Ухвала

від 16.08.2023 по справі 910/16621/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

16.08.2023Справа № 910/16621/19

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого судді Князькова В.В. за участю секретаря судового засідання Горенюк Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м.Києва» про поновлення строків та видачу дубліката наказу по справі

за позовом Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва"

до відповідача: Приватного підприємства "Група Олі"

про стягнення 3 053,79 грн,

За участю представників:

позивача (заявника, стягувача): не з`явився

відповідача (боржника): не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного підприємства "Група Олі" про стягнення заборгованості за договором про надання послуг та відшкодування витрат балансоутримувача в розмірі 2 287,24 грн, пені у розмірі 93,39грн, інфляційних втрат у розмірі 496,92 грн та 3% річних у розмірі 176,24 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором про надання послуг та відшкодування податку на землю № 0106/К від 17.12.2015 в частині оплати наданих послуг за період з 01.01.2017 по 30.11.2017 на суму 2 287,24 грн, що стало підставою для нарахування пені в сумі 93,39 грн, інфляційних втрат в сумі 496,92 грн та 3% річних в сумі 176,24 грн.

Рішенням від 13.02.2020 позовні вимоги Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва" про стягнення 3053,79 грн задоволено повністю.

11.03.2020 на виконання судового рішення було видано наказ.

19.07.2023 до господарського суду надійшла заява Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м.Києва» про видачу дублікату наказу та визнання причин пропуску строку для пред`явлення до виконання наказу поважними.

Розглянувши вказану заяву, суд зазначає таке.

За приписами п.19.4 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У ч.1 ст.329 Господарського процесуального кодексу України у разі пропуску строку для пред`явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, і розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їхня неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк (ч.2 ст.329 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи наведене, господарський суд ухвалою від 27.07.2023 призначено заяву Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м.Києва» про поновлення строків та видачу дубліката наказу до розгляду у судовому засіданні 16.08.2023.

Представники заявника та відповідача у судове засідання не з`явились, проте, про дату, час та місце розгляду справи вказані учасники справи були повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями.

Наразі, суд звертає увагу, що неявка учасників судового процесу не перешкоджає розгляду заяв позивача.

Розглянувши заяви позивача, суд дійшов висновку щодо наявності достатніх підстав для їх задоволення. При цьому, суд виходить з такого.

Статтею 329 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що у разі пропуску строку для пред`явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, і розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їхня неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк. Про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання суд постановляє ухвалу.

Частиною 1 ст.12 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Згідно ч.ч.4, 5, 6 ст.12 Закону України "Про виконавче провадження" строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: 1) пред`явлення виконавчого документа до виконання; 2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до ст.1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України (ст.18 Господарського процесуального кодексу України).

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року N18-рп/2012; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року N11-рп/2012.

Згідно з мотивувальною частиною рішення №16-рп/2009 від 30.06.2009р. Конституційного Суду України виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

Виходячи з того, що згідно зі ст.1 Конституції України Україна є правовою державою, обов`язковість виконання судових рішень є обов`язковою гарантією, дотримання якої є визначальним для утвердження авторитету України.

Отже, з системного аналізу наведеного вище полягає, що виконання судового рішення є однією з основоположних засад здійснення державою правозахисної функції.

Виконавче провадження це завершальна стадія судового провадження, що полягає у примусовому виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) та являє собою сукупність дій визначених у Законі України «Про виконавче провадження» органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до означеного Закону підлягають примусовому виконанню. (ст.1 Закону України «Про виконавче провадження»).

Статтею 2 Закону України «Про виконавче провадження» визначено що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст.9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

За приписами пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (див. рішення від 19.03.1997 зі справи "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece); рішення від 20.07.2004 зі справи "Шмалько проти України").

Як вказано у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Глоба проти України" № 15729/07 від 05.07.2012, пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.

Як вказувалось вище, 11.03.2020 на виконання рішення від 13.02.2020 Господарського суду міста Києва по справі №910/16621/19 було видано наказ.

Зі змісту листа б/н від 17.03.2023 Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві наказ від 11.03.2020 Господарського суду міста Києва по справі №910/16621/19 пред`являвся до примусового виконання, проте, 23.12.2020 державним виконавцем було ухвалено постанову про повернення виконавчого документа на підставі п.2 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження". Повторно вказаний наказ до примусового виконання не пред`являвся.

Судом також враховано пояснення заявника, що оригінал наказу на адресу стягувача не повертався, а отже, останній є втраченим.

Оцінюючи вказані обставини, суд звертає увагу заявника на те, що строки пред`явлення виконавчих документів до виконання, переривання строку давності пред`явлення виконавчого документа до виконання, поновлення пропущеного строку визначені у ст.12 Закону України "Про виконавче провадження".

Частиною1 вказаної статті унормовано, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Частинами 3,4 ст.12 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі:1) пред`явлення виконавчого документа до виконання; 2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Як було встановлено вище, наказ від 11.03.2020 Господарського суду міста Києва по справі №910/16621/19 пред`являвся до примусового виконання, проте, 23.12.2020 державним виконавцем було ухвалено постанову про повернення виконавчого документа на підставі п.2 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження".

Пунктом 2 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Тобто, виходячи з наведеного вище, суд встановив, що трирічний строк пред`явлення наказу від 11.03.2020 Господарського суду міста Києва по справі №910/16621/19 перервався та після такого переривання спочатку почав свій перебіг з 23.12.2020, а отже, станом на теперішній час не є таким, що сплив, й не може бути поновлений судом.

За таких обставин, виходячи з вищевикладеного у сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м.Києва» про поновлення пропущеного строку для пред`явлення до виконання наказу підлягають залишенню без задоволення.

Одночасно, судом враховано, що за приписами п.19.4 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи пояснення стягувача щодо неотримання виконавчого документа від відділу примусового виконання рішень після ухвалення останніми постанови про повернення наказу зміст листа від 17.03.2023 Деснянського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві, з огляду на висновки суду стосовно поновлення строку пред`явлення до виконання наказу Господарського суду міста Києва від 11.03.2020 по справі №910/16621/19, суд дійшов висновку щодо задоволення заяви позивача в частині вимог про видачу дублікату виконавчого документа.

Керуючись ст. 234, 329, пунктом 19.4 частини першої розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Задовольнити частково заяву Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м.Києва» про поновлення пропущеного строку для пред`явлення до виконання наказу та видачу дублікату наказу.

2. Видати дублікат наказу Господарського суду міста Києва від 11.03.2020 по справі №910/16621/19 про стягнення з Приватного підприємства "Група Олі" (02225, м. Київ, пр. Маяковського, буд. 17-в, кв. 64; реєстраційний номер облікової картки платника податків 30529473) на користь Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва" (02217, м. Київ, вул. Закревського, буд. 15; ідентифікаційний код 39605452) заборгованість в розмірі 2 287 (дві тисячі двісті вісімдесят сім) грн 24 коп., пеню в сумі 93 (дев`яносто три) грн 39 коп., 3% річних в сумі 176 (сто сімдесят шість) грн 24 коп., інфляційні втрати в сумі 496 (чотириста дев`яносто шість) грн 92 коп. та судовий збір в розмірі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн 00 коп.

3. В іншій частині залишити заяву Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м.Києва» без задоволення.

В судовому засіданні підписано вступну та резолютивну частини ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її проголошення (підписання).

Повний текст ухвали складено та підписано 16.08.2023.

Суддя В. В. Князьков