Рішення

від 17.05.2023 по справі 370/3028/21-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 370/3028/21-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2023 року

Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Хайнацького Є.С.,

при секретарі судового засідання - Сміян А.Ю.,

за участю:

позивача: не з`явився,

відповідача-1: не з`явився,

представника відповідача-2: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного підприємства «Українська правда» про захист честі, гідності і ділової репутації, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач-1, ОСОБА_2 ), Приватного підприємства «Українська правда» (далі - відповідач-2, ПП «Українська правда»), в якому просить: визнати недостовірною інформацію, поширену відповідачем-1 у матеріалі під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_3», а саме: відомості про те, що ОСОБА_1 через офшорку STRONGZOOM HOLDINGS LTD є власником Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлові комунікації» (далі - ТОВ «Житлові комунікації»); стягнути з відповідача-1 на користь позивача судові витрати в розмірі 10 000,00 грн. та судовий збір; зобов`язати відповідача-1 та/або відповідача-2 спростувати і видалити недостовірну інформацію стосовно позивача з колонки за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4/.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 о 09 год. 30 хв. на загальнодоступній сторінці інтернет-видання «Українська правда» розповсюджено матеріал під загальною назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». В даному інформаційному матеріалі, який має назву «колонка», зокрема, було надано неправдиву і недостовірну інформацію щодо позивача.

Так, відповідач-1 у матеріалі зазначає: «ІНФОРМАЦІЯ_5».

ІНФОРМАЦІЯ_11».

Однак, позивач не вважається і не є власником або бенефіціаром ТОВ (мається на увазі ТОВ «Житлові комунікації») напряму або через STRONGZOOM HOLDINGS LTD. Власником цієї іноземної компанії є юридична особа - Акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Персей» (далі - АТ «ЗНВКІФ «Персей»), код ЄДРПОУ 43502487.

Позивач вважає, що поширення вказаної інформації порушує його немайнові права та шкодить ділової репутації; ця інформація є недостовірною і підлягає спростуванню автором матеріалу у встановленому законом порядку.

На сторінці ІНФОРМАЦІЯ_6 відповідач-2 наголошує, що: « ІНФОРМАЦІЯ_7».

Водночас, порядок спростування недостовірної інформації вимагає дій також відповідача-2, зокрема, щодо видалення недостовірної інформації у разі прийняття такого рішення судом.

Посилаючись на вказані обставини, на підставі ст. 277 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) позивач звернувся до суду з указаним позовом.

Ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 29.12.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ПП «Українська правда» про захист честі, гідності і ділової репутації.

18.01.2022 року до суду надійшов відзив відповідача-1 на позовну заяву, у яком він просить в задоволенні позову відмовити. Відзив обґрунтований тим, що при публікації спірної статті відповідачі не порушили жодної норми законодавства. Стаття ґрунтується на інформації, отриманої з відкритих джерел та оціночних судженнях і власній думці відповідача-1, які базуються на фактах, відомих йому особисто як учаснику подій або отримані також із відкритих джерел. Речення, яке позивач просить спростувати, містить інформацію, яка отримана з відкритих джерел: на сайті офіційних відкритих даних юридичних осіб, на офіційному сайті Департаменту компаній та інтелектуальної власності Кіпру, на сайті відкритої бази даних компаній світу. При цьому, відповідач у вказаному реченні застосував слово «вважається». Кінцевим бенефіціарним власником та керівником АТ «ЗНВКІФ «Персей» є ОСОБА_4 , який пов`язаний з позивачем юридичними особами, в яких вони є співзасновниками. Відповідачі не мали на меті поширення негативної та неправдивої інформації, їх метою було ознайомлення широкого загалу людей із ситуацією, яка склалась в Новій Березівці.

25.01.2022 року 18.01.2022 року до суду надійшов відзив представника відповідача-2 на позовну заяву, у яком він просить в задоволенні позову відмовити.

Відзив обґрунтований тим, що відповідно до даних системи Youcontrol як мінімум до жовтня 2021 року серед кінцевих бенефіціарних власників в історії компанії фігурував позивач, отже, він безпосередньо мав зв`язки з компанією ТОВ «Житлові комунікації». Згідно з даними системи Youcontrol ТОВ «Житлові комунікації» входить до складу групи компаній Focus Estate Fund, яка займається будівництвом та управлінням нерухомістю в Україні та країнах Центральної та Східної Європи; ключовими особами цієї групи є ОСОБА_4 та позивач. Позивач дійсно мав певні зв`язки з ТОВ «Житлові комунікації». Отже, автор використовував дані з відкритих джерел, спірне висловлювання є судженням автора, яке має необхідне фактичне підґрунтя, відтак не підлягає спростуванню.

Ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 27.01.2022 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ПП «Українська правда» про захист честі, гідності і ділової репутації передано на розгляд за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва.

Згідно зі ст. 32 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) спори між судами про підсудність не допускаються і справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому ст. 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 05.07.2022 року прийнято до свого провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ПП «Українська правда» про захист честі, гідності і ділової репутації та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 05.09.2022 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 05.09.2022 року відкладено розгляд справи на 23.11.2022 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 23.11.2022 року відкладено розгляд справи на 13.03.2022 року.

30.12.2022 року до суду надійшла заява представника позивача про приєднання до матеріалів справи Висновку № 15124 за результатами проведення судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи від 07.12.2022 року.

10.03.2023 року до суду надійшли додаткові пояснення у справі представника відповідача-1, у яких зазначено, що відповідач-1 не погоджується з Висновком № 15124 за результатами проведення судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи від 07.12.2022 року, оскільки він є упередженим та необґрунтованим; до цього висновку не додано доказів, що експерт є атестованим судовим експертом.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 13.03.2022 року оголошено перерву у справі до 17.05.2022 року.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 13.03.2022 року в задоволенні клопотання представника відповідача-2 із запереченнями проти розгляду даної справи в порядку спрощеного позовного провадження відмовлено.

Позивач та його представник у судове засідання не з`явились; про день, час, місце розгляду справи повідомлені належним чином; представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи без участі позивача та його представника.

Відповідач-1 та його представник у судове засідання не з`явились; про день, час, місце розгляду справи повідомлені належним чином; подали до суду заяви про розгляд справи без їхньої участі.

Представник відповідача-2 у судове засідання не з`явився; про день, час, місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

На підтвердження заявлених позовних вимог про визнання недостовірною інформації, поширеної відповідачем-1 у матеріалі під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_3», а саме: відомостей про те, що ОСОБА_1 через офшорку STRONGZOOM HOLDINGS LTD є власником ТОВ «Житлові комунікації», та зобов`язання відповідача-1 та/або відповідача-2 спростувати і видалити недостовірну інформацію стосовно позивача з колонки за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4/ позивач надав:

- копію роздруківки матеріалу від ІНФОРМАЦІЯ_8 року зі сторінці інтернет-видання «Українська правда» під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 », у якому, зокрема, зазначено: « ІНФОРМАЦІЯ_9»;

- копію апостилю свідоцтва Департаменту реєстратора компаній та офіційного ліквідатора Нікосія Міністерства енергетики, торгівлі та промисловості Республіки Кіпр серії НЕ 334156 від 08.07.2021 року, яким підтверджується, що акціонером СТРОНГЗУМ ХОЛДІНГЗ ЛТД є АТ «ЗНВКІФ «Персей» (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 59, квартира/офіс 102; кількість акцій - 100).

Позивач зазначає, що поширення вказаної інформації порушує його немайнові права та шкодить ділової репутації; ця інформація є недостовірною і підлягає спростуванню автором матеріалу.

Відповідно до ч. 4 ст. 32 Конституції України, кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Згідно ч. 1 ст. 201 ЦК України, особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.

За приписами ч. 1 ст. 275 ЦК України, фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу.

За положеннями ч. 1 ст. 277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Відповідно до ч. 1 ст. 297 ЦК України, кожен має право на повагу до його гідності та честі.

Фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації (ч. 1 ст. 299 ЦК України).

За змістом п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Пунктом 19 вказаної постанови визначено, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Під діловою репутацією особи розуміється оцінка її підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділову репутацію фізичної та юридичної особи.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, необхідно визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням чи оціночним судженням.

Згідно з ч. 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та їх правдивість не доводиться.

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

Свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому і самореалізації кожної окремої особи.

Відповідно до п. 2 ст. 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає «демократичного суспільства» (рішення у справі «Карпюк та інші проти України» від 06.10.2015 року).

Суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо різниці між поняттями «оціночне судження» та «факти». Так, у п. 39 рішення ЄСПЛ від 28.03.2013 року у справі «Нова Газета» і Бородянський проти Росії» вказано, що правдивість оціночних суджень не піддається доведенню і їх потрібно відрізняти від фактів, існування яких може бути доведено. У п. 75 рішення ЄСПЛ від 12.07.2001 у справі «Фельдек проти Словаччини» суд зазначив, що, на відміну від оціночних суджень, реальність фактів можна довести.

Аналіз чинного законодавства дає підстави стверджувати про існування презумпції неправдивості відомостей, які завдають шкоди честі, гідності та діловій репутації, а тому обов`язок доведення правдивості такої інформації покладається на особу, яка таку інформацію поширила.

Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 24.12.2021 року у справі № 757/9133/18-ц.

З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в мережі Інтернет на сторінці інтернет-видання «Українська правда» за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_4 розповсюджено матеріал під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

У цьому матеріалі зазначено: «ІНФОРМАЦІЯ_5». ІНФОРМАЦІЯ_11».

Автором указаного матеріалу є ОСОБА_2 .

Таким чином, відповідачами поширено вказану інформацію серед невизначеного кола осіб шляхом розміщення в мережі Інтернет на сайті відповідача-2 у вільному доступі, яка стосується безпосередньо позивача.

Позивач зазначає у позові, що він не вважається і не є власником або бенефіціаром ТОВ «Житлові комунікації» напряму або через компанію STRONGZOOM HOLDINGS LTD.

З наданої позивачем копії апостилю свідоцтва Департаменту реєстратора компаній та офіційного ліквідатора Нікосія Міністерства енергетики, торгівлі та промисловості Республіки Кіпр серії НЕ 334156 від 08.07.2021 року вбачається, що акціонером СТРОНГЗУМ ХОЛДІНГЗ ЛТД є АТ «ЗНВКІФ «Персей» (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 59, квартира/офіс 102; кількість акцій - 100).

Як суд зазначав вище, обов`язок доведення правдивості інформації, яку позивач вважає недостовірною, покладається на особу, яка таку інформацію поширила.

Суд звертає увагу, що доводи відповідача-1, що кінцевим бенефіціарним власником та керівником АТ «ЗНВКІФ «Персей» є ОСОБА_4 , який пов`язаний з позивачем юридичними особами, в яких вони є співзасновниками, не свідчать про те, що позивач є або вважається власником ТОВ «Житлові комунікації».

Додані до відзиву на позов відповідачем-1 докази суд оцінює критично з огляду на наступне.

З наданої відповідачем-1 копії Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 04.01.2022 року не вбачається, що позивач є власником ТОВ «Житлові комунікації».

Також відповідачем-1 надано копії роздруківок від 16.01.2022 року з сайту Онлайн Послуги Департамент Компаній та Інтелектуальної власності, Opencorporates, які не є офіційним джерелом інформації щодо власника юридичної особи.

Крім того, докази, надані відповідачем-1, не засвідчені у встановленому порядку, а тому не є допустимими доказами у справі з огляду на те, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, за змістом ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ст. 76 ЦПК України).

Згідно ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

У ч.ч. 2, 4 ст. 83 ЦПК України зазначено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4-6 ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Порядок засвідчення копій документів визначений п.п. 5.26, 5.27 Національного стандарту України Державна уніфікована система документації, Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації «Вимоги до оформлювання документів» ДСТУ 4163-2003, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 №55.

Пунктами 5.26, 5.27 Національного стандарту «Вимоги до оформлювання документів» (ДСТУ 4163-2003) встановлено, що відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів «згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, яка проставляється нижче підпису. Підпис відповідальної особи засвідчують на документі відбитком печатки організації, який ставлять так, щоб він охоплював останні кілька літер назви посади особи, яка підписала документ.

Зазначеним способом повинна засвідчуватись кожна сторінка документа, поданого у копії.

У разі подання учасником справи до суду пакету документів у копіях, які прошиті із проставленням на останній його сторінці посвідчувального напису, із зазначенням кількості сторінок та проставленням підпису уповноваженої особи заявника та його печатки, такі процесуальні дії учасника справи свідчать про подання ним копій документів з дотриманням вимог щодо їх засвідчення відповідно до вимог національного стандарту щодо оформлення документів.

З огляду на зазначене, надані стороною у справі копії документів, які не засвідчені у встановленому порядку, не є допустимими доказами у справі з огляду на те, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналогічні правові висновки містяться у постановах Верховного Суду від 14.04.2021 року у справі № 520/17947/18, від 14.09.2021 року у справі № 916/2024/20, від 11.07.2018 року у справі № 904/8549/17, від 27.09.2021 року у справі № 5026/886/2012, від 01.10.2020 року у справі № 910/8794/17.

Доводи відповідача-2, що відповідно до даних системи контроль як мінімум до жовтня 2021 року серед кінцевих бенефіціарних власників в історії ТОВ «Житлові комунікації» фігурував позивач, отже, безпосередньо мав зв`язки з ТОВ «Житлові комунікації», суд оцінює критично, оскільки дані системи контроль, на яку посилається відповідач-2, не є офіційним джерелом інформації щодо власника юридичної особи; крім того, оскаржувана інформація поширена відповідачами ІНФОРМАЦІЯ_8 року, тобто пізніше жовтня 2021 року; твердження відповідача-2, що «серед кінцевих бенефіціарних власників в історії компанії фігурував позивач» не є такими, що викладені чітко та безумовно та не доводять, що позивач є власником ТОВ «Житлові комунікації», як указано в оскаржуваній інформації.

Крім зазначеного, позивач надав до суду копію Висновку № 15124 за результатами проведення судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи, складеної 07.12.2022 року експертом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський експертно-дослідний центр», згідно з яким фрагмент тексту: «ІНФОРМАЦІЯ_10» ІНФОРМАЦІЯ_8 року, містить негативну інформацію щодо діяльності ОСОБА_1 , виражену у формі фактичного твердження.

Згідно ч. 1 ст. 106 ЦПК України, учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Суд враховує при вирішенні спору в даній справі Висновок № 15124 за результатами проведення судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи, складеної 07.12.2022 року експертом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський експертно-дослідний центр»; разом з тим, зазначений висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами, встановленими ст. 89 ЦПК України (ст. 110 цього Кодексу).

Доводи відповідачів, що поширена ними оскаржувана інформація є оціночним судженням відповідача-1, суд вважає безпідставними та необґрунтованими.

Закон України «Про інформацію» визначає оціночні судження як висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири).

Таким чином, оціночними судженнями фактично є висновок особи про ту чи іншу подію, ситуацію або особу, який не містить фактичних тверджень.

Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна.

Дослідивши зміст оскаржуваної інформації, а саме: «ІНФОРМАЦІЯ_11», суд приходить до висновку, що зазначена в статті інформація носить стверджувальний характер, тобто, містить фактичні твердження, вказані в ній тези можна перевірити на відповідність її реаліям, стаття не містить посилань, обмовок щодо припущень, власного тлумачення, оціночного судження, викладення інформації через власні погляди автора з використанням мовно-стилістичних засобів.

Доводи відповідачів, що застосування в оскаржуваній інформації слова «вважається» свідчить про її оціночний характер, суд не бере до уваги, оскільки в контексті змісту поширеного відповідачами матеріалу слово «вважається» не надає оскаржуваній інформації характеру оціночного судження.

Крім того, з поширеного відповідачами матеріалу вбачається, що після речення «ІНФОРМАЦІЯ_11»» у матеріалі міститься абзац такого змісту: «ІНФОРМАЦІЯ_12»».

Отже, суд вважає, що поширена відповідачами інформація щодо позивача є фактичним твердженням, яке не відповідає дійсності, та відповідачами не доведено правдивості такої інформації.

Крім того, оскаржувана інформація завдає шкоди честі, гідності та діловій репутації позивача, оскільки в контексті опублікованого матеріалу ця інформація є негативною, зокрема, реченню «ІНФОРМАЦІЯ_11»» передує речення наступного змісту: «ІНФОРМАЦІЯ_5»», що має негативний характер відносно позивача.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Оцінюючи докази у справі у їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідачем-1 поширено інформацію серед невизначеного кола осіб шляхом розміщення в мережі Інтернет на сайті відповідача-2 у вільному доступі, яка стосується безпосередньо позивача, а саме: «ІНФОРМАЦІЯ_11»», яка містить фактичні твердження, не є оціночними судженнями і не відповідає дійсності (є недостовірною) та порушує особисті немайнові права позивача, а відтак, позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Згідно ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 10 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Так, позивачем понесені в якості судових витрат витрати зі сплати судового збору в розмірі 908,00 грн., що підтверджується квитанцією від 29.11.2021 року № 16794.

Оскільки, суд задовольняє позовні вимоги в повному обсязі, то з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню 908,00 грн. - по 454,00 грн. з кожного у відшкодування судових витрат.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача-1 понесені ним судові витрати у розмірі 10 000,00 грн. на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як визначено у ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Так, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: копію договору про надання правової допомоги від 25.11.2021 року, укладеного між Адвокатським об`єднанням «Правові Традиції» та ОСОБА_1 , згідно з п. 2.1 якого вартість правової допомоги, що надається (гонорар адвоката), за даним договором визначається у розмірі 10 000,00 грн. за розгляд справи в суді однієї інстанції; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ № 005843, виданого Козлову П.Б. ; копію ордеру серії КС № 631865 про надання правової допомоги адвокатом Козловим П.Б., виданого Адвокатським об`єднанням «Правові Традиції» 29.11.2021 року; копію квитанції № 7ХВ9-А9ЕС-69КР-ВХЕ3 від 25.11.2021 року про сплату позивачем Адвокатському об`єднанню «Правові Традиції» 10 000,00 грн. за вказаним договором про надання правової допомоги.

Разом з тим, позивачем не надано для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, що визначено ч. 3 ст. 137 ЦПК України.

Крім того, з матеріалів справи вбачається. що з 13.10.2022 року інтереси позивача в суді представляв адвокат Водяницький К.А. на підставі ордеру серії АХ № 1104338 від 12.10.2022 року, а з 23.11.2022 року - адвокат Буняк Ю.І. на підставі ордеру серії АІ № 1309938 та договору про надання правової допомоги № 150/3/2022-ЦП від 21.11.2022 року, укладеного між Адвокатським об`єднанням «Брант» та ОСОБА_1 .

З огляду на зазначене, Адвокатське об`єднання «Правові Традиції» не здійснювало представництво інтересів позивача в суді першої інстанції в повному обсязі, передбаченому договором про надання правової допомоги від 25.11.2021 року.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, детального опису робіт (наданих послуг) або акту виконаних робіт, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

За таких обставин, суд вважає, що в задоволенні вимог позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу необхідно відмовити.

Керуючись Законом України «Про інформацію», ст.ст. 201, 275, 277, 297, 299 Цивільного кодексу України, ст.ст. 12, 13, 76-82, 95, 263- 265, 268, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного підприємства « Українська правда» про захист честі, гідності і ділової репутації - задовольнити.

Визнати недостовірною інформацію, поширену ОСОБА_2 у матеріалі під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_3», а саме: відомості про те, що власником Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлові комунікації» зараз вважається ОСОБА_1 через офшорку STRONGZOOM HOLDINGS LTD», яка розміщена в мережі Інтернет на сторінці інтернет-видання «Українська правда» за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_4/.

Зобов`язати ОСОБА_2 та Приватне підприємство «Українська правда» спростувати і видалити зазначену недостовірну інформацію стосовно ОСОБА_1 з сторінці інтернет-видання «Українська правда» за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_4/.

Стягнути з ОСОБА_2 та Приватного підприємства «Українська правда» на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі по 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн. 00 коп. з кожного.

Позивач - ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач-1 - ОСОБА_2 : АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач-2 - Приватне підприємство «Українська правда»: 01054, м. Київ, вул. Липинського В`ячеслава, буд. 9Б; код ЄДРПОУ 31565711.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено та підписано 29.05.2023 року.

Суддя Є.С. Хайнацький