Постанова

від 14.08.2023 по справі 904/1329/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2023 року

м. Київ

cправа № 904/1329/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,

здійснив розгляд у письмовому провадженні касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка 20"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.06.2023 (судді: Кощеєв І. М. - доповідач, Орєшкіна Е. В., Антонік С. Г.) у справі

за заявою керівника Кам`янської окружної прокуратури Дніпропетровської області

про забезпечення позову

за позовом керівника Кам`янської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Кам`янської міської ради

до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка 20", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Геронда", 3) ОСОБА_1 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-1 - ОСОБА_2 ,

про зобов`язання повернути земельну ділянку, скасування державної реєстрації прав власності.

Короткий зміст і підстави заяви

1. Керівник Кам`янської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Кам`янської міської ради звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просить:

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніка 20" повернути Кам`янській міській раді земельну ділянку загальною площею 0,0300 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , привівши її у придатний до використання стан, шляхом знесення розміщених на ній багатофункціональних будівель;

- скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,0300 га, кадастровий номер 1210400000:02:006:0585, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , проведену за Товариством з обмеженою відповідальністю "Ніка 20" на підставі рішення приватного нотаріуса Кам`янського районного нотаріального округу Прожуган М. А. від 13.10.2021 за № 60930519 (номер запису про право 44460304 ), із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 2191463412104;

- скасувати державну реєстрацію права власності на багатофункціональні будівлі загальною площею 212,4 м2, що складаються з літ. А-1 - багатофункціональна будівля загальною площею 37,7 м2; літ. Б-1 - багатофункціональна будівля загальною площею 43,3 м2; літ. В-1 - багатофункціональна будівля загальною площею 43,8 м2; літ. Г-1 - багатофункціональна будівля загальною площею 43,8 м2; літ. Д-1 - багатофункціональна будівля загальна площею 43,8 м2, що знаходяться за адресою: вул. Мурахтова, 2-Л у м. Кам`янське Дніпропетровської області, за Товариством з обмеженою відповідальністю "Ніка 20" проведену на підставі рішення приватного нотаріуса Прожуган М. А. від 13.10.2021 № 60930519 (номер запису про право 444460011) реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1953334512104;

- скасувати державну реєстрацію права власності на багатофункціональні будівлі загальною площею 212,4 м2, що складаються з літ. А-1 - багатофункціональна будівля загальною площею 37,7 м2; літ. Б-1 - багатофункціональна будівля загальною площею 43,3 м2; літ. В-1 - багатофункціональна будівля загальною площею 43,8 м2; літ. Г-1 - багатофункціональна будівля загальною площею 43,8 м2; літ. Д-1 - багатофункціональна будівля загальна площею 43,8 м2, що знаходяться за адресою: вул. Мурахтова, 2-Л у м. Кам`янське Дніпропетровської області, за Товариством з обмеженою відповідальністю "Геронда" проведену на підставі рішення державного реєстратора виконавчого комітету Любиміської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області Прохоренко Л. В. від 13.12.2019 № 50207135 (номер запису про право 34632103 ) реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1953334512104;

- скасувати державну реєстрацію права власності на багатофункціональні будівлі загальною площею 212,4 м2, що складаються з літ. А-1 - багатофункціональна будівля загальною площею 37,7 м2; літ. Б-1 - багатофункціональна будівля загальною площею 43,3 м2; літ. В-1 - багатофункціональна будівля загальною площею 43,8 м2; літ. Г-1 - багатофункціональна будівля загальною площею 43,8 м2; літ. Д-1 - багатофункціональна будівля загальна площею 43,8 м2, що знаходиться за адресою: вул. Мурахтова, 2-Л у м. Кам`янське Дніпропетровської області, за ОСОБА_1 проведену на підставі рішення державного реєстратора виконавчого комітету Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області Зайцевим А. В. від 05.11.2019 № 49517690 (номер запису про право 3396596) із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 1953334512104.

2. Разом з позовною заявою керівником прокуратури подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій останній просить суд з метою забезпечення позову постановити ухвалу, якою:

- накласти арешт на нерухоме майно, що є предметом позову, а саме: на багатофункціональні будівлі, що розташовані за адресою: м. Кам`янське, вул. Мурахтова, 2-Л, загальною площею 212,4 м2, відомості щодо яких внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 1953334512104;

- заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "Ніка 20" та будь-яким іншим особам, у тому числі суб`єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав щодо багатофункціональних будівель, розташованих за адресою: м. Кам`янське, вул. Мурахтова, 2-Л, загальною площею 212,4 м2, відомості щодо якого внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 1953334512104, у тому числі шляхом укладення договорів купівлі-продажу, дарування, міни, про задоволення вимог іпотекодержателя, передачі в оренду, поділу об`єкта, тощо.

Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову прокурор посилається на існуючу загрозу утруднення або взагалі неможливість виконання рішення суду тоді, коли у сторони спору до його вирішення є можливість розпорядитися об`єктом своїх прав, що став предметом спору. Так, предметом позову є повернення земельної ділянки та скасування державної реєстрації прав на багатофункціональні будівлі, власником яких (на час звернення прокурора до суду ) є Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніка 20".

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

3. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.03.2023 (суддя Євстигнеєва Н. М.) відмовлено в задоволенні заяви керівника Кам`янської окружної прокуратури Дніпропетровської області про вжиття заходів забезпечення позову.

4. Ухвалою суду обґрунтовано тим, що прокурором не доведено належними доказами, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне нерухоме майно та заборони вчинення реєстраційних дії щодо останнього може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позову про повернення земельної ділянки та скасування державної реєстрації прав на спірне нерухоме майно, або ускладнити ефективний захист порушеного права.

5. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 06.06.2023 ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 16.03.2023 скасовано, прийнято нове рішення, яким заяву керівника Кам`янської окружної прокуратури Дніпропетровської області про забезпечення позову задоволено, накладено арешт на нерухоме майно, що є предметом позову, а саме: на багатофункціональні будівлі, що розташовані за адресою: м. Кам`янське, вул. Мурахтова, 2-Л, загальною площею 212,4 м2, відомості щодо якого внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 1953334512104; заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю "Ніка 20" та будь-яким іншим особам, у тому числі суб`єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав щодо багатофункціональних будівель, розташованих за адресою: м. Кам`янське, вул. Мурахтова, 2-Л, загальною площею 212,4 м2, відомості щодо якого внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 1953334512104, у тому числі шляхом укладення договорів купівлі-продажу, дарування, міни, про задоволення вимог іпотекодержателя, передачі в оренду, поділу об`єкта тощо.

6. Апеляційний господарський суд дійшов висновку, що:

- з предмета спору вбачається, що позов такого типу може бути поданий лише до титульного власника будівлі та земельної ділянки, яка розташована під спірним об`єктом нерухомого майна. У разі задоволення позову та одночасної зміни власника, під час розгляду справи в суді, а також під час набрання законної сили судовим рішенням, виконання такого рішення суду буде неможливим, що, в свою чергу, може призвести до необхідності подання нового позову до наступного власника та виникненню нового спору;

- вимога щодо повернення земельної ділянки у придатний для використання стан шляхом знесення на ній будівель та споруд до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка 20" передбачає зобов`язання останнього вжити відповідні заходи, проте у випадку не застосування заходів забезпечення відповідач може уникнути подальшого виконання судового рішення шляхом відчуження спірного об`єкта нерухомого майна на користь третіх осіб;

- обраний прокурором вид забезпечення позову не призводить до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки майно фактично залишиться у володінні та користуванні титульного власника (відповідача), а буде обмежено лише можливість розпоряджатися ним.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. У касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніка 20" просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.06.2023 і залишити без змін ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 16.03.2023.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

8. На обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на те, що Центральний апеляційний господарський суд застосував норми права щодо забезпечення позову без врахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у:

- постанові Верховного Суду від 13.12.2021 у справі № 910/8188/21, а саме: "заходи забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб, не залучених до участі у справі. Під час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову потрібно враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору";

- постанові Верховного Суду від 31.05.2023 у справі № 161/13856/21, провадження № 61-9940св22, а саме: "запропонований заявником вид забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно не є належним засобом задля усунення ризику невиконання рішення суду в цій справі, оскільки в разі задоволення позову оспорювані договори будуть вважатися недійсними без вчинення додаткових дій для цього. З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що застосовані судами попередніх інстанцій заходи забезпечення позову є неспівмірними з позовними вимогами та не впливають на можливість безперешкодного виконання в майбутньому рішення суду в цій справі";

- постанові Верховного Суду від 10.11.2021 у справі № 361/6799/14-ц, провадження № 61-16714св21, а саме: "у справі, що переглядається, суди застосували такий захід забезпечення позову як арешт земельної ділянки. При задоволенні заяви про забезпечення позову суди вважали, що даний захід забезпечення позову є співмірним із заявленими позивачем вимогами і забезпечить їх виконання та ефективне поновлення прав позивача. Вживаючи заходи забезпечення позову, суд вважав обґрунтованими доводи позивача про можливе відчуження відповідачем нерухомого майна, яке може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Суди не звернули увагу на те, що при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами. Позивачем заявлено вимоги про скасування державного акта про право власності на землю та визнання недійсним договору купівлі-продажу. Рішення суду на наслідками розгляду цих вимог не підлягає примусовому виконанню. Тому захід забезпечення позову у вигляді арешту земельної ділянки не є співмірним із заявленими позивачем вимогами";

- постанові Верховного Суду від 09.06.2021 у справі № 646/5878/20, провадження № 61-2564св21, а саме: "вимоги про припинення та недійсність правочинів полягають у констатації цього факту, і таке судове рішення не підлягає примусовому виконанню у подальшому…, оскільки таке забезпечення позову не відповідає основній меті забезпечення позову - забезпечення реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення";

- постанові Верховного Суду від 27.04.2021 у справі № 638/20248/19, провадження № 61-11744св20, а саме: "предметом позову у цій справі є позовні вимоги немайнового характеру про визнання недійсними договорів. В разі задоволення позову рішення суду не підлягатимуть примусовому виконанню, а тому суди помилково вважали, що незабезпечення позову в обраний спосіб ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду".

Подібні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 24.02.2021 у справі № 755/5333/20, провадження № 61-17180св20, від 01.11.2021 у справі № 766/22071/18, провадження № 61-7591св19;

- постанові Верховного Суду від 01.04.2020 у справі № 263/4484/18, провадження № 61-40585св18, а саме: "ТОВ "ФПГ Металпромресурс" просило визнати недійсними договори позики без застосування правових наслідків недійсності цих правочинів, а отже, у випадку задоволення позову таке рішення суду не підлягатиме примусовому виконанню, оскільки не матиме зобов`язального характеру".

Скаржник наголошує на тому, що предметом позову у цій справі є вимоги немайнового характеру, задоволення яких не передбачає примусового виконання, а тому і вжиття заходів забезпечення позову є безпідставним.

Крім того, скаржник зазначив, що арешт майна має стосуватись майна, що належить до предмета спору, однак у справі, яка розглядається, прокурором не заявлено вимога про визнання права власності на багатофункціональну споруду чи то вимогу про витребування нерухомого майна, а заявлено вимогу немайнового характеру - повернення земельної ділянки з приведенням її у придатний до використання стан шляхом знесення розміщених на ній будівель і споруд. Тобто у разі задоволення позову це не призведе до повернення цього майна позивачу чи витребування його (передачі) на користь позивача, оскільки поверненню підлягатиме саме земельна ділянка, а не нерухоме майно. Зникнення, зменшення за кількістю або погіршення за якістю майна на момент виконання рішення, на яке прокурор просить накласти арешт, не вплине на виконання рішення суду, якщо позов буде задоволено.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

9. Кам`янська окружна прокуратура Дніпропетровської області у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення у повному обсязі з мотивів, викладених у оскаржуваній постанові.

ОСОБА_1 у відзиві на касаційну скаргу просить її задовольнити, вважає вжиті заходи забезпечення позову необґрунтованими і безпідставними, оскільки позовні вимоги Кам`янської окружної прокуратури Дніпропетровської області, в тому числі до неї як співвідповідача, є нематеріальними та не підлягають примусовому виконанню.

Розгляд справи Верховним Судом

10. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.07.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка 20" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.06.2023 у справі № 904/1329/23 та призначено здійснювати перегляд оскаржуваного судового рішення у порядку письмового провадження.

Позиція Верховного Суду

11. Здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені в ній вимоги і доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається з огляду на таке.

12. Згідно зі статтею 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 137 цього Кодексу заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

13. Відповідно до частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов, зокрема, забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

14. Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

15. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів про наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

16. Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

17. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

18. Суд зазначає, що обрання належного, відповідного до предмета спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

19. Касаційний господарський суд звертає увагу на те, що, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 висловлено правову позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення позову випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

20. Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

21. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову. При цьому вжиття заходів забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, в разі задоволення позову.

22. Необхідно зазначити, що згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" було зазначено, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

23. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

24. Водночас зі змісту норми пункту 1 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на грошові кошти або майно суд має виходити із того, що цей захід забезпечення позову обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, тому може застосуватися в справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна або про стягнення грошових коштів. При цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, яке належить до предмета спору, що свідчитиме про наявність зв`язку між конкретним (обраним позивачем) заходом забезпечення позову та предметом позовної вимоги (аналогічні правові висновки викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.01.2019 у справі № 915/870/18, від 05.09.2019 у справі № 911/527/19).

25. Крім того, обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призведе до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

26. Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у цьому випадку є матеріально-правові вимоги прокурора в інтересах держави в особі Кам`янської міської ради до відповідачів про зобов`язання повернути земельну ділянку, привівши її у придатний до використання стан шляхом знесення розміщених на ній багатофункціональних будівель; скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку та права власності на багатофункціональні будівлі, розташовані на спірній земельній ділянці.

27. Як слушно зауважив суд апеляційної інстанції, у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18 зазначається, що у випадку звернення особи до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню. В такому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

28. Суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що питання забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що є предметом позову, та заборони вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав щодо спірних багатофункціональних будівель, не є тотожними позовним вимогам про зобов`язання повернення земельної ділянки, привівши її у придатний до використання стан шляхом знесення розміщених на ній багатофункціональних будівель та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, а тому вжиття таких заходів відповідає вимогам статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України та є адекватними та співмірними із заявленими позовними вимогами.

З предмету спору вбачається, що такий позов може бути поданий лише до титульного власника будівлі та земельної ділянки, яка розташована під спірним об`єктом нерухомого майна. У разі задоволення позову та одночасної зміни власника, під час розгляду справи в суді, а також під час набрання законної сили судовим рішенням, виконання такого рішення суду буде неможливим, що може призвести до необхідності подання нового позову до наступного власника та виникненню нового спору.

29. Водночас доводи скаржника не спростовують висновку суду апеляційної інстанції, а спрямовані на переоцінку встановлених обставин, що виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Не знайшли свого підтвердження і доводи касаційної скарги про невідповідність оскарженого судового рішення висновкам, які викладені у постановах Верховного Суду від 13.12.2021 у справі № 910/8188/21 (позов про зобов`язання припинити нарахування), від 31.05.2023 у справі № 161/13856/21 (позов про визнання недійним договору іпотеки), від 10.11.2021 у справі № 361/6799/14-ц (позов про скасування державного акту про право власності на землю та визнання недійсним договору купівлі-продажу), від 09.06.2021 у справі № 646/5878/20 (позов про припинення договору іпотеки та визнання договорів про відступлення права вимоги недійсними), від 27.04.2021 у справі № 638/20248/19 (позов про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та іпотеки), від 24.02.2021 у справі № 755/5333/20 (позов про визнання недійсним договору позики та договору іпотеки), від 01.11.2021 у справі № 766/22071/18 (позов про захист прав споживача та визнання договорів про відступлення права вимоги недійсними), від 01.04.2020 у справі № 263/4484/18 (позов про визнання правочинів недійсними).

У кожній з наведених скаржником справ питання забезпечення позову вирішувалось в конкретному випадку, в залежності від того з якими позовними вимогами звернувся позивач (чи має намір звернутися), який вид забезпечення позову він обрав, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту предмету спору, а також чи є доцільним та необхідним забезпечення позову у визначений заявником спосіб, що залежить від встановлених під час розгляду відповідних справ фактичних обставин, що формують зміст правовідносин, та їх оцінки у кожному конкретному випадку в межах дискреційних повноважень судів.

При цьому відповідна оцінка наданих заявником доказів на підтвердження наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову, здійснюється судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин конкретної справи.

30. З огляду на викладене колегія суддів вважає, що апеляційний господарський суд правильно застосував положення статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України та дійшов обґрунтованого висновку про необхідність скасування ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 16.03.2023 у справі № 904/1329/23, оскільки суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, помилково не звернув увагу на те, що обраний прокурором вид забезпечення позову не призводить до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки майно фактично залишиться у володінні та користуванні титульного власника (відповідача), а буде обмежено лише можливість розпоряджатися ним (подібний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 09.06.2022 у справі № 369/16176/20, провадження № 61-13787св21).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

31. Відповідно до частин 1 та 3 статті 304 Господарського процесуального кодексу України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини 1 статті 287 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

32. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

33. Статтею 309 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

34. Оскільки викладені у касаційній скарзі доводи про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права під час ухвалення оскаржуваної постанови не отримали підтвердження, Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції прийнята із додержанням норм процесуального права, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваної постанови.

Розподіл судових витрат

35. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка 20" залишити без задоволення.

Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.06.2023 у справі № 904/1329/23 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

Н. О. Багай