Ухвала

від 15.08.2023 по справі 480/3924/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

15 серпня 2023 року

Київ

справа № 480/3924/19

адміністративне провадження № К/990/27098/23

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Гімона М.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02.05.2023 у справі № 480/3924/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

03.08.2023 до суду втретє надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 (далі - скаржник), направлена до суду поштою 01.08.2023.

Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження постанови апеляційного суду в касаційному порядку.

Системний аналіз частини четвертої статті 328 КАС України і пункту 4 частини другої статті 330 КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

При цьому, обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

Обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 2 і 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:

- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; 2) постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; 3) вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу; 4) висновок, який на думку скаржника відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України);

- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України).

Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).

Також обов`язковою умовою при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1 і 2 частини четвертої статті 328 КАС України є подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).

Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній міститься посилання на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України і пункт 4 частини другої статті 353 КАС України. На переконання скаржника, суд апеляційної інстанції встановив обставину, що під час проведення обшуку не було вилучено документи первинного обліку на підставі недопустимих доказів: протоколу огляду вилучених документів від 08.01.2019, службової записки №74/18-28-13-14 від 06.03.2019. Недопустимість цих доказів позивач пов`язує з тим, що це встановлено ухвалою Сумського апеляційного суду від 04.01.2019 у справі №592/16636/18.

Однак, усталеною є позиція Верховного Суду про те, що у випадку посилання у касаційній скарзі на відповідний пункт частини другої статті 353 КАС України скаржник поряд із доводами про порушення судами норм процесуального права має навести обґрунтування, що таке порушення зумовило неправильне застосування норм матеріального права. Частина друга статті 353 КАС України стосується порушення судами норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно, скаржник повинен зазначити, які саме фактичні обставини у цій справі мають істотне значення для правильного вирішення справи, впливають на умови застосування норм права, але залишилися невстановленими. Обставиною в розумінні КАС України є фактичні дані (певний матеріально-правовий факт), а не правова оцінка судом встановленого факту, у зв`язку з чим доводи про надання неправильної оцінки доказам, що наявні у матеріалах справи, не можуть розцінюватися як неповне з`ясування судом обставин у справі.

Підставою для відмови у задоволенні позовних вимог стали висновки суду апеляційної інстанції про те, що позивач, який має статус фізичної особи-підприємця, здійснюючи будівництво і продаж п`яти садових будинків, займався саме підприємницькою діяльністю, відтак, оподаткування доходів, отриманих за наслідками такої діяльності повинно відбуватись відповідно до пункту 177.2 статті 177 ПК України. Ці висновки стали підставою для визнання правомірним донарахування контролюючим органом єдиного податку, податку на доходи фізичних осіб, податку на додану вартість, військового збору. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, яким застосовано штрафні санкції в сумі 170 грн, суд апеляційної інстанції виходив з того, що в порушення вимог пункту 63.3 статті 63 ПК України позивач не подав повідомлення за формою 20-ОПП на відповідні об`єкти оподаткування. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, яким застосовано штрафні санкції в сумі 510 грн, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ані під час проведення перевірки, ані після її проведення, позивач не надав будь-яких первинних документів, підтверджуючих витрати, пов`язані з веденням господарської діяльності платником податків - фізичною особою - підприємцем, про що складений акт № 526/18-28-13-03/3274921352/111 від 14.05.2019.

Зі змісту постанови апеляційного суду не вбачається, що позивач під час судового розгляду ставив під сумнів допустимість як доказів протоколу огляду вилучених документів від 08.01.2019, службової записки №74/18-28-13-14 від 06.03.2019. Не вбачається і того, що саме встановлений факт вилучення/не вилучення документів став підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Скаржник не зазначає обґрунтування, чому на його переконання висновок суду у справі №592/16636/18 про протиправність вилучення документів у позивача свідчить про недопустимість як доказів протоколу огляду вилучених документів від 08.01.2019, службової записки №74/18-28-13-14 від 06.03.2019.

Крім того, безпосередньо у касаційній скарзі позивач доводить, що первинна документація була вилучена правоохоронними органами, але посилаючись на недопустимість як доказів протоколу огляду вилучених документів від 08.01.2019, службової записки №74/18-28-13-14 від 06.03.2019, не зазначає, яким доказом він підтверджує свої доводи про їх вилучення.

Зі змісту судового рішення також вбачається, що безпосередньо контролюючий орган під час проведення перевірки здійснив дослідження копій документів, які були вилучені під час проведеного обшуку.

Зі змісту касаційної скарги неможливо встановити, в межах якого саме висновку суду апеляційної інстанції, приведені доводи про недопустимість як доказів протоколу огляду вилучених документів від 08.01.2019, службової записки №74/18-28-13-14 від 06.03.2019. Водночас відсутнє й обґрунтування, яким чином зазначені доводи впливають на висновок суду, що отриманий позивачем дохід від продажу п`яти садових будинків підлягає оподаткуванню за правилами статті 177 ПК України, тобто, як до фізичних осіб-підприємців.

Зазначене у сукупності свідчить про те, що підстави для касаційного оскарження судового рішення позивач наводить безвідносно до висновків суду апеляційної інстанції, які стали підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 02.05.2023.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02.05.2023 у справі № 480/3924/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень - повернути скаржнику.

Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя М.М. Гімон