Рішення

від 15.06.2023 по справі 911/2276/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" червня 2023 р. м. Київ Справа № 911/2276/22

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Златаград»

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекса Груп»

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Новобуд»

про визнання недійсним договору оренди транспортного засобу з правом викупу

Суддя А.Ю. Кошик

При секретарі судового засідання: Фроль В.В.

За участю представників:

позивача: Кур`ян К.І.

відповідача1: Банцер О.В.

відповідача2: Шевченко І.В.

Обставини справи:

Господарським судом Київської області розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Златаград» (надалі ? позивач) до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекса Груп» (надалі ? відповідач1), 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Новобуд» (надалі ? відповідач2) про визнання недійсним договору оренди транспортного засобу з правом викупу.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.12.2022 року відкрито провадження у справі № 911/2276/22 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 22.12.2022 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 21.12.2022 року від відповідача2 надійшло клопотання б/н б/д про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.12.2022 року підготовче засідання відкладено на 26.01.2023 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 26.01.2023 року від відповідача2 надійшло клопотання б/н від 26.01.2023 року про перенесення судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.01.2023 року підготовче засідання у справі № 911/2276/22 перенесено на 16.02.2023 року (у зв`язку з оголошенням сигналу «Повітряна тривога»).

До канцелярії Господарського суду Київської області 30.01.2023 року від позивача надійшло клопотання б/н від 27.01.2023 року про приєднання доказів.

До канцелярії Господарського суду Київської області 02.02.2023 року відповідачем2 подано відзив на позовну заяву б/н від 26.01.2023 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 16.02.2023 року позивачем подано відповідь на відзив б/н від 16.02.2023 року.

У підготовчому засіданні 16.02.2023 року оголошено перерву на 09.03.2023 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 09.03.2023 року відповідачем1 подано відзив на позовну заяву б/н від 07.03.2023 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 09.03.2023 року позивачем подано заперечення на відповідь на відзив б/н від 08.03.2023 року.

У підготовчому засіданні 09.03.2023 року оголошено перерву на 23.03.2023 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 22.03.2023 року відповідачем1 подано клопотання б/н б/д про відкладення підготовчого засідання.

До канцелярії Господарського суду Київської області 23.03.2023 року від відповідача2 надійшло клопотання б/н від 23.03.2023 року про перенесення судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.03.2023 року закрито підготовче провадження у справі № 911/2276/22 та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.04.2023 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 20.04.2023 року представниками сторін подано клопотання про відкладення розгляду справи.

У судове засідання 20.04.2023 року позивач та відповідачі не з`явилися. Розгляд справи відкладався на 18.05.2023 року.

В судовому засіданні 18.05.2023 року оголошувалась перерва в розгляді справи на 01.06.2023 року.

В судовому засіданні 01.06.2023 року оголошувалась перерва в розгляді справи на 15.06.2023 року.

В судовому засіданні 15.06.2023 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представники відповідачів проти позову заперечували.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв`язку з чим, в судовому засіданні 15.06.2023 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обставин, Товариство з обмеженою відповідальністю «Златаград» (надалі ? позивач) звернулось до суду з позовом до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекса Груп» (надалі ? відповідач1), 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Новобуд» (надалі ? відповідач2) про визнання недійсним укладеного між відповідачами Договору № 05/31-12/20-АНБ від 31.12.2020 року про оренду транспортного засобу з правом викупу, як фраудаторного (далі - Договір). Тобто такого, який вчинений боржником на шкоду кредитору, зокрема, спрямований на зменшення свого майна з метою приховування його від звернення стягнення кредиторів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 29.09.2020 року ухвалою Господарського суду Київської області прийнято до розгляду позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Златаград» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекса Груп» (відповідач-1 (боржник) про стягнення основного боргу - 1 891 100,00 грн., 3 % річних - 26 808,09 грн., інфляційних витрат - 33 161,82 грн. та відкрито провадження у справі №911/2795/20 за правилами загального позовного провадження.

Рішенням Господарського суду Київської області від 28.01.2021 року у справі №911/2795/20 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Златаград» задоволено повністю та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекса Груп» 1 891 100,00 грн., 3 % річних - 26 808,09 грн., інфляційних витрат - 33 161,82 грн. та 29 267,00 грн. судового збору.

30.03.2021 року Приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Жарчинським Олексієм Анатолійовичем відкрито виконавче провадження № 64993928 з примусового виконання наказу Господарського суду Київської області у справі № 911/2795/20 про стягнення грошових коштів.

02.02.2022 року у рамках ВП № 64993928 здійснено опис транспортного засобу, що належить боржнику на праві приватної власності, а саме транспортного засобу: спеціальний вантажний автокран марки МАЗ, модель 630303, жовтого кольору, 2012 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова (VIN код) НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію T3-CX0579532. Описане та арештоване майно транспортовано евакуатором на майданчик Держаного підприємства «СЕТАМ» для подальшої оцінки та реалізації шляхом проведення електронних прилюдних торгів.

08.02.2022 року до Господарського суду Київської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Альянс Новобуд» із позовною заявою б/н від 08.02.2022 року до ТОВ «Алекса Груп» та Приватного виконавця виконавчого округу Київської області Жарчинського Олексія Анатолійовича про визнання за ТОВ «Альянс Новобуд» права власності на транспортний засіб - спеціальний вантажний автокран марки МАЗ, модель 630303, жовтого кольору, 2012 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , номер кузова (VIN код) НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію ТЗ- НОМЕР_4 та виключення з опису і зняття арешту вказаного транспортного засобу, накладеного в рамках виконавчого провадження №64993928 з примусового виконання наказу Господарського суду Київської області у справі № 911/2795/20 про стягнення грошових коштів.

В підтвердження доводів, якими ТОВ «Альянс Новобуд» обґрунтовував свої позовні вимоги, до матеріалів справи № 911/432/22 було надано:

- копію Договору № 05/31-12/20-АНБ від 31.12.2020 року про оренду транспортного засобу з правом викупу;

- Додаткову угоду до Договору № 05/31-12/20-АНБ від 31.12.2020 року про оренду транспортного засобу з правом викупу;

- Акт приймання-передачі транспортного засобу у власність від 29.03.2021 року.

Рішенням Господарського суду Київської області від 06.07.2022 року у справі №911/432/22 було задоволено позовні вимоги ТОВ «Альянс Новобуд», а саме: визнано за ТОВ «Альянс Новобуд» право власності на транспортний засіб, виключено з опису та знято арешт з транспортного засобу - спеціальний вантажний автокран марки МАЗ, модель 630303, жовтого кольору, 2012 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова (VIN код) НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію ТЗ- НОМЕР_4 .

Позивач вважає, що Договір № 05/31-12/20-АНБ від 31.12.2020 року про оренду транспортного засобу з правом викупу, із змінами, внесеними Додатковою угодою до Договору № 05/31-12/20-АНБ від 31.12.2020 року про оренду транспортного засобу з правом викупу, вчинено його сторонами на шкоду кредитору - ТОВ «Златаград» (фраудаторний договір) з метою уникнення ТОВ «Алекса Груп» виконання судового рішення у справі №911/2795/20 про стягнення грошових коштів.

В обґрунтування відповідних тверджень позивач зазначає, що оспорюваний Договір № 05/31-12/20-АНБ від 31.12.2020 року про оренду транспортного засобу з правом викупу укладено сторонами в той час, коли в Господарському суді Київської області розглядалась справа №911/2795/20 за позовом ТОВ «Златаград» до ТОВ «Алекса Груп» про стягнення боргу.

Позивач стверджує, що сторони Договору від 31.12.2020 року № 05/31-12/20-АНБ про оренду транспортного засобу з правом викупу могли передбачити негативні наслідки для себе у випадку задоволення позову ТОВ «Златаград» та набрання рішення Господарського суду Київської області у справі № 911/2795/20 законної сили.

15.03.2021 року рішення Господарського суду Київської області у справі у справі № 911/2795/20 набуло законної сили та на виконання наведеного рішення видано судовий наказ № 911/2795/20 від 15.03.2021 року

При цьому, 29.03.2021 року між ТОВ «Альянс Новобуд» та ТОВ «Алекса Груп» укладено Додаткову угоду до Договору № 05/31-12/20-АНБ від 31.12.2020 року про оренду транспортного засобу з правом викупу, згідно п. 1 якої встановлено, що Орендодавець передає, а Орендар приймає у власність транспортний засіб - спеціальний вантажний автокран марки МАЗ, модель 630303, жовтого кольору, 2012 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , номер кузова (VIN код) НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію T3-CX0579532.

Таким чином, документально, передача спірного майна від ТОВ «Алекса Груп» до ТОВ «Альянс Новобуд» відбулася після того, як 28.01.2021 року рішенням Господарського суду Київської області у справі № 911/2795/20 позовні вимоги ТОВ «Златаград» до ТОВ «Алекса Груп» про стягнення боргу було задоволено повністю.

Вищевказані обставини свідчать про те, що сторони Договору від 31.12.2020 року № 05/31-12/20-АНБ про оренду транспортного засобу з правом викупу могли передбачити негативні наслідки для себе після задоволення Господарським судом Київської області позову ТОВ «Златаград» до ТОВ «Алекса Груп» та набрання рішенням Господарського суду Київської області у справі № 911/2795/20 законної сили.

Також позивач стверджує, що контрагент, з яким боржник вчинив оспорюваний Договір № 05/31-12/20-АНБ від 31.12.2020 року про оренду транспортного засобу з правом викупу, є пов`язаною з ним особою, про що свідчать тісні взаємовідносини сторін, знаходження за однією адресою, одна й та ж особа була директором на обох підприємствах.

Про нікчемність оскаржуваного Договору № 05/31-12/20- АНБ від 31.12.2020 рову про оренду транспортного засобу з правом викупу також свідчить значно знижена ціна продажу, зокрема, згідно Звіту про оцінку транспортного засобу, складеного 17.12.2020 року з урахуванням норм амортизації, технічного стану, ринкова вартість транспортного засобу становить 70 200,00 грн., однак згідно Звіту 2022 року про експертну грошову оцінку ринкова вартість спірного транспортного засобу складає 1 556 100,00 грн., до того ж Договір не оплачений.

З огляду на викладене, позивач просить суд визнати недійсним Договір оренди транспортного засобу з правом викупу № 05/31 -12/20-АНБ від 31.12.2020 року на підставі загальних засад цивільного законодавства (п. 6 ст. 3 Цивільного кодексу України) та недопустимості зловживання правом (ч. 3 ст. 13 Цивільного кодексу України), оскільки такий Договір направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступні норми законодавства, які на його думку, порушені відповідачами.

Статтею 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені у статті 203 Цивільного кодексу України. Підстави недійсності правочину визначені у статті 215 Цивільного кодексу України.

За змістом частини п`ятої статті 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до змісту статті 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 Цивільного кодексу України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 Цивільного кодексу України.

Згідно частини третьої статті 13 Цивільного кодексу України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Цивільно-правовий договір (в тому числі й договір купівлі-продажу) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення про стягнення боргу, що набрало законної сили. Укладення боржником, проти якого розпочате судове провадження про стягнення боргу, договору купівлі-продажу, і в першу чергу, з тривалою відстрочкою платежу, може свідчити про його недобросовісність та зловживання правами стосовно кредитора, оскільки такий договір купівлі-продажу може порушити майнові інтереси кредитора і бути направлений саме на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які можуть хоч і не порушувати конкретних імперативних норм, але бути недобросовісними та зводитися до зловживання правом.

Позивач посилається на судову практику в аналогічних спорах та зазначає, що у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 07.12.2018 року у справі № 910/7547/17 зроблено наступний правовий висновок: вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника, може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора.

У постанові Верховного Суду Касаційного цивільного суду від 07.10.2020 року у справі № 755/17944/18 зроблено висновок, що Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції «фраудаторності» при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника.

В обґрунтування наведених ознак, що дозволяють кваліфікувати оспорюваний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору, позивач зазначає:

- Договір від 31.12.2020 року № 05/31- 12/20-АНБ про оренду транспортного засобу з правом викупу, укладено після порушення Господарським судом Київської області провадження у справі № 911/2795/20, а передача від Орендодавця у власність Орендаря транспортного засобу документально оформлено після набуття законної сили рішення Господарського суду Київської області у справі у справі № 911/2795/20, яким задоволено позов;

- оспорюваний Договір укладено боржником з пов`язаною особою, про що свідчить задоволення ухвалою Господарського суду Київської області від 22.12.2021 року у справі №911/3148/20 заяви ТОВ «Альянс Новобуд» про заміну стягувача у виконавчому документі у справі №911/3148/20 на ТОВ «Алекса Груп»; той факт, що ТОВ «Альянс Новобуд» та ТОВ «Алекса Груп» знаходиться за однією і тією юридичною адресою: Україна, 07400, Київська обл., місто Бровари, б-р Незалежності, 14, офіс 205; ОСОБА_1 перебував на посаді керівника - в ТОВ «Альянс Новобуд» з 27.05.2019 року по теперішній час, в ТОВ «Алекса Груп» з 08.05.2018 року по 14.01.2019 року.

- ціна продажу спірного майна була значно занижена, оскільки аналогічні транспортні засоби коштують 1 500 000 грн. до 2 000 000 грн., крім того відсутні докази оплати повної вартості спірного майна.

Позивач у позові просить визнати недійсним укладений між відповідачами Договір № 05/31-12/20-АНБ від 31.12.2020 року про оренду транспортного засобу з правом викупу, як фраудаторний.

В ході розгляду спору відповідач-1 (боржник позивача у справі № 911/2795/20) подав відзив, в якому позовні вимоги заперечував, зазначив, що за укладеним з відповідачем-2 Договором від 31.12.2020 року № 05/31-12/20-АНБ про оренду транспортного засобу з правом викупу 31.12.2020 року було підписано акт приймання-передачі транспортного засобу, що свідчить про фактичну передачу його в оренду, про орендні відносини сторонами підписувались акти наданих послуг оренди з січня по березень 2021 року та сплачувались орендні платежі.

В подальшому, 29.03.2021 року сторони реалізували визначений у Договорі намір передачі транспортного засобу в оренду з правом викупу та уклали Додаткову угоду про передачу у власність транспортного засобу. Факт передачі у власність транспортного засобу оформлено відповідним актом приймання-передачі № 1 від 29.03.2021 року.

Щодо відсутності у боржника іншого майна, за рахунок якого можна було б погасити заборгованість, відповідач-1 надав Звіт про фінансові результати за І квартал 2021 року, з якого вбачається ведення підприємством господарської діляності, на балансі підприємства обліковувались товарно-матеріальні цінності (Звіт про фінансовий стан на 31.03.2021 року та 31.12.2021 року), в банківських установах були грошові кошти.

Також відповідач-1 зауважив, що обставинам передачі у власність транспортного засобу відповідачу-2 надано правову оцінку у справі № 911/432/22, а документи, на які посилається позивач у позові в підтвердження відсутності у боржника іншого майна датовані значно пізніше переважно 2022 роком, тому не можуть встановлювати обставини, які мали місце під час укладення та виконання оспорюваного Договору в кінці 2020/на початку 2021 року.

Крім того, спірний транспортний засіб не був предметом розгляду у справі № 911/2795/20, щодо відповідного майна не існувало жодних заборон та обмежень.

В ході розгляду спору відповідач-2 подав відзив, в якому позовні вимоги заперечував, посилаючись на існування в момент укладення Договору досягнення обумовленого ним результату та повне виконання такого Договору. Зокрема, він придбав у відповідача-1 транспортний засіб, отримав його у фактичне володіння та користування, однак не встиг провести реєстраційні дії. Про намір придбання у власність транспортного засобу також свідчить факт звернення до суду з позовом у справі № 911/432/22.

Відповідач-2 зауважив, що обставинам передачі у власність транспортного засобу за оспорюваним Договором надано правову оцінку у справі № 911/432/22, і в справі, що розглядається, позивачем не наведено достатніх обґрунтувань що оспорюваний Договір зачіпає (порушує) його права та інтереси. Відповідач-2 вважає, що у позивача відсутнє право на звернення з даним позовом у зв`язку з відсутністю порушень під час укладення оспорюваного Договору та відсутністю факту порушення таким Договором прав чи інтересів позивача, оскільки спірний транспортний засіб не був предметом спору з позивачем і щодо такого транспортного засобу були відсутні будь-які заборони та обмеження.

Відповідач-2 також зауважив, що оспорюваний Договір було укладено (31.12.2020 року) задовго до винесення рішення у справі № 911/2795/20 (28.01.2021 року) та набрання ним законної сили за наслідками апеляційного оскарження (29.06.2021 року).

Відповідач-2 зазначає, що Договір укладено у відповідності до ст. ст. 627 та 632 Цивільного кодексу України, які передбачають, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (в тому числі ціни) з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Щодо доводів позивача про те, що Договір укладено між пов`язаними особами, відповідач-2 зазначив, що ТОВ «Альянс Новобуд» та ТОВ «Алекса Груп» є окремими юридичними особами, відносини між якими не впливають на господарську діяльність одна одної, крім того підприємства не мають спільних контролюючих органів управління, однак здійснюючи діяльність в сфері будівництва, дані підприємства взаємодіють як контрагенти у тих чи інших господарських правовідносинах, у тому числі шляхом укладення різних правочинів.

Місцезнаходження обох товариства зареєстровано за однією адресою: бульвар Незалежності буд 14, офіс 205, м. Бровари, що відповідає дійсності, оскільки 23.09.2021 року між ТОВ «Альянс Новобуд» та ТОВ «Алекса Груп» був укладений договір суборенди №2 (нежитлового офісного приміщення), відповідно до якого ТОВ «Альянс Новобуд», як орендодавець, передало ТОВ «Алекса Груп», як орендарю, в тимчасове платне користування частину нежитлового приміщення площею 6,3 кв.м., що розташоване за вищевказаною адресою. При цьому, хоча місцезнаходження ТОВ «Альянс Новобуд» зареєстроване за зазначеною адресою, однак фактично підприємство здійснює свою діяльність та отримує кореспонденцію за іншою адресою: м. Бровари, Чорновола 8а.

Крім того, наведені позивачем ознаки «пов`язаних осіб» не відповідають визначенню п. 14.1.159 Податкового кодексу України, оскільки не свідчать про можливість взаємного впливу чи контролю, відсутні взаємовідносини щодо корпоративних прав чи впливу на виконавчі органи.

Виходячи з вищевказаних критеріїв ТОВ «Альянс Новобуд» та ТОВ «Алекса Груп» не є пов`язаними між собою особами, натомість реєстрація за одним місцезнаходженням, перебування на посаді директора однієї особи у різний період часу та наявність між юридичними особами господарських взаємовідносин, є недостатніми критеріями, щоб стверджувати, що такі особи є пов`язаними.

У відповіді на відзив позивач наполягав на наявності підставі визнання оспрюваного Договору фраудаторним, посилаючись на неможливість погашення заборгованості боржника перед добросовісним кредитором іншим способом, ніж тим, який став неможливим внаслідок укладення боржником із сторонньою особою відповідного правочину.

В підтвердження наведених обставин позивач посилається на:

- завірену копію постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 02.02.2022 року в рамках ВП: №64993928, із змісту якої вбачається, що ТОВ «Алекса Груп» володіло виключно майном, що є предметом оскаржуваного Договору;

- роздруківку інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 14.06.2022 року, що підтверджує що у ТОВ «Алекса Груп» немає нерухомого майна;

- роздруківку відповіді на запит №99982070 від 30.03.2021 року в рамках ВП: №64993928 до Міністерства внутрішніх справ України щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів, із змісту якої вбачається що в ТОВ «Алекса Груп» немає інших транспортних засобів, окрім того, що є предметом оскаржуваного Договору.

Позивач наводить факти, які на його думку свідчать про укладення Договору у підозрілий спосіб та період.

В запереченні на відповідь на відзив відповідач-1 заперечував можливість застосування наведеної позивачем судової практики. Відповідач-1 також зауважив на суттєвих відмінностях підстав визнання договорів фраудаторними та фіктивними.

Також відповідач-1 зауважи, що внаслідок відчуження майна зобов`язання позивача перед ТОВ «Златаград» не припнилися і розмір їх не зменшився, при цьому ТОВ «Алекса Груп» є підприємством, яке продовжує здійснювати господарську діяльність та не перебуває у стані припинення, а тому не має підстав стверджувати, що передача транспортного засобу в оренду та подальший його викуп згідно спірного Договору та додаткової угоди до нього якимось чином порушило права та інтереси ТОВ «Златаград».

Повне та всебічне встановлення обставин справи має здійснюватися виключно на підставі підтверджених належними, допустимими, достовірними доказами, а не на підставі підозр та надуманих сумніві позивача, тому посилання позивача на те, що Договір був укладений «в підозрілий період» є необгрунтованим, не підтверджується жодними доказами. Саме по собі звернення позивача до суду не свідчило про виникнення у боржника обов`язку зі сплати коштів, до того ж відповідне рішення суду у справі № 911/2795/20 оскаржувалось в апеляційному порядку.

Крім того, внаслідок вчинення Договору та додаткової угоди ТОВ «Алекса Груп» не перестало бути платоспроможним, про що свідчать надані докази щодо фінансово-господарської діяльності товариства, яке продовжує здійснювати господарську діяльність, не перебуває у стані припинення та продовжує нести відповідальність за своїми зобов`язаннями, а отже не має підстав стверджувати про наявність ознак недобросовісності та/або фраудаторності спірного договору.

Також у відповіді на додаткові пояснення відповідач-1 надав пояснення та докази, що у період з 31.03.2021 року по 31.01.2023 року з рахунків відповідача-1 на виконання рішення суду у справі № 911/2795/20 неодноразово здійснювались списання грошових коштів, що додатково спростовує твердження позивача про неможливість виконання рішення суду інакше, як за рахунок спірного майна - транспортного засобу, відчуження якого не призвело до неплатоспроможності підприємства.

В ході вирішення спору суд враховує наступні обставини. З огляду на норму ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачами ч.ч. 1, 5 ст. 203 та ст. 234 Цивільного кодексу України

Як визначено ст. 203 Цивільного кодексу України, 1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно зі ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Тобто, фраудаторність договору в даному випадку обґрунтовується позивачем фактом укладення оскаржуваного Договору з порушенням загальних засад цивільного законодавства, зокрема, наведених у п. 6 ст. 3 Цивільного кодексу України щодо добросовісності поведінки боржника та без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином (фіктивність), що в сукупності свідчить про зловживання відповідачами правом з наміром завдати шкоди позивачу - вивести актив, який є єдиним засобом погашення заборгованості боржника перед позивачем.

Дослідивши надані позивачем докази в обґрунтування позовних вимог, з врахуванням заперечень відповідачів, судом досліджено та встановлено наступне.

Позивачем не доведено тверджень про відсутність у відповідачів наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися оспорюваним правочином. Матеріали справи містять докази, які свідчать про виконання сторонами Договору № 05/31-12/20-АНБ від 31.12.2020 року про оренду транспортного засобу з правом викупу та реалізацію сторонами в подальшому 29.03.2021 року визначеного у Договорі наміру передачі транспортного засобу в оренду з правом викупу шляхом укладення Додаткової угоди про передачу у власність транспортного засобу. Про факт існування між відповідачами орендних відносин свідчать акти наданих послуг з оренди та сплата орендних платежів, передачу у власність транспортного засобу оформлено відповідним актом приймання-передачі № 1 від 29.03.2021 року. Натомість, позивачем не наведеного жодного аргументу та доказу в спростування факту існування між відповідачами наведених відносин з оренди та купівлі транспортного засобу.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачів пов`язують взаємовигідні господарські відносини в сфері будівництва, оскаржуваний Договір укладався як договір оренди з можливістю подальшого викупу, яка була реалізована, що властиво для господарських відносин та специфіки діяльності сторін.

При цьому, зазвичай про намір укладення договору з метою приховання (відчуження) активів свідчать дії по терміновому продажу майна відразу як стало відомо про судовий розгляд.

Натомість, в даному випадку, оскаржуваний Договір було укладено аж через три місяці після відкриття провадження у справі № 911/2795/20 і не стосовно відчуження, а щодо передачі в оренду транспортного засобу з правом викупу. Рішення про викуп орендованого майна прийнято сторонами лише через два місяці після прийняття рішення суду у справі № 911/2795/20, яке перебувало на апеляційному оскарженні до 29.06.2021 року і саме з цієї дати рішення суду вважається таким, що набрало законної сили. Наведені обставини не мають достатніх ознак терміновості дій відповідачів з продажу активу.

Слідуючи логіці позивача, відповідач-1 мав би відразу, як дізнався про звернення до нього з позовом, не укладати Договір оренди, а відразу негайно продати майно. В такому разі підстав для сумнівів у добросовісності боржника було б більше.

При цьому, позивач під час розгляду справи № 911/2795/20, маючи сумніви в фінансовій спроможності відповідача та побоюючись неможливості виконання рішення суду, мав пересвідчитись в добросовісності контрагента, вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на активи боржника в межах суми стягнення, що дозволило б обмежити право боржника на розпорядження майном, за рахунок якого може бути погашено заборгованість.

Однак, позивач протягом розгляду справи № 911/2795/20, коли майно перебувало ще в оренді відповідача-2, не вжив всіх можливих заходів перестороги, в свою чергу, поведінка відповідачів за час розгляду справи не виказувала наміру приховання майна, в тому числі з врахуванням загрози накладення на нього арешту в порядку забезпечення позову.

Наведеним спростовуються твердження позивача, що сторони Договір № 05/31-12/20-АНБ оренди транспортного засобу з правом викупу від 31.12.2020 року мали на меті вчинення відповідного правочину на шкоду саме кредитору - ТОВ «Златаград» з метою уникнення TOB «Алекса Груп» виконання судового рішення у справі № 911/2795/20.

Також судом досліджено та встановлено, що предметом розгляду спору у справі №911/2795/20 було стягнення заборгованості за укладеним між TOB «Алекса Груп» та ТОВ «Златаград» Договором постачання товару № 03/19-12/18 (цегли повнотілої) в період з 15.10.2019 року по 14.04.2020 року всього на смуму 3 927 210,00 грн., за яку TOB «Алекса Груп» частково розрахувалось, неоплаченим залишився товар на суму 1 891 100,00 грн., щодо якого тривав спір у справі №911/2795/20 через непорозуміння щодо ціни.

Наведене свідчить про не значний період прострочення станом на день звернення позивача до суду у вересні 2020 року та відсутність підстав стверджувати про повне ухилення покупця від оплати придбаного товару.

В підтвердження факту відсутності у відповідача-1 іншого майна (крім спірного транспортного засобу), за рахунок якого можна було б погасити заборгованість перед позивачем, останнім надано лише Постанова про опис та арешт спірного майна боржника у ВП № 6499328 винесена Приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Жарчинським Олексієм Анатолійовичем 02.02.2022 року та виписка з рахунків боржника лише по ОТПбанк за період з 30.03.2021 року по 27.05.2022 року, без дослідження наявності у боржника рахунків в інших банківських установах. З наданої позивачем виписки з рахунків ОТПбанк вбачається, що у відповідний період з 30.03.2021 року по 27.05.2022 року відбувався рух коштів, загальна сума обороту склала 1 335 127,13 грн.

Щодо рахунків в ОТПбанк відповідачем-1 надано докази часткового списання коштів в рахунок погашення боргу у виконавчому провадженні ВП № 6499328, що спростовує твердження позивача про неможливість виконання рішення суду в інший спосіб, інакше як шляхом реалізації спірного транспортного засобу.

В той же час, твердження позивача про відсутність у відповідача-1 (боржника у справі №911/2795/20 у виконавчому провадженні ВП № 6499328) іншого майна, за рахунок якого можна було б погасити заборгованість, ґрунтуються на:

- постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника від 02.02.2022 року в рамках ВП: №64993928, яка не містить відомостей про наявність чи відсутність у боржника іншого майна;

- роздруківці інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 14.06.2022 року, що підтверджує що у ТОВ «Алекса Груп» немає нерухомого майна;

- відповіді на запит №99982070 від 30.03.2021 року в рамках ВП: №64993928 до Міністерства внутрішніх справ України щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів, із змісту якої вбачається що в ТОВ «Алекса Груп» немає інших транспортних засобів, окрім того, що є предметом оскаржуваного Договору.

Слід зазначити, що наведені докази в розумінні Закону україни «Про виконавче провадження» не є належними в підтвердження факту повної відсутності у боржника майна та коштів, за рахунок яких може бути виконано судове рішення і вжиті виконавцем заходи не дали результату.

Наданий позивачем Висновок про вартість майна складено станом на 14.07.2022 року порівняльним підходом визначено ринкову вартість майна, при цьому висновок не містить відомостей про проведення дослідження безпосередньо спірного майна та врахування його фактичного стану.

Таким чином, відповідний Висновок про ринкову вартість майна не засвідчує таку вартість майна в період укладення оскаржуваного Договору наприкінці 2020 року. Доказів оскарження Звіту про оцінку транспортного засобу від 17.12.2020 року позивачем не надано.

Посилання позивача на занижену вартість відчуження спірного майна є лише одним з чинників, які можуть свідчити про фаудаторність оскаржуваного Договору і такий чинник позивачем не доведено належними та повними доказами.

Щодо тверджень позивача про пов`язаність відповідачів, судом встановлено, що з наданих позивачем доказів вбачається, що ОСОБА_1 був керівником ТОВ «Алекса Груп» в період з 08.05.2018 року по 14.01.2019 року, після чого він став керівником ТОВ «Альянс Новобуд», як стверджує позивач, з 27.05.2019 року і по теперішній час.

Таким чином, відповідна особа не обіймала одночасно посаду керівника на обох підприємства, відомості про наявність у нього корпоративних прав чи інших прав нагляду та контролю щодо обох підприємств відсутні.

В період укладення 31.12.2020 року оскаржуваного Договору ОСОБА_1 вже близько півтора року був керівником ТОВ «Альянс Новобуд» і жодного відношення чи впливу до ТОВ «Алекса Груп» позивачем не доведено.

Щодо посилання позивача на факт заміни стягувача ухвалою від 22.12.2020 року у справі № 911/3148/20 з ТОВ «Алекса Груп» на ТОВ «Альянс Новобуд», саме по собі укладення договору відступлення права вимоги жодним чином не свідчить про взаємозалежність підприємств, відповідний договір притаманний для звичайної підприємницької діяльності.

Таким чином, наведені позивачем ознак, що дозволяють кваліфікувати оспорюваний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору, не доведені повними та належними доказами, відповідні твердження ґрунтуються на сумнівах та припущеннях, чого не достатньо для втручання в звичайну господарську діяльність відповідачів та здійснення ними права власності щодо майна, стосовно якого на момент вчинення оскаржуваного правочину були відсутні будь-які заборони та обмеження, відповідне майно не було предметом спору у справі №911/2795/20 і не мало до позивача жодного відношення.

Як визначено ст. 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно зі ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно зі ст. 319 Цивільного кодексу України Стаття власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Власність зобов`язує.

Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Держава не втручається у здійснення власником права власності.

Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Особливості здійснення права власності на культурні цінності встановлюються законом.

Згідно зі ст. 320 Цивільного кодексу України власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є:

1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини;

2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом;

3) свобода договору;

4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом;

5) судовий захист цивільного права та інтересу;

6) справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Виконання цивільних обов`язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Як визначено ст. 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно, позивач, проявляючи всю обачність з незнайомим йому контрагентом, мав перевірити репутацію останнього, перш ніж здійснювати поставку на таку значну суму.

Хоча поведінка боржника не є ідеальною, вона не містить ознак злісного ухилення від виконання зобов`язання, наслідки та заходи несплати заборгованості чи невиконання судового рішення окремо врегульовані у Законі України «Про виконавче провадження» і за відсутності чітких та достатніх підстав, втручання у право власності не може бути виправданим.

Наведені позивачем обставини в своїй сукупності не є достатніми для однозначних висновків про фаудаторність оскаржуваного правочину, твердження позивача ґрунтуються на сумнівах та припущеннях.

В даному випадку, оскільки такий захід реагування, як визнання правочину фаудаторним, перебуває поза межами правового поля (чітко не виокремлений і не врегульований нормами чинного законодавства), його застосування потребує ретельного дослідження та достатності підстав стверджувати про наявність у сторін наміру.

Кожна з наведених ознак фраудаторного правочину, як то момент його вчинення, відсутність іншого майна, неплатоспроможність, особливості взаємовідносин сторін, вартість майна, тощо, лише можуть вказувати на потенційну можливість вчинення правочину з виведення активів. Однак, відповідні ознаки мають бути доведеними повними та належними доказами і лише в своїй переважній сукупності вказувати на намір сторін.

Однак, за наслідками розгляду спору ознаки фаудаторності оскаржуваного Договору позивачем не доведено, лише окремі обставини, які потенційно можуть свідчити про наміри сторін, не є достатніми підставами для висноків про протиправність дій відповідачів та вжиття такого заходу реагування, який є втручанням у правомочності права власності як боржника, так і третьої особи - покупця майна.

За насліками розгляду спору суд дійшов висновку, що позивачем не обґрунтовано та не доведено наявності достатніх підстав для визнання недійсним укладеного між відповідачами Договору № 05/31-12/20-АНБ від 31.12.2020 року про оренду транспортного засобу з правом викупу, як фраудаторного, позовні вимоги відповідачами спростовано наданими доказами та обґрунтованими поясненнями.

Згідно з ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними у розумінні ч.1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ч.2 ст.76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як визначено ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем не обґрунтовані та не доведені, відповідачами спростовані, тому не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Златаград» до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекса Груп», 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Новобуд» про визнання недійсним договору оренди транспортного засобу з правом викупу відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.Ю. Кошик

повний текст рішення складено 15.08.2023 року