Ухвала

від 15.08.2023 по справі 610/233/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №610/233/23 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження №11-сс/818/1045/23 Доповідач: ОСОБА_2

Категорія: арешт майна

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

-головуючого ОСОБА_2 ,

-суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

-за участі секретаря ОСОБА_5 ,

-представника власника

майна адвоката ОСОБА_6 ,

-прокурора ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові, в режимі відеоконференції, матеріали за апеляційною скаргою представника власника майна ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Балаклійського районного суду Харківської області від 19 липня 2023 року, -

УСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою слідчого судді поновлено прокурору Балаклійського відділу Ізюмської окружної прокуратури Харківської області пропущений строк для подачі клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні № 12023221080000597.

Також цією ухвалою клопотання прокурора про арешт майна у кримінальному провадженні № 12023221080000597 задоволено та накладено арешт на майно: предмети візуально схожі на патрони з написами 7,62 на 3921 sb - 60 шт., 7,62 на 39 gпз - 79 шт., 5,6 мм - 422 шт., NEXUS 308 - 18 шт., GGG 308 WIN - 22 шт., TAKHO 9 mm - 28 шт.; предмет візуально схожий на автомат АКМ № НОМЕР_1 , 1954 р.в.; предмет візуально схожий на гвинтівку ОПСВД ЧН 00028 7,62 на 54; 8 магазинів до зброї; предмети візуально схожі на патрони з написами SB 19 7,62 на 54 R - 11 шт., 188 на 84 - 6 шт., 21 на 54 - 1 шт., LVL 00 7,62 на 54 R - 1 шт., 7,62 на 54 R - 1 шт.; предмет візуально схожий на рушницю 96 м 2285; предмети візуально схожі на патрони 5,6 mm - 100 шт.; предмет візуально схожий на рушницю 88 № 1337, шляхом позбавлення права на відчуження, розпорядження та користування цим майном.

В апеляційній скарзі представник власника майна ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання про арешт майна і зобов`язати прокурора повернути вилучене майно.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що прокурор пропустив строк на звернення із клопотанням про накладення арешту на вилучене майно. Наголосив, що в клопотанні слідчого та в ухвалі слідчого судді не вказано, які конкретно відомості, сліди містять вилучені предмети, що свідчить про відсутність у вилученого майна ознак речових доказів. Указав, що ані в клопотання слідчого, ані в ухвалі слідчого судді не зазначено яке відношення має ОСОБА_8 до кримінального провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника власника майна - адвоката ОСОБА_6 , який підтримав апеляційну скаргу, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів судового провадження вбачається, що в слідчим відділенням ВП №1 Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 2023221080000597 від 03 липня 2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України на підставі заяви ОСОБА_9 про здійснення 02.07.2023 о 08.59 год за адресою: Балаклійський район, смт Андріївка, вул. Володимирівська, на озері «Леб`яже» ОСОБА_10 пострілу у човен та завдання човну пошкоджень.

З клопотання слідчого про арешт майна вбачається, що вилучене майно, під час обшуку земельної ділянки кадастровий № 6320255300:03:000:0063, що належить Харківській обласній державній адміністрації, орендарем є Товариство з обмеженою відповідальністю «Немос», будівель та споруд Спортивної Бази мисливців та рибалок, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Немос», за адресою: Харківська область, Ізюмський (кол. Балаклійський) район, смт Андріївка, вул. Озерна, буд. 2, та обшуку садиби (земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями) за адресою: АДРЕСА_1 , може бути доказами кримінального правопорушення та відповідає вимогам ст. 98 КПК України.

Відповідно до ст. 98 КПК України матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом є речовими доказами по справі. Якщо документи містять зазначені вище ознаки, вони теж є речовими доказами.

Згідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Так, ч.2 ст.170 КПК України передбачає, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно до ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Задовольнивши клопотання слідчий суддя дійшов висновку, що стороною обвинувачення доведено, що вилучені зброя та боєприпаси, на які прокурор просить накласти арешт, можуть бути знаряддями вчинення даного кримінального правопорушення, за допомогою яких було здійснено постріли у бік потерпілого, для з`ясування чого необхідно провести ряд слідчих (розшукових) та процесуальних дій.

Як вбачається з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

З матеріалів вбачається, що є достатні підстави вважати, що майно вказане в клопотанні відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, а посилання представника власника про зворотне є безпідставними.

Такі доводи представника власника майна спростовуються тим, що 02 липня 2023 року ОСОБА_11 також знаходився на спортивній базі мисливців та рибалок, де зберігалися вилучені зброя і патрони тощо, подібні речі також були вилучені і за його місцем проживання, що може свідчити про те, що власники майна ОСОБА_12 та ОСОБА_8 можуть бути причетними особами, що потребує перевірки під час здійснення досудового розслідування.

Окрім того, арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження.

Згідно зі ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, окрім іншого, правову підставу для арешту майна та можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні у разі арешту майна з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.

При розгляді клопотання про арешт майна, слідчим суддею дотримані вимоги ч. ч. 2, 4 ст. 173 КПК України та ст. 172 КПК України, зміст ухвали слідчого судді в цілому відповідає вимогам ч. 5 ст. 173 КПК України.

Мотиви прийнятого рішення слідчим суддею викладені в мотивувальній частині ухвали, з чим погоджується і апеляційний суд.

Задовольнивши клопотання слідчого з посиланням на зміст ст. 170 КПК України слідчий суддя врахував, що в ньому йдеться не про арешт майна підозрюваного, а арешт майна, передбачений ч.2 ст.170 КПК України, що здійснюється для забезпечення доказової бази в кримінальному провадженні.

Відповідно до порядку, передбаченого ст. 174 КПК України, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Європейський суд з прав людини, неодноразово підкреслював, що в разі, коли держави вважають за потрібне вдаватися до таких заходів, як обшуки з метою отримання доказів вчинення протиправних діянь, вилучення майна або арешт майна, Суд оцінюватиме, чи були підстави, наведені для виправдання таких заходів, відповідними та достатніми, і чи було дотримано принцип пропорційності, а також, зокрема, чи були у справі також інші докази на той час вчинення протиправних діянь та на рішення ЄСПЛ у справі «Новоселецький проти України» (Заява №47148/99, рішення від 22.02.2005, остаточне рішення від 22.05.2005) Європейський суд з прав людини вказує, що у кожній справі, в якій йде мова про порушення вищезгаданого права (володіння своїм майном), суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар.

Відповідно до пунктів 69, 73 рішення Європейського суду з прав людини від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden) будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.

Всі інші питання - фактичні обставини кримінального провадження, питання винності чи не винності в скоєнні кримінальних правопорушень, вірності кваліфікації, а також питання належності, допустимості, достовірності доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу - судовому провадженні під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції.

Посилання представника власника майна на те, що прокурор звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт майна після спливу 48 годин, як на істотне порушення є безпідставними.

Як вбачається з ухвали слідчого судді, прокурору було поновлено строк звернення з клопотанням про арешт майна, оскільки останній день звернення з клопотанням припадав на вихідний день - неділю, що є поважною причиною пропуску строку та не суперечить вимогами ч.7 ст.115 КПК України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає ухвалу слідчого судді обґрунтованою та належним чином мотивованою і підстав для її скасування, за доводами апеляційної скарги не вбачає.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418, 419, 423 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого судді Балаклійського районного суду Харківської області від 19 липня 2023 року про накладення арешту на майно по кримінальному провадженню №12023221080000597 від 03 липня 2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 296 КК України -залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_6 - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді