Постанова

від 16.08.2023 по справі 344/8488/17

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 344/8488/17

Провадження № 22-ц/4808/1100/23

Головуючий у 1 інстанції Антоняк Т. М.

Суддя-доповідач Мальцева

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2023 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої судді Мальцевої Є.Є.,

суддів Луганської В.М., Фединяка В.Д.,

секретар Возняк В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Гресько Василь Васильович, на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 19 липня 2023 року у цивільній справі за заявою боржника ОСОБА_1 , заінтересовані особи - стягувач ОСОБА_2 , Івано-Франківський відділ державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області, про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 31 січня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про спонукання в порядку правонаступництва, з підстав спадкування, до виконання мирової угоди задоволені частково. Постановлено спонукати ОСОБА_1 , як правонаступника ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , до виконання мирової угоди, що затверджена ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 26 січня 2016 року у справі № 344/3994/14-ц, щодо вимог до спадкодавця ОСОБА_3 , в решті позовувідмовлено.

У зобов`язанні за цією мировою угодою ОСОБА_3 зобов`язаний був виготовити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) згідно з погодженими з ОСОБА_2 кутів зовнішніх меж землекористування та затвердити її в органах землеустрою.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.

В обґрунтування заяви ОСОБА_1 зазначила, що обов`язок виконання умов мирової угоди покладений на неї, однак 05.06.2018 року ОСОБА_2 добровільно та самостійно внесла зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за наслідками яких відмовилася від частини літньої кухні під літерою «Б» та сараю під літерою «Д».

На даний час ОСОБА_2 на праві приватної власності належить житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , до складу якого входять наступні частини об`єкта нерухомого майна: житловий будинок, площею 43,5 кв.м. та житловою площею 20,8 кв.м. (літера «А»), огорожа № 1, огорожа № 2, ворота № 3, а також незавершена будівництвом прибудова готовністю 58 % (літера «А») (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 117438826101). Відомості про наявність на праві приватної власності у ОСОБА_2 частини літньої кухні, зазначеної літерою «Б», та сараю, зазначеного літерою «Д» в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, на даний час відсутні.

При розгляді судової справи № 344/7032/21 за позовом ОСОБА_2 до заявника та до Івано-Франківської міської ради про визнання незаконними та скасування рішень, скасування запису про державну реєстрацію земельної ділянки, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, в суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 самостійно визнала ту обставину, що вона добровільно відмовилася від частини даної літньої кухні та сараю, у зв`язку з чим внесла відповідні зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Також постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 03.01.2023 року у справі № 344/7032/21 підтверджується встановлення того факту, що по відношенню до ОСОБА_2 орган місцевого самоврядування не приймав жодного рішення, яким би передав їй у власність чи користування належну їй земельну ділянку, а також надавав згоду на розробку технічної документації із землеустрою. Оскільки на час звернення до суду з даною заявою перестали існувати передумови для розроблення боржником нової технічної документації із землеустрою на земельну ділянку із кадастровим номером 2610100000:14:002:0312 (наявність частини літньої кухні та сараю), а судом апеляційної інстанції підтверджено відсутність порушеного права на земельну ділянку ОСОБА_2 , то відтак і перестав існувати й обов`язок щодо виконання дій, визначених абзацом 2 пункту 1 мирової угоди, тому що вони втратили значення.

Крім того, ОСОБА_2 розробила технічну документацію з землеустрою ще в 2016 році, в той час, як умовами мирової угоди учасники взяли на себе обов`язок погодити один одному межі в земельній документації одночасно.

Стягувач в даному випадку вчинила свою частину обов`язків передчасно, тобто порушила умови мирової угоди.

Таким чином, наявні підстави для визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 19 липня 2023 року в задоволенні заяви відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокатГресько В.В., посилаючись на порушення норм судом процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення заяви.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не надано належної оцінки обставинам, якими заявник обґрунтувала свої вимоги.

Суд прийшов до неправильного висновку, оскільки не врахував, що перелік підстав, визначених в статті 432 ЦПК України, не є виключним, і передбачає інші підстави для прийняття рішення про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Заявником доведено, що після укладення мирової угоди змінилися умови виконання зобов`язання тобто відпали підстави його виконання.

Таким чином, у зв`язку із неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням судом норм процесуального права, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Заявник ОСОБА_1 до суду не явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Статтею 372ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника заявника адвоката Греська В.В., який підтримав скаргу, заперечення стягувача ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_4 , які просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За положеннями статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не підтверджено наявності обставин, передбаченихстаттею 432 ЦПК України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком.

Згідно з матеріалами справи, рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 31 січня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про спонукання в порядку правонаступництва, з підстав спадкування, до виконання мирової угодизадоволені частково. Постановлено спонукати ОСОБА_1 як правонаступника померлого ОСОБА_3 до виконання мирової угоди, що затверджена ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 26 січня 2016 року у справі № 344/3994/14-ц, щодо вимог до спадкодавця ОСОБА_3 .. В решті вимог відмовлено.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11 серпня 2020 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2 про встановлення способу та порядку виконання судового рішення.

Відповідно до ухвали Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25 травня 2021 року, за заявою ОСОБА_2 про роз`яснення рішення суду, ухвалено роз`яснити рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30 січня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про спонукання в порядку правонаступництва, з підстав спадкування, до виконання мирової угоди, зазначивши, що термін «спонукати» у резолютивній частині рішення слід розуміти як «здійснити виконання мирової угоди, що затверджена ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 26 січня 2016 року у справі № 344/3994/14-ц, щодо вимог до спадкодавця ОСОБА_3 в порядку, визначеному процесуальним законом».

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 02 березня 2023 року задоволено скаргу ОСОБА_2 про визнання протиправним повідомлення державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу, зобов`язання вчинити дії. Скасовано повідомлення головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Івано-Франківську Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Любенько Н.Я. про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 22 грудня 2022 року щодо виконання виконавчого листа Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області №344/8488/17 від 18.08.2020 року. Зобов`язано головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Івано-Франківську Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про прийняття до виконання Виконавчого листа від 18 серпня 2020 року, виданого Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області на виконання рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області 31 січня 2020 року у справі №344/8488/17 у встановленомуЗаконом України «Про виконавче провадження»порядку.

Вирішуючи заяву, суд керувався наступними нормами права.

Згідно зі статтею 1 Закону «Про виконавче провадження», виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.

Відповідно до положеньстатті 124 Конституції України, судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на виконання рішення, яке виніс суд, є невід`ємною частиною «права на суд», а ефективний захист сторони у справі, а отже, і відновлення справедливості, передбачає зобов`язання адміністративних органів виконувати рішення (п.40 рішення від 19.03.97 у справі «Горнсбі проти Греції»).

Відповідно до ч. 1 ст. 432 ЦПК Українисуд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Частиною 2 статті 432 ЦПК Українипередбачено, що суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Як роз`яснив ВСС України в інформаційному листі від 01 липня 2015 року "Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах" у зв`язку з відсутністю чіткого визначення "інших причин" для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у суддів виникали труднощі під час її застосування. Так, словосполучення "або з інших причин" не стосується припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню, а є іншими причинами, наприклад, в апеляційному чи касаційному порядку скасовано чи змінено рішення суду, або ж у зв`язку з нововиявленими обставинами, а виконавчий лист ще не виконаний.

Окрім того, за своїм змістом частина друга статті 432 ЦПК України передбачає визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню як повністю так і частково, а тому підстави, якими заявник обґрунтовує свою заяву, можуть бути наслідком як повного так і часткового визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, а отже як повного так і часткового задоволення заяви, поданої відповідно до цієї норми закону.

Таким чином,передумовою длявизнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню є одна з наступних обставин: - помилковість видачі виконавчого листа; - боржником чи іншою особою було добровільно виконано рішення суду, внаслідок чого обов`язок припинився; - обов`язок боржника припинився з інших причин (передання відступного, зарахування, прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі, інші підстави припинення зобов`язання, передбачені главою 50 Цивільного кодексу України).

Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Отже, закон передбачає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом, однак наявними є обставини, які виключають необхідність проведення виконавчих дій за цим виконавчим документом.

Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.

Разом з тим, зі справи вбачається, що за наявності судового рішення про стягнення боргу, яке набрало законної сили та підлягає виконанню, заявником ОСОБА_1 при зверненні до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, не доведено, що нею було добровільно виконано рішення суду, внаслідок чого її обов`язок припинився, або її обов`язок, як боржника, припинився з інших причин, передбачених положеннями статті 432 ЦПК України.

Інших, передбачених частиною 2статті 432 Цивільного процесуального кодексу України, підстав для визнання виконавчого листа № 344/8488/17 таким, що не підлягає виконанню, суду не надано та судом таких обставин не встановлено.

З урахуванням встановлених обставин і наведених норм закону суд першої інстанції відмовив в задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Перевіривши справу, колегія суддів встановила, що суд належно дослідив і проаналізував надані письмові докази, визначив характер правовідносин між сторонами, і зробив висновок, який повністю відповідає обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом не враховано правову позицію викладену в Постанові Верховного Суду віл 20.02.2019 року у справі №2-4671/11, в якій Верховний Суд зазначає, що перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій норми процесуального права, не впливають на правильність оскарженого рішення.

Так, у вказаній постанові Верховний Суд зауважує, що у випадку такого звернення саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження. Однак у постанові, на яку посилається апелянт, мова йде про визнання виконавчого листа таким, що частково не підлягає виконанню, у зв`язку із тим, що заборгованість боржника частково погашена шляхом реалізації предмета застави. А у справі, що переглядається колегією суддів, немає підстав вважати, що у боржника у випадку виконання умов мирової угоди виникнуть негативні наслідки, ані у вигляді подвійного стягнення, ані в будь-якому іншому вигляді.

Також неможливо погодитися із твердженнями апеляційної скарги про те, що виконавчий лист не підлягає виконанню у зв`язку із тим, що стягувач передчасно виконала свої зобов`язання, що унеможливлює виконання боржником угоди і тому звільняє боржника від виконання своєї частини зобов`язань за мировою угодою.

В апеляційному суді ОСОБА_2 пояснила, що боржник тривалий час свідомо не виконувала умови мирової угоди, що підтверджують судові рішення за результатами її звернень до суду, які є в матеріалах справи. Отже, стягувач зі свого боку виконала свої обов`язки за мировою угодою добровільно і добросовісно, у відповідності до умов і технічних характеристик визначення меж, закладених в угоді. Разом з тим боржник і на даний час відмовляється виконати умови стосовно оформлення актуальної землевпорядної документації, посилаючись на існування документів на земельну ділянку, що були виготовлені до укладення мирової угоди.

Колегія суддів приймає до уваги, що боржник, оскаржуючи рішення суду, вказує на те, що за умовами мирової угоди вона безпідставно буде змушена виготовляти нову технічну документацію на земельну ділянку, яка їй належить, і площа якої, можливо буде зменшена з урахуванням ймовірної накладки земельної ділянки стягувача. Разом з тим боржник таких обставин не довела, не заперечувала проти дій стягувача щодо розробки технічних документів на її земельну ділянку тобто, фактично погодилася із такими обставинами, тому це не може бути перешкодою для виконання умов мирової угоди з боку ОСОБА_1 , і не звільняє її від обов`язку виконання судового рішення.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги також не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм процесуального права, не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного рішення. При вирішенні даної справи судом повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, переглядаючи справу відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів не вбачає апеляційних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції, у зв`язку з чим апеляційна скарга заявника задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 367, 368, 374,375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Гресько Василь Васильович - залишити без задоволення.

Ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 19 липня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 17 серпня 2023 року .

Головуюча суддя Є.Є. Мальцева

Судді: В.М. Луганська

В.Д. Фединяк