Постанова

від 15.08.2023 по справі 460/3742/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2023 року

м. Київ

справа №460/3742/19

адміністративне провадження № К/990/3521/22, 36037/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №460/3742/19 за адміністративним позовом Державного підприємства «Зірненський спиртовий завод» до Головного управління Державної податкової служби у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційними скаргами Головного управління Державної податкової служби у Рівненській області та Державного підприємства «Зірненський спиртовий завод» на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 06.10.2020 (головуючий суддя Зозуля Д.П.) і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.06.2021 (головуючий суддя Гуляк В.В., судді: Ільчишин Н.В., Коваль Р.Й.),

УСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Зірненський спиртовий завод» звернулось до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.05.2019: №0007641401 суму 571718,00грн; №0007651401 на суму 358053,00грн; №0007661401 на суму 2854835,00грн; №0007671401 на суму 4081447,00грн.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 06.10.2020 адміністративний позов задоволено частково.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.06.2021 рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 06.10.2020 змінено.

Головне управління Державної податкової служби у Рівненській області звернулось з касаційною скаргою на рішення судів попередніх інстанцій до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 29.11.2021 відкрито касаційне провадження №К/9901/36037/21 у справі №460/3742/19 за касаційною скаргою податкового органу.

Державне підприємства «Зірненський спиртовий завод» оскаржило постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.06.2021 у касаційному порядку.

Ухвалою Верховного Суду від 10.02.2022 відкрито касаційне провадження №К/9901/3521/22 у цій справі за касаційною скаргою позивача.

Сторони у справі скористались правом заперечити проти доводів касаційних скарг, судом отримано відзиви податкового органу і Товариства.

Ухвалою від 14.08.2023 суддею-доповідачем розгляд справи призначено у попередньому судовому засіданні на 15.08.2023.

У зв`язку з перебуванням судді-члена колегії Олендера І.Я. у відпустці, здійснено повторний автоматизований розподіл справи між суддями, визначено колегію для розгляду цієї справи у складі: суддя-доповідач Хохуляк В.В., судді: Бившева Л.І., Ханова Р.Ф.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 КАС України.

Верховний Суд у справі, що розглядається, з`ясував наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі наказу ГУ ДФС у Рівненській області від 21.02.2019 №535 та направлень від 01.03.2019 проведено документальну планову виїзну перевірку ДП "Зірненський спиртовий завод" з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018.

Результати перевірки оформлено Актом від 08.04.2019 №744/17-00-14-01/00375036 (далі - Акт перевірки) (а.с. 11-69 Т.1), із змісту вказаного слідує, що контролюючим органом встановлено порушення, зокрема:

п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 пункту 134.1 статті 134, п.п.140.4.2 п.140.4 статті 140 ПК України, що призвело до завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування на суму 4081447грн., Порядок відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 №138, що призвело до заниження частини чистого прибутку на загальну суму 2854835грн., в тому числі за 2017р. - 190485грн., за 2018р. - 2664350грн.;

п.185.1 ст.185, п.187.1, ст.187, п.188.1 ст.188 пп."а" п.198.1, п.198.3, п.198.5 ст.198, п.201.7, п.201.10 ст.201 розділу ІІІ ПК України, що призвело до заниження суми податкових зобов`язань з ПДВ в розмірі 571718грн., в т.ч. за липень 2018р. на суму 146453грн., за серпень 2018р. на 425265грн. та завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за грудень 2018 на суму 358053 грн..

На підставі висновків Акта перевірки Головним управлінням ДФС у Рівненській області ДП "Зірненський спиртовий завод" 07.05.2019 винесено податкові повідомлення-рішення:

№0007641401, яким збільшено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 571718грн. (а.с. 7 Т.1);

№0007651401, яким зменшено розмір від`ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 358053грн. (а.с. 8 Т.1);

№0007661401, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань), що вилучається до державного бюджету, у розмірі 2854835грн. (а.с. 9 Т.1);

№0007671401, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 4081447грн. (а.с. 10 Т.1).

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про їх скасування. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки контролюючого органу про безтоварність господарських операцій з ТОВ «Атмос Інжинірнг» та ТОВ «Аівент Груп» є необґрунтованими та безпідставними. Позивач при перевірці надав всі документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують фактичні поставки товару та надання послуг. Документи не містять в собі дефектів форми, змісту або походження. Крім того, позивач вказує, що дослідження контролюючим органом ланцюгів постачань товарів та послуг не повинні мати безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції.

Суд першої інстанції задовольнив позов частково. Визнано протиправним і скасовано податкові повідомлення-рішення 07.05.2019 №0007641401 в частині збільшення грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 509516,00грн.; №0007651401 в частині встановлення суми завищення від`ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за грудень 2018 року на суму 354857,00грн.; № 0007661401 повністю; №0007671401 в частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2018 рік у розмірі 3806447,00грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції змінено, а саме:

в абзаці другому резолютивної частини цього рішення суду формулювання «на суму 509516,00 грн.» змінити формулюванням «на суму 135370,00 грн.»;

в абзаці третьому резолютивної частини цього рішення суду формулювання «на суму 354857,00 грн.» змінити формулюванням «на суму 18510,00 грн.»;

абзац четвертий резолютивної частини цього рішення суду доповнити формулюванням: «в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 190485,00 грн.»;

в абзаці п`ятому резолютивної частини цього рішення суду формулювання «у розмірі 3806447,00 грн.» змінити формулюванням «у розмірі 253980,00 грн.»;

в абзаці сьомому резолютивної частини цього рішення суду формулювання «на суму 18378,00 (вісімнадцять тисяч триста сімдесят вісім) грн. 70 коп.» змінити формулюванням «на суму 8975 (вісім тисяч дев`ятсот сімдесят п`ять) грн. 18 коп.».

У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Як вбачається, суд першої інстанції вважав, що під час розгляду справи відповідачем не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій з ТОВ «Атмос Інжинірнг», ТОВ «Аівент Ггруп».

Суд апеляційної інстанції з таким висновком не погодився, вказав, що відповідачем доведено правомірність своїх висновків про нереальність господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ "Атмос Інжинірнг"; по контрагенту позивача ТОВ «Атмос Інжиніринг» встановлені обставини фіктивного підприємництва і в сукупності з іншими обставинами з`ясовано, що ДП «Зірненський спиртовий завод» сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за рахунок документального оформлення операцій з придбання ТМЦ у джерела, яке не відповідає документально оформленому, за рахунок використання документів контрагента ТОВ «Атмос інжинірнг», що фактично не здійснювали поставки товару.

Водночас, апеляційний суд вважав безпідставними і бездоказовими доводи відповідача про порушення позивачем ДП "Зірненський спиртовий завод" вимог податкового законодавства за господарськими операціями з ТОВ "Аівент Груп".

Поряд з цим, щодо порушень, виявлених контролюючим органом під час здійснення перевірки ДП «Зірненський спиртовий завод», санкції за які включені до податкових повідомлень-рішень від 07.05.2019 (зокрема, щодо епізодів: - реалізація кукурудзи ТОВ Гровер Груп» за заниженими цінами; - безоплатна передача барди населенню; - капітальний ремонт теплообмінника), колегією суддів враховано, що у вказаній частині висновки суду першої інстанції про правомірність спірних ППР у відповідних грошових сумах, не оскаржені позивачем в апеляційному порядку, а тому згідно статті 308 КАС України не є предметом перевірки апеляційним судом.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, податковий орган оскаржив їх у касаційному порядку. Як вказує відповідач, оскаржувані судові рішення винесені з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням процесуального права. Відповідач посилається на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо застосування норм права до спірних правовідносин, де Суд вказував за яких обставин господарську операцію можна визнавати такою, що здійснена для отримання необґрунтованої податкової вигоди. В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач викладає обставини, встановлені судами, вказує про наявність кримінального провадження щодо контрагента ТОВ «Аівент Груп», зауважує, що свідки не підтвердили свою участь у здійсненні господарських операцій, вважає, що податковим органом доведено відсутність походження господарської операції надання послуг. Крім того, податковий орган зазначає, що позивачем при списанні ТМЦ, які не використані в господарській діяльності (вивезення післяспиртової барди), занижено базу оподаткування операцій з постачання товарів. На підставі викладеного, відповідач резюмує, що судами попередніх інстанцій не було спростовано факти, викладені в акті перевірки щодо встановлених податковим органом порушень, з огляду на що, відповідач просить рішення судів скасувати в частині задоволення позовних вимог та направити справу на новий розгляд.

Позивач скористався правом заперечити проти доводів касаційної скарги. У відзиві, посилаючись на висновки Верховного Суду в подібних спорах, Товариство зазначає про законність рішень судів першої та апеляційної інстанцій в частині встановлення реальності господарських операцій з ТОВ «Аівент Груп». Як вважає позивач, касаційна скарга не містить обґрунтування неправомірності судових рішень. На переконання позивача, у цій справі податковим органом не наведено доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації і спростовують факти господарської діяльності, засвідчені відповідними документами, не представлено жодних доказів, що відомості у документах завідомо недостовірні. Також, позивач відзначає, що барда, яка є відходом від виробництва спирту і вивозиться на звалище, не є товаром, відповідно - не об`єкт оподаткування. Відповідачем в ході перевірки підтверджено факт вивезення барди на звалище. Враховуючи зазначене, позивач просить залишити касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог - без змін.

У свою чергу, Товариство також звернулось з касаційною скаргою, у якій просить постанову суду апеляційної інстанції в частині зміни рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити у цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач посилається на висновки Верховного Суду щодо застосування правової позиції про індивідуальну відповідальність платника за вчинення податкових правопорушень. Позивач відзначає, що податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік певного платника від дотримання його контрагентом податкової дисципліни. Як вважає позивач, у цій справі не може бути прийнято до уваги вирок суду, оскільки останній не містить відомостей про встановлені обставини господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ "Атмос Інжинірнг", порушення закону засновником контрагента не вказує про порушення з боку позивача, факт наявності вироку не може надати підстави для висновку про нереальність господарських операцій.

Податковий орган подав відзив на касаційну скаргу Підприємства, у якому погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо непідтвердження реальності господарських операцій між позивачем і ТОВ "Атмос Інжинірнг", з огляду на встановлені судом обставини у сукупності. Відповідач вказує, що надані позивачем документи, що складені на виконання договірних відносин з ТОВ "Атмос Інжинірнг" та досліджені судом, не мають силу первинних документів, не підтверджують реальне здійснення господарських операцій. Враховуючи викладене, відповідач просить залишити касаційну скаргу Підприємства без задоволення. а рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позову - без змін.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг сторін у справі, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційні скарги податкового органу та позивача не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Як слідує з судових рішень та доводів касаційних скарг, сторони у справі не погоджуються з висновками судів, зокрема: відповідач з рішенням суду першої та постановою суду апеляційної інстанцій про задоволення позову в частині господарських відносин з контрагентом ТОВ «Аівент Груп», а також в частині списання позивачем ТМЦ, які не використані в господарській діяльності (вивезення післяспиртової барди); позивач не погоджується з рішенням суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову в частині правовідносин з контрагентом ТОВ "Атмос Інжинірнг".

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДП «Зірненський спиртовий завод» є зареєстрованою юридичною особою, платником податку на прибуток, податку на додану вартість, податку з доходів фізичних осіб, єдиного соціального внеску, військового збору та інших обов`язкових загальнодержавних і місцевих платежів. Основним видом діяльності вказаного господарюючого суб`єкта є дистиляція, ректифікація та змішування спиртних напоїв.

Згідно договору про організацію послуг пов`язаних з перевезенням вантажу автомобільним транспортом від 20.11.2017, укладеного між ТОВ «Аівент Груп» - Експедитор та ДП «Зірненський спиртовий завод» - Замовник, Експедитор зобов`язується від свого імені за дорученням та за рахунок Замовника заключати договори з третіми особами для організації перевезень вантажів.

ТОВ «Аівент Груп» надано позивачу транспортні послуг на суму 304776грн., у т.ч. ПДВ 50796 грн., що підтверджується актами здачі-приймання робіт (наданих послуг).

Операція з поставки ТОВ «Аівент Груп» автопослуг на ДП «Зірненський спиртовий завод» оформлені податковими накладними, які зареєстровані в ЄРПН та відображені в податковому обліку у листопаді 2017 року та грудні 2017 року. Транспортування товару підтверджується ТТН.

Позивачем здійснено оплату за надані ТОВ «Аівент Груп» послуги у листопаді-грудні 2017 року на суму 304776 грн., що підтверджується платіжними дорученнями.

Станом на 31.12.2018 дебіторська/кредиторська заборгованість по взаєморозрахунках ДП «Зірненський спиртзавод» ізТОВ «Аівент Груп» відсутня.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Положеннями пункту 14.1.36 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, яких відбувається формах, здійснених для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталі (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 135.4 статті 135 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

За приписами пункту 198.1 статті 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з вимогами пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку-продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст.201 ПК України).

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можна дійти висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності. Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як вбачається зі змісту акту перевірки та доводів відповідача, висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ «Аівент Груп». В акті перевірки вказано про документальне оформлення операцій з придбання послуг з перевезення в період листопад, грудень 2017 року у ТОВ «Аівент Груп», які є нереальними господарськими операціями з постачання товарів, з огляду на: відсутність трудових ресурсів для здійснення господарських операцій, відсутність реального джерела походження наданих послуг; відсутність відомостей щодо наявності у власності нерухомого майна, наявність кримінального провадження, свідки не підтвердили свою участь у здійсненні господарських операцій.

На підставі матеріалів справи суди встановили, що складені на виконання договірних відносин з ТОВ «Аівент Груп», надані позивачем, досліджені судом документи відповідають вимогам статті 1 та статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні і мають силу первинних документів, які підтверджують здійснення господарських операцій.

Судами констатовано, що під час перевірки контролюючому органу надано документи первинного бухгалтерського обліку, які підтверджують правомірність віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ по господарських операціях з контрагентом ТОВ «Аівент Груп», доводи відповідача про недотримання податкового законодавства контрагентом підприємства є неприйнятними, оскільки чинним законодавством не передбачено обов`язок платника податків здійснювати контроль за дотримання постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської цільності, подання звітності, сплати податків до бюджету.

Твердження контролюючого органу про те, що контрагенти позивача не мали достатньої кількості трудових та матеріальних ресурсів для здійснення господарських операцій, не можуть слугувати беззаперечними доводами щодо фактичного нездійснення господарських операцій, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами, базуються на узагальненій податковій інформації без проведення контрольних заходів щодо постачальників позивача та дослідження первинних документів.

Вказана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 16.01.2018, 15.05.2018, 11.09.2018 у справах №№826/1398/14, 810/4391/16, 804/4787/16 відповідно.

Верховний Суд у постанові від 17.02.2020 у справі №826/2926/14 зауважив, що контролюючий орган на виконання вимог статті 71 КАС України повинен довести та надати належні докази, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально-технічне забезпечення були недостатніми для виконання умов договору

.

Суди розглянули посилання відповідача на факт порушення кримінального провадження, про наявність якого податковий орган вказує й у касаційній скарзі, а саме, зазначає, що у зв`язку з наявністю відомостей про кримінальне провадження щодо контрагента у відкритому доступі ЄДРСР, контролюючим органом доведено обізнаність позивача про ризиковість господарських операцій з цим контрагентом та доведено відсутність джерела походження товару у господарських операціях.

Судами правильно вказано, що наявність ухвал про надання тимчасового доступу до речей та документів у кримінальному провадженні не є доказом нереальності господарських операцій позивача та його контрагентів, останні не містять будь-яких даних щодо предмету доказування в цій справі, або відомостей, які вказували б на нереальність досліджуваних господарських операцій.

Необхідно врахувати, що обставини досудового провадження у кримінальних справах не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 06.03.2018 у справі N2а-9375/11/1370, від 13.03.2018 у справі N826/13582/13-а, від 27.03.2018 у справі N816/809/17, факт відкриття кримінального провадження не є беззаперечним та достатнім фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених відповідним контрагентом.

Переглядаючи судові рішення у порядку касаційного оскарження, суд касаційної інстанції з`ясував, що Акт перевірки не містить посилань, інформації про направлення запитів на адресу прокуратури, інформацію щодо наявних кримінальних проваджень щодо позивача - для встановлення судом фактів, які б свідчать про обізнаність платника податків щодо поведінки контрагента у ланцюгу постачання та злагодженість дій між ними. Відтворення у тексті факту наявності кримінального провадження щодо контрагента не може бути покладена в основу висновків перевірки про відсутність реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, та як наслідок, в основу - податкового-повідомлення рішення.

Посилання відповідача на відсутність реального характеру спірних господарських операцій, з огляду на ненадання позивачем окремих документів на підтвердження їх здійснення та наявність недоліків у їх оформленні, Верховний Суд не може визнати обґрунтованими, з огляду на те, що наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.

Подібні висновки міститься в постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі №804/939/16, від 26.06.2018 у справі №826/3006/14, від 06.11.2018 у справі № К/9901/3443/18.

Верховний Суд також вважає, що доводи касаційної скарги в частині незгоди позивача з висновками судів попередніх інстанцій щодо безтоварності господарських операцій не суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним зокрема і у постановах, на які посилається скаржник у касаційні скарзі. Наведені позивачем постанови Верховного Суду ухвалені у адміністративних справах за інших фактичних обставин, установлених судами попередніх інстанцій, та загалом стосуються оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів (оцінюючий фактор).

В обґрунтування доводів про нереальність господарських операцій відповідач посилається на свідчення осіб, яким, відповідно до баз даних аналітичного пошуку ТЗ по НАІС МВС України, належать транспорті засоби, що приймали участь у наданні послуг перевезення. Особи ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 не підтверджують участь у здійсненні господарських операцій з позивачем.

Суд першої інстанції вказав, що відповідачем до відзиву на позов долучено копії протоколів допиту свідків. Розглянувши матеріали, суд встановив, що з наданих копій протоколів допиту не вбачається їх джерело походження.

Відповідно до положень статті 90 КАС обставини у справі підлягають встановленню адміністративними судами під час розгляду відповідних спорів по суті на підставі всіх належних і допустимих доказів, при чому жоден з доказів не має наперед установленої сили, у тому числі будь-які дані, отримані в межах кримінальних проваджень. Ці дані підлягають ретельній перевірці безпосередньо судом, що розглядає справу, в силу офіційності з`ясування обставин справи, а також якщо платник податків обґрунтовано заперечує достовірність відповідних даних.

Розглянувши доводи сторін, якими вони обґрунтовують свою позицію під час розгляду справи у порядку касаційно перегляду судових рішень, Суд дійшов висновку, що відповідач не довів належними та допустимими доказами обставин щодо правомірності винесених податкових повідомлень рішень по взаємовідносинах позивача з контрагентом ТОВ «Аівент Груп». Як слідує, висновки, які зазначені контролюючим органом зроблені без належного дослідження усіх наявних доказів, що було виявлено під час судової стадії дослідження доказів, та безпідставність яких підтверджується відповідними первинними документами, копії яких містяться в матеріалах справи.

Суди констатували, що господарські операції з ТОВ «Аівент Груп», в реальності яких у контролюючого органу виникли сумнів, підтверджено належним чином оформленими первинними документами, які долучені до матеріалів справи та не спростовано відповідачем.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, відповідач у касаційній скарзі не обґрунтував незгоду з такими висновками, порушення судами норм права не доведено. Фактично ж доводи касаційної скарги зводяться до того, що, на переконання скаржника, суди попередніх інстанцій неправильно оцінили наявні у матеріалах справи докази. Обґрунтування, наведені відповідачем у касаційній скарзі, містять вимоги здійснити переоцінку встановлених судами обставин справи, а також додатково перевірити докази, що не входить в межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 КАС України.

Крім того, відповідач у цій справі не погодився з висновками судів щодо безпідставного нарахування податкових зобов`язань при списанні ТМЦ, які не використані в господарській діяльності (вивезення післяспиртової барди).

Судом першої інстанції враховано, апеляційний суд погодився, барда - є відходом від виробництва спирту, вивозиться на звалище, не є товаром, відтак не може бути об`єктом оподаткуванню згідно вимог пункту 198.5 статті 198 ПК України. Відповідачем в ході перевірки підтверджено факт вивезення барди на звалище.

Також, у цій справі рішення суду апеляційної інстанції оскаржено позивачем. У касаційній скарзі, Підприємство відзначає, що податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік певного платника від дотримання його контрагентом податкової дисципліни. На думку позивача, у цій справі не може бути прийнято до уваги вирок суду, оскільки останній не містить відомостей про встановлені обставини господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ "Атмос Інжинірнг", порушення закону засновником контрагента не вказує про порушення з боку позивача.

З рішення суду першої інстанції слідує, що відповідачем при судовому розгляді справи по суті, подано текст вироку Подільського районного суду м. Києва від 10.07.2020, з якого вбачається, що ОСОБА_4 визнати винуватим за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205-1 КК України. Текст вироку свідчить, що невстановлені особи організували придбання ОСОБА_5 підприємства ТОВ «Атмос Інжиніринг» (ЄДРПОУ 39737093). Сам же ОСОБА_4 став засновником ТОВ «Атмос Інжиніринг» без справжнього наміру здійснювати господарську діяльність, яка передбачена Статутом вказаного Товариства, а лише з метою отримання корисливої вигоди, яка полягала у грошовій винагороді.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині щодо контрагента ТОВ «Атмос Інжиніринг», суд вказав, що сам факт наявності вироку, ухваленого на підставі угоди у кримінальному провадженні, який не набрав законної сили, не може надати підстави для висновку про нереальність господарських операцій, а обставини, встановлені судом при ухваленні вироку не надають відомостей про факти укладання таких угод внаслідок яких у позивача виникали б додаткові зобов`язання з податку на додану вартість та податку на прибуток.

У свою чергу, колегія суддів апеляційного суду в оскаржуваному позивачем рішенні зазначила, що досліджуючи зміст та суть господарських операцій між позивачем та ТОВ "Атмос інжинірнг", з`ясовано, що згідно договору поставки від 18.04.2018 №18\04-2018, укладеного між позивачем та ТОВ "Атмос Інжинірнг", останній зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець (ДП "Зірненський спиртзавод") зобов`язується прийняти та оплатити кукурудзу.

Позивач обґрунтовує реальність цих договірних відносин тим, що наявними у справі письмовими матеріалами підтверджується, що на виконання даного договору позивачу поставлено зерно кукурудзи у кількості 819,8 тон. по ціні 5200 грн. (з ПДВ) за тону на суму 4262960 грн., у т.ч. ПДВ на суму 710493,33 грн. згідно накладних (у переліку).

По операціях з постачання товару ТОВ "Атмос Інжинірнг" формувало та реєструвало в Реєстрі податкових накладних відповідні податкові накладні, за якими позивач формував податковий кредит, податкові накладні на поставку зерна кукурудзи ТОВ "Атмос Інжиніринг" зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних (у переліку).

Оплата за поставлений товар здійснена позивачем у квітні, червні-липні 2018 року на суму 4262960 грн., згідно платіжних доручень (у переліку).

Станом на 31.12.2018 дебіторська/кредиторська заборгованість по взаєморозрахунках ДП "Зірненський спиртзавод" із ТОВ "Атмос інжинірнг" відсутня.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено і такі обставини підтверджують у відповідній частині доводи відповідача про те, що відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про об`єкти нерухомості ТОВ «Атмос інжинірнг» (код 39737093) відсутні.

Згідно з даними Єдиного реєстру податкових накладних придбання послуг обладнання, техніки, приміщень платників ПДВ не встановлено.

Відповідно до податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, взаємовідносини із фізичними особами-підприємцями у ділянки ТОВ «Атмос інжинірнг» відсутні.

Декларацію з податку на прибуток та Звіт про фінансові результати за 2018 рік до податкового органу не подано, відомості про основні засоби відсутні.

Згідно з інформаційною базою даних ДФС України у ТОВ «Атмос інжинірнг» засновником, директором та бухгалтером значиться ОСОБА_4 . Статутний фонд становить 1000 грн.. Податковий борг становить 148157 грн.. З вересня 2018 року не звітується до податкового органу за місцем реєстрації.

Згідно з витягом з Єдиного реєстру податкових накладних встановлено формування податкового кредиту ТОВ «Атмос інжинірнг» з номенклатурою «кукурдза» від підприємств з ознаками фіктивності, а саме:

ТОВ «Філат плюс», код ЄДРПОУ 41580055, м.Київ. Згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень (ЄДРСР) щодо ТОВ «Філат плюс» триває кримінальне провадження №42017000000000463 від 17.02.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України. Податковий кредит ТОВ «Філат плюс» по номенклатурі «кукурудза» сформовано лише від ТОВ «Союзенергомаш», код ЄДРПОУ 38141333, щодо постачальника якого (ТОВ "Інтер-Буд-Сервіс" (код ЄДРПОУ 39119445) наявний вирок по кримінальному провадженню передбаченого ч.5 ст.27, ч.1 ст.205 КК України (справа №758/5160/15-к). По ланцюгу постачання наявне придбання в основному цигарок та автомобілів. Інформація, що свідчила б про отримання кукурудзи від неплатників ПДВ, відсутня (у звітах форми 1 ДФ відсутні відомості по виплати доходів самозайнятим особам);

ТОВ «Мегаполіс Біз», код ЄДРПОУ 41793691, м.Київ. Згідно з даними ЄДРСР щодо ТОВ «Мегаполіс Біз» триває кримінальне провадження №42017000000002108 від 27.06.2017 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.205, ч.2, ч.3 ст.209, ч.3 ст.212, ч.3 ст.358, ч.2 ст.364 КК України. Проведеними слідчими (розшуковими) діями отримано відомості, що участь у проведенні незаконних операцій, направлених на ухилення від сплати податків до державного бюджету та подальшу легалізацію отриманих таким шляхом коштів, здійснювала група підприємств, зокрема ТОВ «Мегаполіс Біз».

По ланцюгу постачання ТМЦ встановлено, що придбання кукурудзи ТОВ «Мегаполіс Біз» здійснювало у наступних суб`єктів господарювання:

ТОВ «Кондіс іновацій», код ЄДРПОУ 41930106 (148.55 тонн) при подальшому дослідженні ланцюга постачання ТМЦ з моменту створення СГ придбання кукурудзи не встановлено, інформація, що свідчила б про отримання кукурудзи від неплатників ПДВ відсутня (у звітах форми 1 ДФ відсутні відомості по виплати доходів самозайнятим особам);

ТОВ «Лоттрейд компанія», код ЄДРПОУ 41872233 (1139.79 тонн) при подальшому дослідженні ланцюга постачання ТМЦ з моменту створення СГ придбання кукурудзи не встановлено, інформація, що свідчила б про отримання кукурудзи від неплатників ПДВ відсутня (у звітах форми 1 ДФ відсутні відомості по виплати доходів самозайнятим особам);

ТОВ «Вітіс тур», код ЄДРПОУ 41784383, (79,62 тонн) при подальшому дослідженні ланцюга постачання ТМЦ з моменту створення СГ придбання кукурудзи не встановлено, інформації, що свідчила б про отримання кукурудзи від неплатників ПДВ відсутня (у звітах форми 1 ДФ відсутні відомості по виплати доходів самозайнятим особам);

ТОВ «Інтер майн», код ЄДРПОУ 41650766, (93,95 тонн), при подальшому дослідженні ланцюга постачання ТМЦ з моменту створення СГ придбання кукурудзи є лише в кількості 10,98 тонн, інформація, що свідчила б про отримання кукурудзи від неплатників ПДВ відсутня (у звітах форми 1 ДФ відсутні відомості по виплати доходів самозайнятим особам);

ТОВ «Аліас Сейп», код ЄДРПОУ 41849885, м.Маріуполь Донецької області. Згідно з даними ЄДРСР щодо ТОВ ТОВ «Аліас Сейп» триває кримінальне провадження №42018101080000189 від 03.10.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.200 КК України. Крім того, податковий кредт ТОВ «Аліас Сейл» по номенклатурі «кукурудза» сформовано лише від "Союзенергомаш", код ЄДРПОУ 38141333, щодо постачальника якого (ТОВ "Ін Буд-Сервіс" (код ЄДРПОУ 39119445) наявний вирок по кримінальному провадженню у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.27, ч.1 ст.205 КК України (справа №758/5160/15-к), при подальшому дослідженні ланцюга постачання ТМЦ з моменту створення СГ придбання кукурудзи встановлено, інформація, що свідчила б про отримання кукурудзи від неплатників відсутня (у звітах форми 1 ДФ відсутні відомості по виплати доходів самозайнятим особам);

ТОВ "Марвел Інтертайм", код ЄДРПОУ 41933877, м.Київ. Згідно з даними ЄДРСР щодо ТОВ "Марвел Інтертайм" триває кримінальне провадження №32018100090000045 від 27.07.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 КК України. В ході розслідування кримінального провадження встановлено, що учасники злочинного угрупування, які здійснюють безпосередній контроль діяльності раніше встановлених транзитно-конвертаційних підприємств, на даний час створили (придбали) ряд інших підприємств з ознаками «фіктивності» для мінімізації податкових зобов`язань СГД реального сектору економіки для сприяння в ухиленні від сплати податків до держаного бюджету, зокрема ТОВ "Марвел Інтертайм". При подальшому дослідженні ланцюга постачання ТМЦ з моменту створення СГ, придбання кукурудзи встановлено, інформація, що свідчила б про отримання кукурудзи від неплатників відсутня (у звітах форми 1 ДФ відсутні відомості по виплати доходів самозайнятим особам).

Крім того встановлено, що відповідно до ЄДРСР щодо ТОВ «Атмос інжиніринг» відкрито кримінальне провадження №32018100000000189 від 17.10.2018 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.200 КК України. Досудовим розслідуванням встановлено, що невстановлені особи, діючи на території Святошинського району м. Києва, вчиняють незаконні дії з документами на переказ платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків, електронними грошима, обладнанням для їх виготовлення, незаконного формування податкового кредиту з ПДВ, використовуючи реквізити підконтрольних їм підприємств, зокрема, ТОВ "Атмос інжинірнг".

Отже, невстановлення джерела походження, виробників сировини, придбання якого задокументовано видатковими накладними, виписаними від імені ТОВ «Атмос інжинірнг», додатково слугує доказом не підтвердження руху товарів в «ланцюгу» постачання від виробника до ДП «Зірненський спиртовий завод».

Також, судом апеляційної інстанції враховано, що товарно-транспортні накладні не відповідають змісту господарської операції, відмітки про завантаження (штамп зерноскладу) на ТТН відсутні. В частини ТТН у графі «Перевізник» вказано ТОВ "Укрхімопт" та ТОВ Афіна Ком". При цьому згідно Єдиного реєстру судових рішень встановлено наявність досудового розслідування щодо ТОВ "Укрхімопт", код ЄДРПОУ 41832761 (справа №759/16012/18) у кримінальному провадженні №42018101080000189 від 03.10.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 cт.200 КК України. Досудовим розслідуванням встановлено, що невстановлені особи, діючи на території Святошинського району м. Києва, вчиняють незаконні дії з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків, електронними грошима, обладнанням для їх виготовлення, незаконного формування податкового кредиту з ПДВ, використовуючи реквізити підконтрольних їм підприємств, зокрема ТОВ ''Укрхімопт''.

Відповідно до видаткових накладних місце складання - м.Київ, що протирічить даним ТТН. У ТТН зазначено місце навантаження « с.Тростянка Хмельницька обл.», «Гримайлів», «Тернопіль», «Гусятин». Журнал в`їзду транспорту на територію ДП «Зірненський спиртзавод» до перевірки не надано. Відповідно до результатів аналітичного пошуку транспортних засобів по НАІС ДДАІ МВС України власниками транспортних засобів, що зазначені в ТТН на перевезення ТМЦ, є фізичні особи. Проведеним аналізом звітів 1- ДФ, поданих перевізниками (ТОВ "Укрхімопт" та ТОВ Афіна Ком"), виплат самозайнятим особам за ознакою доходів 157 «виплати доходу самозайнятим особам» чи за ознакою доходу 126 «оренда», у періоді надання послуг не встановлено.

Відтак, сукупність вищенаведених ознак вказує на неможливість факту поставки ТМЦ саме від ТОВ «Атмос інжинірнг».

Колегія суддів також прийняла до уваги, що вироком Подільського районного суду м. Києва від 15.07.2020 року у справі №758/950/20, який набрав законної сили, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.205-1 КК України та призначено узгоджене сторонами покарання у виді штрафу. Із змісту цього вироку видно, що згідно встановлених обставин, невстановлені особи у грудні 2017 року організували реєстрацію підприємства ТОВ «Атмос Інжиніринг» (ЄДРПОУ 39737093), без справжнього наміру здійснювати господарську діяльність, яка передбачена Статутом вказаного Товариства, а лише з метою отримання корисливої вигоди.

З урахуванням встановлених у справі обставин колегія суддів погодилась з доводами відповідача, що по контрагенту позивача ТОВ «Атмос Інжиніринг» встановлені обставини, а саме: - неможливість реального здійснення ТОВ «Атмос інжинірнг» зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг; - відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів у ТОВ «Атмос інжинірнг»; - облік у ТОВ «Атмос інжинірнг» для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням (формуванням) податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; - здійснення TOB «Атмо інжинірнг» операцій з товаром, що не вироблявся та не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; - відсутність передбачених договором поставки документів щодо операцій «Зірненський спиртзавод» (документи про походження та якість товару), які у сукупності вказують, що ДП «Зірненський спиртовий завод» сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за рахунок документального оформлення операцій з придбання ТМЦ у джерела, яке не відповідає документально оформленому, за рахунок використання документів контрагента ТОВ «Атмос інжинірнг», що фактично не здійснювали поставки товару.

Суд касаційної інстанції звертає увагу, що як зазначено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19, визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій.

Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Суд звертає увагу, що для вирішення спору по суті та надання оцінки правомірності проведення позивачем податкового обліку, суд перевіряє відповідність вимогам законодавства первинних документів, їх наявність, що вимагається нормативно-правовими актами та безпосередньо укладеними угодами. Поряд з цим, окрім мінімально необхідних згідно податкового законодавства документів суд має перевірити й інші документи та обставини, які мають підтвердити реальність виконання спірної операції, що відображена в податковому обліку.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У справі, що розглядається, в обґрунтування підстав касаційного оскарження позивач вказав, що судом апеляційної інстанції не враховано висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладений у постановах Верховного Суду.

Зазначені доводи не знайшли свого підтвердження за результатами касаційного розгляду справи. Практика Верховного Суду, яка, якщо її систематизувати, полягає в тому, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Ні податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання, ні помилки в оформленні первинних документів самі по собі не є самостійними підставами для висновку про нереальність господарських операцій.

Суд касаційної інстанції у справі, що розглядається відзначає, що у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Касаційний суд зауважує, що обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, адже саме він виступає суб`єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об`єкт оподаткування за фактом понесення витрат.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Висновки суду апеляційної є результатом оцінки наявних у його розпорядженні доказів. Суд касаційної інстанції не може не погодитись із такими, оскільки така оцінка судом здійснена з дотриманням вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з`ясування всіх обстави справи на підставі належних та допустимих доказів.

Верховний Суд вважає, що доводи касаційної скарги в частині незгоди позивача з висновком суду апеляційної інстанції щодо безтоварності господарських операцій ТОВ «Атмос інжинірнг» не суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним зокрема і у постановах, на які посилається скаржник у касаційні скарзі. Крім того скаржник не зазначає у чому саме полягає неправильне застосування норм матеріального права та/або порушення норм процесуального права.

Суд вважає за необхідне наголосити, що, виходячи з окреслених процесуальним законом меж, предметом касаційного перегляду можуть бути виключно питання права, а не факту, а тому до їх переоцінки Верховний Суд не вдається у разі відсутності підстав, визначених підпунктами 1, 3, 4 частини другої статті 353 КАС України.

На підставі встановлених обставин справи та з урахуванням нормативного регулювання, що підлягає застосуванню у спірних правовідносинах, в межах вимог касаційної скарги, суд не може визнати доводи позивача для скасування рішення суду апеляційної інстанції обґрунтованими.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Рівненській області залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Державного підприємства «Зірненський спиртовий завод» залишити без задоволення.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.06.2021 у справі №460/3742/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Р.Ф. Ханова

Судді Верховного Суду