Рішення від 16.08.2023 по справі 638/8254/21

Справа № 638/8254/21

Провадження № 2/638/717/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.08.2023 Дзержинський районний суд м. Харкова

у складі: головуючого судді Хайкіна В.М.,

за участю секретаря: Суркової М.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Квартирно-експлуатаційний відділ м. Запоріжжя про поновлення на квартирному обліку,

ВСТАНОВИВ:

01.06.2021 року до Дзержинського районного суду м. Харкова надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Квартирно-експлуатаційний відділ м. Запоріжжя про поновлення на квартирному обліку, згідно прохальної частини якої позивач просить суд: визнати незаконним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 01.03.2021 року №150 в частині зняття з квартирного обліку військового частини НОМЕР_2 старшого прапорщика ОСОБА_1 у зв`язку зі звільненням з військової служби в запас та поновити ОСОБА_1 разом з членами родини в складі 4-х осіб на позачерговому квартирному обліку військовослужбовців, осіб звільнених з військової служби, та членів їх сімей, для отримання житла за рахунок житлового фонду з датою первинної постановки ОСОБА_1 на облік, тобто з 22 листопада 1999 року. Позовні вимоги обґрунтовані наступним. З грудня 1994 року позивач проходив військову службу в Збройних Силах України. В 1999 році перебував на квартирному обліку у Запорізькому гарнізоні та військовій частині НОМЕР_3 разом із членами сім`ї у складі чотирьох осіб. З 9 січня 2018 року позивач перебував на квартирному обліку у списку осіб, які мають право на першочергове отримання жилих приміщень, як учасник бойових дій. 30 липня 2020 року було проведено операцію внаслідок отримання травми під час проходження військової служби. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 12 листопада 2020 року 28-рс позивача було звільнено з військової служби у запас на підставі пункту «а» частини6 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку із закінченням строку дії контракту. На момент звільнення вислуга років позивача у Збройних Силах України становила 25 років 11 місяців. 21.05.2021 року було направлено запит щодо перебування на квартирному обліку. Згодом отримано відповідь про зняття позивача з квартирного обліку з посиланням на те, що підстава звільнення військовослужбовця не передбачає права перебувати на квартирному обліку. Позивач не погоджується із таким рішенням, що стало підставою для звернення до суду. Також позивачем 10.01.2023 року подано заяву щодо витрат на правничу допомогу в розмірі 3 000 грн.

22.12.2021 року на адресу суду від командира військової частини НОМЕР_1 - ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог у зв`язку із тим, що позивач звільнений з військової служби у запас із закінченням строку дії контракту, внаслідок чого останній втратив право залишатись на квартирному обліку військової частини НОМЕР_3 , оскільки підставою для звільнення в запас було закінчення строку дії контракту, а не вік, стан здоров`я або скорочення штатів чи проведення інших організаційних заходів. Відповідно до частини 1, 2 статті 40 Житлового кодексу Української РСР визначено, що громадяни перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до одержання житлового приміщення, за винятком випадків, передбачених частиною 2 цієї статті. Громадяни знімаються з обліку потребуючих поліпшення житлових умов у випадках: припинення трудових відносин з підприємством, установою, організацією особи, яка перебуває на обліку за місцем роботи, крім випадків, передбачених законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР. Таким чином, приписи Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями та Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не передбачають підстав залишення позивача на обліку громадян, потребуючих поліпшення житлових умов, з огляду звільнення позивача у запас у зв`язку із закінченням строку дії контракту. Отже житловою комісією військової частини НОМЕР_3 та військовою частиною НОМЕР_1 з дотриманням вимог законодавства було прийнято рішення про зняття з квартирного обліку старшого прапорщика ОСОБА_1 разом із сім`єю, як такого, що втратив право перебувати на квартирному обліку.

04.01.2022 року на адресу суду надійшли пояснення від начальника Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя, в яких вказано, що рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 не суперечить діючому законодавству, підстав для поновлення ОСОБА_1 та членів його родити немає та просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 29.07.2021 року відкрито провадження по справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Суд, дослідивши доводи сторін, викладені у письмових заявах по суті справи, та оцінивши докази, представлені в матеріалах справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно частини першої частини першої статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 19.12.1994 року походив службу в Збройних Силах України.

З 22.11.1999 року ОСОБА_1 знаходився на квартирному обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов у військовій частині НОМЕР_3 зі складом сім`ї чотири особи. Старший прапорщик ОСОБА_1 проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 та підпорядкованих їй підрозділах.

Відповідно до довідки Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя, ОСОБА_1 перебуває на квартирному обліку у Запорізькому гарнізону та військовій частині НОМЕР_3 з 22.11.1999 року складом сім`ї чотири особи, а саме: ОСОБА_1 , дружина - ОСОБА_3 , донька - ОСОБА_4 , донька - ОСОБА_5 . А також ОСОБА_1 має право на першочергове отримання жилих приміщень з 09 січня 2018 року, як учасник бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_4 від 14.11.2017.

Згідно довідки військово-лікарської комісії від 05.08.2020 року № 357 ОСОБА_1 проведено огляд ВЛК 05.08.2020 року та поставлено діагноз: тимчасове порушення функції після перенесеної операції (30.07.2020 року) - фіксації плечового кінця лівого великого грудного м`язу до плечової кістки анкерними фіксаторами 2 з приводу його застарілого дегенеративнного повного розриву у вигляді незміцнілих післяопераційних рубців. Захворювання пов`язане із проходженням військової служби. Та на підставі статті 65 графи 2 Розкладу хвороб, графи ТДВ потребує відпустки за станом здоров`я на 45 календарних днів.

Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 28-рс від 12.11.2020 року старшого прапорщика ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас на підставі пункту «а» частини 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку із закінченням строку дії контракту.

Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 150 від 01.03.2021 року старшого прапорщика ОСОБА_1 знято з квартирного обліку військової частини НОМЕР_3 у зв`язку із звільненням військової служби в запас за підпунктом «а» пункту 2 частини 5 (у зв`язку із закінченням строку контракту) статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

На момент звільнення вислуга років позивача у Збройних Силах України становила 25 років 11 місяців.

Згідно частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою, четвертою статті 43 ЖК УРСР громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості. Черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття на облік (включення до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень).

Відповідно до частини другої статті 46 ЖК УРСР громадяни, які мають право на позачергове одержання жилих приміщень, включаються до окремого списку.

Пунктом 15 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР передбачено, що на квартирний облік беруться потребуючі поліпшення житлових умов громадяни, які постійно проживають, а також мають реєстрацію місця проживання у даному населеному пункті. Зазначені вимоги не поширюються на внутрішньо переміщених осіб, визначених у підпункті 8 пункту 13 цих Правил. Виконавчі комітети обласних, Київської і Севастопольської міських Рад народних депутатів разом з радами профспілок можуть установлювати тривалість часу постійного проживання громадян у даному населеному пункті, необхідну для взяття на квартирний облік. При визначенні потреби громадян у поліпшенні житлових умов беруться до розрахунку члени їх сімей, які прожили і мають реєстрацію місця проживання у відповідному населеному пункті не менше встановленого строку (крім подружжя, неповнолітніх дітей і непрацездатних батьків, а також осіб, зазначених у підпункті 8 пункту 13 цих Правил).

Згідно абзацу 2 пункту 21 Правил передбачено, що рішення про взяття громадян на квартирний облік за місцем роботи затверджується виконавчим комітетом місцевої Ради народних депутатів, на території якої знаходиться відповідне підприємство, установа, організація.

Відповідно до статті 12 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених ЖК УРСР та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною дев`ятою статті 12 вказаного Закону, із змінами, внесеними згідно із Законом №1512-VI від 11 червня 2009 року, зазначено, що військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров`я, а також у зв`язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування - у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла.

Аналогічні приписи закріплені й у пункті 29 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями.

Відповідно до пп.3 п.26 Правила обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, громадяни знімаються з квартирного обліку у випадку припинення трудових відносин з підприємством, установою, організацією особи, яка перебуває на обліку за місцем роботи, крім випадків, передбачених законодавством.

Такий випадок передбачений в абз.4 ч.1 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а також в п.3 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями.

Згідно з цими нормативно-правовими актами військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання.

Судом встановлено, що позивач має вислугу років в Збройних Силах України понад 20 років, що підтверджується копією військового квитка ОСОБА_1 серії НОМЕР_5 .

Отже, військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та члени їх сімей мають право на отримання житла, а отже, і на залишення на обліку до отримання ними житла, у тому числі і у разі звільнення в запас чи відставку, крім випадків, передбачених пунктом 30 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями.

Такі правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 752/5881/15-ц, Верховного Суду від 10 вересня 2020 року у справі № 359/5527/19, від 15 жовтня 2020 року у справі № 636/1424/19, від 01 квітня 2020 року у справі №638/5769/18, від 27 листопада 2019 року у справі № 639/302/18-ц, від 22 вересня 2021 року у справі №740/3917/20.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладені обставини справи, зазначені норми права, наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно вимог частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір в розмірі 908, 00 грн..

Таким чином, витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача.

Згідно пункту 2 частини 2 статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 статті 137 ЦПК України).

Тобто, витрати на правову допомогу відшкодовуються лише у тому випадку, якщо правова допомога реально надавалася у справі тими особами, які одержали за це плату.

Європейський суд з прав людини при розгляді справ «Баришевський проти України» від 26.02.2015 року, «Пмайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009 року, «Двойних проти України» від 12.10.2006 року, «Меріт проти України» від 30.03.2004 року зазначав, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До заяви щодо витрат на правничу допомогу додано: ордер на надання правничої (правової) допомоги від 29.10.2021 року; договір про надання правової допомоги від 29.10.2021 року; акт виконаних робіт від 02.02.2022 року та меморіальний ордер від 02.02.2022 року.

З аналізу зазначених положень закону вбачається, що виключно за клопотанням сторони суд має право зменшити розмір витрат на правничу допомогу, у разі доведення стороною неспівмірності витрат.

Враховуючи те, що відповідач не оспорював встановленого судом розміру витрат на правничу допомогу в порядку ч. 5-6 ст. 137 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 8 197, 80 грн.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, ЗУ «Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей», Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року № 1081, ст.ст.2,4,5,10,11,12,13,76-81,141,211,223,247,258,259,263-268, 352,354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Квартирно-експлуатаційний відділ м. Запоріжжя про поновлення на квартирному обліку - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 01.03.2021 року № 150 в частині зняття з квартирного обліку військової частини НОМЕР_3 старшого прапорщика ОСОБА_1 у зв`язку зі звільненням з військової служби в запас.

Поновити ОСОБА_1 разом з членами родини в складі чотирьох осіб на позачерговому квартирному обліку військовослужбовців, осіб звільнених з військової служби, та членів їх сімей, для отримання житла за рахунок житлового фонду з дати первинної постановки ОСОБА_1 на облік, а саме з 22.11.1999 року.

Стягнути з відповідача військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ 08208941) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 ) витрати по сплаті судового збору в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн.

Стягнути з відповідача військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ 08208941) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 ) судові витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката у сумі 3 000 (три тисячі) грн.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий суддя: