Рішення

від 01.08.2023 по справі 910/22015/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.08.2023Справа № 910/22015/21

За позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»

до 1. Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва»

2. Громадської організації «Наш Добробут»

про стягнення грошових коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Горенюк Т.О.

Представники учасників справи:

від позивача Качкурова С.В.;

від відповідача-1 Джумурат В.М.;

від відповідача-2 не з`явилися.

В судовому засіданні 01.08.2023 року, відповідно до положень ст. 233, 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення, повідомлено представників позивача та відповідача-1, що повне рішення буде складено 15.08.2023 року.

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом № 30/7/1/20220 від 28.12.2021 року до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» (відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 62 010,46 грн., з них: основного боргу - 48 012,00 грн. (сорок вісім тисяч дванадцять гривень), 3% річних - 4429,61 грн. (чотири тисячі чотириста двадцять дев`ять гривень 61 копійка) та інфляційної складової боргу - 9568,85 грн. (дев`ять тисяч п`ятсот шістдесят вісім гривень 85 копійок).

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором на постачання теплової енергії № 1110032-0101 від 22.01.2021 року, внаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем за вказаним правочином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/22015/21, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу.

14.02.2022 року через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 186-юр від 07.02.2022 року, в якому відповідач проти позовних вимог заперечив, мотивуючи це тим, що надані позивачем докази не дають можливості ідентифікувати об`єкт, якому надавалися послуги з теплопостачання, його місцезнаходження, не вказана його опалювальна площа та виконавця спірних послуг. Наданий позивачем договір № 1110032-0101 від 22.01.2021 року є неукладеним. Відповідач також зазначив, що не є власником чи користувачем спірного приміщення, нежитлове приміщення перебуває в орендному користуванні Громадської організації «Наш Добробут». Крім того, у поданому відзиві на позовну заяву відповідач просить продовжити процесуальний строк, встановлений судом для подання відзиву, який пропущений з поважних причин - з причин запровадження на території України карантину. Разом з відзивом на позовну заяву відповідач подав заяву № 185-юр від 07.02.2022 року «Щодо застосування строків позовної давності». Вказані документи направлені відправленням "Укрпошта Стандарт" 09.02.2022 року за штриховим кодовим ідентифікатором 0405046254694, що підтверджується датою оформлення на конверті.

04.05.2022 року через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив № 30/7/1/4497/1 від 28.04.2022 року та клопотання № 30/7/1/4497/1 від 28.04.2022 року «Про залучення співвідповідача», в якому просить залучити до участі у справі в якості співвідповідача - Громадську організацію «Наш Добробут». В обгрунтування поданого клопотання позивач посилається на те, що на підставі договору оренди № 974/1 про передачу майна територіальної громади міста Києва від 11.12.2019 року нежитлові приміщення за адресою: м. Київ, вул. Білоруська, 17, площею 73,0 кв.м передані в оренду Громадській організації «Наш Добробут», строк дії договору оренди з 11.12.2019 року до 09.12.2022 року, спірним періодом стягнення заборгованості за даним позовом є період з жовтня 2018 року по жовтень 2021 року, тому позивач вказує на необхідність залучення Громадської організації «Наш Добробут» до участі у справі в якості співвідповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2022 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача - Громадську організацію «Наш Добробут», ухвалено здійснювати розгляд справи № 910/22015/21 за правилами загального позовного провадження, повідомлено учасників справи, що дата, час і місце підготовчого засідання у цій справі будуть визначені судом після припинення воєнного стану в Україні, про що учасники справи будуть повідомлені додатково ухвалою суду.

З огляду на те, що на території міста Києва, де здійснює свою діяльність Господарський суд міста Києва, не ведуться активні бойові дії, враховуючи, що місцезнаходженням сторін у даній справі є місто Київ, з метою забезпечення конституційних прав учасників справи на судовий захист, безперервного здійснення правосуддя та дотримання розумності строків розгляду справ, суд призначив справу № 910/22015/21 до розгляду у судовому засіданні на 23.06.2022 року, про що учасників справи було повідомлено ухвалою суду від 20.05.2022 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2022 року підготовче засідання відкладено на 12.07.2022 року.

За ч. 4 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.

Так, в підготовчому засіданні 12.07.2022 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження, яка занесена до протоколу судового засідання, та призначено справу № 910/22015/21 до судового розгляду по суті на 16.08.2022 року.

16.08.2022 року через відділ діловодства суду від Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" та Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" надійшло спільне клопотання про зупинення провадження у справі на час проведення медіації строком на дев`яносто днів з дня постановлення судом ухвали.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.08.2022 року спільне клопотання Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" та Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" про зупинення провадження у справі № 910/22015/21 задоволено; зупинено провадження у справі № 910/22015/21 строком на дев`яносто днів з дня постановлення судом цієї ухвали; зобов`язано учасників процесу повідомити суд про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі.

10.01.2023 року через відділ діловодства суду від Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" надійшли додаткові пояснення, в яких відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що нежитлове приміщення площею 73,00 кв.м у багатоквартирному житловому будинку № 17 по вул. Білоруська у м. Києві перебуває у оренді у ГО «Наш добробут». Позивачем не надано доказів передачі відповідачу, перебування на балансі або використання саме відповідачем у спірний період нежитлового приміщення площею 73,00 кв.м у багатоквартирному житловому будинку № 17 по вул. Білоруська у м. Києві, тобто позивачем не доведено, що відповідач є споживачем комунальної послуги. Крім того, у корінцях нарядів вказано, що споживачем у багатоквартирному житловому будинку № 17 по вул. Білоруська у м. Києві є КП «ЦОС Шевченківського району». Відповідач наполягає, що нежитлове приміщення площею 73,00 кв.м у багатоквартирному житловому будинку № 17 по вул. Білоруська у м. Києві йому не передавалось, на балансі відповідача не обліковувалось, не перебувало у повному господарському віданні, а відтак не мало та не має правової причетності до відповідача. У облікових картках з березня 2016 по жовтень 2021 року з обліковим записом № 1110032-01 не ідентифіковано об`єкт, якому надавалась послуга з теплопостачання, не вказана його опалювальна площа, його місцезнаходження, адреса тощо, тобто позивачем не доведено, що відповідач є споживачем комунальної послуги за вказаною адресою у спірний період. Крім того, відповідач зазначив, що за відсутності доказів споживання відповідачем теплової енергії у нежитловому приміщенні площею 73,00 кв.м у багатоквартирному житловому будинку № 17 по вул. Білоруська у м. Києві у спірний період свідчить про відсутність у відповідача обов`язку зі сплати вартості спожитої за цією адресою теплової енергії та як наслідок про відсутність заборгованості.

24.01.2023 року через відділ діловодства суду від Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" надійшли додаткові пояснення № 30/7/1/894 від 23.01.2023 року, в яких позивач повідомив, що сторони не дійшли згоди вирішення спору мирним шляхом, мирова угода не укладена. Крім того, позивач вказав, що відповідно до розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 30.12.2016 року № 801 "Про внесення змін до розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 09.02.2011 № 80 "Про закріплення майна за Комунальним підприємством "Керуюча дирекція" за відповідачем закріплене на праві господарського відання майно житловий будинок за адресою: м. Київ, вул. Білоруська, 17, загальною площею 2807,00 кв.м, та нежитлові приміщення площею 324,10 м.кв. Відповідачем не надано доказів, що площа спірного нежитлового приміщення не входить в передану на баланс відповідача площу нежитлових приміщень за спірною адресою. Оскільки нежитлове приміщення площею 324,10 кв.м, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Білоруська, 17 перебуває у відповідача на праві господарського відання, саме відповідач, як користувач, балансоутримувач та розпорядник нежитлового приміщення несе зобов`язання по оплаті за спожиту теплову енергію.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2023 року поновлено провадження у справі № 910/22015/21, судове засідання у справі № 910/22015/21 призначено на 11.07.2023 року.

Наступне судове засідання призначено на 01.08.2023 року.

В судовому засіданні 01.08.2023 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов. Представник відповідача-1 проти позовних вимог заперечив та просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Представник відповідача-2 в судове засідання не з`явився.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 року № 1693 "Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", КП "Київтеплоенерго" визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ "Київенерго".

За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 року № 591 КП "Київтеплоенерго" видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

Отже, з 01.05.2018 року постачання теплової енергії здійснює КП "Київтеплоенерго".

Згідно з пунктом 2.2.1 Статуту позивача предметом діяльності підприємства є надання комунальних послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, постачання та розподілу електричної енергії.

11.10.2018 року між Публічним акціонерним товариством «Київенерго» (надалі - кредитор) та Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (надалі - новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги (цесії) № 601-18, відповідно до якого кредитор відступив, а новий кредитор набув право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців (далі - споживачі) щодо виконання ними грошових зобов`язань перед кредитором з оплати спожитої до 01.05.2018 теплової енергії.

Згідно з п. 3.4.2. договору цесії новий кредитор має право на отримання замість кредитора від споживачів, визначених у додатку № 1, сплати заборгованостей, право вимоги до яких відступлене за цим договором.

У відповідності до п. 1.3. договору цесії кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги також будь-яких інших, передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов`язань (неустойка, штраф, пеня), 3% річних, інфляційні нарахування, судові витрати, витрати пов`язані з отриманням боргу та примусовим стягненням та будь-які інші без виключень та обмежень).

Так, відповідно до додатку № 1 до договору цесії позивач набув право вимоги до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" щодо заборгованості за спожиту до 01.05.2018 року теплову енергію за особовим рахунком № 1110032-0101 у розмірі 32 902,09 грн., яка станом на момент звернення до суду з даним позовом не змінилася, що підтверджується довідкою про стан розрахунків за спожиту теплоенергію до 01.05.2018 року.

Позивач листом № 1/5-1110032-0101 від 08.04.2019 року повідомив відповідача про укладення договору про відступлення права вимоги № 601-18 від 11.10.2018 року, за яким ПАТ «Київенерго» передало, а позивач набув право вимоги сплати заборгованості у розмірі 32 902,09 грн. за спожиту відповідачем до 01.05.2018 року теплову енергію та просив сплатити заборгованість в 20-денний строк з дня отримання цього листа.

КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" на цей лист відповіді не надало та заборгованість не погасило.

28.01.2021 року позивач листом № 30/5/3/1303 від 28.01.2021 року направив на адресу відповідача проект договору на постачання теплової енергії від 22.01.2021 року № 1110032-0101, що підтверджується копіями фіскального чеку від 28.01.2021 року, накладної № 0103275497073 та описом вкладення у цінний лист від 28.01.2021 року.

Додатком № 8 вказаного проекту договору встановлено, що об`єктом теплопостачання є нежитлове приміщення площею 73,00 кв.м, розташоване за адресою: вул. Білоруська, 17.

Суд зазначає, що предметом договору на постачання теплової енергії від 22.01.2021 року № 1110032-0101 є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії, на умовах передбачених цим договором.

При виконанні умов договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов`язуються керуватися тарифами, затвердженими у встановленому порядку, Положенням про Держенергонагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж (далі - Правил), нормативними актами з питань користування та розрахунків за енергоносії, чинним законодавством України (п. 2.1 договору)/

Згідно з пп. 2.2.1. п. 2.2. договору теплопостачальна організація зобов`язується постачати теплову енергію на потреби: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону в кількості та в обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору.

Підпунктами 2.3.1., 2.3.2. пункту 2.3. договору на абонента покладено обов`язок: додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії; виконувати умови та порядок оплати в обсягах і терміни, які передбачені у додатку № 4 до договору.

Додатком № 1 до договору передбачено, що теплопостачальна організація відпускає абоненту теплову енергію в гарячій воді у межах Q рік = 10,295 Гкал/рік з приєднаним тепловим навантаженням EQ = 0,0052 Гкал/годину, в тому числі: на опалення Qо = 0,0052 Гкал/годину (пп. 1.1. п. 1).

Згідно з п. 1 додатку № 3 до договору розрахунки з абонентом за відпущену теплову енергію проводяться згідно з тарифами на теплову енергію, затвердженими відповідним органом у встановленому законодавством порядку, для КП "Київтеплоенерго" для опалення - 1402,86 грн/Гкал.

Додатком № 4 до договору визначено:

- абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує теплопостачальній організації вартість заявленої у договорі кількість теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформлює договір про заставу майна згідно з Законом України «Про заставу» як засіб гарантії сплати спожитої теплової енергії (пункт 2);

- абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в ЦОК за адресою: просп. Повітрофлотський, 58: акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акта звірки абонент повертає в ЦОК); акт приймання-передавання товарної продукції; рахунок-фактуру, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду (пункт 3);

- абоненту на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) теплопостачальною організацією нараховується пеня в розмірі 0,5% за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше обумовленої чинним законодавством України (пункт 7).

Додатком № 7 до договору визначено «Умови припинення постачання теплової енергії».

Суд зазначає, що в листі від 28.01.2021 року № 30/5/3/1303 позивачем було зазначено, що у разі не підписання та/або не повернення договору у встановлений ст. 181 ГК України строк, пропозиція позивача буде вважатись прийнятою в силу положень ч. 2 ст. 642 ЦК України.

Проте, відповідач на вищезазначений лист відповіді не надав, запропонований позивачем проект договору не погодив та не підписав, зауваження або пропозиції відносно змісту запропонованого правочину не надав, протокол розбіжностей до нього не склав.

Як зазначає позивач, і як вбачається з наданого позивачем «розрахунку основного боргу за теплову енергію за період діяльності КП «Київтеплоенерго» в період з жовтня 2018 року по жовтень 2021 року, ним проводилося постачання теплової енергії до житлового будинку за адресою: м. Київ, вул. Білоруська, 17, що підтверджується корінцями нарядів на включення/відключення будинку в опалюваній період; обліковими картками; актами приймання-передавання товарної продукції.

На підтвердження балансової належності КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" нежитлового приміщення у будинку за адресою: вулиця Білоруська, 17 площею 73,00 кв.м позивач вказав на наявність розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 09.02.2011 року № 80 «Про закріплення майна за Комунальним підприємством «Керуюча дирекція» Шевченківської районної у місті Києві ради», а також наявність розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 30.12.2016 року №801 «Про внесення змін до розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 09 лютого 2011 року №80 «Про закріплення майна за КП «Керуюча дирекція».

Відповідно до вказаних в розпорядженні від 30.12.2016 року №801 відомостей відповідач є балансоутримувачем жилого будинку за адресою: м. Київ, вул. Білоруська, 17, при цьому площа нежитлових приміщень об`єкту - 324,10 кв.м.

Позивачем було надіслано на адресу відповідача вимогу № 30/5/4/17970 від 17.11.2021 року щодо сплати заборгованості за спожиту теплову енергію, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та копією фіскального чеку від 17.11.2021 року.

Проте, відповідач на вищезазначену вимогу відповіді не надав.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов`язання щодо оплати наданих послуг з постачання теплової енергії за період з жовтня 2018 року по жовтень 2021 року, внаслідок чого за Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" утворилась заборгованість у розмірі 15 109,91 грн. Крім того, відповідач не сплатив заборгованість за спожиту ним до 01.05.2018 року теплову енергію у розмірі 32 902,09 грн.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 1465,72 грн. за період з 01.10.2018 року по 01.10.2021 року, інфляційну складову боргу у розмірі 3218,75 грн. за період з 01.10.2018 року по 01.10.2021 року, 3% річних у розмірі 2963,89 грн. за період до 01.05.2018 року та інфляційну складову боргу у розмірі 6350,10 грн. за період до 01.05.2018 року.

Відповідач, заперечуючи позовні вимоги у даній справі, зазначив, що позивачем не підтверджено належними доказами здійснення теплопостачання у спірні періоди, оскільки з наданих доказів не можливо ідентифікувати об`єкт, якому надавалася послуга з теплопостачання, його опалювальну площу, місцезнаходження тощо. Також відповідач посилався на відсутність договірних відносин між сторонами.

Крім того, відповідач подав заяву про застосування наслідків спливу позовної давності за вимогами КП "Київтеплоенерго" у даній справі.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Що стосується балансової належності майна відповідачеві.

Відповідно до розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 09.02.2011 року № 80 "Про закріплення майна за Комунальним підприємством "Керуюча дирекція", з урахуванням розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 30.12.2016 року № 801 "Про внесення змін до розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації № 80 від 09.02.2011 року "Про закріплення майна за Комунальним підприємством "Керуюча дирекція", КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" здійснює господарське відання житлового, нежитлового фонду Шевченківського району в місті Києві та обслуговування закріплених за ним житлових будинків.

Як вбачається з додатку № 1 до розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 30.12.2016 року № 801 на баланс відповідачу переданий весь будинок за адресою: вул. Білоруська, 17 включно всі нежитлові приміщення в ньому загальною площею 324,10 кв.м, з чого слідує, що спірне приміщення, площа якого становить 73,00 кв.м знаходиться на балансі відповідача.

У листі № 45-1787 від 10.11.2022 року Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» підтвердило, що нежитлові приміщення за адресою: м. Київ, вул. Білоруська, 17 закріплено на праві господарського відання за КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва".

Таким чином, судом встановлено, що спірна площа нежитлових приміщень у розмірі 73,00 кв.м., яка є меншою ніж загальна площа переданих нежитлових приміщень на підставі розпоряджень, перебуває на балансі Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва», відповідно, позивач має право на стягнення заборгованості за надання послуг з теплопостачання у заявлені строки.

Щодо обов`язку відповідача провести розрахунки за спожиту теплову енергію.

Судом встановлено та відповідачем не заперечується, що будинок по вулиці Білоруській, 17 у місті Києві оснащений єдиною загальнобудинковою системою опалення. Нежитлові приміщення розташовані у житловому будинку за вказаною адресою мають спільну інженерну мережу з централізованого опалення, у зв`язку з чим технічна можливість не поставлення теплової енергії відповідачу у позивача відсутня.

Відповідно до пункту 29 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 року № 1198 (далі - Правила № 1198) теплова енергія постачається безперервно.

Згідно з пунктом 36 Правил № 1198 теплопостачальна організація зобов`язується забезпечувати протягом обумовленого в договорі часу безперервне постачання теплової енергії (за винятком нормативно встановлених перерв), підтримувати параметри теплоносія, що подається з колекторів джерела теплової енергії, на вході в теплову мережу споживача теплової енергії відповідно до температурного графіка теплової мережі, не допускаючи відхилення параметрів, визначених договором.

Пунктом 3 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630 (далі - Правила № 630), встановлено, що послуги надаються споживачам безперебійно, виключно за винятком часу перерв, визначених відповідно до частини 3 статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Також відповідно до пункту 40 Правил № 1198 споживач теплової енергії зобов`язаний, зокрема, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих правил.

З матеріалів справи вбачається, що нарахування за надані послуги теплопостачання здійснювалося на підставі відомостей споживання та діючих в період споживання тарифів.

За період постачання теплової енергії з жовтня 2018 року по жовтень 2021 року при оформленні щомісячно рахунку-фактури постачальником застосовувався затверджений тариф на теплову енергію, що підтверджується щомісячним обліковим записом.

Обсяг спожитої відповідачем теплової енергії в ГКал, а також щомісячне нарахування по особовому рахунку відображені в облікових картках споживача за його обліковим записом № 1110032-0101, копії яких надані позивачем.

Матеріалами справи підтверджено, що в спірні періоди позивач поставив відповідачу теплову енергію за вищевказаною адресою. Отримання відповідачем послуг теплопостачання підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: корінцями нарядів на включення та відключення об`єкту теплоспоживання; відомостями обліку спожитої теплової енергії, що підтверджує обсяги споживання теплової енергії; обліковими картками (помісячно), що підтверджують порядок нарахування, враховуючи обсяг спожитої теплової енергії відповідачем (як частки опалювальної площі будівлі), кількість діб/годин роботи (споживання) та її вартість.

Як вбачається з корінців нарядів на включення та відключення вказаного будинку в період опалювального сезону, споживачем в них зазначено Комунальне підприємство "ЦОС Шевченківського району".

Суд зауважує, що на підставі виданих корінців нарядів підключається весь будинок за вказаною адресою в цілому. На окрему частину нежитлового приміщення корінці нарядів не видаються. А тому споживачем в корінцях нарядів зазначається обслуговуюча організація, яка здійснює комплексне обслуговування всього житлового будинку в цілому за певною адресою. Саме тому в корінцях нарядів зазначена інформація стосовно Комунального підприємства "ЦОС Шевченківського району", що в свою чергу спростовує зворотні доводи відповідача, які не ґрунтуються на вимогах закону.

За таких обставин, позивачем доведено факт включення та відключення будинку в період опалювального сезону за спірні періоди, та факт підключення/відключення до/від постачання теплової енергії всього будинку.

При цьому судом враховано, що питання прийняття облікових карток (табуляграм) в якості доказів у справах про стягнення заборгованості за договорами постачання (купівлі-продажу) теплової енергії у гарячій воді, у контексті їх оцінки судами, неодноразово вирішувалося у судовій практиці (постанови Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі № 910/6652/17, від 12.07.2018 року у справі № 910/6654/17, від 12.10.2018 року у справі № 910/30728/15 та від 03.09.2020 року у справі № 910/17662/19).

Щодо заперечень відповідача про те, що договір з позивачем на теплопостачання не укладався, а тому у КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" відсутній обов`язок оплати, то слід відмітити, що відсутність письмового договору про постачання теплової енергії не звільняє осіб, які використовують теплову енергію без укладання договору на теплопостачання, від обов`язку оплати за фактично спожиту теплову енергію.

Так, положеннями статей 13, 19, 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Наведені висновки, викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.08.2019 року у справі № 922/4239/16, від 25.09.2019 року у справі № 522/401/15-ц та від 10.12.2018 року у справі № 638/11034/15-ц.

Відповідно до пунктів 24, 25 Правил № 630 споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Однак, відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Процедура відключення приміщення від внутрішньобудинкових мереж, встановлена Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005 року № 4.

Разом з цим, відповідачем під час розгляду справи не надано жодних належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження відключення від теплопостачання будинку, розташованого по вулиці Білоруській, 17 у місті Києві, а тому у відповідача існує обов`язок щодо відшкодування вартості спожитої ним теплової енергії. При цьому, відповідачем не спростовано належними, допустимими та достовірними доказами відомості щодо обсягів отриманої теплової енергії, нарахування боргу, а також не надано доказів здійснення оплати останньої.

За наведених обставин також спростовуються аргументи відповідача щодо відсутності підстав для нарахування спірної заборгованості з огляду на відсутність укладеного договору.

Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов`язання в силу приписів статті 525 Цивільного кодексу України не допускається.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" балансоутримувач (будинку, групи будинків, житлового комплексу) - це власник відповідного майна або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно і уклала договір купівлі-продажу теплової енергії з теплогенеруючою або теплопостачальною організацією, а також договори на надання житлово-комунальних послуг з кінцевими споживачами; постачання теплової енергії (теплопостачання) - це господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору; житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; споживач теплової енергії - це фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору; суб`єкти відносин у сфері теплопостачання - це фізичні та юридичні особи незалежно від організаційно-правових форм та форми власності, які здійснюють виробництво, транспортування, постачання теплової енергії, теплосервісні організації, споживачі, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Як передбачено частиною 1 статті 9 вказаного закону споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Разом з цим, КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" не надано суду доказів виконання зобов`язання з оплати послуг по теплопостачанню з 01.01.2018 року по 01.05.2018 року в розмірі 32 902,09 грн. та за період з 01.10.2018 року по 31.10.2021 року у розмірі 15 109,91 грн.

Відповідно до пункту 20 Правил № 630 плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку. У платіжному документі передбачаються графи для зазначення поточних і попередніх показань засобів обліку води, теплової енергії, різниці цих показань або затверджених нормативів (норм) споживання, тарифу на даний вид послуг і суми, яка належить до сплати за надану послугу.

Як було зазначено, наявними у матеріалах справи корінцями нарядів на включення та відключення будинку на опалювальний сезон, а також відомостями споживання теплової енергії підтверджується, що у спірний період постачальник поставив відповідачу теплову енергію за адресою: м. Київ, вул. Білоруська, 17 (особовий рахунок № 110032-0101).

Згідно зі статтею 24 Закону України "Про теплопостачання" споживач теплової енергії має право на приєднання до теплової мережі відповідно до нормативно-правових актів.

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" впродовж 2016-2018 років та КП "Київтеплоенерго" впродовж 2018-2021 років здійснювало постачання теплової енергії до нежитлового приміщення житлового будинку за спірною адресою, яке приєднане до загальнобудинкової системи теплової мережі.

Факт постачання теплової енергії до житлового будинку підтверджується корінцями нарядів на включення та відключення вказаного будинку в період опалювального сезону. Обсяг спожитої теплової енергії за спірний період підтверджується відомостями обліку споживання теплової енергії за період 2018-2021 років та обліковими картками.

З урахуванням усього вищезазначеного, суд вважає обґрунтованими доводи позивача з приводу наявності заборгованості відповідача з оплати послуг по теплопостачанню з 01.01.2018 року по 01.05.2018 року в розмірі 32 902,09 грн. та за період з 01.10.2018 року по 31.10.2021 року у розмірі 15 109,91 грн.

При цьому під час розгляду справи суд звертається до категорії стандарту доказування та відзначає, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Дослідивши всі матеріали справи в їх сукупності суд вважає, що надані позивачем докази на підтвердження позовних вимог є більш вірогідними ніж докази, надані відповідачем в їх спростування.

Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційної складової боргу.

Позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1465,72 грн. за період з 01.10.2018 року по 01.10.2021 року, інфляційну складову боргу у розмірі 3218,75 грн. за період з 01.10.2018 року по 01.10.2021 року, 3% річних у розмірі 2963,89 грн. за період до 01.05.2018 року та інфляційну складову боргу у розмірі 6350,10 грн. за період до 01.05.2018 року.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання в вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Згідно з пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630 (які діяли за спірний період), розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.

З огляду на те, що у спірний період відповідач фактично споживав житлово-комунальні послуги (централізоване опалення) без укладення письмового договору про надання житлово-комунальних послуг, з урахуванням положень наведених правил, відповідач повинен був здійснювати оплату за спожиті послуги не пізніше 20 числа наступного за розрахунковим місяця (в строки, визначені законом).

Здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків інфляційної складової боргу, судом встановлено, що загальна сума інфляційної складової боргу, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунками суду, становить 9568,83 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення інфляційної складової боргу в сумі 0,02 грн. позивачу належить відмовити.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних, судом встановлено, що загальна сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунками суду, становить 4425,14 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення 3% річних в сумі 4,47 грн. позивачу належить відмовити.

Разом з цим, як було зазначено вище, відповідачем порушено питання щодо пропуску позивачем строку позовної давності.

Так, вимоги про стягнення заборгованості заявлені позивачем за період з січня 2018 року по квітень 2018 року включно та з жовтня 2018 року по жовтень 2021 року включно.

Позовна заява подана до суду 29.12.2021 року, що підтверджується датою оформлення на конверті.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За змістом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Відтак, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відтак, з урахуванням приписів вищенаведеної статті, строк позовної давності для вимог щодо стягнення з відповідача суми основного боргу за період з січня 2018 року по квітень 2018 року станом на день звернення з позовом до суду є таким, що сплив у лютому 2021 року - за січень 2018 року, у березні 2021 року - за лютий 2018 року, у квітні 2021 року - за березень 2018 року, у травні 2021 року - за квітень 2018 року, а щодо вимог після укладення договору цесії, зокрема за період з 01.10.2018 року по 30.11.2018 року строк позовної давності сплив у листопаді 2021 року - за жовтень 2018 року та у грудні 2021 року - за листопад 2018 року.

При цьому, за приписами статті 262 Цивільного кодексу України заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Відповідно до частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Предметом спору у справі є періодичні платежі, а отже строк позовної давності застосовується щодо кожного періоду (місяця), за який виникла заборгованість.

У той же час, відповідно до пункту 12 Перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

11.03.2020 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", якою установив з 12.03.2020 року до 03.04.2020 року на усій території України карантин. В подальшому постановами Кабінету Міністрів України строк карантину на всій території України неодноразово продовжувався та станом на час звернення до суду з позовною заявою не закінчився.

З урахуванням викладеного, щодо заборгованості, яка виникла за спірні періоди з січня 2018 року по квітень 2018 року та з жовтня 2018 року по жовтень 2021 року, то закінчення строку позовної давності щодо цих вимог припало на період дії карантину, а отже строк позовної давності відповідно до пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України продовжено і він не сплив на момент звернення до суду.

За наведеного, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» підлягають частковому задоволенню про стягнення 38 502,68 грн., з них: основного боргу - 29 234,96 грн. (двадцять дев`ять тисяч двісті тридцять чотири гривні 96 копійок), 3% річних - 2771,23 грн. (дві тисячі сімсот сімдесят одна гривня 23 копійки), інфляційної складової боргу - 6496,49 грн. (шість тисяч чотириста дев`яносто шість гривень 49 копійок).

Приймаючи до уваги встановлені судом факти та обставини, що були наведені вище, суд дійшов висновку, що викладені відповідачем-1 заперечення на позов не спростовують зазначених позивачем в позові доводів за встановлених вище судом фактів та обставин.

З приводу висвітлення всіх доводів відповідача-1 суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 року Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен доводи сторін.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1409,46 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача-1.

Щодо позовних вимог до Громадської організації «Наш Добробут» суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 41 Господарського процесуального кодексу України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи. Статтею 45 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Виходячи з наведеного, визначення відповідачів, предмета та підстав позову є правом позивача.

Пред`являючи позовну вимогу до відповідача, позивач повинен відповідно до приписів ч. 1 ст. 74, п. 5 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України викласти обставини та навести докази, які підтверджують правомірність пред`явлення цієї вимоги саме до відповідача, навести правові підстави такої вимоги.

В даному випадку спірні правовідносини фактично виникли між позивачем та Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва". Всі доводи та докази в обґрунтування вимог про стягнення спірних сум обґрунтовані посиланням на неправомірну поведінку відповідача-1, а не Громадської організації «Наш Добробут».

Таким чином, Громадська організація «Наш Добробут» є неналежним відповідачем у даній справі.

За таких обставин, враховуючи відсутність пред`явлених позовних вимог до Громадської організації «Наш Добробут», суд відмовляє в задоволенні позовних вимог до Громадської організації «Наш Добробут».

Щодо витрат Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн. суд зазначає наступне.

У п. 4 прохальної частини відзиву на позовну заяву відповідач просить стягнути з позивача на свою користь витрати на правничу правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

На підтвердження понесених витрат відповідач надав суду: витяг з договору про надання правничої допомоги від 06.04.2021 року № 161, укладений між адвокатом Орловим О.О. (адвокат) та КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" (клієнт); додаткову угоду № 2 від 30.12.2021 року до договору від 06.04.2021 року № 161; розрахунок витрат на правничу допомогу та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Суд зауважує, що наявний у матеріалах справи договір про надання правничої допомоги від 06.04.2021 року № 161 наданий відповідачем не у повному обсязі. Вказаний договір міститься на 4 сторінках, при цьому перші дві сторінки договору містять вступну частину та предмет договору з пункту 1.1. по пункт 2.7., тоді як третя і четверта сторінки розпочинаються з пункту 5.5. та закінчуються пунктом 11. Тобто, в матеріалах справи відсутня частина договору з пункту 2.8. по пункт 5.4.

Так, відповідно до пункту 1.1. договору про надання правничої допомоги від 06.04.2021 року № 161 клієнт в порядку та на умовах, визначених цим договором та діючим законодавством України, доручає, а адвокат зобов`язується відповідно до доручення клієнта надавати за плату (або безоплатну) правову допомогу в обсязі та на умовах, визначених законодавством України та цим договором.

Згідно з п. 1.2. вказаного договору правова допомога представляє собою представництво інтересів у статусі позивача, відповідача, третьої особи, представництво його інтересів перед суб`єктами права, у тому числі перед усіма фіскальними, адміністративними, судах першої, апеляційної, касаційної інстанцій загальної та інших органах державної влади, а також надання його інших видів правової допомоги, у відповідності і на умовах даного договору в провадженні у цивільних, адміністративних та господарських справах на будь-яких стадіях.

Додатковою угодою № 2 від 30.12.2021 року до договору від 06.04.2021 року № 161 сторони, керуючись Законом України "Про публічні закупівлі", чинного цивільного та господарського законодавства, дійшли згоди продовжити строк дії договору для проведення процедури закупівлі на початку наступного 2022 року, в обсязі, що не перевищує 20% суми, визначеної в договорі, до 28.02.2022 року.

Інших додаткових угод відповідачем до суду не надано.

Відтак, з урахуванням поданих відповідачем доказів, варто зазначити, що останнім не надано до суду додаткову угоду про погодження між сторонами суми гонорару адвоката. Водночас, у наявній в суді частині тексту договору відсутні умови (пункти) щодо погодження суми гонорару адвоката.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" не було подано до суду відповідного правочину, укладеного у належній формі, зі змісту якого можливо було б зробити висновок про те, в якій саме формі (фіксований розмір чи погодинна оплата) сторонами було погоджено оплату адвокатських послуг за надання правової допомоги у суді першої інстанції.

Натомість, відповідачем було долучено до відзиву розрахунок витрат на правничу допомогу, згідно якого адвокат надав клієнту наступні послуги:

- надання усних та письмових консультацій стосовно предмету спору та змісту позовних вимог - 500,00 грн.;

- правовий аналіз документів - додатків до позову, виявлення правових підстав для подання відзиву - 1000,00 грн.;

- підготовка правового обґрунтування щодо здійснення правового захисту у справі - 1000,00 грн.;

- пошук правових позицій, правових висновків Верховного Суду з питань, які стосуються предмету спору - 500,00 грн.;

- оформлення відзиву на позовну заяву, додатків до відзиву на позов - 4000,00 грн.;

- представництво інтересів відповідача в суді за цим позовом - 2000,00 грн.;

- підготовка процесуальних документів, пов`язаних з розглядом справи - 1000,00 грн., що разом становить - 10 000,00 грн.

Однак, суд вважає, що даний розрахунок не може слугувати доказом погодження між відповідачем та адвокатом вартості наданих послуг, оскільки розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, та/або порядок її обчислення повинен визначатися у самому договорі про надання правової допомоги. Отже, саме по собі надання розрахунку за відсутності в договорі обумовленого розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару не дає як суду, так і іншій стороні спору можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру такого гонорару. До того ж, поданий адвокатом Орловим О.О. розрахунок підписано лише адвокатом, тобто не погоджений клієнтом - КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва".

Таким чином, суд констатує, що оскільки у даному випадку відсутня об`єктивна можливість пересвідчитися про наявність домовленості між КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" та адвокатом Орловим О.О. щодо розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару за надання правової допомоги в суді першої інстанції, а також враховуючи заперечення іншої сторони, суд дійшов висновку, що заявлені вимоги відповідача про стягнення з позивача витрат на правничу допомогу за договором від 06.04.2021 року № 161 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

До того ж, в порушення частини 4 статті 60 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем не надано суду допустимих доказів повноважень адвоката Орлова О.О. як особи, що має право представляти інтереси клієнта, як-то довіреності або ордеру.

Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" (ідентифікаційний код 34966254, адреса: 04050, м. Київ, вул. Білоруська, 1) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (ідентифікаційний код 40538421, адреса: 01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5) грошові кошти: основного боргу - 29 234,96 грн. (двадцять дев`ять тисяч двісті тридцять чотири гривні 96 копійок), 3% річних - 2771,23 грн. (дві тисячі сімсот сімдесят одна гривня 23 копійки), інфляційної складової боргу - 6496,49 грн. (шість тисяч чотириста дев`яносто шість гривень 49 копійок) та судовий збір - 1409,46 грн. (одна тисяча чотириста дев`ять гривень 46 копійок).

3. В іншій частині позовних вимог до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» відмовити.

4. В задоволенні позовних вимог до Громадської організації «Наш Добробут» відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 15.08.2023р.

Суддя О.В. Котков