Постанова

від 14.02.2024 по справі 927/830/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" лютого 2024 р. Справа № 927/830/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Демидової А.М.

суддів: Барсук М.А.

Владимиренко С.В.

розглянувши в письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ваша Надія"

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.08.2023 (складено та підписано 17.08.2023) (суддя Белов С.В.)

у справі № 927/830/23 Господарського суду Чернігівської області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інгаз"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ваша Надія"

про стягнення 81 477,46 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інгаз" (далі - ТОВ "Інгаз", позивач) звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ваша Надія" (далі - ТОВ "Ваша Надія", відповідач) про стягнення грошових коштів у розмірі 81 477,46 грн, з яких: 75 150,00 грн - заборгованості з оплати інертного газу - гелію зрідженого (99,999 %), згідно з ТУ У20.1-14361569-012:2021 в судинах Дьюара (GMSH-250, GMSH-500), а також інших речовин (у рідкому та/або газоподібному стані), поставленого згідно з договором поставки № 629 від 22.02.2022 (далі - Договір), 1 921,19 грн - 3 % річних із простроченої суми та 4 406,27 грн - інфляційних втрат.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач послався на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань з оплати поставленого за Договором товару.

У позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, який становить 32 684,00 грн і складається із судового збору в розмірі 2 684,00 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 17.08.2023 у справі № 927/830/23 позовні вимоги задоволено повністю; стягнуто з ТОВ "Ваша Надія" на користь ТОВ "Інгаз" 75 150,00 грн заборгованості за поставлений товар, 6 327,46 грн відсотків річних та інфляційних втрат та 2 684,00 грн судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив із того, що позивач належним чином виконав свої зобов`язання за Договором шляхом передачі у власність відповідача товару. Тоді як відповідач зобов`язання щодо своєчасного розрахунку за поставлений товар не виконав, у зв`язку із чим має заборгованість в сумі 75 150,00 грн, доказів на спростування якої та її розміру, сплати заборгованості суду не надано.

Крім того, здійснивши перевірку розрахунку позивача нарахувань відсотків річних та інфляційних втрат, проведених у порядку ст. 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), місцевий господарський суд дійшов висновку про їх задоволення в повному обсязі в розмірі 6 327,46 грн у зв`язку з простроченням виконання свого обов`язку відповідачем.

Проаналізувавши доводи позивача щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн, суд першої інстанції зазначив, що на день ухвалення судом рішення доказів витрат на правову допомогу відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) позивачем надано не було, а тому питання про судові витрати (в частині витрат на професійну правничу допомогу) в даному випадку господарським судом не вирішується.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із рішенням Господарського суду Чернігівської області від 17.08.2023, ТОВ "Ваша Надія" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення і ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачеві у задоволенні позову повністю.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник зазначає, що:

- оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, зокрема, через неправильне встановлення судом обставин, що мають значення для справи, неправильне їх дослідження та оцінку;

- суд першої інстанції про винесенні оскаржуваного рішення дійшов передчасного висновку про доведеність обставин, що мають значення для справи (непов`язаність позивача із державою-агресором), які суд визнав встановленими (можливість стягнення грошових коштів на користь позивача, серед засновників якого є юридична особа потенційно пов`язана із державою-агресором).

До апеляційної скарги додано клопотання, заявлене Північному апеляційному господарському суду, про звернення із судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.09.2023 справу № 927/830/23 передано колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: Демидова А.М. - головуючий суддя, Барсук М.А., Владимиренко С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2023 витребувано з Господарського суду Чернігівської області матеріали справи № 927/830/23; відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою до надходження матеріалів даної справи з Господарського суду Чернігівської області.

Після надходження матеріалів даної справи з місцевого господарського суду, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Ваша Надія" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.08.2023 у справі № 927/830/23; розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання); встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 15.11.2023.

Зважаючи на воєнний стан в Україні, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, забезпечення можливості реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав та вирішення справи.

Позиції учасників справи

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу проти апеляційної скарги ТОВ "Ваша Надія" заперечує і просить суд залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідач у письмових поясненнях до відзиву на апеляційну скаргу просить суд:

- розглянути клопотання-звернення із судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (повторне), про що постановити відповідну ухвалу;

- рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.08.2023 у справі № 927/830/23 - скасувати;

- ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Між TOB "Інгаз" (Постачальник) і TOB "Ваша Надія" (Покупець) був укладений договір поставки № 629 від 22.02.2022 (Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов`язався передати у визначені Договором строки Покупцеві у власність інертний газ - гелій зріджений (99,999 %), згідно з ТУ У 20.1-14361569-012:2021 в судинах Дьюара (GMSH-250, GMSH-500), а також інші речовини (у рідкому та/або газоподібному стані) (далі за текстом - Товар) за звичайними цінами з урахуванням умов Договору, а Покупець зобов`язався прийняти Товар і оплатити його в порядку і в строки, встановлені цим Договором.

Згідно з п. 1.2 Договору асортимент, кількість, строки оплати і ціна Товару, що поставляється, узгоджується сторонами у видаткових накладних, складених на підставі заявок Покупця.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що поточні ціни Товару за цим Договором визначаються згідно з видатковими накладними, які є невід`ємними частинами цього Договору.

Відповідно до п. 2.2, 2.3 Договору Товар передається Покупцеві за видатковою накладною у строки, що не перевищують десяти робочих днів із моменту підтвердженого отримання Постачальником заявки Покупця або в інші узгоджені терміни, обумовлені технічними регламентами виготовлення Товару, логістикою постачання Товару та іншими поточними умовами.

Сторони погодили, що датою поставки вважається дата, зазначена у видатковій накладній (п. 2.4 Договору).

Згідно з п. 3.2 Договору Постачальник здійснює передачу Товару Покупцю за кількістю відповідно до видаткових накладних на Товар, а за якістю - на підставі посвідчення якості, що видається Постачальником (виробником) відповідно до ДСТУ, ТУ Постачальника (виробника).

Пунктом 5.1 Договору визначено, що оплата за поставлений за цим Договором Товар здійснюється на кожну поставку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника впродовж 20 (двадцяти) банківських днів з моменту передачі-приймання Товару згідно з умовами п. 3 цього Договору.

Крім того, згідно з п. 7.1 Договору у разі невиконання або неналежного виконання прийнятих на себе зобов`язань за цим Договором, сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України.

Згідно з п. 7.6 Договору відповідальність за порушення зобов`язань за Договором не є виключною та керується чинним законодавством України.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу, а відповідач прийняв товар згідно з видатковими накладними № 220901 від 19.09.2022 на суму 1 495 800,00 грн та № 220902 від 19.09.2022 на суму 52 380,00 грн, на загальну суму 1548 180,00 грн.

Отже, граничним строком оплати поставленого товару є 17.10.2022.

Як зазначив позивач, протягом вересня-жовтня 2022 року відповідачем було здійснено часткову оплату товару на суму 1 397 880,00 грн.

Матеріали справи містять претензію позивача від 15.02.2023 № 15/01 з вимогою про сплату заборгованості в сумі 150 300,00 грн. Доказів надсилання претензії на адресу відповідача суду не надано.

На підтвердження часткової оплати боргу відповідачем, позивач надав суду платіжну інструкцію № 2800 від 09.03.2023 на суму 75 150,00 грн (призначення платежу: за гелій зріджений (99,999 %), згідно В/н 220901 від 19.09.2022).

Станом на день подачі позову відповідач заборгованість у сумі 75 150,00 грн не сплатив.

Відповідач не заперечував проти факту поставки йому товару та проти наявності заборгованості у визначеному позивачем розмірі. Проте, відповідач в основу своїх заперечень поклав твердження, що серед засновників позивача є юридична особа, потенційно пов`язана із державою-агресором, а відтак, на думку відповідача, має бути застосованим мораторій на виконання Договору.

Із мотивів потенційної пов`язаності позивача із державою-агресором, під час розгляду даної справи в суді першої інстанції відповідач подав до суду заяву-клопотання про звернення із судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави, яку (заяву-клопотання) місцевий господарський суд відхилив у зв`язку з її необґрунтованістю.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Предметом позову у справі є вимоги позивача до відповідача про стягнення грошових коштів у розмірі заборгованості за поставлений товар з урахуванням трьох процентів річних та інфляційних втрат, нарахованих у зв`язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов`язання за договором поставки № 629 від 22.02.2022.

Отже, правовідносини сторін у даній справі виникли на підставі договору поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч. 1 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно зі ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар (ч. 1 ст. 664 ЦК України).

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч. 1 ст. 691 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна норма передбачена частиною першою статті 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із наявних у матеріалах справи видаткових накладних вбачається і сторонами не заперечується, що позивач здійснив поставку відповідачу товару за Договором на суму 1 548 180,00 грн.

Відповідач не заперечує того, що поставлений йому товару він оплатив лише частково, проте не погоджується з тим, що в нього виник обов`язок оплатити його вартість, зважаючи на те, що придбаний товар вироблений у країні-агресорі - російській федерації.

Як вже було зазначено, за змістом ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом обов`язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати.

Разом із тим, Договором передбачено, що оплата за поставлений за цим Договором Товар здійснюється на кожну поставку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника впродовж 20 (двадцяти) банківських днів з моменту передачі-приймання Товару згідно з умовами п. 3 цього Договору.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу, а відповідач прийняв товар згідно з видатковими накладними № 220901 від 19.09.2022 та № 220902 від 19.09.2022 на загальну суму 1 548 180,00 грн.

Отже, граничним строком оплати поставленого товару є 17.10.2022.

Як зазначив позивач у позовній заяві, протягом вересня-жовтня 2022 року відповідачем було здійснено часткову оплату товару на суму 1 397 880,00 грн.

Крім того, на підтвердження часткової оплати боргу відповідачем, позивач надав суду копію платіжної інструкції № 2800 від 09.03.2023 на суму 75 150,00 грн (призначення платежу: за гелій зріджений (99,999 %), згідно В/н 220901 від 19.09.2022).

Як вже було зазначено, відповідач не заперечував проти факту поставки йому товару та проти наявності заборгованості у визначеному позивачем розмірі.

10.07.2023 на адресу суду першої інстанції та разом із апеляційною скаргою до Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшли заяви-клопотання про звернення із судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави. У зазначених заявах-клопотаннях ТОВ "Ваша Надія" просить суд звернутись до Центрального Органу Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії із судовим дорученням про витребування у компетентного органу інформації про засновників (включаючи відомості про громадянство таких осіб, країну походження для юридичних осіб, розмір часток у статутному фонді), кінцевих бенефіціарів Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІНЕЙР", країною резидентства якої є Сполучене Королівство.

Зазначені заяви-клопотання обґрунтовані тим, що чинним законодавством встановлено мораторій на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є російська федерація або такі особи, що є пов`язаними з державою-агресором. Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань серед засновників позивача - TOB "Інгаз" значиться Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІНЕЙР", країною резидентства якої є Сполучене Королівство, місцезнаходження: Сполучене Королівство, Англія та Уельс, SE96AR, місто Лондон, Малберрі Плейс, Піннелл Роуд, 12; внесок: 28 802 363.4 грн (60 % у статутному фонді). Також, згідно з даними з Витягу інформація про кінцевого бенефіціарного власника (контролера) юридичної особи, у тому числі відомості про юридичних осіб, через яких здійснюється опосередкований вплив на юридичну особу, зазначено: Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІНЕЙР", реєстраційний номер 13211941. Водночас відомості про засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІНЕЙР" відсутні в матеріалах позовної заяви та додатках до неї, хоча частка в розмірі статутного фонду позивача цієї юридичної особи становить 60 % і є значною. Також, відповідачем зазначено, що із загальнодоступної інформації йому стало відомо, що працівниками СБУ було викрито одну із компаній, яка діє в м. Одесі та була причетна до постачання в російську федерацію сировини для виробництва лазерних прицілів, одним із компонентів для виробництва яких є рідкий гелій, постачальником якого також є і позивач у справі, який просить стягнути грошові кошти в рамках пред`явленого позову. На підтвердження зазначеного відповідачем додано копію публікації в Інтернет виданні.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Частиною першою статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно із ч. 1 ст. 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості є однією із основних засад судочинства.

Згідно із ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Таким чином, у силу положень ст. 13, 74 ГПК України обов`язковим є подання стороною доказів наявності фактичних обставин, на які така сторона посилається.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно із ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як зазначив суд першої інстанції, із чим погоджується суд апеляційної інстанції, по суті подана відповідачем заява-клопотання ґрунтується на припущеннях щодо можливої пов`язаності засновника позивача з державою-агресором.

При цьому, колегією суддів апеляційної інстанції визнаються обґрунтованими висновки місцевого господарського суду про те, що надана відповідачем роздруківка публікації на сайті "internetua" щодо викриття працівниками СБУ компанії, яка діє в м. Одесі та була причетна до постачання в російську федерацію сировини, не є належним та допустимим доказом у розумінні ст. 76, 77 ГПК України на підтвердження можливої пов`язаності засновника позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІНЕЙР" із державою-агресором, оскільки така публікація містить загальну інформацію без конкретизації фактів, найменування та ідентифікаційного коду юридичної особи (компанії), її реквізитів, прізвищ її засновників (учасників) тощо, які могли б свідчити про те, що це стосується саме позивача у справі чи його засновників (а.с. 51).

Згідно із ч. 1, 2, 5 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З урахуванням наведених законодавчих приписів, за відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, викладених у заяві-клопотанні про звернення із судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави, місцевий господарський суд правомірно відмовив у задоволенні зазначеної заяви-клопотання.

Із цих же мотивів колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення поданої відповідачем до Північного апеляційного господарського суду заяви-клопотання про звернення із судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

При цьому, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Статтею 53 Закону України "Про санкції" визначено, що Державний реєстр санкцій - це інформаційно-комунікаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, захист, облік, відображення, оброблення та надання інформації про всіх суб`єктів, щодо яких застосовано санкції. Реєстр створюється з метою надання безоплатного публічного доступу до актуальної та достовірної інформації про всіх суб`єктів, щодо яких застосовано санкції. Дані Реєстру є відкритими і загальнодоступними, крім випадків, передбачених законом.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 187 "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації" (далі - Постанова КМУ № 187) для забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації установлено до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором, мораторій (заборону) на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами), за якими є Російська Федерація або такі особи (далі - особи, пов`язані з державою-агресором):

- громадяни Російської Федерації, крім тих, що проживають на території України на законних підставах;

- юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства Російської Федерації;

- юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є Російська Федерація, громадянин Російської Федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства Російської Федерації, у випадку виконання зобов`язань перед ними за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті.

Отже, дія мораторію передбачає заборону на вчинення конкретно визначеного переліку дій між учасниками правовідносин, встановлює певний правовий режим для цих правовідносин і впливає на перебіг грошових та інших зобов`язань. З моменту запровадження вказаного мораторію суб`єктивне право осіб-кредиторів (стягувачів), перелік яких наведений в Постанові КМУ № 187, зазнає обмежень у можливості реалізувати ними право вимоги до зобов`язаної сторони, у тому числі шляхом звернення за судовим захистом. Також мораторій хоча і не припиняє суб`єктивне право, однак на строк дії мораторію таке право не може реалізуватися шляхом виконання.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань засновниками (учасниками) TOB "Інгаз" (код ЄДРПОУ 14361569) є громадяни України - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІНЕЙР"; кінцевим бенефіціарним власником TOB "Інгаз" є громадянин України ОСОБА_1 .

Зважаючи на те, що згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач - ТОВ "Інгаз" (код ЄДРПОУ 14361569) є юридичною особою, створеною та зареєстрованою відповідно до законодавства України, відповідно до відкритих даних публічного реєстру юридична особа не містить серед своїх членів, учасників, власників громадян російської федерації, при цьому матеріали справи не містять доказів придбання товару, що поставлявся відповідачу, у фізичних осіб - громадян російської федерації, юридичних осіб, що зареєстровані за законодавством російської федерації, або юридичних осіб, що створені відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, яких є російська федерація, громадянин російської федерації, мораторій, передбачений положеннями постанови КМУ № 187, не підлягає застосуванню до даних спірних правовідносин та до позивача в даних конкретних правовідносинах.

Судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи не встановлено, що відносно позивача встановлені обмежувальні заходи, передбачені Законом України "Про санкції", що позивач є особою, щодо якої Постановою КМУ № 187 введено заборону на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, а також що позивач підпадає під визначення осіб, стосовно яких встановлено заборону відповідно до п. 1 зазначеної постанови КМУ, про що був би відповідний запис у Державному реєстрі санкцій.

Зазначене відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 05.12.2023 у справі № 910/13756/22.

Зважаючи на викладене, доводи апеляційної скарги про можливу пов`язаність позивача із державою-агресором колегією суддів відхиляються як такі, що є припущеннями, не підтвердженими належними та допустимими доказами.

У рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України" та від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України" п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім цього, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У даній справі скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим господарським судом та перевірених судом апеляційної інстанції, доводи скаржника про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду не знайшли свого підтвердження.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до положень ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно зі ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладені обставини, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.08.2023 у справі № 927/830/23 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування або зміни не вбачається.

За таких обставин, підстави для задоволення апеляційної скарги ТОВ "Ваша Надія" відсутні.

Судові витрати

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги судові витрати за її розгляд відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ваша Надія" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.08.2023 у справі № 927/830/23 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді М.А. Барсук

С.В. Владимиренко