Постанова

від 08.08.2023 по справі 29/5005/6381/2011

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2023 року

м. Київ

cправа № 29/5005/6381/2011 (922/4508/21)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В .В. - головуючого, Васьковського О. В., Огородніка К. М.,

за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;

представники сторін до суду не з`явились про дату, час та місце судового засідання всі учасники справи повідомлені належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Харківській області

на постанову Центрального апеляційного господарського суду

від 24.04.2023

та на рішення Господарського суду Дніпропетровської області

від 01.12.2022 в частині відмови у задоволенні позовних вимог

у справі № 29/5005/6381/2011(922/4508/21)

за позовом Головного управління Національної поліції Харківській області

до Іноземного підприємства "Малахіт", Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольга"

про визнання недійсним договору та стягнення грошових коштів,-

ВСТАНОВИВ:

1. В провадженні господарського суду Дніпропетровської області перебуває справа №29/5005/6381/2011 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольга" на стадії ліквідаційної процедури.

2. Головне управління Національної поліції в Харківській області звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Іноземного підприємства "Малахіт" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольга", за змістом якого позивач просив суд: визнати недійсним договір оренди нежитлової будівлі від 19.01.2019, укладений між ВАТ "Ольга" та ІП "Малахіт"; визнати недійсним укладені між ГУНП в Харківській області та ІП "Малахіт" договори суборенди від 22.12.2015 №95/15, від 15.03.2016 №20/16, від 09.03.2017 №05/17, від 07.03.2018 №02/18; від 19.02.2019 №1/19; від 19.02.2020 №01-20; від 12.02.2021 №01-21; застосувати наслідки недійсності правочинів, шляхом стягнення з ІП "Малахіт" на користь ГУНП в Харківській області грошових коштів в сумі 116 272, 80 грн.

Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанції

3. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 01.12.2022 позовні вимоги Головного управління Національної поліції в Харківській ї задоволено частково. Визнано недійсним договір оренди нежитлової будівлі від 19.01.2009 року, укладений між ВАТ "Ольга" та Іноземним підприємством "Малахіт"; визнано недійсними укладені між ГУНП в Харківській області та ІП "Малахіт" договори суборенди від 22.12.2015 №95/15, від 15.03.2016 №20/16, від 09.03.2017 №05/17, від 07.03.2018 №02/18; від 19.02.2019 №1/19; від 19.02.2020 №01-20; від 12.02.2021 №01-21; стягнуто з ТОВ "Ольга" на користь ГУНП в Харківській області суму 18 160, 00 грн витрат по сплаті судового збору. В решті позовних вимог - щодо застосування наслідків недійсного правочину шляхом стягнення з ІП "Малахіт" на користь ГУНП в Харківській області грошових коштів в сумі 116 272, 80 грн. - відмовлено.

4. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, Головне управління Національної поліції в Харківській області звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

5. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 24.04.2023 апеляційну скаргу залишено без задоволення; рішення господарського суду від 01.12.2022 року у цій справі залишено без змін.

Рух касаційної скарги

6. 09.06.2023 Головне управління Національної поліції в Харківській області звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.04.2023 та на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.12.2022 в частині відмови у задоволенні позовних вимог у справі № 29/5005/6381/2011(922/4508/21), сформована в системі "Електронний суд" 09.06.2023.

7. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги Головного управління Національної поліції в Харківській області у справі № 29/5005/6381/2011(922/4508/21) визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Погребняка В.Я., судді - Васьковського О.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.06.2023.

8. Ухвалою від 17.07.2023 відкрито касаційне провадження у справі № 29/5005/6381/2011(922/4508/21) за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Харківській області на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.04.2023 та на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.12.2022 в частині відмови у задоволенні позовних вимог у справі № 29/5005/6381/2011(922/4508/21) та призначено розгляд касаційної скарги на 08 серпня 2023 року о 10:30.

9. Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 07.08.2023 № 29.2-02/2044, у зв`язку з відпусткою судді Погребняка В.Я., відповідно до приписів Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 № 30 (зі змінами та доповненнями), призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 29/5005/6381/2011(922/4508/21).

10. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги Головного управління Національної поліції в Харківській області у справі № 29/5005/6381/2011(922/4508/21) визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В. В., судді - Васьковського О. В., судді - Огородніка К. М., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.08.2023.

11. Ухвалою Верховного Суду від 07.08.2023 прийнято касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Харківській області на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.04.2023 та на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.12.2022 в частині відмови у задоволенні позовних вимог у справі № 29/5005/6381/2011(922/4508/21) колегією суддів Касаційного господарського суду у складі: Білоуса В. В. - головуючого, Васьковського О. В., Огородніка К. М., до свого провадження.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу

12. Не погоджуючись з прийнятою постановою, Головним управлінням Національної поліції в Харківській області подано касаційну скаргу, в якій останнє просить скасувати оскаржувані постанову апеляційного господарського суду від 24.04.2023 та рішення місцевого господарського суду від 01.12.2022 в частині відмови у задоволенні позовних вимог і ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

13. Аргументи касаційної скарги полягають у наступному.

13.1. Під час розгляду справи як судом першої інстанції так і судом апеляційної інстанції до спірних правовідносин помилково не були застосовані положення глави 83 ЦК України, зокрема ст. 1212 ЦК України, яка передбачає обов`язок особи (ІП "МАЛАХІТ"), яка набула майно без достатньої правової підстави повернути потерпілому (ГУНП в Харківській області) це майно (орендна плата). Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

13.2. Скаржник наводить правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2021 у справі № 925/1276/19, від 27.11.2019 у справі № 396/29/17, постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18) та від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17 (провадження № 14-32цс19).

13.3. Судовим рішенням у цій справі було задоволено 8 (вісім) вимог немайнового характеру (про визнання недійсним договору оренди нежитлової будівлі та про визнання недійсними договорів суборенди), лише одна з яких стосувалась ТОВ "Ольга", інші ж 7 (сім) позовних вимог немайнового характеру були задоволені до ІП "Малахіт". Однак, судові витрати, в порушення вимог статті 129 ГПК України (у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог) не розподілені пропорційно між всіма учасниками справи (ІП "Малахіт", ТОВ "Ольга", ГУНП в Харківській області), а покладені лише на ТОВ "Ольга", і на ГУНП в Харківській області.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

14. Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Розгляд клопотань Верховним Судом

15. Головне управління Національної поліції в Харківській області подало клопотання про розгляд касаційної скарги без участі їх представника.

16. Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів зазначає, що ухвалою Верховного Суду від 17.07.2023, серед іншого, доведено до відома учасників справи, що нез`явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою для розгляду касаційної скарги. Відтак, Суд вважає за можливе розглядати касаційну скаргу за відсутності представника Головне управління Національної поліції в Харківській області.

Позиція Верховного Суду

17. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

18. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

19. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

20. Предметом судового розгляду у цій справі є позовні вимоги про визнання недійсним договору оренди нежитлової будівлі, укладеного між боржником - ВАТ "Ольга" та ІП "Малахіт" та про визнання недійсними договорів суборенди, укладених між ГУНП в Харківській області та ІП "Малахіт"; застосування наслідків недійсності правочинів, шляхом стягнення з ІП "Малахіт" на користь ГУНП в Харківській області грошових коштів в сумі 116 272, 80 грн.

21. Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини справи.

21.1. 19.01.2009 року між ВАТ "Ольга", правонаступником якого є ТОВ "Ольга. ", (відповідач-2/орендодавець) та ІП "Малахіт" (відповідач-1/орендар) укладено договір оренди (найму) нежитлової будівлі (далі - договір).

21.2. За умовами розділу 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування нежитлову будівлю літ. "А-2", загальною площею 3 267,4 кв.м., що розташована за адресою: м. Харків, Гагаріна, буд. 43-Г (далі - об`єкт оренди).

21.3. Ця нежитлова будівля належить орендодавцю на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Христоєвою Т.В. за реєстровим №5733 від 30.10.2006 року, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів за номером 1678045 згідно Витягу з державного реєстру правочинів від 30.10.2006 року за №3093491 та зареєстрованого в Комунальному підприємстві "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" 01.11.2006 року, згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме, майно від 01.11.2006 року за номером 12359301, реєстраційний №14017241 та записаний в книзі: 1 за номером 6324.

21.4. Балансова вартість об`єкту оренди становить 3 036 000,00 грн. згідно Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого Комунальним підприємством "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" від 16.01.2009 року за № 21570937.

21.5. Відповідно до положень п.2.2.5 договору орендар має право передавати об`єкт оренди в подальшу оренду (піднайм) третім особам.

21.6. Згідно приписів пункту 7.1 договору даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 19.01.2029 року.

21.7. Відповідно до Акту прийому-передачі від 19.01.2009 року об`єкт оренди передано орендодавцем та прийнято в користування орендарем.

21.8. З огляду на приписи пункту 2.2.5 договору ІП "Малахіт" передано в суборенду Головному управлінню Національної поліції в Харківській області (позивач/суборендар) нежитлову будівлю літ. "А-2", загальною площею 3 267,4 кв.м., що розташована за адресою: м. Харків, Гагаріна, буд. 43-Г згідно наступних угод:

1) договору суборенди №95/15 від 22.12.2015 року (будівля перебувала у користуванні суборендаря з 01.12.2015 року по 31.12.2015 року).

Згідно платіжного доручення № 604 від 25.12.2015 року ГУНП в Харківській області сплачено орендну плату ІП "Малахіт" в розмірі 1 614, 90 грн.

Актом надання послуг №1901 від 31.12.2015 року підтверджується факт надання послуг за договором суборенди №95/15 від 22.12.2015 року, які прийняті без зауважень.

2)договору суборенди №20/16 від 15.02.2016 року, (будівля перебувала у користуванні суборендаря з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року).

Згідно платіжних доручень №446 від 01.03.2016 року, №576 від 21.03.2016 року, №741 від 12.04.2016 року; №968 від 05.05.2016 року, № 1262 від 06.06.2016 року, №1650 від 25.07.2016 року, № 2192 від 14.09.2016 року, №2226 від 19.09.2016 року, №2442 від 05.10.2016 року, №2950 від 08.11.2016 року та №3568 від 06.12.2016 року ГУНП в Харківській області сплачено орендну плату ІП "Малахіт" в розмірі 19 378, 80 грн.

Актами надання послуг №177 від 31.01.2016 року, №358 від 29.02.2016 року, №404 від 31.03.2016 року, №568 від 30.04.2016 року, №784 від 31.05 2016 року, №954 від 30.06.2016 року, №1145 від 31.07. 2016 року, №1387 від 31.08.2016 року, №1555 від 30.09.2016 року, №1828 від 31.10.2016 року, №1907 від 30.11.2016 року та №1909 від 31.12.2016 року підтверджується факт надання послуг за договором №20/16 від 15.02.2016 року, які прийняті без зауважень.

3)договору суборенди №05/17 від 09.03.2017 року, (об`єкт перебував в користуванні суборендаря з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року).

Згідно платіжних доручень № 1438 від 27.04.2017 року, № 1708 від 29.05.2017 року, №1971 від 07.06.2017 року, № 2128 від 26.06.2017 року, № 2862 від 17.08.2017 року, № 3107 від 11.09.2017 року, № 3641 від 05.10.2017 року, № 4082 від 06.11.2017 року, № 4645 від 05.12.2017 року та №5303 від 21.12.2017 року позивачем сплачено орендну плату ІП "Малахіт" в розмірі 19 378, 80 грн.

Актами надання послуг № 35 від 31.01.2017 року, №214 від 28.02.2017 року, №394 від 26.04.2017 року, № 565 від 29.05.2017 року, №681 від 31.05.2017 року, № 769 від 23.06.2017 року, №828 від 31.07.2017 року, №866 від 31.08. 2017 року, № 906 від 30.09.2017 року, № 958 від 31.10.2017 року, № 1000 від 30.11.2017 року та № 1032 від 31.12.2017 року підтверджується факт надання послуг за договором № 05/17 від 09.03.2017 року, які прийняті без зауважень.

4)договору суборенди №02/18 від 07.03.2018 року, згідно якого будівля перебувала у користуванні суборендаря з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року.

Згідно платіжних доручень № 447 від 27.03.2018 року, №448 від 27.03.2018 року, №640 від 17.04.2018 року, №886 від 15.05.2018 року, №1157 від 14.06.2018 року, №1502 від 16.07.2018 року, №1801 від 07.09.2018 року, №2167 від 14.09.2018 року, № 2457 від 15.10.2018 року, №2936 від 14.11.2018 року, №3556 від 17.12.2018 року та № 3715 від 21.12.2018 року ГУНП в Харківській області сплачено орендну плату ІП "Малахіт" в розмірі 19 378, 80 грн.

Актами надання послуг №4 від 26.03.2018 року, № 86 від 27.03.2018 року, № 88 від 31.03.2018 року, № 146 від 30.04.2018 року, № 182 від 31.05.2018 року, № 230 від 29.06.2018 року, № 260 від 31.07.2018 року, № 299 від 31.08.2018 року, № 349 від 30.09.2018 року, №385 від 31.10.2018 року, № 433 від 30.11.2018 року, № 468 від 29.12.2018 року підтверджується факт надання послуг за договором суборенди №02/18 від 07.03.2018 року, які прийняті без зауважень.

5)договору суборенди №1/19 від 19.02.2019 року, (будівля перебувала у користуванні суборендаря з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року.

Згідно платіжних доручень №726 від 05.03.2019 року, №727 від 05.03.2019 року, №1169 від 09.04.2019 року, №1652 від 14.05.2019 року, №2199 від 21.06.2019 року, №2618 від 11.07.2019 року, №3197 від 14.08.2019 року, №3675 від 05.09.2019, року №4255 від 09.10.2019 року, №5038 від 14.11.2019 року, № 5749 від 09.12.2019 року та № 6550 від 24.12.2019 року позивачем сплачено орендну плату ІП "Малахіт" в розмірі 19 378, 80 грн.

Актами надання послуг № 52 від 26.02.2019 року, №56 від 28.02.2019 року, № 133 від 29.03.2019 року, № 159 від 26.04.2019 року, № 214 від 31.05.2019 року, № 250 від 28.06.2019 року, № 283 від 31.07.2019 року, № 310 від 30.08.2019 року, № 345 від 30.09.2019 року, № 393 від 31.10.2019 року, № 437 від 30.11.2019 року, № 441 від 24.12.2019 року підтверджується факт надання послуг за договором суборенди №1/19 від 19.02.2019 року, які прийняті без зауважень.

6) договором суборенди №01-20 від 19.02.2020 року, згідно якого на підставі акта приймання-передачі від 01.01.2020 року ІП "Малахіт" передано в користування Головному управління Національної поліції в Харківській області нежитлову будівлю літ. " А-2", загальною площею 3 267,4 кв.м., що розташована за адресою: м. Харків, Гагаріна, буд. 43-Г, яка перебувала у користуванні суборендаря з 01.01.2020 року по 31.12.2020 року.

Згідно платіжних доручень №848 від 24.02.2020 року, №1480 від 13.03.2020 року, №2193 від 08.04.2020 року, №2930 від 08.05.2020 року, № 3690 від 12.06.2020 року №4494 від 15.07.2020 року, №5319 від 11.08.2020 року, №6144 від 07.09.2020 року, №7037 від 07.10.2020 року, №9880 від 03.12.2020 року та №9957 від 09.12.2020 року позивачем сплачено орендну плату ІП "Малахіт" в розмірі 19 378, 80 грн.

Актами надання послуг №19 від 20.02.2020 року, № 39 від 28.02.2020 року, № 67 від 31.03.2020 року, №102 від 30.04.2020 року, №134 від 29.05.2020 року, №171 від 30.06.2020 року, № 191 від 31.07.2020 року, № 216 від 31.08.2020 року, № 252 від 30.09.2020 року, № 285 від 30.10.2020 року, № 311 від 30.11.2020 року, № 331 від 31.12.2020 року підтверджується факт надання послуг за договором суборенди №01-20 від 19.02.2020 року, які прийняті без зауважень.

6) договором суборенди №01-21 від 12.02.2021 року, (будівля перебувала у користуванні суборендаря з 01.01.2021 року по 31.12.2022 року).

Згідно платіжних доручень №819 від 23.02.2021 року, №1131 від 17.03.2021 року, № 1528 від 06.04.2021 року, №1953 від 05.05.2021 року, №2440 від 07.06.2021 року, №2909 від 06.07.2021 року, № 3371 від 16.08.2021 року, № 3797 від 09.09.2021 року, №4353 від 13.10.2021 року, №4883 від 10.11.2021 року, № 5773 від 22.12.2021 року та № 5785 від 23.12.2021 року.

Актами надання послуг № 4 від 12.02.2021 року, № 66 від 26.02.2021 року, № 56 від 31.03.2021 року, № 83 від 30.04.2021 року, № 111 від 31.05.2021 року, № 134 від 30.06.2021 року, № 158 від 30.07.2021 року, № 184 від 31.08.2021 року, № 210 від 30.09.2021 року, № 247 від 29.10.2021 року, № 259 від 20.12.2021 року, № 281 від 31.12.2021 року підтверджується факт надання послуг за договором суборенди №01-21 від 12.02.2021року, які прийняті без зауважень.

22. Судами також встановлено, що постановою від 12.05.2009 у справі № 46/26-08 Харківським апеляційним господарським судом вирішено:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 07.03.2006 року, укладений між Державним підприємством "Завод ім. В.О. Малишева" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Таміра";

- визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 30.10.2006 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Таміра" та Відкритим акціонерним товариством "Ольга";

- повернути до державної власності нежитлову будівлю літ. "А-2" загальною площею 3 264,1 кв.м., розташовану в м.Харкові по пр. Гагаріна, 43.

23. Отже, суди дійшли висновку, що відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України не підлягає повторно доказуванню у даній справі той факт, що орендодавець за договором оренди від 19.01.2009 - ВАТ "Ольга", правонаступником якого є ТОВ "Ольга", не перебувало у статусі власника нежитлової будівлі літ. "А-2" загальною площею 3 264,1 кв.м., розташованої в м. Харкові по пр. Гагаріна, 43 та не мало підстав для вчинення дій щодо надання вказаної будівлі в оренду ІП "Малахіт".

24. Судами також встановлено, що докази, які підтверджують право власності ВАТ "Ольга" на нежитлову будівлю літ. "А-2" загальною площею 3 264,1 кв.м., розташовану в м.Харкові по пр. Гагаріна, 43 станом на 19.01.2009 в матеріалах справи відсутні.

25. Враховуючи встановлені обставини місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання недійсним договору оренди нежитлової будівлі літ. "А-2" загальною площею 3 267,4 кв.м., що розташована за адресою: м.Харків, проспект Гагаріна, буд.43-Г, укладеного 19.01.2009 року між ВАТ "Ольга" та ІП "Малахіт", а також укладених в подальшому договорів суборенди між ІП "Малахіт" та ГУНП в Харківській області № 95/15 від 22.12.2015 року, № 20/16 від 15.03.2016 року; № 05/17 від 09.03.2017 року; № 02/18 від 07.03.2018 року, № 1/19 від 19.02.2019 року; № 01-20 від 19.02.2020 року; № 01-21 від 12.02.2021 року.

26. Водночас, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовив позивачу в частині позовних вимог про застосування наслідків недійсності оспорюваних правочинів, шляхом стягнення з ІП "Малахіт" на користь ГУНП в Харківській області грошових коштів в сумі 116 272, 80 грн зазначивши, що зі змісту ч. 1 ст. 216 ЦК України, наслідком недійсності правочину є застосування двосторонньої реституції незалежно від добросовісності сторін правочину, а фактичне користування майном на підставі договору оренди унеможливлює у разі його недійсності проведення між сторонами двосторонньої реституції, тому такий договір повинен визнаватися судом недійсним і припинятися лише на майбутнє, а не з моменту укладення.

27. Відмовляючи позивачу у стягненні сплачених за договорами суборенди грошових коштів, суд першої інстанції вказав на те, що згідно ч. 3 ст. 207 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарське зобов`язання, визнане судом недійсним, вважається недійсним з моменту його виникнення. Якщо ж за змістом зобов`язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов`язання визнається недійсним з моменту його виникнення і припиняється на майбутнє, а не з моменту укладення.

28. Крім того, місцевий господарський суд дійшов висновку про неможливість застосування двосторонньої реституції у даному випадку з посиланням на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 10.03.2020 року у справі №921/96/18.

29. Суд апеляційної інстанції надаючи оцінку обґрунтованості рішення суду першої інстанції в частині відмови в застосуванні наслідків недійсності оспорюваних правочинів дійшов висновку про те, що доводи позивача про застосування судом норми права, яка не є діючою, а саме - ч. 3 ст. 207 ГК України, є обґрунтованими, оскільки вказана норма виключена з ГК України з 06.02.2018 року. Водночас дійшов висновку, що при вирішенні спору судом першої інстанції вірно застосовані інші норми права приписи Цивільного кодексу України, а висновки суду щодо заявленого позову є законними та обґрунтованими.

30. Разом з тим, ні судом першої інстанції, ні судом апеляційної інстанції не було надано оцінку аргументам позивача щодо необхідності застосування до спірних правовідносин положень глави 83 Цивільного кодексу України, зокрема ст. 1212 ЦК України, якими було обґрунтовано позовні вимоги в частині стягнення (повернення) коштів за договорами суборенди та які були наведені серед аргументів апеляційної скарги.

31. Суди попередніх інстанцій обмежились висновками щодо неможливості застосування до спірних правовідносин ч. 1 ст. 216 ЦК України та нерелевантністю висновків, викладених у постановах Верховного Суду наведених скаржником, водночас не надали оцінку аргументам позивача щодо можливості застосування у цьому випадку приписів ст. 1212 ЦК України.

32. Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину, як і про визнання його недійсним, може бути заявлена однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

33. Така вимога може бути об`єднана з вимогою про визнання правочину недійсним, що в цілому сприяє швидкому та ефективному відновленню правового становища сторін, яке існувало до вчинення правочину, або заявлена як самостійна вимога у вигляді окремого позову, розгляд якого у справі про банкрутство здійснюється в порядку статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства у разі відмови боржника повернути отримані за цим правочином кошти в добровільному порядку.

34. Суд також звертає увагу, що правило статті 216 ЦК України застосовується виключно до сторін правочину.

35. Водночас частинами першою, другою статті 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

36. Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

37. Системне тлумачення абзацу першого частини першої статті 216 ЦК України та пункту 1 частини третьої статті 1212 ЦК України свідчить, що: а) законодавець не передбачив можливість здійснення односторонньої реституції; б) правила абзацу першого частини першої статті 216 ЦК України застосовуються тоді, коли відбувається саме двостороння реституція; в) в тому разі, коли тільки одна із сторін недійсного правочину здійснила його виконання, для повернення виконаного підлягають застосуванню положення глави 83 ЦК України (висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 396/29/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.06.2020 у справі № 906/775/17, від 13.05.2021 у справі № 910/6360/20).

38. Верховний Суд звертає увагу на те, що згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм (висновок наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц).

39. Господарський суд, з`ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, які фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює їх правильну правову кваліфікацію і застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального та процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (висновок, наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15).

40. Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи зі встановлених під час розгляду справи фактів, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту (аналогічну правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.01.2020 у справі № 916/556/19, від 22.10.2020 у справі № 910/18279/19).

41. Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

42. Отже, суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення грошових коштів з орендної плати не надали відповіді (оцінки) аргументам як позовної заяви так і апеляційної скарги щодо можливості застосування статті 1212 ЦК України, викладених у позовній заяві і апеляційній скарзі, до спірних правовідносин, з огляду на наявність/відсутність законних підстав для отримання відповідачем - ІП "Малахіт" від позивача коштів за суборенду приміщення, що в свою чергу впливає на законність прийнятих судових рішень, відтак аргументи касаційної скарги частково знайшли своє підтвердження.

43. Крім того, суди попередніх інстанцій надаючи оцінку обґрунтованості позовних вимог, не з`ясували належність позивача щодо вимоги про стягнення грошових коштів з орендної плати, тобто кому саме належить право вимагати стягнення (повернення) коштів за договорами суборенди, як безпідставно сплачених - позивачеві у справі (особі, яка фактично користувалась майном і сплатила ці кошти) чи власнику нерухомого майна, як особі, чиїм майном користувався позивач у справі.

44. Така неповнота судового розгляду не може бути усунута за результатами касаційного перегляду справи, адже Верховний Суд в силу приписів статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

45. З огляду на порушення судами попередніх інстанцій вимог статті 236 ГПК України, постанова Центрального апеляційного господарського суду від 24.04.2023 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.12.2022 в частині відмови у задоволенні позовних вимог у справі № 29/5005/6381/2011(922/4508/21) підлягають скасуванню з направленням справи в скасованій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

46. При новому розгляді суду необхідно з`ясували належність позивача щодо вимоги про стягнення грошових коштів з орендної плати, тобто кому належить право вимагати стягнення (повернення) коштів за договорами суборенди, як безпідставно сплачених; а також надати оцінку можливості застосування статті 1212 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

47. Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина шоста статті 310 ГПК України).

48. За наведених мотивів, ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід частково задовольнити, а оскаржувані постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.04.2023 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.12.2022 в частині відмови у задоволенні позовних вимог у справі № 29/5005/6381/2011(922/4508/21) скасувати, з передачею справи № 29/5005/6381/2011(922/4508/21) у скасованій частині на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

49. Оскільки колегія суддів дійшла висновку, що рішення та постанова судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд, розподіл судових витрат у справі, в тому числі, й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги судового збору, здійснює господарський суд, який ухвалює рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат. Відтак, колегія суддів не надає оцінку аргументам скаржника в частині розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 15.01.2020 № 460-IX, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Харківській області на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.04.2023 та на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.12.2022 в частині відмови у задоволенні позовних вимог у справі № 29/5005/6381/2011(922/4508/21) задовольнити частково.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.04.2023 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.12.2022 в частині відмови у задоволенні позовних вимог у справі № 29/5005/6381/2011(922/4508/21) скасувати. Справу № 29/5005/6381/2011(922/4508/21) у скасованій частині направити на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. В. Білоус

Судді О. В. Васьковський

К. М. Огороднік