Постанова

від 15.08.2023 по справі 805/1771/17-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 805/1771/17-а

касаційне провадження № К/9901/5318/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Слов`янської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22.06.2017 (суддя Кочанова П.В.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 31.10.2017 (головуючий суддя - Компанієць І.Д., судді - Васильєва І.А., Сухарьок М.Г.) за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» в особі Слов`янського управління по газопостачанню та газифікації до Слов`янської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» в особі Слов`янського управління по газопостачанню та газифікації (далі - Товариство, позивач, платник) звернулось до суду з позовом до Слов`янської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Донецькій області (далі - Інспекція, відповідач, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.10.2016 №00018801202, №0018781202; №0018801202; від 23.12.2016 №0023691202; визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування пені в сумі 133001,81 грн; зобов`язати відповідача здійснити коригування нарахованої пені шляхом виключення (зменшення) у розмірі 133001,81 грн в інтегрованій картці позивача.

На обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що контролюючий орган не мав права нараховувати платнику штраф та пеню за порушення ним строку сплати суми грошового зобов`язання зі збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, оскільки з огляду на положення Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 №1669-VII (далі у тексті - Закон №1669-VII, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) він звільнений від відповідальності за несвоєчасну сплату податкових зобов`язань через проведення антитерористичної операції на території, на якій він здійснює господарську діяльність, настання обставин непереборної сили, що підтверджено відповідними сертифікатами Торгово-промислової палати України.

Донецький окружний адміністративний суд постановою від 22.06.2017, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 31.10.2017, позов задовольнив повністю: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Інспекції від 18.10.2016 №0018801202, №0018781202, №0018781202, від 23.12.2016 №0023691202; визнав дії відповідача щодо нарахування пені в сумі 133001,81 грн протиправними та зобов`язав відповідача здійснити коригування нарахованої пені шляхом виключення (зменшення) у розмірі 133001,81 грн в інтегрованій картці позивача.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що позивач відповідно до положень Закону №1669-VII звільнений від відповідальності за несвоєчасну сплату податкових зобов`язань зі збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності через проведення антитерористичної операції на території, на якій він здійснює господарську діяльність, настання обставин непереборної сили підтверджено відповідним сертифікатом Торгово-промислової палати України.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, Інспекція подала касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

У доводах касаційної скарги відповідач цитує норми матеріального та процесуального права, посилається на несвоєчасну сплату узгоджених сум податкових зобов`язань з грошового зобов`язання зі збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, за що передбачена відповідальність пунктом 126.1 статті 126 ПК України, що і призвело до застосування штрафних санкцій.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 18.01.2018 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Інспекції.

У відзиві на касаційну скаргу позивач, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій, просив залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 14.08.2023 визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у попередньому судовому засіданні і призначив справу до розгляду у попередньому судовому засіданні на 15.08.2023.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких мотивів.

Судами у межах спірних правовідносин встановлено, що позивач є юридичною особою, зареєстрований за адресою: 84112, м. Слов`янськ, вул. Світлодарська, буд. 28Б .

Інспекцією проведено камеральні перевірки: своєчасності сплати збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності щодо позивача як юридичної особи, за результатами якої складено акт від 30.09.2016 №5568/12-02/20316969 (жовтень, листопад, грудень 2015 року); своєчасності подання податкових декларацій з вказаного збору, за результатами якої складено акт від 30.09.2016 №5567/12-02/20316969; дотримання граничних строків сплати узгодженого податкового зобов`язання, за результатами якої складено акт від 16.12.2016 №7396/12-02/20316969 (період грудень 2015 року).

Актом камеральної перевірки від 30.09.2016 №5568/12-02/20316969 встановлено порушення позивачем вимог пункту 57.1 статті 57, пункту 317.4 статті 317 ПК України щодо своєчасності сплати узгоджених сум грошового зобов`язання у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності.

За висновками зазначеного акта перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення рішення від 18.10.2016: №0018781202, яким за порушення строку сплати суми грошового зобов`язання зі збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності зобов`язано позивача сплатити штраф у розмірі 227199,99 грн; №0018781202, яким за порушення строку сплати суми грошового зобов`язання зі збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності зобов`язано сплатити штраф у розмірі 5622,32грн.

Актом про результати перевірки неподання/несвоєчасного подання податкової звітності від 30.09.2016 року №5567/12-02/20316969 встановлено порушення позивачем вимог пункту 49.18 статті 49, пункту 317.4 статті 317 ПК України у зв`язку з несвоєчасним поданням податкової декларації зі збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності за травень 2014 року.

На підставі вказаного акту перевірки прийнято податкове-повідомлення рішення від 18.10.2016 №0018801202, яким за порушення пункту 49.18 статті 49, пункту 317.4 статті 317 ПК України збільшено суму грошового зобов`язання у розмірі 170,00 грн.

Актом камеральної перевірки про дотримання граничних строків сплати узгодженого податкового зобов`язання від 16.12.2016 №7396/12-02/20316969 встановлено порушення позивачем вимог пункту 57.1 статті 57, пункту 317.4 статті 317 ПК України щодо своєчасності сплати узгоджених сум грошового зобов`язання у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності.

На підставі вказаного акту перевірки прийнято податкове повідомлення рішення від 23.12.2016 №0023691202, яким за порушення строку сплати суми грошового зобов`язання зі збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності зобов`язано сплатити штраф у розмірі 108923,67 грн.

Інспекція листом від 27.12.2016 №24150/10/05-22-17 звернулась до позивача, в якому зазначила, що станом на 26.12.2016 по підприємству існує заборгованість з податків і зборів у сумі 365994,12 грн, а саме - по збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності (штрафні санкції у розмірі 232992,31 грн, пеня в сумі 133001,81 грн).

Узгоджені грошові зобов`язання зі збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природній газ для споживання усіх форм власності сплачувались позивачем з порушенням граничних строків.

Також судами установлено, що позивачем несвоєчасно подано податкову декларацію зі збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, а саме, за травень 2014 року по строку подання 20.08.2014, фактично подано 19.09.2014.

За даними інтегрованої картки позивача вбачається, що за платежем « 17060100», збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності» обліковується заборгованість з пені зі збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності за наступні періоди: 30.03.2016-18.04.2016 у сумі 2611,15 грн, 30.03.2016-23.05.2016 у сумі 5554,10 грн, 30.03.2016-24.05.2016 у сумі 1656,13 грн, 30.03.2016-16.06.2016 у сумі 3203,80 грн, 30.03.2016-28.06.2016 у сумі 8190,27 грн, 30.03.2016-25.07.2016 у сумі 6943,66 грн, 30.04.2016-25.07.2016 у сумі 5388,24 грн, 30.04.2016-22.08.2016 у сумі 12966,72 грн, 30.04.2016-28.09.2016 у сумі 17138,62 грн, 30.04.2016-24.10.2016 у сумі 23227,34 грн, 30.04.2016-14.12.2016 у сумі 26051,55 грн.

Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, Верховний Суд виходить із такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 191.1.1 пункту 191 статті 191 ПК України встановлено, що контролюючі органи здійснюють, зокрема, контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків, зборів, платежів, установлених Кодексом.

Проведення перевірок є однією з форм податкового контролю (підпункт 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 ПК України).

Пунктом 75.1.1 статті 75 ПК України визначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій).

Камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених пунктом 75.1 статті 75 ПК України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника. Перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється.

Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування).

Наведені правові норми свідчать про відсутність у контролюючого органу повноваження під час проведення камеральної перевірки досліджувати питання своєчасності сплати податків, зборів, обов`язкових платежів.

Питання своєчасності нарахування та сплати податків та зборів, до внесення змін Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21.12.2016 №1797-VIII, положення якого набрали чинності з 01.01.2017, могли бути предметом лише документальної перевірки.

Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Статтею 203 ПК України передбачено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації (пункт 203.2 статті 203 ПК України).

Відповідно до статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Оцінюючи спірні правовідносини, суди попередніх інстанцій встановили, що факт несвоєчасної сплати податку на додану вартість за період з серпня 2014 року по листопад 2016 року не є спірною обставиною між сторонами, спірним питанням даної справи є звільнення суб`єкта господарювання, який здійснює діяльність на території проведення антитерористичної операції від сплати штрафних санкцій за порушення граничного строку сплати податкових зобов`язань з податку на додану вартість за вказаний період, та як наслідок, правомірність прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень, якими зобов`язано позивача сплатити штраф за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання на підставі статті 126 ПК України.

Як встановлено судами попередніх інстанцій і підтверджено матеріалами справи, станом на момент виникнення спірних правовідносин позивач перебував на обліку та здійснював діяльність на території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження (місто Слов`янськ Донецької області) та станом на момент прийняття спірних рішень та розгляду даної справи місцезнаходженням позивача є Слов`янськ Донецької області.

Указом Президента України від 14.04.2014 №405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції (АТО) на території Донецької і Луганської областей.

Для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення було прийнято Закон №1669-VII.

Відповідно до статті 1 Закону №1669-VII період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України; територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України».

Пунктом 5 статті 11 цього Закону передбачено обов`язок Кабінету Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 №405/2014 у період з 14.04.2014 до її закінчення.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 №1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція, до якого входять місто Слов`янськ.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 №1079-р було зупинено дію Розпорядження від 30.10.2014 №1053-р. Проте, постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 26.01.2015 у справі №826/18327/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду 02.04.2015, розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 №1079-р визнано нечинним.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України по даній справі було зупинено виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду до розгляду касаційної скарги Кабінету Міністрів України у Вищому адміністративному суду України.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 №1275-р визнано такими, що втратили чинність розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 №1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція», розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 №1079 «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 №1053-р» та затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, у якому, серед інших населених пунктів, зазначено місто Слов`янськ.

У період з 05.11.2014 по 18.12.2015 (дата набрання чинності розпорядження від 02.12.2015 №1275-р) в силу приписів частини 3 статті 11 Закону 1669-VII вказане розпорядження не діяло, що автоматично в силу приписів закону надає статус чинності розпорядженню Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 №1053-р, яким місто Слов`янськ віднесено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Судами враховано, що відповідно до матеріалів справи позивач у перевіряємий період часу був зареєстрований та здійснював діяльність в зоні проведення антитерористичної операції.

Слід врахувати, що положення Закону 1669-VII не встановлюють податкових пільг, що розповсюджуються на позивача, а є спеціальними нормами закону, які для суб`єктів господарювання, які здійснюють свою діяльність на певній території протягом певного періоду в часі, в силу об`єктивних обставин - проведення антитерористичної операції, та за умови отримання висновку Торгово-промислової палати України, встановлюють підстави для звільнення від відповідальності цих платників податків, в тому числі й в частині неналежного виконання обов`язку своєчасної сплати узгоджених податкових зобов`язань з податку на додану вартість.

Таким чином, на підставі положень Закону 1669-VII, розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 №1275-р, з урахуванням сертифіката Торгово-промислової палати України від 30.07.2014 № 2059/05-4, що засвідчує настання для позивача форс мажорних обставин (обставин непереборної сили), в якому вказано, що станом на 04.07.2014 обставини непереборної сили тривають та дату закінчення їх терміну встановити неможливо, позивач звільняється від відповідальності за порушення строків сплати податкових зобов`язань та обов`язкових платежів у період з 14.04.2014.

Ураховуючи встановлені обставини у даній справі та зазначені норми права, колегія суддів дійшла висновку, що у даному випадку до спірних правовідносин слід застосувати Закон №1669-VII, оскільки він є спеціальним законом відносно відповідних обставин та визначає, у тому числі, підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) податкових зобов`язань.

Відтак, до позивача не підлягають застосуванню штрафні санкції, оскільки позивач є звільненим від відповідальності за неналежне виконання обов`язків зі сплати податкових зобов`язань в установлені ПК України строки, що також підтверджується і відповідним Сертифікатом Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили.

Суди попередніх інстанцій також дійшли правильного висновку про те, що сертифікати є належним доказом в силу статті 10 Закону №1669-VII для звільнення позивача від відповідальності, передбаченої пунктом 126.1 статті 126 ПК України, за неналежне виконання зобов`язань щодо своєчасної сплати узгоджених податкових зобов`язань.

Відповідач у доводах касаційної скарги не спростовує висновків судів попередніх інстанцій. Контролюючий орган у касаційній скарзі не обґрунтував і не зазначив, у чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи викладене, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень суду не встановлено.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Слов`янської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22.06.2017 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 31.10.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова