Ухвала

від 08.08.2023 по справі 914/1318/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

08.08.2023 Справа №914/1318/21

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Трускавецького В. П., за участю секретаря судового засідання Шевчук О. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Закладу вищої освіти «Львівський університет бізнесу та права», м. Львів,до відповідача 1:Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів,до відповідача 2:Центру науково-технічної творчості учнівської молоді Львівської міської ради, м. Львів,за участю у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів:Львівської міської ради, м. Львів,про: визнання незаконним і скасування пункту 2 наказу та визнання укладеним/продовженим договору оренди.За участю представників учасників процесу:позивача:Жиравецький Т. М. адвокат, відповідача 1:Галаджун М. Р. представниця,відповідача 2:Мацюра Л. Б. представниця,третя особа:Наконечна О. М. представниця.Встановив.

Постановою Верховного суду від 20.12.2022 скасовано рішення Господарського суду Львівської області від 31.03.2022 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 23.08.2022 у справі № 914/1318/21, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

Згідно з Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Львівської області від 31.01.2023, вказану справу передано для нового розгляду судді Трускавецькому В. П.

Ухвалою суду від 06.02.2023 матеріали справи № 914/1318/21 прийнято до розгляду, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, розпочато розгляд справи спочатку та призначено підготовче засідання на 07.03.2023.

Підготовче засідання 07.03.2023 відкладено на 28.03.2023.

20 березня 2023 року третьою особою подано пояснення з урахуванням постанови Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.12.2022 у даній справі (вх. № 7954/23).

23 березня 2023 до суду від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву разом з клопотанням про поновлення строк на його подання (вх. № 7330/23).

28 березня 2023 року представником позивача подано заяву (вх. № 28.03.2023) про відкладення розгляду справи, у якій, зокрема, заявник просив суд продовжити йому процесуальний строк на подання відповіді на відзив, а також продовжити відповідачам строк на подання заперечень.

Підготовче засідання 28.03.2023 не відбулось у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Трускавецького В. П.

Ухвалою суду від 31.03.2023 призначено підготовче засідання на 06.04.2023, заяву позивача вх. № 7643/23 від 28.03.2023 задоволено частково та продовжено йому строк для подання відповіді на відзив до 06.04.2023.

06 квітня 2023 року представником позивача подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з тим, що він не зможе з`явитись у призначене засідання через зайнятість при розгляді іншої справи в іншому суді (вх. № 8657/23).

У підготовче засідання 06.04.2023 з`явилась представниця відповідача 1, яка не заперечила проти задоволення клопотання позивача та відкладення розгляду справи.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ч. 1, ч. 2 ст. 2 ГПК України).

Для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання (ч. 1 ст. 182 ГПК України).

Згідно з частиною третьою статті 177 ГПК України, підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

Пунктом 3 частини 1 статті 183 ГПК України закріплено, що суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження у випадках: 3) в інших випадках, коли питання, визначені частиною другою статті 182 цього Кодексу, не можуть бути розглянуті у даному підготовчому засіданні.

Враховуючи, що у даному підготовчому засіданні питання, визначенні ст. 182 ГПК України, не можуть бути вирішені, суд протокольною ухвалою продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів з власної ініціативи та відклав підготовче засідання на 02.05.2023.

В подальшому, підготовчі засідання відкладались на 16.05.2023, на 23.05.2023 та на 29.06.2023.

Разом з тим, 23.05.2023 позивачем подано клопотання про виклик у судове засідання спеціаліста Кархута І. І. для надання пояснення щодо виконаного ним висновку від 13.10.2021 (вх. № 12961/23), а також клопотання про призначення будівельно-технічної експертизи (вх. № 2045/23).

29 червня 2023 року позивачем подано заяву, де викладено прохання перенести розгляд справи на іншу дату для надання позивачу часу на залучення нового представника до розгляду справи, оскільки договірні відносини з адвокатом Зубашевським Назарієм розірвано (вх. № 16141/23).

У підготовчому засіданні 29.06.2023 представниця відповідача 1 залишила розгляд поданого позивачем клопотання на розсуд суду, представник відповідача 2 та третьої особи у дане засідання не прибули та не повідоми суду причин своєї неявки.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Серед принципів господарського судочинства є, зокрема, верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; розумність строків розгляду справи судом.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року і відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.

Суд з метою належного виконання свого процесуального обов`язку щодо вирішення питань підготовчого провадження, керується ч. 3 ст. 2 ГПК України, що кореспондується із ст. 129 Конституції України, за якою однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є також розумність строків розгляду справи судом.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України» та «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника. При цьому, згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення «розумний строк» вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема, складність справи та поведінка заявників.

Згідно з ст. 114 ГПК України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Враховуючи те, що питання, визначені частиною другою статті 182 ГПК України, не можуть бути вирішені у даному підготовчому засіданні, сприяючи учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених ГПК України, зокрема, надаючи позивачу можливість реалізувати своє право на представництво його інтересів в суді адвокатом, суд дійшов висновку про необхідність здійснення підготовчого провадження у даній справі в розумний строк та відкладення підготовчого засідання на 11.07.2023.

У підготовче засідання 11.07.2023 сторони забезпечили явку повноважних представників. Адвокат позивача Жиравецький Т. М. просив суд відкласти розгляд справи для надання йому часу на ознайомлення з матеріалами справи. Проти задоволення заявленого клопотання відповідачі не заперечили. Підготовче засідання протокольною ухвалою відкладено на 20.07.2023.

Підготовче засідання 20.07.2023 відкладено на 08.08.2023 за клопотанням третьої особи (вх. № 17801/23 від 18.07.2023).

У підготовче засідання 15.08.2023 учасники процесу забезпечили явку своїх повноважних представників. У даному судовому засіданні на розгляді перебували клопотання позивача про виклик у судове засідання спеціаліста Кархута І. І. для надання пояснення щодо виконаного ним висновку від 13.10.2021 (вх. № 12961/23 від 23.05.2023) та про призначення будівельно-технічної експертизи (вх. № 2045/23 від 23.05.2023).

Щодо клопотання позивача про виклик у судове засідання спеціаліста Кархута І. І. для надання пояснення щодо виконаного ним висновку від 13.10.2021 (вх. № 12961/23 від 23.05.2023).

Позивач просить викликати в судове засідання для роз?яснення наданого ним висновку від 13.10.2021 та надання відповіді на питання «Чи дозволяє технічний стан нежитлових приміщень загальною площею 297,8 кв.м. (будівлі літ. «А-1» та «А-2»), що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. В. Антоновича, 70 використовувати його для здійснення навчально-виховного процесу відповідно до державних норм та стандартів?» кандидата технічних наук, доцента кафедри Будівельні конструкції та мости Інституту будівництва та інженерії довкілля Національного університету «Львівська політехніка» Кархута Ігоря Івановича.

Відповідно до норм ст. 71 ГПК України спеціалістом є особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками, необхідними для застосування технічних засобів, і призначена судом для надання консультацій та технічної допомоги під час вчинення процесуальних дій, пов`язаних із застосуванням таких технічних засобів (фотографування, складання схем, планів, креслень, відбору зразків для проведення експертизи тощо).

Суд зазначає, що у даній справі не вчиняються процесуальні дії, що потребують застосування технічних засобів (фотографування, складання схем, планів, креслень, відбору зразків для проведення експертизи тощо). Крім того, у поданому клопотанні позивач не наводить будь-які інші обставин, які обґрунтовували б необхідність залучення до участі у справі спеціаліста у відповідності до вимог ст. 71 ГПК України.

Отже, з урахуванням зазначеного, суд вважає, що клопотання позивача про виклик спеціаліста в судове засідання задоволенню не підлягає.

Щодо клопотання про призначення будівельно-технічної експертизи (вх. № 2045/23 від 23.05.2023).

В обґрунтування заявленого клопотання позивач зазначає, що повертаючи дану справу на новий розгляд суд касаційної інстанції у постанові від 20.12.2022 вказав, що суди перщої та апеляційної інстанції хибно дійшли висновку про те, що невикористання чи аварійний стан частини приміщень не можуть бути підставою для прийняття рішення про відмову у продовженні договору оренди, оскільки, у нормах статей 7 та 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» безпосередньо не зазначено таких підстав. Колегія суддів вважає, що відхилення твердження щодо аварійності стану частини приміщення без співставлення його із такою підставою, як «неможливість використання об?єкта за цільовим призначенням» є надмірним формалізмом. Узагальнюючи колегія суддів вказала, що доведення факту аварійності спірних приміщень має оцінюватись крізь ознаку неможливості використання цих приміщень, тобто непридатності до використання за будь-яким цільовим призначенням.

Відтак, позивач переконаний, що в межах нового розгляду цієї справи ключовим є вирішення питання: Чи є частина нежитлових приміщень загальною площею 297,8 кв.м (будівлі літ. «А-1», «А-2»), що знаходяться за адресою: місто Львів, вулиця В. Антоновича, 70 придатною до використання за цільовим призначенням (для здійснення навчально-виховного процесу) будь-яким іншим цільовим призначенням?

Відповідачі та третя особа заперечують проти призначення будівельно-технічної експертизи, зазначаючи, що станом на сьогодні пройшло більше двох років з моменту видачі наказу Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради від 19.03.2021 №153-О «Про продовження договору оренди без проведення аукціону» (зі змінами та у редакції наказу Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради від 27.10.2021 №571-О «Про внесення змін до наказу») і за цей час відбулися значні зміни технічного стану приміщень, а відтак, неможливо визначити їх стан на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до пункту 8 частини 2 статті 182 ГПК України у підготовчому засіданні суд вирішує питання про призначення експертизи. Згідно з частиною 1 статті 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Статтею 1 Закону України «Про судову експертизу» визначено, що судовою експертизою є дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Частинами 2, 3 пункту 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» закріплено, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

З аналізу наведених норм матеріального та процесуального права вбачається, що підставою для призначення судової експертизи є необхідність з`ясування обставин, що мають значення для справи, для такого з`ясування необхідні спеціальні знання, без яких встановити відповідні обставини неможливо.

Предметом спору у даній справі є, зокрема, вимога про визнання незаконним та скасування пункту наказу Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради від 19.03.2021 №153-О «Про продовження договору оренди без проведення аукціону» (зі змінами та у редакції наказу Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради від 27.10.2021 № 571-О «Про внесення змін до наказу»), яким відмовлено Закладу вищої освіти «Львівський університет бізнесу та права» в продовженні договору оренди № Ф-11147-18 від 11.05.2018 на частину нежитлових приміщень загальною площею 297,8 кв.м (будівлі літ. «А-1», «А-2»), що знаходяться за адресою: місто Львів, вулиця В. Антоновича, 70 (пункт 2 наказу від 19.03.2021 №153-О).

Відповідачем 1 така відмова мотивована тим, що вказані нежитлові приміщення фактично не використовуються та перебувають у аварійному стані, що унеможливлює їх використання за цільовим призначення, тобто для проведення навчально-виховного процесу.

На підтвердження своїх доводів, позивачем долучено до матеріалів справи висновок експертного дослідження від 13.10.2021, складений Кархутом Ігорем Івановичем, де вказано, що технічний стан приміщень першого поверху в будівлі літ. «А-1», «А-2» під індексами III, IV, V, VI, 6, 7, 9, 10, загальною площею 297,8 кв.м, що знаходяться за адресою: місто Львів, вулиця В. Антоновича, 70 в цілому задовільний, наявні окремі ділянки конструкцій покрівлі та перекриття, що знаходяться у непридатному стані та потребують невідкладного здійснення поточного ремонту. Стан окремих конструкцій за даними бюро технічної інвентаризації покращився порівняно зі станом до 2009 року. Разом із тим, як вказано у висновку, причиною виявлених пошкоджень (згідно огляду та представлених документів) є не несвоєчасне виконання технічного обслуговування та ремонту, а погодні умови у 2021 році.

Також, в матеріалах справи наявні акти обстеження орендованих нежитлових приміщень № 964п/17 від 11.01.2018, № 70нп/21 від 09.02.2021 та б/н від 22.02.2021, в яких зазначено про наявність в орендованому майні таких недоліків як: захаращення сміттям, часткове руйнування та протікання стелі (спричинене великим накопиченням снігу та аварійним станом покрівлі), стіни в незадовільному стані, обвал жолобів і звисів приміщень, необхідність у капітальному ремонті приміщень, приміщення не використовуються.

Разом з тим, Верховний суд у складі Касаційного господарського суду переглядаючи рішення Господарського суду Львівської області від 31.03.2022 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 23.08.2022 у даній справі вказав, що «доведення факту аварійності спірних приміщень має оцінюватись крізь ознаку неможливості використання цих приміщень, тобто непридатності до використання за будь-яким цільовим призначенням».

Суд зазначає, що наявні у матеріалах справи докази: висновок спеціаліста Кархути І. І. від 13.10.2021 технічного стану приміщень, акти обстеження орендованих нежитлових приміщень №964п/17 від 11.01.2018, №70нп/21 від 09.02.2021 та б/н від 22.02.2021 не дозволяють достовірно встановити можливість використання спірних приміщень за будь-яким цільовим призначенням.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідач 1 у своєму відзиві на позовну заяву (вх. № 7330/23 від 23.03.2023) ставить під сумнів висновок спеціаліста наявний у матеріалах справи, акцентуючи увагу на тому, що спеціаліст спочатку стверджує, що в цілому об?єкт має задовільний стан, але далі надає інформацію про непридатний стан окремих ділянок конструкцій покрівлі та перекриття, що потребують невідкладного здійснення поточного ремонту.

За вказаних обставин, враховуючи заявлені вимоги, беручи до уваги, що для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, зважаючи, зважаючи, що жодною стороною не надані докази що ствердно дають можливість встановити технічний стан спірних приміщень, суд вважає за необхідне для правильного вирішення справи призначити судову експертизу.

Відповідно до частин 4 та 5 статті 99 Господарського процесуального кодексу України питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом. Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов`язаний мотивувати таке відхилення або зміну.

Проаналізувавши запропоновані заявником питання, та оцінивши їх у сукупності із доводами та запереченнями сторін, дотримуючись забезпечення встановлених п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод гарантій, в контексті усталеної практики Європейського суду з прав людини щодо справедливого судового розгляду справи та повноти встановлення і дослідження обставин справи та задля виконання визначених ст. 2 ГПК України завдань господарського судочинства, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленого клопотання. Разом з тим, з огляду на доцільність та необхідність отримання відповідей ще на інше питання, що входить у коло доказування при розгляді заявлених позовних вимог, суд вважає за необхідне розширити кількість питань, поставлених на вирішення судового експерта та викласти їх так:

1. Який технічний стан приміщень першого поверху в будівлі літ. «А-1», «А-2» під індексами III, IV, V, VI, 6, 7, 9,10; загальною площею 297,8 м2, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. В. Антоновича,70?;

2. Чи дозволяє технічний стан нежитлових приміщень загальною площею 297,8 кв.м, (будівлі літ. «А-1» та «А-2»), що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. В. Антоновича, 70 використовувати його для здійснення навчально-виховного процесу відповідно додержавних норм та стандартів чи за будь-яким іншим цільовим призначенням?

Відповідно до частини 3 статті 99 Господарського процесуального кодексу України, при призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. З урахуванням обставин справи суд має право визначити експерта чи експертну установу самостійно.

При поданні клопотання про призначення судової експертизи заявником запропоновано доручити її проведення Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз. Відповідачі та третя особа не висловлювати заперечень чи інших позицій щодо відповідної установи, лише висловлювати заперечення проти задоволення клопотання в цілому. У суду відсутні будь-які підстави для призначення судової експертизи в іншій експертній установі, а тому доцільним є доручити проведення цієї експертизи експертам Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Пунктом 2 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках: призначення судом експертизи.

Провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених: пунктом 2 частини першої статті 228 цього Кодексу - на час проведення експертизи (п. 6 ч. 1 ст. 229 ГПК України).

Відтак, на виконання вищевикладених вимог процесуального закону, суд зупиняє провадження у даній справі на час проведення будівельно-технічної експертизи.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7, 11, 13, 100, 169, 177, 183, 228, 229, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні клопотання Закладу вищої освіти «Львівський університет бізнесу та права» про виклик у судове засідання спеціаліста (вх. № 12961/23 від 23.05.2023) відмовити.

2. Клопотання Закладу вищої освіти «Львівський університет бізнесу та права» про призначення судової експертизи (вх. № 2045/23 від 23.05.2023) - задовольнити.

3. Призначити судову експертизу.

4. Проведення експертизи доручити Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз.

5. На вирішення експерта поставити такі питання:

5.1. Який технічний стан приміщень першого поверху в будівлі літ. «А-1», «А-2» під індексами III, IV, V, VI, 6, 7, 9,10; загальною площею 297,8 м2, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. В. Антоновича,70?;

5.2. Чи дозволяє технічний стан нежитлових приміщень загальною площею 297,8 кв.м, (будівлі літ. «А-1» та «А-2»), що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. В. Антоновича, 70 використовувати його для здійснення навчально-виховного процесу відповідно додержавних норм та стандартів чи за будь-яким іншим цільовим призначенням?

6. Попередити судового експерта, який буде давати експертний висновок, про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків, передбачену статтями 384 і 385 Кримінального кодексу України.

7. Витрати на проведення експертизи покласти на позивача Заклад вищої освіти «Львівський університет бізнесу та права».

8. Зобов`язати сторони, у випадку необхідності, подати через суд для експертного аналізу додаткові документи.

9. Запропонувати судовому експерту реалізувати надане йому статтею 13 Закону України «Про судову експертизу» право щодо зазначення в експертному висновку фактів, які мають значення для справи і з приводу яких йому не були поставлені питання.

10. Провадження у справі зупинити.

Відповідно до частини 7 статті 99 Господарського процесуального кодексу України призначений судом експерт невідкладно повинен повідомити суд про неможливість проведення ним експертизи через відсутність у нього необхідних знань або без залучення інших експертів.

Справу № 914/1318/21 надіслати до Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз для проведення судової експертизи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено 14.08.2023.

Суддя Трускавецький В.П.