Постанова

від 15.08.2023 по справі 812/706/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 812/706/16

адміністративне провадження № К/9901/45152/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Юрченко В.П., Хохуляк В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Первомайської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області (правонаступник Головне управління ДПС у Луганській області),

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 15 червня 2017 року (Суддя: Борзаниця С.В.),

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року (Судді: Гаврищук Т.Г. Блохін А.А., Сухарьок М.Г.),

у справі № 812/706/16

за позовом ОСОБА_1

до Первомайської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області,

Управління Пенсійного фонду України у м. Первомайську Луганської області

про визнання незаконною та скасування вимоги, визнання незаконним нарахування суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування, -

В С Т А Н О В И В :

У червні 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Луганського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Первомайської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області (далі - відповідач-1, Первомайська ОДПІ), Управління Пенсійного фонду України у м.Первомайську Луганської області (далі - відповідач-2, УПФУ у м. Первомайську), в якому, враховуючи уточнення позовних вимог, просив суд визнати незаконною та скасувати вимогу Первомайської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області від 10.03.2016 року №Ф-500-23 в сумі 10 970,78 грн; визнати незаконним нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування в сумі 10 970,78 грн згідно недоїмок інтегрованої картки платника (а.с. 3-9, 24-30, 91-92).

Постановою Луганського окружного адміністративного від 15 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року адміністративний позов задоволено частково, скасовано вимогу від 10.03.2016 року №Ф-500-23 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування на сумі 10 970,78 грн за період з 01.01.2011 року по 30.06.2013 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с. 173, 207-208).

Не погодившись з вищенаведеними судовими рішеннями, Первомайська ОДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в обґрунтування доводів якої зазначила на порушенні судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального справа, з огляду на правомірність прийняття оскаржуваної вимоги зі сплати недоїмки з єдиного внеску, заборгованість по якій відносно ОСОБА_1 в сумі 10 970,78 грн, згідно історії недоїмок інтегрованої картки платника виникла: 21.02.2013 - 8 582,72 грн, 22.04.2013 - 1 194,03 грн та 22.07.2013 року - 1 194,03 грн, та передана 01.10.2013 року УПФУ у м. Первомайську до контролюючого органу. За доводами скаржника, висновки судів попередніх інстанцій про неможливість перевірити правильність сум, визначених в оскаржуваній вимозі спростовуються самостійним їх підрахунком контролюючим органом в доводах касаційної скарги (враховуючи мінімальну заробітну плату у місячному розмірі за період з 01.01.2011 року по 30.06.2013 року). Контролюючий орган наполягає на тому, що суди попередніх інстанцій мали змогу самостійно перевірити правильність нарахованих позивачеві сум зі сплати єдиного внеску, а якщо б питання розрахунку спірних сум було порушено судом першої інстанції під час розгляду справи, то відповідач надав би цей розрахунок на вимогу суду. Враховуючи викладене, скаржник просив скасувати вищенаведені судові рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні адміністративного позову (а.с. 218-222).

У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України справу передано на розгляд до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Дослідивши матеріали справи в межах доводів та вимог касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій із матеріалів адміністративної справи, позивач був зареєстрований в якості фізичної особи - підприємця виконавчим комітетом Первомайської міської ради Луганської області та 12.02.2015 року припинено підприємницьку діяльність, що засвідчується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 73).

Первомайською ОДПІ відповідно до ст. 25 Закону України «Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» була винесена вимога від 10.03.2016 року №Ф- 500-23 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску у сумі 10970,78 грн станом на 29.02.2016 року.

В запереченнях на адміністративний позов представник Первомайської ОДПІ посилався на те, що у зв`язку із набранням чинності Закону України від 04.07.2013 року №406-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи», 01.10.2013 року Управлінням Пенсійного фонду України у м.Первомайську Луганської області передано до Первомайської ОДПІ заборгованість з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, у тому числі й відносно ФОП ОСОБА_1 в сумі 10 970,78 грн, яка згідно історії недоїмок інтегрованої картки платника, виникла: 21.02.2013 року - 8 582,72 грн, 22.04.2013 року - 1 194,03 грн та 22.07.2013 року - 1 194,03 грн, проте відсутня інформація стосовно періодів за які зазначені суми нараховано. Таким чином, сума єдиного внеску, зазначена в оскаржуваній вимозі, була нарахована позивачу не Первомайською ОДПІ, а УПФУ у м. Первомайську Луганської області. Також, додатково зазначено, що за період з 01.10.2013 року по 12.05.2015 року Первомайською ОДПІ єдиний внесок та/або пеня, штрафні (фінансові) санкції позивачу не нараховувались (а.с. 212-213).

Також, судами попередніх інстанцій із наявної в матеріалах справи довідки УПФУ в Попаснянському районі Луганської області від 25.08.2016 року №12304/04 (адресованій Первомайській ОДПІ ГУ ДФС), встановлено: «приватна фізична особа ОСОБА_1 , вид діяльності - нотаріальна та інша юридична діяльність, був зареєстрований як платник внесків з 21.10.2005 року в УПФУ в м.Первомайську, але до Пенсійного фонду звіти щодо нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період 2011 - 2012 pоку не надавав, тому на підставі п.2 статті 7 розділу III Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010 року йому були нараховані до сплати обов`язкові платежі в розмірі мінімального страхового внеску за кожний місяць, тобто: 1) розрахунок від 21.02.2013 pоку - період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року в сумі 4010,30 грн, період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року в сумі 4572,42 грн; 2) розрахунок від 22.04.2013 року - період з 01.01.2013 року по 31.03.2013 року в сумі 1194,03 грн; 3)розрахунок від 22.07.2013 року - період з 01.04.2013 року по 30.06.2013 року в сумі 1194,03 грн. Загальна сума нарахованого внеску становить 10970,78 грн. У зв`язку з розміщенням архівів управління Пенсійного фонду України в м.Первомайську на окупованій території (м. Первомайськ), де органи державної та виконавчої влади України тимчасово не виконують свої повноваження, копії розрахунків щодо сум нарахованих до сплати внесків надати не представляється можливим (а.с. 111).

Задовольняючи адміністративний позов, шляхом скасування оскаржуваної вимоги контролюючого органу, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що спірна вимога була сформована відповідачем-1 на підставі даних, переданих відповідачем-2, однак, під час розгляду справи, жодного доказу на підтвердження наявності у позивача недоїмки в розмірі 10970,78 грн за період з 01.01.2011 року по 30.06.2013 року відповідачами на виконання вимог частини 2 статті 71 КАС України не надано (а.с. 170-173, 207-208).

Колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464-VI) платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Згідно пунктами 1, 4 частини 2 статті 6 Закону №2464-VI, платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та у повному обсязі нарахувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв`язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю.

Відповідно до п. 6 частини 1 статті 1 Закону № 2464-VI, недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Частинами 2, 3 статті 9 Закону № 2464-VI передбачено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Згідно з частиною четвертою статті 25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

Як вбачається з матеріалів справи, спірна вимога була сформована відповідачем-1 на підставі інформаційних даних, наданих відповідачем-2. Однак, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, під час розгляду справи жодного доказу на підтвердження наявності у позивача недоїмки в розмірі 10970,78 грн за період з 01.01.2011 року по 30.06.2013 року відповідачами не надано. Тоді, як в запереченнях на адміністративний позов відповідачем-1 вказано про відсутність інформації стосовно періодів за які зазначені суми нараховано, а в довідці УПФУ в Попаснянському районі Луганської області від 25.08.2016 року №12304/04 (адресованій Первомайській ОДПІ ГУ ДФС) зазначено про те, що позивач до Пенсійного фонду звіти щодо нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період 2011 - 2012 pоку не надавав, а тому йому були нараховані до сплати обов`язкові платежі в розмірі мінімального страхового внеску за кожний місяць за період з 01.01.2011 року по 30.06.2013 року в загальній сумі 10970,78 грн, але, у зв`язку з розміщенням архівів управління Пенсійного фонду України в м.Первомайську на окупованій території (м. Первомайськ), де органи державної та виконавчої влади України тимчасово не виконують свої повноваження, копії розрахунків щодо сум нарахованих до сплати внесків надати не представляється можливим.

Отже, встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, за відсутністю підтверджуючих первинних документів, свідчать про неможливість перевірки підстав виникнення недоїмки з єдиного внеску і достовірно встановити порушення, яке слугувало підставою для прийняття оскаржуваної вимоги в розрізі періоду нарахування сум єдиного внеску, визначеної в оскаржуваній вимозі контролюючого органу.

Доводи касаційної скарги в частині того, що суди попередніх інстанції мали змогу самостійно перевірити правильність нарахованих сум, які увійшли до складу недоїмки з єдиного внеску спростовуються вимогами частини 2 статті 71 КАС України, відповідно до якої, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Попри це, в запереченнях на адміністративний позов контролюючим органом було вказано про відсутність інформації стосовно періодів за які зазначені суми нараховано, а в довідці УПФУ в Попаснянському районі Луганської області від 25.08.2016 року №12304/04 (адресованій Первомайській ОДПІ ГУ ДФС), наданій суду першої інстанції, взагалі було вказано про неможливість надання копій розрахунків щодо сум єдиного внеску, нарахованих до сплати, у зв`язку з розміщенням архівів управління Пенсійного фонду України в м.Первомайську на окупованій території.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що відповідачем-1 на виконання вимог частини 2 статті 71 КАС України не доведено правомірність складання податкової вимоги, а управлінням пенсійного фонду (як органом, який на виконання вимог Закону України від 04.07.2013 року №406-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи» передавав заборгованість до контролюючого органу), не обгрунтовані судам попередніх інстанцій підстави виникнення сум з єдиного внеску, як заборгованість в сумі 10 970,78 грн (яка згідно історії недоїмок інтегрованої картки платника, виникла: 21.02.2013 року - 8 582,72 грн, 22.04.2013 року - 1 194,03 грн та 22.07.2013 року - 1 194,03 грн).

Колегія суддів звертає увагу скаржника на те, що вимогами статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції відхиляє посилання контролюючого органу в доводах касаційної скарги на самостійний, помісячний підрахунок сум єдиного внеску (враховуючи мінімальну заробітну плату у місячному розмірі за період з 01.01.2011 року по 30.06.2013 року). Інші доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права або порушили норми процесуального права.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243, 246, 341, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Первомайської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області (правонаступник Головне управління ДПС у Луганській області), залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 15 червня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року у справі № 812/706/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко

В.В. Хохуляк

Судді Верховного Суду