Рішення

від 29.06.2023 по справі 911/855/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" червня 2023 р. м. Київ Справа № 911/855/23

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал-Логистикс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «СІ ЕЙЧ ЕР ІМПОРТ»

про стягнення 313 124,40 грн.

Суддя А.Ю. Кошик

При секретарі судового засіданні Фроль В.В.

За участю представників:

позивача: Кріль В.Я.

відповідача: не з`явився

Обставини справи:

Господарським судом Київської області розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал-Логистикс» (надалі позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «СІ ЕЙЧ ЕР ІМПОРТ» (надалі відповідач) про стягнення 313 124,40 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.03.2023 року відкрито провадження у справі № 911/855/23 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 20.04.2023 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.04.2023 року підготовче засідання відкладено на 18.05.2023 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.05.2023 року закрито підготовче провадження у справі № 911/855/23 та призначено справу до судового розгляду по суті на 08.06.2023 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 29.05.2023 року від Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал-Логистикс» надійшла заява б/н від 25.05.2023 року про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі № 911/855/23.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.05.2023 року суд відмовив в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал-Логистикс» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

У судовому засіданні 08.06.2023 року представник позивача позовні вимоги підтримав. Представник відповідача у судове засідання не з`явився. Розгляд справи відкладався до 29.06.2023 року.

Позивач в судовому засіданні 29.06.2023 року позовні вимоги підтримав. Відповідач в судові засідання не з`являвся, в ході розгляду справи відзив на позов не подав.

Відповідно до ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч.1 ст.240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв`язку з чим, в судовому засіданні 29.06.2023 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обставин, 09.04.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Глобал-Логистикс» (позивач, Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СІ ЕЙЧ ЕР ІМПОРТ» (відповідач, Замовник), було укладено договір перевезення вантажу № СЧР/24/21м (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору Виконавець зобов`язується організовувати та надати послуги з перевезення вантажів Замовника рефрижераторними дорожніми транспортними засобами та надавати інші транспортно-експедиційні і додаткові послуги відповідно до вимог Замовника, що пов`язані з перевезенням вантажів по території України, а також у міжнародному сполученні, а Замовник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Пунктом 1.3. Договору сторони погодили, що найменування, кількість і ціна Послуги визначаються в рахунках або актах виконаних робіт, що є невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п.3.2. Договору адреса завантаження та розвантаження вантажу, дані про маршрут, дати, кількість та вага вантажу обов`язково зазначаються в Товарно-транспортних накладних (або CMR).

Положеннями пп.4.1.4. п.4.1. Договору Замовник взяв на себе зобов`язання оплачувати рахунки Виконавця на умовах, які передбачено у даному Договорі в розмірі, що погоджені Сторонами у Заявці.

Згідно з умовами п.5.2. Договору розрахунки між Виконавцем і Замовником здійснюються шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок Виконавця протягом чотирнадцяти календарних днів з моменту отримання товарно-транспортної накладної, рахунку, акту виконаних робіт, заявки оформлених згідно нормативних документів.

У відповідності з умовами Договору та за Заявками відповідача, позивачем було здійснено 3 перевезення за маршрутами, а саме:

- за заявкою на перевезення вантажу (міжнародне) № 21-140222 від 14.02.2022 року: Польща Україна (с. Колонщина), (згідно з міжнародної транспортної накладної CMR б/н дата розвантаження вантажу - 19.02.2022 року);

- за заявкою на перевезення вантажу (міжнародне) № 22-16022022 від 16.02.2022 року: Нідерланди Польща Україна (с. Колонщина), (згідно з міжнародної транспортної накладної CMR б/н дата розвантаження вантажу - 24.02.2022 року);

- за заявкою на перевезення вантажу (міжнародне) № 20-080222 від 08.02.2022 року: Польща Україна (с. Колонщина), (згідно з міжнародної транспортної накладної CMR б/н дата розвантаження вантажу - 15.02.2022 року).

Зазначені Заявки підписані та скріплені печатками сторін, в яких сторони погодили умови оплати: «через 14 календарних днів після вигрузки» та вартість послуги.

Відповідно до п. 5.5. Договору послуги вважаються виконаними належним чином, а Акт затвердженим і таким, відносно якого у Замовника немає зауважень, у випадку відсутності у строк 7 календарних днів з моменту отримання письмових зауважень Замовника.

Як вбачається з матеріалів справи, вантажі було доставлено та отримано вантажоодержувачами своєчасно, про що свідчать відмітки вантажоодержувачів у товарно-транспортних накладних (CMR). Послуги з перевезення вантажів було надано у повному обсязі та належної якості, про що свідчать Акти на надання послуг № 63 від 19.02.2022 року, № 64 від 24.02.2022 року та № 52 від 15.02.2022 року, а також відсутність претензій з боку Замовника.

Таким чином, позивач виконав перед відповідачем прийняті на себе зобов`язання за договором та заявками щодо перевезення вантажів.

Згідно з Заявками № 22-16022022 від 16.02.2022 року, № 20-080222 від 08.02.2022 року та № 20-080222 від 08.02.2022 року відповідач зобов`язався оплатити вартість послуг перевезення протягм 14 календарних днів після вигрузки товару.

З матеріалів справи вбачається, що позивач виставив відповідачу для оплати вартості наданих послуг рахунки на оплату № 63 від 19.02.2022 року на суму 61 174,11 грн. з ПДВ, № 64 від 24.02.2022 року на суму 92 877,96 грн. з ПДВ та № 52 від 15.02.2022 року на суму 61 420,16 грн.

Проте, відповідач свої зобов`язання не виконав, оплату за надані позивачем послуги з перевезення вантажів не здійснив, в результаті чого за ним утворилась прострочена заборгованість в сумі 215 472,23 грн.

При цьому, будь-яких претензій щодо якості наданих послуг з перевезення вантажів або обсягу їх надання від Замовника не надходило.

На день розгляду справи заборгованість в сумі 215 472,23 грн. за надані послуги з перевезення вантажів відповідачем не погашена.

У зв`язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов`язання з оплати наданих послуг з перевезення вантажів позивач в позові також просить стягнути 37 338,37 грн. пені, 6 742,23 грн. 3% річних та 53 571,57 грн. інфляційних, нарахованих на прострочені суми за фактичні періоди прострочення.

Відповідач в ході розгляду спору позовні вимоги не заперечив та не спростував, в судові засідання не з`являвся, відзив на позов не подав.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно до ч. 1 ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Відповідно до ч. 2 ст. 908 Цивільного кодексу України загальні умови перевезення визначаються дим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ч.1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Також, як визначено нормами чинного законодавства, а саме ст. 533 Цивільного кодексу України, грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Одним із основних міжнародних документів, який регулює відносини сторін при виконанні міжнародних перевезень вантажів автотранспортом, є Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, підписана в Женеві 19.05.1956 року (далі - Конвенція).

Законом України «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів» закріплено, що Україна приєдналася до зазначеної Конвенції, а згідно з листом Міністерства закордонних справ України від 15.05.2007 року №72/14-612/1-1559 «Щодо набуття чинності міжнародними договорами» ця Конвенція набрала чинності для України 17.05.2007 року.

Стаття 4 Конвенції передбачає, що договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, зокрема, наданою сторонами CMR, якою підтверджується прийняття вантажу до перевезення. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Статтею 9 Конвенції встановлено, що вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Відповідач отримав надані позивачем послуги щодо перевезення вантажу, однак у порушення взятих на себе зобов`язань не розрахувався за них. Відповідні обставини відповідачем не заперечені та не спростовані.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується прострочена заборгованість відповідача перед позивачем, яка з врахуванням курсової різниці складає 215 472,23 грн., що відповідачем не заперечено та не спростовано. Відтак, позовні вимоги у відповідній частині є правомірними, доведеними та обґрунтованими, тому підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується існування простроченої заборгованості відповідача в сумі 215 472,23 грн. основного боргу протягом наведених в позові періодів прострочення, відповідач є таким, що порушив виконання зобов`язання, що є підставою для застосування до нього передбаченої Договором та законом відповідальності.

Згідно зі ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 6.2.1. Договору перевезення визначено, що за порушення Замовником термінів оплати послуг, він сплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення.

Як передбачено ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений законом або договором.

Отже, вимоги про стягнення з відповідача 37 338,37 грн. пені, 6 742,23 грн. 3% річних та 53 571,57 грн. інфляційних, нарахованих на прострочені суми за фактичні періоди прострочення, відповідають фактичним обставинам справи і підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними у розумінні ч.1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ч.2 ст.76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як визначено ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем обґрунтовані та доведені, відповідачем не заперечені та не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

З урахуванням приписів ч. 4 ст. 126, ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України заявлені позивачем витрати на правову допомогу в сумі 15 000,00 грн. доведені, співмірні і підлягають відшкодуванню відповідачем.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал-Логистикс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «СІ ЕЙЧ ЕР ІМПОРТ» про стягнення 313 124,40 грн. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СІ ЕЙЧ ЕР ІМПОРТ» (08140, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Білогородка, вул. Аграрна, буд. 1-А, код ЄДРПОУ 43039277) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал-Логистикс» (03022, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 30Д, код ЄДРПОУ 43898363) 215 472,23 грн. основної заборгованості, 37 338,37 грн. пені, 6 742,23 грн. 3% річних, 53 571,57 грн. інфляційних нарахувань, 4 696,89 грн. судового збору та 15 000,00 грн. витрат на правову допомогу.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.Ю. Кошик

повний текст рішення складено 14.08.2023 року