Постанова

від 12.12.2023 по справі 908/1002/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2023 року м. Дніпро Справа № 908/1002/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Мороза В.Ф., Коваль Л.А.

при секретарі судового засідання: Ліпинському М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Консалтингова фірма Центр законодавчих ініціатив

на рішення Господарського суду Запорізької області (суддя Левкут В.В.) від 27.07.2023 р. у справі № 908/1002/23

за позовом Заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області (вул. Добролюбова, 14, м. Запоріжжя, 69006) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах Запорізької міської ради (пр. Соборний, буд. 206, м. Запоріжжя, 69105)

до Товариства з обмеженою відповідальністю Консалтингова фірма Центр законодавчих ініціатив (вул. Велика Арнаутська, буд. 17, офіс 5а, м. Одеса, 65012)

про стягнення 4 279 428,33 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2023р. Заступник керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області звернувся в інтересах держави в особі Запорізької міської ради до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Консалтингова фірма Центр законодавчих ініціатив доходу, отриманого від безпідставно набутого майна у розмірі 4 279 428,33 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ТОВ Консалтингова фірма Центр законодавчих ініціатив, не сплачуючи у період з 01.04.2020 по 11.03.2022 орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, збільшено вартість власного майна на суму 4 279 428,33 грн за рахунок Запорізької міської ради, яка здійснює права власника щодо спірної земельної ділянки від імені територіальної громади.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 27.07.2023 р. у справі № 908/1002/23:

-позов задоволено;

-стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Консалтингова фірма Центр законодавчих ініціатив (вул. Велика Арнаутська, буд. 17, офіс 5а, м. Одеса, 65012; ідентифікаційний код 35725042) на користь Запорізької міської ради (пр. Соборний, буд. 206, м. Запоріжжя, 69105; ідентифікаційний код 04053915) дохід, отриманий від безпідставно набутого майна, за період з 01.04.2020 по 11.03.2022 в розмірі 4 279 428,33 грн (чотири мільйони двісті сімдесят дев`ять тисяч чотириста двадцять вісім грн 33 коп.);

-стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Консалтингова фірма Центр законодавчих ініціатив (вул. Велика Арнаутська, буд. 17, офіс 5а, м. Одеса, 65012; ідентифікаційний код 35725042) на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя (вул. Добролюбова, 14, м. Запоріжжя, 69006; ідентифікаційний код юридичної особи 02909973, розрахунковий рахунок UA438201720343180001000000271, відкритий в Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, ЄДРПОУ 02909973, код класифікації видатків бюджету - 28000) кошти, витрачені у 2023 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави у розмірі 64 191,43 грн (шістдесят чотири тисячі сто дев`яносто одну грн 43 коп.).

Не погодившись із зазначеним рішенням господарського суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю Консалтингова фірма Центр законодавчих ініціатив, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 27.07.2023р. у справі № 908/1002/23 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог прокурора відмовити в повному обсягу.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт, зокрема зазначає, що поновлення спірного договору оренди землі має здійснюватися на умовах, визначених таким договором, за правилами, чинними на момент його укладення, а саме відповідно до положень статті 33 Закону України Про оренду землі у редакції, чинній на час укладення спірного договору (18.06.2009), а не на час виникнення спірних правовідносин.

При цьому, виходячи з приписів ст. 33 Закону України Про оренду землі у редакції, чинній на момент укладення спірного договору, відповідач вважає, що договір оренди має бути визнаний таким, що укладений на той же самий строк та на тих же самих умовах. До того ж апелянт стверджує, що сплата орендних платежів за договором оренди землі здійснена відповідачем в повному обсязі, наявність боргу за договором не заявляється позивачем та не підтверджена, користування земельною ділянкою здійснюється відповідачем належно і на підставах, визначених законом. У зв`язку з чим, апелянт вважає, що позивач безпідставно вимагає сплати відповідачем коштів за користування земельною ділянкою без достатньої правової підстави в період з 01.04.2020 по 11.03.2022, а суд першої інстанції безпідставно застосував до спірних правовідносин ст. 33 Закону України Про оренду землі в іншій редакції, ніж у редакції, чинній на час укладення спірного договору.

Окрім цього апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що вбачається у відмовленні судом у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до вирішення справи № 908/1954/23. Так, апелянт вважає, що в даному випадку судом першої інстанції порушено принцип процесуальної економії.

В свою чергу вже в апеляційній скарзі відповідач заявляє суду апеляційної інстанції клопотання про зупинення провадження у справі № 908/1002/23 до набрання законної сили рішенням Господарського суду Запорізької області у справі № 908/1954/23.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.10.2023р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Консалтингова фірма Центр законодавчих ініціатив на рішення Господарського суду Запорізької області від 27.07.2023р. у справі № 908/1002/23, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 12.12.2023р.

Заступником керівника Запорізької обласної прокуратури подано до Центрального апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у відповідності до якого прокурор заперечує проти її задоволення та просить рішення Господарського суду Запорізької області від 27.07.2023р. у справі № 908/1002/23 залишити без змін.

В обґрунтування своїх заперечень проти доводів апеляційної скарги прокурор зазначає, що відповідач не дотримався вимог ст. 33 Закону України Про оренду землі, у зв`язку з чим строк дії договору оренди земельної ділянки від 28.05.2009 припинив свою дію 19.06.2019, про що також свідчить відсутність відомостей у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Відтак, прокурор вважає, що з 01.04.2020 по 11.03.2022 відповідач використовував земельну ділянку без відповідної правової підстави.

Також прокурор вважає правомірним рішення суду першої інстанції в частині відмови відповідачу в задоволенні клопотання про зупинення провадження по справі, оскільки відповідачем не обґрунтовано у чому полягає об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення справи № 908/1954/23 та яким чином остання пов`язана з неможливістю розгляду позову про стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна.

Представником Запорізької міської ради подано до Центрального апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у відповідності до якого позивач просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги і залишити без змін рішення Господарського суду Запорізької області від 27.07.2023р. у справі № 908/1002/23.

В своєму відзиві позивач вказує на те, що дія договору оренди землі припинилася 18.06.2019. При цьому направлення відповідачем листа з повідомленням позивача про намір скористатись переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк не є підставою для автоматичного поновлення договору без укладення відповідної додаткової угоди.

Отже позивач вважає, що відповідач користується земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди землі без достатньої правової підстави, тому позовні вимоги є обґрунтованими, а рішення суду першої інстанції законним та ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Представник відповідача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав у повному обсягу та просив її задовольнити.

Представники позивача і прокурора в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечили, просили залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного державного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, між Закритим акціонерним товариством Запоріжхімбудоптторг та Товариством з обмеженою відповідальністю Консалтингова фірма Центр законодавчих ініціатив 26.06.2008 укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна: інв. № 8, 9, 11, 12, 14, 19, 23, 27, 28, 13, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Гребельна, буд. 5.

Рішенням Запорізької міської ради від 19.11.2008 № 61/68 ТОВ Консалтингова фірма Центр законодавчих ініціатив надано дозвіл на підготовку проекту землеустрою щодо відведення (зміни цільового призначення) земельної ділянки по вул. Гребельна, буд. 5 для розташування торгівельно-розважального центру, затверджено проект землеустрою та передано земельну ділянку за кадастровим номером 2310100000:04:025:0356 площею 2,9 га в оренду строком на 10 років.

На виконання вказаного рішення, між Запорізькою міською радою та ТОВ Консалтингова фірма Центр законодавчих ініціатив 28.05.2009 укладений договір оренди земельної ділянки площею 2,9000 га, яка розташована у м. Запоріжжя по вул. Гребельна, буд. 5, для розташування торгівельно-розважального центру.

Договір оренди земельної ділянки зареєстровано Запорізькою регіональною філією Державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах 18.06.2009, про що здійснено запис за № 040926101012.

Згідно із п.п. 8, 20 договору оренди землі, договір укладено на 10 років. Після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно із тим, у якому він її одержав в оренду.

Пунктом 30 договору оренди землі, серед іншого, передбачений обов`язок орендаря на поновлення договору оренди земельної ділянки після закінчення його строку або повернення земельної ділянки орендодавцю за його вимогою у належному стані.

В подальшому, приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Туріченко О.М. 13.06.2013 проведено державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, загальною площею 10120,3 кв. м., розташованого у м. Запоріжжя по вул. Гребельна, буд. 5, на підставі договору купівлі-продажу та Декларації про готовність об`єкта до експлуатації серії ЗП 142161111179, а саме: інв. № 8, 9, 11, 12, 14, 19, 23, 27, 28, 13, літ. З, З-1, Д, майстерня К, склади Л, П, побутова У, навіси Г, Т, Ч, X, Ф, Щ, альтанка Ц, паркани 2, 3, 5, 10, 14, ворота 1, 4, 12, 13, козловий кран з майданчиком 11, залізнична колія 15, очисні споруди 16, замощення І, об`єкт житлової нерухомості.

Зазначений об`єкт нерухомого майна розташований на земельній ділянці за кадастровим номером 2310100000:04:025:0356, площею 2,9 га, яка за відомостями Державного земельного кадастру належить Запорізькій міській раді.

Запорізькою міською радою листом від 04.01.2023 за № 13409/03-20/03 на запит Заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури надано інформацію стосовно земельної ділянки за кадастровим номером 2310100000:04:025:0356, а саме про те, що рішення Запорізької міської ради щодо поновлення/припинення договору оренди земельної ділянки, інші рішення відносно земельної ділянки по вул. Гребельна, буд. 5 у м. Запоріжжя, не приймалися. Стосовно державного акту на право постійного користування земельною ділянкою повідомлено, що інформація щодо його видачі відсутня.

За доводами прокурора, наведеними в позовній заяві, починаючи з 19.06.2019 ТОВ Консалтингова фірма Центр законодавчих ініціатив використовує земельну ділянку за кадастровим номером 2310100000:04:025:0356 площею 2,9 га без достатньої правової підстави.

Згідно наданого Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, нормативна грошова оцінка земельної ділянки за кадастровим номером 2310100000:04:025:0356, площею 2,9 га, за цільовим призначенням 03.07. - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, становить 85 745 750,00 грн.

Листом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 11.01.2022 за № 6-28-0.222-275/2-22, складеного на адресу Державної податкової служби України, обласних та Київської міських державних адміністрацій, Головного управління Держгеокадастру в областях і м. Києві, повідомлено, що індекс споживчих цін, що використовується для визначення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення, застосовується із значенням 100 відсотків за 2017-2020 роки та за 2021 - 1,1.

За відомостями Управління оподаткування юридичних осіб Головного управління ДПС у Запорізькій області від 27.12.2022 за № 9748/5/08-01-04-07, за земельну ділянку за кадастровим номером 2310100000:04:025:0356 площею 2,9 га, відповідно до наданих податкових декларації з плати за землю (орендна плата), нарахована сума орендної плати становить за період з 2020 року 362 541,08 грн., за 2021 рік 395 499,36 грн., за 2022 рік 435 049,30 грн. Поряд із цим, відповідно до ІКП платника податків сума плати за землю (орендна плата) за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 становить 363 541,08 грн., за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 402 999,36 грн., за період з 01.01.2022 по 22.12.2022 386 999,38 грн.

Запорізькою міською радою на підставі вищезазначеної інформації та рішень Запорізької міської ради від 30.06.2015 № 7 Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя, від 28.11.2018 № 26 Про встановлення розміру орендної плати за землю, витягу з НГО від 29.10.2021 № 1969/3/2-21, листа Управління оподаткування юридичних осіб ГУ ДПС у Запорізькій області від 27.12.2022 за № 9748/5/08-01-04-07 здійснено розрахунок недоотриманих доходів за фактичне користування ТОВ Консалтингова фірма Центр законодавчих ініціатив земельною ділянкою за кадастровим номером 2310100000:04:025:0356 площею 2,9 га, яка розташована у м. Запоріжжя по вул. Гребельна, 5 без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування) за період з 01.04.2020 по 11.03.2022.

Згідно вказаного розрахунку загальний розмір недоотриманих доходів за фактичне користування земельною ділянкою без оформлення правовстановлюючого документа, що посвідчує право оренди (користування) за період з 01.04.2020 по 11.03.2022, становить 4 279 428,33 грн.: за період з 01.04.2020 по 31.12.2020 1 632 654,90 грн.; за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 2 176 873,14 грн.; за період з 01.01.2022 по 11.03.2022 469 900,29 грн.

Прокурор стверджує, що враховуючи користування ТОВ Консалтингова фірма Центр законодавчих ініціатив у період з 01.04.2020 по 11.03.2022 земельною ділянкою без достатньої правової підстави, відповідно до положень статей 1212-1214 Цивільного кодексу України, останнє повинно відшкодувати Запорізькій міській раді доходи, які одержало у вигляді несплаченої орендної плати за цей період, у розмірі 4 279 428,33 грн.

Ухвалюючи оскаржуване рішення про задоволення позовних вимог, місцевий господарський суд дійшов висновку, що у період з 01.04.2020 по 11.03.2022 ТОВ Консалтингова фірма Центр законодавчих ініціатив (набувач), користуючись земельною ділянкою за відсутності укладеного/поновленого договору, збільшено вартість власного майна, а Запорізькою міською радою (потерпілим) втрачено належне їй майно (кошти від орендної плати), тобто має місце факт безпідставного збереження орендної плати відповідачем за рахунок Запорізької міської ради.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції щодо визначення прокурором органів, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Нездійснення протягом тривалого часу Запорізькою міською радою захисту порушених інтересів держави та територіальної громади міста Запоріжжя стало підставою для звернення до суду прокурора з даним позовом.

Статтею 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з приписами частин 3, 4 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Рішенням Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99 визначено, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до ч. 4 статті 23 Закону України Про прокуратуру наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Згідно частини 3 даної статті прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань.

Таким чином, прокурор має право здійснювати в господарському суді представництво законних інтересів держави в особі органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, за виключенням державних компаній.

Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Статтею 25 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Враховуючи викладене, Запорізька міська рада є органом, який від імені територіальної громади здійснює права власника щодо спірної земельної ділянки, тобто є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У матеріалах справи міститься лист від 08.12.2022 № 53-5414вих-22, згідно з яким заступник керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області просить Запорізьку міську раду надати, зокрема, відомості щодо укладення договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:04:025:0356 станом на момент звернення і ухваленні Запорізькою міською радою рішення відносно земельної ділянки по вул. Гребельна, буд. 5 у м. Запоріжжя.

Запорізькою міською радою листом від 04.01.2023 за № 13409/03-20/03 на запит Заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури надано інформацію стосовно земельної ділянки за кадастровим номером 2310100000:04:025:0356, а саме про те, що рішення Запорізької міської ради щодо поновлення/припинення договору оренди земельної ділянки, інші рішення відносно земельної ділянки по вул. Гребельна, буд. 5 у м. Запоріжжя, не приймалися. Стосовно державного акту на право постійного користування земельною ділянкою повідомлено, що інформація щодо його видачі відсутня.

Зважаючи на не здійснення Запорізькою міською радою заходів для звернення до суду та враховуючи повноваження прокурора самостійно визначати, у чому полягає порушення інтересів держави, а також визначати орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку, що прокурор обґрунтовано, у межах своїх повноважень, звернувся до суду з даним позовом.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Статтею 13 Конституції України унормовано, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

За статтею 80 Земельного кодексу України суб`єктами права власності на землю є громадяни та юридичні особи на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади на землі державної власності.

Приписами статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

За змістом статей 122, 123, 124 Земельного Кодексу України селищні міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, зокрема, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач є власником нерухомого майна загальною площею 10120,3 кв. м., розташованого у м. Запоріжжя по вул. Гребельна, буд. 5, а саме: інв. № 8, 9, 11, 12, 14, 19, 23, 27, 28, 13, літ. З, З-1, Д, майстерня К, склади Л, П, побутова У, навіси Г, Т, Ч, X, Ф, Щ, альтанка Ц, паркани 2, 3, 5, 10, 14, ворота 1, 4, 12, 13, козловий кран з майданчиком 11, залізнична колія 15, очисні споруди 16, замощення І, об`єкт житлової нерухомості.

За змістом ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Обставини справи свідчать, що відповідачем речові права на спірну земельну ділянку після закінчення строку дії договору оренди землі від 28.05.2009, який зареєстрований 18.06.2009, не оформлені та не зареєстровані.

Отже, відповідач користується земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди землі без достатньої правової підстави, оскільки договір оренди землі, який діяв до 18.06.2019, сторонами не поновлений, відповідної додаткової угоди про поновлення/продовження строку його дії не укладалось.

Згідно зі ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землі є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (ст. ст. 14.1.125, 14.1.136, 288.5).

Відповідно до вимог ст. 21 Закону України Про оренду землі та п. 14.1.136 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

За приписами ст. 14.1.147 Податкового кодексу України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Також, за змістом ст. 21 Закону України Про оренду землі та ст. 14.1.136 Податкового кодексу України, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

До моменту оформлення/поновлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними, що регулюються главою 83 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

При цьому, під набуттям майна в даних правовідносинах слід розуміти збільшення вартості власного майна набувача; приєднання до нього нових цінностей, внаслідок чого потерпілий несе додаткові витрати або втрачає належне йому майно, тобто збереження майна однією особою відбувається за рахунок іншої.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Разом з цим, обов`язок набувача повернути безпідставно набуте (збережене) майно потерпілому не належить до заходів відповідальності, оскільки боржник при цьому не несе жодних майнових затрат він зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно утримував (зберігав).

Для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

З огляду на викладене, фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Зазначене підтверджується висновками, викладеними Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 17.10.2018, у справі №922/2972/17, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17 від 13.02.2019 та від 04.12.2019 № 917/1739/17 при розгляді аналогічних спорів.

Таким чином, Товариством з обмеженою відповідальністю Консалтингова фірма Центр законодавчих ініціатив (набувач), за відсутності укладеного/поновленого договору у період з 01.04.2020 по 11.03.2022, збільшено вартість власного майна за рахунок несплаченої орендної плати, яка мала бути встановлена договором оренди землі, а Запорізькою міською радою (потерпілим) втрачено належне їй майно (кошти від орендної плати), тобто має місце факт безпідставного збереження орендної плати відповідачем за рахунок Запорізької міської ради.

Відносно доводів відповідача, що належне виконання ним своїх зобов`язань за договором оренди землі від 28.05.2009 щодо сплати орендних платежів та повідомлення позивача про намір скористатись переважним правом на укладення договору на новий строк, є підставою для визнання договору оренди землі таким, що укладений на той самий строк та на тих же умовах, суд зазначає наступне.

Стаття 33 Закону України Про оренду землі № 161-XIV до зміни її редакції згідно із Законом № 340-IX мала назву Поновлення договору оренди землі, тобто була цілком присвячена процедурам такого поновлення.

Так, згідно з частиною першою цієї статті по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (речення перше частини другої статті 33 Закону № 161-XIV). До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (частина третя статті 33 цього Закону). У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором (частина шоста статті 33 цього Закону). Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку (частина восьма статті 33 цього Закону).

В контексті наведених норм права слід зауважити, що, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення дії договору оренди і орендодавець не надав заперечень стосовно поновлення цього договору протягом одного місяця після його закінчення, орендар має право звернутися із вимогою про визнання укладеною угоди про поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк. Орендодавець, у свою чергу, в будь-який час до укладення додаткової угоди стосовно поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах може звернутися із вимогою про звільнення земельної ділянки.

Отже, договір оренди землі вважатиметься поновленим лише у разі укладення додаткової угоди, про що безпосередньо зазначено у ч. 8 ст. 33 Закону України Про оренду землі. Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19.

Крім того, відповідно до умов п. 33 договору оренди землі від 28.05.2009 однією з підстав припинення дії договору є закінчення строку, на який його було укладено. Водночас п. 34 цього договору передбачено, що фактичне продовження користування майном після закінчення строку дії даного договору оренди землі не є підставою для поновлення договору.

Враховуючи, що договір оренди земельної ділянки зареєстрований 18.06.2009, його дія припинилась 18.06.2019. При цьому, направлення відповідачем листа від 10.05.2019 № 10.05/1 з повідомленням позивача про намір скористатись переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк не є підставою для автоматичного поновлення договору без укладення відповідної додаткової угоди. Разом з тим, з моменту звернення до Орендодавця з повідомленням про укладення договору на новий строк і до звернення прокурора з даним позовом відповідачем жодних дій щодо укладення такої додаткової угоди не здійснено. Відповідних доказів суду не надано.

Судова колегія відхиляє доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, про те, що поновлення спірного договору оренди землі має здійснюватися на умовах, визначених таким договором, за правилами, чинними на момент його укладення, а саме відповідно до положень статті 33 Закону України Про оренду землі у редакції, чинній на час укладення спірного договору (18.06.2009), а не на час виникнення спірних правовідносин.

Так, дійсно 16.01.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", яким статтю 33 Закону України "Про оренду землі", яка регламентувала порядок поновлення договорів оренди, було викладено у новій редакції.

Розділ IX "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі" доповнено абзацами третім і четвертим такого змісту:

"Договори оренди земельних ділянок приватної власності, а також земельних ділянок державної або комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, що перебувають у власності орендаря, укладені до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", у разі їх продовження (укладення на новий строк) мають містити умови, передбачені статтею 33 цього Закону та статтею 126-1 Земельного кодексу України.

Правила, визначені статтею 126-1 Земельного кодексу України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення".

Отже, поновлення спірного договору оренди землі має здійснюватися на умовах, визначених таким договором, за правилами, чинними на момент його укладення, а саме відповідно до положень статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на час укладення спірного договору).

Зазначена правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.09.2022 у справі № 926/2720/21, на яку посилається відповідач в апеляційній скарзі.

Проте, судова колегія звертає увагу, що у справі № 926/2720/21 спірний договір оренди землі був укладений до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", яким статтю 33 Закону України "Про оренду землі", яка регламентувала порядок поновлення договорів оренди, було викладено у новій редакції, а строк дії цього договору закінчувався вже під час дії вказаного Закону.

У справі ж № 908/1002/23 строк дії договору оренди землі припинив свою дію 18.06.2019, тобто до моменту набрання чинності вказаним Законом спірний договір оренди землі вже був припинений.

До того ж, у справі № 926/2720/21 орендар дотримався усіх вимог, визначених ст. 33 Закону України "Про оренду землі", зокрема щодо направлення орендодавцю проєкту додаткової угоди про продовження договору оренди землі.

Таким чином, правові висновки Верховного Суду у справі № 926/2720/21 не можуть застосовуватися до спірних правовідносин у справі № 908/1002/23 через відмінність обставин цих справ та юридичних фактів, якими відповідач обґрунтовує свою позицію зі спору.

Крім цього, варто звернути увагу, що у відповідності до згаданого вище абзацу четвертого Розділу IX "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі", правила, визначені статтею 126-1 Земельного кодексу України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення.

Апелянт трактує вказану норму, як таку, що врегульовує процедуру поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, за правилами, чинними на момент їх укладення.

При цьому апелянт не враховує, що вказана норма передбачає, що насамперед поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами. А, як вже було зазначено, пунктом 34 договору оренди землі від 28.05.2009 передбачено, що фактичне продовження користування майном після закінчення строку дії даного договору оренди землі не є підставою для поновлення договору.

Враховуючи викладене, судова колегія висновує, що спірний договір оренди землі припинив свою дію 18.06.2019. Оскільки цей договір вже був припинений на момент набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", яким статтю 33 Закону України "Про оренду землі", яка регламентувала порядок поновлення договорів оренди, було викладено у новій редакції, то положення вказаного Закону не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

За таких обставин, у спірних правовідносинах сторони мали керуватися положеннями статті 33 Закону України "Про оренду землі" в редакції, що була чинною на момент закінчення строку оренди, у відповідності до яких до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар повинен був додати проект додаткової угоди, чого відповідачем не додержано. Також, у відповідності до вказаної норми Закону, додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення мала бути укладена сторонами в обов`язковому порядку, чого у даному випадку не відбулось.

Отже, доводи апелянта про те, що договір оренди землі має бути визнаний судом продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, на яких він був укладений, є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на нормах законодавства, які мають бути застосовані до спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Відповідач позовні вимоги не спростував, доказів, які могли б свідчити про наявність підстав для звільнення його від обов`язку повернути безпідставно набуті кошти, не надав.

Таким чином, позовна вимога про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Консалтингова фірма Центр законодавчих ініціатив доходу, отриманого від безпідставного набутого майна у розмірі 4 279 428,33 грн, правомірно визнана місцевим господарським судом обґрунтованою, такою, що відповідає вимогам чинного законодавства України та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Щодо доводів апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, яке на думку апелянта вбачається у відмовленні судом у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до вирішення справи № 908/1954/23, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Сам факт пов`язаності двох справ не свідчить про неможливість розгляду та прийняття рішення у справі. Під неможливістю розгляду справи слід розуміти неможливість для цього господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі.

Водночас, наведеною процесуальною нормою прямо передбачено, що суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 229 ГПК України, провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених п. 5 ч. 1 ст. 227 цього Кодексу до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

Статтею 234 ГПК України передбачено, що в ухвалі зазначаються мотиви, з яких суд дійшов висновків, і закон, яким керувався суд, постановляючи ухвалу.

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 756/1529/15-ц (провадження № 14-242цс18) зазначено, що апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. При цьому суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції.

На час розгляду справи № 908/1002/23 судом першої інстанції, спірний договір оренди землі не був визнаний судом поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, а подання апелянтом позову у справі № 908/1954/23 не впливає на можливість перегляду в апеляційному порядку судового рішення у справі № 908/1002/23.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції відносно знаходження в провадженні Господарського суду Запорізької області справи № 908/1954/23 за позовом ТОВ Консалтингова фірма Центр законодавчих ініціатив до Запорізької міської ради про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки від 25.08.2009 на той же строк і на тих же умовах та визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 28.05.2009, яким в оскаржуваному рішенні зазначено, що в даному випадку наявність цього спору не має вирішального значення, оскільки у справі № 908/1002/23 судом розглядаються вимоги про стягнення з відповідача орендної плати за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору за період з 01.04.2020 по 11.03.2022 і заявлена сума є різницею розміру орендної плати, яку відповідач мав би сплатити Орендодавцю за наявності договору з урахуванням індексації нормативної грошової оцінки землі.

До того ж, можливе набрання рішенням суду у справі № 908/1954/23 законної сили, у разі задоволення позовних вимог про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки від 25.08.2009 на той же строк і на тих же умовах та визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 28.05.2009, може бути підставою лише для перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами.

Судова колегія зауважує, що необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що місцевим господарським судом обґрунтовано відмовлено відповідачу у зупиненні провадження у справі № 908/1002/23.

З огляду на вищенаведені обставини та приписи п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України, в свою чергу не підлягає задоволенню клопотання апелянта про зупинення провадження у даній справі і апеляційним судом до набрання законної сили рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 908/1954/23, яким ТОВ Консалтингова фірма Центр законодавчих ініціатив було відмовлено у задоволенні позову, адже розгляд зазначеної справи не унеможливлює апеляційний перегляд рішення у справі № 908/1002/23.

З урахуванням усього вищенаведеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції, оскаржуване рішення відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Запорізької області від 27.07.2023р. у даній справі відсутні.

Згідно з ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті апелянтом судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 96 287,15 грн слід покласти на останнього.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 123, 129, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Консалтингова фірма Центр законодавчих ініціатив на рішення Господарського суду Запорізької області від 27.07.2023 р. у справі № 908/1002/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 27.07.2023 р. у справі № 908/1002/23 залишити без змін.

Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю Консалтингова фірма Центр законодавчих ініціатив.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повна постанова складена та підписана 20.12.2023 року.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя Л.А. Коваль

Суддя В.Ф. Мороз