Постанова

від 15.08.2023 по справі 380/18804/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/18804/22 пров. № А/857/10365/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Довгополова О.М., Коваля Р.Й.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 травня 2023 року, головуючий суддя Хома О.П., ухвалене у м. Львові, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

В грудні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ДПС у Львівській області, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.09.2021 про визначення податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки сплачене фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості 18010300 фізичній особі ОСОБА_1 за 2020 рік № 1333509-2411-1331 в сумі 33 808 грн 41 коп.; №1333508-2411-1331 в сумі 21 395 грн 98 коп.; №1333510-2411-1331 в сумі 83 735 грн 25 коп.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що належні йому на праві власності об`єкти нежитлової нерухомості мають сільськогосподарське призначення та відповідно до абзацу «ж» підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України не є об`єктами оподаткування податку на нерухоме майно. Вказані обставини свідчать про відсутність у позивача обов`язку сплачувати податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у зв`язку з чим спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 02 травня 2023 року адміністративний позов задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 23.09.2021 року №1333509-2411-1331; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 23.09.2021 року №1333508-2411-1331; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 23.09.2021 року №1333510-2411-1331.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС у Львівській області оскаржило його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, не надано належної правової оцінки наявним доказам, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що на момент формування податкових повідомлень-рішень від 23.09.2021 року за податковий період 2020 рік у контролюючого органу були відсутні належні та допустимі докази щодо безпосереднього використання позивачем у сільськогосподарській діяльності об`єктів нежитлової нерухомості, а також доказів на підтвердження віднесення ОСОБА_1 до сільськогосподарських товаровиробників, які займаються вирощуванням зернових та інших культур, а також тваринництвом. Тому при прийнятті оскаржених податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС у Львівській області використало визначені Податковим кодексом України джерела податкової інформації про об`єкти оподаткування податком на майно та діяло в межах повноважень та у спосіб, що визначені Податковим кодексом України.

На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач ОСОБА_1 є засновником та головою Фермерського господарства «Глорія» (далі ФГ «Глорія»), яке зареєстроване в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань15.07.1996 року за №140912000000000267 з присвоєнням коду ЄДРПОУ 22360667. Основними видами діяльності є вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів КВЕД: 01.13.

ОСОБА_1 є власником таких нежитлових будівель:

- зерносклад, що складається з 5 будівель, загальною площею 9,0 кв.м; 939,4 кв.м; 360,7 кв.м; 572,0 кв.м та 53,0 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу 1/2 частки нежитлової будівлі від 26.06.2011 року та технічним паспортом № НОМЕР_1 від 04.04.2008 року;

- конюшня, загальною площею 494,2 кв. м, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу 1/2 частки нежитлової будівлі від 21.06.2011 року та технічним паспортом № НОМЕР_2 від 04.04.2008 року;

- корівник, загальною площею 494,2 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом про державну реєстрацію прав від 06.05.20211 року індексний номер 29879683 та технічним паспортом від 21.04.2011 року.

Всі вказані нежитлові будівлі, належні на праві приватної власності ОСОБА_1 , останній передав в господарське відання (без права відчуження) ФГ «Глорія» (код ЄДРПОУ 22360667) для використання в господарській діяльності, що підтверджується трьома актами приймання-передачі майна від 13.09.2013 року.

Головним управлінням ДПС у Львівській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 23.09.2021 року, якими визначено зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості, (податковий період 2020 рік): №1333509-2411-1331 в сумі 33 808 грн 41 к.; №1333508-2411-1331 в сумі 21 395 грн 98 к.; №1333510-2411-1331 в сумі 83 735 грн 25 к.

Податкові повідомлення-рішення від 23.09.2021 року №1333509-2411-1331, №1333508-2411-1331 та №1333510-2411-1331 є предметом оскарження у справі.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 є сільськогосподарським товаровиробником в розумінні Податкового кодексу, Закону № 2238-III та Закону №575-VI, а належні позивачу як засновнику ФГ «Глорія» на праві власності об`єкти нерухомості (зерносклад, конюшня та корівник) є нерухомістю сільськогосподарського товаровиробника, а тому такі не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки відповідно до підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів врегульовані положеннямиПК України, який підлягає до застосування у редакції на момент виникнення спірних правовідносин.

З 1 січня 2015 року набрав чинностіЗакон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року № 71-VIII(далі - Закон № 71-VIII), яким запроваджено новий місцевий податок, а саме податок на майно, який складається із: податку на майно, відмінне від земельної ділянки, транспортного податку та плати за землю.

Так, відповідно до підпункту266.1.1пункту266.1статті266 ПК Україниплатниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно з підпунктом266.2.1пункту266.2статті266 ПК Україниоб`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Базою оподаткування у відповідності до підпункту266.3.1пункту266.3статті266 ПК Україниє загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Підпунктом266.5.1пункту266.5статті266 ПК Українивстановлено, що ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно іззакономта перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленоїзакономна 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Згідно з підпунктом266.6.1пункту266.6статті266 ПК Українибазовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Підпунктом266.2.2пункту266.2статті266 ПК Українивизначено перелік об`єктів нерухомого майна, які не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

При цьому, виходячи із системного тлумачення вищевказаної нормиПК Українинеобхідно вказати, що законодавець у кожному буквеному пункті (від "а" до "л") передбачив конкретні умови, за наявності яких нерухомість не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Кожен з визначених підпунктом266.2.2пункту266.2статті266 ПК Українибуквених пунктів має прив`язку або до статусу суб`єкта, який володіє такою нерухомістю (діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування ("д"), суб`єкти господарювання малого та середнього бізнесу ("е"), сільськогосподарський товаровиробник ("ж"), громадські організації інвалідів та їх підприємства ("з"), релігійні організації ("и"), та/або до виду нерухомості, його стану, місця розташування (непридатна до проживання ("ґ"), будівлі дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів ("і"), будівлі промисловості ("є") тощо.

Згідно з пунктом "ж" підпункту266.2.2. пункту266.2статті266 ПК Українине є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Аналіз змісту наведеної норми дає підстави для висновку, що правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати відповідно до пункту "ж" підпункту266.2.2. пункту266.2статті266 ПК Україниє призначення такої будівлі для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, а також особа має бути сільськогосподарським товаровиробником.

Так, згідно з положеннями Державного класифікаторабудівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого і введеного в дію наказом Держстандарту України від 17 серпня 2000 року № 507, клас будівель сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства з кодом 1271 включає: будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та т. ін. При цьому, він не включає споруди зоологічних та ботанічних садів (2412). До будівель з кодом 1271 відноситься: будівлі для тваринництва (1271.1); будівлі для птахівництва (1271.2), будівлі для зберігання зерна (1271.3), будівлі силосні та сінажні (1271.4), будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства (1271.5), будівлі тепличного господарства (1271.6), будівлі рибного господарства (1271.7), будівлі підприємств лісівництва та звірівництва (1271.8), будівлі сільськогосподарського призначення інші (1271.9).

Поняття ж "сільськогосподарський товаровиробник" визначено підпунктом 14.1.235 пункту 14.1 статті 14, згідно з яким це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Водночас, у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 АК України зазначено, що визначення сільськогосподарського товаровиробника дано виключно для цілей глави 1 "Спрощена система оподаткування, обліку та звітності" розділу XIV цього Кодексу "Спеціальні податкові режими", до якої віднесено четверту групу - сільськогосподарські товаровиробники. Таким чином, визначення "сільськогосподарський товаровиробник", яке міститься у підпункті14.1.235. пункту14.1статті14 ПК Українизастосовується виключно для цілей глави розділу ХІV цього Кодексу "Спрощена система оподаткування, облік та звітність", що прямо визначено вказаним підпунктом.

Отже, до спірних правовідносин щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, дане визначення не застосовується, оскільки вказаний податок відноситься до розділу ХІІ "Податок на майно".

Відповідно до пунктів5.2,5.3статті5 ПК Україниу разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цьогоКодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цьогоКодексу. Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Визначення поняття «сільськогосподарський товаровиробник» також міститься устатті 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років», під яким мається на увазі фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

Крім того, законодавцем з метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, вживається також поняття «виробники сільськогосподарської продукції». Так, згідно з абзацом другимстатті 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис»виробники сільськогосподарської продукції - це юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи-підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 26.11.2020 року у справі №560/168/19.

Матеріалами справи підтверджується приналежність нежитлових будівель, які стали об`єктами нарахування спірними податковими повідомленнями-рішеннями податку на нерухоме майно, до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства» (код 1271) ДК 018-2000 підтверджується Експертним висновком ДП «Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем в будівництві» АС7 №2307501 від 16.03.2023 року.

Матеріалами справи також підтверджується, що ОСОБА_1 є засновником та головою ФГ «Глорія» (код ЄДРПОУ 22360667), що знаходиться за адресою: с. Скелівка, Старосамбірський район, Львівська область, 82052. Основний вид діяльності: вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів КВЕД: 01.13.

Відповідно до Статуту ФГ «Глорія» для ведення господарської діяльності Господарство використовує майно, що належить ОСОБА_1 на праві власності чи користування як юридичній особі, а також за рішенням Голови майно, що належить засновнику чи членам фермерського господарства на праві власності.

Будівлі, які належать позивачу на праві приватної власності, відносяться до групи «Будівлі нежитлові інші» (код 127), клас «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства» (код 1271), призначені для використання виключно у сільськогосподарській діяльності, що не спростовано відповідачем, та такі не здаються позивачем в оренду, лізинг чи позичку.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанцій, про те, що ОСОБА_1 є сільськогосподарським товаровиробником в розумінні Податкового кодексу, Закону № 2238-III та Закону №575-VI, а належні позивачу як засновнику ФГ «Глорія» на праві власності об`єкти нерухомості (зерносклад, конюшня та корівник) є нерухомістю сільськогосподарського товаровиробника, а тому такі не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки відповідно до підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу, через що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, відтак підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді.

З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 травня 2023 року у справі №380/18804/22 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя Л. Я. Гудим судді О. М. Довгополов Р. Й. Коваль