Постанова

від 19.07.2023 по справі 288/69/22

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №288/69/22 Головуючий у 1-й інст. Зайченко Є. О.

Категорія 48 Доповідач Шевчук А. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2023 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді Шевчук А.М.,

суддів:Коломієць О.С., Талько О.Б.,

за участі секретаря судового засідання Зінчук Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі

цивільну справу №288/69/22 за позовом ОСОБА_1 до Попільнянської селищної ради Житомирського району Житомирської області, третя особа: Попільнянський КООПЗАГОТПРОМТОРГ, про стягнення матеріальних збитків

за апеляційноюскаргою ОСОБА_1 , поданою через представника ОСОБА_2 ,

на рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 23 лютого 2023 року, яке ухвалене під головуванням судді Зайченко Є.О. в смт.Попільня,

в с т а н о в и в:

У січні 2022 року ОСОБА_1 через представника адвоката Шмата Р.П. звернувся до суду з позовом до Попільянської селищної ради. Просив стягнути з Попільнянської селищної ради 50332 грн у відшкодування матеріальної шкоди.

Позов обґрунтовував тим, що 22 жовтня 2021 року ОСОБА_1 транспортував металевий кіоск через смт Попільня Житомирського району Житомирської області. У зв`язку з форс-мажорними обставинами вимушений був тимчасово (на декілька годин) вивантажити (залишити) металевий кіоск на території Попільнянського кооперативного ринку в смт.Попільня Житомирського району Житомирської області по вулиці Героїв Майдану. У проміжку часу між 10:00 та 11:00 годиною позивачу на мобільний телефон зателефонували знайомі та повідомили, що представники Попільнянської селищної ради знищують його майно. Оскільки ОСОБА_1 у той час перебував за межами смт Попільня, то відразу в телефонному режимі попросив знайомих передати представникам Попільнянської селищної ради, що в другій половині дня він забере тимчасово залишений металевий кіоск. 23 жовтня 2021 року в другій половині дня позивач прибув у смт.Попільня на вулицю Героїв Майдану Житомирського району Житомирської області за кіоском, але кіоск був відсутній. 23 жовтня 2021 року Попільнянська селищна рада на території Попільнянського кооперативного ринку в смт Попільня Житомирського району Житомирської області пошкодила (знищила) металевий кіоск загальною площею 9,72 кв.м (2,40x4,05x2,30). Факт пошкодження металевого кіоску письмово підтверджує сама Попільнянська селищна рада. Під час незаконного демонтажу металевого кіоску представниками благоустрою Попільнянської селищної ради були присутні представники поліції. Металевий кіоск загальною площею 9,72 кв.м, який пошкодила (знищила) Попільнянська селищна рада був його власністю. Пошкодження металевого кіоску відбулося у той час, як майно тимчасово перебувало (знаходилося) на території Попільнянського кооперативного ринку в смт Попільня. Пошкодження відповідачем металевого кіоску загальною площею 9,72 кв.м призвело до майнової шкоди на суму 50 332 грн, що підтверджується експертним висновком про вартість майна станом на 22 жовтня 2021 року.

Ухвалою Попільнянського районного суду Житомирської області від 16 січня 2023 року залучено до участі у справі в якості третьої особи замість Попільнянського кооперативного ринку Попільянський КООПЗАГОТПРОМТОРГ (а.с.152).

Рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 23 лютого 2023 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 через представника адвоката Шмата Р.П. подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та постановити нове про задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги аргументує тим, що позивач перевозив металевий кіоск через смт Попільня та у зв`язку з тим, що автомобіль, який транспортував кіоск вийшов із ладу через зламаний штуцер та подальших рух вантажного транспорту був неможливим, металевий кіоск тимчасово на декілька годин був вивантажений (залишений) на території Попільнянського кооперативного ринку в смт Попільня. Відповідач знищив кіоск та навіть не повернув позивачу металобрухт. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що кіоск не тимчасово залишений, а встановлений для ведення підприємницької діяльності, хоча докази розміщення кіоску для підприємницької діяльності в матеріалах справи відсутні, а тому при розгляді спору суд першої інстанції жодним чином не врахував положень ст.38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи внаслідок їх неправильного дослідження та оцінки, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права. Вважає, що звіт про оцінку є абсолютно законним та обґрунтованим. У суді заявлялося клопотання про виклик в судове засідання оцінювача, але таке клопотання суд відхилив. Оцінювач не попереджається про кримінальну відповідальність, оскільки про кримінальну відповідальність попереджається виключно судовий експерт.

Від учасників справи відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Відповідно до частини третьої ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Шмат Р.П. апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити, - рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Представник відповідача Попільнянської селищної ради Шелест Я.Ю. апеляційну скаргу не визнала та просить у її задоволенні відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник Попільнянського КООПЗАГОТПРОМТОРГ у судове засідання не з`явився. Третя особа про дату, час і місце розгляду справи завчасно повідомлена судовою повісткою (а.с.196). Про причину неявки свого представника не повідомила та клопотання про відкладення судового засідання не спрямовував. У разі неповідомлення про причини неявки вважається, що учасники судового засідання не з`явилися в судове засідання без поважних причин. Явка до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою. Відповідно до частини другої ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.

Відповідно до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо) (частина четверта ст.22 ЦК України).

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частини перша та друга ст.1166 ЦК України).

Аналіз наведеної норми права з урахуванням визначених цивільно-процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства дає підстави для висновку, що законодавством не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди. Діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Такий же правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 19 серпня 2014 року в справі № 3-51гс14 та в постанові Верховного суду від 28 жовтня 2019 року в справі №554/1583/16.

Разом з тим, потерпілий має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також факт того, що відповідач є заподіювачем шкоди.

Так, для відшкодування шкоди за правилами ст.1166 ЦК України необхідним є доведення таких фактів: а) неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії; б) наявність шкоди, зокрема, втрату або пошкодження майна потерпілого. При цьому, шкода це не тільки обов`язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі; в) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; г) вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

При цьому, відсутність хоча б одного із вищеперелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє особу від відповідальності за завдану шкоду, оскільки її поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Із матеріалів справи вбачається та судом установлено, що розпорядженням селищного голови Попільнянської селищної ради Житомирського району Житомирської області від 23 жовтня 2021 року №82 «Про утворення тимчасової комісії по незаконному встановленню тимчасової споруди» утворено тимчасову комісію та затверджено її склад (а.с.76).

Відповідно до акта обстеження території від 23 жовтня 2021 року комісією, у присутності працівниківвідділення поліції №2 Житомирського РУП ГУ НП в Житомирській області, проведено обстеження території смт Попільня між магазином « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по АДРЕСА_1 та встановлено, що незаконно встановлена тимчасова споруда, яка не відповідає Порядку розміщення тимчасових споруд для проведення підприємницької діяльності, затвердженому наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово комунального господарства України від 21 жовтня 2011 року №244 та Типовим правилам благоустрою територій населеного пункту, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово комунального господарства України від 27 листопада 2017 року №310. В результаті обстеження була здійснена фотофіксація споруди та проведено її демонтаж. На момент демонтажу незаконно встановленої тимчасової споруди власника не встановлено та відповідні дозвільні документи відсутні (а.с.76-80).

Із листа відділення поліції №2 Житомирського РУП ГУ НП в Житомирській області від 27 жовтня 2021 року слідує, що 23 жовтня 2021 року до чергової частини відділення поліції №2 Житомирського РУП ГУ НП в Житомирській області надійшло повідомлення від інспектора з питань благоустроюПопільнянської селищної ради про те, що в центрі смт Попільня незаконно побудований кіоск, біля якого зібралися люди, та просить наряд поліції для забезпечення охорони публічного порядку. На виклик здійснений виїзд черговим нарядом ГРПП, який забезпечив охорону публічного порядку під час демонтажу працівниками благоустрою Попільнянської селищної ради вищезгаданого кіоску (а.с.7).

У відповіді від 29 жовтня 2021 року № 02-13/1544 на адвокатський запит, Попільнянська селищна рада Житомирської області зазначила, що 23 жовтня 2021 року посадові особи Попільнянської селищної ради виявили самовільно встановлену тимчасову споруду, розташовану на земельній ділянці комунальної власності в АДРЕСА_1 . У зв`язку з тим, що жодного дозволу на розміщення тимчасової споруди виконкомом ради надано не було, паспорт прив`язки не виготовлявся, селищним головою прийнято розпорядження від 23 жовтня 2021 року №8 «Про утворення тимчасової комісії по незаконному встановленню тимчасової споруди». Комісія здійснила обстеження території розміщення тимчасової споруди в присутності працівників поліції та встановила факт незаконного розміщення тимчасової споруди, у зв`язку з чим було прийнято рішення провести її демонтаж. Повідомлення про виклик поліції було здійснено у телефонному режимі за номером 102 та відповідно зафіксовано диспетчерською службою. Станом на 29 жовтня 2021 року власник споруди невідомий. На даний час тимчасова споруда передана на зберігання до КП «Гарант». Одночасно висловлено прохання, у разі наявності документів на тимчасову споруду надати їх до селищної ради для врегулювання даного питання (а.с.5-6).

Із висновку приватного підприємця ОСОБА_3 про вартість майна від 22 жовтня 2021 року вбачається, що ринкова вартість об`єкта експертної оцінки металевий кіоск 2021 року виготовлення, загальною площею 9,72 кв.м (2,40х4,05х2,30), що розташований та знаходиться за адресою: Житомирська область, Житомирський район, село Попільня, станом на дату оцінки (загалом) складає 50 332 гривень (а.с.8-50).

В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що суд першої інстанції при ухваленні рішення не врахував положення ст.38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Відповідно до положень ст.38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності » у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням. За рішенням суду самочинно збудований об`єкт підлягає знесенню з компенсацією витрат, пов`язаних із знесенням об`єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво.

За положеннями ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Статтею 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, - встановлюється тимчасово, без улаштуванняфундаменту.

Отже, відповідно до норм чинного законодавства самочинним будівництвом є саме нерухоме майно, яке будується без відповідних дозвільних документів, а тимчасовою спорудою є рухома річ, яка встановлюється тимчасово, без влаштування фундаменту та яку можливо перемістити у просторі без втрати її характеристик та цільового призначення.

Із вищевикладеного вбачається, що металевий кіоск 2021 року виготовлення, загальною площею 9,72 кв.м, який був розташований на земельній ділянці між магазином « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та аптекою «Подорожник» в АДРЕСА_1 , є тимчасовою спорудою без улаштування фундаменту, а тому вимоги ст.38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» на спірні правовідносини не поширюються.

Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, регулюється Порядком розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово комунального господарства України від 21 жовтня 2011 року №244 (далі- Порядок).

Відповідно до п.2.1 розділу ІІ Порядку, підставою для розміщення тимчасової споруди є паспорт прив`язки тимчасової споруди.

Замовник, який має намір встановити тимчасову споруду, звертається до відповідного виконавчого органу сільської, селищної, міської ради або районної державної адміністрації із відповідною заявою у довільній формі про можливість розміщення тимчасової споруди (п.2.2 розділу ІІ Порядку).

Згідно з Порядком, встановлення тимчасової споруди здійснюється відповідно до паспорта прив`язки тимчасової споруди. У разі закінчення строку дії, анулювання паспорта прив`язки тимчасової споруди, самовільного встановлення тимчасової споруди така тимчасова споруда підлягає демонтажу. Розміщення тимчасової споруди самовільно забороняється.

Відповідно до ст.20 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом.

Згідно зі ст.10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить: 1) затвердження місцевих програм та заходів благоустрою населених пунктів, забезпечення їх виконання; 2) створення в разі необхідності органів і служб для забезпечення здійснення з іншими суб`єктами комунальної власності благоустрою населених пунктів, визначення повноважень цих органів (служб); 3) організація забезпечення на території населеного пункту чистоти і порядку, дотримання тиші в громадських місцях; 4) організація місць відпочинку для населення; 5) розроблення схем санітарного очищення населених пунктів; 6) затвердження правил благоустрою територій населених пунктів; 7)визначення на конкурсних засадах підприємств, установ, організацій (балансоутримувачів), відповідальних за утримання об`єктів благоустрою; 8) залучення на договірних засадах коштів і матеріально-технічних ресурсів юридичних та фізичних осіб для здійснення заходів із благоустрою населених пунктів; 9) здійснення контролю за станом благоустрою та утриманням територій, інженерних споруд та об`єктів, підприємств, установ та організацій, їх озелененням, охороною зелених насаджень, водних об`єктів тощо; 10) надання дозволуна розміщенняна територіїоб`єктів благоустрою будівель і споруд соціально-культурного, побутового, торговельного та іншого призначення, визначення обсягів пайової участі їх власників в утриманні об`єктів благоустрою.

Суб`єктами у сфері благоустрою населених пунктів є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, органи самоорганізації населення, громадяни (ст.12 Закону України «Про благоустрій населених пунктів»).

Статтею 34 Закону визначено,щоправила благоустрою території населеного пункту - нормативно-правовий акт, яким установлюється порядок благоустрою та утримання територій об`єктів благоустрою. Правила включають, зокрема, порядок здійснення благоустрою та утримання територій об`єктів благоустрою.

Самоврядний контроль у сфері благоустрою населених пунктів здійснюється сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами (ст.40 Закону України «Про благоустрій населених пунктів»).

Отже, Закон України «Про благоустрій населених пунктів» наділяє повноваженнями сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи здійснювати самоврядний контроль у сфері благоустрою населених пунктів.

У розумінні Закону України «Про благоустрій населених пунктів» дії з демонтажу елементів благоустрою є заходами з відновлення благоустрою населеного пункту (демонтаж це роботи щодо відновлення благоустрою території).

Оскільки посадовими особами Попільнянської селищної ради 23 жовтня 2021 року виявлено самовільно встановлену тимчасову споруду на земельній ділянці між магазином « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та аптекою «Подорожник» в АДРЕСА_1 без відповідної дозвільної документації, то орган місцевого самоврядування в межах наданих йому контролюючих повноважень прийняв рішення про демонтаж тимчасової споруди відповідно до Правил благоустрою.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про законність та правомірність демонтажу тимчасової споруди кіоску самовільно розміщеного на земельній ділянці між магазином « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та аптекою «Подорожник» в АДРЕСА_1 . Жодного порушення вказаними діями прав позивача здійснено не було, а заволодіння даним кіоском (його тимчасове зберігання) не можна вважати незаконним (в тому числі, неправомірною поведінкою як необхідним елементом цивільного правопорушення як підстави відшкодування шкоди), приймаючи до уваги, що судом першої інстанції встановлена наявність правових підстав для утримання відповідного майна позивача відповідачем.

Окрім того, відповідно до акта обстеження території від 23 жовтня 2021 року на момент демонтажу незаконно встановленої тимчасової споруди власник не проявився та відповідні дозвільні документи відсутні. Позивачем доказів на підтвердження права власності на тимчасову споруду також не надано.

Позивачем не доведено порушення його прав відповідачем внаслідок здійснення демонтажу тимчасової споруди кіоска, а тому відсутні правові підстави для відшкодування майнової шкоди.

Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, щодо виникнення форс-мажорної обставини при транспортуванні кіоска не підтвердженні жодними доказами.

Суд оцінив наявні у матеріалах докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтувалося на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наданих сторонами у справі доказів та дійшов обґрунтованого висновку про те, що відсутні усі елементи, необхідні для виникнення цивільного правопорушення, у зв`язку з чим відсутні підстави вважати, що позивачеві було завдано шкоду, оскільки остання є наслідком делікту - неправомірної поведінки, але будь-якої неправомірності у процедурі демонтажу спірної тимчасової споруди не встановлено.

Незадоволення судом першої інстанції клопотання про виклик оцінювача, а також посилання судом першої інстанції на те, оцінювач не попереджався про кримінальну відповідальність, а про кримінальну відповідальність попереджається лише експерт, а не оцінювач, не мають правового значення для розгляду даного спору з огляду на вищевикладене щодо відсутності складу правопорушення у діях відповідача, чим виключається цивільно-правова відповідальність у вигляді відшкодування майнової шкоди. Відповідачем доведена його правомірна поведінка, відсутність причинного зв`язку та невинуватість, а тому доведення позивачем розміру майнової шкоди вже не має значення для правильного розгляду спору. Обставини, на які наголошено у апеляційній скарзі, не призвели до неправильного вирішення спору.

За положеннями ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає рішення суду першої інстанції без змін, бо рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення відсутні, а доводи апеляційної скарги є надуманими.

Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374-375,381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану через представника ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 23 лютого 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуюча Судді:

Повний текст постанови складений 08 серпня 2023 року.