Рішення

від 17.08.2023 по справі 927/830/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

17 серпня 2023 року м. Чернігівсправа № 927/830/23

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Белова С.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНГАЗ",

код ЄДРПОУ 14361569, вул. Заводська, 3-I, м. Южне, Одеська область, 65481,

e-mail: office@ingras.ua,

відповідач: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАША НАДІЯ",

код ЄДРПОУ 31818803; вул. Незалежності, буд. 56, м. Чернігів, 14026,

поштова адреса: вул. Волковича, буд. 25, м. Чернігів, 14029,

e-mail: malets@simmed.net.ua,

про стягнення 81 477,46 грн

Учасники справи не викликались

16.06.2023 року до Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНГАЗ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАША НАДІЯ" про стягнення 81 477,46 грн., з яких: 75 150,00 грн. заборгованості по оплаті інертного газу - гелію зрідженого (99,999%), згідно ТУ У20.1-14361569-012:2021 в судинах Дьюара (GMSH-250, GMSH-500), а також інших речовин (у рідкому та/або газоподібному стані), поставленого згідно договору поставки №629 від 22.02.2022 року, 1921,19 грн. - 3% річних з простроченої суми та 4 406,27 грн. - інфляційних втрат.

Суд звертає увагу позивача на допущену арифметичну помилку у визначенні загального розміру боргу, заявленого до стягнення, а саме, при додаванні 75 150,00 грн. основного боргу разом з нарахованими до стягнення 1921,19 грн 3% річних та 4 406,27 грн. інфляційних втрат, ціна позову складає не 81 483,46 грн, а 81 477,46 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань по оплаті поставленого товару.

Також позивачем заявлено до стягнення 2684,00 грн витрат на сплату судового збору та 30 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 21.06.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено визнати справу № 927/830/23 малозначною та здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; сторонам встановлено процесуальні строки для подання заяв по суті спору.

Ухвала суду направлена позивачу за адресою місця реєстрації вул. Заводська, 3-I, м. Южне, Одеська область, 65481, повернулась на адресу суду з відміткою відділення зв`язку "адресат відсутній за вказаною адресою".

Заяв про зміну місцезнаходження від позивача не надходило.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі, якщо ухвалу про відкриття провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

У даному випадку судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що позивач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Таким чином, враховуючи вчинені судом дії по направленню судової кореспонденції за адресою позивача, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, судом було вжито всіх заходів щодо належного повідомлення позивача про розгляд справи.

24.06.2023 відповідач отримав копію ухвали про відкриття провадження у справі від 21.06.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 1400057320674.

10.07.2023 на адресу суду від відповідача надійшла заява-клопотання про звернення із судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави. Дане клопотання обґрунтоване тим, що на сьогоднішній час чинним законодавством встановлено мораторій на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є російська федерація або такі особи, що є пов`язаними з державою-агресором. Згідно Витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань серед засновників Позивача TOB «ІНГАЗ» значиться Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІНЕЙР», країною резидентства якої є Сполучене Королівство, місцезнаходження: Сполучене Королівство, Англія та Уельс, SE96AR, місто Лондон, Малберрі Плейс, Піннелл Роуд, 12; внесок: 28 802 363.4 грн. (60% у статутному фонді). Також, згідно даних із Витягу інформація про кінцевого бенефіціарного власника (контролера) юридичної особи, у тому числі відомості про юридичних осіб, через яких здійснюється опосередкований вплив на юридичну особу зазначено: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІНЕЙР», реєстраційний номер 13211941. Водночас відомості про засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІНЕЙР» відсутні в матеріалах позовної заяви та додатках до неї, хоча частка в розмірі статутного фонду Позивача даної юридичної особи становить 60% і є значною.

Також відповідачем зазначено, що із загальнодоступної інформації йому стало відомо, що працівниками СБУ було викрито одну із компаній, яка діє в м. Одеса та була причетна до постачання в російську федерацію сировини для виробництва лазерних прицілів, одним із компонентів для виробництва яких є рідкий гелій, постачальником якого також є і позивач по справі, який просить стягнути грошові кошти в рамках пред`явленого позову. На підтвердження зазначеного відповідачем додано копію публікації в інтернет виданні.

Відповідачем не надано суду доказів, що свідчили б про самостійне звернення до позивача щодо відомостей про його засновників, зокрема Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІНЕЙР», чи інших доказів, що свідчили б про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІНЕЙР» є юридичною особою, яка є пов`язаною з державою-агресором.

Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Частиною першою статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з частиною першою статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості є однією із основних засад судочинства.

В силу положень частини першої статті 74 ГПК України обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин на які така сторона посилається.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до частини першої статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (частина перша статті 79 ГПК України).

Аналогічні приписи викладені у ч. 3 ст. 13 ГПК України, за якими кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

По суті подана відповідачем заява ґрунтується на припущеннях щодо можливої пов`язаності засновника позивача з державою-агресором. Водночас, позивач не надає жодних доказів своїх припущень.

Суд враховує, що посилання відповідача у заяві-клопотанні про звернення із судовим дорученням до іноземного суду на можливу пов`язаність засновника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІНЕЙР» з державою-агресором та посилання на інтернет- видання щодо викриття працівниками СБУ компанії, яка діє в м. Одеса та була причетна до постачання в російську федерацію сировини (що містить загальну інформацію без конкретизації фактів, що могли б свідчити про те, що це стосується саме позивача чи його засновників) не є належними та допустимими доказами в розумінні ст. 76, 77 ГПК України.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 5 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З урахуванням наведених законодавчих приписів, за відсутності доказів у підтвердження обставин, викладених у заяві-клопотанні про звернення із судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави, суд не вбачає підстав для її задоволення.

Відповідач відзив на позов у встановлений строк суду не надав та не заперечив проти позовних вимог.

Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними у ній матеріалами.

За таких обставин рішення приймається за наявними матеріалами справи на підставі ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, перевіривши та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, господарський суд встановив:

Між TOB «ІНГАЗ», як постачальником, і TOB «ВАША НАДІЯ», як покупцем був укладений Договір № 629 від 22.02.2022 (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1. вказаного договору постачальник зобов`язався передати у визначені Договором строки Покупцеві у власність інертний газ - гелій зріджений (99,999%), згідно ТУ У 20.1-14361569-012:2021 в судинах Дьюара (GMSH-250, GMSH-500), а також інші речовини (у рідкому та/або газоподібному стані) (далі за текстом Товар) за звичайними цінами з урахуванням умов Договору, а Покупець зобов`язується прийняти Товар і оплатити його в порядку і в строки, встановлені цим Договором.

Асортимент, кількість, строки оплати і ціна Товару, що поставляється, узгоджується Сторонами в видаткових накладних, складених на підставі заявок Покупця. (п. 1.2. договору).

Пунктом 2.1. договору передбачено, що поточні ціни Товару за цим Договором визначаються згідно видаткових накладних, які є невід`ємними частинами цього Договору.

Відповідно до п.2.2., 2.3. договору товар передається Покупцеві за видатковою накладною у строки, що не перевищують десяти робочий днів з моменту підтвердженого отримання Постачальником заявки Покупця або в інші узгоджені терміни, обумовлені технічними регламентами виготовлення Товару, логістикою постачання Товару та іншими поточними умовами.

Сторони погодили, що датою поставки вважається дата зазначена у видатковій накладній (п.2.4 договору).

Згідно п. 3.2 Договору Постачальник здійснює передачу Товару Покупцю за кількістю відповідно до видаткових накладних на Товар, а за якістю - на підставі посвідчення якості, що видається Постачальником (виробником) відповідно до ДСТУ, ТУ Постачальника (виробника).

Пунктом 5.1 Договору визначено, що оплата за поставлений за цим Договором Товар здійснюється на кожну поставку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника впродовж 20 (двадцяти) банківських днів з моменту передачі - приймання Товару згідно умов пункту 3 цього Договору.

Крім того, згідно п. 7.1 Договору у разі невиконання або неналежного виконання прийнятих на себе зобов`язань за цим Договором, Сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України.

Згідно п. 7.6. Договору відповідальність за порушення зобов`язань по Договору не є виключною та керується чинним законодавством України.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу, а відповідач прийняв товар згідно видаткових накладних № 220901 від 19.09.2022 та № 220902 від 19.09.2022 на загальну суму 1548 180,00 грн.

Отже граничним строком оплати поставленого товару є 17.10.2022 року.

Як зазначає позивач, протягом вересня-жовтня 2022 року відповідачем було здійснено часткову оплату товару на суму 1 397 880,00 гривень.

Матеріали справи містять Претензію позивача від 15.02.2023 р. з вимогою сплати заборгованості у сумі 150 300,00 гривень. Доказів надсилання претензії на адресу відповідача суду не надано.

На підтвердження часткової оплати боргу відповідачем, позивач надав суду платіжну інструкцію № 2800 від 09.03.2023 на суму 75 150,00 грн (призначення платежу : за гелій зріджений (99,999%), згідно В/н 220901 від 19.09.2022)

Станом на день подачі позову відповідач заборгованість у сумі 75150,00 грн не сплатив.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Станом на день прийняття рішення доказів розірвання договору або визнання його недійсним суду не надано.

За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено факт укладення 22.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНГАЗ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВАША НАДІЯ" договору поставки № 629. Позивач належним чином виконав свої зобов`язання за Договором шляхом передачі у власність відповідача Товару. Відповідач зобов`язання щодо своєчасного розрахунку за поставлений Товар не виконав, у зв`язку з чим має заборгованість в сумі 75 150,00 грн , доказів на спростування боргу та його розміру, сплати заборгованості, відповідач суду не надав.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за Договором в розмірі 75 150,00 грн правомірні та обгрунтовані, підтверджені матеріалами справи, не спростовані відповідачем та підлягають стягненню. Доказів зворотнього суду не надано.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача 1 921,19 грн відсотків річних та 4 406,27 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку розрахунку позивача нарахувань відсотків річних та інфляційних втрат, проведених в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України, що містяться в матеріалах справи, суд доходить висновку про їх задоволення в повному обсязі в розмірі 6 327,46 грн.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтовані і підлягають задоволенню у повному обсязі.

За правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання до суду даної позовної заяви позивачем було сплачено 2684,00 грн судового збору, який покладається на відповідача в повному обсязі.

Крім того, за змістом п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (п. 1 ч. 4, абз. 1 ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Звертаючись з даним позовом, позивач надав попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, який, окрім судового збору, включає витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30000,00 грн.

Однак на день ухвалення даного рішення доказів витрат на правову допомогу у відповідності до ч.8 ст.129 ГПК України позивачем надано не було, а тому питання про судові витрати (в частині витрат на професійну правничу допомогу) в даному випадку господарським судом не вирішується.

При цьому, позивач не позбавлений звернутись до суду з відповідною заявою в порядку ст. 244 Господарського процесуального кодексу України з наданням належних доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.129, 231-233, 236-239, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАША НАДІЯ" ( код ЄДРПОУ 31818803; вул. Незалежності, буд. 56, м. Чернігів, 14026) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНГАЗ" (код ЄДРПОУ 14361569, вул. Заводська, 3-I, м. Южне, Одеська область, 65481) 75150,00 грн заборгованості за поставлений товар, 6327,46 грн відсотків річних та інфляційних втрат та 2684,00 грн судового збору.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення складено та підписано 17.08.2023 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.В. Белов

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua