Рішення

від 11.08.2023 по справі 906/414/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" серпня 2023 р. м. Житомир Справа № 906/414/23

Господарський суд Житомирської області у складі: судді Машевської О.П.

за участю секретаря судового засідання: Звєрєвої С.Р.

за участю представників сторін:

від позивача: Якименко М.М., адвокат, ордер серії АІ №1393432 від 17.04.23р. (в режимі відеоконференції)

від відповідача: Налапко М.М., адвокат, ордер серії АМ №1051974 від 24.04.23р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біо-Пеллет"

про стягнення 31499, 50 грн

Процесуальні дії по справі.

27 березня 2023 року до Господарського суду Житомирської області (далі - Суд) звернулось Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в особі філії "Білокоровицьке лісове господарство" ДСГП "Ліси України", що діє в особі директора філії Мацюка Сергія Олександровича (далі - Позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біо-Пеллет" (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості за Договором купівлі-продажу №88 від 22.03.2021 (далі - Договір) за яким Позивач зобов`язується поставити товар, а Відповідач - прийняти та оплатити. Позивач просить Суд стягнути заборгованість за умовами Договору з Відповідача у розмірі 31 499,50 грн на користь Позивача, судові витрати покласти на Відповідача, стягнувши на користь Позивача 2 684,00 грн.

Ухвалою Суду від 29.03.2023 позов залишено без руху, надано Позивачу строк для усунення недоліків, шляхом подання до Суду заяви про усунення недоліків з доказами сплати судового збору.

04 квітня 2023 року до Суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, зокрема до даної заяви додано квитанцію від 31.03.2023 №289 про сплату судового збору в розмірі 2 684, 00 грн.

Ухвалою суду від 10.04.2023 прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі №906/414/23 та призначено позовну заяву до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням п. 1 ч. 2 ст. 250 ГПК України. Судове засідання для розгляду справи по суті призначити 15 травня 2023 о 12:00.

Заяв про забезпечення позову від Сторін не надходило.

Ухвалою суду від 15.05.2023 було відкладено розгляд справи по суті у зв`язку із надходженням клопотання від представника відповідача.

Ухвалою суду від 17.05.2023 було виправлено допущено описку в ухвалі Господарського суду Житомирської області від 15.05.2023, розгляд справи по суті відкладено на 15 червня 2023 о 14:30 год.

Ухвалою суду від 12.06.2023 прийнято провести судове засідання у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за участю представника позивача.

Ухвалою суду від 15.06.2023 відкладено розгляд справи по суті на 17.07.2023 о 16:00 із залученням представника позивача у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

17.07.2023 відкладено розгляд справи по суті на 08.08.2023.

08.08.2023 оголошено перерву в судовому засіданні до 11.08.2023 о 14:30.

Після перерви судове засідання продовжено , вчинено процесуальні дії з огляду оригіналів документів, наданих позивачем на вимогу ухвали суду та після виходу суду з нарадчої кімнати оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду про задоволення позову.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позивач обгрунтовує позовні вимоги невиконанням Відповідачем у повному обсязі зобов`язань в частині оплати за поставлені товари.

Фактичними підставами позову визначено: Договір купівлі-продажу №88 від 22.03.2021 на загальну суму 31 499, 50 грн за товарно-транспортними накладними №116924 від 30.11.2021, №117868 від 09.12.2021, №117871 від 09.12.2021, №117872 від 09.12.2021, №117873 від 09.12.2021, №117964 від 15.12.2021 та №117993 від 22.12.2021, претензія від 15.11.2022 за № 2146.

Відповідач у запереченні на позов зазначає, що Договір між сторонами не укладався, підписант зі сторони Відповідача - Капустинська С. 22.03.2021 перебувала у м. Запоріжжі, про що сформована довідка (а.с. 108), а також водій зазначений у товарно-транспортних накладних Василенко А.В. протягом 2021-2023 років і на даний час не працює у Відповідача (а.с.106).

Правовими підставами позову визначені: п. 1 ч. 2 ст.11 ЦК України - підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Ч. 1 ст. 193 ГК України - суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. ст. 655 ЦК України: За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Ч.1 ст. 530 ЦК України: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України: боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Процесуальні підстави звернення. Ч.1 ст. 4 ГПК України: право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Ч.2 ст. 4 ГПК України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Справу розглянуто за наявними у ній доказами відповідно до ст. ст. 73, 76-79 ГПК України.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Між Державним спеціалізованим господарським підприємством "Ліси України" в особі філії "Білокоровицьке лісове господарство" ДСГП "Ліси України" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Біо-пеллет" за інформацією було укладено Договір купівлі-продажу №88 від 22.03.2021 (а.с.7-9) предметом якого є поставка Обапілу хвойного (для подальшої переробки) - 230, 00 грн за куб. м, обапілу хвойного - 170, 00 грн за куб. м, тирси - 70,00 грн за складо-метр Покупцю, який зобов`язаний прийняти та оплатити товар.

Кількість товару Договором не встановлюється, а дата поставки відповідно до п.4.3. Договору вважається дата підписання товарно-транспортної накладної та видаткової накладної (а.с.7).

Оплата за товар, відповідно до п.5.1. Договору, здійснюється шляхом банківського переказу коштів у розмірі 100% передплати від загальної вартості Сировини на розрахунковий рахунок Продавця за кожну партію товару згідно виставленого рахунку-фактури протягом 3 банківських днів з дати пред`явлення рахунку до сплати та підписання даного Договору.

Відповідно до п.6.2. Договору, у випадку ненадходження коштів на рахунок Продавця з моменту виставлення рахунку-фактури та підписання Договору, покупець втрачає право на придбання неоплаченої партії товару. Неоплачена партія товару не буде поставлена в наступних місяцях, протягом якого діє даний Договір.

Договір діє до 31.12.2021, але до моменту остаточного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань (п. 9.2 Договору).

Позивач зазначає, що у Відповідача виникли заборгованості, за такими товарно-транспортними накладними (а.с.11-17):

-товарно-транспортна накладна від 30.11.2021 № 116924 на суму 8249,87 грн;

-товарно-транспортна накладна від 09.12.2021 №117868 на суму 3749,94 грн;

-товарно-транспортна накладна від 09.12.2021 №117871 на суму 3749,94 грн;

-товарно-транспортна накладна від 09.12.2021 №117872 на суму 3749,94 грн;

-товарно-транспортна накладна від 09.12.2021 №117873 на суму 4499,93 грн;

-товарно-транспортна накладна від 15.12.2021 №117964 на суму 3749,94 грн;

-товарно-транспортна накладна від 22.12.2021 №117993 на суму 3749,94 грн;

З наданої Позивачем довідки про стан заборгованості за період січень 2021 р. - грудень 2022 р. (а.с.71) між Філією Білокоровицьке господарство Державного підприємства "Ліси України" і ТОВ "Біо-Пеллет" за договором №88 від 22.03.2021, Судом вбачається, що у подальшому після виникнення заборгованості, було також видано такі товарно-транспортні накладні :

-товарно-транспортна накладна від 13.01.2022 №117858 на суму 19264,09 грн;

-товарно-транспортна накладна від 24.01.2022 №117863 на суму 19264,09 грн;

-товарно-транспортна накладна від 14.02.2022 №117871 на суму 16032,08 грн;

-товарно-транспортна накладна від 16.02.2022 №117872 на суму 8655,86 грн;

-товарно-транспортна накладна від 22.04.2022 №117875 на суму 19232,10 грн.

Зазначені товарно-транспортні накладні були оплачені Відповідачем, що підтверджує факт наявності господарських зобов`язань між Сторонами. Суд наголошує і на тому, що Відповідач належним чином не спростував, що здійснювані оплати відбувались поза межами укладеного Договору.

Позивач надає Суду товарно-транспортні накладні та податкові накладні, як факт підтвердження того, що Відповідач забирав товар зі складу, у відповідності до п.4.1. Договору.

Відповідно до аб. 27 Розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в України, затвердженим Наказом Міністерством транспорту України від 14.10.1997 №363, товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

За зазначеними товарно-транспортними накладними, вивіз сировини здійснювався кожного разу на тракторі МТЗ-80 з номером державної реєстрації НОМЕР_1 та причіпом з номером державної реєстрації НОМЕР_2 , водієм зазначено Василенко А.В.

На підтвердження зазначеного аргументу, Позивач також надає податкові накладні, а саме (а.с.82-88):

- податкова накладна від 30.11.2021 №612 на суму 8249,87 грн (ТТН№116924 від 30.11.2021);

- податкова накладна від 09.12.2021 №129 на суму 3749,94 грн (ТТН №117868 від 09.12.2021);

- податкова накладна від 09.12.2021 №127 на суму 3749,94 грн (ТТН №117871 від 09.12.2021);

- податкова накладна від 09.12.2021 №128 на суму 4499,93 грн. (ТТН №117871 від 09.12.2021);

- податкова накладна від 09.12.2021 №129 на суму 3749,94 грн (ТТН №117872 від 09.12.2021);

- податкова накладна від 22.12.2021 №507 на суму 3749,94 грн (ТТН №117993 від 22.12.2021);

- податкова накладна від 15.12.2021 №130 на суму 3749,94 грн (ТТН №117872 від 15.12.2021).

Відповідач зазначає, що Договір купівлі-продажу №88 від 21.03.2021 між сторонами ніколи не укладався.

На підтвердження зазначеного аргументу, надає довідку про те, що директор ТОВ "Біо-Пеллет" Катинська С.В. не укладала та не підписувала договір з Позивачем та була на момент підписання договору - 22.03.2021 у Запоріжжі. Таку довідку суд оцінює критично за правилами ст.76-79 ГПК України, оскільки не надано обґрунтованих доказів, що Катинська С.В. дійсно перебувала у Запоріжжі в зазначену дату (а.с.107).

Окрім того, дослідивши банківські виписки Позивача за 2021 рік, суд встановив, що Відповідач, здійснюючи оплати за товар, визначав наступне призначення платежу " оплата згідно договору № 88 від 22.03.2021" , чим спростовуються доводи Відповідача про те, що такий договір не укладався.

Також Відповідач акцентує увагу, що на деяких товарно-транспортних накладних відсутні підписи сторони, яка приймає товар та стверджує, що зазначений водій ОСОБА_1 у ТТН не працював на Відповідача протягом 2021-2023 років.

Таку довідку, як і попередні, суд оцінює критично за правилами ст.76-79 ГПК України, і вважає недостатнім доказом на заперечення факту трудових відносин між ОСОБА_1 та ТОВ "Біо-Пеллет".

Стосовно відсутності підписів сторін на товарно-транспортних накладних, то Суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерських облік та фінансову звітність в Україні", неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Окрім того, Позивач в якості доказу існуючих господарських правовідносин між сторонами надає довідку про стан заборгованості за період січень 2021 р. - грудень 2022 р. між Філією "Білокоровицьке лісове господарство "ДП"ЛІСИ УКРАЇНИ" і ТОВ "БІО-ПЕЛЛЕТ" за договором №88 від 22.03.2021, за якою вбачається, що Відповідач здійснював оплату рахунків, а саме (а.с. 71):

- оплата №77 від 30.03.2021 на суму 2 309, 87 грн;

- оплата №112 від 02.06.2021 на суму 13 077, 23 грн;

- оплата №112 від 16.06.2021 на суму 5 150, 94 грн;

- оплата №132 від 17.08.2021 на суму 2 309, 87 грн;

- оплата від 24.09.2021 на суму 9 632, 00 грн;

- оплата від 18.10.2021 на суму 12 040, 09 грн;

- оплата від 21.01.2022 на суму 19 264, 09 грн;

- оплата від 01.02.2022 на суму 19 264, 09 грн;

- оплата від 17.02.2022 на суму 24 687, 94 грн;

- оплата від 17.05.2022 на суму 19 232, 10 грн.

Тобто, Суд вбачає в кількості здійснюваних розрахунків між сторонами спору факт довготривалих господарських відносин.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Як вбачається із матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору купівлі-продажу №88 від 22.03.2021.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями ст.ст.525, 526 ЦК України, ст.193 ГК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц).

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". …Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Так, у постанові від 23.01.2019 у справі №355/385/17 Верховний Суд сформулював правову позицію, відповідно до якої тлумачення статті 629 Цивільного кодексу України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Невиконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

У постанові від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 Верховний Суд зазначив, що стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Відповідач зазначає, що Договір купівлі-продажу №88 від 22.03.2021 між сторонами ніколи не укладався, оскільки директор ТОВ "Біо-Пеллет" Катинська С.В. його не підписувала, так як на момент його підписання - 22.03.2021 перебувала у Запоріжжі, доказом чого є видана Товариством довідка , яка за правилами ст.76-79 ГПК України судом оцінена критично, оскільки дослідивши банківські виписки Позивача за 2021 рік, суд встановив, що Відповідач, здійснюючи оплати за товар, визначав наступне призначення платежу " оплата згідно договору № 88 від 22.03.2021", чим спростовуються доводи Відповідача про те, що такий договір не укладався.

У постановах Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №390/34/17 та від 21.01.2023 у справі №922/4702/21 розтлумачено застосування доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), що ґрунтується ще на римській максимі non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі цієї доктрини лежить принцип добросовісності користування цивільними правами. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка особи, що не відповідає її попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Проаналізувавши матеріали справи, суд зауважує, що Відповідач не надав достатніх доказів, які зможуть спростувати факт реальності господарських правовідносин між Позивачем та Відповідачем.

Суд звертає увагу на поставки сировини як до, так і після виникнення заборгованості та оплату відповідної сировини Відповідачем, у період з 25.03.2021 до 18.10.21 та з 21.01.2022 до 17.05.2022 , що свідчить про факт існування тривалих господарських зобов`язань між сторонами спору (а.с. 71).

В свою чергу, Позивач надав достатню у сукупності кількість доказів для того, щоб визначити такий договір реально існуючим, що підтверджується, серед іншого, первинною документацією та сформованими, зареєстрованими і поданими податковими накладними.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (частини перша, друга статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

За приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88:

- господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів (абзац другий п.2.1);

- первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (абзац перший п.2.1);

- первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (абзац перший п.2.4);

- документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. (абзац перший п.2.5);

- первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників (п.2.15).

Відповідно до п.11.4-11.6 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільний транспорт вантажовідправник повинен виписувати в кількості не менше трьох екземплярів. Вантажовідправник засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр залишається у вантажовідправника, другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій, передається Перевізнику.

У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.08.2020 у справі №927/833/18).

У постанові Верховного Суду у справі №280/5647/19, суд зазначає, що наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій, якщо інші об`єктивні дані свідчать про зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю. Аналогічна правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду у справах №804/644/16, №120/847/20-а, №640/18984/18.

Частинами першою та другою статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Податкові накладні є вторинними, похідними документами від первинного документу, що підтверджує факт здійснення господарської операції. Тобто податковий облік є вторинним по відношенню до бухгалтерського і можливий лише у випадках реального здійснення господарської операції.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Відповідно до пункту 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, тобто спричиняють правові наслідки.

Аналіз наведених норм свідчить, що підставою для виникнення в платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником податку на додану вартість при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.

Крім того, оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі господарські суди враховують положення Податкового кодексу України та фактичні дії як постачальника, так і покупця, щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару.

Самі лише податкові накладні (за відсутності інших доказів реального руху товарів) не є самостійними доказами на підтвердження вчинених господарських операцій, оскільки ці докази підтверджують лише факт здійснення оподаткування певної господарської операції, який сам по собі не свідчить про вчинення такої господарської операції, про її реальність.

Таким чином, такі докази як податкова накладна може оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі, проте не може бути єдиним доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №910/23097/17.

Колегія суддів у постанові Верховного Суду у справі №804/644/16 дійшла до висновку, що визначальним щодо податкових наслідків вчинення господарської операції є сукупність обставин, встановлених судом на підставі оцінки належних та допустимих доказів, щодо здійснення господарської операції. Висновок суду про реальність господарської операції, для цілей податкового обліку, тобто про відповідність даних, зазначених у первинних документах, обставинам вчинення господарської операції, повинен бути результатом належного аналізу зібраних у справі доказів. Аналогічним є положення, викладене Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19, де також підтверджено сформовану Верховним Судом правову позицію, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій.

Також Позивачем надано скріншот електронної письмової скриньки з підтвердженням здійснення листування з Відповідачем (а.с.78-79).

Проаналізувавши наданий скріншот електронної письмової скриньки, вбачається лист із темою "ТЕРМІНОВО ЗАКРИЙТЕ ДЕБІТОРСЬКУ В СУМІ 27 749,56…" від 24.12.2021, після чого 29.12.2021 було направлено ще один лист із темою "ТЕРМІНОВО ЗАКРИЙТЕ ДЕБІТОРСЬКУ В СУМІ 31 499,50…". За матеріалами наданими Позивачем відомо, що у період з 24.12.2021 по 29.12.2021 товаро-транспортні накладні не видавались, відповідно сировина не постачалася Відповідачу.

Суд акцентує, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів (Постанова КГС ВС від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

У пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Суд, оцінивши в сукупності всі докази у справі, вирішив, що позовні вимоги щодо стягнення 31 499,50 грн заборгованості підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо розподілу судового збору

Щодо розподілу судового збору.

При зверненні з цим позовом до суду, Позивач сплатив судовий збір у розмірі 2684,00 грн (платіжна інструкція №289 від 31.03.2023).

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розподіл судових витрат врегульовано ст.129 ГПК України.

Так, п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

У зв`язку із задоволенням позову, судовий збір покладається на відповідача.

За змістом статті 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Таким чином, наведені процесуальні норми вказують на те, що, при поданні доказів розміру витрат на професійну правничу допомогу, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, мають бути дотримані наступні дві умови:

- докази повинні бути подані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду;

- до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила заяву про те, що такі докази будуть подані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

При цьому процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.01.2023 у справі № 922/4022/20, від 27.06.2023 у cправі № 907/568/22 .

У постановах Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 911/2130/21, від 29.06.2022 у справі № 161/5317/18 зазначено, що неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, тобто крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною 2 цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Біо-Пеллет" (11031, Житомирська область, Коростенський р-н, с. Варварівка, вул. Лесі Українки, буд. 102, код ЄДРПОУ 43323524) на користь ДП "Ліси України" (01601, м. Київ, вул. Роставелі Шота, 9А, код ЄДРПОУ 44768034) в особі філії "Білокоровицьке лісове господарство" (11054, Житомирська область, Коростенський р-н, смт. Нові-Білокоровичі, вул. Гагаріна, 1, код ЄДРПОУ ВП (філії) 45066737):

- 31499,50грн основного боргу;

- 2 684,00грн судового збору.

3. Призначити судове засідання для вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу на 11.09.2023 року о 14:30год. в приміщенні Господарського суду Житомирської області, в залі судових засідань № 108(ВКЗ).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 14.08.23

Суддя Машевська О.П.

Віддрукувати:

1- у справу

2- позивачу на адресу : 11054, Житом. обл., Коростень. р-н, смт. Нові Білокоровичі, вул. Гагаріна, 1 (рек.з повідом) + на ел. пошту: comp1.dpblg@ukr.net, та на ел. пошту адвоката: m.yakumenko@gmail.com

3 - відповідачу на адресу: ТОВ "Біо-Пеллет" ( вул. Л.Українки, 102, с.Варварівка, Коростенський район, 11031) (рек.з повідом) + на ел. пошту: nalapkozt888@gmail.com