Постанова

від 15.08.2023 по справі 296/8319/17

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №296/8319/17 Головуючий у 1-й інст. Дубовік О. М.

Категорія 16 Доповідач Павицька Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2023 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого Павицької Т. М.,

суддів Трояновської Г.С., Галацевич О.М.

за участю секретаря судового засідання Трикиши Ю.О.

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Житомирі цивільну справу№296/8319/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Житомирської районної ради Житомирської області, Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області, Житомирської обласної державної адміністрації, третя особа на стороні позивача: Обслуговуючий кооператив «Садівницьке товариство «Зарево» про визнання незаконним і скасування рішення та розпорядження, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, усунення перешкод у користуванні майном за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 27 березня 2023 року, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 надодаткове рішенняЖитомирського районногосуду Житомирськоїобласті від28квітня 2023року, ухвалені під головуванням судді Дубовік О.М. в м. Житомирі,

в с т а н о в и в :

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду із даним позовом у якому просила визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 0,1800 га в межах Василівської сільської ради Житомирського району строком на 49 років для сінокосіння (категорія земель: землі водного фонду), кадастровий номер: 1822080900:05:000:1310, який укладено 11.05.2016 в АДРЕСА_1 , між Житомирською районною державною адміністрацією Житомирської області та ОСОБА_2 , з моменту його укладання.

Ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 04.09.2018 об`єднано в одне провадження дану цивільну справу та справу №295/3247/18 за позовом ОСОБА_1 до Житомирської районної ради Житомирської області, ОСОБА_2 , третя особа обслуговуючий кооператив садівницьке товариство «Зарево» про визнання незаконним та скасування рішення № 83 п`ятої сесії сьомого скликання Житомирської районної ради від 29.04.2016 року «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка передається в оренду ОСОБА_2 , загальною площею 0,1800 га», яким затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що передається в оренду гр. ОСОБА_2 , загальною площею 0,1800 га для сінокосіння (10.06) на території Василівської сільської ради Житомирського району Житомирської області (поза межами населеного пункту).

Заявою про зміну предмету позову від 26.02.2020 ОСОБА_1 просила: усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_1 права користування та розпорядження її власністю, а саме - земельною ділянкою шляхом зобов`язання ОСОБА_2 провести демонтаж паркана із сітки рабиця, прибирання каміння та засипання штучної водойми (копанки) на дорозі (проїзді) до її земельної ділянки № НОМЕР_1 біля належної їй на праві власності земельної ділянки № НОМЕР_2 в обслуговуючому кооперативі «СТ «Зарево», що знаходиться в с. Василівка Житомирського району Житомирської області; визнати незаконним та скасування рішення № 83 п`ятої сесії сьомого скликання Житомирської районної ради від 29.04.2016 року «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка передається в оренду ОСОБА_2 , загальною площею 0,1800 га», яким затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що передається в оренду ОСОБА_2 , загальною площею 0,1800 га для сінокосіння (10.06) на території Василівської сільської ради Житомирського району Житомирської області (поза межами населеного пункту); визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 0,1800 га в межах Василівської сільської ради Житомирського району строком на 49 років для сінокосіння (категорія земель: землі водного фонду), кадастровий номер: 1822080900:05:000:1310, який укладено 11.05.2016 в АДРЕСА_1 , між Житомирською районною державною адміністрацією Житомирської області та ОСОБА_2 , з моменту його укладання.

29 червня 2020 року ОСОБА_1 відмовилась від вимоги в частині скасування розпорядження голови Житомирської обласної державної адміністрації №292 від 08.09.2015 про надання дозволу ОСОБА_2 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1800 га в межах Василівської сільської ради Житомирського району для надання її в оренду на 49 років.

25 серпня 2020 року ОСОБА_1 подала уточнену позовну заяву, яка не має збільшення чи зменшення позовних вимог, а також не має зміни предмету та підстав позову. Позов обґрунтовано тим, що висновком відділу регіонального розвитку, містобудування та архітектури Житомирської районної державної адміністрації від 08.10.2015 погоджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_2 в оренду земельної ділянки площею лише 0,1722 га, а не 0,1800 га для сінокосіння і випасання худоби на території Василівської сільської ради. Головним управлінням Держгеокадастру в Житомирській області при перевірці було виявлено, що до площі земельної ділянки, яка передана в оренду ОСОБА_2 , було включено проїзд (дорогу), що відноситься до земель загального користування, що призвело до порушення прав третіх осіб відповідно достатті 35 ЗК Українита статей10 та24 Закону України «Про оренду землі». Державною інспекцією сільського господарства в Житомирській області проведено обстеження земельної ділянки, що відповідно до схеми земель обслуговуючого кооперативу «Садівницьке товариство «Зарево» визначається як проїжджа частина (дорога) уздовж земельної ділянки № НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_2 , та частково за межами земель садового товариства між річкою Віва виявлено зняття та перенесення поверхневого родючого шару ґрунту, внаслідок чого утворилася штучна водойма площею 0,024 га. Аналогічне порушення виявлено й Державною екологічною інспекцією в Житомирській області. Земельна ділянка, на якій влаштовано штучну водойму та розміщені насипи каменю, відноситься до земель загального користування та належить до категорії житлової та громадської забудови. Під час перевірки органами прокуратури встановлено, що до площі земельної ділянки, яка передана ОСОБА_2 , включено проїзд, що відноситься до земель загального користування. Проводиться досудове розслідування за фактом незаконного заволодіння поверхневим шаром земель водного фонду в особливо великих розмірах, внаслідок чого, утворено штучну водойму в ОК «СТ «Зарево» Василівської сільської ради Житомирського району та підроблення документівОК СТ «Зарево» шляхом шахрайства. Оскільки ОСОБА_2 зайняла частину земель загального користування - дорогу, то наразі відсутній прохід та під`їзд до земельної ділянки позивача № НОМЕР_1 , яка належить їй на праві власності, чим порушуються її права та законні інтереси яка власника. Також вказувала, що ОСОБА_2 уклала 11.05.2016 договір оренди земельної ділянки площею 0,18 га строком на 49 років для сінокосіння (категорія земель - землі водного фонду), кадастровий номер 1822080900:05:000:1310. Дорога включена до земельної ділянки з кадастровим номером 1822080900:05:000:1310, але згоди на вилучення земель правління або загальні збори членів ОК СТ «Зарево» не надавали. При розробленні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 1822080900:05:000:1310 під сінокосіння ОСОБА_2 надала ксерокопію фрагменту викопіювання з проекту генерального плану забудови ОК «СТ «Зарево», на якому не позначено дорогу, що пролягає між земельною ділянкою № НОМЕР_2 та річкою Віва. Зазначена копія не відповідає дійсності, оскільки на проекті генерального плануОК «СТ «Зарево», на плані інвентаризації земель садівничого товариства, на викопіюванні з місцевості, що міститься на робочому проекті лінії електропередач, така дорога наявна. Вказувала, що фрагмент викопіювання з проекту генерального плану забудови ОК "СТ «Зарево», який використала ОСОБА_2 , підписаний колишнім головою правління кооперативу ОСОБА_3 .У свою чергу останній пояснив, що коли він був головою правліннякооперативу, до нього звернувся чоловік ОСОБА_2 з проханням посвідчити викопіювання з генерального плану забудовиОК СТ «Зарево», який останній приніс із собою у готовому вигляді. ОСОБА_3 посвідчив копію своїм підписом та печаткою, але при цьому не пересвідчився у його достовірності та не звернув увагу на те, що на викопіюванні не позначена дорога, що пролягає між земельною ділянкою № НОМЕР_2 , хоча у всіх офіційних документах, зокрема, на генеральному плані забудови ОК СТ «Зарево», на плані інвентаризації земель товариства передбачено дорогу, що пролягає між ділянкою № НОМЕР_2 та річкою Віва. Земельна ділянка площею 0,18 га розташована у 25-метровій зоні уздовж урізу води річки Віва та є прибережною захисною смугою. Незважаючи на те, що у цій зоні забороняється розорювання земель та будівництво будь-яких споруд, ОСОБА_2 без дозволу уповноважених органів самовільно здійснила за допомогою техніки зняття родючого шару ґрунту в прибережній смузі річки Віва, у тому числі на тій ділянці, де пролягає дорога, і вивезла його на належну їй земельну ділянку № НОМЕР_2 .

Рішенням Житомирського районногосуду Житомирськоїобласті від27березня 2023року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Усунуто перешкоди у здійсненні ОСОБА_1 права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом зобов`язання ОСОБА_2 провести демонтаж паркана з сітки рабиця, прибрання каміння та засипання штучної водойми (копанки) на дорозі (проїзді) до земельної ділянки № НОМЕР_1 біля належної їй на праві власності земельної ділянки № НОМЕР_2 в Обслуговуючому кооперативі "Садівницьке товариство "Зарево" с. Василівка Житомирського району. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 0,1800 га в межах Василівської сільської ради Житомирського району строком на 49 років для сінокосіння (категорія земель водного фонду), кадастровий номер 1822080900:05:000:1310, який укладено 11.05.2016 року в АДРЕСА_1 між Житомирською районною державною адміністрацією Житомирської області та ОСОБА_2 , з моменту його укладення. В решті позовних вимог відмовити.

Додатковим рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 28 квітня 2023 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2238,40 грн судового збору. Стягнуто з Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області на користь ОСОБА_1 1278,40 грн судового збору. В іншій частині клопотання ОСОБА_1 щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, витрат на правову допомогу та витрат по проведенню експертизи відмовлено.

22 травня 2023 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій просить рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 27 березня 2023 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення №83 п`ятої сесії сьомого скликання Житомирської районної ради від 29.04.2016 скасувати та ухвали в цій частині нове судове рішення про задоволення вказаної позовної вимоги. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване судове рішення в зазначеній частині є незаконним та необґрунтованим, судом неповно та неправильно встановлено обставини, які мають значення для справи внаслідок неправильного дослідження та оцінки доказів. Зазначає, що не було пропущено строк позовної давності для звернення до суду із вимогою про визнання незаконним та скасування рішення №83 п`ятої сесії сьомого скликання Житомирської районної ради від 29.04.2016, оскільки первинний позов подано до суду 20.03.2018 року. Крім вищевказаного, щодо незаконності відмови у задоволенні вказаної позовної вимоги, слід зазначити, що свідок ОСОБА_4 (колишній голова Васильківської сільської ради) у судовому засіданні пояснив, що до нього зверталися спочатку розробник з документації, а потім і ОСОБА_2 з проханням погодити межі земельної ділянки з кадастровим номером 1822080900:05:000:1310, проте він відмовився підписувати протокол погодження меж, так як, до площі зазначеної земельної ділянки незаконно включено і дорогу, яка є землями загального користування СТ «Зарево».

Не погоджуючись із додатковим рішенням Житомирського районного суду Житомирської області, 06 червня 2023 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу у якій просить його скасувати в частині відмови у задоволенні вимог щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, витрат на правову допомогу, витрат на проведення експертизи та в цій частині задовольнити її вимоги, в решті додаткове рішення залишити без змін. Вказує, що юрист ОСОБА_5 діяв як представник позивача згідно старої редакції ЦПК України. Всього у 2017-2018 роках, під час надання правової допомоги, ОСОБА_5 було витрачено 165 год. Отже, витрати на правову допомогу ОСОБА_5 складають 116292,00 грн (704,80 грн х165 год.). Зазначає, що по справі була проведена земельно-технічна експертиза №413/18 від 10.12.2018, за проведення якої було сплачено 5005,00 грн, а також проведена комісійна судова земельно-технічна експертиза №153/09-2019 від 06.09.2019, за проведення якої, позивачем було сплачено 2512,00 грн. Тому, витрати за проведення експертиз становлять 7517,00 грн. Крім того, до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу, яку надавав адвокат Кочетов Л.Г. Копії додаткової угоди до договору та акт приймання передачі виконаної роботи додані до матеріалів справи.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що справу було розглянуто неповноважним складом суду, а саме заяви про відвід судді Дубовік О.В. неодноразово розглядала самовідведений у даному провадженні суддя Зубчук І.В. Відтак, відповідно до ст. 36,39 ЦПК України, після заявлення собі самовідводу суддя Зубчук А.В. не могла вчиняти будь-яких інших процесуальних дій, пов`язаних із подальшим процесуальним рухом даної справи, а також не могла вже брати участь у розгляді та ухваленні будь-яких рішень у цьому провадженні, в тому числі вирішувати питання відводу судді Дубовік О.М. Зазначає, що справу було розглянуто судом за відсутності відповідача, який не був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання. На порушення вимог ст.265 ЦПК України оскаржуване рішення не містить заперечень ОСОБА_2 , а також наданих нею доказів та мотивів їх відхилення, мотивованої оцінки кожного аргументу, наведеного останньою. Судом було проігноровано рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16.03.2021, залишеного без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2021, яким рішення 16-тої сесії Васильківської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 26.09.2012 було визнане таким, що прийняте не у межах повноважень ради та не у спосіб , передбачений Конституцією та законами України. Отже, схема інвентаризації земель СТ «Зарево» (2012 р.), що затверджена рішенням державного органу, який діяв поза межами повноважень є неналежним доказом. Крім цього, суд визнав обслуговуючий кооператив «Садівниче товариство «Зарево» правонаступником садівничого товариства «Заграва» за відсутності жодних доказів цього. Зазначає, що судом було безпідставно зобов`язано відповідача провести демонтаж паркана, прибирання каміння та засипання штучної водойми, так як, на орендованій земельній ділянці відсутнє будь-яке каміння. Що стосується водойми, наявної на території ділянки, то вона є складовою того рельєфу та стану земельної ділянки, в якому вона була передана відповідачу в оренду. За відсутності будь яких належних доказів того, що водойма була створена саме ОСОБА_2 , у суду не має підстав зобов`язувати засипати її. У матеріалах справи міститься висновок експерта від 11.06.2019 за №14395/19-41, згідно якого, до земельної ділянки площею 0,1800 га , яка передана ОСОБА_2 в оренду не включені землі загального користування , визначені, як дороги, проїзди. А тому, за наявності висновків КНДІСЕ суд безпідставно вказав, що договір оренди складено з порушенням вимог Водного кодексу України.

24 травня 2023 року ОСОБА_1 надіслала до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2 у якому просить апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 27 березня 2023 року в частині задоволення позовних вимог без змін. Зазначає, що заявлення ОСОБА_2 безпідставних, численних відводів суддям свідчить про зловживання нею та її представником процесуальними правами з метою несвоєчасного розгляду та вирішення даної справи. Щодо тверджень ОСОБА_2 про порушення судом першої інстанції вимог процесуального закону, то будь яких порушень вимог ст.82 ЦПК України суд першої інстанції не допустив. Доводи ОСОБА_2 , що земельна ділянка містить і інший під`їзд чи альтернативну дорогу судом до уваги обґрунтовано не прийнято, оскільки наявність і інших доріг та під`їздів не дозволяє займати землі загального користування без попередньо встановленого законом порядку їх вилучення у землекористувача, яким є СТ «Зарево». Тому судом в цій частині ухвалено законне рішення.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 , голова правління ОК «СТ «Зарево» зазначає, що рішення суду першої інстанції законне та обґрунтоване, а доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 , не спростовують висновків суду, а тому просить апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін. Зазначає, що справу розглянуто повноважним складом суду. Вказує, що посилання ОСОБА_2 щодо розгляду справи за її відсутності є необґрунтованим, оскільки остання не подавала до суду заяв про зміну адреси місця проживання чи зміну електронної адреси, а свідомо не отримувала поштову кореспонденцію від суду. Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції переписав усі докази та їх оцінку зі справи №296/5781/18 є безпідставними, оскільки в обох справах письмовими доказами є фактично одні і ті ж документи, що були подані учасниками справи. Апелянт у скарзі зазначила, що суд визнав обслуговуючий кооператив «Садівниче товариство «Зарево» правонаступником садівничого товариства «Заграва» за відсутності відповідних доказів. Разом з тим, СТ «Зарево» раніше мало назву «Заграва», про що зазначено у п.1.1. Статуту товариства. Посилання ОСОБА_2 на висновок експерта Салтанової В.В. за результатами проведення земельно-технічної експертизи від 11.06.2019 №14395/19-41 є безпідставними, оскільки це документ не може вважатися допустимим доказом, оскільки експерту не було надано необхідних документів, в яких відображається загальний план товариства.

15 червня 2023 року до суду апеляційної інстанції надійшов відзив від Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області у якому представник Приходченко А.О. просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 , а додаткове рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 28 квітня 2023 року залишити без змін. У відзиві зазначає, що ОСОБА_1 не було надано у якості доказу копії адвокатського свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Кочетовим Л.Г., також не надано копії договору про надання правової допомоги №8/18 від 22.05.2018, а надано лише додаткову угоду №1 до нього, крім того, не надано доказів оплати позивачем послуг даного адвоката. Враховуючи зазначене, суду першої інстанції не було надано достатніх доказів фактичного здійснення витрат, а саме: акту прийому-передачі юридичних послуг, платіжного доручення та квитанції про сплату за надані послуги.

19 червня 2023 року Голова правління ОК «СТ» Зарево» подав відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 у якому підтримує апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 28 квітня 2023 року та просить її задовольнити. У відзиві зазначає, що позивач надала суду документи, підтверджуючі її витрати на послуги фахівця у галузі права ОСОБА_5 , надані ним під час розгляду справи, які пов`язані безпосередньо з підготовкою до розгляду справи. Крім того, витрати ОСОБА_1 на оплату послуг адвоката Кочетова Л.Г. також підлягають стягненню у повному обсязі. Доводи представника ОСОБА_2 ОСОБА_6 про дефектність актів прийому-передачі виконаної роботи є надуманими і необґрунтованими, жодним законом чи іншим нормативним актом. Щодо витрат на проведення експертиз, представник ОК «СТ» Зарево» вказував, що не погоджується із позицією суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні клопотання ОСОБА_1 щодо відшкодування витрат на проведення земельно-технічної експертизи №413/18 від 10.12.2018 та комісійної земельно-технічної експертизи №153/09-2019 від 06.09.2019 року.

07 липня 2023 року на адресу Житомирського апеляційного суду надійшов відзив ОСОБА_2 на апеляційні скарги, у яких просить скасувати рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 27 березня 2023 року у справі №296/8319/17 з причин його ухвалення неповноважним складом суду, а не з доводів зазначених в апеляційних скаргах. Вказує, що 26.09.2019 суддя Житомирського районного суду Житомирської області Зубчук І.В. (у провадженні якої перебувала справа) на підставі ст. 36 ЦПК України заявила собі самовідвід від участі в ній. Стверджує, що наслідками самовідводу проведено наступний автоматизований розподіл справи та її передано на розгляд судді Дубовик О.М. Вказує, що в подальшому суддя Зубчук І.В. вирішувала заявлені відводи судді Дубовик О.М., що не є безстороннім (неупередженим) у розумінні п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суб`єктивним критерієм розгляду справи. Вважає, що суддя Зубчук І.В. виявила особисту упередженість при розгляді відводів судді Дубовик О.М., що призвело до того, що справа розглянута неповноважним суддею, що у свою чергу призвело до ухвалення остаточного рішення неповноважним судом.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України).

Згідно п.1 ч.3 ст.376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу розглянуто неповноважним складом суду.

Статтею 6 Конвенції про захист правлюдини іосновоположних свобод(даліКонвенція)передбачено,що коженмає правона справедливийі публічнийрозгляд йогосправи упродовжрозумного строкунезалежним ібезстороннім судом,встановленим законом,який вирішитьспір щодойого правта обов`язківцивільного характеруабо встановитьобґрунтованість будь-якоговисунутого протинього кримінальногообвинувачення.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 квітня 2019 року справу №296/8319/17 передано складу судді Зубчук І.В.

Ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 26 вересня 2019 року задоволено заяву судді Зубчук І.В. про самовідвід. Відповідно до вимог ст.33 ЦПК України цивільну справу передано до загального відділу Житомирського районного суду Житомирської області для розподілу між суддями автоматизованою системою документообігу суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 грудня 2019 року справу №296/8319/17 передано складу судді Дубовік О.М.

Ухвалою Житомирськогорайонного судуЖитомирської областівід 05листопада 2020року суддя ЗубчукІ.В.розглянула заяву ОСОБА_2 про відвідсудді ДубовікО.М. У задоволенні заяви ОСОБА_2 відмовлено.

Ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 10 грудня 2020 року суддя Зубчук І.В. розглянула заяву ОСОБА_2 про відвід судді Дубовік О. М. У задоволенні заяви про відвід судді Дубовік О. М. відмовлено.

Ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 26 лютого 2020 року суддя Зубчук І.В. розглянула заяву ОСОБА_2 про відвід судді Дубовік О. М. У задоволенні заяви про відвід судді Дубовік О. М. відмовлено.

Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 27 березня 2023 року у даній справі ухвалено головуючим суддею Дубовік О.М.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, безсторонність (неупередженість) суду в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції має визначатися згідно з (i) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (ii) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах: «Фей проти Австрії», «Ветштайн проти Швейцарії»).

Проте, між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а також може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний критерій) (див. рішення у справі «Кіпріану проти Кіпру»).

У деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб`єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об`єктивної безсторонності (рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства»). У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливістьіншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддяще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (рішення у справі «Де Куббер проти Бельгії»).

Європейський суд з прав людини зазначає у рішеннях «Делкурт проти Бельгії», «Пєрсак проти Бельгії» і «Де Куббер проти Бельгії», що будь-який суддя,стосовно неупередженості якого є обґрунтований сумнів, повинен заявити самовідвід.

Таким чином, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, положення пункту 1 ст. 6 Конвенції, колегія суддів дійшла висновку, що судом не було забезпечено достатніх гарантій для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів уйого безсторонності, оскільки питання про відвід головуючого судді Дубовік О.М., який ухвалив рішення у даній, вирішувалося суддею Зубчук І.В., котра, виходячи з приписів п.5 ч.1 ст.36 ЦПК України, не мала права брати участі у даному провадженні.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції розглянуто справу неповноваженим складом суду, у зв`язку з чим скасовує рішення суду першої інстанції на підставі п. 1 ч. 3 ст. 376 ЦПК України та ухвалює нове рішення по суті позовних вимог.

Розглядаючи даний спір колегія суддів виходить з наступного.

Встановлено, що відповідно до витягу зі статуту попередня назва Обслуговуючий кооператив «Садівницьке товариство «Зарево» зазначена як «Заграва», товариство створене працівниками та службовцями будівельно-монтажного тресту "Житомирпромбуд" на земельній ділянці, відведеній у безстрокове користування для організації колективного садівництва рішенням виконкому Житомирської ради народних депутатів №117 від 19.04.1989 року (п.1.1. статуту).

19 квітня 1989 року рішенням виконавчого комітету Житомирської районної ради народних депутатів № 117, вилучено земельну ділянку загальною площею 55,7 га та надано підприємствам, організаціям та установам у безстрокове користування для створення колективних садів. Кількість ділянок вирішено розподілити після розробки генерального плану розбивки колективного саду; дозволено замовникам виготовлення проектів організації колективних садів.

Стаття 135 ЗК Української РСР 1970 року, що діяв до прийняття ЗК УРСР 1990 року, норма якого була чинною у такій редакції на час прийняття рішення від 19 квітня 1989 року № 117, передбачала, що земельні ділянки під колективні сади надаються підприємствам, організаціям і установам із земель державного запасу і тих, що не підлягають залісенню, земель державного лісового фонду за межами зеленої зони міст або за межами інших населених пунктів та земель державного лісового фонду, не вкритих лісом або зайнятих малоцінними лісовими насадженнями, в земельних і приміських зонах міст та інших населених пунктів з урахуванням перспективного розширення території населених пунктів.

Матеріалами справи підтверджено, що ОК СТ «Зарево» набуло право користування земельною ділянкою на підставі рішення, прийнятого у 1989 році, яке не скасоване та земельна ділянка в установленому законом порядку з користуванняОК СТ «Зарево» не вилучалася, права користування нею в установленому законом порядку ОК СТ «Зарево»не позбавлено.

Відтак, право користування земельною ділянкою набуте ОК СТ «Зарево»відповідно до законодавства, чинного на час виникнення права постійного користування, належить ОК СТ «Зарево».

Щодо позовних вимог про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Частиною першоюстатті 319 ЦК Українипередбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із частиною першоюстатті 321 ЦК Україниправо власностіє непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно п. п. «г», «е» ч. 1ст. 91 ЗК Українивласники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.

Відповідно до статті 103 Земельного кодексу України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).

Відповідно достатті 391 ЦК Українивласник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Аналогічна норма міститься в Земельному кодексі України, а саме - власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків (ст.152 ЗК України).

Тлумачення наведених норм земельного законодавства дає підстави для висновку про те, що в разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у розпоряджанні власністю (негаторний позов).

Підставою для подання позову про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою є створення іншою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою цього позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Відповідно роз`яснень, наданих у п.11постанови Пленуму Верховного суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та другастатті 3 ЦПК), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач є відповідальним за це.

ОСОБА_1 звертаючись до суду з позовом, обґрунтовувала свої позовні вимоги тим, що ОСОБА_2 зайняла частину земель загального користування - дорогу, та наразі відсутній прохід та під`їзд до земельної ділянки позивача № НОМЕР_1 , яка належить їй на праві власності, чим порушуються її права та законні інтереси як власника.

Суд розглядаєсправи неінакше якза зверненнямособи,поданим відповіднодо цьогоКодексу,в межахзаявлених неювимог іна підставідоказів,поданих учасникамисправи абовитребуваних судому передбаченихцим Кодексомвипадках (частинаперша статті13ЦПК України).

За правилами статей12,81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ізстаттею 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групидоказів).

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельні ділянки, 09 листопада 2007 року ОСОБА_1 видано державний акт серії ЯГ № 795056 на право власності на земельну ділянку площею 0,1200 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення (використання) земельної ділянки: для ведення садівництва, кадастровий номер: 1822080900:05:000:0837.

31 жовтня 2012 року ОСОБА_2 видано державний акт серії ЯМ № 043770 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1822080900:05:000:1215, що має цільове призначення для ведення садівництва і розташована в АДРЕСА_3 .

На підставі договору дарування земельної ділянки від 29.07.2010 року ОСОБА_2 набула у власність земельну ділянку площею 0,12 га, яка розташована: АДРЕСА_3 , із кадастровим номером 1822080900:05:000:1215 та цільовим призначенням - для ведення садівництва, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 043770. Відповідно до плану меж даної земельної ділянки: від точки Б до точки В - знаходяться землі загального користування (проїзд), від точки Г до точки А - також знаходяться землі загального користування (проїзд), а від точки А до точки Б - землі запасу сільської ради, що підтверджується кадастровим планом цієї земельної ділянки.

26 вересня 2012 року рішенням Василівської сільської ради Житомирського району Житомирської області затверджена схема інвентаризації земель за межами населених пунктів Василівської сільської ради Житомирського району Житомирської області.

З робочого проекту трьохфазного відгалудження та капітального ремонту повітряної лінії 04 кВ у садово-огородньому товаристві «Заграва» (попередня назва СТ «Зарево»), в якому міститься викопіювання з графічного матеріалу, вбачається, що повз земельну ділянку № НОМЕР_2 з трьох боків пролягає дорога.

Відповідно до проекту планування і забудови території колективних садів робітників і службовців підприємств, організацій і установ м. Житомира, розташованих в межах земель колгоспу ім. К. Маркса села Василівка Житомирського району Житомирської області у повній його редакції, між земельною ділянкою № НОМЕР_2 та річкою Вива запроектовано дорогу, яка з трьох боків огинає чотиристоронню ділянку АДРЕСА_3 . Вказаний проект планування і забудови території колективних садів робітників і службовців підприємств, організацій і установ м. Житомира, розташованих в межах земель колгоспу ім. К. Маркса села Василівка Житомирського району Житомирської області, у повній його редакції, що складається з першої (пояснювальна записка) та другої частини (креслення), який надано Міськрайонним управлінням у Житомирському районі та м. Житомирі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області листом від 11.03.2020 за №9-6-0.15-267/123-20.

Із «Проекту планування і забудови колективного саду», схеми інвентаризації земель за межами населених пунктів Василівської сільської ради, схеми інвентаризації земель ОКСТ «Зарево» та робочого проекту трифазного відгалудження та капітального ремонту повітряної лінії 04 кВ в ОК«СТ «Зарево», розроблених до 2003 року, відомо про наявність дороги навколо трьох боків чотиристоронньої земельної ділянки № НОМЕР_2 в ОК СТ «Зарево».

Фактичне користування під`їздом (проїздом) в напрямку до земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 0,1200 га, яка належить позивачу, не відповідає користуванню, визначеному в плані викопіювання земельних ділянок зі схеми земель ОК СТ «Зарево» та викопіювання зі схеми інвентаризації земель ОК СТ «Зарево».

Із протоколів правління СТ «Зарево» № 1 від 09.08.2014 та загальних зборів членів СТ «Зарево» № 2 від 20.09.2014 вбачається, що родиною ОСОБА_7 самовільно захоплено частину дороги на території СТ «Зарево», на ній самовільно викопано котлован, встановлено паркан і таким чином перекрито доступ до сусідніх земельних ділянок. Зобов`язано родину ОСОБА_7 засипати котлован і привести дорогу у належний стан. З викопіювання зі схеми інвентаризації земель СТ «Зарево», доданого до заяви-звернення ОСОБА_2 до правління СТ «Зарево» від 27.11.2014 про надання дозволу на прокладання повітряно-кабельної лінії 10 кВ вбачається, що чотиристороння земельна ділянка № НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_2 , з трьох сторін межує із землями загального користування (дорогою) СТ «Зарево».

16 грудня 2014 року комісією в складі голови садового товариства "Зарево", членами правління товариства, Василівського сільського голови та землевпорядника обстежено частину місцевості, яка межує із земельною ділянкою № 99 садового товариства, де проходить дорога, про що складно відповідний акт.

З висновку, складеного ТОВ «Підприємство «Житомирземпроект» за результатами проведення земельно-технічної експертизи №413/18 від 10.12.2018 вбачається, що запроектований між земельною ділянкою № НОМЕР_2 кадастровий номер 1822080900:05:000:1215 і орендованою ОСОБА_2 земельною ділянкою кадастровий номер 1822080900:05:000:1310 проїзд, в тому числі і до земельної ділянки № НОМЕР_1 , що належить позивачу у даній справі - ОСОБА_1 , перекритий парканом з сітки рабиці та висипане каміння, що перешкоджає проїзду до вказаної ділянки.

Водночас, даний факт знайшов своє відображення у рішенні Житомирського районного суду Житомирської області від 25.03.2019 та постановах Житомирського апеляційного суду від 04.03.2020, Верховного Суду від 03.06.2021 у межах розгляду справи № 296/5781/18.

Відповідно до ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, крім інших, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

З врахуванням викладеного, порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов`язання відповідача ОСОБА_2 звільнити земельну ділянку загального користування шляхом проведення демонтажу паркана з сітки рабиця, прибрання каміння та засипання штучної водойми (копанки) на дорозі (проїзді) до земельної ділянки № НОМЕР_1 біля належної їй на праві власності земельної ділянки № НОМЕР_2 в Обслуговуючому кооперативі "Садівницьке товариство "Зарево" с.Василівка Житомирського району, оскільки ОСОБА_1 позбавлена можливості користуватися дорогою, яка забезпечувала їй можливість під`їзду або проходу до земельної ділянки, яка належить їй на праві власності. Альтернативного доступу ОСОБА_1 до її земельної ділянки відповідачем ОСОБА_2 не забезпечено. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Щодо позовних вимог про визнання недійсним договору оренди землі.

08 вересня 2015 року Житомирською обласною державною адміністрацією прийнято розпорядження № 292, яким, серед іншого, надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою, в тому числі, ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,18 га для передачі в оренду за рахунок земель водного фонду в межах Василівської сільської ради Житомирського району Житомирської області.

Висновком відділу регіонального розвитку, містобудування та архітектури Житомирської РДА від 08.10.2015 №01-17/1284 погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_2 площею 0,1722 га для сінокосіння і випасання худоби на території Василівської сільської ради Житомирського району.

Згідно довідки №34-603-0.5-1895/15-15 від 03.11.2015, виданої управлінням Держгеокадастру у Житомирському районі Житомирської області, земельна ділянка площею 0,1800 га, розташована на території Василівської сільської ради та надана ОСОБА_2 належить до земель водного фонду.

Висновком начальника управління Держгеокадастру України в Житомирському районі Житомирській області від 18.11.2015 за №19-603-99.4-2707/15-15 погоджено проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки в оренду.

У висновку Державного агенства водних ресурсів України від 28.12.2015 за №992/ЖТ/30-15 вказано, що земельна ділянка площею 0,1800 га відведена в оренду ОСОБА_2 має категорію земель водного фонду, має обмеження у її використанні, адже проходить по прибережній захисній смузі. Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідає вимогам водного законодавства.

16 лютого 2016 року Житомирською обласною державною адміністрацією прийнято розпорядження № 35, яким, серед іншого, вирішено затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, в тому числі ОСОБА_2 площею 0,18 га, землі водного фонду в межах Василівської сільської ради Житомирського району Житомирської області в оренду терміном на 49 років з кадастровим номером 1822089000:05:000:1310.

11 травня 2016 року між Житомирською районною державною адміністрацією та ОСОБА_2 було укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки. У п.15 договору оренди зазначено, що передача земельної ділянки в оренду здійснюється на підставі розпорядження голови Житомирської ОДА №35 від 16.02.2016 року.

Вищевказане розпорядження рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 25.03.2019 визнано недійсним і скасовано. На підставі вищевказаного судового рішення, голова Житомирської ОДА своїм розпорядженням № 234 від 31.03.2020 скасував розпорядження № 35 від 16.02.2016 в частині затвердження технічної документації і надання в оренду земельної ділянки ОСОБА_2 .

Відповідно до Земельно-кадастрової інформації, орендована ОСОБА_2 земельна ділянка площею 0,18 га містить обмеження\обтяження, адже проходить в прибережній захисній смузі річки.

Листом Державної екологічної інспекції у Житомирській області від 19.08.2016 за №2284/1/03-16 повідомлено, що в межах СТ «Зарево» на території Василівської сільської ради, поряд із земельною ділянкою № 99, знаходиться поглиблення (виїмка) в рельєфі земної поверхні, тобто штучно створений водний об`єкт, площею 0,025 га та глибиною понад 1,2 м. Також, по зовнішньому периметру земельної ділянки № 99 (з двох її перпендикулярних сторін) розміщено насипи каменю великої фракції (бутове каміння).

07 червня 2017 року ГУ Держгеокадастру у Житомирській області звернулося із клопотанням за № 77-ОК/0016/КВ/06/01/-1 до Житомирської ОДА у якому було запропоновано привести розпорядження голови ОДА від 16.02.2016 за №35 у відповідність до вимог законодавства, розірвати з ОСОБА_2 договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 1822080900:05:000:1310 з наступним припиненням державної реєстрації речового права (оренди) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та забезпечити повернення орендарем земельної ділянки в першочерговому стані.

Відповідно до висновку земельно-технічної експертизи від 27.04.2018 № 423/18-25, складеного Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз Житомирське відділення, землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж річок, належать до земель водного фонду. Ширина прибережної захисної смуги річки Вива, яка протікає територією Василівської сільської ради, становить 25 метрів від урізу води цієї річки. Земельна ділянка з кадастровим номером 1822080900:05:000:1310, у т.ч. і та її частина, на якій мається штучна водойма (копанка), частково розміщена в межах прибережної захисної смуги, інша її частина поза межами прибережної захисної смуги.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України (частина другастатті 19 Конституції України).

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються, зокрема, на землі рекреаційного призначення, землі водного фонду (стаття 19 ЗК України).

Землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок і навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами, належать до земель водного фонду (пункт «б» частини першоїстатті 58 ЗК Українита абзац 3 частини першоїстатті 4 ВК України).

Згідно з частинами першою та другоюстатті 60 ЗК України, вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм, з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: а) для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів; б) для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; в) для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів. При крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється. Аналогічні норми закріплені в частинах першій-третійстатті 88 ВК України.

Таким чином, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об`єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню й належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.

Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності (частина першастатті 61 ЗК України, частина першастатті 89 ВК України).

Отже, землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які розповсюджується особливий порядок їх використання та надання їх у користування. Такі землі можуть змінювати володільця лише у випадках, прямо передбаченихЗК УкраїнитаВК України.

Згідно з пунктом «ґ» частини третьоїстатті 83 ЗК Українидо земель комунальної власності, які не можна передавати у приватну власність, належать землі водного фонду, крім випадків, визначенихЗК України.

Відповідно до частин другої та четвертоїстатті 59 ЗК Українигромадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми. Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

Згідно з пунктом 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженогонаказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05 листопада 2004 року №434, (далі - Порядок), у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об`єктів, природоохоронний орган забезпечує їх збереження шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установленихстаттею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку з урахуванням існуючих конкретних умов забудови на час установлення водоохоронної зони.

Відсутність окремого проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом (постанова Верховного Суду від 26 травня 2021 року у справі №372/4149/18-ц).

Системний аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установленихстаттею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку. Надання у приватну власність земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі, без урахування обмежень, зазначених устатті 59 ЗК України, суперечить нормам статей83,84цьогоКодексу.

Таким чином, законодавство України обмежує безоплатне передання у приватну власність земель водного фонду випадком передання за рішенням уповноваженого органу тільки замкнених природних водойм (загальною площею до 3 гектарів). Крім того, зайняту прибережною захисною смугою земельну ділянку можна отримати в оренду для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо, а не у приватну власність для ведення садівництва.

Згідно з частиною четвертоюстатті 59ЗКУкраїни громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

За змістом частини сьомоїстаті 122 ЗК УкраїниКабінет Міністрів України надає земельні ділянки із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у випадках, визначених статтями149,150цьогоКодексу.

Згідно з частиною третьоюстатті 122 ЗК України(на час вирішення питання про передачу спірної земельної ділянки в оренду) районні державні адміністрації на їх території надають земельні ділянки із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті; в) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті.

За змістом частини четвертої статі 122 ЗК України обласні державні адміністрації надають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.

Відповідно до частини п`ятої статті 149 ЗК України районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків, визначених частиною дев`ятою цієї статті; в) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною дев`ятою цієї статті.

Частиною шостоюстатті 149 ЗК Українипередбачено, що обласні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами п`ятою, дев`ятою цієї статті.

Частиною 4 статті 124 Земельного Кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Статтею 2 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За змістом ст. 13 зазначеного Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з вимогамист. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів (стаття 16 ЦК України) і загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 ЦК України.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, а правочин - бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог є підставою недійсності відповідного правочину (стаття 203 та частина перша статті 215 ЦК України).

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для визнання оспорюваного договору оренди недійсним як такого, що суперечить акту цивільного законодавства (частина першастатті 203 ЦК України), зокрема приписам ст.ст.83,84,89 ВК Кодексу України, ст.ст.59, 83,122 ЗК України.

Щодо позовноївимогипро визнаннянезаконним таскасуваннярішення Житомирської районної ради № 83 від 29.04.2016 року «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка передається в оренду ОСОБА_2 , загальною площею 0,1800 га.

Рішенням 5 сесії 7 скликання Житомирської районної ради Житомирської області від 29 квітня 2016 року затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка передається в оренду ОСОБА_2 , загальною площею 3,1800 га для сінокосіння (10.06) на території Василівської сільської ради Житомирського району Житомирської області (поза межами населеного пункту)

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом, у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).

При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Вирішуючи спір, суд має пересвідчитись у належності особі яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваногозакономінтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права та неправильний спосіб захисту встановлюються при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.04.2020 по справі №825/1549/17.

За змістом статті 1 Закону України "Про оцінку земель", нормативна грошова оцінка земельних ділянок - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Згідно з підпунктом 14.1.125 статті 14 Податкового кодексу України нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XII, глави 1 розділу XIV цього Кодексу - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

За правилами частини п`ятої статті 5 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується, зокрема, для визначення розміру земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Відповідно до частини третьої статті 18 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України "Про землеустрій".

Частинами першою, другою статті 20 цього Закону визначено, що за результатами нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація; дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Порядок затвердження технічної документації з оцінки земель визначений статтею 23 Закону України "Про оцінку земель".

Згідно із частиною першою цієї статті технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою; протягом місяця з дня надходження технічної документації відповідна сільська, селищна, міська рада розглядає та приймає рішення про затвердження або відмову в затвердженні такої технічної документації.

Плата за землю справляється на підставі положень розділу XII ПК України.

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.

Нормативна грошова оцінка землі проводиться в обов`язковому порядку для визначення розміру орендної плати за землі комунальної та державної форм власності. Технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, затверджується рішенням відповідної сільської, селищної чи міської ради.

Таким чином,затвердження технічноїдокументації знормативної грошовоїоцінки земельноїділянки зметою передачітакої воренду відповіднимрішенням органумісцевого самоврядуванняне призвелодо ймовірногопорушення правпозивачки,а відтакне єналежним способомзахисту цивільногоправа.

Тому колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні цієї вимоги у зв`язку з обранням ОСОБА_1 неналежного способу захисту.

Відповідно до положень п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити його.

Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Враховуючи наведене,рішення судупершої інстанції підлягає скасуванню у відповідності до ст. 376 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 .

Відповідно до частин першої, п`ятоїстатті 270 ЦПК Українисуд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Додатковим рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 28 квітня 2023 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2238,40 грн судового збору, з Житомирської районної державної адміністрації на її користь стягнуто 1278, 40 грн. судового збору.

У пункті 20 постанови Пленум Верховного Суду України від 18 грудня2009 року № 4 «Про судове рішення у цивільній справі» судам роз`яснено, що у разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу.

Тобто, додаткове рішення суду, ухвалене у порядкустатті 270 ЦПК Україниє невід`ємною частиною основного рішення у справі по суті спору, та не може існувати окремо від нього.

З огляду на наведене додаткове рішення суду першої інстанції від 28 квітня 2023 року підлягає скасуванню, оскільки воно не може існувати окремо від основного рішення у справі по суті спору.

Щодо заяви ОСОБА_1 про відмову від апеляційної скарги на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 27 березня 2023 року.

09 серпня 2023 року на адресу Житомирського апеляційного суду від ОСОБА_1 надійшла заява про відмову від апеляційної скарги на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 27 березня 2023 року. Заяву обґрунтує тим, що вона дійшла висновку, що скасовувати рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 27 березня 2023 року в частині відмови у задоволенні її позовної вимоги про визнання незаконним та скасування рішення №83 п`ятої сесії Житомирської районної ради від 29 квітня 2016 року немає потреби. Зазначає, що рішенням від 27 березня 2023 року районним судом задоволено її позовні вимоги та визнано недійсним укладений 11 травня 2016 року між Житомирською РДА та ОСОБА_2 договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 1822080900:05:000:1310 та зобов`язано ОСОБА_2 усунути перешкоди у здійсненні її права користування земельною ділянкою. Вказує, що таким чином суд першої інстанції поновив її законні права, які були порушені ОСОБА_2 та іншими відповідачами. Зазначає, що за таких обставин визнавати незаконним і скасовувати рішення районної ради щодо затвердження технічної документації з нормативно грошової оцінки спірної земельної ділянки є зайвим, оскільки дане рішення необхідне лише для укладання договору оренди земельної ділянки. Враховуючи викладене просила прийняти її відмову від апеляційної скарги на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 27 березня 2023 року та закрити апеляційне провадження щодо її апеляційної скарги.

Частиною третьоюстатті 13 ЦПК Українивизначено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно із пунктом 1 частини першоїстатті 362 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження особа, яка подала апеляційну скаргу, заявила клопотання про відмову від скарги, за винятком випадків, коли є заперечення інших осіб, які приєдналися до апеляційної скарги.

Відповідно до частини четвертоїстатті 364 ЦПК Україниособа, яка подала апеляційну скаргу, має право відмовитися від неї в повному обсязі чи в певній частині до закінчення апеляційного провадження. За відмови від апеляційної скарги суд, за відсутності заперечень інших осіб, які приєдналися до апеляційної скарги, постановляє ухвалу про закриття апеляційного провадження.

У пункті 12постанови Пленуму Верховного Суду України №12 від 24 жовтня 2008 року «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку»указано, що: «прийняття відмови від апеляційної скарги не пов`язується з обов`язком апеляційного суду перевіряти, чи у зв`язку з такою відмовою не порушуються права будь-яких осіб, оскільки право особи на відмову від апеляційної скарги не обмежене. При цьому апеляційний суд має роз`яснити наслідки прийняття відмови від скарги. Прийнявши відмову від апеляційної скарги, суд закриває апеляційне провадження за цією скаргою».

Частиною п`ятоюстатті 364 ЦПК Українивстановлено, що у разі закриття апеляційного провадження у зв`язку з відмовою від апеляційної скарги на судове рішення повторне оскарження цього рішення особою, що відмовилася від скарги, не допускається.

Прийнявши відмову від апеляційної скарги, суд закриває апеляційне провадження за цією скаргою, а за наявності інших апеляційних скарг - продовжує апеляційне провадження за цими скаргами (скаргою).

Зважаючи на те, що ОСОБА_1 відмовилася від апеляційної скарги, реалізувавши таким чином свої процесуальні права, повідомлена про наслідки такої відмови, така відмова не суперечить вимогам закону, колегія суддів вважає за необхідне заяву задовольнити, прийняти відмову ОСОБА_1 від апеляційної скарги на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 27 березня 2023 року та закрити апеляційне провадження за її апеляційною скаргою на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 27 березня 2023 року, роз`яснивши, що повторне оскарження цього рішення особою, що відмовилась від скарги, не допускається.

Щодо розподілу судових витрат

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях141,142 ЦПК України.

Відповідно до частини першої та другоїстатті 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

За правилами частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Позивач ОСОБА_1 у 2017 році звернулася до суду із вимогою немайнового характеру про визнання договору оренди недійсним, за яку сплатила 640,00 грн судового збору, згідно квитанції №69 від 21.12.2017 року (т.2 а.с.88).

Згідно квитанції № 61 від 13.11.2017 ОСОБА_1 сплатила 640,00 грн судового збору за вимогу про визнання незаконним та скасування рішення №83 Житомирської районної ради від 29.04.2016 року (т. 5 а.с.1).

Згідно квитанції №112 від 30.03.2018 ОСОБА_1 сплатила 704,80 грн судового збору за вимогу немайнового характеру про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Житомирської ОДА №292 від 08.09.2015 та 29червня 2020року ОСОБА_1 відмовилася від вказаної позовної вимоги.

26 лютого 2020 року ОСОБА_1 подала заяву про зміну предмету позову у якій просила усунути перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження її власністю, судовий збір за яку сплачено не було.

Оскільки ухваленим судовим рішенням задоволено лише вимогу ОСОБА_8 про визнання недійсним договору оренди землі, яка оплачена судовим збором в сумі 640,00 грн, а тому з ОСОБА_2 та Житомирської районної державної адміністрації на користь позивача стягується судовий збір в розмірі 320,00 грн з кожного ( 640,00 грн :2).

Оскільки скасування рішення суду першоїінстанції непризвело дозадоволення скарги ОСОБА_2 по суті,то понесенінею судовівитрати заподання апеляційноїскарги покладаютьсялише насаму ОСОБА_2 тане компенсуютьсяостанній.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу.

Підчас розглядусправи всуді першоїінстанції ОСОБА_1 просила судстягнути судовівитрати занадану правничу допомогу,яка надаваласьадвокатом Кочетовим Л.Г.в розмірі 5000,00грн таФОП ОСОБА_5 в розмірі116292,00грн.

В клопотанні представник ОСОБА_2 - ОСОБА_6 вказала, що розмір даних витрат є неспівмірним з складністю справи та виконаних адвокатом робіт, тому вважала, що взагалі відсутні підстави для стягнення на користь позивачки витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, наданих адвокатом Кочетовим Л.Г. Витрати, які ОСОБА_1 понесла на послуги юриста Харчука В.В. не відносяться до витрат на правничу допомогу, а тому не підлягають стягненню.

У частині першій статті 59Конституції України закріплено право кожного на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України таке право є гарантованою Конституцією України можливістю фізичної особи одержати юридичні (правові) послуги (абзац другий пункту 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000). Це право є одним із конституційних, невід`ємних прав людини і має загальний характер; реалізація права на правову допомогу не може залежати від статусу особи та характеру її правовідносин з іншими суб`єктами права; вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати; конституційне право кожного на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість (абзаци третій, четвертий, п`ятий підпункту 3.1, абзац перший підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009).

Кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, визначених законом, держава забезпечує надання професійної правничої допомоги безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав та особи, яка надає правничу допомогу. Для надання професійної правничої допомоги діє адвокатура. Забезпечення права на захист від кримінального обвинувачення та представництво в суді здійснюються адвокатом, за винятком випадків, установлених законом. Витрати учасників судового процесу на професійну правничу допомогу відшкодовуються в порядку, визначеному законом (стаття 10 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року).

Згідно зі статтею 15ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Стаття 133ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з частинами першою-шостою статті 137ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1 розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Пунктами 1, 2 частини другої статті 141ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Частиною восьмою статті 141ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Тлумачення наведеної норми права дає підстави для висновку, що можливість подання сторонами доказів в підтвердження понесених судових витрат, в тому числі і витрат на професійну правничу допомогу у відповідній інстанції, процесуальний закон ставить у залежність від процесуальної стадії розгляду справи у конкретній інстанції.

Тобто докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції подаються до закінчення судових дебатів у справі саме в суд першої інстанції, або протягом п`яти днів після ухвалення рішення судом першої інстанції за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, відповідно подаються до закінчення судових дебатів під час перегляду справи у суді апеляційної інстанції, або протягом п`яти днів після ухвалення рішення апеляцією за умови, що до закінчення судових дебатів у суді апеляційної інстанції сторона зробила про це відповідну заяву. Повторне подання доказів в суді апеляційної (касаційної) інстанції в підтвердження розміру витрат на правничу допомогу, понесених в суді першої інстанції, процесуальний закон не вимагає.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Таку правову позицію Велика Палата Верховного Суду виклала у постанові від 3 червня 2020 року у справі №211/1674/19.

Верховним Судом в постанові від 31 травня 2022 року у справі №927/728/21в викладено правовий висновок, згідно якого не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Відповідно до статті 1Закону України«Про адвокатурута адвокатськудіяльність» (далі - Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За змістом пункту 9 частини першої статті 1 №5076-VI представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

В силу пункту 6 частини першоїстатті 1 Закону №5076-VIінші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами (стаття 19 Закону №5076-VI).

22 грудня 2018 року між Адвокатським бюро «Кочетов та партнери» в особі керуючого бюро Кочетова Л. Г. та Демянчук Г.П. укладено договір №8/18 про надання правової допомоги.

Згідно п.3 п.п.3.2. вказаного договору, розмір гонорару Клієнт сплачує Бюро за надану в межах цього договору правову допомогу, яка визначається сторонами окремою додатковою угодою, та є невід`ємною частиною цього договору, така додаткова угода може бути викладена у формі додатку до договору, який набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін. (т. 4 а.с. 4-7).

На підтвердження наданих адвокатом послуг в суді першої інстанції Демянчук Г.П. також надала: копію додатковоїугоди від03.06.2018за №1до договорупро наданняправової допомоги№8/18від 22.05.2018,акт приймання передачівиконаної роботивід 30.12.2018за №1до договорупро наданняправової допомоги№8/18від 22.05.2018за яким надавалисянаступні послуги:ознайомлення зматеріалами справивартість 1500,00грн;надання консультацій,роз`яснень вимогзаконодавства,узгодження правовоїпозиції 500,00грн;вивчення судовоїпрактики таправової позиціїВерховного Суду -1000,00грн,участь усудових засіданнях(3-х) 3000,00грн, копії квитанційвід 05.06.2018,01.08.2018,19.12.2018про сплатуДемянчук Г.П.Адвокатському бюро«Кочетов тапартнери» 5000,00грн заадвокатські послуги (т.23а.с.94).

Визначений адвокатом Кочетовим Л.Г. розмір витрат на професійну правничу допомогу ( 5000,00 грн) є співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання цих робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, значенням справи для позивачки.

Заперечення представника ОСОБА_2 ОСОБА_6 про те, що заявлений ОСОБА_1 розмір витрат на професійну правничу допомогу не є співмірним зі складністю справи, не відповідає критеріям реальності та розумності, суперечить фактичним обставинам справи.

Відповідачка ОСОБА_2 не довела неспівмірність понесених ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, внаслідок чого розмір цих витрат не підлягає зменшенню.

Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про необхідність компенсувати за рахунок ОСОБА_2 та Житомирської районної ради Житомирської області понесені ОСОБА_1 витрати, пов`язанні з оплатою правничої допомоги надані адвокатом Кочетовим Л.Г. у розмірі 5 000,00 грн під час розгляду справи в суді першої інстанції , а саме по 2500, 00 грн з кожного.

Щодо стягнення витрат направничу допомогунадану ФОП ОСОБА_5 .

З позовом до суду ОСОБА_1 звернулася 23 жовтня 2017 року.

Згідно ч.1ст.12ЦПК України( в редакціїна часпред`явлення позову)особа,яка бере участьу справі,має правона правовудопомогу,яка надається адвокатамиабо іншимифахівцями угалузі правав порядку,встановленому законом.

Відповідно до ст.56 ЦПК України (в редакції на час пред`явлення позову) правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, 17 січня 2017 року ОСОБА_5 ( який діє на підставі свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи підприємця від 20.03.2002 року, займається діяльністю у сфері права ( КВЕД №69.10, являється фахівцем у галузі права) та ОСОБА_1 уклали договір про надання правової допомоги. До договору долучено диплом НОМЕР_3 про закінчення ОСОБА_5 . Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка (т.23 а.с.95-96).

Згідно акту прийому-передачі від 14.12.2017, юрист ОСОБА_5 та ОСОБА_1 підтвердили виконання умов договору про надання правової допомоги юристом та витрачено 90 годин роботи, сплачено - 63432,00 грн (т.23 а.с.97).

Згідно акту прийому-передачі від 29.12.2018, юрист ОСОБА_5 та ОСОБА_1 підтвердили виконання умов договору про надання правової допомоги юристом та витрачено у 2018 році - 75 годин роботи, сплачено - 52860,00 грн (т.23 а.с.98).

За квитанціями №17, 29 від 14.12.2017 та 29.12.2018, ОСОБА_1 сплатила представнику ОСОБА_5 за надання правової допомоги по цивільній справі 296/8319/17 кошти в сумі 63432,00 грн та 52860,00 грн, а всього 116292,00 грн. (т.24 а.с.66).

Разом з тим з матеріалів справи вбачається, що 28 серпня 2017 року ОСОБА_1 , довіреністю, яка посвідчена приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Стражник Т.О. та зареєстрована в реєстрі №14636, уповноважила ОСОБА_5 представляти її інтереси і вести її справи у судах усіх інстанцій, з усіма процесуальними правами та обов`язками, які надано позивачу, відповідачу. Довіреність видана строком на один рік по 06 серпня 2018 року ( а.с.11 т.2).

06 серпня 2018 року ОСОБА_1 , довіреністю, яка посвідчена приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Стражник Т.О. та зареєстрована в реєстрі №12043, уповноважила ОСОБА_5 представляти її інтереси і вести її справи у судах усіх інстанцій, з усіма процесуальними правами та обов`язками, які надано позивачу, відповідачу. Довіреність видана строком на один рік по 06 серпня 2019 року ( а.с.164 т.6).

19 січня 2019 року ОСОБА_1 , довіреністю, яка посвідчена приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Ширяєвою О.В. та зареєстрована в реєстрі №5, уповноважила ОСОБА_5 представляти її інтереси і вести її справи у судах усіх інстанцій, з усіма процесуальними правами та обов`язками, які надано позивачу, відповідачу. Довіреність видана строком на два роки по 19 січня 2021 року ( а.с.79 т.15).

З протоколів судових засідань з 06 березня 2018 року по 28 грудня 2021 року вбачається, що ОСОБА_5 в суді першої інстанції представляв інтереси ОСОБА_1 , як представник позивача.

Заяви, клопотання до суду першої інстанції ОСОБА_5 також подавав, як представник позивача.

Відповідно до ст.40 ЦПК України (в редакції на час пред`явлення позову) представником у суді може бути адвокат або інша особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність і належно посвідчені повноваження на здійснення представництва в суді, за винятком осіб, визначених у статті 41 цього Кодексу.

Повноваження представників сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, мають бути посвідчені такими документами: довіреністю фізичної особи ( п.1 ч.1 ст.42 ЦПК України ( в редакції на час пред`явлення позову).

З врахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що ОСОБА_5 в суді першої інстанції діяв, як представника позивача ОСОБА_1 , а не надавав ОСОБА_1 правничу допомогу як фахівець у галузі права.

Колегія суддів звертає увагу на те, що поняття « надання професійної правничої допомоги» не тотожне поняттю «представництво особи в суді».

Позивачка ОСОБА_1 надала суду першої інстанції договір про надання правової допомоги від 17 січня 2017 року, тільки на четвертий рік після відкриття провадження у справі, а саме 21 жовтня 2021 року, та вже після того, коли ОСОБА_5 представляв її інтереси на підставі виданих нею довіреностей.

Таким чином, заявлена ОСОБА_1 сума 116292,00 грн витрат на послуги ФОП ОСОБА_5 , не є в розумінні ст.ст.15,133, 137 ЦПУ України витратами на професійну допомогу, а тому не підлягає стягненню з відповідачки ОСОБА_2 .

Щодо стягнення витрат за проведення судової експертизи та експертного дослідження

Згідно з п.2 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведення експертизи.

Відповідно до рахунку фактури №153 від 17.07.2019 вартість проведення комісійної судової земельно-технічної експертизи №153/09-2019 становить 2512,00 грн, виконання якої доручено ТОВ «Центру будівельних та земельних експертиз», платник ОСОБА_1 .

Згідно акту здачі-приймання висновку експертів за результатами проведення комісійної судової земельно-технічної експертизи №153/09-2019 від 06.09.2019, ОСОБА_1 сплатила 2512,00 грн, що підтверджується квитанцією №35 від 25.07.2019 року (т.23 а.с.91-93).

З копії висновку експертів за результатами проведення комісійної судової земельно-технічної експертизи від 06.09.20219 №153/09-2019 проведеної ТОВ «Центру будівельних та земельних експертиз» вбачається, що ця експертиза проведена за заявою ОСОБА_1 від 17.07.2019 про проведення земельно-технічної експертизи у цивільній справі №278/419/19 за позовом ОСОБА_1 до Житомирської обласної державної адміністрації, ОСОБА_2 , треті особи на стороні позивача: СТ «Зарево» Василівська сільська рада Житомирського району Житомирської області про визнання незаконним та скасування розпорядження Житомирської обласної державної адміністрації Мащковського С.О. від 16.02.2016 №35.

Суд при здійсненні судочинства можевикористовуватилише текст судового рішення,який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру (частина третястатті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 10 серпня 2019 року позовна заява ОСОБА_1 була залишена без розгляду. У справі №278/419/19 ОСОБА_1 не подавала заяву про розподіл між сторонами судових витрат.

Оскільки комісійна судова земельно-технічна експертиза від 06.09.20219 була проведена за заявою ОСОБА_1 у справі №278/419/19, тобто в іншій справі, а тому відсутні правові підстави для відшкодування витрат за проведення такої експертизи в межах цієї справи.

Відповідно до договору №113 на проведення експертного дослідження від 04.12.2018 ТОВ «Підприємство «Житомирземпроект» з однієї сторони та ОСОБА_9 з другої сторони уклали договір на проведення експертного дослідження земельної ділянки за адресою Василівська сільська рада, садове товариство «Зарево».

Протоколом згоди на договірну ціну від 04.12.2018, замовник ОСОБА_9 та ТОВ «Підприємство «Житомирземпроект» погодили ціну в сумі 5005,00 грн (т.23 а.с.88-89).

Згідно акту прийому - передачі виконаних робіт по проведенню експертного дослідження від 10.12.2018 ОСОБА_9 роботу прийняв (т.23 а.с.89).

Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера від 04.12.2018 ОСОБА_9 сплатив 5005,00 грн за судову експертизу (т.23 а.с.90).

Оскільки оплату за проведення експертного дослідження від 04.12.2018, проведеного ТОВ «Підприємство «Житомирземпроект» здійсним ОСОБА_9 , який не є стороною даної справи, а тому такі витрати не підлягають стягненню з відповідачки ОСОБА_10 .

Керуючись статтями 259, 268, 364, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Заяву ОСОБА_1 про відмову від апеляційної скарги на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 27 березня 2023 року - задовольнити.

Прийняти відмову ОСОБА_1 від апеляційної скарги на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 27 березня 2023 року.

Апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 27 березня 2023 року закрити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 28 квітня 2023 року задовольнити частково.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 27 березня 2023 року задовольнити частково.

Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 27 березня 2023 року та додаткове рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 28 квітня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_1 права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом зобов`язання ОСОБА_2 провести демонтаж паркана з сітки рабиця, прибрання каміння та засипання штучної водойми (копанки) на дорозі (проїзді) до земельної ділянки № НОМЕР_1 біля належної їй на праві власності земельної ділянки № НОМЕР_2 в Обслуговуючому кооперативі "Садівницьке товариство "Зарево" с. Василівка Житомирського району.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 0,1800 га в межах Василівської сільської ради Житомирського району строком на 49 років для сінокосіння (категорія земель водного фонду), кадастровий номер 1822080900:05:000:1310, укладений 11 травня 2016 року між Житомирською районною державною адміністрацією Житомирської області та ОСОБА_2 11 травня 2016 року.

В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 320,00 грн судового збору та 2500,00 грн витрат на правничу допомогу.

Стягнути з Житомирської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 320,00 грн. судового збору та 2500,00 грн витрат на правничу допомогу.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 17 серпня 2023 року.

Головуючий

Судді