Постанова

від 14.08.2023 по справі 470/180/22

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 серпня 2023 року м. Кропивницький

справа № 470/180/22

провадження № 22-ц/4809/854/23

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Мурашка С. І. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорова С. М., Карпенка О. Л.,

за участі секретаря Гончар В. В.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Березнегуватська селищна рада Баштанського району Миколаївської області,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 назаочне рішенняДобровеличківського районногосуду Кіровоградськоїобласті від20січня 2023року у складі судді Лусти С. А. і

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

В липні 2022 року Березнегуватська селищна рада Баштанського району Миколаївської області (далі Березнегуватська селищна рада) звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 та просила:

-визнати незаконним та скасувати державну реєстрацію права приватної власності на земельну ділянку, площею 2,0000 гектари, кадастровий номер 4821155100:12:000:0052, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Березнегуватської селищної ради (колишня Калузька сільська рада), що була здійснена державним реєстратором Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області 16 вересня 2021 року на ім`я ОСОБА_1 , з одночасним припиненням права власності на змемльну ділянку площею 2,000 га з кадастровим номером 4821155100:12:000:0052, зареєстрованого на ОСОБА_1 ;

-у разі передачі земельної діянки в оренду третім особам витребувати земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 4821155100:12:000:0052 у власність Березнегуватської територіальної громади в особі Березнегуватської селищної ради.

Позовна заява мотивована тим, що 30 червня 2020 року позивачем було прийнято рішення про погодження надання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1

02 червня 2021 року відповідач звернувся до селищної ради із заявою, в якій просив затвердити проект землеустрою щодо відведення йому у власність земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення державної власності в межах території Березнегуватської селищної ради.

На час звернення, землі державної власності перейшли у розпорядження територіальних громад, згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 23 травня 2021 року, дана земельна ділянка була переведена до комунальної власності.

29 липня 2021 року на сесії селищної ради відповідне рішення не було прийнято та не надано дозволу на передачу земельної ділянки ОСОБА_1 .

Не зважаючи на те, що проект рішення селищної ради щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 не був прийнятий, останній звернувся до Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області з раніше прийнятим рішенням від 30 червня 2020 року № 86, та зареєстрував за собою право власності на земельну ділянку площею 2,000 га (кадастровий номер 4821155100:12:000:0052).

Таким чином, позивач вважав, що зазначена земельна ділянка відповідачем була отримана незаконно, а тому звернувся до суду з позовом.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 20 січня 2023 року позовні вимогиБерезнегуватської селищної ради до ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку задоволено.

Скасовано державну реєстрацію права приватної власності на земельну ділянку, площею 2,0000 гектари, кадастровий номер 4821155100:12:000:0052, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться в межах території Березнегуватської селищної ради Миколаївської області, що була здійснена ОСОБА_2 державним реєстратором Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області 16 вересня 2021 року на ім`я ОСОБА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2350966448211, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень - індексний номер 60466754 від 20 вересня 2021 року.

В задоволенні позовних вимог Березнегуватської селищної ради до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не приймалось рішення про передачу у власність відповідачу земельної ділянки, а тому відсутні підстави для реєстрації права власності на земельну ділянку за ОСОБА_1 .

Відмовляючи в задоволенні вимог про витребування земельної ділянки, суд першої інстанції виходив з того, що з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, встановлено, що відомості про реєстрацію інших речових прав, іпотек чи обтяжень на земельну ділянку, кадастровий номер 4821155100:12:000:0052, відсутні,

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати заочне рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 20 січня 2023 року та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Березнегуватської селищної ради Баштанського району Кіровоградської області до ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування реєстрації дії, витребування земельної ділянки.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом було розглянуто справу за відсутності доказів належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи.

Крім того, суд першої інстанції повинен був на підставі п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України зупинити провадження у справі.

Зазначаючи про незаконність реєстрації права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, ані позивач, ані суд першої інстанції не конкретизували та необгрунтували в чому полягає порушення прав позивача, що підлягають захисту в межах розгляду даної справи.

Прийняття рішення щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність є заключним етапом у передачі земель, що і було виконано позивачем як суб`єктом владних повноважень, а саме прийнято рішення від 30 червня 2020 року № 86, яким було погоджено надання щодо передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки.

Короткий зміст вимог відзиву на апеляційну скаргу

Від Березнегуватської селищної ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 , а заочне рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 20 січня 2023 року залишити без змін.

Розгляд справи у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції

Представник Березнегуватської селищної ради області в судове засідання апеляційного суду не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з судовою повісткою, надіслав до суду клопотання про розгляд справи без участі позивача.

ОСОБА_1 в судове засідання апеляційного суду не з`явився про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся за зазначеною ним адресою, проте, поштовий конверт був повернений до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

За змістом пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

У постанові Верховного Суду від 10 травня 2023 року у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 755/17944/18 (провадження № 61-185св23) зазначено, що довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Оскільки, ОСОБА_1 зазначив адресу для листування, він зобов`язаний був стежити за кореспонденцією, яка йому направлялася судом, а тому в силу вимог п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається належним чином повідомленим про розгляд справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до положень частини першої статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Оскільки, учасники справи про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, суд вирішив розглядати справу без їх участі, що відповідає положенням ст. 372 ЦПК України.

За змістом ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи, що учасники справи в судове засідання, призначене на 11 годину 30 хвилин 09 серпня 2023 року, не з`явились, датою ухвалення рішення є дата складення повного тексту.

Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

Судом першої інстанції встановлено, що 23 квітня 2021 року зареєстровано право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 4821155100:12:000:0052, на підставі ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні», форма власності комунальна, власники Березнегуватська селищна рада.

06 травня 2020 року ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області за наказом № 8289-СГ, відповідачу ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки, кадастровий номер 4821155100:12:000:0052, оскільки, у відповідності до абзацу 3 розпорядження Кабінету Міністрів України від 31 січня 2018 року №60-р, передача земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності здійснюються лише за погодженням з об`єднаними територіальними громадами шляхом прийняття відповідною радою рішення згідно із статтею 26 ЗУ «Про місцеве самоврядування», а Березнегуватська селищна рада, в межах території якої розташована запроектована земельна ділянка, такого погодження не надала.

27 травня 2020 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до Березнегуватської селищної ради із проханням надати погодження щодо передачі йому у власність земельної ділянки, кадастровий номер 4821155100:12:000:0052, площею 2 га.

Рішенням Березнегуватської селищної ради Миколаївської області від 30 червня 2020 року № 86 погоджено надання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність ОСОБА_1 , за вказане рішення проголосували 16 депутатів селищної ради.

02 червня 2021 року відповідач звернувся до Березнегуватської селищної ради Миколаївської області із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, кадастровий номер 4821155100:12:000:0052, та передачі її у власність для ведення особистого селянського господарства.

За результатами відкритого поіменного голосування депутатів Березнегуватської селищної ради Миколаївської області восьмого скликання та Березнегуватського селищного голови на п`ятнадцятій сесії 29 липня 2021 року, рішення «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, зокрема ОСОБА_1 , для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності межах Березнегуватської селищної ради», прийнято не було, оскільки з 17 присутніх депутатів, проти вказаного рішення проголосувало 10 чоловік.

16 вересня 2021 року, на підставірішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень - індексний номер 60466754 від 20 вересня 2021 року, державним реєстратором Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області Федоренко А. В. право приватної власності на земельну ділянку, кадастровий номер 4821155100:12:000:0052, на підставі рішення органу місцевого самоврядування серія та номер 86 виданий 30 червня 2020 року, видавник Березнегуватська селищна рада, було зареєстровано за ОСОБА_1 .

Про вказане свідчить витяг із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №314103524 від 03 листопада 2022 року.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Статтею 14 Конституції Українипередбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Частиною першоюстатті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування»передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначеніКонституцією України, цим та іншими законами.

За змістомстатті 12Земельного кодексуУкраїни (тут і далі - ЗК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить зокрема, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадянта юридичних осіб відповідно до цьогоКодексу; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цьогоКодексу.

Згідно із частинами першою та другоюстатті 83 ЗК Україниземлі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності;б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування;в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

Частинами першою та другоюстатті 116 ЗК Українивизначено,щогромадяни таюридичні особинабувають прававласності таправа користуванняземельними ділянкамиіз земельдержавної абокомунальної власностіза рішенняморганів виконавчоївлади абоорганів місцевогосамоврядування вмежах їхповноважень,визначених цимКодексом абоза результатамиаукціону.Набуттяправа наземлю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Стаття 118 ЗК України передбачає, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею122цього Кодексу,розглядає клопотанняу місячнийстрок і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, які є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Частинами першою, другоюстатті 78 ЗК Українивизначено, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до частини першоїстатті 319 ЦК Українивласник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з частиною першоюстатті 321 ЦК Україниправо власностіє непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього правачи обмежений у його здійсненні.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненніним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391ЦК України).

Указане положення кореспондується із частиною першоюстатті 153 ЗК України, за якою власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Частинами другою та третьоюстатті 152 ЗК Українивстановлено,що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою,і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до частини першої статті15, частини першої статті16 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися досуду за захистом свого особистого немайновогоабо майнового права та інтересу.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, провадження № 12-158гс18).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, провадження № 14-144цс18; від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, провадження№ 12-187гс18; від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, провадження № 14-338цс18; від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, провадження № 14-364цс19; від 06 квітня 2021 рокуу справі № 925/642/19, провадження № 12-84гс20 та інших).

Отже, зазначений захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача.

Матеріалами справи підтверджується, що згідно витягу із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №255182427 від 30 квітня 2021 року встановлено, що 23 квітня 2021 року зареєстровано право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 4821155100:12:000:0052, на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні», форма власності комунальна, власники Березнегуватська селищна рада Миколаївської області (а. с. 48).

06 травня 2020 року Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області за наказом №8289-СГ, відповідачу ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки, кадастровий номер 4821155100:12:000:0052, оскільки, у відповідності до абзацу 3 розпорядження Кабінету Міністрів України від 31 січня 2018 року № 60-р, передача земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності здійснюються лише за погодженням з об`єднаними територіальними громадами шляхом прийняття відповідною радою рішення згідно із статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування», а Березнегуватська селищна рада, в межах території якої розташована запроектована земельна ділянка, такого погодження не надала (а. с. 8).

27 травня 2020 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до Березнегуватської селищної ради із проханням надати погодження щодо передачі йому у власність земельної ділянки, кадастровий номер 4821155100:12:000:0052, площею 2 га (а. с. 9-14).

Рішенням Березнегуватської селищної ради Миколаївської області від 30 червня 2020 року №86 погоджено надання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність ОСОБА_1 , за вказане рішення проголосували 16 депутатів селищної ради (а. с. 6, 7).

02 червня 2021 року відповідач звернувся до Березнегуватської селищної ради із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, кадастровий номер 4821155100:12:000:0052, та передачі її у власність для ведення особистого селянського господарства (а. с. 16, 18-22).

За результатами відкритого поіменного голосування депутатів Березнегуватської селищної ради Миколаївської області восьмого скликання та Березнегуватського селищного голови на п`ятнадцятій сесії 29 липня 2021 року, рішення «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, зокрема ОСОБА_1 , для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності межах Березнегуватської селищної ради», прийнято не було, оскільки з 17 присутніх депутатів, проти вказаного рішення проголосувало 10 чоловік (а. с. 17, 49).

16 вересня 2021 року на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень - індексний номер 60466754 від 20 вересня 2021 року, державним реєстратором Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області Федоренко Анною Володимирівною право приватної власності на земельну ділянку, кадастровий номер 4821155100:12:000:0052, на підставі рішення органу місцевого самоврядування серія та номер 86 виданий 30 червня 2020 року, видавник Березнегуватська селищна рада Миколаївської області, було зареєстровано за ОСОБА_1 . Про вказане свідчить витяг із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №314103524 від 03 листопада 2022 року (а.с.50).

З аналізу викладеного вбачається, що державна реєстрація права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку,кадастровий номер 4821155100:12:000:0052, була здійснена державним реєстратором на підставі рішення Березнегуватської селищної ради № 86 від 30 червня 2020 року, яким було лише погоджено надання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність ОСОБА_1 .

Проте, матеріали справи не місять відповідного рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки та її передачу у власність ОСОБА_1 , як і не містять відповідного рішення органу місцевого самоврядування, яким було затверджено проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки та передано її у власність відповідачу, на підставі якого відбувся перехід права власності на земельну ділянку, що вказує на недобросовісне набуття останнім права власності на спірну земельну ділянку.

За таких обставин суд першої інстанції, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, дійшов по суті правильного висновку про те, позивачем не приймалось рішення про передачу у власність відповідачу земельної ділянки, як наслідок, були відсутні підстави для реєстрації права власності за ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку.

Звертаючись до суду з позовом Березн6егуватська селищна рада просила визнати незаконним та скасувати державну реєстрацію права приватної власності на земельну ділянку на ім`я ОСОБА_1 з одночасним припиненням права власності на неї та у разі передачі земельної діянки в оренду третім особам витребувати земельну ділянку у власність Березнегуватської територіальної громади в особі Березнегуватської селищної ради.

У постанові від 14 листопада 2018 року у справі№ 183/1617/16Велика Палата Верховного Суду дійшла правового висновку про те, щосудове рішення про задоволення віндикаційного позову саме по собі є достатньою підставою для внесення державним реєстратором відповідних записів до Державного реєстру. Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно. Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.

У пункті 74 постанови від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, щорішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. А тому після внесення такого запису скасування зазначеного рішення не може бути належним способом захисту права або інтересу позивача. За певних умов таким належним способом може бути скасування запису про проведену державну реєстрацію права (див. пункт 5.17 постанови від 04 вересня 2018 року у справі № 915/127/18). Проте у випадку, коли заявлена вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування запису про проведену державну реєстрацію права також не є належним способом захисту прав позивача.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги Березнегуватської селищної ради в частині скасування права власності відповідача на спірну земельну ділянку, не врахував, що судове рішення про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових правна нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно.

З таких обставин, належним способом захисту прав Березнегуватської сільської ради є витребування земельної ділянки у відповідача, а задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності не є необхідним для відновлення права позивача.

У постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) Велика Палата Верховного Суду наголосила, що незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові. Суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін. Суд, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом потрібно керуватися при вирішенні спору. Отже саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для постановлення рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

За таких обставин, встановивши, що реєстрація права власності на сіпрну земельну ділянку за відповідачем за відсутності відповідного рішення органу місцевого самоврядування, суд першої інстанції повинен був відмовити в задоволенні позовних вимог Березнегуватської селищної ради Миколаївської області до ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку та задовольнити позовні вимоги про витребування земельної ділянки.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (рішення у справах: «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 07 липня 2011 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в правона мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколудо Конвенції, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Висновки ЄСПЛ потрібно застосовувати не безумовно, а із урахуванням фактичних обставин справи, оскільки цей суд рекомендував оцінювати дії не тільки органів держави-відповідача, але і самого скаржника.

Це пов`язано з тим, що певні випадки порушень, на які особа посилається як на підставу для застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції, можуть бути пов`язані із протиправною поведінкою самого набувача майна.

У справі, яка переглядається, з огляду на характер спірних правовідносин, установлені судом обставини та застосовані правові норми, не вбачається невідповідності заходу втручання держави в право власності відповідача критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом було розглянуто справу за відсутності доказів належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, є необґрунтованими, з огляду на таке.

За змістом ст. 12 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.

Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.

З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Враховуючи, що згідно наявною в матеріалах справи копії поспрорта громадянина України ОСОБА_1 (а. с. 12-13) зареєстроване місце проживання відповідача за адресою: АДРЕСА_1 , в.ч. 3057, територіально знаходиться на тимчасово окупованій території, суд першої інстанції у відповідності до норм процесуального законодавства правильно повідомляв відповідача шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції повинен був на підставі п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України зупинити провадження у справі, є необґрунтованими, з огляду на те, що в матеріалах справи відсутні докази, на підставі яких суд першої інстанції міг застосувати відповідну норму.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що прийняття рішення щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність є заключним етапом у передачі земель, що і було виконано позивачем як суб`єктом владних повноважень, а саме прийнято рішення від 30 червня 2020 року № 86, яким було погоджено надання щодо передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки, є безпідставними, оскільки вказаним рішенням у відповідності до норм, чиних на момент ухвалення рішення органом місцевого самоврялування, останнім було тільки погоджено надання щодо передачі у власність, а не передано у власність, що не є тотожним.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд першої інстанції вирішуючи спір, внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про скасування реєстрації права власності та відсутність підстав для витребування земельної ділянки.

За змістом ч.1 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2 ст. 376 ЦПК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права відповідно до п. 4 ч. 1ст. 376 ЦПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог.

За таких обставин, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а заочне рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 20 січня 2023 року скасуванню з ухваленням нового, про задоволення позовних вимог Березнегуватської селищної ради до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки та відмову в задоволенні вимог про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

Щодо судових витрат

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 6 ст. 141 ЦПК України).

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення пощовних вимог, а ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», в порядку розподілу судових витрат, сплачений Березнегуватською селищною радою за подання позовної вимоги про витребування земельної ділянки судовий збір в розмірі 2 481 грн підлягає компенсації за рахунок держави, в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.ст. 374,375,376,381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Заочне рішенняДобровеличківського районногосуду Кіровоградськоїобласті від20січня 2023року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги Березнегуватської селищної ради Баштанського району Миколаївської області до ОСОБА_1 задовольнити частково.

Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 у комунальну власність Березнегуватської селищної ради Баштанського району Кіровоградської області земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 4821155100:12:000:0052, яка розташована в межах Березнегуватської селищної ради Баштанського району Миколаївської області.

В задоволенні інших позвоних вимог відмовити.

Сплачений Березнегуватською селищною радою Баштанського району Миколаївської області (код ЄДРПОУ 04375808) судовий збір в розмірі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн компенсувати за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий суддя С. І. Мурашко

Судді С. М. Єгорова

О. Л. Карпенко