Рішення

від 13.02.2020 по справі 910/16621/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.02.2020Справа № 910/16621/19

Господарський суд міста Києва у складі: головуючий - суддя Князьков В.В., розглянувши у письмовому провадженні справу

за позовом Комунального підприємства Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва , м. Київ

до відповідача: Приватного підприємства Група Олі , м. Київ

про стягнення 3 053,79 грн,

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Комунальне підприємство Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного підприємства Група Олі про стягнення заборгованості за договором про надання послуг та відшкодування витрат балансоутримувача в розмірі 2 287,24 грн, пені у розмірі 93,39грн, інфляційних втрат у розмірі 496,92 грн та 3% річних у розмірі 176,24 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором про надання послуг та відшкодування податку на землю № 0106/К від 17.12.2015 в частині оплати наданих послуг за період з 01.01.2017 по 30.11.2017 на суму 2 287,24 грн, що стало підставою для нарахування пені в сумі 93,39 грн, інфляційних втрат в сумі 496,92 грн та 3% річних в сумі 176,24 грн.

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 26.11.2019 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02225, м. Київ, проспект Маяковського, 17-в, кв. 64.

Однак, конверт з ухвалою суду від 26.11.2019 було повернуто до суду відділенням поштового зв`язку з зазначенням про те, що поштове відправлення не було вручено відповідачу, з відміткою за закінченням встановленого строку зберігання .

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність відповідача за адресою місцезнаходження юридичної особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач, який вважається належним чином повідомленим про розгляд справи судом, у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, оскільки до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступні фактичні обставини справи.

ВСТАНОВИВ:

17.12.2015 між Комунальним підприємством Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва (балансоутримувач) та Приватним підприємством Група Олі (орендар) укладено договір № 01016/К про надання послуг та відшкодування податку на землю (далі - договір).

Пунктом 1.1 договору передбачено, що балансоутримувач забезпечує надання послуг, з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, відповідно до розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) Про впорядкування надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в м. Києвві від 09.03.2011 № 307, перелік та вартість яких зазначається у додатку №1 до цього договору за адресою: м. Київ, вул. Братиславська, 8-а, а орендар зобов`язаний оплатити їх вартість, а також відшкодувати плату за земельну ділянку на якій розташовно об`єкт оренди.

Орендар займає приміщення, загальною площею 24,50 кв.м. для розміщення суб`єктів господарювання, які здійснюють виробничу діяльність непродовольчих товарів.

Відповідно до п. 2.1.2 та п. 2.1.3 договору балансоутримувач зобов`язався забезпечити своєчасне та якісне надання послуг визначених додатком № 1 до цього договору. Своєчасно складати рахунки на оплату.

У пункті 2.2.3 та 2.2.4 договору орендар зобов`язався щомісяця з 10 по 15 число отримати в (відділі управління нежитловим фондом) балансоутримувача під розпис в журналі видачі документацій рахунок на оплату за отримані послуги (перелік послуг зазначені в додатку №1). Не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним, вносити плату на рахунок балансоутримувача будівлі за надані послуги та відшкодування плати за земельну ділянку на якій розташовано об`єкт оренди. При несвоєчасному внесенні плати, сплачувати пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочки.

Згідно з пунктами 5.1, 5.4 договору, договір набирає чинності з моменту його підписання і діє з 01 травня 2015 по 31 грудня 2015 включно. Якщо жодна із сторін не пізніше ніж за 30 (тридцять) днів до закінчення строку дії цього договору не повідомила іншу сторону про свій намір припинити дію цього договору, то договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Договір підписаний представником позивача та відповідачем особисто, а також містить відбитки печаток сторін.

У додатку 1 до договору сторони погодили, що в користуванні орендаря нежитлове приміщення, загальний вхід, 1 поверх, загальна площа 24,50,00 кв.м.

Спір у справі виник у зв`язку з наявністю у відповідача, як вказує позивач, заборгованості з відшкодування витрат балансоутримувача на утримання та обслуговування об`єкту оренди та відшкодування податку на землю за період з 01.01.2017 по 31.11.2017 на загальну суму 2 287,24 грн.

Розглянувши позовні вимоги про стягнення заборгованості в сумі 2 287,24 грн, господарський суд зазначає таке.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину та відсутність повідомлення сторін про припинення дії договору, суд приймає договір про надання послуг та відшкодування податку на землю № 0106/К від 17.12.2015 як належну підставу, у розумінні норм статті 11 вказаного Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказує, що заборгованісь відповідача з відшкодування витрат балансоутримувача на утримання та обслуговування об`єкту оренди та відшкодування податку на землю за період з 01.01.2017 по 31.11.2017 ставновить 2 287,24 грн.

Матеріали справи (розрахунки витрат балансоутримувача) свідчать, що загальна сума витрат позивача за період з 01.01.2017 по 30.11.2017, яка підлягає відшкодуванню відповідачем, становить 12 173,13 грн, тобто є більшою ніш заявлено позивачем.

Частиною 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Відтак, враховуючи межі позовних вимог, судом розглядаються вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 2 287,24 грн.

Як свідчать матеріали справи, за умовами п. 2.1.2 договору сторони погодили, що обов`язки та, відповідно, повноваження зі складення розрахунку витрат, які понесені балансоутримувачем, покладено умовами договору саме на позивача.

Разом з тим, відповідно до п. 2.2.3 та п. 2.2.4 договору обов`язком орендаря є, щомісяця з 10 по 15 число отримати в (відділі управління нежитловим фондом) балансоутримувача під розпис в журналі видачі документацій рахунок на оплату за отримані послуги (перелік послуг зазначені в додатку №1). Не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним, вносити плату на рахунок балансоутримувача будівлі за надані послуги та відшкодування плати за земельну ділянку на якій розташовано об`єкт оренди.

В свою чергу, матеріали справи не містять доказів дотримання відповідачем своїх обов`язків, передбачених п. 2.2.3, 2.2.4 договору, отримувати відповідні рахунки на оплату та здійснювати платежі за договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що у пункті 2.2.4 договору сторони передбачили, що орендар не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним, вносити плату на рахунок балансоутримувача будівлі за надані послуги та відшкодування плати за земельну ділянку на якій розташовано об`єкт оренди.

З урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи зміст пункту 2.2.4 договору, відповідач повинен був сплачувати платежі за договором не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним кварталом.

Відтак, строк виконання відповідачем грошових зобов`язань, щодо яких заявлено позов, настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами, за визначенням частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За висновками суду, всупереч викладеним вище нормам закону, відповідачем, який відзив на позовну заяву не надав, не було спростовано наданих позивачем доказів, зокрема, не надано до матеріалів справи будь-яких належних та допустимих доказів погашення заборгованості в розмірі 2 287,24 грн. Обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, суду також не наведено.

Таким чином, враховуючи, що відповідачем не спростовано факту порушення взятих на себе грошових зобов`язань, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Комунального підприємства Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва про стягнення заборгованості в розмірі 2 287,24 грн підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення 93,39 грн пені за період з 01.01.2017 по 01.07.2017, та 496,92 грн інфляційних втрат і 176,24 грн 3% річних за період з 01.01.2017 по 01.06.2019 за прострочення грошових зобов`язань з оплати витрат балансоутримувача та відшкодування плати за землю.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) стаття 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 2.2.4 договору передбачено, що при несвоєчасному внесенні плати, сплачувати пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочки.

У п. 3.1.4 договору сторонами погоджено право балансоутримувача у випадку виникнення заборгованості, зараховувати поточні платежі орендаря в рахунок боргу до повного його погашення.

Судом встановлено, що відповідачем у встановлений строк свого обов`язку з оплати наданих послуг не виконано, чим допущено прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), а тому позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховано пеню.

Разом з цим, частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Встановлений наведеною нормою строк нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання не є строком позовної давності, в межах якого особа може звернутись за захистом свого порушеного права або інтересу, а тривалість цього може бути встановлена договором за домовленістю сторін.

Позивач та відповідач при укладенні Договору не встановили іншого строку нарахування штрафних санкцій, ніж передбачено у частині 6 статті 232 Господарського кодексу України. Тому, оскільки згідно з п. 2.2.4 договору останнім днем (терміном) належного виконання грошового зобов`язання є 20 число місяця, наступного за звітним кварталом, то відповідними періодами нарахування пені є:

за прострочення оплати за січень 2017 року - період з 21.02.2017 по 21.07.2017;

за прострочення оплати за лютий 2017 року - період з 21.03.2017 по 21.08.2017;

за прострочення оплати за березень 2017 року - період з 21.04.2017 по 21.09.2017;

за прострочення оплати за квітень 2017 року - період з 21.05.2017 по 21.10.2017;

за прострочення оплати за травень 2017 року - період з 21.06.2017 по 21.11.2017;

за прострочення оплати за червень 2017 року - період з 21.07.2017 по 21.12.2017;

за прострочення оплати за липень 2017 року - період з 21.08.2017 по 21.01.2018;

за прострочення оплати за серпень 2017 року - період з 21.09.2017 по 21.02.2018;

за прострочення оплати за вересень 2017 року - період з 21.10.2017 по 21.03.2018;

за прострочення оплати за жовтень 2017 року - період з 21.11.2017 по 21.04.2018;

за прострочення оплати за листопад 2017 року - період з 21.12.2017 по 21.05.2018.

Таким чином, з огляду на положення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, враховуючи визначені позивачем періоди прострочення та, відповідно, межі позовних вимог, з урахуванням умов п. 2.2.4 та п. 3.1.4 договору, за перерахунком суду, загальна сума пені за прострочення платежів з 01.01.2017 по 30.11.2017 складає 34,66 грн, з яких:

- 2,82 грн пеня за прострочення платежу в сумі 1 225,28 грн за січень 2017 року нарахована за період з 21.02.2017 по 23.02.2017;

- 6,39 грн пеня за прострочення платежу в сумі 1 280,96 грн за березень 2017 року нарахована за період з 21.04.2017 по 27.04.2017;

- 18,23 грн пеня за прострочення платежу за квітень 2017 року нарахована за період з 21.05.2017 по 31.05.2017 на суму 1 349,09 грн; нарахована за період з 01.06.2017 по 06.06.2017 на суму 649,09 грн; нарахована за період з 07.06.2017 по 27.07.2017 на суму 149,09 грн;

- 7,22 грн пеня за прострочення платежу в сумі 958,50 грн за травень 2017 року нарахована за період з 21.06.2017 по 01.07.2017.

Таким чином, вимоги про стягнення пені в сумі 93,39 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 34,66 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що господарським судом на підставі поданих доказів були встановлені обставини прострочення виконання відповідачем зобов`язань з оплати наданих послуг, вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на підставі ст.625 Цивільного кодексу України, ґрунтуються на нормах закону.

За перерахунком суду, приймаючи до уваги визначений позивачем період прострочення, сума 3% річних за період з 21.02.2017 по 01.06.2019 становить 617,17 грн та є більшою, ніж сума нарахована позивачем, у зв`язку з чим, враховуючи межі позовних вимог, вимоги про стягнення 3% річних у сумі 176,24 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо втрат від інфляції, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Зазначене помилково не враховано позивачем при здійсненні розрахунку, як і те, що для нарахування інфляційних втрат необхідно, щоб прострочення виконання зобов`язання у місяці, в якому діє відповідний індекс інфляції, мало місце.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При цьому індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 № 904/7401/16.

За перерахунком суду, сума інфляційних втрат, нарахована за період з червня 2017 року по травень 2019 року за прострочення відповідачем оплати вартості послуг, що надавались останньому у період з січня 2017 року по травень 2019 року (з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат та відповідних періодів прострочення), становить 2018,62 грн.

Разом з тим, враховуючи приписи ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення інфляційних в повному обсязі в розмірі 496,92 грн.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Комунального підприємства Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва в повному обсязі та стягнення з Приватного підприємства Група Олі заборгованості за договором в розмірі 2 287,24 грн, пені в сумі 34,66 грн, інфляційні втрати в сумі 496,92 грн та 3% річних в сумі 176,24 грн.

Розподіл судових витрат.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 882,58 грн. Інша частина сплаченого судового збору в сумі 38,42 грн залишається за позивачем.

Керуючись ст. ст. 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1 . Позовні вимоги Комунального підприємства Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва про стягнення 3 053,79 грн задовольнити повністю.

2 . Стягнути з Приватного підприємства Група Олі (02225, м. Київ, пр. Маяковського, буд. 17-в, кв. 64; реєстраційний номер облікової картки платника податків 30529473 ) на користь Комунального підприємства Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва (02217, м. Київ, вул. Закревського, буд. 15; ідентифікаційний код 39605452) заборгованість в розмірі 2 287 (дві тисячі двісті вісімдесят сім) грн 24 коп, пеню в сумі 93 (дев`яносто три) грн 39 коп, 3% річних в сумі 176 (сто сімдесят шість) грн 24 коп, інфляційні втрати в сумі 496 (чотириста дев`яносто шість) грн 92 коп та судовий збір в розмірі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн 00 коп.

3 . Відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення пені в сумі 58,73 грн.

4. Залишити за позивачем судовий збір, сплачений при подачі позовної заяви, в сумі 38 (тридцять вісім) грн 42 коп.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 13.02.2020.

Суддя В.В. Князьков