Ухвала

від 14.08.2023 по справі 440/6766/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

14 серпня 2023 року

м. Київ

справа №440/6766/21

адміністративне провадження №К/990/26987/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Рибачука А.І.,

суддів: Стеценка С.Г., Стрелець Т.Г.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Полтавської міської ради на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.12.2021 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22.06.2023 у справі №440/6766/21 за позовом керівника Полтавської окружної прокуратури в інтересах держави в особі територіальної громади міста Полтави до Полтавської міської ради, Управління з питань містобудування та архітектури Виконавчого комітету Полтавської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , про визнання протиправними та скасування окремих положень рішення,-

УСТАНОВИВ:

Полтавський окружний адміністративний суд рішенням від 01.12.2021, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 22.06.2023, частково задовольнив позовні вимоги:

визнав протиправними та скасував пункти 1, 2, 4 рішення Полтавської міської ради від 19.03.2021 «Про розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території м. Полтава» в частині продовження ФОП ОСОБА_1 строку розміщення стаціонарних тимчасових споруд - закладів ресторанного господарства павільйонного типу на земельних ділянках площею 38 кв.м з кадастровими номерами 5310139700:16:006:0396 та 5310136700:16:006:0397 по АДРЕСА_1 , дії особистого строкового земельного сервітуту ФОП ОСОБА_1 на земельні ділянки з кадастровими номерами 5310139700:16:006:0396, 5310136700:16:006:0397 та терміну дії паспорту прив`язки на вказані тимчасові споруди;

скасував паспорт прив`язки тимчасових споруд (закладів ресторанного господарства павільйонного типу по АДРЕСА_1 ), виданий ФОП ОСОБА_1 24.01.2013 за №01-10-17/16-656 Управлінням з питань містобудування та архітектури виконавчого комітету Полтавської міської ради;

у задоволенні решті позовних вимог - відмовив.

02.08.2023 Полтавська міська рада звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою на вказані вище судові рішення судів попередніх інстанцій у справі №440/6766/21 за вищевказаним позовом, з підстав, визначених пунктами 1, 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у якій просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.12.2021 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22.06.2023, ухвалити нове рішення - про відмову у задоволенні позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо відкриття касаційного провадження, суд виходить із такого.

Відповідно до положень пункту 8 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Право на касаційне оскарження регламентовано положеннями статті 328 КАС України, частиною першою якої визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Такі випадки визначені у частині четвертій статті 328 КАС України, згідно із якою підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Положеннями статті 330 КАС України визначені вимоги до форми і змісту касаційної скарги, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначається, зокрема, підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі ж подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України заявник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо неналежного дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає порушення норм процесуального права чи неправильне застосування процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Касаційна скарга Полтавської міської ради обґрунтована посиланням на те, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано положення частини п`ятої статті 16, частини восьмої статті 60 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні», статей 12, 98, 99, 100, 116, 122, 125, 126 Земельного кодексу України, статей 395, 401, 402, 626, 638 Цивільного кодексу України у правовідносинах щодо продовження права особистого строкового земельного сервітуту та без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 905/2765/17 та у постанові Верховного Суду від 08.10.2019 у справі № 920/447/18.

Також, Полтавська міська рада обґрунтовує свою касаційну скаргу посиланням на те, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано положення частин третьої та четвертої статті 28 Закону України від 17.02.2011 № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності», пункт 2.13 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 №244 (далі - Порядок № 244), Закону України від 20.11.2012 № 5496-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань регулювання містобудівної діяльності», Закону України від 06.09.2005 № 2807-IV «Про благоустрій населених пунктів», Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 № 198, Типових правил благоустрою території населеного пункту, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 27.11.2017 № 310 у правовідносинах щодо продовження права особистого строкового земельного сервітуту та строку дії паспорту прив`язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності, без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 04.05.2020 у справі №2040/6175/18.

Окрім того, Полтавська міська рада обґрунтовує свою касаційну скаргу посиланням на те, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано положення статті 58 Конституції України, без урахування висновків викладених у постанові Верховного Суду від 22.04.2019 у справі № 820/601/17 у правовідносинах щодо продовження строку дії паспорту прив`язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

У постанові від 19.05.2020 (справа №910/719/19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Встановлюючи обов`язковим при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, частина п`ята статті 242 КАС презюмує застосування норм права у подібних правовідносинах.

Так, у справі №905/2765/17, на постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у якій Полтавська міська рада посилається на підтвердження підстави, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, спір стосується бездіяльності органу місцевого самоврядування щодо продовження дії паспорта прив`язки для розміщення групи тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності та дії договору строкового особистого сервітуту.

У справі №920/447/18, на постанову Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 у якій Полтавська міська рада посилається на обґрунтування наявності підстави на касаційне оскарження, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, спір виник щодо звільнення земельних ділянок комунальної власності шляхом демонтажу тимчасових споруд, оскільки їх використання здійснювалось з порушенням вимог земельного законодавства.

У справі № 2040/6175/18, на постанову Верховного Суду від 04.05.2020 у якій Полтавська міська рада посилається на підтвердження підстави, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, спір виник у зв`язку із відмовою компетентного органу в оформлені фізичній особі-підприємцю паспорта прив`язки тимчасової споруди за умов того, що останнім було надано всі документи, необхідність подачі яких передбачена Порядком №244.

У справі №820/601/17, на постанову Верховного Суду від 22.04.2019 у якій Полтавська міська рада також посилається на підтвердження підстави, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, спір виник у правовідносинах надрокористування, зокрема щодо законності рішення суб`єкта владних повноважень про зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами.

Натомість у цій справі предметом оскарження є рішення Полтавської міської ради від 19.03.2021 «Про розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності» в частині продовження фізичній особі - підприємцю розміщення стаціонарних тимчасових споруд - закладів ресторанного господарства павільйонного типу на земельних ділянках, продовження дії особистого строкового земельного сервітуту на земельні ділянки та продовження терміну дії паспорта прив`язки на вказані тимчасові споруди.

Наведене виключає можливість касаційного перегляду оскаржуваних рішення та постанови судів першої та апеляційної інстанцій за цією касаційною скаргою, з підстави та у випадку, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки відсутні підстави вважати, що оскаржувані судові рішення та зазначені вище постанови Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду прийняті у справах, правовідносини у яких, є подібними.

Окрім того, касаційна скарга скаржника обґрунтована посиланням на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частини четвертої статті 28 Закону України від 17.02.2011 №3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» та положень Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 №244 та актів органів місцевого самоврядування, які регулюють ті ж правовідносини, у разі суперечності зазначених нормативно-правових актів.

Також, Полтавська міська рада обґрунтовує свою касаційну скаргу посиланням на те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування положень Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 №198 у редакції чинній до 12.04.2023 за наявності факту суперечності з приписами Закону України від 17.02.2011 №3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності».

Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з встановленими в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами та наданою їм правовою оцінкою дають підстави для висновку про наявність обставин, визначених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, що в свою чергу є підставою для відкриття касаційного провадження для здійснення судом належної оцінки та перевірки доводів, наведених скаржником на підставі доказів, які містяться у матеріалах справи.

Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, подана з дотриманням установленого процесуальним законом строку на касаційне оскарження, підстави для повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження, відсутні.

Керуючись статтями 328, 331, 334, 338 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Полтавської міської ради на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.12.2021 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22.06.2023 у справі №440/6766/21 за позовом керівника Полтавської окружної прокуратури в інтересах держави в особі територіальної громади міста Полтави до Полтавської міської ради, Управління з питань містобудування та архітектури Виконавчого комітету Полтавської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , про визнання протиправними та скасування окремих положень рішення.

Витребувати із Полтавського окружного адміністративного суду справу №440/6766/21 за вищевказаним позовом.

Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів. Учасникам справи встановити строк для подачі відзиву на касаційну скаргу у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали та роз`яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

А.І. Рибачук

С.Г. Стеценко

Т.Г. Стрелець,

Судді Верховного Суду