Рішення

від 17.08.2023 по справі 500/2272/23

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/2272/23

17 серпня 2023 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення судових витрат в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Марго" до Тернопільської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Тернопільського окружного адміністративного суду перебувала справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Марго" до Тернопільської митниці про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації №UA403030/2023/000176 та рішення про коригування митної вартості товарів №UA403030/2023/000024/2 від 23.03.2023.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 12.07.2023 позов задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товарів №UA403030/2023/000024/2 від 23.03.2023, визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA403030/2023/000176 від 23.03.2023. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Марго" судовий збір у розмірі 5368,00 грн.

Питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу судом не вирішувалося.

Вимога про відшкодування судових витрат на правничу допомогу була заявлена представником позивача у позовній заяві, в якій додатково вказувалося, що документальне підтвердження судових витрат буде надано з урахуванням вимог частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

17.07.2023 до суду через електронний суд надійшла заява представника позивача, адвоката Стецюка Ю.О. про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу (а.с.106-108).

Заява містить посилання на докази, які підтверджують витрати на правничу допомогу: договір про надання правничої допомоги, акт здачі-приймання робіт (надання послуг), протокол доручення, рахунок. Заявник просить ухвалити додаткове судове рішення у справі, яким стягнути з відповідача понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн.

Рішення суду у цій справі від 12.07.2023 ухвалене за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження, а тому ухвалою суду від 08.08.2023 на підставі частини третьої статті 252 КАС України ухвалено розгляд заяви представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення здійснювати у порядку письмового провадження, запропоновано відповідачу подати до суду пояснення щодо заяви про ухвалення додаткового судового рішення.

17.08.2023 від Тернопільської митниці надійшли заперечення на заяву про відшкодування судових витрат на правову допомогу. Відповідач просить відмовити у задоволенні цієї заяви, оскільки надані позивачем документи не доводять факту понесення витрат саме у заявленому розмірі, відсутні відомості, які саме послуги надавалися, час затрачений адвокатом. Позивач, в порушення вимог частини 5 статті 134 КАС України не надав інформації про час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг), які є необхідним для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат. Також відповідач вказує, що дана категорія справ є справами незначної складності та по таких справах є стала судова практика, тому написання заяв по суті справи не потребувало значних зусиль та знань (а.с.116-119).

Перевіривши доводи заяв учасників справи, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для ухвалення додаткового рішення з огляду на таке.

Згідно із частиною сьомою статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до частини третьої статті 143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

За приписами частини п`ятої статті 143 КАС України у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Як передбачено пунктом 3 частини першої статті 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зауважує, що однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 10 частини третьої статті 2 КАС України).

Відповідно до частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Процесуальним законодавством визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Згідно з частиною першою-другою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина третя статті 134 КАС України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).

Відповідно частини п`ятої статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини п`ятої статті 134 КАС України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат адміністративний суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною п`ятою статті 134 КАС України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Такий висновок суду узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, у якій розглядалося судом касаційної інстанції питання щодо застосування норм права, відповідно до яких здійснюється визначення розміру витрат на правничу допомогу та їх розподіл.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частинах першій, третій статті 139 КАС України, відповідно до яких:

при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа;

при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Щодо порядку обчислення гонорару, то згідно з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Отже, гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд виходить зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Суд оцінює витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Щодо змісту детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, про який йдеться у частині четвертій статті 134 КАС України, то Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 виснувала, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис. Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

У цій справі суд встановив, що 09.05.2023 було укладено договір про надання правничої допомоги між Адвокатським об`єднанням «Самуляк» (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Марго» (Клієнт), відповідно до якого Виконавець зобов`язувався за замовленням чи завданням Клієнта надати останньому правничу допомогу, а Клієнт зобов`язувався оплатити таку правничу допомогу (пункт 1.1 договору).

Відповідно до пункту 1.2 договору до правничої допомоги відноситься: представництво Клієнта у судових органах України та (або) Державній митній службі України, її територіальних органах чи інших органах державної влади без обмежень, у справі за позовом Клієнта до Тернопільської митниці Державної митної служби України чи до іншого відповідача (співвідповідача) про визнання протиправним та скасування рішення Тернопільської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів від 23.03.2023 № UA403030/2023/000024/2, визнання протиправним та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та інших позовних вимог.

Згідно з пунктом 4.1 договору, вартість наданої правничої допомоги визначається у протоколах дорученнях до даного договору (а.с.110).

У відповідності до пунктів 1, 2 протоколу доручення від 09.05.2023, сторони домовилися, що за надання правничої допомоги і здійснення представництва по справі, визначеній в пункті 1.2 договору, в суді першої інстанції винагорода Виконавця встановлюється у фіксованому розмірі в сумі 15000,00 грн. Оскільки винагорода Виконавця встановлена у фіксованому розмірі, який не залежить від витраченого адвокатом Виконавця часу на надання правової допомоги Клієнту, то фактична кількість часу витрачена адвокатом при наданні послуг Клієнту не обчислюється та, відповідно, звіт про затрачений час не надається. Гонорар Виконавця в сумі 15000,00 грн сплачується Клієнтом в готівковому та/або безготівковому порядку протягом 10 (десяти) календарних днів з дати набрання рішенням суду законної сили (а.с.109 зворот).

На підтвердження витрат на правову допомогу за договором про надання правничої допомоги від 09.05.2023, суду представником позивача надані наступні докази:

акт здачі-приймання робіт (надання послуг), що підписаний 13.07.2023 між Адвокатським об`єднанням «Самуляк» (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Марго» (Замовник), (а.с.109).

рахунок на оплату від 14.07.2023 (а.с.110 зворот).

Відповідно до змісту акта здачі-приймання робіт (надання послуг) від13.07.2023 , Адвокатським об`єднанням «Самуляк» як виконавцем надані послуги правова допомога у справі №500/2272/23, загальна вартість послуг становить 15000,00 грн (а.с.107).

Отже, оскільки сторони договору про надання правової допомоги визначили розмір винагороди (гонорару) адвоката у фіксованому розмірі, що узгоджується з наведеними вище положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», то відсутня необхідність додаткового обчислення фактичної кількості часу, витраченого адвокатом при наданні послуг. При цьому детальний опис наданих послуг правничої допомоги адвокатом не визначався та не наданий суду, що є правом сторони.

Докази проведених розрахунків відсутні.

Щодо можливості стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, які підлягають сплаті позивачем, але ще не оплачені, суд зазначає таке.

Згідно з частиною сьомою статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Наведеною нормою закріплено, що для цілей розподілу судових витрат підлягають урахуванню розмір витрат на правничу допомогу адвоката в тому числі і ті, що підлягають сплаті відповідною стороною. При цьому, такі витрати беруться до уваги, якщо вони є несплаченими на момент винесення судового рішення саме з об`єктивних причин.

Аналогічний підхід щодо застосування положення частини сьомої статті 139 КАС України у разі відсутності документа про оплату позивачем витрат на професійну правничу допомогу, за умови погодження сторонами при укладанні договору про надання правничої допомоги оплати таких витрат у майбутньому застосований у постановах Верховного Суду від 21.01.2021 у справі № 280/2635/20, від 18.08.2021 у справі № 300/3178/20.

Оскільки відповідно до умов договору про правничу допомогу від 09.05.2023 та протоколу доручення №1 сторонами погоджено такий порядок розрахунків: протягом 10 (десяти) календарних днів з дати набрання рішенням суду законної сили, то механізм відшкодування витрат на правову допомогу, які підлягають сплаті, у даному випадку може стосуватися неоплачених витрат на правову допомогу, позаяк стороною не порушено договірних зобов`язань по оплаті при наявності наданих адвокатом послуг.

У свою чергу від відповідача надійшли заперечення щодо співмірності заявлених витрат.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги адвоката, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19, 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін, час, який об`єктивно був витрачений адвокатом на надання послуг та їх обсяг, обсяг матеріалів у справі, кількість підготовлених процесуальних документів, тривалість розгляду справи судом, виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, зважаючи також на подане заперечення відповідача щодо заявлених витрат на оплату правничої допомоги, суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 15000,00 грн є надмірною та неспівмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг, оскільки ця справа є справою незначної складності, належить до категорії справ, по яких сформована стала судова практика, предметом позову є оскарження лише одного рішення про коригування митної вартості товарів та однієї картки відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційною призначення, а тому написання заяв по суті справи (позовної заяви та відповіді на відзив) не потребувало значних зусиль та затрат часу.

На думку суду, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п`ятою статті 134, частиною дев`ятою статті 139 КАС України, справедливим розміром відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу у цій справі за рахунок бюджетних асигнувань відповідача є сума 7000,00 грн; решту витрат на професійну правничу допомогу повинен понести позивач.

Отже, до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці на користь позивача підлягають судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн. Заява представника позивача підлягає до задоволення частково.

Керуючись статтями 134, 138, 139, 143, 243, 252 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву представника позивача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

Ухвалити додаткове рішення щодо судових витрат у справі в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Марго" судові витрати на професійну правничу допомогу на суму 7000,00 грн (сім тисяч гривень 00 коп).

У задоволенні решти вимог заяви про ухвалення додаткового судового рішення відмовити.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Додаткове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Марго" (вулиця Бродівська, будинок, 60, місто Тернопіль, 46400, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 32941950).

Відповідач: Тернопільська митниця (вулиця Текстильна, 38, місто Тернопіль, Тернопільська область, 46020, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу юридичної особи в ЄДРПОУ 43985576).

Повний текст додаткового рішення складено та підписано 17 серпня 2023 року.

СуддяЧепенюк О.В.