Постанова

від 05.03.2024 по справі 911/2276/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" березня 2024 р. Справа№ 911/2276/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Майданевича А.Г.

Суліма В.В.

за участю секретаря судового засідання: Ніконенко Є.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Кур`ян К.І. (в залі суду);

від відповідачів: не з`явились;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Златаград"

на рішення Господарського суду Київської області від 15.06.2023, повний текст рішення складено 15.08.2023

у справі № 911/2276/22 (суддя Кошик А.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Златаград"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Алекса Груп"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Новобуд"

про визнання недійсним договору оренди транспортного засобу з правом викупу,-

За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду

Господарським судом Київської області розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Златаград" (надалі ? позивач) до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Алекса Груп" (надалі ? відповідач1), 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Новобуд" (надалі ? відповідач2) про визнання недійсним договору оренди транспортного засобу з правом викупу.

Рішенням Господарського суду Київської області від 15.06.2023 у справі № 911/2276/22 в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Златаград" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алекса Груп", Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Новобуд" про визнання недійсним договору оренди транспортного засобу з правом викупу відмовлено повністю.

Рішення мотивоване тим, що кожна з наведених ознак фраудаторного правочину, як то момент його вчинення, відсутність іншого майна, неплатоспроможність, особливості взаємовідносин сторін, вартість майна, тощо, лише можуть вказувати на потенційну можливість вчинення правочину з виведення активів. Однак, відповідні ознаки мають бути доведеними повними та належними доказами і лише в своїй переважній сукупності вказувати на намір сторін. Однак, за наслідками розгляду спору ознаки фаудаторності оскаржуваного договору позивачем не доведено, лише окремі обставини, які потенційно можуть свідчити про наміри сторін, не є достатніми підставами для висноків про протиправність дій відповідачів та вжиття такого заходу реагування, який є втручанням у правомочності права власності як боржника, так і третьої особи - покупця майна. За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позивачем не обґрунтовано та не доведено наявності достатніх підстав для визнання недійсним укладеного між відповідачами договору № 05/31-12/20-АНБ від 31.12.2020 про оренду транспортного засобу з правом викупу, як фраудаторного, позовні вимоги відповідачами спростовано наданими доказами та обґрунтованими поясненнями.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Київської області від 15.06.2023, Товариство з обмеженою відповідальністю "Златаград" звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить прийняти апеляційну скаргу до розгляду та відкрити апеляційне провадження; рішення Господарського суду Київської області від 15.06.2023 у справі № 911/2276/22 скасувати; ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовну заяву; здійснити новий розподіл судових витрат, за яким стягнути з відповідачів судові витрати позивача солідарно.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник вказує на те, що договір був укладений вже після складення акту та відкриття Господарським судом Київської області справи № 911/2795/20 про стягнення заборгованості з ТОВ "Алекса Груп" на користь ТОВ "Златаград" на підставі договору постачання товару " 03/19-12/18 від 19.12.2018, крім того, 29.03.2021 (тобто, в період, коли рішення про стягнення заборгованості з ТОВ "Алекса Груп" набуло законної сили) між ТОВ "Алекса Груп" та ТОВ "Альянс Новобуд" було укладено додаткову угоду № 1 до договору № 1 до договору № 05/31-12/20-АНБ від 31.12.2020, відповідно до якої ТОВ "Алекса Груп" передав на праві власності ТОВ "Альянс Новобуд" Автокран.

Скаржник зазначає про те, що 06.07.2022 рішенням Господарського суду Київської області, позовну заяву ТОВ "Альянс Новобуд" в межах справи № 911/432/22 задоволено в повному обсязі, визнано право власності позивача на автокран, тобто фактично було оформлено його відчуження.

На думку скаржника, в межах розгляду даної справи, Господарський суд Київської області здійснив аналіз спірних правовідносин виключно на підставі ст. 234 ЦК України (наслідки фіктивності правочину), без урахування аргументації позивача щодо фраудаторності (а не фіктивності) правочину, що призвело до того, що Господарський суд Київської області помилково вказав, що у даній справі відсутні докази, що підтверджують відсутність у відповідачів наміру створення юридичних наслідків, адже суть даного спору полягає не у відсутності наслідків від вчинення правочину, а наявність такого неправомірного та незаконного наслідку - відчуження майна боржника, з метою невиконання ним своїх зобов`язань перед кредитором.

Скаржник вказує на такі аспекти, як: підозрілий період вчинення правочину, пов`язаність осіб - сторін правочину, занижену ціну договору, наявність дій з виведення активів, які могли бути направлені на погашення вимог кредиторів, та відсутність інших активів, якими можна було б забезпечити погашення вимог кредиторів (тобто, відчуження активів боржника впливає на стан його платоспроможності.

Скаржник зазначає, що Верховним Судом України у постановах від 17.07.2019 у справі № 299/396/17 та від 24.07.2019 у справі № 405/1820/17, зазначено, що будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину.

Також скаржник зазначає, що 14.02.2022 в рамках справи № 911/432/22 було вжито заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на автокран, таким чином, автокран був арештований та іншого обтяження не вимагав, більш того, подати клопотання про забезпечення позову у справі № 911/2795/20, арештувавши все майно, не було можливості, адже таке клопотання суперечило б принципу рівності сторін, та призвело б у втручання у господарську діяльність ТОВ "Алекса Груп", і задоволенню воно б не підлягало. Боржник не погашає свою заборгованість, без належних на те причин більше 3 років, що є значним періодом і саме на нього покладається обов`язок доказування поважності причин пропуску сплати такої заборгованості, а не на кредитора.

Скаржник вказує на те, що ціна автокрану, яка встановлена у договорі була спростована Звітом 2022 року про експертну грошову оцінку транспортного засобу від 17.12.2020, в якому зазначено, що ринкова вартість Автокрану складає 1 556 100,00 грн, а не 70 200,00 грн, як вказано в договорі.

Скаржник наголошує на тому, що ТОВ "Алекса Груп" не здійснює жодних дій, що були б направлені на погашення заборгованості перед ТОВ "Златаград", що вочевидь підтверджує, що його поведінка є вкрай недобросовісною, та те, що в нього немає ресурсів для її погашення, оскільки автокран був єдиним цінним майном ТОВ "Алекса Груп" і його відчуження призвело до неможливості погашення заборгованості перед ТОВ "Златаград", хоча б частково.

На думку скаржника, господарським судом першої інстанції, під час судового розгляду даної справи, було пропущено стадію "дослідження доказів", яка є однією з ключових стадій для прийняття всебічно об`єктивного рішення у судовій справі, що вочевидь призвело до невірного тлумачення письмових позицій позивача, застосування невірних норм матеріального права та посилання у рішенні на норми права, що не мають значення для вирішення даної справи.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, перший відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вказав на те, що сторони за договором повністю виконано свої зобов`язання за договором оренди та додатковою угодою, у тому числі було сплачено вартість транспортного засобу у повному обсязі та відповідно до умов договору та додаткової угоди 29.03.2021 за актом передано транспортний засіб другому відповідачу, однак, останній не встиг здійснити перереєстрацію транспортного засобу, у зв`язку із тим, що 30.03.2021 постановою приватного виконавця Жарчинського О.А. в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_6 з примусового виконання наказу Господарського суду Київської області у справі № 911/2795/20 про стягнення грошових коштів, на все рухоме та нерухоме майно, що належить першому відповідачу. Так, 06.07.2022 рішенням Господарського суду Київської області у справі № 911/432/22 задоволено позовні вимоги та визнано право власності на транспортний засіб за другим відповідачем та знято арешт з транспортного засобу.

На думку першого відповідача, судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачем не доведено відсутність у відповідачів наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися оспорюваним правочином, оскільки матеріали справи містять докази, які свідчать про виконання сторонами договору оренди транспортного засобу з правом викупу та реалізацію сторонами в подальшому 29.03.2021 визначеного у договорі наміру передачі транспортного засобу в оренду з правом викупу шляхом укладення додаткової угоди про передачу у власність транспортного засобу, а про факт існування між відповідача орендних відносин свідчать, зокрема, акти наданих послуг з оренди та сплата орендних платежів, передачу у власність транспортного засобу оформлено відповідним актом приймання-передачі № 1 від 29.03.2021.

Позивачем не наведено жодного аргументу та доказу на спростування факту існування між відповідачами наведених відносин з оренди та доказу на спростування факту існування між відповідачами наведених відносин з оренди та купівлі транспортного засобу, отже немає підстав стверджувати, що договір був укладений без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Перший відповідач зазначає, що договір оренди транспортного засобу з правом викупу був укладений 31.12.2020, тобто задовго до набрання законної сили рішенням Господарського суду Київської області у справі № 911/2795/20 і перший відповідач не був боржником, отже не має правових підстав стверджувати, що укладення договору оренди спрямовано на уникнення виконання вказаного рішення суду. Обставини не мають достатніх ознак терміновості дій відповідачів з продажу активу, як стверджує позивач.

Перший та другий відповідачі не є пов`язаними між собою особами, натомість реєстрація за одним місцезнаходженням, перебування на посаді директора однієї особи у різний період часу та наявність між юридичними особами господарських правовідносин, є недостатніми критеріями, щоб стверджувати, що такі особи є пов`язаними в розумінні чинного законодавства.

Щодо посилань позивача на заниження ціни договору, перший відповідач зазначає, що чинне законодавство надає сторонам право самостійно встановлювати ціну в договорі, тому заперечення позивача щодо визначеної сторонами у договорі оренди транспортного засобу правом викупу вартості транспортного засобу є безпідставним, при цьому позивачем не надано доказів оскарження Звіту про оцінку транспортного засобу від 17.12.2020, який був наданий відповідачем.

Надані позивачем документи датовані пізніше, ніж були укладені договір оренди транспортного засобу з правом викупу від 31.12.2020 та додаткова угода від 29.03.2021, отже такі докази не можуть підтверджувати та/або спростувати наявність та/або відсутність у першого відповідача майна на момент укладення спірного договору та додаткової угоди до нього, отже такі докази є неналежними та не можуть братись до уваги.

Окремі обставини, які потенційно можуть свідчити про наміри сторін, не є достатніми підставами для висновків про протиправність дій відповідачів та вжиття такого заходу реагування, який є втручанням у правомочності права власності як боржника, так і третьої особи - покупця майна.

Узагальнені доводи пояснення на відзив першого відповідача

Позивач вказує на те, що 30.04.2020 між сторонами договору постачання товару № 03/19-12/18 від 19.12.2018 було укладено акт звірки взаєморозрахунків, яким останні встановили факт наявності простроченої заборгованості у першого відповідача перед позивачем у розмірі 1 891 100,00 грн, тобто, перший відповідач з 30.04.2020 достеменно знав про наявність простроченої кредиторської заборгованості перед позивачем, однак, не вчиняв дій з метою її погашення, натомість договір був укладений вже після складення акту та відкриття Господарським судом Київської області справи № 911/2795/20 про стягнення заборгованості. В подальшому, 28.02.2021 рішення у справі № 911/2795/20 набуло законної сили, а 19.03.2021 перший відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Північного апеляційного господарського суду, яку 29.03.2021 залишено без руху і 29.03.2021 між першим та другим відповідачем укладено додаткову угоду № 1, відповідно до якої перший відповідач передав право власності другому відповідачу на автокран.

Позивач зазначає про те, що та обставина, що правочин реально виконаний, не виключає тієї обставини, що він направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, та відповідно, не може бути визнаний недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства.

На думку позивача, господарський суд першої інстанції звертав увагу на відсутність обставин, які не підлягали доказуванню, і навпаки, не брав до доводів, що мали значення для вирішення даної справи.

Щодо твердження першого відповідача про те, що акт звірки взаєморозрахунків не є первинним документом, то значення має доказування того, що станом на дату укладення фраудаторного правочину, боржник знав та усвідомлював, що в нього існує прострочена кредиторська заборгованість перед добросовісним кредитором та здійснив відчуження цього майна з метою ухилення від виконання своїх грошових зобов`язань. Факт наявності акту та підписання його сторонами є преюдиційний, внаслідок чого не підлягає повторному дослідженню та доказуванню, адже він був встановлений рішенням Господарського суду Київської області у справі № 911/2795/20, яке залишено без змін постановою Верховного Суду від 27.10.2021.

Відповідно до усталеної судової практики, Верховний Суд визначив "підозрілим періодом" вчинення правочинів з моменту виникнення простроченої кредиторської заборгованості (підписання акту взаєморозрахунків, пред`явлення позову, відкриття провадження у справі про стягнення заборгованості тощо), як наслідок, набрання законної сили рішенням не є єдиною підставою для визначення такого періоду, як "підозрілого".

Позивач зазначає, що позивачем доведено, що перший відповідач та другий відповідач мають місцезнаходження за однією адресою, поточний директор другого відповідача займав посаду директора першого відповідача, крім того, відповідачі співпрацюють в рамках здійснення господарської діяльності в одних проектах будівництва, позивачем наведено докази, що ціна договору є заниженою, а саме: автокран було відчужено за 70 200,00 грн, при цьому, звіт 2022 про експертну грошову оцінку транспортного засобу, згідно із яким, ринкова вартість автокрану складає 1 556 100,00 грн, значно перевищує ціну, встановлену в договорі, є належним та допустимим доказом в розумінні ГПК України.

Оскільки автокран був єдиним цінним майном першого відповідача, його відчуження призвело до неможливості погашення заборгованості перед позивачем, хоча б частково, однак відповідачі позбавили позивача такої можливості.

Узагальнені доводи письмових пояснень

Позивач у письмових поясненнях до судових дебатів, поданих до суду 11.12.2023, вказав про те, що в межах розгляду даної справи позивачем доведено, що дії першого відповідача, при укладенні договору № 05/31-12/20-АНБ від 31.12.2020 про оренду транспортного засобу з правом викупу є недобросовісними та зводяться до зловживанням правом.

Позивач зазначає про те, що за три роки, із суми заборгованості 1 891 100,00 грн з рахунку першого відповідача в примусовому порядку стягнуто лише 60 000,00 грн, при цьому перший відповідач не має на меті добросовісно виконати свої зобов`язання перед позивачем в добровільному порядку.

У додаткових поясненнях у справі, поданих до суду 08.02.2024, позивач зазначив про те, що постановою Верховного Суду від 16.01.2024 у справі № 911/432/22 скасовано рішення Господарського суду Київської області від 06.07.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2023, і ухвалено нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог другого відповідача про визнання права власності на транспортний засіб та звільнення майна з-під арешту, враховуючи те, що Верховний Суд не приймає до уваги та не аналізує мотиви, з яких попередні суди виходили під час розгляду справи по суті, а також не аналізує та не надає оцінку усім іншим доводам скаржників, оскільки вони не мають вирішального значення для вирішення спору саме у цій справі, у зв`язку із пред`явленням позову (ухваленням судових рішень) за неналежного складу відповідачів.

Отже, посилання першого відповідача на фактичні обставини, що встановлені у справі за № 911/432/22 та які підлягають обов`язковому врахуванню при розгляді даної справи є безпідставними.

Позивач вважає, що у звіті про експертну оцінку транспортного засобу від 17.12.2020, складеному ТОВ "ЮБС Валюейшн", значно занижена вартість майна, враховуючи вартість аналогічних КТЗ, виставлених на продає в мережі інтернет, а сам звіт викликає сумнів у його достовірності, з огляду на те, що приміткою виконавця ТОВ "ЮБС Валюейшн" вказано, що за достовірність наданої інформації, він, як експерт, не несе відповідальність та даний звіт є його незалежною думкою та не тягне за собою ніяких правових наслідків (а.с. 63 т. І).

Позивач звертає увагу на те, що в матеріалах справи містяться копії виписки з особового рахунку першого відповідача за період з 30.03.2021 по 27.05.2022 (а.с. 80, т. І), згідно із якою на рахунках боржника відсутні кошти; інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14.06.2022 відповідно до якої боржник не має нерухомого майна (а.с. 129 т. І); листа МВС щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів від 30.03.2021, згідно із яким за боржником зареєстровано тільки спірний транспортний засіб (а.с. 130 т. І).

З наданих звітів фінансової звітності не вбачається, які саме рахунки, в яких банківських установах та скільки на них розміщено коштів, не вбачається також, яке саме майно було наявним чи наявне в боржника та на яке можливо звернути стягнення. Перелік основних засобів із зазначенням вартості за період з 01.01.2021 по 31.03.2021 не містить ні даних посадової особи першого відповідача, ні підпису такої особи, ні дати складання документа, що викликає обґрунтований сумнів в його достовірності.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу передачі судової справи № 911/2276/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Ткаченко Б.О., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Златаград" на рішення Господарського суду Київської області від 15.06.2023 у справі № 911/2276/22 залишено без руху; запропоновано скаржнику усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме: протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, надати до Північного апеляційного господарського суду:

- докази сплати судового збору у розмірі 3 721,50 грн;

12.09.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява, до якої додано квитанцію № 9413-9718-6940-9385 від 12.09.2023, що свідчить про сплату судового збору у розмірі 3 721,50 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Златаград" на рішення Господарського суду Київської області від 15.06.2023 у справі № 911/2276/22. Призначено справу № 911/2276/22 до розгляду у судовому засіданні 17.10.2023.

На підставі ст. 202, 216 ГПК України, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2023 задоволено клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Новобуд" про відкладення розгляду справи. Відкладено розгляд справи № 911/2276/22 за апеляційною Товариства з обмеженою відповідальністю "Златаград" на рішення Господарського суду Київської області від 15.06.2023 на 07.11.2023, а у судових засіданнях 07.11.2023 та 12.12.2023 оголошувались перерви до 12.12.2023 та 25.01.2024.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2024, у зв`язку з перебуванням судді Ткаченка Б.О., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Згідно з протоколом передачі судової справи між суддями від 22.01.2024, для розгляду справи № 911/2276/22 визначено колегію суддів у складі: Гаврилюк О.М. - головуючий суддя, судді: Сулім В.В., Майданевич А.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2024 прийнято справу № 911/2276/22 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Сулім В.В., Майданевич А.Г.

У судових засіданнях 25.01.2024 та 27.02.2024 оголошувались перерви до 27.02.2024 та 05.03.2024, відповідно.

Так, першим відповідачем 11.01.2024 подано до суду письмові пояснення до яких додано відомості по амортизації основних засобів за період з 01.01.2021 по 31.03.2021, копію картки основного засобу (кран) від 29.03.2021, баланс (звіт про фінансовий стан) за 30.09.2023, копію дозволу Головного управління держпраці у Київській області № 783.16.32 від 06.04.2016, а позивачем, в свою чергу, 25.01.2024 подано до суду додаткові пояснення до яких додано копії запитів приватного виконавця та відповідей банківських установ про відсутність коштів на рахунках боржника.

Системний аналіз статей 80, 269 ГПК України свідчить про те, що докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на позивача покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у т.ч. апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.07.2020 у справі № 904/2104/19.

Натомість, колегія суддів апеляційної інстанції вказує на те, що ані позивачем, ані першим відповідачем не доведено наявність об`єктивних обставин, які унеможливили подання зазначених доказів до суду першої інстанції, у звязку із чим, колегія суддів дійшла висновку про залишення зазначених вище додаткових пояснень позивача та першого відповідача із доданими до них доказами, без розгляду.

Також колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що така обставина (тобто відсутність доказів як таких на момент розгляду спору судом першої інстанції) взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України не залежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.

Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, зміни складу колегії суддів, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 911/2276/22 розглядалась протягом розумного строку.

Явка учасників справи та позиція учасників справи

Представники першого та другого відповідача у судове засідання 05.03.2024 не з`явились, про місце та час судового засідання повідомлені належним чином.

05.03.2024 від першого відповідача до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв`язку із тим, що його представник не може прибути у судове засідання, оскільки представник перебуває у відрядженні в іншому місті, а іншого представника у такі короткі строки підприємство не має можливості забезпечити.

Колегія суддів апеляційної інстанції, розглянувши у судовому засіданні 05.03.2024 подане клопотання, враховуючи дискреційні повноваження суду та те, що згідно із ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення поданого клопотання про відкладення розгляду справи.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає про те, що якщо перший відповідач вважав, що його позиція може бути додатково обґрунтована, він не був позбавлений права направити свої аргументи разом із клопотанням у письмових заявах або подати заяву про проведення засідання в режимі відеоконференції.

Також колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що керівник першого відповідача не був позбавлений права скористатись послугами інших адвокатів, або представляти інтереси позивача особисто.

Представник позивача у судовому засіданні 05.03.2024 підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення Господарського суду Київської області у справі № 911/2276/22 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вбачається із матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом до першого та другого відповідачів про визнання недійсним укладеного між відповідачами Договору № 05/31-12/20-АНБ від 31.12.2020 про оренду транспортного засобу з правом викупу, як фраудаторного (далі - Договір). Тобто такого, який вчинений боржником на шкоду кредитору, зокрема, спрямований на зменшення свого майна з метою приховування його від звернення стягнення кредиторів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 29.09.2020 ухвалою Господарського суду Київської області прийнято до розгляду позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Златаград" (позивач у даній справі) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алекса Груп" (перший відповідач у даній справи) про стягнення основного боргу - 1 891 100,00 грн, 3% річних - 26 808,09 грн, інфляційних витрат - 33 161,82 грн та відкрито провадження у справі № 911/2795/20 за правилами загального позовного провадження.

Рішенням Господарського суду Київської області від 28.01.2021 у справі № 911/2795/20 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Златаград" задоволено повністю та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алекса Груп" 1 891 100,00 грн, 3% річних - 26 808,09 грн, інфляційних витрат - 33 161,82 грн та 29 267,00 грн судового збору.

30.03.2021 Приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Жарчинським Олексієм Анатолійовичем відкрито виконавче провадження № НОМЕР_6 з примусового виконання наказу Господарського суду Київської області у справі № 911/2795/20 про стягнення грошових коштів.

02.02.2022 у рамках ВП № НОМЕР_6 здійснено опис транспортного засобу, що належить боржнику на праві приватної власності, а саме транспортного засобу: спеціальний вантажний автокран марки МАЗ, модель 630303, жовтого кольору, 2012 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова (VIN код) НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію T3- НОМЕР_3 . Описане та арештоване майно транспортовано евакуатором на майданчик Держаного підприємства "СЕТАМ" для подальшої оцінки та реалізації шляхом проведення електронних прилюдних торгів.

08.02.2022 до Господарського суду Київської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Альянс Новобуд" (другий відповідач у даній справі) із позовною заявою б/н від 08.02.2022 до ТОВ "Алекса Груп" (першого відповідача у даній справі) та Приватного виконавця виконавчого округу Київської області Жарчинського Олексія Анатолійовича про визнання за ТОВ "Альянс Новобуд" права власності на транспортний засіб - спеціальний вантажний автокран марки МАЗ, модель 630303, жовтого кольору, 2012 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , номер кузова (VIN код) НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_5 та виключення з опису і зняття арешту вказаного транспортного засобу, накладеного в рамках виконавчого провадження НОМЕР_6 з примусового виконання наказу Господарського суду Київської області у справі № 911/2795/20 про стягнення грошових коштів.

В підтвердження доводів, якими ТОВ "Альянс Новобуд" обґрунтовував свої позовні вимоги, до матеріалів справи № 911/432/22 було надано:

- копію Договору № 05/31-12/20-АНБ від 31.12.2020 року про оренду транспортного засобу з правом викупу;

- Додаткову угоду до Договору № 05/31-12/20-АНБ від 31.12.2020 року про оренду транспортного засобу з правом викупу;

- Акт приймання-передачі транспортного засобу у власність від 29.03.2021 року.

Рішенням Господарського суду Київської області від 06.07.2022 у справі № 911/432/22 було задоволено позовні вимоги ТОВ "Альянс Новобуд", а саме: визнано за ТОВ "Альянс Новобуд" право власності на транспортний засіб, виключено з опису та знято арешт з транспортного засобу - спеціальний вантажний автокран марки МАЗ, модель 630303, жовтого кольору, 2012 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова (VIN код) НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_5 .

Позивач вважає, що договір № 05/31-12/20-АНБ від 31.12.2020 про оренду транспортного засобу з правом викупу, із змінами, внесеними Додатковою угодою до Договору № 05/31-12/20-АНБ від 31.12.2020 про оренду транспортного засобу з правом викупу, вчинено його сторонами на шкоду кредитору - ТОВ "Златаград" (фраудаторний договір) з метою уникнення ТОВ "Алекса Груп" виконання судового рішення у справі № 911/2795/20 про стягнення грошових коштів.

В обґрунтування відповідних тверджень позивач зазначає, що оспорюваний договір № 05/31-12/20-АНБ від 31.12.2020 про оренду транспортного засобу з правом викупу укладено сторонами в той час, коли в Господарському суді Київської області розглядалась справа № 911/2795/20 за позовом ТОВ "Златаград" до ТОВ "Алекса Груп" про стягнення боргу.

Позивач стверджує, що сторони договору від 31.12.2020 № 05/31-12/20-АНБ про оренду транспортного засобу з правом викупу могли передбачити негативні наслідки для себе у випадку задоволення позову ТОВ "Златаград" та набрання рішення Господарського суду Київської області у справі № 911/2795/20 законної сили.

15.03.2021 рішення Господарського суду Київської області у справі у справі № 911/2795/20 набуло законної сили та на виконання наведеного рішення видано судовий наказ № 911/2795/20 від 15.03.2021.

При цьому, 29.03.2021 між першим та другим відповідачем укладено додаткову угоду до договору № 05/31-12/20-АНБ від 31.12.2020 про оренду транспортного засобу з правом викупу, згідно п. 1 якої встановлено, що орендодавець (перший відповідач) передає, а орендар (другий відповідач) приймає у власність транспортний засіб - спеціальний вантажний автокран марки МАЗ, модель 630303, жовтого кольору, 2012 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , номер кузова (VIN код) НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію T3- НОМЕР_3 .

Таким чином, документально, передача спірного майна від ТОВ "Алекса Груп" до ТОВ "Альянс Новобуд" відбулася після того, як 28.01.2021 рішенням Господарського суду Київської області у справі № 911/2795/20 позовні вимоги ТОВ "Златаград" до ТОВ "Алекса Груп" про стягнення боргу було задоволено повністю.

Вищевказані обставини свідчать про те, що сторони Договору від 31.12.2020 № 05/31-12/20-АНБ про оренду транспортного засобу з правом викупу могли передбачити негативні наслідки для себе після задоволення Господарським судом Київської області позову ТОВ "Златаград" до ТОВ "Алекса Груп" та набрання рішенням Господарського суду Київської області у справі № 911/2795/20 законної сили.

Також позивач стверджує, що контрагент, з яким боржник вчинив оспорюваний Договір № 05/31-12/20-АНБ від 31.12.2020 про оренду транспортного засобу з правом викупу, є пов`язаною з ним особою, про що свідчать тісні взаємовідносини сторін, знаходження за однією адресою, одна й та ж особа була директором на обох підприємствах.

Про нікчемність оскаржуваного договору № 05/31-12/20- АНБ від 31.12.2020 про оренду транспортного засобу з правом викупу також свідчить значно знижена ціна продажу, зокрема, згідно Звіту про оцінку транспортного засобу, складеного 17.12.2020 з урахуванням норм амортизації, технічного стану, ринкова вартість транспортного засобу становить 70 200,00 грн, однак згідно Звіту 2022 року про експертну грошову оцінку ринкова вартість спірного транспортного засобу складає 1 556 100,00 грн, до того ж договір не оплачений.

З огляду на викладене, позивач просить суд визнати недійсним договір оренди транспортного засобу з правом викупу № 05/31 -12/20-АНБ від 31.12.2020 на підставі загальних засад цивільного законодавства (п. 6 ст. 3 Цивільного кодексу України) та недопустимості зловживання правом (ч. 3 ст. 13 Цивільного кодексу України), оскільки такий договір направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника.

В обґрунтування наведених ознак, що дозволяють кваліфікувати оспорюваний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору, позивач зазначає:

- договір від 31.12.2020 № 05/31- 12/20-АНБ про оренду транспортного засобу з правом викупу, укладено після порушення Господарським судом Київської області провадження у справі № 911/2795/20, а передача від першого відповідача у власність другого відповідача транспортного засобу документально оформлено після набуття законної сили рішення Господарського суду Київської області у справі у справі № 911/2795/20, яким задоволено позов;

- оспорюваний договір укладено боржником з пов`язаною особою, про що свідчить задоволення ухвалою Господарського суду Київської області від 22.12.2021 у справі № 911/3148/20 заяви ТОВ "Альянс Новобуд" про заміну стягувача у виконавчому документі у справі №911/3148/20 на ТОВ "Алекса Груп"; той факт, що ТОВ "Альянс Новобуд" та ТОВ "Алекса Груп" знаходиться за однією і тією юридичною адресою: Україна, 07400, Київська обл., місто Бровари, б-р Незалежності, 14, офіс 205; ОСОБА_1 перебував на посаді керівника - в ТОВ "Альянс Новобуд" з 27.05.2019 року по теперішній час, в ТОВ "Алекса Груп" з 08.05.2018 по 14.01.2019;

- ціна продажу спірного майна була значно занижена, оскільки аналогічні транспортні засоби коштують 1 500 000 грн до 2 000 000 грн, крім того відсутні докази оплати повної вартості спірного майна.

Позивач у позові просить визнати недійсним укладений між відповідачами договір № 05/31-12/20-АНБ від 31.12.2020 про оренду транспортного засобу з правом викупу, як фраудаторний.

Перший відповідач у відзиві заперечив проти позовних вимог та зазначив, що за укладеним з другим відповідачем договором від 31.12.2020 № 05/31-12/20-АНБ про оренду транспортного засобу з правом викупу 31.12.2020 було підписано акт приймання-передачі транспортного засобу, що свідчить про фактичну передачу його в оренду, про орендні відносини сторонами підписувались акти наданих послуг оренди з січня по березень 2021 року та сплачувались орендні платежі.

В подальшому, 29.03.2021 сторони реалізували визначений у договорі намір передачі транспортного засобу в оренду з правом викупу та уклали додаткову угоду про передачу у власність транспортного засобу. Факт передачі у власність транспортного засобу оформлено відповідним актом приймання-передачі № 1 від 29.03.2021.

Щодо відсутності у боржника іншого майна, за рахунок якого можна було б погасити заборгованість, перший відповідач надав Звіт про фінансові результати за І квартал 2021 року, з якого вбачається ведення підприємством господарської діяльності, на балансі підприємства обліковувались товарно-матеріальні цінності (Звіт про фінансовий стан на 31.03.2021 та 31.12.2021), в банківських установах були грошові кошти.

Також перший відповідач зауважив, що обставинам передачі у власність транспортного засобу другому відповідачу надано правову оцінку у справі № 911/432/22, а документи, на які посилається позивач у позові в підтвердження відсутності у боржника іншого майна датовані значно пізніше переважно 2022 роком, тому не можуть встановлювати обставини, які мали місце під час укладення та виконання оспорюваного Договору в кінці 2020/на початку 2021 року.

Крім того, спірний транспортний засіб не був предметом розгляду у справі № 911/2795/20, щодо відповідного майна не існувало жодних заборон та обмежень.

Другим відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги заперечував, посилаючись на існування в момент укладення договору досягнення обумовленого ним результату та повне виконання такого договору. Зокрема, він придбав у першого відповідача транспортний засіб, отримав його у фактичне володіння та користування, однак не встиг провести реєстраційні дії. Про намір придбання у власність транспортного засобу також свідчить факт звернення до суду з позовом у справі № 911/432/22.

Також другий відповідач зауважив, що обставинам передачі у власність транспортного засобу за оспорюваним договором надано правову оцінку у справі № 911/432/22, і в справі, що розглядається, позивачем не наведено достатніх обґрунтувань що оспорюваний договір зачіпає (порушує) його права та інтереси. Другий відповідач вважає, що у позивача відсутнє право на звернення з даним позовом у зв`язку з відсутністю порушень під час укладення оспорюваного договору та відсутністю факту порушення таким договором прав чи інтересів позивача, оскільки спірний транспортний засіб не був предметом спору з позивачем і щодо такого транспортного засобу були відсутні будь-які заборони та обмеження. Оспорюваний договір було укладено (31.12.2020) задовго до винесення рішення у справі № 911/2795/20 (28.01.2021) та набрання ним законної сили за наслідками апеляційного оскарження (29.06.2021). Договір укладено відповідно до ст. 627 та 632 ЦК України, які передбачають, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (в тому числі ціни) з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Щодо доводів позивача про те, що договір укладено між пов`язаними особами, відповідач-2 зазначив, що ТОВ "Альянс Новобуд" та ТОВ "Алекса Груп" є окремими юридичними особами, відносини між якими не впливають на господарську діяльність одна одної, крім того підприємства не мають спільних контролюючих органів управління, однак здійснюючи діяльність в сфері будівництва, дані підприємства взаємодіють як контрагенти у тих чи інших господарських правовідносинах, у тому числі шляхом укладення різних правочинів.

Місцезнаходження першого та другого відповідача зареєстровано за однією адресою: бульвар Незалежності буд 14, офіс 205, м. Бровари, що відповідає дійсності, оскільки 23.09.2021 між ТОВ "Альянс Новобуд" та ТОВ "Алекса Груп" укладено договір суборенди № 2 (нежитлового офісного приміщення), відповідно до якого ТОВ "Альянс Новобуд", як орендодавець, передало ТОВ "Алекса Груп", як орендарю, в тимчасове платне користування частину нежитлового приміщення площею 6,3 кв.м., що розташоване за вищевказаною адресою. При цьому, хоча місцезнаходження ТОВ "Альянс Новобуд" зареєстроване за зазначеною адресою, однак фактично підприємство здійснює свою діяльність та отримує кореспонденцію за іншою адресою: м. Бровари, Чорновола 8а.

Крім того, наведені позивачем ознаки "пов`язаних осіб" не відповідають визначенню п. 14.1.159 Податкового кодексу України, оскільки не свідчать про можливість взаємного впливу чи контролю, відсутні взаємовідносини щодо корпоративних прав чи впливу на виконавчі органи, тому, перший та другий відповідачі не є пов`язаними між собою особами, натомість реєстрація за одним місцезнаходженням, перебування на посаді директора однієї особи у різний період часу та наявність між юридичними особами господарських взаємовідносин, є недостатніми критеріями, щоб стверджувати, що такі особи є пов`язаними.

У відповіді на відзив позивач наполягав на наявності підставі визнання оспрюваного договору фраудаторним, посилаючись на неможливість погашення заборгованості боржника перед добросовісним кредитором іншим способом, ніж тим, який став неможливим внаслідок укладення боржником із сторонньою особою відповідного правочину.

В підтвердження наведених обставин позивач посилається на:

- завірену копію постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 02.02.2022 в рамках ВП: № НОМЕР_6, із змісту якої вбачається, що ТОВ "Алекса Груп" володіло виключно майном, що є предметом оскаржуваного договору;

- роздруківку інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 14.06.2022, що підтверджує що у ТОВ "Алекса Груп" немає нерухомого майна;

- роздруківку відповіді на запит №99982070 від 30.03.2021 в рамках ВП: № НОМЕР_6 до Міністерства внутрішніх справ України щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів, із змісту якої вбачається що в ТОВ "Алекса Груп" немає інших транспортних засобів, окрім того, що є предметом оскаржуваного договору.

Позивач наводить факти, які на його думку свідчать про укладення договору у підозрілий спосіб та період.

В запереченні на відповідь на відзив перший відповідач заперечив можливість застосування наведеної позивачем судової практики та зауважив на суттєвих відмінностях підстав визнання договорів фраудаторними та фіктивними, і внаслідок відчуження майна зобов`язання позивача перед позивачем не припинилися і розмір їх не зменшився, при цьому перший відповідач є підприємством, яке продовжує здійснювати господарську діяльність та не перебуває у стані припинення, а тому не має підстав стверджувати, що передача транспортного засобу в оренду та подальший його викуп згідно спірного договору та додаткової угоди до нього якимось чином порушило права та інтереси позивача. Повне та всебічне встановлення обставин справи має здійснюватися виключно на підставі підтверджених належними, допустимими, достовірними доказами, а не на підставі підозр та надуманих сумніві позивача, тому посилання позивача на те, що договір був укладений "в підозрілий період" є необгрунтованим, не підтверджується жодними доказами. Саме по собі звернення позивача до суду не свідчило про виникнення у боржника обов`язку зі сплати коштів, до того ж відповідне рішення суду у справі № 911/2795/20 оскаржувалось в апеляційному порядку. Крім того, внаслідок вчинення договору та додаткової угоди перший відповідач не перестало бути платоспроможним, про що свідчать надані докази щодо фінансово-господарської діяльності товариства, яке продовжує здійснювати господарську діяльність, не перебуває у стані припинення та продовжує нести відповідальність за своїми зобов`язаннями, а отже не має підстав стверджувати про наявність ознак недобросовісності та/або фраудаторності спірного договору, а у відповіді на додаткові пояснення перший відповідач надав пояснення та докази, що у період з 31.03.2021 по 31.01.2023 з рахунків першого відповідача на виконання рішення суду у справі № 911/2795/20 неодноразово здійснювались списання грошових коштів, що додатково спростовує твердження позивача про неможливість виконання рішення суду інакше, як за рахунок спірного майна - транспортного засобу, відчуження якого не призвело до неплатоспроможності підприємства.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування рішення Господарського суду Київської області від 15.06.2023 у справі № 911/2276/22 та задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК України.

Згідно з частиною першою та третьою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином, правом оспорити правочин наділені не лише сторони такого правочину, але й інші заінтересовані особи.

При укладенні договору сторони мають переслідувати легітимну мету. Будь-яка господарська операція, дія суб`єкта господарювання повинна мати розумне пояснення мети її здійснення. Така мета не може бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення, ухилення від сплати податків, привласнення коштів без належних підстав тощо.

Вирішуючи спір про визнання недійсним правочину, оспорюваного заінтересованою особою, підлягає встановленню, яким чином наслідки такого правочину вплинули або можуть вплинути на права та інтереси цієї особи, оскільки звернення заінтересованої особи до суду із позовом про визнання недійсним договору направлене на усунення несприятливих наслідків для цієї особи (недопущення їх виникнення у майбутньому), пов`язаних із вчиненням такого правочину.

Також необхідним є надання оцінки дій сторін цього договору в контексті критеріїв добросовісності, справедливості, недопустимості зловживання правами, зокрема, спрямованим на позбавлення позивача в майбутньому законних майнових прав.

В обранні варіанта добросовісної поведінки боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, які передбачають, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Боржник повинен мати на меті добросовісне виконання усіх своїх зобов`язань, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення прав та правомірних інтересів кредитора.

Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами повинна утримуватись від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам).

Фраудаторним може виявитися будь-який правочин (договір), який не відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину, що визначені статтею 203 ЦК України, зокрема: зміст правочину суперечить ЦК України, актам законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (власність використовується на шкоду іншим); волевиявлення боржника як учасника правочину є неправомірним, внутрішня воля націлена на обман, "на зло" іншої особи (кредитора); правочин не є реальним, не має економічної мети, правові наслідки є зловживанням правами та викликають порушення прав кредиторів (боржник не отримує еквівалентних зустрічних майнових дій, кредитор втрачає забезпечення).

У постанові від 07.10.2020 у справі № 755/17944/18 (провадження № 61-17511св19) Верховний Суд зазначив, що договором, який вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції "фраудаторності" при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний правочин (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність чи відсутність оплати ціни контрагентом боржника.

Отже, порушення засад справедливості, добросовісності та розумності, визначених імперативно пунктом б частини першої статті 3 ЦК України, може бути самостійною підставою недійсності правочину.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен установити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення), і настання відповідних наслідків та у разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Фраудаторні правочини - це правочини, які вчиняються сторонами з порушенням принципів доброчесності та з метою приховування боржником своїх активів від звернення на них стягнення окремими кредиторами за зобов`язаннями боржника, завдаючи тим самим шкоди цьому кредитору.

У ЦК України немає окремого визначення фраудаторних правочинів, їх ідентифікація досягається через застосування принципів (загальних засад) законодавства. Спільною ознакою таких правочинів є вчинення сторонами дій з виведення майна боржника на третіх осіб з метою унеможливлення виконання боржником своїх зобов`язань перед кредиторами та з порушенням принципу добросовісності поведінки сторони у правовідносинах.

Добросовісність є однією з основоположних засад цивільного законодавства та імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт б частини першої статті З ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Зловживання правом і використання приватноправового інструментарію всупереч його призначенню проявляється у тому, що: 1) особа (особи) використовувала/ використовували право на зло; 2) наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки є певним станом, у який потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів /умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які потерпають від зловживання нею правом, або не перебувають); 3) враховується правовий статус особи / осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник мас уявлення не лише про обсяг своїх прав, а й про обсяг прав інших учасників цих правовідносин і порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах, або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11 листопада 2021року у справі № 910/8482/18 (910/4866/21), пункти 76.3, 76.5).

Використання особою належного їй суб`єктивного права не для задоволення легітимних інтересів, а з метою заподіяння шкоди іншим учасникам правовідносин, задля приховування дійсного наміру сторін при вчиненні правочину є очевидним використанням приватноправового інструментарію всупереч його призначенню та за своєю суттю є вживанням права на зло. За таких умов недійсність договору як приватноправова категорія є інструментом, який покликаний не допускати, або припиняти порушення цивільних прав та інтересів, або ж їх відновлювати.

Договір, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторний договір), може бути як оплатним, так і безоплатним. Він може бути як одностороннім, так і багатостороннім за складом учасників, які об`єднуються спільною метою щодо вчинення юридично значимих дій.

Застосування конструкції фраудаторності при оплатному договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дають змогу кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент (контрагенти), з яким (якими) боржник учиняє оспорюваний договір; ціна договору (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни договору контрагентом боржника; дотримання процедури (черговості) при виконанні зобов`язань, якщо така процедура визначена законом імперативно.

Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини 5 статті 203 Цивільного кодексу України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 названого Кодексу є підставою для визнання його недійсним.

Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати (висновок об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.09.2019 у справі № 638/2304/17).

Фраудаторним є правочин, який хоча формально і відповідає приписам законодавства, але вчинений з порушенням принципів доброчесності та з метою приховування чи незаконного відчуження боржником своїх активів шляхом так званого використання права на зло, коли формально законні права реалізуються з протиправними цілями.

Факт виконання (повного чи часткового) фраудаторного правочину не впливає жодним чином на можливість визнання цього правочину недійсним, бо дуже часто фраудаторний правочин дійсно вчиняється із наміром його виконання, наприклад, у разі незаконного відчуження активів без оплати чи з оплатою нижче ринкових цін тощо. Тобто, для ідентифікації правочину як фраудаторного не важливо, чи його виконано, а важливо, чи виконано його без злого наміру на шкоду іншим особам.

Судове рішення є обов`язковим до виконання (стаття 129-1 Конституції України).

Конституційний Суд України неодноразово підкреслював, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (перше речення абзацу другого пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012); право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист (абзац п`ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року №5-рп/2013).

Обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання (абзац шостий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини рішення від 15 травня 2018 року №2-р (ІІ)/2019).

Правочин, який укладений з метою уникнути виконання зобов`язання зі сплати боргу, є формою зловживання правом на укладання правочину та розпорядження власністю, оскільки унеможливлює виконання зобов`язання і завдає шкоди кредитору. Договори, дії, бездіяльність та рішення органів, що вчиняються з метою завдати шкоди кредитору називають фраудаторними правочинами.

Правочин, вчинений боржником у період виникнення у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину як такого, що вчинений боржником на шкоду кредиторам.

Так, як вже зазначалось, 29.09.2020 ухвалою Господарського суду Київської області прийнято до розгляду позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Златаград" (позивач у даній справі) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алекса Груп" (перший відповідач у даній справи) про стягнення основного боргу - 1 891 100,00 грн, 3% річних - 26 808,09 грн, інфляційних витрат - 33 161,82 грн та відкрито провадження у справі № 911/2795/20 за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.12.2020 у справі № 911/2795/20 закрито підготовче провадження у справі № 911/2795/20. Призначено справу до розгляду по суті на 28.01.2021.

31.12.2020 між першим та другим відповідачем укладено договір № 05/31-12/20-АНБ від 31.12.2020 про оренду транспортного засобу з правом викупу.

Рішенням Господарського суду Київської області від 28.01.2021 у справі № 911/2795/20 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Златаград" задоволено повністю та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алекса Груп" 1 891 100,00 грн, 3% річних - 26 808,09 грн, інфляційних витрат - 33 161,82 грн та 29 267,00 грн судового збору.

В подальшому, 29.03.2021 між першим та другим відповідачем укладено додаткову угоду до договору № 05/31-12/20-АНБ від 31.12.2020 про оренду транспортного засобу з правом викупу, згідно п. 1 якої встановлено, що орендодавець (перший відповідач) передає, а орендар (другий відповідач) приймає у власність транспортний засіб - спеціальний вантажний автокран марки МАЗ, модель 630303, жовтого кольору, 2012 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , номер кузова (VIN код) НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію T3- НОМЕР_3 .

Таким чином, документально, передача спірного майна від ТОВ "Алекса Груп" до ТОВ "Альянс Новобуд" відбулася після того, як 28.01.2021 рішенням Господарського суду Київської області у справі № 911/2795/20 позовні вимоги ТОВ "Златаград" до ТОВ "Алекса Груп" про стягнення боргу було задоволено повністю, тобто правочин вчинений боржником у період виникнення у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором.

Твердження першого відповідача про те, що укладення договору від 30.12.2020 не призвело до припинення платоспроможності не підтверджено належними та допустимими доказами, враховуючи також те, що із суми заборгованості 1 891 100,00 грн, встановленої рішенням Господарського суду Київської області від 28.01.2021 у справі № 911/2795/20, з рахунку першого відповідача в примусовому порядку стягнуто лише 68 888,35 грн.

Також колегія суддів апеляційної інстанції враховує те, що в матеріалах справи містяться копії виписки з особового рахунку першого відповідача за період з 30.03.2021 по 27.05.2022 (а.с. 80, т. І), згідно із якою на рахунках боржника відсутні кошти; інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14.06.2022 відповідно до якої боржник не має нерухомого майна (а.с. 129 т. І); листа МВС щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів від 30.03.2021, згідно із яким за боржником зареєстровано тільки спірний транспортний засіб (а.с. 130 т. І).

Так, відповідно до висновку про вартість майна, дата оцінки 13.07.2022, на замовлення Приватного виконавця виконавчого округу Київської області Жарчинського Олексія Анатолійовича (а.с. 30 т. І), ринкова вартість Автокрану складає 1 556 100,00 грн, натомість у договорі від 31.12.2020 (п. 3.4) зазначено про те, що за погодженням сторін вартість транспортного засобу складається із загальної суми всіх орендних платежів, що сплачуються відповідно до цього договору, та згідно Звіту про оцінку транспортного засобу, складеного 17.12.2020р. з урахуванням норм амортизації, технічного стану та ринкової вартості транспортного засобу, становить 70 200,00 грн, в т.ч. ПДВ.

Колегія суддів апеляційної інстанції критично оцінює звіт про експертну оцінку транспортного засобу від 17.12.2020, складений ТОВ "ЮБС Валюейшн", оскільки у ньому значно занижена вартість майна, враховуючи вартість аналогічних КТЗ, виставлених на продаж в мережі інтернет, крім того у звіті зазначено про те, що за достовірність наданої інформації, він, як експерт, не несе відповідальність та даний звіт є його незалежною думкою та не тягне за собою ніяких правових наслідків (а.с. 63 т. І).

Водночас, як вбачається із матеріалів справи, перший відповідач та другий відповідач мають місцезнаходження за однією адресою, поточний директор другого відповідача займав посаду директора першого відповідача, крім того, відповідачі співпрацюють в рамках здійснення господарської діяльності в одних проектах будівництва, що на переконання колегії суддів, свідчить про те, що перший та другий відповідачі є взаємопов`язаними особами.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що оскаржуваний позивачем правочин є фраудаторним, оскільки вчинений між пов`язаними особами у період настання у першого відповідача зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором - позивачем, оспорюваний правочин не відповідає критерію розумності та економічної обгрунтованості, і на переконання колегії суддів апеляційної інстанції, фактично був спрямований на уникнення від виконання зобов`язання, оскільки внаслідок вчинення оспорюваного правочину перший відповідач відчужив майно, за рахунок якого стягувач міг задовольнити свої майнові вимоги. Отже, оспорюваний правочин вчинений на шкоду кредитору та порушує його майнові права.

Посилання відповідачів на факти, встановлені у справі № 911/432/22 є безпідставними, оскільки предметом спору у вказаній справі не було дослідження фраудаторності спірного правочину, крім того, колегія суддів апеляційної інстанції вказує на те, що постановою Верховного Суду від 16.01.2024 у справі № 911/432/22 касаційні скарги приватного виконавця виконавчого округу Київської області Жарчинського Олексія Анатолійовича і Товариства з обмеженою відповідальністю "Златаград" задоволено. Рішення Господарського суду Київської області від 06.07.2022 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2023 у справі № 911/432/22 скасовано. Ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Новобуд" відмовлено.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, зокрема, є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; (п. 1, 3 ч. 1 ст. 277 ГПК України).

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено при не з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права (ст.ст. 76-79 ГПК України), у зв`язку з чим на підставі п. 1-4 ч. 1 ст. 277 ГПК України оскаржуване рішення підлягає скасуванню в апеляційному порядку з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги позивача задоволені повністю, сплачені ним суми судового збору за звернення до судів із позовною заявою та апеляційною скаргою, підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідачів у рівних частинах.

Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 244, 267-270, 273, 275, 277, 280-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Златаград" на рішення Господарського суду Київської області від 15.06.2023 у справі № 911/2276/22 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 15.06.2023 у справі № 911/2276/22 скасувати повністю і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

3. Визнати недійсним договір № 05/31-12/20-АНБ від 31.12.2020 про оренду транспортного засобу з правом викупу укладений між ТОВ "Алекса Груп" та ТОВ "Альянс Новобуд".

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алекса Груп" (ЄДРПОУ 38912368; 07400, Київська область, м. Бровари, б-р Незалежності, 14, оф. 205) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Златаград" (ЄДРПОУ 39136350; Полтавська обл., Гребінківський р-н, с. Лутайка, вул. Жовтнева, 1-Б) 1 240,50 грн судового збору за розгляд справи в Господарському суді Київської області та 1 860,75 грн судового збору за розгляд справи в Північному апеляційному господарському суді.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Новобуд" (ЄДРПОУ 35326295; 07400, Київська обл., м. Бровари, б-р Незалежності, 14, оф. 205) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Златаград" (ЄДРПОУ 39136350; Полтавська обл., Гребінківський р-н, с. Лутайка, вул. Жовтнева, 1-Б) 1 240,50 грн судового збору за розгляд справи в Господарському суді Київської області та 1 860,75 грн судового збору за розгляд справи в Північному апеляційному господарському суді.

6. Видачу наказів доручити Господарському суду Київської області.

7. Справу № 911/2276/22 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Текст постанови складено та підписано 01.04.2024, у зв`язку із тимчасовими непрацездатностями суддів та перебуванням суддів у відпустках.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді А.Г. Майданевич

В.В. Сулім