Ухвала

від 17.08.2023 по справі 640/21892/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

17 серпня 2023 року м. Київ № 640/21892/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Панової Г.В., розглянувши клопотання Державної інспекції архітектури та містобудування України про закриття провадження в адміністративній справі

за позовом ОСОБА_1

до Державної архітектурно-будівельної інспекції України,

Державної інспекції архітектури та містобудування України

за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

Товариство з обмеженою відповідальністю "РІВЕРСАЙД ДЕВЕЛОПМЕНТ

ЛТД",

Приватне акціонерне товариство "Київський річковий порт",

Публічне акціонерне товариство "ТОРГРІЧТРАНС",

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕРРА ПРОДЖЕКТ",

Товариство з обмеженою відповідальністю "СПЕЦМЕХБУД 21"

про визнання протиправним та скасування дозволу,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної архітектурно-будівельної інспекції України в якій просить: визнати протиправним та скасувати дозвіл на виконання будівельних робіт №ІУ013210406973 від 15.04.2021 р. виданий Державною будівельною інспекцією України замовникам Товариству з обмеженою відповідальністю "РІВЕРСАЙД ДЕВЕЛОПМЕНТ ЛТД", Приватному акціонерному товариству "КИЇВСЬКИЙ РІЧКОВИЙ ПОРТ", Публічному акціонерному товариству "ТОРГРІЧТРАНС" об`єкту будівництва "Реконструкція майнового комплекту під багатофункціональний комплекс. Адреса: вул. Набережно-Хрещатицька у Подільському районі м. Києва".

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.08.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін ( у письмовому провадженні). Також суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю "РІВЕРСАЙД ДЕВЕЛОПМЕНТ ЛТД", Приватне акціонерне товариство "Київський річковий порт", Публічне акціонерне товариство "ТОРГРІЧТРАНС", Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕРРА ПРОДЖЕКТ", Товариство з обмеженою відповідальністю "СПЕЦМЕХБУД 21".

Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду», який набрав чинності 15.12.2022 (далі по тексту - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.02.2023 суд прийняв до провадження адміністративну справу № 640/21892/21 та ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні). Також суд залучив до участі в адміністративній справі № 640/13303/21 в якості співвідповідача Державну інспекцію архітектури та містобудування України (код ЄДРПОУ 44245840, адреса: 0133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26).

На адресу суду надійшло клопотання Державної інспекції архітектури та містобудування України про закриття провадження в адміністративній справі № 640/21892/21 на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства України.

В обґрунтування вказаного клопотання відповідач зазначив, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 4 вересня 2018 року по справа № 823/2042/16 дійшла висновку, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме них відносин.

Таким чином, рішення про видачу дозволу на виконання будівельних робіт є правовим актом індивідуальної дії, оскільки породжує права та обов`язки тільки для суб`єкта, якому воно адресоване, тобто для замовника відповідного будівництва.

До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17.

Відповідач наголошував, що у даній справі, видачу дозволу на виконання будівельних робіт оскаржує стороння особа, яка не була учасником публічно-правових правовідносин з органом державної влади.

Верховний Суд у Постанові від 04.03.2021 по справа № 1340/5862/18 зазначає, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Водночас приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

Крім того, Державна інспекція архітектури та містобудування України наголосила, що якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, що спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією особою майнових прав або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень суб`єкта владних повноважень є способом захисту цивільних прав цієї особи. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 року по справі № 755/10947/17.

Підсумовуючи викладене відповідач наголосив, що питання оскарження дозволу на виконання будівельних робіт особою, яка не була учасником даних публічно-правових правовідносин у справі № 640/21892/21 варто розглядати в рамках цивільного судочинства.

Дослідивши клопотання Державної інспекції архітектури та містобудування України про закриття провадження у справі, судом встановлено наступне.

Відповідно до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Частиною першою статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Пунктом 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що публічно-правовий спір це спір, у якому:

- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

- хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Отже, до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб`єкта владних повноважень, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Тобто, з`ясуванню підлягає підстава та обставини, за яких виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Так, якщо порушення своїх прав особа чи суб`єкт вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів. Дана правова позиція висловлена Верховним судом України у постанові від 18 липня 2018 року по справі № 815/2082/17 (адміністративне провадження №К/9901/4235/18).

Щодо посилань відповідача на правові висновки викладені у постанові Великої палати Верховного Суду від 04.09.2018 (справа № 823/2042/160), зокрема щодо того, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме них відносин, варто зазначити наступне.

Суд зауважує, що предметом спору у справі № 823/2042/16 було рішення державного реєстратора про реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 1,8888 га за Товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарським підприємством на підставі договору оренди землі від 11 квітня 2016 року б/н.

При цьому, Великою Палатою Верховного Суду у вказаній постанові зазначено про те, що «…Спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, приймаючи оскаржуване рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно (право оренди на спірну земельну ділянку), не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Прийняте відповідачем оскаржуване рішення про державну реєстрацію стосувалось реєстрації прав іншої особи, а не позивача.

32. Натомість, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

33. Визнання протиправним і скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права оренди на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за третьою особою є захистом прав позивача на земельну ділянку від їх порушення іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо того ж самого нерухомого майна.

34. Позивач фактично обґрунтував позовні вимоги наявністю у нього права оренди і відсутністю такого права у ТОВ СП "Нібулон" і, як наслідок, відсутністю в останнього правомірного інтересу щодо фіксації свого права оренди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

35. Отже, ухвалюючи рішення, суди попередніх інстанцій не врахували того, що цей спір є спором про цивільне право, тобто має приватноправовий характер, а саме є спором позивача та ТОВ СП "Нібулон" щодо права на спірну земельну ділянку, яке підлягає державній реєстрації.

36. З урахуванням наведеного Велика Палата Верховного Суду вважає, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки має розглядатися як спір, що пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо тієї ж земельної ділянки. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора в якості співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушені прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру.».

При цьому, Велика Палата Верховного суду узагальнила, що спір у справі, яка переглядалася не є публічно-правовим. Оскарження рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки безпосередньо пов`язане із захистом позивачем свого цивільного права у спорі щодо земельної ділянки з особою, яка не заперечує законності дій державного реєстратора з реєстрації за нею права оренди цієї ж земельної ділянки. Такий спір має приватноправовий характер. З огляду на суб`єктний склад сторін спору він має вирішуватися за правилами господарського судочинства.

Приписами частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на зазначене суд зауважує, що дані висновки Великої Палати Верховного суду не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки предмет спору у цій справі та правовідносини, яким надано судом касаційної інстанції правової оцінки не є тотожним предмету спору та правовідносинам у справі, яка переглядалася Великою Палатою Верховного Суду. Адже у межах даної адміністративної справи позивачем оскаржено до суду дозвіл на виконання будівельних робіт № ІУ013210406973 від 15.04.2021р. виданий Державною будівельною інспекцією України. Тобто, як суб`єктний склад, так і предмет спору відповідає вимогам щодо юрисдикційності такого спору, яка передбачена у статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, так і ознакам публічно-правового спору, наведених у статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України.

Щодо посилань заявника на практику Верховного Суду, викладену у постанові від 08.12.2020 у справі № 826/11282/17, суд зазначає наступне.

Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 08.12.2020 (справа № 826/11282/17) «…Верховний Суд неодноразово зазначав, що дозвіл на виконання будівельних робіт, є правовим актом індивідуальної дії. Такий правовий акт породжує права й обов`язки тільки для тих суб`єктів (чи визначеного цим актом певного кола суб`єктів), яким його адресовано (постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі N 802/233/16-а, від 27 червня 2018 року у справі N 814/104/17, від 22 серпня 2018 року у справі N 815/1568/16).

Отже, з викладених правових висновків Верховного Суду не вбачається, що суд касаційної інстанції визначив приналежність спорів з приводу оскарження особою, якої не стосується дозвіл на проведення будівельних робіт до іншої аніж адміністративна юрисдикція.

З огляду на викладене, відсутні підстави для закриття провадження у справі.

Відповідно до приписів пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене, оскільки підстави для закриття провадження у справі відсутні, з огляду на ту обставину, що даний спір є публічно-правовим спором у розумінні чинного законодавства, клопотання про закриття провадження не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 238, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

1. У задоволенні клопотання Державної інспекції архітектури та містобудування України про закриття провадження у справі № 640/21892/21 відмовити.

2. Копію ухвали надіслати учасникам справи (сторонам).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню.

Суддя Панова Г. В.