Рішення

від 27.07.2023 по справі 908/1002/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 18/38/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.2023 справа № 908/1002/23

м.Запоріжжя Запорізької області

за позовом Заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області (вул. Добролюбова, 14, м. Запоріжжя, 69006) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах Запорізької міської ради (пр. Соборний, буд. 206, м. Запоріжжя, 69105)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю Консалтингова фірма Центр законодавчих ініціатив (вул. Велика Арнаутська, буд. 17, офіс 5а, м. Одеса, 65012)

про стягнення 4279428,33 грн.

Господарський суд Запорізької області у складі судді Левкут В.В.

при секретарі судового засідання Непомнящій Н.П.

учасники справи:

від прокуратури: Тронь Г.М., посвідчення № 075790 від 01.03.2023

від позивача: Ковальчук К.С.. посвідчення № 987 від 26.08.2022. виписка з ЄДРЮОФОПГФ від 26.06.2023

від відповідача: Колоянов В.А., ордер АР № 1126497 від 26.05.2023

Заступник керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області звернувся в інтересах держави в особі Запорізької міської ради до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю Консалтингова фірма Центр законодавчих ініціатив доходу, отриманого від безпідставного набутого майна у розмірі 4279428,33 грн.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.03.2023 справу № 908/1002/23 передано на розгляд судді Левкут В.В.

Ухвалою від 31.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, присвоєно справі номер провадження 18/38/23, ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження, підготовче засідання призначено на 30.05.2023. Ухвалою від 30.05.2023 відкладено підготовче засідання на 28.06.2023. Ухвалою від 28.06.2023 підготовче провадження закрито; призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні 27.07.2023.

В судовому засіданні 27.07.2023 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ТОВ Консалтингова фірма Центр законодавчих ініціатив, не сплачуючи у період з 01.04.2020 по 11.03.2022 орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, збільшено вартість власного майна на суму 4279428,33 грн. за рахунок Запорізької міської ради, яка здійснює права власника щодо спірної земельної ділянки від імені територіальної громади. Причину подання даного позову Заступником керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області у позовній заяві обґрунтовано тим, що неповернення Запорізькій міській раді безпідставно збереженої орендної плати за користування спірною земельною ділянкою порушує інтереси територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради в частині позбавлення можливості ефективного використання права комунальної власності та неотримання місцевим бюджетом відповідного доходу, які можуть бути використані для задоволення її нагальних потреб. В свою чергу, нездійснення протягом тривалого часу Запорізькою міською радою захисту порушених інтересів держави та територіальної громади міста Запоріжжя надає підстави для їх представництва відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру». Посилаючись на приписи ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст. ст. 377, 1212 - 1214 Цивільного кодексу України, ст. ст. 93, 96, 120, 122, 125, 206 Земельного кодексу України, ст. 21 Закону України Про оренду землі, ст. ст. 2, 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, ст. 64 Бюджетного кодексу України, ст. 14 Податкового кодексу України, ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, прокурор просив позов задовольнити.

Від відповідача 30.05.2023 надійшли відзив та клопотання про поновлення процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву і доказів в його обґрунтування. Суд клопотання відповідача про поновлення строку для подання відзиву та прийняття його до розгляду відхилив, відзив залучений до матеріалів справи, але судом не буде врахований, докази, додані до відзиву, приймаються, будуть враховані при розгляді справи.

Від прокуратури 13.06.2023 надійшла відповідь на відзив, в якій прокурор, заперечуючи доводи відповідача про існування договірних відносин щодо спірної земельної ділянки зазначив, що договір оренди земельної ділянки вважатиметься поновленим лише у разі укладення додаткової угоди у відповідності до ч. 8 ст. 33 Закону України «Про оренду землі».

Від відповідача 11.07.2023 надійшли заперечення, в яких відповідач наголосив на тому, що поновлення спірного договору оренди землі має здійснюватися на умовах, визначених договором та за правилами, чинними на момент укладення договору, а саме ст. 33 Закону України «Про оренду землі» в редакції станом на 18.06.2009. Відповідач зазначив, що листом від 10.05.2019 № 10.05/1 звернувся до позивача з повідомленням про намір скористатись переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Позивач отримав дане звернення 16.05.2019 (вх. № 06743/03-32/03). Листом від 16.07.2020 № 16.07/1 відповідач звернувся до позивача з питанням щодо результатів розгляду заяви від 10.05.2019. Позивач листом від 27.07.2020 № 1423/02-03 з приводу поновлення договору оренди землі не вказав на наявність заперечень щодо поновлення договору та не повідомив про будь-яке прийняте рішення про його не поновлення. Посилаючись на належне виконання своїх зобов`язань за договором оренди землі від 28.05.2009, сплату належним чином орендних платежів за договором в період з 18.06.2019 по 11.03.2022 в розмірі, визначеному п. 9 договору, а також повідомлення позивача про намір скористатись переважним правом на укладення договору на новий строк, відповідач вважає наявними підстави для визнання договору оренди землі таким, що укладений на той самий строк та на тих же умовах. За таких обставин відповідач вважає вимогу про сплату коштів за користування земельною ділянкою безпідставною. Також відповідач вказав на наявність судового спору у справі № 908/1954/23 за позовом про визнання поновленим договору оренди землі, що, на його думку, унеможливлює розгляд даної справи до вирішення справи № 908/1954/23. До попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат відповідачем віднесено 10000,00 грн. Відповідач просив в позові відмовити.

Заперечення судом прийняті.

Позивач письмових пояснень по суті заявлених вимог не надав, представник позивача у судових засіданнях позовні вимоги підтримав.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення прокурора та представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного державного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, закритим акціонерним товариством «Запоріжхімбудоптторг» та товариством з обмеженою відповідальністю «Консалтингова фірма Центр законодавчих ініціатив» 26.06.2008 укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна: інв. № 8, 9, 11, 12, 14, 19, 23, 27, 28, 13, розташованого за адресою: м.Запоріжжя, вул. Гребельна, буд. 5.

Рішенням Запорізької міської ради від 19.11.2008 № 61/68 ТОВ «Консалтингова фірма Центр законодавчих ініціатив» надано дозвіл на підготовку проекту землеустрою щодо відведення (зміни цільового призначення) земельної ділянки по вул. Гребельна, буд. 5 для розташування торгівельно-розважального центру, затверджено проект землеустрою та передано земельну ділянку за кадастровим номером 2310100000:04:025:0356, площею 2,9 га в оренду строком на 10 років.

На виконання вказаного рішення, Запорізькою міською радою та ТОВ «Консалтингова фірма Центр законодавчих ініціатив» 28.05.2009 укладений договір оренди земельної ділянки, площею 2,9000 га, яка розташована у м. Запоріжжя по вул .Гребельна, буд. 5, для розташування торгівельно-розважального центру.

Договір оренди земельної ділянки зареєстровано Запорізькою регіональною філією Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» 18.06.2009, про що здійснено запис за № 040926101012.

Згідно із п.п. 8, 20 договору оренди землі, договір укладено на 10 років. Після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно із тим, у якому він її одержав в оренду.

Пунктом 30 договору оренди землі, серед іншого, передбачений обов`язок орендаря на поновлення договору оренди земельної ділянки після закінчення його строку або повернення земельної ділянки орендодавцю за його вимогою у належному стані.

В подальшому, приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Туріченко О.М. 13.06.2013 проведено державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, загальною площею 10120,3 кв. м., розташованого у м. Запоріжжя по вул. Гребельна, буд. 5, на підставі договору купівлі-продажу та Декларації про готовність об`єкта до експлуатації серії ЗП 142161111179, а саме: інв. № 8, 9, 11, 12, 14, 19, 23, 27, 28, 13, літ. З, З-1, Д, майстерня К, склади Л, П, побутова У, навіси Г, Т, Ч, X, Ф, Щ, альтанка Ц, паркани 2, 3, 5, 10, 14, ворота 1, 4, 12, 13, козловий кран з майданчиком 11, залізнична колія 15, очисні споруди 16, замощення І, об`єкт житлової нерухомості.

Зазначений об`єкт нерухомого майна розташований на земельній ділянці за кадастровим номером 2310100000:04:025:0356, площею 2,9 га, яка за відомостями Державного земельного кадастру належить Запорізькій міській раді.

Запорізькою міською радою листом від 04.01.2023 за № 13409/03-20/03 на запит Заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури надано інформацію стосовно земельної ділянки за кадастровим номером 2310100000:04:025:0356, що рішення Запорізької міської ради щодо поновлення/припинення договору оренди земельної ділянки, інші рішення відносно земельної ділянки по вул. Гребельна, буд. 5 у м. Запоріжжя, не приймалися. Стосовно державного акту на право постійного користування земельною повідомлено, що інформація щодо його видачі відсутня.

За доводами прокурора, починаючи з 19.06.2019 ТОВ «Консалтингова фірма Центр законодавчих ініціатив» використовує земельну ділянку за кадастровим номером 2310100000:04:025:0356, площею 2,9 га без достатньої правової підстави.

Згідно наданого Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, нормативна грошова оцінка земельної ділянки за кадастровим номером 2310100000:04:025:0356, площею 2,9 га, за цільовим призначенням 03.07. - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, становить 85745750,00 грн.

Листом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 11.01.2022 за №6-28-0.222-275/2-22, складеного на адресу Державної податкової служби України, обласних та Київської міських державних адміністрацій, Головного управління Держгеокадастру в областях і м. Києві повідомлено, що індекс споживчих цін, що використовується для визначення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення, застосовується із значенням 100 відсотків за 2017-2020 роки та за 2021 - 1,1.

За відомостями Управління оподаткування юридичних осіб Головного управління ДПС у Запорізькій області від 27,12.2022 за № 9748/5/08-01-04-07, за земельну ділянку за кадастровим номером 2310100000:04:025:0356 площею 2,9 га, відповідно до наданих податкових декларації з плати за землю (орендна плата), нарахована сума орендної плати становить за період з 2020 року 362541,08 грн., за 2021 рік - 395499,36 грн., за 2022 рік - 435049,30 гри. Поряд із цим, відповідно до ІКП платника податків сума плати за землю (орендна плата) за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 становить 363541,08 грн., за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 402999,36 грн., за період з 01.01.2022 по 22.12.2022 386999,38 грн.

Запорізькою міською радою на підставі вищезазначеної інформації та рішень Запорізької міської ради від 30.06.2015 №7 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя», від 28.11.2018 № 26 «Про встановлення розміру орендної плати за землю», витягу з НГО від 29.10.2021 № 1969/3/2-21, листа Управління оподаткування юридичних осіб ГУ ДПС у Запорізькій області № від 27.12.2022 за № 9748/5/08-01-04-07 здійснено розрахунок недоотриманих доходів за фактичне користування ТОВ «Консалтингова фірма Центр законодавчих ініціатив» земельною ділянкою за кадастровим номером 2310100000:04:025:0356 площею 2,9 га, яка розташована у м. Запоріжжя по вул. Гребельна, 5 без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування) за період з 01.04.2020 по 11.03.2022.

Згідно вказаного розрахунку загальний розмір недоотриманих доходів за фактичне користування земельною ділянкою без оформлення правовстановлюючого документа, що посвідчує право оренди (користування) за період з 01.04.2020 по 11.03.2022, становить 4279428,33 грн.: за період з 01.04.2020 по 31.12.2020 1632654,90 грн.; за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 2176873,14 грн.; за період з 01.01.2022 по 11.03.2022 469900,29 грн.

Прокурор стверджує, що враховуючи користування ТОВ Консалтингова фірма Центр законодавчих ініціатив у період з 01.04.2020 по 11.03.2022 земельною ділянкою без достатньої правової підстави, відповідно до положень статей 1212-1214 Цивільного кодексу України, останнє повинно відшкодувати Запорізькій міській раді доходи, які одержало у вигляді несплаченої орендної плати за цей період, у розмірі 4279428,33 грн.

Нездійснення протягом тривалого часу Запорізькою міською радою захисту порушених інтересів держави та територіальної громади міста Запоріжжя стало підставою для звернення до суду прокурора з даним позовом.

Статтею 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з приписами частин 3, 4 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Рішенням Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99 визначено, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до ч. 4 статті 23 Закону України Про прокуратуру наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Згідно частити 3 даної статті прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань.

Таким чином, прокурор має право здійснювати в господарському суді представництво законних інтересів держави в особі органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, за виключенням державних компаній.

Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Статтею 25 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Враховуючи викладене, Запорізька міська рада є органом, який від імені територіальної громади здійснює права власника щодо спірної земельної ділянки, тобто є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Зважаючи на нездійснення Запорізькою міською радою заходів для звернення до суду та враховуючи повноваження прокурора самостійно визначати, у чому полягає порушення інтересів держави, а також визначати орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, суд дійшов до висновку, що прокурор обґрунтовано, у межах своїх повноважень, звернувся до суду з даним позовом.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, суд визнав, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Статтею 13 Конституції України унормовано, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

За статтею 80 Земельного кодексу України суб`єктами права власності на землю є громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади - на землі державної власності.

Приписами статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

За змістом статей 122, 123, 124 Земельного Кодексу України селищні міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренду земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач є власником нерухомого майна загальною площею 10120,3 кв. м., розташованого у м. Запоріжжя по вул. Гребельна, буд. 5, а саме: інв. № 8, 9, 11, 12, 14, 19, 23, 27, 28, 13, літ. З, З-1, Д, майстерня К, склади Л, П, побутова У, навіси Г, Т, Ч, X, Ф, Щ, альтанка Ц, паркани 2, 3, 5, 10, 14, ворота 1, 4, 12, 13, козловий кран з майданчиком 11, залізнична колія 15, очисні споруди 16, замощення І, об`єкт житлової нерухомості.

За змістом ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Обставини справи свідчать, що відповідачем речові права на спірну земельну ділянку після закінчення строку дії договору оренди землі від 28.05.2009, який зареєстрований 18.06.2009, не оформлені та не зареєстровані.

Отже, відповідач користується земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди землі без достатньої правової підстави, оскільки договір оренди землі, який діяв до 18.06.2019, сторонами не поновлений, відповідної додаткової угоди про поновлення/продовження строку його дії не укладалось.

Згідно зі ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землі є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (ст. ст. 14.1.125, 14.1.136, 288.5).

Відповідно до вимог ст. 21 Закону України Про оренду землі та п. 14.1.136 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

За приписами ст. 14.1.147 Податкового кодексу України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Також, за змістом ст. 21 Закону України Про оренду землі та ст. 14.1.136 Податкового кодексу України, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

До моменту оформлення/поновлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними, що регулюються главою 83 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

При цьому, під набуттям майна в даних правовідносинах слід розуміти збільшення вартості власного майна набувача; приєднання до нього нових цінностей, внаслідок чого потерпілий несе додаткові витрати або втрачає належне йому майно, тобто збереження майна однією особою відбувається за рахунок іншої.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Разом з цим, обов`язок набувача повернути безпідставно набуте (збережене) майно потерпілому не належить до заходів відповідальності, оскільки боржник при цьому не несе жодних майнових затрат - він зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно утримував (зберігав).

Для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

З огляду на викладене, фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Зазначене підтверджується висновками, викладеними Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 17.10.2018, у справі №922/2972/17, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17 від 13.02.2019 та від 04.12.2019 № 917/1739/17 при розгляді аналогічних спорів.

Таким чином, ТОВ Консалтингова фірма Центр законодавчих ініціатив (набувач), не сплачуючи у період з 01.04.2020 по 11.03.2022 орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного/поновленого договору, збільшено вартість власного майна, а Запорізькою міською радою (потерпілим) втрачено належне їй майно (кошти від орендної плати), тобто має місце факт безпідставного збереження орендної плати відповідачем за рахунок Запорізької міської ради.

Відносно доводів відповідача, що належне виконання ним своїх зобов`язань за договором оренди землі від 28.05.2009 щодо сплати орендних платежів та повідомлення позивача про намір скористатись переважним правом на укладення договору на новий строк, є підставою для визнання договору оренди землі таким, що укладений на той самий строк та на тих же умовах, суд зазначає наступне.

Стаття 33 Закону України «Про оренду землі» № 161-XIV до зміни її редакції згідно із Законом № 340-IX мала назву «Поновлення договору оренди землі», тобто була цілком присвячена процедурам такого поновлення.

Так, згідно з частиною першою цієї статті по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (речення перше частини другої статті 33 Закону № 161-XIV). До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (частина третя статті 33 цього Закону). У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором (частина шоста статті 33 цього Закону). Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку (частина восьма статті 33 цього Закону).

В контексті наведених норм права слід зауважити, що, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення дії договору оренди і орендодавець не надав заперечень стосовно поновлення цього договору протягом одного місяця після його закінчення, орендар має право звернутися із вимогою про визнання укладеною угоди про поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк. Орендодавець, у свою чергу, в будь-який час до укладення додаткової угоди стосовно поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах може звернутися із вимогою про звільнення земельної ділянки.

Отже, договір оренди землі вважатиметься поновленим лише у разі укладення додаткової угоди, про що безпосередньо зазначено у ч. 8 ст. 33 Закону України «Про оренду землі. Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19.

Крім того, відповідно до умов п. 34 договору оренди землі від 28.05.2009 фактичне продовження користування майном після закінчення строку дії даного договору оренди землі не є підставою для поновлення договору.

Враховуючи, що договір оренди земельної ділянки зареєстрований 18.06.2009, його дія припинилась 18.06.2019. При цьому, направлення відповідачем листа від 10.05.2019 №10.05/1 з повідомленням позивача про намір скористатись переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк не є підставою для автоматичного поновлення договору без укладення відповідної додаткової угоди. Разом з тим, з моменту звернення до Орендодавця з повідомленням про укладення договору на новий строк і до звернення прокурора з даним позовом відповідачем жодних дій щодо укладення такої додаткової угоди не здійснено. Відповідних доказів суду не надано.

Відносно знаходження в провадженні Господарського суду Запорізької області справи № 908/1954/23 за позовом ТОВ Консалтингова фірма Центр законодавчих ініціатив до Запорізької міської ради про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки від 25.08.2009 на той же строк і на тих же умовах та визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 28.05.2009 суд зауважує, що в даному випадку наявність цього спору не має вирішального значення, оскільки у справі № 908/1002/23 судом розглядаються вимоги про стягнення з відповідача орендної плати за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору за період з 01.04.2020 по 11.03.2022 і заявлена сума є різницею розміру орендної плати, яку відповідач мав би сплатити Орендодавцю за наявності договору з урахуванням індексації нормативної грошової оцінки землі.

За таких обставин, позовна вимога про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю Консалтингова фірма Центр законодавчих ініціатив доходу, отриманого від безпідставного набутого майна у розмірі 4279428,33 грн., є обґрунтованою, відповідає вимогам чинного законодавства України та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Відповідач визнані судом обґрунтованими позовні вимоги не спростував, доказів, які могли б свідчити про наявність підстав для звільнення його від обов`язку повернути безпідставно набуті кошти, не надав.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Судовий збір на підставі пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача шляхом його стягнення на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя, якою сплачено судовий збір.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Консалтингова фірма Центр законодавчих ініціатив (вул. Велика Арнаутська, буд. 17, офіс 5а, м. Одеса, 65012; ідентифікаційний код 35725042) на користь Запорізької міської ради (пр. Соборний, буд. 206, м. Запоріжжя, 69105; ідентифікаційний код 04053915) дохід, отриманий від безпідставно набутого майна, за період з 01.04.2020 по 11.03.2022 в розмірі 4279428,33 грн. (чотири мільйони двісті сімдесят дев`ять тисяч чотириста двадцять вісім грн. 33 коп.). Видати наказ.

3.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Консалтингова фірма Центр законодавчих ініціатив (вул. Велика Арнаутська, буд. 17, офіс 5а, м. Одеса, 65012; ідентифікаційний код 35725042) на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя (вул. Добролюбова, 14, м. Запоріжжя, 69006; ідентифікаційний код юридичної особи 02909973, розрахунковий рахунок UA438201720343180001000000271, відкритий в Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, ЄДРПОУ 02909973, код класифікації видатків бюджету - 28000) кошти, витрачені у 2023 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави у розмірі 64191,43 грн. (шістдесят чотири тисячі сто дев`яносто одну грн. 43 коп.). Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У зв`язку із запровадженням воєнного стану на території України, веденням бойових дій на території Запорізької області, інтенсивними ракетними та артилерійськими обстрілами м. Запоріжжя у період з 26.07.2023 по 14.08.2023, що загрожувало життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів та працівників суду в умовах збройної агресії проти України, повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 15.08.2023.

Суддя В.В. Левкут