Рішення

від 17.08.2023 по справі 420/9033/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/9033/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Токмілової Л.М.;

за участі:

секретаря судового засідання Куртій Д.О.

представника позивача Бичек В.А.

представника відповідача Дишко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙН ПАУЕР" до Південного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙН ПАУЕР" до Південного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків, в якому позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати прийняте Південним міжрегіональним управлінням Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків податкове повідомлення-рішення №3434000702 від 02.03.2023 року.

В обґрунтування позовних позивач зазначає, що за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки складено акт, висновки якого базуються на припущеннях і не враховують докази та відомості у періоді, який перевірявся, та, відповідно, донарахування податкових зобов`язань та покладення на позивача відповідальності у вигляді штрафних санкцій є безпідставним та таким, що суперечить чинному законодавству.

Ухвалою суду від 01.05.2023 року відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

16.05.2023 року від представника відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, в якому останній заперечував проти позову, просив у задоволенні заявлених вимог відмовити з огляду того, що при складанні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення контролюючий орган діяв в межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством України, та вважає позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, зокрема посилаючись на акт проведеної перевірки.

Ухвалою суду від 21.06.2023 року закрито підготовче провадження та призначено судове засідання на 26.07.2023 року об 11 годині 30 хвилин.

У судовому засіданні 09 серпня 2023 року представник позивача просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, а представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Головним управлінням ДПС в Одеській області на підставі пп. 19-1.1.6, п. 19-1.1., пп. 20.1.4, п. 20.1, ст.20, пп. 75.1.2, п. 75.1, ст. 75, пп. 78.1.8, п. 78.1, ст. 78, ст. 79, пп. 69.2, п. 69 під. 10р. ХХ «Перехідні положення» ПК України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), відповідно до наказу від 19.12.2022 року № 176 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Грейн Пауер», виданого Південним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Грейн Пауер» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за жовтень 2022 року від`ємного значення податку на додану вартість, у тому числі заявленого до бюджетного відшкодування з бюджету.

За наслідками перевірки складено акт № 36/34-00-07-06/40427580 від 09.02.2023 року, відповідно до висновків якого встановлено:

п.п. «а» п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 ПК України, оскільки ним завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню по рядку 20.2.1 «Сума від`ємного значення, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 ст. 200 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації (рядок 19-рядок 19.1), яка: підлягає бюджетному відшкодуванню (рядок 20.1.1 + рядок 20.2.2) (рядок 3 Д3): на рахунок платника у банку податкової декларації з ПДВ за жовтнь 2022 року на суму 413037 грн.;

За результатами перевірки Південним міжрегіональним управлінням Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків прийнято податкове повідомлення-рішення №3434000702 від 02.03.2023 року.

Вважаючи вказане рішення відповідача протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з відповідним позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що даний позов не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно пп. 62.1.3 п. 62.1 ст. 62 ПК України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно п. 75.1 ст. 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Статтею 2 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п.2 ст.3 вказаного Закону бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704 (зі змінами та доповненнями), відповідно до якого первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Зокрема, ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України№88 від 24.05.1995р., первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є податковим ризиком. У цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об`єктивний предметний зв`язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.

У постанові від 8 вересня 2009 року (додаток до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 22.04.2010 р. № 568/11/13-10) Верховний Суд України зазначив, що надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Сутність доктрини ділової мети полягає в тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди поширюються лише на операції, які мають розумну економічну причину. При вирішенні податкових спорів презюмується добросовісність платника податку і, відповідно, обґрунтованість отриманої ним податкової вигоди (тобто зменшення податкового зобов`язання).

Однак, податковий орган може довести, що отримана платником податку податкова вигода є необґрунтованою. Так, податкова вигода може бути необґрунтованою, зокрема, якщо для цілей оподаткування враховані операції не у відповідності з їх дійсною економічною метою чи враховані операції не обумовлені розумними економічними чи іншими причинами (метою ділового характеру). При цьому діловою метою діяльності платника податку може бути отримання економічного ефекту, однак податкова вигода не є самостійною діловою метою.

Для встановлення правильності відображення у податковому обліку господарських операцій платника податку судам слід: з`ясувати реальність задекларованих господарських операцій; встановити наявність ділової мети у операціях, що досліджуються; визначити об`єктивний зміст вчинених операцій у порівнянні із задекларованим; підтвердити або спростувати добросовісність позивача, у зв`язку з тим, що його контрагенти мають дефекти правового статусу; оцінити дотримання учасниками господарської операції норм податкового законодавства щодо змісту та наслідків для податкового обліку відповідної операції.

Перевіряючи правомірність прийняття контролюючим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд виходить з наступного.

Згідно п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Пунктом 44.3 ст. 44 ПК України передбачено, що платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні № 996-ХІV від 16.07.1999р. визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Що стосується податкового повідомлення-рішення №3434000702 від 02.03.2023 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

ТОВ «Грейн Пауер» подало до контролюючого органу податкову декларації з податку на додану вартість за жовтень 2022 року (вх. від 19.11.2022 №9246601921).

Перевіркою встановлено, що у січні, лютому 2022 року ТОВ «ГРЕЙН ПАУЕР» мало взаємовідносини з ТОВ «АВМ-ПРОМ» (код ЄДРПОУ 39865515) щодо придбання пшениці врожаю 2021 року на загальну суму 3 363 301,74 грн, у тому числі ПДВ 413 037,06 гривень.

Відповідно договору поставки від 21.07.2021 № 69 (із додатковими угодами до нього), укладеного між ТОВ «АВМ-ПРОМ» (код ЄДРПОУ 39865515) та ТОВ «ГРЕЙН ПАУЕР», Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити товар, згідно умов договору. Товаром за даним Договором є пшениця 2,3,4 класу врожаю 2021 року.

Постачальник здійснює поставку Товару на умовах CPT (Carriage Paid To (... named place of destination) згідно «Інкотермс» 2020 року. Місце поставки визначається у Додаткових угодах до даного Договору ( «Склад Покупця» або «Пункт накопичення»). Постачальник заявляє та гарантує, що Товар має українське походження, цілком вирощений та зібраний на території України, крім тимчасово окупованих територій.

Датою поставки партії Товару вважається дата його прийняття на Склад Покупця, що підтверджується інформацією з електронного реєстру Складу Покупця.

Порядок оплати визначається Сторонами у Додаткових угодах до даного Договору.

Відповідно до Додаткової угоди від 18.01.2022 № 12, Продавець зобов`язується поставити та передати у власність, а Покупець прийняти і оплатити пшеницю 2, 3, 4-го класу, врожаю 2021 року.

Місце поставки: «НІКА-ТЕРА» МСП ТОВ, 54052, Миколаївська обл., місто Миколаїв, Корабельний район, вулиця Айвазовського, будинок 23.

Товар: пшениця 2кл., врожаю 2021 року (ціна 8526,00 грн/м.т).; пшениця 3кл., врожаю 2021 року (ціна 8526,00 грн/м.т); пшениця 4кл., врожаю 2021 року (ціна 8088,00 грн/м.т)

Загальна кількість Товару за цією Додатковою угодою складає 200 тон.

Покупець здійснює оплату 85% вартості поставленої партії Товару на розрахунковий рахунок Постачальника у строк два банківських дні з моменту отримання документів.

Залишок у розмірі 15% вартості поставленої партії Товару оплачується Покупцем протягом трьох банківських днів з моменту реєстрації Продавцем податкової накладної з урахуванням усіх вимог чинного законодавства України.

Відповідно до Додаткової угоди від 21.01.2022 № 13, Продавець зобов`язується поставити та передати у власність, а Покупець прийняти і оплатити пшеницю 2, 3, 4-го класу, врожаю 2021 року.

Місце поставки: «НІКА-ТЕРА» МСП ТОВ, 54052, Миколаївська обл., місто Миколаїв, Корабельний район, вулиця Айвазовського, будинок 23.

Товар: пшениця 2кл., врожаю 2021 року (ціна 8754,00 грн/м.т).; пшениця 3кл., врожаю 2021 року (ціна 8754,00 грн/м.т); пшениця 4кл., врожаю 2021 року (ціна 8202,00 грн/м.т)

Загальна кількість Товару за цією Додатковою угодою складає 700 тон.

Покупець здійснює оплату 85% вартості поставленої партії Товару на розрахунковий рахунок Постачальника у строк два банківських дні з моменту отримання документів.

Залишок у розмірі 15% вартості поставленої партії Товару оплачується Покупцем протягом трьох банківських днів з моменту реєстрації Продавцем податкової накладної з урахуванням усіх вимог чинного законодавства України.

По господарським операціям з ТОВ "ГРЕЙН ПАУЕР", які відображені в оборотно-сальдовій відомості по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальника» станом на 31.10.2022 кредиторська заборгованість по взаємовідносинам з ТОВ «АВМ-ПРОМ» складає 995 988,92 гривень.

До перевірки ТОВ "ГРЕЙН ПАУЕР" не надана оборотно-сальдова відомість по рахунку « 631» «Розрахунки з вітчизняними постачальника» по взаємовідносинам з ТОВ «АВМ-ПРОМ» за період 01.01.2022-31.10.2022.

Відповідно баз даних АІС ДПС щодо ТОВ «АВМ-ПРОМ» встановлено, що облікова кількість штатних працівників 11 осіб, середня з/пл 9009 гривень. Вартість основних засобів 271,5 тис. гривень. Згідно «Відомостей про об`єкти оподаткування» має склад, офіс, вантажні автомобілі у кількості 9 шт.

ТОВ «АВМ-ПРОМ» не є виробником реалізованої на адресу ТОВ "ГРЕЙН ПАУЕР" сільськогосподарської продукції.

На ТОВ «АВМ-ПРОМ» направлено запит від 24.01.2023 №268/6/34-00-07-02 щодо надання підтверджуючих документів по взаємовідносинам із ТОВ «ГРЕЙН ПАУЕР» (код за ЄДРПОУ 40427580) за період з 01.01.2022 по 03.02.2022. Станом на дату підписання акту відповідь не отримана.

В ході перевірки ТОВ «ГРЕЙН ПАУЕР» встановлено, що транспортування товару для ТОВ «АВМ-ПРОМ» здійснювали:

ФОП ОСОБА_1 (іпн. НОМЕР_1 ), відповідно ТТН від 28.01.22 №1, №013, від 20.01.22 №722155;

ФОП « ОСОБА_2 » (іпн. НОМЕР_2 ) відповідно ТТН від 26.01.22 №260122-1, №275439-2, від 31.01.22 №3101221, №3101222;

ФОП ОСОБА_3 (іпн. не встановлено) відповідно ТТН від 24.01.22 №0001-71, від 20.01.22 №722152;

ФОП ОСОБА_4 (іпн. НОМЕР_3 ) відповідно ТТН від 27.01.22 №260123-1;

ПП « ОСОБА_5 » (іпн. НОМЕР_4 ) відповідно ТТН від 27.01.22 №265934-3, №268565-2;

ФОП ОСОБА_6 (іпн. НОМЕР_5 ) відповідно ТТН від 02.02.22 №02022201, від 27.01.22 №2701222, №2701223;

ФОП ОСОБА_7 (іпн. НОМЕР_6 ) відповідно ТТН від 27.01.22 №27012221;

В ході перевірки за даними АІС «Автомобіль», НАІС «Головний сервісний центр МВС України» (сайт: workstation/cars/car/docs/analyth/search) встановлено :

транспортний засіб зазначений у ТТН від 26.01.22 №260122-1, від 31.01.22 №3101222 зареєстровано за ТОВ «ЕСКА-КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ 36258745), яке в свою чергу не мало взаємовідносин з ФОП « ОСОБА_2 ». (згідно бази даних АІС «Податковий блок», бази ЄРПН АС «Єдине вікно подання електронної звітності» не встановлено відображення взаємовідносин у звітності);

транспортний засіб зазначений у ТТН від 28.01.22 №013, зареєстровано за ФОП ОСОБА_8 (іпн. НОМЕР_7 ), стан 11 припинено, але не знято, КОР не пусті з 19.08.2019 року, який в свою чергу не мав взаємовідносин з ФОП ОСОБА_9 (згідно бази даних АІС «Податковий блок», бази ЄРПН АС «Єдине вікно подання електронної звітності» не встановлено відображення взаємовідносин у звітності)

транспортний засіб зазначений у ТТН від 24.01.22 №0001-71, від 20.01.22 №722152 зареєстровано за ФО ОСОБА_10 (іпн. НОМЕР_8 ), який не мав взаємовідносин з ФОП ОСОБА_3 . Крім того, згідно з базами даних ФОП ОСОБА_3 не зареєстрований як фізична особа-підприємець (згідно бази даних АІС «Податковий блок», бази ЄРПН АС «Єдине вікно подання електронної звітності» не встановлено відображення взаємовідносин у звітності);

транспортний засіб зазначений у ТТН від 27.01.22 №260123-1 зареєстровано за ФО ОСОБА_10 (іпн. НОМЕР_8 ), який не мав взаємовідносин з ФОП ОСОБА_4 (згідно бази даних АІС «Податковий блок», бази ЄРПН АС «Єдине вікно подання електронної звітності» не встановлено відображення взаємовідносин у звітності);

транспортний засіб зазначений у ТТН від 27.01.22 №260122 зареєстровано за ФО ОСОБА_11 (іпн. НОМЕР_9 ), яка не мала взаємовідносин з ФОП ОСОБА_7 (згідно бази даних АІС «Податковий блок», бази ЄРПН АС «Єдине вікно подання електронної звітності» не встановлено відображення взаємовідносин у звітності).

Наведені вище ТТН крім того, складені з порушенням вимог діючого законодавства (Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 N 363), а саме у розділі вантажно-розвантажувальні операції не зазначено час прибуття та вибуття, не зазначені супровідні документи на вантаж.

Враховуючи викладене, можливо дійти висновку про нереальність проведення господарської операції з постачання продукції (пшениця) від ТОВ «АВМ-ПРОМ» на адресу ТОВ «ГРЕЙН ПАУЕР».

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 року № 207 затверджено Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні.

За змістом пунктів 1 та 2 вказаного Переліку наявність ТТН є обов`язковою у випадку здійснення перевезень на договірних умовах.

Відповідно до частини другої статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» № 2344-III від 5 квітня 2001 року документом для здійснення внутрішніх перевезень вантажів для водія є, серед інших, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.

Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14 жовтня 1997 року затверджені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила № 363).

Таким чином, ТТН підтверджує факт надання послуг з перевезення товарів (якщо таке перевезення здійснюється на договірних умовах), документує рух матеріальних цінностей та є одним із доказів реальності здійснення господарської операції з постачання товарів.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з фактично вчиненою господарською операцією учасників правовідносин.

Отже, сукупність факторів свідчать про те, що ТОВ «АВМ-ПРОМ» не мало можливості щодо реального здійснення господарських операцій по реалізації та перевезенню ТМЦ (пшениця) на адресу ТОВ «ГРЕЙН ПАУЕР» від сільгоспвиробників.

Відповідно до п. 44.2 ст. 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

За приписами п. 44.6 ст. 46 ПК України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

За змістом п. 85.2 ст. 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно п.п. 134.1.1 п.134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до п. 135.1 ст. 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження обєкту оподаткування, визначеного згідно ізстаттею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Пунктом 137.1 ст. 137 ПК України передбачено, що податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з п.п.2.1, 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р., первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Поряд з цим, у бухгалтерському та податковому обліку підприємства враховуються лише ті первинні документи, що складені за наслідками фактично проведеної господарської операції, тобто, зміст господарської операції превалює над її формою. Отже, правомірність формування платником відповідних показників бухгалтерського та податкового обліку має оцінюватись з урахуванням сукупності умов, визначених законодавством України як підстави для їх формування.

Однак, згідно Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31.12.1999 року, позивачем неправомірно включено до складу адміністративних витрат суми витрат, які повинні відноситись до складу собівартості реалізованих товарів, робіт, послуг, чим завищено адміністративні витрати.

Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку із: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при йх імпорті, з метою подальшого використання в оподаткованих операціях у межах діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування податку на прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно ст. 134 цього Кодексу з урахуванням його положень.

Відповідно п.п. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно п.п. 16.1.6 п. 16.1 Податкового кодексу України, платник податків зобовязується подавати контролюючим органам інформацію, відомості про суми коштів, не сплачених до бюджету в зв`язку з отриманням податкових пільг (суми отриманих пільг) та напрями їх використання (щодо умовних податкових пільг - пільг, що надаються за умови використання коштів, вивільнених у суб`єкта господарювання внаслідок надання пільги, у визначеному державою порядку).

Відповідно п. 47.1 ст. 47 Податкового кодексу України, відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах, зокрема несе юридичні особи, постійні представництва нерезидентів, які відповідно до цього Кодексу визначені платниками податків, а також їх посадові особи.

Згідно п. 49.1 ст. 49 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Відповідно п. 49.2 ст. 49 Податкового кодексу України, Платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Підпунктом 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України встановлено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Згідно п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України, Неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 200.4 ст. 200 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (зі змінами та доповненнями) при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Таким чином, згідно аналізу даних Єдиного реєстру податкових накладних, встановлено документальне оформлення придбання ТМЦ з джерела невідомого походження (або з такого, що не відповідає документально оформленому), з його легалізацією за рахунок використання документів «контрагентів», що фактично не могли і не здійснювали постачання.

Суд зазначає, що надані до перевірки договори не є первинними обліковими документами для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконати дії (операції) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

За відсутності фактичного руху товару від постачальників, первинні документи яких стали підставою для формування податкового кредиту, виписані контрагентами, які не мали можливості фактично здійснювати господарські операції у зв`язку з відсутністю джерела походження ідентифікованого товару, необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності, а саме: управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

Недоведеність фактичного руху товару позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. Для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту.

Оскільки перерахування грошових коштів здійснюється на підставі платіжного доручення з недостовірним зазначенням даних в його реквізитах (призначення платежу за товари, які фактично не отримано від певного «контрагента») та відсутня можливість достовірно ідентифікувати реальне призначення платежу по вказаній операції, таке перерахування коштів не може вважитися сплатою отримувача товарів постачальнику у розумінні Кодексу.

Проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства, фіксувати та підтверджувати факт здійснення фінансово-господарських операцій.

Наявність первинних документів є обов`язковою, але не достатньою умовою для формування податкового кредиту, оскільки факт виконання зобов`язання за правочином зумовлює складання й інших документів, а тому формальне складення лише первинного документа не є беззаперечним доказом реальності конкретної господарської операції. Податковий кредит та валові витрати можуть формуватися платником податків лише за реально проведеною господарською операцією, тобто за господарською операцією, яка спричинила зміни у структурі та стані активів і зобов`язань суб`єкта господарювання, за умови, що проведення господарської операції підтверджується іншими документами, складання яких передбачено законодавством та є загальноприйнятим за звичаями ділового обороту.

Наявність податкової накладної та факт її реєстрації в ЄРПН не є єдиною та достатньою підставою яка надає право платнику податку на додану вартість на віднесення сум сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість до податкового кредиту, оскільки таке право виникає за правилами приписів підпунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у т.ч. в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Таким чином, наявність зареєстрованої в ЄРПН податкової накладної є однією із обов`язкових умов, а не єдиною умовою для віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Отже, на підставі вищевикладеного, складені з порушенням норм діючого законодавства України надані до перевірки первинні документи, які у своїй сукупності охоплюють або характеризують певні господарські операції - підтверджують факт неможливості здійснення певних поставок на адресу ТОВ «ГРЕЙН ПАУЕР» контрагентом-постачальником ТОВ «АВМ ПРОМ» (код ЄДРПОУ 39865515) на суму ПДВ 413 037 гривень.

За таких обставин суд вважає, що перевіркою правомірно встановлено порушення ТОВ «ГРЕЙН ПАУЕР» п.200.1, п.200.4 ст.200 розд.Податкового кодексу України в частині завищення задекларованої суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку на загальну суму 413 037 грн (ряд.20.2, 20.2.1 декларації).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення №3434000702 від 02.03.2023 року є правомірними та відсутні підстави для його скасування.

На підставі зазначеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙН ПАУЕР" до Південного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до правил статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 72-73, 77, 90, 242-246, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволені адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙН ПАУЕР" до Південного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 17.08.2023 року.

Суддя Токмілова Л.М.

.