Постанова

від 30.01.2024 по справі 910/22015/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2024 р. Справа№ 910/22015/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Майданевича А.Г.

Суліма В.В.

за участю секретаря судового засідання: Ніконенко Є.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Качкурова С.В. (в залі суду);

від відповідачів: 1. Джумурат В.М. (в залі суду);

2. не з`явився;

розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва"

на рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2023, повний текст рішення складено 21.08.2023

у справі № 910/22015/21 (суддя Котков О.В.)

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"

до 1. Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва"

2. Громадської організації "Наш Добробут"

про стягнення грошових коштів

За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом № 30/7/1/20220 від 28.12.2021 року до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" (відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 62 010,46 грн, з них: основного боргу - 48 012,00 грн, 3% річних - 4 429,61 грн та інфляційної складової боргу - 9 568,85 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором на постачання теплової енергії № 1110032-0101 від 22.01.2021 року, внаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем за вказаним правочином.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.08.2023 у справі № 910/22015/21, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 23.08.2023, позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" задоволено частково; Стягнуто з Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" грошові кошти: основного боргу - 29 234,96 грн, 3% річних - 2771,23 грн, інфляційної складової боргу - 6496,49 грн та судовий збір - 1409,46 грн.

Рішення мотивоване тим, що на підтвердження балансової належності КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" нежитлового приміщення у будинку за адресою: вулиця Білоруська, 17 площею 73,00 кв.м позивач вказав на наявність розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 09.02.2011 року № 80 "Про закріплення майна за Комунальним підприємством "Керуюча дирекція" Шевченківської районної у місті Києві ради", а також наявність розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 30.12.2016 року №801 "Про внесення змін до розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 09 лютого 2011 року №80 "Про закріплення майна за КП "Керуюча дирекція". Відповідно до вказаних в розпорядженні від 30.12.2016 року №801 відомостей відповідач є балансоутримувачем жилого будинку за адресою: м. Київ, вул. Білоруська, 17, при цьому площа нежитлових приміщень об`єкту - 324,10 кв.м. Матеріалами справи підтверджено, що в спірні періоди позивач поставив відповідачу теплову енергію за вищевказаною адресою. Отримання відповідачем послуг теплопостачання підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: корінцями нарядів на включення та відключення об`єкту теплоспоживання; відомостями обліку спожитої теплової енергії, що підтверджує обсяги споживання теплової енергії; обліковими картками (помісячно), що підтверджують порядок нарахування, враховуючи обсяг спожитої теплової енергії відповідачем (як частки опалювальної площі будівлі), кількість діб/годин роботи (споживання) та її вартість. Суд вважає обґрунтованими доводи позивача з приводу наявності заборгованості відповідача з оплати послуг по теплопостачанню з 01.03.2016 по 01.05.2018 в розмірі 32 902,09 грн та за період з 01.10.2018 по 31.10.2021 у розмірі 15 109,91 грн. Здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків інфляційної складової боргу, судом встановлено, що загальна сума інфляційної складової боргу, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунками суду, становить 9568,83 грн, в іншій частині позовних вимог щодо стягнення інфляційної складової боргу в сумі 0,02 грн позивачу належить відмовити, а загальна сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунками суду, становить 4425,14 грн, в іншій частині позовних вимог щодо стягнення 3% річних в сумі 4,47 грн позивачу належить відмовити. Предметом спору у справі є періодичні платежі, а отже строк позовної давності застосовується щодо кожного періоду (місяця), за який виникла заборгованість. У той же час, відповідно до пункту 12 Перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" підлягають частковому задоволенню про стягнення 38 502,68 грн, з них: основного боргу - 29 234,96 грн, 3% річних - 2771,23 грн, інфляційної складової боргу - 6496,49 грн. Громадська організація "Наш Добробут" є неналежним відповідачем у даній справі, враховуючи відсутність пред`явлених позовних вимог до Громадської організації "Наш Добробут", тому суд відмовляє в задоволенні позовних вимог до Громадської організації "Наш Добробут".

Узагальнені доводи апеляційної скарги

Не погоджуючись із рішенням Господарського суду міста Києва від 01.08.2023 у справі № 910/22015/21, Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить поновити відповідачу строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2023 у справі № 910/22015/21; прийняти апеляційну скаргу до розгляду; зупинити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2023 у справі № 910/22015/21; розгляд апеляційної скарги проводити у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи; провести огляд багатоквартирного житлового будинку № 17 по вул. Білоруська у м. Києві та нежитлового приміщення площею 73,00 кв.м, якщо воно знаходиться в цьому будинку; скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2023 у справі № 910/22015/21; прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позову; судові витрати покласти на позивача.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

На думку скаржника, приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції повно, всебічно та об`єктивно не дослідив та не перевірив фактичну наявність, а також належність відповідачу нежитлового приміщення площею 73 кв.м в багатоквартирному житловому будинку № 17 по вул. Білоруська у місті Києві, яке б ґрунтувалось на якомусь із передбачених законодавством правових титулів, а також споживання відповідачем у даному приміщенні послуг позивача. Спірне приміщення не володіє ознаками ізольованості та окремого об`єкту нерухомого майна.

Скаржник вказує на те, що Законом № 2189, правовий інститут "балансового утримання" багатоквартирних будинків, балансоутримувача, як суб`єкта житлово-комунальних відносин тощо, з 10.06.2018 ліквідовано, тому суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що відповідач є балансоутримувачем та управителем чи то нежитлового приміщення площею 73,00 кв.м в багатоквартирному житловому будинку № 17 по вул. Білоруська у м. Києві, чи то будинку вцілому.

Скаржник наголошує на тому, що письмовий договір між сторонами не укладався, спірне приміщення не перебуває на балансі відповідача, а відтак не має правової причетності до відповідача, а у облікових картках за спірний період з обліковим записом № 1110032-01 не ідентифіковано об`єкт, якому надавалась послуга з теплопостачання, не вказана опалювальна площа, а також не надавались відповідачу.

Скаржник стверджує, що не є власником, балансоутримувачем чи користувачем жодного житлового або нежитлового приміщення у багатоквартирному житловому будинку № 17 по вул. Білоруська у м. Києві, а судом не встановлено опалювальну площу будинку чи приміщень у спірному будинку, не перевірено чи відповідає вона тій площі, яка була опалена за рахунок поставленої теплової енергії.

На думку скаржника, судом першої інстанції не спростовано того факту, що ГО "Наш добробут" знаходиться у вказаному приміщенні і, відповідно, споживала і споживає послуги позивача.

Також, на думку скаржника, суд першої інстанції не досліджував обставини відмови відповідача від укладення договору та те, що позивач надав проект договору, який регулює інші правовідносини (купівлю-продаж, а не надання житлово-комунальних послуг), аніж ті, що ним заявлені у позові, тобто суд помилково вважає, що у відповідача виник обов`язок сплачувати послуги позивача без укладення договору, а не у разі неправомірної відмови від укладення договору.

Скаржник вважає, що матеріали справи не містять жодного документа, складеного ПАТ "Київенерго", які підтверджують обсяг і якість спожитої відповідачем у спірний період теплової енергії, а також її вартість, позивачем не доведено відповідність нарахованого об`єму спожитої теплоенергії фактично спожитому об`єму, тобто розрахунок ціни позову не відповідає тим доказам, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги.

Скаржник зазначає, що оскільки договірних зобов`язань між сторонами не виникло, рахунки на оплату позивачем не виставлялось, судом першої інстанції безпідставно стягнуто інфляційні втрати та 3% річних за спірний період, оскільки строк оплати в даному випадку не настав.

Також у апеляційній скарзі викладене клопотання про огляд багатоквартирного житлового будинку № 17 по вул. Білоруська у м. Києві та нежитлового приміщення площею 73,00 кв.м, якщо воно знаходиться у цьому будинку.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач у відзиві на апеляційну скаргу вказав на те, що ПАТ "Київенерго" передало позивачу програмний комплекс, до якого здійснювалось внесення даних до даного програмного комплексу щодо нарахування спожитої відповідачем теплової енергії за договором. Відповідач був повідомлений позивачем листом від 08.04.2019 про відступлення права вимоги, однак заперечення проти вимог позивача щодо прийнятого права вимоги заборгованості за договором цесії не висунув, відповіді на отримане повідомлення не надав, що, на думку позивача, свідчить про визнання відповідачем суми заборгованості та зобов`язання по її оплаті.

Позивач зазначає про те, що твердження відповідача, що нежитлові приміщення не належать йому і не перебувають у нього на будь-якому правовому титулі не відповідають дійсності та наявним у матеріалам справи документам, оскільки відповідно до умов договору оренди № 974/1 від 11.12.2019 саме відповідач є балансоутримувачем нежитлових приміщень за адресою: м. Київ, вул. Білоруська, буд. 17, площею 73,0 кв.м. Відповідачем не надано жодного доказу, який би вказував на те, що площа спірного нежитлового приміщення не входить в передану на баланс/на праві господарського відання відповідачу площу нежитлових приміщень за вказаною адресою. На підставі виданих корінців нарядів підключається весь будинок за вказаною адресою в цілому, на окрему частину нежитлового приміщення, корінці нарядів не видаються.

Позивач вказує на те, що відповідачем під час розгляду справи не надано жодних належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження відключення від теплопостачання будинку, розташованого по вулиці Білоруській, 17 у м. Києві, тому у відповідача існує обов`язок щодо відшкодування вартості спожитої ним теплової енергії, при цьому, відповідачем не спростовано належними, допустимими та достовірними доказами відомості щодо обсягів отриманої теплової енергії, нарахування боргу, а також не надано доказів здійснення оплати останньої.

Також позивач вказує на те, що поданням заяви про застосування строків позовної давності, відповідач фактично визнає позовні вимоги.

Позивач зазначає, що у березні 2021 року було здійснено повернення за поставлену теплову енергію за частину грудня 2019р. та з січня 2020р. по січень 2021р. у розмірі 13 285,99 грн і ця сума була зарахована на рахунок громадської організації "Наш добробут" на адресу якої направлено договір на постачання теплової енергії. Крім того, у апеляційній скарзі відповідач стверджуючи, що йому не передавались окремі ізольовані приміщення, площею 73,0 кв.м, вказує, що за договором оренди, саме ГО "Наш добробут" є фактичним споживачем теплової енергії у нежитловому приміщенні площею 73,0 кв.м.

Узагальнені доводи відповіді на відзив

Так, перший відповідач зазначив про те, що матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували факт передачі відповідачу окремого ізольованого нежитлового приміщення площею 73,00 кв.м в багатоквартирному житловому будинку № 17 по вул. Білоруська у м. Києві, на якомусь із передбачених правових титулів.

Крім того, такого поняття, як балансоутримувач, у законодавстві, що регулює питання житлово-комунальних послуг - не існує. Тому суд не міг встановити того факту, що відповідач є балансоутримувачем приміщення, у якому позивач нібито надавав послуги, що підтверджується постановою Верховного Суду у справі № 910/21848/21 від 14.07.2023.

Перший відповідач вказує на відсутність документів про фіксування параметрів споживання, доказів надання послуг з постачання теплової енергії та про те, що обсяги споживання у облікових картках є відмінними від обсягів споживання, зазначених у довідках про нарахування за теплову енергію.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/22015/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Ткаченко Б.О., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2023 апеляційну скаргу Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2023 у справі № 910/22015/21 залишено без руху; запропоновано скаржнику усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме: протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, надати до Північного апеляційного господарського суду:

- докази сплати (доплати) судового збору у розмірі 454 грн 00 коп.

29.09.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява, до якої додано платіжну інструкцію № 12485, що свідчить про сплату (доплату) судового збору у розмірі 454,00 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2023 у справі № 910/22015/21. Призначено справу № 910/22015/21 до розгляду у судовому засіданні 31.10.2023.

27.10.2023 від представника Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із тим, що представник повинен брати участь у справі № 910/7933/23, розгляд якої відбувався в Господарському суду міста Києва.

На підставі ст. 202, 216 ГПК України, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2023 задоволено клопотання представника Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" про відкладення розгляду справи № 910/22015/21. Відкладено розгляд справи № 910/22015/21 за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2023 на 05.12.2023.

У судовому засіданні 05.12.2023 оголошено перерву у розгляді справи № 910/22015/21 за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2023 до 30.01.2024.

Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, тимчасові непрацездатності суддів та перебування суддів у відпустках, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910/22015/21 розглядалась протягом розумного строку.

Явка учасників справи та позиції учасників справи

Представник другого відповідача у судове засідання 30.01.2024 не з`явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином.

Представник позивача у судовому засіданні 30.01.2024 заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2023 у справі № 910/22015/21 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Представник першого відповідача у судовому засіданні 30.01.2024 підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2023 у справі № 910/22015/21 скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2023 у справі № 910/22015/21; прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позову; судові витрати покласти на позивача.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 року № 1693 "Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", КП "Київтеплоенерго" визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ "Київенерго".

За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 року № 591 КП "Київтеплоенерго" видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

Отже, з 01.05.2018 постачання теплової енергії здійснює КП "Київтеплоенерго".

Згідно з пунктом 2.2.1 Статуту позивача предметом діяльності підприємства є надання комунальних послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, постачання та розподілу електричної енергії.

11.10.2018 між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (надалі - кредитор) та Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (надалі - новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги (цесії) № 601-18, відповідно до якого кредитор відступив, а новий кредитор набув право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців (далі - споживачі) щодо виконання ними грошових зобов`язань перед кредитором з оплати спожитої до 01.05.2018 теплової енергії.

Згідно з п. 3.4.2. договору цесії новий кредитор має право на отримання замість кредитора від споживачів, визначених у додатку № 1, сплати заборгованостей, право вимоги до яких відступлене за цим договором.

У відповідності до п. 1.3. договору цесії кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги також будь-яких інших, передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов`язань (неустойка, штраф, пеня), 3% річних, інфляційні нарахування, судові витрати, витрати пов`язані з отриманням боргу та примусовим стягненням та будь-які інші без виключень та обмежень).

Так, відповідно до додатку № 1 до договору цесії позивач набув право вимоги до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" щодо заборгованості за спожиту до 01.05.2018 року теплову енергію за особовим рахунком № 1110032-0101 у розмірі 32 902,09 грн, яка станом на момент звернення до суду з даним позовом не змінилася, що підтверджується довідкою про стан розрахунків за спожиту теплоенергію до 01.05.2018.

Позивач листом № 1/5-1110032-0101 від 08.04.2019 повідомив відповідача про укладення договору про відступлення права вимоги № 601-18 від 11.10.2018, за яким ПАТ "Київенерго" передало, а позивач набув право вимоги сплати заборгованості у розмірі 32 902,09 грн за спожиту відповідачем до 01.05.2018 теплову енергію та просив сплатити заборгованість в 20-денний строк з дня отримання цього листа.

КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" на цей лист відповіді не надало та заборгованість не погасило.

28.01.2021 позивач листом № 30/5/3/1303 направив на адресу відповідача проект договору на постачання теплової енергії від 22.01.2021 № 1110032-0101, що підтверджується копіями фіскального чеку від 28.01.2021, накладної № 0103275497073 та описом вкладення у цінний лист від 28.01.2021.

Додатком № 8 вказаного проекту договору встановлено, що об`єктом теплопостачання є нежитлове приміщення площею 73,00 кв.м, розташоване за адресою: вул. Білоруська, 17.

Предметом договору на постачання теплової енергії від 22.01.2021 за № 1110032-0101 є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії, на умовах передбачених цим договором.

При виконанні умов договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов`язуються керуватися тарифами, затвердженими у встановленому порядку, Положенням про Держенергонагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж (далі - Правил), нормативними актами з питань користування та розрахунків за енергоносії, чинним законодавством України (п. 2.1 договору)/

Згідно з пп. 2.2.1. п. 2.2. договору теплопостачальна організація зобов`язується постачати теплову енергію на потреби: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону в кількості та в обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору.

Підпунктами 2.3.1., 2.3.2. пункту 2.3. договору на абонента покладено обов`язок: додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії; виконувати умови та порядок оплати в обсягах і терміни, які передбачені у додатку № 4 до договору.

Додатком № 1 до договору передбачено, що теплопостачальна організація відпускає абоненту теплову енергію в гарячій воді у межах Q рік = 10,295 Гкал/рік з приєднаним тепловим навантаженням EQ = 0,0052 Гкал/годину, в тому числі: на опалення Qо = 0,0052 Гкал/годину (пп. 1.1. п. 1).

Згідно з п. 1 додатку № 3 до договору розрахунки з абонентом за відпущену теплову енергію проводяться згідно з тарифами на теплову енергію, затвердженими відповідним органом у встановленому законодавством порядку, для КП "Київтеплоенерго" для опалення - 1402,86 грн/Гкал.

Додатком № 4 до договору визначено:

- абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує теплопостачальній організації вартість заявленої у договорі кількість теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформлює договір про заставу майна згідно з Законом України "Про заставу" як засіб гарантії сплати спожитої теплової енергії (пункт 2);

- абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в ЦОК за адресою: просп. Повітрофлотський, 58: акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акта звірки абонент повертає в ЦОК); акт приймання-передавання товарної продукції; рахунок-фактуру, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду (пункт 3);

- абоненту на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) теплопостачальною організацією нараховується пеня в розмірі 0,5% за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше обумовленої чинним законодавством України (пункт 7).

Додатком № 7 до договору визначено "Умови припинення постачання теплової енергії".

У листі від 28.01.2021 за № 30/5/3/1303 позивачем було зазначено, що у разі не підписання та/або не повернення договору у встановлений ст. 181 ГК України строк, пропозиція позивача буде вважатись прийнятою в силу положень ч. 2 ст. 642 ЦК України.

Проте, відповідач на вищезазначений лист відповіді не надав, запропонований позивачем проект договору не погодив та не підписав, зауваження або пропозиції відносно змісту запропонованого правочину не надав, протокол розбіжностей до нього не склав.

Як зазначає позивач, і як вбачається з наданого позивачем "розрахунку основного боргу за теплову енергію за період діяльності КП "Київтеплоенерго" в період з жовтня 2018 року по жовтень 2021 року, ним проводилося постачання теплової енергії до житлового будинку за адресою: м. Київ, вул. Білоруська, 17, що підтверджується корінцями нарядів на включення/відключення будинку в опалюваній період; обліковими картками; актами приймання-передавання товарної продукції.

На підтвердження балансової належності КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" нежитлового приміщення у будинку за адресою: вулиця Білоруська, 17 площею 73,00 кв.м позивач вказав на наявність розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 09.02.2011 року № 80 "Про закріплення майна за Комунальним підприємством "Керуюча дирекція" Шевченківської районної у місті Києві ради", а також наявність розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 30.12.2016 року №801 "Про внесення змін до розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 09 лютого 2011 року №80 "Про закріплення майна за КП "Керуюча дирекція".

Відповідно до вказаних в розпорядженні від 30.12.2016 № 801 відомостей відповідач є балансоутримувачем жилого будинку за адресою: м. Київ, вул. Білоруська, 17, при цьому площа нежитлових приміщень об`єкту - 324,10 кв.м.

В подальшому, позивачем надіслано на адресу відповідача вимогу № 30/5/4/17970 від 17.11.2021 щодо сплати заборгованості за спожиту теплову енергію, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та копією фіскального чеку від 17.11.2021.

Проте, відповідач на вищезазначену вимогу відповіді не надав.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов`язання щодо оплати наданих послуг з постачання теплової енергії за період з жовтня 2018 року по жовтень 2021 року, внаслідок чого за Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" утворилась заборгованість у розмірі 15 109,91 грн. Крім того, відповідач не сплатив заборгованість за спожиту ним до 01.05.2018 теплову енергію у розмірі 32 902,09 грн.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 1 465,72 грн за період з 01.10.2018 по 01.10.2021, інфляційну складову боргу у розмірі 3 218,75 грн за період з 01.10.2018 по 01.10.2021, 3% річних у розмірі 2 963,89 грн за період до 01.05.2018 та інфляційну складову боргу у розмірі 6 350,10 грн за період до 01.05.2018.

Відповідач, заперечуючи позовні вимоги у даній справі, зазначив, що позивачем не підтверджено належними доказами здійснення теплопостачання у спірні періоди, оскільки з наданих доказів не можливо ідентифікувати об`єкт, якому надавалася послуга з теплопостачання, його опалювальну площу, місцезнаходження тощо. Також відповідач посилався на відсутність договірних відносин між сторонами.

Також відповідачем подано заяву про застосування наслідків спливу позовної давності за вимогами КП "Київтеплоенерго" у даній справі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову, з огляду на наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з додатку № 1 до розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 30.12.2016 № 801 на баланс відповідачу переданий весь будинок за адресою: вул. Білоруська, 17 включно всі нежитлові приміщення в ньому загальною площею 324,10 кв.м, з чого слідує, що спірне приміщення, площа якого становить 73,00 кв.м знаходиться на балансі відповідача.

У листі № 45-1787 від 10.11.2022 відповідач підтвердив, що нежитлові приміщення за адресою: м. Київ, вул. Білоруська, 17 закріплено на праві господарського відання за КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва".

Таким чином, судом встановлено, що спірна площа нежитлових приміщень у розмірі 73,00 кв.м., яка є меншою ніж загальна площа переданих нежитлових приміщень на підставі розпоряджень, перебуває на балансі Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва", відповідно, позивач має право на стягнення заборгованості за надання послуг з теплопостачання у заявлені строки.

Крім того, саме факт закріплення за Керуючою компанією на праві господарського відання нежитлових приміщень, а не перебування їх на балансі, покладає на суб`єкта обов`язок належним чином утримувати вказані приміщення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.07.2023 у справі № 910/21848/21.

Так, будинок по вулиці Білоруській, 17 у місті Києві оснащений єдиною загальнобудинковою системою опалення. Нежитлові приміщення розташовані у житловому будинку за вказаною адресою мають спільну інженерну мережу з централізованого опалення, у зв`язку з чим технічна можливість не поставлення теплової енергії відповідачу у позивача відсутня.

Відповідно до пункту 29 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 року № 1198 (далі - Правила № 1198) теплова енергія постачається безперервно.

Згідно з пунктом 36 Правил № 1198 теплопостачальна організація зобов`язується забезпечувати протягом обумовленого в договорі часу безперервне постачання теплової енергії (за винятком нормативно встановлених перерв), підтримувати параметри теплоносія, що подається з колекторів джерела теплової енергії, на вході в теплову мережу споживача теплової енергії відповідно до температурного графіка теплової мережі, не допускаючи відхилення параметрів, визначених договором.

Пунктом 3 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630 (далі - Правила № 630), встановлено, що послуги надаються споживачам безперебійно, виключно за винятком часу перерв, визначених відповідно до частини 3 статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Також відповідно до пункту 40 Правил № 1198 споживач теплової енергії зобов`язаний, зокрема, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих правил.

Нарахування за надані послуги теплопостачання здійснювалося на підставі відомостей споживання та діючих в період споживання тарифів.

За період постачання теплової енергії з жовтня 2018 року по жовтень 2021 року при оформленні щомісячно рахунку-фактури постачальником застосовувався затверджений тариф на теплову енергію, що підтверджується щомісячним обліковим записом.

Обсяг спожитої відповідачем теплової енергії в ГКал, а також щомісячне нарахування по особовому рахунку відображені в облікових картках споживача за його обліковим записом № 1110032-0101, копії яких надані позивачем.

В спірні періоди позивачем поставлено відповідачу теплову енергію за вищевказаною адресою, а отримання відповідачем послуг теплопостачання підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: корінцями нарядів на включення та відключення об`єкту теплоспоживання; відомостями обліку спожитої теплової енергії, що підтверджує обсяги споживання теплової енергії; обліковими картками (помісячно), що підтверджують порядок нарахування, враховуючи обсяг спожитої теплової енергії відповідачем (як частки опалювальної площі будівлі), кількість діб/годин роботи (споживання) та її вартість.

Як вбачається з корінців нарядів на включення та відключення вказаного будинку в період опалювального сезону, споживачем в них зазначено Комунальне підприємство "ЦОС Шевченківського району".

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що на підставі виданих корінців нарядів підключається весь будинок за вказаною адресою в цілому. На окрему частину нежитлового приміщення корінці нарядів не видаються, тому споживачем в корінцях нарядів зазначається обслуговуюча організація, яка здійснює комплексне обслуговування всього житлового будинку в цілому за певною адресою. Саме тому в корінцях нарядів зазначена інформація стосовно Комунального підприємства "ЦОС Шевченківського району", що в свою чергу спростовує зворотні доводи відповідача, які не ґрунтуються на вимогах закону.

Тобто, із матеріалів справи вбачається, що позивачем доведено факт включення та відключення будинку в період опалювального сезону за спірні періоди, та факт підключення/відключення до/від постачання теплової енергії всього будинку.

Щодо заперечень відповідача про те, що договір з позивачем на теплопостачання не укладався, а тому у КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" відсутній обов`язок оплати, то слід відмітити, що відсутність письмового договору про постачання теплової енергії не звільняє осіб, які використовують теплову енергію без укладання договору на теплопостачання, від обов`язку оплати за фактично спожиту теплову енергію.

У постанові Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду від 25.03.2019 у справі № 910/12510/17 викладено правовий висновок, відповідно до якого: "укладення договору з теплопостачання відповідно до статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Правил користування тепловою енергією, є не правом споживача послуг, а його обов`язком. А сам лише факт не укладення такого договору не може слугувати підставою для звільнення споживача від сплати за фактично спожиту теплову енергію в спірний період".

Отже навіть за відсутності договору, втім, при належному підтвердженні матеріалами справи факту постачання теплової енергії споживачу, останній не звільняється від обов`язку оплати за фактично спожиту теплову енергію.

Відповідно до пунктів 24, 25 Правил № 630 споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Однак, відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Процедура відключення приміщення від внутрішньобудинкових мереж, встановлена Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005 року № 4.

Разом з цим, відповідачем під час розгляду справи не надано жодних належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження відключення від теплопостачання будинку, розташованого по вулиці Білоруській, 17 у місті Києві, а тому у відповідача існує обов`язок щодо відшкодування вартості спожитої ним теплової енергії. При цьому, відповідачем не спростовано належними, допустимими та достовірними доказами відомості щодо обсягів отриманої теплової енергії, нарахування боргу, а також не надано доказів здійснення оплати останньої.

За наведених обставин також спростовуються аргументи відповідача щодо відсутності підстав для нарахування спірної заборгованості з огляду на відсутність укладеного договору.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов`язання в силу приписів статті 525 Цивільного кодексу України не допускається.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" балансоутримувач (будинку, групи будинків, житлового комплексу) - це власник відповідного майна або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно і уклала договір купівлі-продажу теплової енергії з теплогенеруючою або теплопостачальною організацією, а також договори на надання житлово-комунальних послуг з кінцевими споживачами; постачання теплової енергії (теплопостачання) - це господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору; житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; споживач теплової енергії - це фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору; суб`єкти відносин у сфері теплопостачання - це фізичні та юридичні особи незалежно від організаційно-правових форм та форми власності, які здійснюють виробництво, транспортування, постачання теплової енергії, теплосервісні організації, споживачі, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Як передбачено частиною 1 статті 9 вказаного закону споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Разом з цим, КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" не надано суду доказів виконання зобов`язання з оплати послуг по теплопостачанню з 01.03.2016 по 01.05.2018 в розмірі 32 902,09 грн. та за період з 01.10.2018 по 31.10.2021 у розмірі 15 109,91 грн.

Відповідно до пункту 20 Правил № 630 плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку. У платіжному документі передбачаються графи для зазначення поточних і попередніх показань засобів обліку води, теплової енергії, різниці цих показань або затверджених нормативів (норм) споживання, тарифу на даний вид послуг і суми, яка належить до сплати за надану послугу.

Як було зазначено, наявними у матеріалах справи корінцями нарядів на включення та відключення будинку на опалювальний сезон, а також відомостями споживання теплової енергії підтверджується, що у спірний період постачальник поставив відповідачу теплову енергію за адресою: м. Київ, вул. Білоруська, 17 (особовий рахунок № 110032-0101).

Згідно зі статтею 24 Закону України "Про теплопостачання" споживач теплової енергії має право на приєднання до теплової мережі відповідно до нормативно-правових актів.

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" впродовж 2016-2018 років та КП "Київтеплоенерго" впродовж 2018-2021 років здійснювало постачання теплової енергії до нежитлового приміщення житлового будинку за спірною адресою, яке приєднане до загальнобудинкової системи теплової мережі.

Факт постачання теплової енергії до житлового будинку підтверджується корінцями нарядів на включення та відключення вказаного будинку в період опалювального сезону. Обсяг спожитої теплової енергії за спірний період підтверджується відомостями обліку споживання теплової енергії за період 2018-2021 років та обліковими картками.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про обґрунтованість доводів позивача з приводу наявності заборгованості відповідача з оплати послуг по теплопостачанню з 01.03.2016 по 01.05.2018 в розмірі 32 902,09 грн та за період з 01.10.2018 по 31.10.2021 у розмірі 15 109,91 грн.

Також позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1 465,72 грн за період з 01.10.2018 по 01.10.2021, інфляційну складову боргу у розмірі 3 218,75 грн за період з 01.10.2018 по 01.10.2021, 3% річних у розмірі 2 963,89 грн за період до 01.05.2018 та інфляційну складову боргу у розмірі 6 350,10 грн за період до 01.05.2018.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При перерахунку заявлених позивачем до стягнення 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції та вважає, що суми 3% річних та інфляційних втрат у розмірах 4 425,14 грн та 9 568,83 грн, відповідно, є арифметично правильними.

Водночас, колегія суддів наголошує на тому, що вимоги про стягнення заборгованості заявлені позивачем за період з 01.03.2016 до 01.05.2018 та з 01.10.2018 по 31.10.2021, натомість позовна заява подана до суду 29.12.2021, що підтверджується датою оформлення на конверті.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За змістом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Відтак, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

При цьому, за приписами статті 262 Цивільного кодексу України заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Відповідно до частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Предметом спору у справі є періодичні платежі, а отже строк позовної давності застосовується щодо кожного періоду (місяця), за який виникла заборгованість.

У той же час, відповідно до пункту 12 Перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

11.03.2020 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", якою установив з 12.03.2020 року до 03.04.2020 року на усій території України карантин. В подальшому постановами Кабінету Міністрів України строк карантину на всій території України неодноразово продовжувався та станом на час звернення до суду з позовною заявою не закінчився.

З урахуванням викладеного, щодо заборгованості, яка виникла за спірні періоди з лютого 2017 року до травня 2018 року та з 01.10.2018 по 31.10.2021, то закінчення строку позовної давності щодо цих вимог припало на період дії карантину, а отже строк позовної давності відповідно до пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України продовжено і він не сплив на момент звернення до суду.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що строк позовної давності для вимог щодо стягнення з відповідача суми основного боргу за період з 01.03.2016 до 01.05.2018 станом на день звернення з позовом до суду є таким, що сплив частково - за період з березня 2016 року по лютий 2017 року.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 38 502,68 грн, з них: основного боргу у розмірі 29 234,96 грн 3% річних у розмірі 2 771,23 грн та інфляційної складової боргу у розмірі 6 496,49 грн.

Також, колегія суддів апеляційної інстанції наголошує на тому, що пред`являючи позовну вимогу до відповідача, позивач повинен відповідно до приписів ч. 1 ст. 74, п. 5 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України викласти обставини та навести докази, які підтверджують правомірність пред`явлення цієї вимоги саме до відповідача, навести правові підстави такої вимоги.

Враховуючи те, що в даному випадку спірні правовідносини фактично виникли між позивачем та Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" і всі доводи та докази в обґрунтування вимог про стягнення спірних сум обґрунтовані посиланням на неправомірну поведінку першого відповідача, а не Громадської організації "Наш Добробут", колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду про те, що другий відповідач - Громадська організація "Наш Добробут" є неналежним відповідачем у даній справі, у зв`язку із чим, з огляду на відсутність пред`явлених позовних вимог до Громадської організації "Наш Добробут", суд відмовляє в задоволенні позовних вимог до Громадської організації "Наш Добробут".

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 38 502,68 грн, з них: основного боргу у розмірі 29 234,96 грн 3% річних у розмірі 2 771,23 грн та інфляційної складової боргу у розмірі 6 496,49 грн, у зв`язку із чим, підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2023 у справі № 910/22015/21, відсутні.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, розглянувши клопотання, викладене у апеляційній скарзі, щодо огляду багатоквартирного житлового будинку № 17 по вул. Білоруська у м. Києві та нежитлового приміщення площею 73,00 кв.м, якщо воно знаходиться у цьому будинку, дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення, враховуючи те, що зазначене клопотання не було заявлено до господарського суду першої інстанції.

Враховуючи обставини справи, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін, що були покладені в основу оскаржуваного судового рішення, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає про те, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994; п. 29-30), однак, це право не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Проніна проти України" від 18.07.2006; п. 23; рішення у справі "Hirvisaari v. Finland" ("Хірвісаарі проти Фінляндії; п. 32).

Так, враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що наведене місцевим судом мотивування є достатнім для обґрунтування свого рішення за аргументами та доказами, які наявні у матеріалах справи. При цьому, рівень деталізації судом своїх доводів в будь-якому разі не призвів до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.

Водночас, колегія суддів зазначає, що облікові картки (табуляграми), що роздруковані з переданих за актом приймання-передавання № 23 носіїв/пристроїв зберігання інформації (зовнішніх жорстких дисків, USB) резервних копій баз даних ПК "Уніван-Термал" та ПК "БІТеК" є електронними доказами в паперовій формі, містять обов`язкові реквізити документа, містять інформацію щодо періоду нарахувань, обсягів фактичного споживання теплової енергії відповідачем, застосованих тарифів, вартості спожитої теплової енергії та є первинними документами в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Натомість, скаржником не спростовано належними та достатніми доказами обсяги спожитої теплової енергії та розрахунок позовних вимог, не надано доказів на підтвердження обставин, на які він посилається у апеляційній скарзі.

Також скаржником не надано доказів того, що спірне нежитлове приміщення площею 73,00 кв.м належить іншій фізичній чи юридичній особі, а не територіальній громаді міста Києва.

Зазначення про те, що нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, вул. Білоруська, 17 перебуває на балансі першого відповідача, не вплинуло на результат вирішення спору, адже саме факт закріплення за першим відповідачем на праві господарського відання нежитлових приміщень, а не перебування їх на балансі, покладає на суб`єкта обов`язок належним чином утримувати вказані приміщення

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.7.2023 у справі № 910/21848/21.

Твердження скаржника на відмінності від обсягів у відомостях про виміряні параметри у облікових картках та довідках про нарахування за теплову енергію спростовуються наявними матеріалами справи.

Також не відповідають матеріалам справи і твердження скаржника про відсутність документів про фіксування параметрів споживання та доказів надання послуг з постачання теплової енергії за відповідні місяці.

Посилання скаржника на постанову Верховного Суду у справі № 910/103/22 від 30.10.2023 оцінюється колегією суддів критично, оскільки обставини справи № 910/102/22 є відмінними від обставин справи № 910/22015/21, оскільки у справі № 910/103/22 розрахунок заявленої до стягнення суми здійснювався з урахуванням площі нежитлового приміщення, балансоутримувачем якого є відповідач, яка, за твердженнями позивача, складає 141,2 кв.м, натомість відповідно до розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 09.02.2010 №80 (у редакції розпорядження від 30.12.2016 №801), яким за КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" закріплено нерухоме майно на праві господарського відання, останньому було передано, зокрема, нежитлове приміщення по вул. Дмитрівська, №33А, при цьому площа такого приміщення складає 123,40 кв.м, в той час, як у даній справі № 910/22015/21, згідно із розпорядженням відповідач є балансоутримувачем жилого будинку за адресою: м. Київ, вул. Білоруська, 17, при цьому площа нежитлових приміщень об`єкту - 324,10 кв.м, а нарахування здійснювалось на нежитлове приміщення площею 73,00 кв.м.

Доводи скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення та не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду міста Києва від 01.08.2023 у справі № 910/22015/21.

Колегія суддів апеляційної інстанції, з огляду на викладене, зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З приводу решти доводів скаржника, викладених в його скарзі, колегія суддів звертає увагу, що такі аргументи враховані апеляційним судом, при цьому оскаржуване рішення є вмотивованим, місцевим судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Хаджинастасиу проти Греції", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації").

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Колегія суддів апеляційної інстанції, керуючись ч. 3 ст. 269 ГПК України, переглянувши рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2023 у справі № 910/22015/21 в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та відсутність підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення у справі № 910/22015/21.

Таким чином, апеляційна скарга Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2023 у справі № 910/22015/21 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2023 у справі № 910/22015/21 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника, в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2023 у справі № 910/22015/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2023 у справі № 910/22015/21 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.

4. Матеріали справи № 910/22015/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 26.02.2024, у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Гаврилюка О.М. та перебуванням судді Майданевича А.Г. у відпустці.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді А.Г. Майданевич

В.В. Сулім