Рішення

від 08.08.2023 по справі 344/2102/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/2102/23

Провадження № 2/344/1368/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2023 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Атаманюка Б.М.

секретаря судового засідання Стефанець Г.Я.,

розглянувши у судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом адвоката Костіва Івана Ярославовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Івано-Франківське регіональне управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння Молодіжному житловому будівництву», про визнання нерухомого майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя, визнання права власності на майно,-

В С Т А Н О В И В:

Адвокат Костів Іван Ярославович, який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , 08.02.2023 звернувся в суд з позовом до відповідача ОСОБА_2 про визнання нерухомого майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя, визнання права власності на майно. Позов обгрунтовував тим, що сторони по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , перебували у шлюбі з 16 листопада 1996 року. 08 травня 2003 відповідач ОСОБА_1 уклав кредитну угоду №08/03 з Івано-Франківським регіональним відділенням Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву про отримання кредиту на придбання житла, а саме 4-х кімнатної квартири АДРЕСА_1 . 13 квітня 2006 відповідач ОСОБА_1 , як іпотекодавець, уклав договір іпотеки з Івано-Франківським регіональним управлінням Державної спеціалізованої фінансової установи « Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву» - предметом якого є 4-х кімнатна квартира АДРЕСА_1 . Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 28.11.2022 шлюб між сторонами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано, поділ майна подружжя не здійснювався.

Враховуючи те, що зазначена квартира була придбана подружжям ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в період шлюбу, та вона є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, а тому просила визнати майно 4-х кімнатну квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя, та визнати за позивачем ОСОБА_1 право власності на ? частину квартири, стягнути з відповідача понесені судові витрати.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17.02.2023 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу термін на усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 06.03.2023 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від -03.04.2023 позов забезпечено шляхом накладення арешту із забороною відчуження квартири.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21.06.2023 закрито підготовче провадження по справі, справу призначено до судового розгляду.

Позивач ОСОБА_1 та її представник у судове засідання 08.08.2023 не прибули, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Від представника позивача адвоката Костіва І.Я. до суду надійшла заява, за змістом якої позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити, справу розглядати без участі позивача та представника.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання 08.08.2023 не прибув повторно, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Від нього до суду 03.08.2023 надійшла заява в якій відповідач позовні вимоги визнав у повному обсязі. Просив розгляд справи проводити без його участі, та вирішити питання про розподіл судових витрат на підставі ст. 142 ЦПК.

Представник третьої особи Івано-Франківського регіонального відділення Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву у судове засідання 08.08.2023 не прибув, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Від голови комісії з припинення діяльності Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву Лесі Гвоздянчук до суду 21.06.2023 надійшла заява про здійснення розгляду справи без участі представника (а.с.75-76).

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що сторони по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , перебували у шлюбі з 16 листопада 1996 р. (а.с.6).

08 травня 2003 року відповідач ОСОБА_1 уклав кредитну угоду №08/03 з Івано-Франківським регіональним відділенням Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву на отримання кредиту на придбання житла, а саме 4-х кімнатної квартири АДРЕСА_1 (а.с.7-12).

13 квітня 2006 року відповідач ОСОБА_1 , як іпотекодавець, уклав договір іпотеки з Івано-Франківським регіональним управлінням Державної спеціалізованої фінансової установи « Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву», предметом якого є 4-х кімнатна квартира АДРЕСА_1 (а.с.13-14).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на 4-х кімнатну квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_2 (а.с.15).

Згідно звіту з незалежної оцінки майна оціночна вартість майна 4-х кімнатної квартири АДРЕСА_1 становить 2 453 010 грн. (а.с.25-32).

Між сторонами виникли спірні правовідносини щодо визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділу майна подружжя, що регулюються відповідними нормами СК України, які суд і застосовує при вирішенні цього спору між сторонами.

Згідно змісту глав 7 та 8 Сімейного кодексу України, власність сім`ї існує у двох правових режимах: спільна сумісна власність подружжя та особиста приватна власність кожного з подружжя, залежно від якого регулюється питання розпорядження таким майном.

Згідно із частиною 1 ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до ч. 2 ст. 60 Сімейного кодексу України, кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Як роз`яснено у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільного нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає розподілу (статті 60, 69 СК України, ч. 3 ст. 368 ЦК України), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Відповідно до ч.3 ст.368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на наведені положення закону діє презумпція виникнення права спільної сумісної власності подружжя на майно, якщо воно набуте ними за час шлюбу, визнання ж такого майна особистою приватною власністю дружини, чоловіка потребує доведення. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц та висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17.

Як зазначив Верховний Суд у Постанові від 21.07.2021 у справі № 591/692/19, тлумачення ст. 60 СК України свідчить, що законом встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте в період шлюбу. Разом з тим, така презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Згідно зі ст. 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпорядження майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою.

Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (ч. 1 ст. 69 СК України).

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором ( ч. 1 ст. 70 СК України).

Відповідно до ст. положень ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

При цьому, згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Враховуючи те, що відповідач позовні вимоги визнав у повному обсязі, а спірне майно було набуте за час шлюбу, та є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд приходить до висновку, що квартира підлягає поділу між сторонами в рівних частках.

Згідно ч. 1 ст. 142 ЦПК України з огляду на визнання відповідачем позову суд вважає за необхідне повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову до суду за вимогу щодо поділу спірної квартири, а інші 50 відсотків судового збору, що сплачені позивачем при зверненні до суду з позовом за вимогу щодо поділу спірної квартири, на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.57, 60, 69-71 СК України, ст. 325, 368, 372 ЦК України, ст. 13, 81, 141, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов - задовольнити.

Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 4-х кімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1\2 частину квартири АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП- НОМЕР_2 , витрати на оплату судового збору у розмірі 3 355 (три тисячі триста п`ятдесят п`ять) грн.

Повернути з державного бюджету України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП- НОМЕР_2 , 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову до суду у розмірі 3 355 (три тисячі триста п`ятдесят п`ять) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Сторони по справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП- НОМЕР_2 , жителька АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , житель АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повний текст рішення виготовлено та підписано 16.08.2023.

Суддя Богдан АТАМАНЮК