснено декларування вищезазначеного транспортного засобу, не подано у встановлені строки митну декларацію, чим порушено п. 1 ст. 263 МК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 296 МК України, у разі нецільового використання товарів, щодо яких було надано умовне звільнення від оподаткування, а також порушення умов митних режимів, поміщення в які передбачає умовне звільнення від оподаткування, застосовуються ставки митних платежів, що діють на день прийняття органом доходів і зборів митної декларації для митного оформлення. Митна вартість товарів, їх кількість чи інші характеристики, що використовуються для визначення бази оподаткування, визначаються на день застосування ставок митних платежів.

Відповідно до ст. 71 МК України декларант має право обрати митний режим, у який він бажає помістити товари, з дотриманням умов такого режиму та у порядку, що визначені цим Кодексом. Поміщення товарів у митний режим здійснюється шляхом їх декларування та виконання митних формальностей, передбачених цим Кодексом. Митний режим, у який поміщено товари, може бути змінено на інший, обраний декларантом відповідно до частини першої цієї статті, за умови дотримання заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, встановлених відповідно до закону для товарів, що поміщуються у такий інший митний режим.

Отже, право обрати той чи інший вид митного режиму, а також право змінити митний режим належить декларанту.

Позивачем відповідно до ст. 70 МК України був обраний митний режим «транзит», що підтверджено і відповідачем по справі, на час розгляду справи позивач зазначений автомобіль за межі митного кордону України не вивіз та не змінив вид митного режиму.

Митний режим транзит, згідно частини 1 статті 102 МК України, звершується вивезенням товарів, транспортних засобів комерційного призначення, поміщених у цей митний режим, за межі митної території України. Таке вивезення здійснюється під контролем органу доходів і зборів призначення.

Згідно статті 103 МК України тимчасове ввезення - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання.

Частина 4 статті 255 МК України встановлює, що митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей, визначених цим Кодексом відповідно до заявленого митного режиму.

Згідно частини 1 статті 321 МК України товари, транспортні засоби комерційного призначення перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно із заявленим митним режимом.

Відповідно до частини 2 статті 321 МК України у разі ввезення на митну територію України товарів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

Згідно пункту 1 частини 6 статті 321 МК України у разі ввезення на митну територію України товарів митний контроль закінчується після закінчення митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, за винятком митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем - протягом усього часу дії митного режиму.

Стаття 325 МК України встановлює, що користування та розпорядження товарами, транспортними засобами комерційного призначення, які перебувають під митним контролем, забороняються, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно приписів МК України при ввезенні з метою транзиту транспортний засіб, що переміщується через митний кордон України громадянином, перебуває під митним контролем з моменту перетину митного кордону України до вивезення за межі митної території України.

Відтак правові наслідки передбачені Митним кодексом України для позивача мають наступити саме за порушення ним митного режиму «транзит».

Суд зауважує, що відповідальність за перевищення встановленого ст. 95 МК України строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що перебувають під митним контролем, до органу доходів і зборів призначення (а при переміщенні в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів - від одного підрозділу цього органу до іншого), митних або інших документів на ці товари, транспортні засоби, передбачена статтею 470 Митного кодексу України.

Оцінюючи спірні правовідносини, суд дійшов правового висновку про те, що відповідачем по справі самостійно всупереч вимогам статті 71 МК України було змінено обраний позивачем митний режим «транзит» на митний режим «імпорт», який відповідно до ст. 70, ч. 1 ст. 377 МК України передбачає випуск іноземного товару для вільного обігу на митній території України за умови сплати всіх митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів.

Судом встановлено, що позивач не обирав митний режим «імпорт», не подавав відповідної митної декларації та не сплачував митні платежі, сплата яких є обов`язковою умовою для випуску іноземного товару (транспортного засобу) для вільного обігу на митній території України.

Таким чином, зміна виду митного режиму, здійснена посадовими особами відповідача всупереч вимогам закону та є такою, що порушує права позивача.

Анологічне правозастосування викладене у постанові Верховного Суду від 30.11.2020 у справі №817/1851/16 (провадження №К/9901/35775/18).

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 50 МК України для нарахування митних платежів використовуються відомості, зокрема, про митну вартість товарів.

За визначенням ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Інформація, щодо митної вартості транспортного засобу може бути визначена лише з технічних паспортів транспортних засобів, документів, що містять відомості про вартість, а також шляхом проведення огляду транспортного засобу із визначенням технічних характеристик, комплектації транспортного засобу, ознак, що характеризують ступінь зносу, пошкоджень, дефектів.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до вимог ч. 4 ст. 296 МК України, у разі нецільового використання товарів, щодо яких було надано умовне звільнення від оподаткування, а також порушення умов митних режимів, поміщення в які передбачає умовне звільнення від оподаткування, застосовуються ставки митних платежів, що діють на день прийняття органом доходів і зборів митної декларації для митного оформлення. Митна вартість товарів, їх кількість чи інші характеристики, що використовуються для визначення бази оподаткування, визначаються на день застосування ставок митних платежів.

Відповідно до ч. 1 ст. 65 МК України митною вартістю товарів, що ввозяться в Україну відповідно до митних режимів, відмінних від режиму імпорту, є ціна товару, зазначена у рахунку-фактурі чи рахунку-проформі. Визначення митної вартості товарів, що ввозяться на митну територію України та поміщуються в митні режими, відмінні від режиму імпорту (крім митного режиму транзиту) зі справлянням митних платежів, здійснюється відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Однак, судом встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що відповідач при визначенні податку на додану вартість, мита на товари, що ввозяться (пересилаються) громадянами та акцизного податку з товарів (транспортні засоби, крім мотоциклів і велосипедів), ввезених на митну територію України фізичними особами, виходив із орієнтовної вартості автомобіля в розмірі 8225 дол. США, що зазначена в листі Волинської митниці ДФС від 09.09.2015 №5939/03-70-25-01.

Як зазначалось вище, постановою Верховного Суду від 01.11.2022, постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 20.07.2016 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2016 скасовано, дану справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, в тому числі, з метою встановлення законності та обґрунтованості визначення митної вартості автомобіля та, як наслідок, розміру донарахувань, що стали підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

До аналогічно висновку, щодо необхідності перевірки судом нормативного підходу та правильності арифметичного розрахунку митної вартості, дійшов Верховний Суд у постанові від 24.04.2018 по справі №331/2608/17(2а/331/114/2017) та від 31.10.2018 по справі №336/7810/15-а (2-а/336/244/2015).

Водночас, відповідачем не надано і судом не здобуто жодних доказів, які б свідчили про методику та нормативний підхід для здійснення розрахунку митної вартості автомобіля марки «АCURA», модель 3.2ТL, ідентифікаційний номер (кузова) - НОМЕР_4 , загальна кількість місць, включаючи місце водія - 5, призначений для використання по дорогах загального користування, тип кузова - седан, тип двигуна - бензиновий, номер двигуна - НОМЕР_5 робочий об`єм циліндрів - 3210 см., вантажопід`ємність - 435 кг., маса в разі максимального завантаження 2050 кг., такий, що був у використанні, колір - білий, календарний рік виготовлення - 2005, модельний рік виготовлення -2005.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Керуючись принципом верховенства права, гарантованим ст. 8 Конституції України та ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд на підставі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України», Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.

Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Разом з тим, як встановлено в ході судового розгляду справи відповідачем зазначених вище принципів при прийнятті спірних рішень, в зазначеній частині, дотримано не було.

Відповідач не виконав процесуального обов`язку доказування своєї позиції та не довів правомірності своєї поведінки у спірних правовідносинах, натомість доводи позивача відповідають обставинам справи та ґрунтуються на нормах матеріального закону.

З огляду на викладене, системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Враховуючи положення частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд стягує на користь позивача понесені ним судові витрати, які підлягають відшкодуванню, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як встановлено з матеріалів справи, позивачем за подання даного адміністративного позову сплачено судовий збір у розмірі 2 171,69 грн., відповідно до квитанції №0.0.517.581120.1 та №0.0.5279244039.1, а тому судові витрати позивача в частині сплаченого судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними та скасувати податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 29.02.2016 №0000031302 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем: податок на додану вартість із ввезених на територію України товарів в сумі 49 891,15 грн., з яких 39 912,92 грн. за основним платежем та 9978,23 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; №0000041302 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем: мито на товари, що ввозяться (пересилаються) громадянами в сумі 8217,80 грн., з яких 6574,24 грн. за основним платежем та 1643,56 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; №000005302 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем: акцизний податок з товарів (транспортні засоби, крім мотоциклів і велосипедів), ввезених на митну територію України фізичними особами в сумі 159 059,91 грн., з яких 127 247,93 грн. за основним платежем та 31 811,98 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДФС у Рівненській області судовий збір у розмірі 2171,69 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_7 )

Відповідач - Головне управління ДФС у Рівненській області (вул.Відінська,12,м.Рівне,33023, ЄДРПОУ/РНОКПП 39394217)

Повний текст рішення складений 15 серпня 2023 року

Суддя У.М. Нор